Тема: Між якістю життя і його безпекою існує певна залежність: завжди є можливість підвищити якість життя, однак при цьому його безпека знижується, і навпаки. Що, на Вашу думку, обере людство?
Я вважаю, що життя – це рух і постійний розвиток. У наш час усе змінюється, вдосконалюється з неймовірною швидкістю. Усе це призводить до того, що перед людством стоїть багато завдань, розв’язання яких стане вирішальним для подальшого розвитку цивілізації. Я сподіваюся, що це буде шлях, що подарує всім душевний спокій, естетичну насолоду, надасть можливість відчувати себе в повній безпеці.
По-перше, спостерігаючи за людьми, мимоволі думаєш, що всі вони стомилися від повсякденної метушні, нервових стресів. Технічний прогрес, упровадження нанотехнологій, атомна енергетика сприяють поступу суспільства, але водночас змушують забувати про природне життя.
По-друге, неможливо постійно концентруватися на одному й тому самому. Для існування людської цивілізації потрібні кардинальні зміни. Щоб забезпечити власний комфорт, не достатньо задовольнити лише природні потреби. Варто турбуватися ще й про нематеріальні (духовні) блага.
Яскравий приклад того, до чого може призвести надмірне використання досягнень сучасних технологій, – це події в Японії, яка постраждала від вибухів на АЕС. Ця катастрофа сколихнула весь світ.
У художній літературі також не оминають цього питання. В оповіданні американського письменника-фантаста Айзека Азімова „Фах” описано життя суспільства, яке повністю комп’ютеризувалося. Люди не навчаються в школах, у вищих навчальних закладах, вони не черпають знання по краплині. Вони отримують все необхідне за допомогою плівок. Ці люди схожі на роботів, адже дозволяють себе програмувати. І лише один юнак – головний герой Джордж Плейтен – вирізняється з-поміж інших, адже здобуває знання без допомоги програмування, займається самоосвітою. У майбутньому він може стати тим, хто сам у змозі складати подібні програми, тобто він стоїть на щабель вище за інших. Його рівень розвитку, душевний стан не порівняти з його однолітками. Він сам створює блага для себе, але намагається не завадити іншим.
Мені здається, що сучасній людині у своєму житті варто керуватися словами Ліни Костенко: „Зробити щось, лишити по собі, А ми, нічого, – пройдемо, як тіні. Щоб тільки неба очі голубі Цю землю завжди бачили в цвітінні, Щоб ці ліси не вимерли, як тур, Щоб ці слова не вичахли, як руди”.
Отже, я вбачаю подальший шлях розвитку й існування людства в турботі про моральні якості, вмінні цінувати прекрасне, у взаємоповазі. Адже вже сучасний розвиток цивілізації може забезпечити комфортне існування людей. Надмірне ж використання найновіших досягнень прогресу може знищити людство або, щонайменше, зашкодити йому.
Тема: Коли добро перемагає зло через насильство, тоді воно вже не добро.
На мою думку, у світі панує добро, але й зла вистачає. Нас із дитинства виховують на казках, які зазвичай закінчуються позитивно. Знаємо, що зло буде покарано, що завжди знайдеться хтось, хто допоможе, хто дасть слушну пораду, хто підтримає. Але, на жаль, не завжди так буває в реальному житті. Навіть указках добро проходить через певне насильство, адже той, хто перемагає, часто карає злого. Не дивуюся, коли маленькі дітки на майданчиках вирішують свої конфлікти за допомоги бійки. Намагаюся це довести і своїй молодшій сестрі, адже добро має здобувати перемогу справедливістю, мудрістю та гуманністю: добро не повинно показувати кулаки.
Хочу навести приклад із твору Панаса Мирного „Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. Чіпка – головний герой цього твору – від природи був доброю дитиною, але життя розпорядилося інакше. Спочатку над ним знущалися однолітки, потім у нього відібрали землю, не дали можливості бути в земстві... Чіпка зламався. Звичайно, спочатку хотів тільки пана покарати, але на цьому не зупинився: „...почав карати й свого брата”. Тобто насильство не стало добром – і Чіпку було заслано.
Зовсім інакшим прикладом є твір Михайла Коцюбинського „Тіні забутих предків”. Він навчає любиті ворогів та відповідати добром на зло. Марічка простягає Іванові цукерку в той момент, коли він шарпонув її за пазуху, викинувши кіснички: „Чого б’єшси?” Після цього хлопчик задумався, вибачився, і, зрештс між ними зав’язалася дружба, а згодом і кохання.
Прикладом у сучасному житті може бути те, що деякі „фірми” ніби хочуть зробити добро літнім людям: забезпечують догляд у обмін на отримання житла. Інколи через непорядність працівників „фірм” це закінчується насильством або навіть смертю обдурених людей.
Отже, добро має виграти вічний поєдинок зі злом мирним шляхом, аби нарешті всім дійти згоди та змінити цей світ на краще.