Неокласиками називали себе митці, які намагалися брати приклад з літератури минулих епох, піднімали у своїх творах філософські питання замість злободенних суспільно-політичних, використовували класичні теми та сюжети, міфологічні мотиви та образи, характерні для античної літератури. До неокласиків належали Микола Зеров, Максим Рильський, Михайло Драй-Хмара, Павло Филипович, Юрій Клен (Освальд Бургардт).
Пропоную продивитися два невеличкі відео про Максима Рильського та Миколу Зерова, а потім ознайомитися з їхніми поезіями та аналізом.
Молюсь і вірю. Вітер грає
І п’яно віє навкруги,
І голубів тремтячі зграї
Черкають неба береги.
І ти смієшся, й даль ясніє,
І серце б’ється, як в огні,
І вид пречистої надії
Стоїть у синій глибині.
Клянусь тобі, веселий світе,
Клянусь тобі, моє дитя,
Що буду жити, поки жити
Мені дозволить дух життя!
Ходім! Шумлять щасливі води,
І грає вітер навкруги,
І голуби ясної вроди
Черкають неба береги.
Вірш Максима Рильського належить до філософської лірики. У поезії наявний провідний мотив молодечого оптимізму, піднесеного настрою; це відчуття, притаманне молодій людині, перед якою відкриті всі шляхи. Поет використовує анафори (повтори сполучників “і” на початку віршових рядків, повтори слова “клянусь”), риторичні звертання (Клянусь тобі, веселий світе, // Клянусь тобі, моє дитя…), епітети (щасливі води).
Київ – традиція
Ніхто твоїх не заперечить прав.
Так, перший світ осяв твої висоти,
До тебе тислись войовничі готи,
І Данпарштадт із пущі виглядав.
Тут бивсь норманн, і лядський Болеслав
Щербив меча об Золоті ворота,
Про тебе теревені плів Ляссота І Левассер
Бонплан байки складав.
І в наші дні зберіг ти чар-отруту:
В тобі розбили табір аспанфути —
Кують, і мелють, і дивують світ.
Тут і Тичина, голосний і юний,
Животворив душею давній міт
І “Плуга” вів у сонячні комуни.
У поезії Микола Зеров розкрив історію стародавнього Києва від найдавніших часів до сьогодення. Вірш належить до громадянської лірики. Головна думка – возвеличення краси Києва, утвердження його багатої історії та духовності.Автор використовує різноманітні художні засоби: іронію (і в наші дні зберіг ти чар-отруту; // в тобі розбили табір аспанфути; // кують, і мелють, і дивують світ), епітети (Тичина, голосний і юний; войовничі готи), метафори (Животворив душею давній міт // І “Плуга” вів у сонячні комуни).
Слід звернути увагу на жанрову форму вірша – це сонет, тобто поезія, яка складається з двох катренів (чотиривіршів) і двох терцетів (тривіршів).
Для повного розуміння змісту вірша слід розібратися, що означають ужиті в ньому слова.
Готи — германські племена, які у III ст. панували в Північному Причорномор’ї, утворивши тут Готську державу – Гетику. Готські завойовники дійшли до кордонів Римської імперії, проливаючи кров і спустошуючи все на своєму шляху. 376 року готи були розгромлені кочовими племенами гунів.
Данпарштадт (“Дніпрове місто”, за іншою версією “місто Донара — бога грому і війни”) – столиця Остготського королівства (ІІІ – ІV ст.), саме племена готів дали найбільшій річці України її сучасну назву Данпар (чи Данапр), зруйноване гунами 375 року.
Нормани — вихідці з країн Скандинавії. На Русі їх називали варягами. Норманські князі з бойовими дружинами служили слов’янам та очолили династію.
Болеслав I Хоробрий (967—1025) ― польський король, що 1018 р. захопив Київ
Лясота Еріх (бл. 1550—1616) — австрійський дипломат, написав “Щоденник”, де містяться відомості про Україну
Левассер Боплан (бл. 1600—1673) — французький інженер на польській службі, автор “Опису України” (1650 р.).
Аспанфути – члени київської Асоціації панфутуристів (початок ХХ століття).