Вірш “Contra spem spero” став своєрідним маніфестом поетеси, утвердженням її позитивного погляду на життя всупереч хворобі, яка підточувала її тіло. З латинської назва вірша перекладається як “без надії сподіваюсь”.
Жанр: вірш.
Вид лірики: філософська.
Літературний напрям – модернізм, неоромантизм.
Римування – перехресне.
Поштовхом до написання вірша стало загострення хвороби поетеси – туберкульозу кісток, проте у вірші стверджується перемога не тільки над недугою, а й узагалі над будь-якими проявами песимізму та легкодухості. Провідна ідея вірша – заперечення тужливих настроїв, протиприродних молодості.
У вірші наявний символ, узятий із античної міфології, – образ Сізіфа. За легендою, Сізіф був тяжко покараний богами і приречений у пеклі штовхати на гору важкий камінь, однак ніколи не міг завершити свою роботу – щоразу, коли до вершечка гори залишалося кілька кроків, камінь зривався і летів униз.
Розгляньмо художні засоби, наявні в поезії:
Гетьте, думи, ви хмари осінні! риторичне звертання, інверсія
То ж тепера весна золота! епітет, інверсія
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа? риторичне запитання
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні, оксиморон
Без надії таки сподіватись, оксиморон
Жити хочу! Геть, думи сумні!
Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі, оксиморон
Буду лить на них сльози гіркі. у цьому й попередніх абзацах – анафора; інверсія; епітет
І від сліз тих гарячих розтане епітет
Та кора льодовая, міцна, епітет, інверсія
Може, квіти зійдуть – і настане
Ще й для мене весела весна. епітет
Я на гору круту крем’яную епітет, інверсія
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать. антитеза
В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей –
Все шукатиму зірку провідну, інверсія
Ясну владарку темних ночей. персоніфікація
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись, оксиморони
Буду жити! Геть, думи сумні!