Часом дуже складно розмежувати додатки і обставини. Якщо ви добре засвоїли попередні теми, то саме час братися за найскладніше — з’ясувати усі деталі і добре зрозуміти, у чому полягає різниця між додатком і обставиною. Готові? Цей матеріал для вас!
Важко визначити другорядні члени, виражені іменниками у непрямих відмінках з прийменниками чи без них.
Тоді треба враховувати:
належність до тієї чи іншої частини мови;
інтонацію та порядок слів у реченні;
контекстуальне значення.
У нас уже солов’ї хрипнуть від радіації (від чого? чи чому?) – обставина.
Фразеологізми не подрібнюються:
він бере її на кпини;
щось процідив крізь зуби;
Ігор взявся за розум;
хлопці дали драла.
Розмежовуючи додаток і обставину, треба пам’ятати, що в обставинах відбувається ослаблення предметного значення (у додатках – залишається):
мати вийшла за село (куди?);
подивлюся на вашу піч (на що?).
Практичні прийоми:
Зіставлення аналізованої форми з іншими (наявними чи можливими):
Ранки у червні зустрічають день ясно відкритим поглядом, зустрічають усміхнено, довірливо, з чисто дівочою наївністю і ледь прихованою соромливістю (як?) (М. Ст.);
Враховувати конкретність чи абстрактність іменника:
дивитися на товариша (на кого?); дивитися на схід (куди?); говорив з друзями (з ким?); говорив з упевненістю (як?);
Прийом перетворення аналізованої конструкції на іншу, типову для певного синтаксичного значення: показали на суботнику (де? коли? на чому?) – під час суботника (коли?);
Зважати на синтаксичну синоніміку можливих морфологічних форм: пройшов кілометр (багато); відійшов на кілька метрів (трохи); тягнеться на кілька кілометрів (далеко); повітря пахло осінню (по-осінньому); дивився жалісними очима (жалісно).