Твір-роздум
І. Структура твору-роздуму
Школярам потрібно пояснити, що будь-який твір (попри те, що саме слово передає очевидний творчий, вільний характер процесу) має чітку структуру й будується за стрункою схемою: вступ, основна частина, висновок. Твір-роздум – особливий текст, будова якого визначена законами логіки. До того ж оцінювання висловлення було б суб’єктивним, якби вчитель керувався лише критерієм «подобається – не подобається». Тож дотримання певної визначеної схеми під час написання твору-роздум – доконечна вимога, виконання якої допоможе учневі переконливо довести свою думку, а вчителеві дасть орієнтири для об’єктивного оцінювання. Отож пропонуємо старшокласникам запам’ятати структуру твору-роздуму:
1.Теза
2. Аргументи.
3. Приклад з літератури чи інших видів мистецтва.
4. Приклад з історії, суспільно-політичного чи власного життя.
5. Висновок.
Середня частина може варіюватися: або подаємо одразу всі аргументи (мінімум два), або по одному, наводячи після кожного приклад. Тоді схема твору матиме такий вигляд:
1.Теза.
2. Перший аргумент.
3. Приклад з літератури чи інших видів мистецтва.
4. Другий аргумент.
5. Приклад з історії, суспільно-політичного чи власного життя.
6. Висновок.
Слід наголосити на логічному зв’язку всіх елементів структури: аргументи доводять тезу, приклади підтверджують правильність аргументів. Це означає, що коли висунути дві тези, то потрібно аргументувати кожну з них двома доказами й до кожного добирати приклади. Тут неважко й заплутатися. Тож треба намагатися чітко й лаконічно викладати свої думки.
Учень повинен знати, що під час оцінювання структури його твору звертатимуть увагу на такі моменти: наявність усіх названих елементів структури, пов’язаність їх (тезі відповідають аргументи, приклади й висновок) і використання спеціальних слів та виразів, потрібних для кожної частини тексту. Це означає, що, оцінюючи тезу, викладач візьме до уваги таке:
теза є;
вона розташована на початку твору;
вона сформульована чітко;
у ній є конструкції, які виражають власну думку.
До прикладів, аргументів та висновку вимоги такі:
аргументи містяться після тези та відповідають їй;
аргументів мінімум два (!);
приклади йдуть після аргументів і відповідають їм;
прикладів мінімум два (!): один із художньої літератури чи інших видів мистецтва та один з історії, суспільно-політичного чи власного життя;
висновок міститься після прикладів і відповідає тезі;
використані спеціальні слова й вирази, які потрібні для аргументації, наведення прикладів та висновку (див. таблицю нижче).
Важливо пояснити випускникам, що на ЗНО за кожну з п’яти структурних частин твору можна отримати максимум 2 бали. Ще 2 – за логічність твору: поділ на абзаци, логічний розвиток думки, використання спеціальних виразів для зв’язку думок. Отже, за структуру твору максимально може бути 12 балів. Якщо наступних 12 – за ідеальну грамотність – здобути не так просто, то цілком реально навчитися правильно будувати структуру твору-роздуму. З такою настановою, упевнена, старшокласники старанніше й відповідальніше поставляться до роботи над створенням власного висловлення.
II. Спеціальні слова й вирази у творі-роздумі
Теза
Я думаю, …
Я вважаю, …
Мені здається, що …
На мою думку, …
На моє переконання, …
Моя точка зору на цю проблему така: …АргументиЯ так вважаю, тому що …
Чому я так думаю? Тому що …
Аргументом на користь моєї думки може бути те, що …
До того ж …
Довести своє твердження я можу такими аргументами:
по-перше, …, а по-друге, …
На користь моєї думки можу навести такі аргументи: …
Моє переконання ґрунтується на тому, що, по-перше, …,
а по-друге, …
Хоч моя думка, можливо, видається дивною, спробую переконати вас такими аргументами: …
.
ПрикладиСкарбниця світової літератури дає багато прикладів щодо порушеної проблеми. Так, …
На згадку приходить герой …
У зв’язку з порушеною проблемою хочеться згадати твір …
Яскравим прикладом саме такого розуміння … особисто для мене є …
Проблема … є дуже актуальною, тому багато прикладів її розв’язання дає саме життя.
Говорячи про … , не можна не згадати …
Повертаючись до думки про … , можу навести такий приклад: …
Як я вже зазначав, … Щодо цього яскравим прикладом є образ … з твору …
Тема мого роздуму порушується у творі … . Там …
Найкращою ілюстрацією такого розуміння проблеми є герой … з твору …
Історія також дає багато прикладів … Один із них – …
Згадаймо постать видатного … Захоплює його …
Хоча мій власний життєвий досвід ще порівняно малий, можу сказати, що …
Хочу навести приклад із власного життя …ВисновокОтже, можна дійти висновку, що …
Підсумовуючи, можна зазначити: …
Таким чином, можна зробити висновок, що …
Отже, бачимо, що …
На завершення свого роздуму підсумую: …Вирази
для зв’язку думокПо-перше, по-друге, …
Повертаючись до думки про…, хочу зазначити, що …
Як я вже стверджував, …
Як уже зазначалося, …
Як можна побачити, …
Обговорюючи на уроці цю таблицю, наголошуємо, що з великого арсеналу запропонованих висловів учневі у його творі потрібні одна-дві конструкції з кожного блоку. Звертаємо увагу школярів, що вирази для зв’язку думок не є закріпленими за певною частиною твору. Наявність їх впливає на кількість балів за логічність твору, отож вони необхідні. Оптимальний варіант використання їх – в аргументах і прикладах (див. таблицю). Важливо, щоб учні серйозно поставилися до запропонованих конструкцій. Якщо, наприклад, у висновку написати «Я думаю», можна втратити 1 бал, оскільки цей вираз доцільно використовувати у формулюванні тези.
III. Варіанти формулювання тези залежно від теми твору
Твір-роздум конче має починатися з тези-твердження, думки, яка буде доводитися у висловленні. Можливі кілька варіантів.
1.Теза сформульована в темі твору.
2.Тема твору – дилема (вибір із двох варіантів).
3.Тема твору – запитання, отже, тезу потрібно сформулювати самому.
4.Тема твору – речення описового характеру, у якому немає сформульованої тези.
Розгляньмо докладніше кожен із варіантів.
1. Теза сформульована в темі твору. Як показує практика ЗНО, поки що переважали саме такі теми – з уже сформульованою тезою. Учень має погодитися з нею або заперечити її. У першому випадку можна почати з чогось на кшталт:
Я цілковито згоден із тезою, запропонованою для роздуму …
Я підтримую думку, висловлену в назві твору …
Важко не погодитися з тезою, запропонованою для роздуму …
У другому випадку початок буде такого типу:
Мені здається, теза, запропонована для роздуму, помилкова.
Я хотів би довести протилежне твердження: …
Я хотів би спростувати запропоноване твердження …
Не можу погодитися з думкою, яка звучить у назві твору.
Я вважаю інакше: …
Я не підтримую точку зору, висловлену в назві твору …
Пропонуємо учням «План дій для формулювання тези».
1. Уважно прочитати й осмислити назву твору.
2. Вирішити, чи ви погоджуєтеся з тезою, чи спростовуєте її.
3. Якщо це цитата й ви впевнені, що точно знаєте, хто її автор, додати невеликий коментар.
4. Спробувати переформулювати тезу своїми словами.
5. Не забути про обов’язкові вирази, потрібні для вираження власної думки.
Розгляньмо конкретні приклади – кілька тем попередніх років на ЗНО, які пропонують уже готову тезу.
Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш
1. Із думкою, запропонованою в назві твору, я цілком згоден. Вважаю, що, справді, людина повинна цінувати те реальне й близьке, що вона має і що її оточує, а не жити примарними мріями.
2. Я не можу погодитися з тезою, запропонованою для роздуму. На мою думку, лише з мрією людське життя набуває сенсу й повноти.
До майбутнього ми йдемо, озираючись на минуле
Навряд чи хтось буде заперечувати слушність думки, запропонованої для роздуму. На моє переконання, знати минуле, вивчати його помилки та здобутки просто необхідно для того, щоб упевнено рухатися в майбутнє.
Ніщо не звеселяє душу людини так, як споріднена праця
Безперечно, великий український філософ Григорій Сковорода мав рацію, коли говорив про значення спорідненої праці для життя людини. Я вважаю, що улюблена робота, справді, дає людині задоволення, робить її життя змістовнішим і радіснішим.
Учнів варто попередити, що тема з уже сформульованою тезою може мати вигляд афоризму. Як бути, коли випускник не впевнений, що правильно зрозумів його? Пояснюємо, що в такому разі, формулюючи тезу, потрібно обумовити: «Запропоновану для роздуму думку я розумію так: …» – і доводити своє твердження, своє розуміння, своє бачення. Для ілюстрації пропоную дві наступні теми.
Без ядра горіх ніщо, так само, як і людина без серця
Тему твору, запропоновану для роздуму, я розумію так: найголовніше в людині – це її серце, тобто доброта, чуйність, співчутливе ставлення до ближніх. Я вважаю, що це правильно. Мабуть, моя думка із цього приводу не оригінальна: справді, нас роблять людьми любов і доброзичливість, без них чудова зовнішність і великі статки схожі на міцну шкаралупу трухлявого горіха. Кому такий плід потрібен?
Ми – це не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних
Афористично сформульовану тему твору, мені здається, треба розуміти так: кожен із нас неповторний у своїй індивідуальності, кожен становить собою своєрідний унікальний всесвіт. Безперечно, це правильно. Особисто я вважаю, що потрібно вірити в себе як самоцінну особистість, не боятися мати власну точку зору і, звичайно, поважати думки й права інших.
2. Тема твору – дилема (вибір із двох варіантів). Для формулювання тези до теми такого типу існує кілька можливих способів.
Стати на бік однієї із частин дилеми (найлегше й найочевидніше).
Запропонувати свій (третій!) варіант.
Об’єднати дві точки зору.
Тепер ілюструю прикладами. В одному зі збірників тестів до ЗНО попередніх років була така тема: «Що визначить подальшу долю людства – віра в силу людського розуму загалом чи віра в окрему особистість?» Мої учні доводили істинність однієї з думок, викладених у назві. Відповідно їхні твори починалися приблизно так: «Я вважаю, що подальшу долю людства визначить віра в колективний людський розум», «На мою думку, життя суспільства визначають вчинки й досягнення окремих особистостей». Одна дівчинка не погодилася з обома твердженнями. Вона написала: «Я переконана, що ні людський розум загалом, ні окрема особистість не здатні визначити майбутнє (як і минуле, й сучасне) людства, – усе в руках Божих». А я, працюючи над твором-зразком для учнів, вирішила поєднати дві протилежності, закладені в дилемі. Вийшло ось що: «Людська спільнота складається з одиниць. Це означає, що індивідуальні риси, зокрема й розум кожного, – важливі. Я вважаю, що віра в окрему особистість як складник колективного розуму – оптимальний шлях для розвитку людства».
Пояснюємо учням, що коли обидва судження дилеми слушні, треба так і писати: «Не варто протиставляти ці дві точки зору. Мені здається, вони обидві містять раціональне зерно». Наводжу приклад.
Сміливість – це успадкована риса чи її можна виховати?
Навряд чи доцільно, говорячи про риси характеру, протиставляти спадковість і виховання. Мені здається, ці обидва чинники важливі у формуванні сміливості.
3.Тема твору – запитання, отже, тезу потрібно сформулювати самому. Мова не йде про запитання, які фактично містять у собі відповідь, ось як, наприклад: «Чи погоджуєтеся Ви з думкою про те, що чим людина освіченіша, тим вона вільніша?» Тут усе просто: погоджуєтеся або ні. Інакша ситуація: запитання відкрите, воно не містить відповіді й не натякає на неї. Тут потрібно виявити справжню самостійність мислення й сформулювати власну тезу.
Що таке покликання?
На мою думку, покликання – це справа, без якої ти не можеш жити. Ти розумієш, що знайшов себе, своє призначення, сенс життя врешті-решт. Таке відчуття, я впевнений, може дати людині лише робота за покликанням.
Старшокласники часто лякаються самого запитання «Що таке … ?» Кажуть, що можуть відповісти лише одним реченням, а треба ж писати більше. Підказуємо, що в цьому разі можна застосувати таку модель: у першому реченні сказати про складність запропонованого для роздуму поняття або про його різне сприйняття людьми, або про його загальновизнане значення, а в другому – про своє власне розуміння. Це може мати такий вигляд.
Що таке кохання?
Звичайно, кожна людина має індивідуальне сприйняття й розуміння кохання, однак загальноприйнятою є думка, що це почуття сердечної прихильності, яке виникає між двома людьми різної статі. Я вважаю, що справжнє кохання ґрунтується на абсолютній довірі й бажанні щастя своєму обранцеві.
Що таке совість?
Загальновизнаним є таке значення поняття «совість»: це почуття моральної відповідальності за свою поведінку перед самим собою й людьми. На мою думку, якщо ти відчуваєш сором за свої не дуже гарні вчинки, то це і є совість.
Що таке милосердя?
Якщо зазирнемо до тлумачного словника, то прочитаємо приблизно таке визначення поняття «милосердя»: співчутливе ставлення до людей. Я вважаю, що милосердя. – це допомога іншим.
4. Тема твору – речення описового характеру, у якому немає сформульованої тези. Цей варіант частково схожий на попередній, однак він трохи звужує поле пошуків вдалого формулювання тези. Наприклад: «Дружба в моєму житті». Ця тема вужча за питання «Що таке дружба?» Фактично в ній уже окреслені орієнтири для тези: «Дружба в житті кожної людини, думаю, посідає важливе місце. І я не виняток: друзі допомагають мені відчувати себе потрібним, підтримують у різних життєвих ситуаціях». Тема такого типу може бути сформульована й запитанням: «Яка роль дружби у вашому житті?»
Якщо ж тема – називне речення, яке не дає жодних орієнтирів, потрібно самому поставити запитання, яке подобається, і дати відповідь на нього – це й буде теза. Ось приклад.
Звичаї та традиції
Яке значення мають народні звичаї та традиції в нашому житті? Чи важливі вони в комп’ютеризованій культурі XXI століття? Я вважаю, що так. Чим краще ти знаєш народні звичаї, обряди, традиції, тим більше усвідомлюєш зв’язок з рідним народом.
III. Виклад матеріалу в інших частинах роздуму.
Тезу твору неодмінно треба довести за допомогою аргументів. Пояснюємо учням, що аргумент – це не приклад, а думка, яка доводить тезу. Пропонуємо «План дій для формулювання аргументів»:
1.Уважно перечитати сформульовану тезу.
2. Вирішити, які думки (мінімум дві) можуть довести істинність вашої тези.
3. Сформулювати їх, чітко виокремивши.
4. Перевірити, чи вони справді аргументують ваш тезу.
5. Не забути про обов’язкові вирази, потрібні для аргументації думки.
Як приклад наведу аргументи до деяких запропонованих раніше тез.
Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш
1. Свою думку я можу аргументувати так. По-перше, життя у всіх його виявах багате й різноманітне, а людина, яка скерована лише на мрію, може не помітити цього. По-друге, народна мудрість засвідчує правильність такого погляду на життя: «Краще синиця в руці, аніж журавель у небі»; «Що маємо, не бережемо, а коли втрачаємо – плачемо».
2. На користь мого переконання можу навести такі аргументи. По-перше, людині властиво завжди прагнути до чогось кращого, нового, а по-друге, шлях до здійснення мрії, сповнений перешкод і труднощів, виховує нас, робить сильнішими, дарує радість відкриттів.
До майбутнього ми йдемо, озираючись на минуле
Моя думка ґрунтується на історичному досвіді людства: завжди вважалося необхідним глибоко вивчати й аналізувати минуле народів, країн, династій, рухів, політичних партій… Другий аргумент – зі сфери індивідуального життя: безперечно, минуле людини (дитинство, юність, соціальний досвід) впливає на її сьогодення й майбутнє.
Ніщо не звеселяє душу людини так, як споріднена праця
Моя думка ґрунтується на таких аргументах. По-перше, кожна людина має вроджену схильність і здібності до певної діяльності, у якій може повністю виявити себе. По-друге, життя стає повноцінним лише за умови реалізації особистості в суспільстві, і саме споріднена праця дарує таку можливість.
Часто учні запитують, чи обов’язково використовувати вирази «по-перше», «по-друге». Пояснюємо, що це не вимога, але такі вставні слова допомагають організувати виклад матеріалу більш чітко й логічно, а аргументи – ідеальне місце твору, де їх можна використати.
«План дій для наведення прикладів»:
1. Уважно перечитати сформульовані тезу й аргументи.
2. Вибрати приклади з літератури та з історії чи власного життя.
3. Приклади подавати стисло: не переказувати змісту твору, не аналізувати докладно образи.
4. Перевірити, чи приклади справді стосуються вашої тези й аргументів.
5. Не забути про обов’язкові вирази, потрібні для наведення прикладів.
Наголошуємо на третьому пункті плану дій: не переказувати змісту твору, не аналізувати докладно образи. Пояснюємо учням, що вони пишуть твір-роздум на тему вільну (найчастіше – морально-етичну), а не літературну, тож повинні стежити, щоб висловлення не обернулося на аналіз художнього твору. Один приклад – один абзац, а не сторінка! Почати приклади можна так: «Із приводу порушеної проблеми хочеться згадати відомий твір (такий-то такого-то письменника)». А далі додати три-чотири речення чи про тему, чи про образи, якийсь елемент сюжету, проблему, порушену у творі, залежно від сформульованої тези й аргументів.
Підкреслюємо, що приклад з літератури чи інших видів мистецтва буде повноцінним лише за умови, коли зазначено автора (письменника, режисера, художника) і назву твору. Також варто бути обережним із жанром: якщо учень не впевнений (роман це чи повість і т. ін.), краще написати «відомий твір» – так випускник убезпечить себе від утрати одного бала за фактичну помилку.
Щодо висновку твору акцентуємо: він має підтвердити правильність тези. Тож фактично треба повторити думку, висловлену на початку твору, але, звичайно, іншими словами. Висновок повинен бути компактним: не потрібно формулювати якісь нові твердження чи уточнювати висунуту тезу – так учень ризикує заплутатися. Усе досить просто: обов’язкові слова (отже, таким чином, можна підсумувати тощо) й одне-два речення, суголосні тезі. Отже, «План дій для формулювання висновку»:
1. Перечитати свою тезу.
2. Переформулювати її іншими словами.
3. Не забути про обов’язкові вирази, потрібні для висновку.
Для зразка знову звернуся до запропонованих вище тез.
Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш
1. Отже, можу підсумувати: те, що ми маємо, здатне зробити нас щасливими, якщо ми помічатимемо й цінуватимемо його, тимчасом як зайва мрійливість позбавляє людину можливості насолоджуватися життям уже сьогодні.
2. Отже, без мрії людське життя неповноцінне. Саме мрія дає нашому існуванню сенс і надію, окрилює людину, надихає на звершення.
До майбутнього ми йдемо, озираючись на минуле
Таким чином, можна зробити висновок, що минуле, справді, визначає наше майбутнє. Людина, яка розуміє причини своїх помилок і невдач у минулому, намагатиметься більше не припускатися подібних прорахунків. Народ, що усвідомив свою історію, має більше шансів посісти гідне місце в майбутньому.
Ніщо не звеселяє душу людини так, як споріднена праця
На завершення роздуму підсумую: щасливий той, хто знайшов споріднену працю. У ній людина виявляє свій творчий потенціал, збагачується духовно і, головне, відчуває себе потрібною.
IV. Редагування твору
Говорячи про редагування твору, учитель па уроці наголошує, що потрібно вдумливо перечитувати написане, стежити, аби у висловленні не було повторів, думки були сформульовані просто й чітко, не було занадто ускладнених конструкцій, щоб була дотримана схема твору-роздуму. Але як навчити старшокласника редагувати твір?
Думаю, на уроці продуктивною може бути така форма роботи: обговорення учнівського твору, виявлення помилок, стилістичних вад, недоліків у будові висловлення й колективний пошук кращого варіанта. Для цього пропонуємо кожній парі старшокласників роздрукований учнівський твір. Десять-п’ятнадцять хвилин триває його прочитання, пошук помилок, обговорення в парах. Тоді даємо учням можливість висловитися.
Учитель спрямовує роботу в потрібному напрямі: акцентує увагу на типових помилках, у разі потреби допомагає виправити їх та поліпшити слабкі місця тощо. Добре, якщо ця робота буде проведена на наступному після написання роздуму уроці на матеріалі твору одного чи кількох учнів класу (звісно, коли вони не проти). Пропоную зразок; ліворуч уміщено учнівський роздум, праворуч – коментар до помилок.
Краса врятує світ
Тема, запропонована для роздуму, дуже цікава. На мою думку, в цих словах скрита (1) велика надія, віра в те, що настане час, коли краса людських почуттів (2) переможе і (3) оволодіє світом, в (4) якому зараз панують такі почуття (2), як недовіра, зневага, байдужість, жадність (5). Я, як і Ф. Достоєвський_ (6) щиро вірю в це, сподіваюсь (7). Я розумію, що це буде можливо, тільки якщо кожна людина на планеті буде від себе вимагати удосконалення (8).
Спробую довести свою думку методом від протилежного. Давайте озернемося (9) й подивимося на нашу країну. Ми всі свідки політичної та економічної криз, які тягнуть Україну вниз. Причиною всім цим (10) проблем є недовіра людей один одному (11); невміння поступитися своїми позиціями (12), (13) заради розквіту держави; ненажерливість людей, які збільшують свої капітали за рахунок грошей бідних і середніх класів суспільства. Що ж, як не краса людських почуттів, взаєморозуміння (14) може вивести країну з цього стану?!
Скарбниця світової літератури дає багато прикладів краси. Силу кохання описує в своєму (15) творі «Тигролови» І.Багряний. Коханню Наталки і Григорія ніщо не може бути на перешкоді (16). Говорячи про красу почуттів, не можна не згадати О. Пушкіна. У його повісті «Капітанська дочка» коханню головних героїв не може перешкодити (16) навіть Громадянська (17) війна. Кохання все перемогає (18).
Історія теж багата на приклади з цієї теми. Сила волі, небайдужість до долі своєї країни, почуття справедливості прокинулися в людях в 1980-1990 роках_в_східноєвропейських (19) країнах, які повстали проти тоталітарного режиму СРСР.
Отже, можно (20) прийти до висновку, що перед красою людських почуттів ніхто не може встояти (21). Рано чи пізно добро переможе. Як я вже казала, я сподіваюсь, що краса врятує світ. І якщо кожна людина буде цього бажати, чекати, це стане реальністю.
1. Лексична помилка: треба прихована.
2. Повтор слів. Можна замінити: краса людських взаємин.
3. Порушено закон милозвучності мови (треба переможе й оволодіє).
4. Після коми перед приголосним потрібен у, а не в (світом, у якому – слово якому починається на приголосний звук [й]).
5. Лексична помилка: треба жадібність.