Чи завжди допомога йде на користь? Чи не сприяє вона розвитку безвідповідальності? Ми визначили 6 класичних помилок учителя, що перешкоджають розвитку самостійності в учнів початкових класів.

Коли учні опрацьовують новий матеріал чи виконують незвичне завдання, їм важко з першого разу все правильно зрозуміти та зробити. Найбільша помилка вчителя в такій ситуації — не дати дітям змоги поміркувати самостійно, а відразу підказати. Коли учень чує підказку, він просто її відтворює. І наступного разу з цим же завданням можуть знову виникнути труднощі. Щоб інформація залишилась у пам’яті, дитині потрібно самостійно дійти певного висновку. Навіть якщо доведеться кілька разів помилитися перед тим.

Наприклад, учень розв’язує задачу біля дошки. Він сумнівається в наступній дії, і вчитель одразу підказує, що робити. Тоді дитина просто запише те, що сказав вчитель, адже він точно правий. Але навряд чи обдумає записане згодом.

Найкращим варіантом буде дати учню час подумати та дозволити розв’язувати задачу власним способом. Якщо це буде неправильно, він сам зрозуміє, що щось пішло не так і знайде свою помилку. Навіть якщо дитина розв’яже задачу повністю неправильно, не потрібно зупиняти і вказувати на помилки, краще запропонуйте разом перевірити розв’язок.

Діти звикають до підказок вчителя і перестають самостійно мислити. Краще разом створити алгоритм виконання завдання чи поставити навідні питання. Але важливо, щоб діти осмислювали навчання і самостійно робили висновки.

Коли вчитель завжди сам обирає книжку для читання, тему для твору, героя казки, якого потрібно намалювати, діти перестають сприймати навчання як самостійний процес. І з часом їм стає все менш цікаво виконувати поставлені завдання.

Якщо учні мають змогу самостійно обирати спосіб розв’язання задачі чи тему для презентації, вони відчувають відповідальність. А завдання виконують з більшим ентузіазмом.

У канадських школах є навчальна методика Daily 5. Це п’ять видів діяльності, які учні початкових класів виконують щодня. Один з них — читання для себе. Учні обирають книжку та читають її протягом відведеного часу. Дітям подобається, що можна взяти будь-яке видання з класної бібліотеки чи принести щось своє. Їм цікаво ділитися враженнями про прочитане і радити іншим свої книжки. Таким чином, учні беруть участь в організації навчального процесу і стають самостійнішими.

Чи завжди допомога потрібна? Наприклад, клас збирається на прогулянку, один учень не може зав’язати шнурівки на своїх черевиках. Він просить допомоги у вчителя, той не відмовляє. І так щодня. У результаті учень до кінця навчального року так і не навчився зав’язувати шнурівки.

Інший приклад. Діти наводять лад у своїх шафках. Один учень дуже довго складає свої речі. Щоб не затримувати клас і вчасно почати заплановане, вчитель починає допомагати дитині. У такій ситуації учень розуміє, що можна не старатися, бо йому завжди прийдуть на допомогу.

У школах Фінляндії є правило: у їдальні всі учні самостійно беруть обід та прибирають за собою посуд. Навіть якщо це першокласник, і він по дорозі до столу розіллє половину свого супу, все одно йому не допомагають. І коли дитина бере маленьку порцію, а потім ходить голодна, вона усвідомлює власну відповідальність за це.

Наймолодшим школярам потрібно давати можливість робити деякі речі самостійно. Навіть якщо на це піде більше часу. Нехай весь клас вийде на прогулянку, а один учень залишиться зав’язувати шнурівки. Немає нічого поганого в тому, щоб відмовляти в допомозі. Тоді діти вчитимуться швидше.

Молодші школярі звикли сприймати вчителя як джерело істини. Вони не насмілюються сперечатися з його думкою. Тому коли потрібно дізнатися реальне ставлення дітей до певної ситуації, краще власні погляди не висловлювати.

Так само буває під час обговорення прочитаного. Якщо вчитель каже, що книжка цікава, то діти, яким вона не сподобалась, не насміляться висловити свою думку.

Типова ситуація на початку навчального року — перед екскурсією чи походом до бібліотеки вчитель встановлює правила поведінки. Хто порушує, дістає зауваження чи покарання. Але більшість таких правил діти не розуміють і, відповідно, не хочуть їх дотримуватися. Вони вважають, що їх просто хочуть обмежити. Але коли учні самі беруть участь у процесі створення правил, усе працює інакше.

Наприклад, вчитель планує провести урок на вулиці. Перед тим він обговорює з учнями, як краще поводитися і чому. Просить дітей самостійно запропонувати правила перебування на вулиці. Після уроку клас обговорює, чи вдалося дотриматися всіх правил і до чого призвело їх порушення.

Наприклад, учні виготовляють прикраси для класу своїми руками. Вчитель хоче, щоб вони вийшли красивими, і починає сам обирати кольори і матеріали. Якщо хтось криво вирізає, неохайно розфарбовує — робить це замість нього. Головне, щоб у результаті вийшло гарно.

Дозвольте учням виконувати все самостійно, навіть якщо вийде не дуже охайно. Важливою є дитяча робота, а не готовий виріб. Синя корова, що літає в небі — чудово. Криво вирізана фіолетова зірка — ще краще. Нехай діти проявляють фантазію і не хвилюються про те, чи достатньо красиво вийшло. Головне, щоб вони зробили це самі.