Ознаки гарного вчителя
Гарний учитель – це, мабуть, головна ознака, за якою ми характеризуємо школу. Але яким має бути хороший учитель? Деколи непросто відповісти навіть самому собі. Хороший учитель може бути різним: і літньою пані з добрим серцем, і хвацьким випускником університету, але він має бути людиною на своєму місці. Компетентним, психологічно адекватним і здатним передавати знання учневі. Ми зібрали 12 ознак хорошого учителя, на нашу думку. Усі вони не можуть бути обов’язковими, але зазвичай хороший учитель на практиці уміє усе це або майже усе.
ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше
1. Хороший учитель часто ставить запитання та вміє слухати відповіді
Це абсолютно універсальне уміння, яке проливає світло на відразу багато сторін вчительської діяльності. Хороший учитель не ставить учням безглузді питання, на які не потрібні відповіді (“Іваненко, ти чому під партою? Хочеш отримати на горіхи?) Він не ставить страхітливо важких або формальних запитань, від яких кров холоне в жилах (замість таких запитань він може скористатися проханнями. Наприклад: “Доведіть гіпотезу Рімана”. Смайлик).
Хороший учитель часто ставить запитаня, мабуть, вони його головний інструмент. І його запитання завжди викликають більший або менший інтерес хоч би у частини учнів. Це можуть бути злегка навідні запитання або такі запитання, які ніби наштовхують учнів на майбутню учбову “дорогу”. Його запитання просто не можуть залишитися без спроби відповіді, хоч би уявної.
Прийнято вважати, що хороші запитання ставлять хороші учні. Питання: у кого вони цьому навчаються, як не у хорошого учителя?
Безумовно, що хороший учитель не принижує учнів фізичними покараннями, знущаннями, лайкою, не тролить їх, не нацьковує одну частину класу на іншу. Це – основи. Але справжній такий педагог ще вміє нормально відноситися до тих, хто з якихось причин не любить його предмет. І вміє дати гідну відсіч учням, які намагаються боротися з ним за владу в класі або знущатися з нього самого.
Навіть, якщо учень – реальний ворог, мета якого розчавити та принизити вчителя, хороший педагог не користуватиметься у боротьбі з ним його методами. Тому що де, знову ж таки, такий неврівноважений учень навчиться інших методів взаємодії, якщо вчитель не покаже йому прикладу?
Ми знаємо, що він може бути людиною зі сталевими нервами і крижаним поглядом. А може бути енерджайзером чи саркастичним дотепником. Або може бути статечною пані з повільними роздумуваннями і добрим серцем. Або молодою сором’язливою дівчиною. Розсіяним професором-аутистом, бадьорим серцем колективу – ким завгодно.
Важливе одне: яким би не був хороший учитель за своєю психофізіологією, він завжди потрапляє у свою тарілку. Він робить для себе такий світ, в якому він виглядає доречно і природно, і де спектр його нормальних реакцій і емоцій створює позитивний ефект. У класі такого учителя учні налаштовуються на “його” хвилю. Вони заспокоюються, але не гальмують, а краще засвоюють матеріал, він їх “змушує прокинутися” і навіть смішить, але вони не пустують і знову ж таки краще засвоюють матеріал. Тиша? Краща концентрація. Запеклі суперечки? Пошук істини.
Не дуже хорошому вчителеві його темперамент може заважати і він легко знесилюється. Його характер завжди трохи “чіпляється”, зачіпає навчальний процес. Навпаки, характер хорошого учителя завжди чітко вписаний в роботу, він служить паливом для неї, тому хороший учитель вигорає не так швидко. Це відбувається тому, що він реалістично ставиться до себе і не намагається виглядати якнайкраще або переробити школярів.
З дітьми і особливо підлітками по-іншому ніяк. Потрібно сказати, що в сучасній українській школі залишитися чесним і благородним іноді буває нелегко. Але, як показує практика, це можливо. І такі люди в наших школах є. Будь ласка, дихайте, шановні учителі!
Наприклад, він обожнює сучасне артхаусне кіно або викладає в університеті. Або усе це відразу. Звичайно, бувають серед хороших учителів ті, хто живуть лише школою. Але подивімося на справу з іншого боку: такі учителі, як правило, влаштовують собі різноманітне і складне життя в самій школі. Ведуть який-небудь гурток або театр. Ходять з учнями в лижні походи. Тобто, школа для них – не лише школа, і це достойний варіант фрази “мати інше життя, окрім предмету і класу”.
Ні, ми зараз не про те, щоб жартувати і вдавати з себе дурника, розказувати анекдоти і підлизуватися до дітей. Гумор – це синонім поняття “адекватність стану довкілля”. Тобто, почуття гумору в широкому сенсі – це уміння управляти ситуацією або вміло пристосуватися до неї, дивитися на неї ширше, вловити відповідну суть. Іноді, чому б і ні, ця суть буває смішною.
Відомо, що танець найкраще запобігає маразму, оскільки в танці потрібно зробити безліч різких маленьких рухів, щоб підлаштуватися до партнера. Мозок працює в результаті дуже інтенсивно. Робота хорошого учителя в класі – теж такий танець, тільки партнерів у нього кілька десятків або більше.
Який завгодно, але дорослий, вже сформований. Хороший учитель не прирівнюється до своїх учнів, навіть, якщо різниця у віці між ними у них декілька років. Він на голову дорослішій. Це проявляється в його умінні взяти відповідальність за миттєву ситуацію в класі, а у разі початкової школи – і за довготермінову атмосферу в ньому.
Він може розсердитися, навіть зірватися, може, не стримати сміху або інших “неналежних” проявів. Але ось чого точно ніколи не трапляється – це ситуацій його безсилля. Він сам обирає свої реакції, а не учні провокують його на них. У присутності хорошого учителя не існує ніяких неформальних лідерів класу, є тільки один лідер – він сам.
Мається на увазі, що ці знання і ці емоції у нього є, тобто хороший учитель знає і любить свій предмет. Інформація сама по собі не має особливої ваги і не запам’ятовується. Фізику доведеться спочатку полюбити, а вже потім вивчити. Щоб уміти передавати емоції, треба мати співпережиття, уміти донести цю інформацію “на мові” слухача.
Загалом, напевно, цей пункт найважливіший. Це суть того, що робить хороший учитель на заняттях: закохує у свій предмет. Звичайно, не усіх, хоча буває і так, що у результаті увесь клас гуртом іде вступати на біологічний факультет і в медичний вуз. Іноді контраст між захопленістю одного учителя і нудним «проведенням» уроку в іншого надто великий. Якщо вчитель біології – гарний вчитель, то навіть ті, хто “не любить біологію”, із задоволенням слухають його та і навчаються новому.
Школа – це таке місце, де все робиться повільно і неправильно. Коефіцієнт корисної дії викладання і навчання у школі низький, учитель завантажений купою паперів, діти, колеги і начальство не дають спокою, оплата праці невисока – до ідеалів немає часу прагнути. Наш міфічний герой уміє випливати з-поміж цих підводних каменів, домагаючись хоч мінімальної ефективності своїх уроків. Він не зневіряється і не вважає, що нічого не може зробити. Він дотримується меж, досить дипломатичний, береже свій простір і час. Він знає на досвіді: навіть з такого сміття, як сучасна школа, може вирости щось добре. І він всіма своїми силами виховує те добро.
Небезпека знеохочення є в усіх, але головний персонаж цього тексту має інстинкт самозбереження, який при усій відданості професії не дасть йому зійти до повного нуля. Буває, що хороший учитель на якийсь час входить в першу і навіть другу стадію вигорання (втома, апатія, спустошеність), але завжди знаходить спосіб поповнити сили і не дійти до страшної безповоротної стадії, на якій усі учні навіки будуть ідіотами, сволотами і ворогами. А відновити сили хорошому учителеві допомагає пункт п’ять – про інше життя поза школою. Ну і пункт дев’ятий – уміння вивертати між підводним камінням та вміти зробити паузу. У іншому випадку він пропаде.
Важливо, що в якомусь сенсі. Він необов’язково має бути інтелектуалом. Він навіть може бути інтелектуально нижче своїх учнів. Напевно, важливо не бути обмеженим, тобто, розуміти при будь-якій кількості розуму, що за межами розуміння учителя залишається ще дуже багато нового. І бажано хотіти туди йти разом зі своїми учнями. Чи хоч би не заважати їм пройти цей шлях самим.
Бувають хороші учителі із дуже скромними здібностями, які абсолютно не хапають з неба зірок і прекрасно усвідомлюють це. Зірки хапають їх учні.
Хороший учитель не вважатиме, що три роки життя підлітка мають бути повністю присвячені підготовці до ЗНО. Він спокійно відноситься до формальностей, яких так багато в шкільному житті. Він розуміє, що у небажанні вчитися може бути безліч причин. І не усі вони підлягають негайному викорінюванню. Приймає, що не усі учні повинні обов’язково любити школу, його предмет і його особисто.
Він відрізняє злісний безлад від робочого безладу, шум від робочого галасу, що заважає. Загалом, він багато що дозволяє, по-іншому йому не вдасться протриматися і зосередитися на головному. Він не смикає дітей через дрібниці та сам через них не хвилюється.
© Тутка 2018
Відпочивай корисно, все буде Тутка