Погана поведінка – це не завжди наслідок впливу вулиці, садка або школи. Іноді самі батьки винні в тому, що дитина стає «нестерпною». EtCetera з’ясовував, у чому саме може полягати вина батьків і чи можна виправити ситуацію.

БРАК УВАГИ. Це дуже поширений варіант розвитку подій. Батьків часто не буває вдома, ввечері вони хочуть відпочити, а на вихідних зустрітися з друзями – на дітей просто немає часу. У якийсь момент дитина розуміє, що тільки її погана поведінка і непослух «повертає» йому маму і тата. Вони говорять про неї і з нею, приділяють їй хоч якусь увагу в процесі залагодження конфлікту.

Тому перше, про що треба подумати, якщо поведінка дитини раптом зіпсувалася, – чи достатньо часу ви їй приділяєте? Щоб заповнити брак спілкування, намагайтеся залучати дитину до приготування вечері, кличте її з собою в магазин, коли збираєтеся за продуктами, або в банк, якщо плануєте заплатити за рахунками. Але в ідеалі – приділяти час виключно дитині, наприклад, збираючи разом пазли або конструктор, читаючи п’єси за ролями, плануючи поїздку тощо.

ВЕЛИКИЙ ТИСК. Іноді батьки перегинають палицю, встановлюючи для дитини жорсткі правила: робити все за графіком, одягатися в обраний батьками одяг, гуляти тільки зі «схваленими» друзями. Такий тиск неминуче призведе до протесту. Дитина розуміє, що є речі, які вона в змозі вирішувати самостійно, і обов’язково заявить про це своєю поведінкою.

Якщо ви з таких авторитарних батьків, подумайте про те, щоб надавати дитині більше свободи в звичайних побутових питаннях. У неї має бути право голосу при виборі гуртка для відвідування або фільму в кінотеатрі. Не потрібно змушувати її їсти, коли вона не хоче. Вона може зробити це пізніше і нічого страшного не станеться. Школяр цілком може сам вирішити, що йому надіти, виглянувши у вікно або подивившись на градусник. Самостійність в таких речах знімає велику частину напруги в стосунках дітей і батьків.

НЕСПРАВЕДЛИВІ ПОКАРАННЯ. Покарання для дітей – це дуже дискусійна тема останнім часом. Сучасні психологи сходяться на думці, що воно повинно бути зрозумілим і справедливим для дитини, співмірним з його віком та рівнем розвитку, що воно не повинно принижувати гідність і бути віддзеркаленням батьківського гніву. Саме тому фізичні покарання (шльопки, потиличники, биття) вважаються сьогодні неприйнятними. Також неприйнятні і малоефективні в виховному плані обмеження в їжі і розвагах та покарання працею. Наприклад, «приніс погану оцінку – залишаєшся без десертів (приставки/ігор у дворі) на три дні» або «прийшов у брудному взутті – миєш підлогу у всій квартирі». Такі покарання тільки дратують дітей, змушують їх боятися батьків, провокують і далі «порушувати правила», щоб показати дорослим, що їхні методи не діють.

Краще – детально обговорювати кожну конфліктну ситуацію, говорити, що саме в поведінці дитини було неправильним і чому, прощати «на перший раз» і проявляти строгість у разі повторення інциденту.

ПОГАНИЙ ПРИКЛАД. Не всі це помічають, але більшість дітей копіюють поведінку своїх батьків. Тому якщо вам здається, що дитина поступає погано, подумайте про те, а чи не робите ви точно так само. Дитина перестала заправляти ліжко вранці, не прибирає свою тарілку в мийку, огризається, використовує ненормативну лексику? А ви самі відразу забираєте постіль після сну і посуд після прийому їжі? Ви точно завжди і з усіма ввічливі і тактовні?

Немає сенсу вимагати від дитини виконання тих правил, яких ви самі не дотримуєтеся. Тому що в цей момент вона не бачить ніяких причин слідувати вимогам.