Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що до юрисдикції Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції належить, відповідно до їх повноважень, вирішення питань, що мають правовий характер незалежно від їх змісту. Деякі питання приватного характеру (наприклад, дружба) не підлягають розгляду та вирішенню судами.
Можна зробити висновок, що до юрисдикції судів належить розгляд справ у цивільних, господарських, трудових, адміністративних, фінансових, земельних, екологічних, процесуальних, виконавчих, сімейних та інших правовідносинах, якщо під час таких правовідносин виникає сумнів у дотриманні Конституції України та законів України. Офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Основного Закону див. в Рішеннях Конституційного Суду від 07 травня 2002 № 8-рп/ 2002 р., від 09 липня 2002 р. № 15-рп/2002, зокрема: судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов’язок відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом ч. 2 ст. 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції (ч.ч. 2, 3 ст. 124 Конституції). Це означає, що до юрисдикції Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції належить, відповідно до їх повноважень, також вирішення питань, які мають правовий (а не політичний) характер.
Згідно із ст. 127 Конституції України на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці судді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів. При цьому необхідно враховувати побічні обмеження, які встановлює ч. 2 ст. 127 Конституції України: професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.
Відповідно до ст. 126 Конституції України судді обіймають посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на посаду судді вперше. Повноваження судді припиняються у разі його смерті, а звільняється суддя з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:
закінчення строку, на який його обрано чи призначено;
досягнення суддею шістдесяти п’яти років;
неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
порушення суддею вимог щодо несумісності;
порушення суддею присяги;
набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
припинення його громадянства;
визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;
подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Цей перелік є вичерпним. Закінчення строку, на який обрано чи призначено суддю (п. 1), стосується лише суддів Конституційного Суду (див. питання 5) і суддів, які вперше призначаються на посаду. Судді інших категорій обіймають свої посади безстроково відповідно до ч. 4 ст. 126 Конституції України. Пункти 2 та 3 встановлюють підстави звільнення, які стосуються особистісних характеристик людини, що обіймає посаду судді: її віку та стану здоров’я.
З метою забезпечення об’єктивності в діяльності суддів, усунення можливості будь-якого впливу на них з боку державних органів, громадських організацій і окремих громадян передбачено вимоги щодо несуміщення посади судді з іншими оплачуваними посадами, заборони виконувати будь-яку іншу оплачувану роботу крім наукової, викладацької та творчої, бути членом в політичної партії або профспілки, брати участь у будь-якій політичній діяльності або отримувати представницький мандат. Порушення цих вимог є правовою підставою для звільнення судді.
Пункт 5 передбачає можливість звільнення судді в разі порушення ним присяги, яку він складає відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року N 2453-VI “Я, (ім'я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади". Присяга складається перед Президентом України.
Пункти 6 та 7 також покликані забезпечувати об’єктивність в діяльності суддів й передбачають звільнення судді у разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього або припинення його громадянства.
Визнання особи, що обіймає посаду судді, безвісно відсутньою або оголошення її померлою тягне за собою звільнення такої особи. Віднесено до зазначених підстав і використання суддею права подати заяву про відставку або звільнення з посади за власним бажанням.