Переход на обновленную версию документа
Апеляційному суду області
КОГО
В ІНТЕРЕСАХ КОГО
Копії:
1. Прокурору районної прокуратури
Інспектору КВІ району УДПтСУ в області
2. засудженому ОСОБА1
АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на ухвалу НАЗВА СУДУ від ДАТА у справі № __________
Ухвалою НАЗВА СУДУ від ДАТА було скасоване звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, призначене НАЗВА СУДУ від ДАТА відносно ОСОБА1: останнього було затримано у зв’язку з порушенням умов іспитового строку, направлено засудженого для відбування покарання у вигляді трьох років позбавлення волі за скоєний ним злочин, передбачений ст. 185 ч. 1 КК України.
Підставою для заміни іспитового строку на реальне відбуття покарання стало подання старшого інспектора КВІ району УДПтСУ в області про зміну іспитового строку від ДАТА, в якому зазначені обставини порушення ОСОБА1 умов звільнення від відбування покарання із іспитовим строком, а саме: обов’язок з’являтися на реєстрацію до КВІ району тричі на місяць – у перший, другий та третій понеділок місяця.
На порушення цього обов’язку 16.09, 21.10 та 23.10.2014 р. на реєстрацію він не з’явився, а з’явившись 28.10.2014 р., пояснив, що не з’явився на реєстрацію, бо хворів, проте надати відповідні документи не зміг.
В обґрунтування цього клопотання також додано характеристику на ОСОБА1, згідно з якою останній характеризується негативно, зловживає спиртними напоями та постійно порушує громадський порядок та тишу за місцем проживання, чим заважає відпочивати мешканцям будинку.
Суд, розглянувши це подання та особову справу на засудженого, дійшов висновку, що останній на шлях виправлення не став, грубо порушує умови іспитового строку, внаслідок чого не виконує обов’язки, покладені на нього рішенням суду, що є підставою для заміни способу виконання покарання – на позбавлення волі строком на три роки.
З таким висновком суду засуджений категорично не згоден. Вважає, що причини пропуску реєстрації в КВІ району є поважними через його хворобу, а тому ухвала суду не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.
Із матеріалів особової справи вбачається, що засудженому ОСОБА1 призначені дні реєстрації – тричі на місяць починаючи від 23.07.2014 р.
Згідно з текстом підписки (аркуш особової справи 7) та вимогами ч. 3 ст. 164 Кримінально-виконавчого кодексу України поважними причинами нез’явлення засудженого до КВІ у призначений строк є: несвоєчасне отримання виклику, хвороба та інші обставини, які фактично позбавляють можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.
Як вбачається з листка реєстрації (аркуш особової справи 10), за час іспитового строку з 23.07.2014 р. по час звернення із поданням до суду 29.10.2014 р. засуджений з’являвся для реєстрації – 23.07 став на облік, 05.08, 12.08, 19.08, 02.09, 09.09, 17.09, 07.10, 14.10.2014 р. Не з’явився – 16.08.2014 р., про що було оголошено попередження, та 21.10.2014 р. Дата реєстрації 28.10.2014 р. у листку реєстрації не вказана з невідомих причин, проте і в самому поданні зазначено, що засуджений з’являвся в цей день до КВІ, так само і пояснення відібрано 28.10.2014 р. У судовому засіданні інспектор КВІ також пояснив, що засуджений і у листопаді 2014 року з’являвся на реєстрацію.
Таким чином, за час відбуття іспитового строку засуджений постійно з’являвся для реєстрації до КВІ, нових злочинів не скоював, до адміністративної відповідальності не притягався.
Щодо нез’явлення засудженого 21.10.2014 р. – у цей час він був хворим, що підтверджується копіями з лікарняної картки засудженого, який у період часу 23.10.2014 р. звернувся до лікаря із скаргами на гнійні виділення з носу, період хвороби лікарем указано – 7 днів. 04.11.2013 р. засуджений також був на прийомі у лікаря, йому було підтверджено діагноз – лівосторонній гайморит.
Таким чином, засуджений хворів гайморитом, робив відповідні медичні дослідження, що є поважною причиною визнання нез’явлення на реєстрацію. Також зазначаю щодо пояснення інспектора КВІ про відсутність видимих ознак хвороби – ця особа не отримала відповідної медичної освіти, не має відповідних професійних знань у галузі охорони здоров’я, а тому таке судження є суб’єктивним, що не може бути визнано належним доказом.
Щодо виклику 22 жовтня на 23.10.2014 р. мобільним телефоном. Цей виклик не може бути визнаний належним, оскільки, по-перше, відсутні будь-які належні та допустимі докази взагалі існування такого телефонного дзвінка, по-друге, відсутній доказ спілкування інспектора КВІ саме із засудженим, по-третє, відсутній доказ спілкування інспектора КВІ з матір’ю засудженого. Будь-яких належних викликів засуджений не отримував, оскільки ні в якому документі про отримання ні він, ні члени його сім’ї не розписувалися, поштових викликів останні також не отримували, тому в силу ч. 3 ст. 164 Кримінально-виконавчого кодексу України цей виклик є неналежним. Мати засудженого також у судовому засіданні допитана не була.
Щодо наявних у матеріалах особової справи характеристик на засудженого, в яких указано, що останній веде аморальний спосіб життя, постійно порушує громадський спокій та правила співжиття – ці характеристики є дуже сумнівними з наступних причин: по-перше, вказані в них факти не підтверджуються жодними доказами – протоколами про адміністративні правопорушення, зверненнями сусідів до правоохоронних органів, по-друге, вони надані директором КП «Комунальник-3», яке надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території, забезпечення його цілісності та санітарно-технічного стану.
Щодо наявного у матеріалах особової справи рапорту (а. с. 37), в якому вказано, що засуджений веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, схильний до вчинення нових злочинів – ці обставини також нічим не підтверджені, а є суб’єктивною думкою особи, яка його склала.
Наявне пояснення від сусідки також не доводить винної поведінки саме засудженого, оскільки в поясненні вказано, що сім’я ОСОБА1 постійно порушує громадський порядок, при цьому з пояснення не вбачається, хто саме порушує громадський порядок та яким чином.
Тож подання не доводить стовідсоткової винної поведінки засудженого, яка виявляється у небажанні стати на шлях виправлення, та грубого порушення умов іспитового строку. У матеріалах відсутні прямі, достатні та належні докази, які б окремо або у своїй сукупності дали суду впевненість у неможливості виправлення засудженого без реального відбування покарання, навпаки, попередня поведінка засудженого свідчить про те, що він зрозумів протиправність своєї поведінки, недопустимість злочинної діяльності, а також виявив бажання виправитися.
На підтвердження належної поведінки засудженого, який відбуває іспитовий строк, є з’явлення на реєстрацію у листопаді 2014 року після направлення цього подання до суду.
Як докази прошу витребувати від КВІ району УДПтСУ в області особову справу № 64/2013 ОСОБА1.
У зв’язку із вищенаведеним, відповідно до ст. 75 Кримінального кодексу України, ст. 164 – 166 Кримінально-виконавчого кодексу України, п.п. 5.3 п. 5 розд. 4 Інструкції про порядок виконання покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, керуючись п. 5 ст. 541 Кримінального процесуального кодексу України, -
ПРОШУ:
1. Ухвалу НАЗВА СУДУ від ДАТА у справі № ___, провадження № ___ скасувати.
2. У задоволенні клопотання старшого інспектора КВІ району УДПтСУ в _____ області про скасування іспитового строку та направлення засудженого для відбування призначеного покарання стосовно ОСОБА1 відмовити.
Додатки:
1. Копії апеляційної скарги.
2. Копії ухвали.
3. Копії витягу з медичної картки ОСОБА1.
4. Копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
5. Копія ордера.
Дата Підпис