Взв’язку зі скасуванням у жовтні 1929 р. індивідуальної адвокатської практики здійснювалося реформування системи оплати праці захисника. Наказом НКЮ від 17 травня 1931 р. оплата праці визначалась відповідно до розряду адвоката, а мінімум і максимум заробітної плати для кожної колегії встановлював НКЮ. Однак, цю форму було визнано неефективною.
З 26 квітня 1932 р. НКЮ запровадив систему госпрозрахунку. Встановлювався план, що передбачав контрольну цифру прибутків (суму гонорарів), а витратна частина відводилася на утримання консультації. Але адвокати вважали і цю систему неприйнятною, бо адвокатську діяльність не можна планувати.
Реформуванню підлягала і адвокатура. У 1931 р. НКЮ прийняв Інструкцію про порядок ліквідації окружних судів, прокуратур і президій колегій захисників, оскільки в республіці скасовувалися округи. Замість окружних створили міжрайонні колегії захисників. Наказом НКЮ УРСР у травні 1931 р. були визначені завдання міжрайонної колегії захисників, її організація, структура, функції керівних органів, питання коштів і розподілу доходів, порядок прийому до колегії тощо. При президії міжрайонної колегії захисників створювалась іспитова комісія.
Вирішувалися соціальні питання членів колегій, які досягли 60-річного віку: їм призначалися пенсії, які виплачувалися виключно з коштів страхового фонду, а розмір пенсії обчислювала президія з наступним затвердженням загальними зборами.
25 вересня 1931 р. було затверджено нове Положення про судоустрій УРСР в зв’язку зі скасуванням двоступеневої системи управління і введенням іншого територіального устрою. В республіці передбачалося лише 5 областей — Київська, Харківська, Вінницька, Дніпропетровська, Одеська. Принципи організації колегій захисників в основному не змінилися. Залишалася єдина форма адвокатської діяльності — колективна, колегії було визнано юридичними особами. Замість міжрайонних колегій захисників утворювалися колегії при обласних судах, але знову під їхнім керівництвом і наглядом (постанова НКЮ від 11 лютого 1932 р. «Про структуру та функції обласних органів НКЮ»). При президії колегії утворювалися сектори: кадрів, організаційно-інспекторський, масової роботи, соціально-побутовий, господарської частини, бухгалтерії, на чолі кожної з них стояв член президії колегії.
У жовтні 1932 р. в республіці відзначався перший ювілей адвокатури. Колегія НКЮ прийняла постанову про відзначення 10-річчя колегій захисників, нагородження 27 адвокатів ювілейним знаком «За революційну законність» та грамотами НКЮ УРСР. В постанові підкреслювалася необхідність посилення юридичного обслуговування виробничої сфери та участі колегій у правовиховній роботі.
На початку 30-х років важливою проблемою стала підготовка нових кадрів для адвокатури, зокрема існували 10-місячні курси підготовки членів колегій захисників в Одесі.
У листопаді 1933 р. наказом Наркома юстиції був встановлений порядок розгляду дисциплінарних справ членів колегії, що покладався на її президію, та оскарження до президії обласного суду постанов про застосування заходів -дисциплінарного впливу.
26 червня 1934 р. безпосереднє керівництво колегіями захисників було покладено на Найвищий суд (постанова ВУЦВК і РНК УРСР «Про розширення прав Найвищого суду»), який 4 липня 1934 р. затвердив нове Положення про форми роботи юридичних консультацій. Згідно з цим Положенням, юридична консультація залишалася госпрозрахунковою, захисникам гарантувалося 2/3 визначеної їм тарифної ставки, а оплата за сумісництвом обмежувалася їх основною ставкою.
Про підвищення ролі адвокатури та рівня забезпечення права на захист точилися дискусії у період підготовки та прийняття Конституції СРСР 1936 р.
Конституція Української РСР від 30 січня 1937 р. гарантувала забезпечення обвинуваченому права на захист. Отже, адвокатура, виконуючи функцію захисту, не могла надалі залишатися у підпорядкуванні судовим органам. Але вона не стала незалежною. У січні 1937 р. колегії захисників перейшли у відання НКЮ, який здійснював тепер загальне керівництво і нагляд за діяльністю колегій захисників, через спеціально створений для цього відділ.
15 жовтня 1937 р. наказом НКЮ УРСР про колегії захисників було залишено ті ж організаційні форми роботи адвокатів, але знову встановлено новий порядок оплати праці. Тепер доручалося завідуючому розподіляти заробіток між членами юридичної консультації за кількістю та якістю виконаної роботи, з урахуванням складності справ, кваліфікації кожного члена колегії, їх навантаження. Кожен захисник отримував свій заробіток за винятком 30%, що відраховувалися на утримання президії й витрати колективу.
На одержавлення адвокатури була спрямована й директива Нарком’юсту СРСР від 22 грудня 1938 року «Про роботу колегій захисників», котра мала на меті перетворення адвокатури в радянську установу.