Апеляційному суду області
ВІД КОГО
АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на ухвалу слідчого судді НАЗВА СУДУвід ДАТА про повернення подання
ДАТАроку було постановлено ухвалу слідчого судді НАЗВА СУДУпро повернення подання на підставі
розгляду мого клопотання в порядку ст. 206 КПК України.
Вважаю дану ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам
КПК України, внаслідок чого підлягає скасуванню.
Так, слідчий суддя дійшов висновку про те, що підставою для повернення є той факт, що «скарга
не підлягає розгляду в цьому суді» на підставі п. 2 ч. 1 ст. 304 КПК України.
Посилання на ст. 304 КПК України під час розгляду питання в порядку ст. 206 КПК України є безпід-ставним, оскільки дана стаття визначає порядок подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого
чи прокурора. Я таких скарг не подавала, дії слідчого чи прокурора не оскаржувала.
Більше того, слідчий суддя прийшов до висновку про можливість вирішення питання про звільнення
особи з-під варти лише в порядку ст. 331 КПК України, тобто під час судового розгляду. Вважаю висновки
слідчого судді хибними з огляду на наступне:
ОБСТАВИНИ НЕЗАКОННОГО ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ У ЗВ’ЯЗКУ ІЗ ЗАКІНЧЕННЯМ СТРОКІВ ДІЇ ЗАПОБІЖНОГО
ЗАХОДУ
Незважаючи на відсутність будь-яких ухвал про наявність підстав тримати ОСОБА 1під вартою, по за-кінченні строку дії запобіжного заходу його не випустили із слідчого ізолятора, хоча будь-яких підстав
утримувати його не було.
Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека
визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають
зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвер-дження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Згідно зі ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду
і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 3 ЗУ «Про попереднє ув’язнення» підставою для попереднього ув’язнення є вмотивоване
рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового
чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального
кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених
законом.
На підставі ст. 20 ЗУ «Про попереднє ув’язнення» підставою для звільнення з-під варти є закінчення
строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або закінчення передбаченого законом
строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено в установленому
законом порядку.
Начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити з-під варти підозрю-ваного, обвинуваченого, стосовно якого на день закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або закінчення строку тримання під вартою, встановленого КПК України, не на-дійшла ухвала слідчого судді, суду про продовження такого строку.
Незважаючи на приписи чинного законодавства, ОСОБА 1і досі перебуває під вартою.
Вимога захисника про негайне звільнення залишилась без розгляду. Наразі ОСОБА 1незаконно пе-ребуває під вартою. Держава не виконує взяті на себе зобов’язання по охороні його життя та здоров’я,
а також щодо забезпечення принципів законності відносно нього.
Всупереч установленому п. 1, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод принципу
про те, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність та нікого не може бути позбавлено
свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:
a) законне ув’язнення особи після засудження її компетентним судом;
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпе-чення виконання будь-якого обов’язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного
судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрун-товано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;
d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових
заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його
до компетентного органу;
e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затри-мання психічно хворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;
f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в’їзду в країну чи осо-би, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
ОСОБУ 1незаконно тримають під вартою без будь-яких законних рішень суду.
Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати
провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про
звільнення, якщо затримання є незаконним.
Згідно зі ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого
знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов’язати
будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Якщо с лідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру,
що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності
судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави
в установленому цим Кодексом порядку, він зобов’язаний постановити ухвалу, якою має зобов’язати
будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно до-ставити цю особу до слідчого судді для з’ясування підстав позбавлення свободи.
Слідчий с уддя зобов’язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади
чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало за-конної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов’язаний звільнити
особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе:
1) існуванн я передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;
2) непереви щення граничного строку тримання під вартою;
3) відсутні сть зволікання у доставленні особи до суду.
На підставі ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію
після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу. Строк дії ухвали про обрання
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА 1закінчився ДАТА, а отже, питання про скасування або зміну запобіжного заходу, дія якого вже давно сплила, в порядку ст. 331 КПК Украї-ни є неможливим, внаслідок чого ухвала слідчого судді є необґрунтованою та такою, яка не відповідає
вимогам чинного законодавства.
Бажаю брати участь у апеляційному розгляді.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст. 3, 29 Конституції України, ст. 3, 20 ЗУ «Про попереднє
ув’язнення», п. 1, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, керуючись ст. 206, 304,
331, ч. 3 ст. 392, п. 1 ч. 1 ст. 393, ст. 395, 396, п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, —
ПРОШУ:
1. Ухвалу слідчого судді НАЗВА СУДУвід ДАТА у справі № __ скасувати.
2. Постановити нову ухвалу, якою негайно звільнити з-під варти ОСОБА 1, ДАТА НАРОДЖЕННЯ, який знаходиться МІСЦЕ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ, АДРЕСА.
Додатки:
1. Копія ухвали слідчого судді.
2. Копія клопотання в порядку ст. 206 КПК України.
3. Копії ухвали про обрання запобіжного заходу.
Дата Підпис