Згідно ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Кожен мешканець України має право на житло, яке може реалізувати багатьма шляхами: побудувати будинок і обслуговуючі його будівлі, придбати їх у власність на основі цивільно-правових угод або взяти в оренду. Громадяни України мають право на одержання у встановленому законом порядку житлового приміщення (квартири) у будинках державного або громадського фондів, або ж житлового фонду житлово-будівельних кооперативів.
Житловими приміщеннями або будинками, що були побудовані або придбані у встановленому законом порядку, громадяни володіють на підставі права приватної власності, тобто вільно, на свій розсуд, володіють, користуються і розпоряджаються цим майном. Єдиним обмеженням можна вважати вимогу не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати прав та інтересів інших юридичних або фізичних ocіб та вимогу дотримуватися моральних засад суспільства .
Житлові приміщення, які отримані в інший спосіб (з державного або громадського фонду) надаються на основі договору найму житлового приміщення у безстрокове користування. Умови користування житловим приміщенням визначаються Житловим кодексом України. Надання такого житла провадиться у першу чергу громадянам, які потребують соціального захисту (інваліди, ветерани війни і праці, учасники воєнних дій тощо), як правило, безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Громадяни України, які користуються державним житлом на умовах найму, можуть приватизувати займане ними житло у порядку і на умовах передбачених Законом України “Про приватизацію державного житлового фонду” від 19 червня 1992 р.
Житлові приміщення, отримані громадянами з фонду житлово-будівельних кооперативів, мають особливий правовий статус. Правила користування таким приміщенням, права і обов’язки громадянина, членів його сім’ї визначаються статутом такого кооперативу.
3 урахуванням конституційного положення про те, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду, суди зобов’язані при вирішенні житлових спорів виходити з неприпустимості виселення в адміністративному порядку за санкцією прокурора ocіб, які самоправно зайняли житлове приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.
При розгляді спорів про право користування житловим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст. 33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність реєстрації самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім’ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Адвокатська діяльність в цій сфері може проходити у таких напрямках:
надання юридичних консультацій в сфері житлового права;
представництво інтересів юридичних або фізичних осіб при виникненні спорів в сфері житлового або цивільного права;
захист інтересів юридичних або фізичних осіб у справах щодо незаконного позбавлення житла особи, незаконного обмеження прав на житло в аспекті порушення прав приватної, колективної, спільної сумісної власності на житло, питань реєстрації тощо.
Особливого значення в сучасних умовах набуває діяльність адвоката щодо надання консультацій або представництва інтересів зацікавлених осіб в сфері приватизації.