Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ
вул. П. Орлика, 4-а, м. Київ, 01043
КОГО
В ІНТЕРЕСАХ КОГО
ЗАСОБИ ЗВ’ЯЗКУ
Копії: ПЕРЕЛІК ОСІБ, АДРЕСИ
КАСАЦІЙНА СКАРГА
на вирок НАЗВА СУДУ від ДАТА у справі № _____ та ухвалу Апеляційного суду ____ області від ДАТА
Вироком НАЗВА СУДУ від ДАТА ОСОБА 1 визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125 та ч. 2 ст. 189 КК України та засуджений до 3 років позбавлення волі на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду ___ області від ДАТА даний вирок залишено без змін.
З даним вироком суду І інстанції та ухвалою апеляційної інстанції я не згодна у зв’язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність, що на підставі ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування даних судових рішень.
ФАБУЛА СПРАВИ
У ході неодноразових судових засідань потерпілий ОСОБА 2 надавав різні свідчення, які суперечать один одному, його свідчення були мінливими. Проте, потерпілий ОСОБА 2 однозначно показав, що обличчя того, хто наносив йому тілесні ушкодження, він не бачив, бо було темно та туман. Також показав, що вперше побачив ОСОБА 1 лише під час одночасного допиту, раніше останнього ніколи не зустрічав. У судових засіданнях потерпілий неодноразово змінював свідчення, проте суд взяв до уваги одні свідчення, не надавши мотивації неприйняття інших, хоча відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України суд І інстанції мав оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності. Оцінку достовірності доказів потерпілого ОСОБА 2 суд не дав взагалі.
Крім того, суд І інстанції не відобразив у вироку достовірних показань свідка ОСОБА 3, не дав їм належної оцінки та не співставив з іншими доказами у кримінальному провадженні, що є грубим порушенням ст. 9, ст. 94 КПК України. У матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які підтверджують винуватість ОСОБА 1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Докази, які були досліджені судом та на які суд посилався, а саме: протокол огляду місця події, висновки експертиз та речові докази, не доводять причетності саме ОСОБА 1 до вказаного правопорушення, а говорять про факт наявності у потерпілого тілесних ушкоджень.
Таким чином, під час вирішення справи по суті суд І інстанції грубо порушив вимоги ст. 94 КПК України, яка говорить про те, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили. Не зважаючи на дану норму, суд І інстанції був упередженим під час дослідження доказів, більше того, посилався у судовому рішенні на показання, яких не давали потерпілий та свідок у справі. А отже суд був упередженим та несправедливим, чим грубо порушив засади законності та верховенства права у кримінальному провадженні, встановлені ст.ст. 8, 9 КПК України.
Завданнями кримінального провадження згідно ст. 2 КПК України є у тому числі забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Рішення НАЗВА СУДУ в частині епізоду за ст. 125 ч. 1 КК України є необґрунтованим, бо воно ухвалене судом не на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України як того вимагає ч. 3 ст. 369 КПК України.
Також суд І інстанції дійшов до висновку про винуватість ОСОБА 1 у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 189 КК України.
ОПИС ПОДІЙ
Показання потерпілого ОСОБА 4 не можна брати до уваги (по що наголошувалось і в апеляційній скарзі), оскільки в судовому засіданні він свідчив про те, що слідчий до початку судового розгляду вчив потерпілого які свідчення давати, що говорити та яким чином, що підтверджується технічним записом судового засідання від ДАТА (з 17 по 26 хвилину запису). Також потерпілі пояснили суду, що за годину до чергового судового засідання слідчий викликав їх до себе в кабінет та просив підписати якісь папери, зміст яких потерпілим був не відомий. Як потім в судовому засіданні було встановлено вони підписали заяву про вчинення щодо них кримінального правопорушення, передбаченого ст. 189 КК України. В суді потерпілі пояснили, що намірів подавати заяву за вимагання вони наміру не мали, таких заяв не писали, а слідчий умовив підписати ці папери обманним шляхом (з 32 по 56 хвилину запису від ДАТА). Не зважаючи на явні протиріччя доказів у кримінальному провадженні суд І інстанції не дав їм належної оцінки, виніс необґрунтоване та невмотивоване рішення, а суд апеляційної інстанції всупереч п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України встановивши невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, мав би вирок суду скасувати.
Суд І інстанції також інкримінував моєму клієнту вимагання із погрозою застосування насильства, хоча в ході допиту потерпілої факт погрози не підтвердився, що підтверджується технічними записами судового засідання.
Таким чином, розгляд справи в суді І інстанції був неповним, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, через що рішення суду є незаконним та необґрунтованим. Апеляційний суд _____ області мав би на підставі вивчених документів вирок НАЗВА СУДУ скасувати.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду та не повідомили про важність причини свого неприбуття. Не зважаючи на дану вимогу суд Апеляційної інстанції провів судовий розгляд без моєї участі, участі захисника, участі потерпілих, хоча причини їх неявки суду не були відомі. ОСОБУ 1 в суд ніхто не викликав, про розгляд його апеляційної скарги він дізнався під час виконання рішення суду.
На підставі ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито, а також судове провадження здійснено без участі обвинуваченого, захисника та потерпілого.
Важливим є той момент, що на вищевказаний вирок суду самим потерпілим ОСОБА 4 було подано апеляційну скаргу, в якій він вказував, що ОСОБА 1 не вимагав від нього коштів та не застосовував до нього насильства, просив вирок в цій частині скасувати, а кримінальне провадження за ст. 189 ч. 2 КК України закрити.
Захисник ОСОБИ 1 також просив провадження відносно останнього закрити у зв’язку із відсутністю в його діях складу злочину, проте суд апеляційної інстанції не взяв до уваги наведені аргументи, клопотання про повторне дослідження обставин провадження було залишено поза увагою, що є грубим порушенням ч. 3 ст. 404 КПК України.
Не зважаючи на наявні протиріччя між висновками суду першої інстанції та доказами, які були встановлені в судовому засіданні, а також встановлену в судових засіданнях мінливість показань потерпілого ОСОБА 2, факту не встановлення останнім особи, яка наносила йому тілесні ушкодження, невпізнання в ОСОБІ 1 особи нападника, наявність показань свідків, які вказували на отримання потерпілим ОСОБА 2 тілесних ушкоджень під час бійки після ДТП; спростування висновків суду свідченнями потерпілого ОСОБА 4, обманні дії слідчого щодо отримання зави від потерпілих та навчання слідчого щодо предмету показань потерпілих, суд Апеляційної інстанції дійшов до висновку про вірність висновків суду І інстанції та не побачив процесуальних порушень.
Таким чином, порушення, допущені судом І інстанції, не були усуненні судом Апеляційної інстанції, а судовий розгляд у суді Апеляційної інстанції проведено із суттєвим порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, рішення обох судів мають бути скасовані у зв’язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Апеляційний суд своїх висновків належним чином не мотивував, не навів вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винності засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину.
У зв'язку з цим ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні та достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року говорить, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
Пунктом 6 ч. 3 ст. 129 Конституції України закріплено конституційне право обвинуваченого на захист.
Через грубе порушення судом І інстанції вимог кримінального процесуального законодавства, а саме щодо неупередженості суду, законності кримінального провадження, обґрунтованості рішення, правил оцінки доказів, та небажання апеляційного суду усунути дані недоліки не можливо. За для вірного вирішення питання про винуватість ОСОБА 1 слід заново допитати потерпілих та свідків у справі, співставити покази свідків із показами потерпілих та обвинувачених, зробити запит до ДАЇ м. Бердянськ Запорізької області про реєстрацію факту ДТП, яка мала місце ДАТА та її учасників. Справу відносно ОСОБА 1 слід направити на новий розгляд у суд І інстанції, оскільки допущені порушення вимог КПК України та неправильне застосування ЗУ про кримінальну відповідальність неможливо виправити без проведення нового розгляду неупередженим та справедливим судом.
Брати участь у касаційному розгляді я бажаю.
На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. ст. 125, 189 Кримінального кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 94, ч. 3 ст. 369, п.п. 2-4 ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 424, п. 1 ч. 1 ст. 425, ст. ст. 426, 427, п. 2 ч. ст. 436, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 438, ст. 439 Кримінального Процесуального кодексу України, -
Прошу:
1. Вирок НАЗВА СУДУ від ДАТА у кримінальному провадженні № ____ за обвинуваченням ОСОБА 1, уродженця НАЗВА МІСТА у скоєнні ним злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125 та ч. 2 ст. 189 КК України, скасувати.
2. Ухвалу Апеляційного суду _____ області від ДАТА скасувати.
3. Призначити новий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА 1 у суді першої інстанції.
Додатки: перелік документів із копіями, відповідно до кількості учасників провадження.
ДАТА ПІДПИС
Стаття 424. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку
1. У касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.
2. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.
3. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені в касаційному порядку:
1) засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановленихчастинами четвертою - сьомою статті 474 цього Кодексу, у тому числі нероз’яснення засудженому наслідків укладення угоди;
2) потерпілим, його представником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди потерпілого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу; нероз’яснення потерпілому наслідків укладення угоди;
3) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно зчастиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
4. Ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.
Стаття 425. Право на касаційне оскарження
1. Касаційну скаргу мають право подати:
1) засуджений, його законний представник чи захисник - у частині, що стосується інтересів засудженого;
2) виправданий, його законний представник чи захисник - у частині мотивів і підстав виправдання;
3) підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;
4) законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусових заходів виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;
5) законний представник чи захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;
6) прокурор;
7) потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;
8) цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;
9) цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;
10) представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, - у частині, що стосується інтересів юридичної особи.
{Частину першу статті 425 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 314-VII від 23.05.2013}
2. Особам, які мають право подати касаційну скаргу, надається можливість ознайомитися в суді з матеріалами кримінального провадження для вирішення питання про подання касаційної скарги.
Стаття 426. Порядок і строки касаційного оскарження
1. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.
2. Касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
3. Протягом строку, встановленого на касаційне оскарження, матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані з суду, який виконує судове рішення, окрім суду касаційної інстанції.
Стаття 427. Вимоги до касаційної скарги
1. Касаційна скарга подається в письмовій формі.
2. У касаційній скарзі зазначаються:
1) найменування суду касаційної інстанції;
2) прізвище, ім’я, по батькові (найменування), поштова адреса особи, яка подає касаційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
3) судове рішення, що оскаржується;
4) обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;
5) вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції;
6) перелік матеріалів, які додаються.
3. Якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає це в касаційній скарзі.
4. Касаційна скарга підписується особою, яка її подає. Якщо касаційну скаргу подає захисник, представник потерпілого, до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують його повноваження відповідно до вимог цього Кодексу.
5. До касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються.
6. До касаційної скарги додаються її копії з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження. Ця вимога не поширюється на засудженого, який тримається під вартою.