Однією з ознак правової держави є взаємна відповідальність особи і держави. Це означає, що не лише особа підлягає юридичній відповідальності за порушення заборон або неналежне виконання обов’язків, а й держава та органи місцевого самоврядування у випадку їх незаконних діянь повинні нести юридичну відповідальність. Одним з механізмів такої відповідальності виступає право особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Це право закріплене у ч. 4 ст. 32 та у ст. 56 Конституції України.
Процедура відшкодування такої шкоди деталізована, перш за все, в главі 82 Цивільного кодексу України, що присвячена підставам та порядку відшкодування заподіяної шкоди. Наприклад, у ст.ст. 1172–1176 передбачається відповідальність організації за шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов’язків, а також незаконними діями державних, громадських організацій і службових осіб при виконанні ними своїх обов’язків у галузі адміністративного управління.
Також необхідно звернути увагу на постанову Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопад 1996 р. “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, п. 16 якої встановлює певні особливості реалізації статей Основного Закону при розгляді справ: “Суди мають суворо додержувати передбаченого у ст. 56 Конституції права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою відповідно до ст. 62 Конституції лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного”.
Особливості відшкодування такої шкоди, процедурні підстави та порядок реалізації регулюється, крім Цивільного кодексу України, низкою відповідних законів:
ч. 8 ст. 9 Закону України від 18 лютого 1992 р. “Про оперативно-розшукову діяльність” (У випадках порушення прав і свобод людини або юридичних осіб в процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, а також у разі, якщо причетність до правопорушення особи, щодо якої здійснювались оперативно-розшукові заходи, не підтвердилась, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Управління державної охорони України, Державна податкова адміністрація України, центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань або розвідувальний орган Міністерства оборони України, розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Служба зовнішньої розвідки України зобов'язані невідкладно поновити порушені права і відшкодувати заподіяні матеріальні та моральні збитки в повному обсязі).
ч. 3 ст. 35 Закону України від 25 березня 1992 р. “Про Службу безпеки України” тощо.
Необхідно зазначити, що така компенсація відбувається за рахунок Державного бюджету України або бюджетів органів місцевого самоврядування. Виходячи із норм ст. 5 Закону України “Про адвокатуру”, адвокати:
дають консультації та роз’яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства;
складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами;
подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов’язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства.
Адвокат може здійснювати й інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством.