Переход на обновленную версию документа
Глава 2. Видача наказу на примусове виконання рішення третейського суду
Стаття 352. Порядок видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду
Питання видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду.
Заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.
Заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, повертається без розгляду. Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Стаття 353. Форма і зміст заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду
Заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається у письмовій формі і має бути підписана особою, на користь якої прийнято рішення третейського суду, чи її представником.
У заяві про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду мають бути зазначені:
найменування господарського суду, до якого подається заява;
найменування і склад третейського суду, який прийняв рішення, за яким має бути виданий наказ;
повне найменування (для юридичних осіб) або імена (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) учасників третейського розгляду, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України учасників третейського розгляду, реєстраційний номер облікової картки платника податків учасників третейського розгляду (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта учасників третейського розгляду для фізичних осіб громадян України, відомі номери засобів зв’язку, офіційні електронні адреси та адреси електронної пошти;
дата і місце ухвалення рішення третейським судом;
дата отримання рішення третейського суду особою, яка звернулася із заявою;
вимога заявника про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
У заяві можуть бути зазначені й інші відомості, якщо вони мають значення для розгляду цієї заяви (номери засобів зв’язку, адреса електронної пошти сторін та третейського суду тощо).
До заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду додаються:
оригінал рішення третейського суду або належним чином завірена його копія. Копія рішення постійно діючого третейського суду завіряється головою постійно діючого третейського суду, а копія рішення третейського суду для вирішення конкретного спору має бути нотаріально завірена;
оригінал третейської угоди або належним чином завірена її копія;
документ, що підтверджує сплату судового збору;
докази направлення копії заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду учасникам третейського розгляду;
довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження особи на підписання заяви.
До заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, поданої без додержання вимог, визначених у цій статті, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
У випадку подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду в електронній формі документи, зазначені в пунктах 1, 2 частини четвертої цієї статті, можуть подаватися в копіях, проте заявник повинен надати такі документи до суду до початку судового розгляду вказаної заяви. У разі неподання вказаних документів заява повертається без розгляду, про що судом постановляється відповідна ухвала.
Стаття 354. Порядок розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду
Заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається суддею одноособово протягом п’ятнадцяти днів з дня її надходження до суду в судовому засіданні з повідомленням сторін. Неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.
При розгляді заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду за клопотанням однієї із сторін господарський суд витребовує справу з постійно діючого третейського суду, в якому вона зберігається. Справа має бути направлена до господарського суду протягом п’яти днів від дня надходження вимоги. У такому разі строк розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду продовжується до тридцяти днів з дня її надходження до суду.
При розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.
Якщо до господарського суду надійшла заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, а в його провадженні чи в провадженні іншого суду є заява про оскарження і скасування цього рішення третейського суду, господарський суд на підставі статті 227 цього Кодексу зупиняє провадження по заяві про видачу наказу до набрання законної сили ухвалою суду, якою задоволено або відмовлено в задоволенні заяви про скасування оскарженого рішення третейського суду.
До постановлення ухвали по суті поданої заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду будь-яка сторона арбітражного розгляду в установлені законом порядку та строки має право звернутися до суду із заявою про скасування цього ж рішення та просити розглянути його спільно із заявою про надання дозволу на виконання цього рішення в одному провадженні.
Про спільний розгляд заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду і заяви про його скасування та об’єднання їх в одне провадження суд постановляє ухвалу в день надходження до суду заяви про скасування рішення третейського суду, а якщо це не можливо не пізніше наступного дня.
До заяви про скасування рішення третейського суду застосовуються загальні положення, передбачені статтями 346, 347 цього Кодексу.
Стаття 355. Підстави для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду
Суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:
на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом;
справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;
рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
третейська угода визнана недійсною;
склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;
постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;
третейський суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участі у справі.
Стаття 356. Ухвала господарського суду про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду або про відмову у його видачі
За результатами розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду господарський суд постановляє ухвалу про видачу наказу або про відмову у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду за правилами, передбаченими цим Кодексом для ухвалення рішення.
В ухвалі господарського суду мають бути також зазначені:
найменування і склад третейського суду, який прийняв рішення;
прізвища, імена та по батькові (найменування) сторін третейського спору;
дані про рішення третейського суду, за яким заявник просить видати наказ;
вказівка про видачу наказу або про відмову у його видачі.
Ухвала господарського суду про видачу або відмову у видачі наказу може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку, встановленому для оскарження рішення суду першої інстанції.
Після набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі наказу спір між сторонами може бути вирішений господарським судом у загальному порядку.
Ухвала суду за наслідками розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Ухвала про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду вручається сторонам у порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу.
Наказ вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не пізніше наступного дня з дня його видання в порядку, встановленому Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих документів.
Після розгляду господарським судом заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду справа підлягає поверненню до постійно діючого третейського суду.