Ст. 43 Конституції Ук р а ї н и закріплює право кожного на працю.
Застосування у зазначеній конституційній нормі терміна “кожен” означає, що право на працю в Україні належить всім фізичним особам незалежно від наявності або відсутності у них громадянства України.
Право на працю має комплексний характер і включає в себе ряд можливостей для особи, а саме:
своєю власною працею заробляти собі кошти на життя;
вільно обирати або вільно погоджуватися на працю, якою особа заробляє собі на життя, а також на умови такої праці;
працювати в належних, безпечних і здорових умовах праці;
одержувати заробітну плату не нижчу від визначеного законом рівня;
своєчасно одержувати винагороду за працю.
Конституційне право на працю дозволяє також вимагати від держави:
створення рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності;
створення умов, що сприяють повному здійсненню права на працю;
реалізації програм професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Примусова праця не є формою реалізації права на працю, тому Конституція України забороняє її використання. Однак примусовою працею не вважається військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
Конституційно забороняється також використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах навіть за наявності їх згоди на здійснення таких робіт.
Конституційне право на працю конкретизується в інших галузях права, й насамперед, у нормах трудового законодавства. Його основою є Кодекс законів про працю України, що був прийнятий ще у 1971 р. На створення реальних передумов здійснення права на працю спрямований, зокрема, Закон України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 р. У ньому дається юридичне визначення понять “зайнятість населення”, “безробітний” та ін., а також закріплюються правові основи забезпечення трудової зайнятості населення та його захисту від безробіття в умовах ринкової економіки.
З метою забезпечення повної і безперешкодної реалізації конституційного права на працю адвокат може надавати правову допомогу в таких формах:
консультації та роз’яснення з питань трудового законодавства, усні та письмові довідки, що стосуються питань трудового законодавства;
складання заяв, скарг та інших документів правового характеру при вирішенні спорів у галузі трудового законодавства;
посвідчення копій документів у справах стосовно порушення конституційного права на працю, в яких він бере участь;
здійснення представництва при розгляді питань про порушення трудового законодавства;
надання правової допомоги підприємствам, установам, організаціям з метою попередження порушень трудового законодавства.