Через поняття “гідність” відображається суспільне уявлення про цінність певної особи, визначається її місце в ієрархії соціального стану даного соціуму. Всі права людини і громадянина виходять із принципу рівної гідності всіх людей. Гідність притаманна людині не лише протягом її життя, а й до її народження, а також після її смерті. Саме це обумовлює можливість юридичного захисту гідності не лише живої людини, а й особи, яка ще не народилась або вже померла.
Поняття “честь” розкриває ставлення людини до самої себе, ставлення до неї суспільства. Честь людини пов’язується з її конкретним місцем у суспільстві, родом її діяльності та моральними якостями, що визнаються за нею. Через поняття честі здійснюється оцінка людей, що знаходить відображення у тому числі в їх діловій репутації.
Ділова репутація полягає в оцінці професійних, ділових і моральних якостей особи, а також у передбаченні того, чого найімовірніше можна від неї чекати у майбутньому. Оточуючі оцінюють ділову репутацію особи на підставі її попередньої поведінки.
Велике особистісне і суспільне значення оцінки честі та ділової репутації особи підтверджується тим, що цим якостям приділяється увага в основних Законах сучасних держав, у тому числі й нашої країни.
Ч. 1 ст. 3 Конституції України визнає людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю в Україні, а ст. 21 встановлює рівність усіх людей у їх гідності та правах. На розвиток цих положень ст. 28 Конституції України закріплює право кожного на повагу до його гідності та забороняє застосовувати покарання або поводження, що принижує гідність людини. У ст. 68 йдеться про обов’язок кожного неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Захист честі, гідності та ділової репутації здійснюється судом шляхом спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію громадянина. Цей порядок ґрунтується на відповідних положеннях ч. 3 ст. 32 Конституції України, якими передбачається право кожного на спростування недостовірної інформації не лише щодо нього самого, а й стосовно членів його сім’ї. Крім цього, передбачається право не тільки на спростування недостовірних відомостей, а й на вилучення будь-якої інформації.
У судовій практиці право на спростування ще більш розширене: зацікавлена особа має право на судовий захист також у разі поширення недостовірної інформації щодо члена її родини або іншого родича, який помер.. Порядок спростування встановлюється судом. Щодо друкованих засобів масової інформації, то порядок спростування інформації чітко визначено у ст. 37 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, де, зокрема, встановлено: “Громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність”.
Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов’язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою.
Спростування повинне бути набрано тим же шрифтом і розміщено під заголовком “Спростування” на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується.
Під час здійснення правової допомоги щодо захисту честі, гідності, ділової репутації адвокат може надавати відповідні консультації (письмові та усні);
здійснювати захист у суді у справах про порушення прав громадян на честь, гідність, ділову репутацію; виступати представником осіб, честь, гідність, ділову репутацію яких порушено.