До Апеляційного суду Львівської області
79008, м. Львів, пл. Соборна, 7
через Франківській районний суд м. Львова
79039, м. Львів, вул. Г. Чупринки, 69
Іваненко Сергія Миколайовича,
м. Львів, вул. Любнська,23/7
На постанову судді Гінди О. М
Франківського районного суду м. Львова
від „10”лютого 2010р.
у справі №_______ про притягнення до адміністративного
відповідальності Кульчицького С. М. за ст.124 КпАП України
АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
(у порядку ст.294 КУпАП)
Зазначеною постановою мене визнано винним у тому, що ніби-то „21” грудня 2009р., керуючи автомобілем Сузукі, н/з ВС 7479 АМ в м. Львові, по пр. Чорновола, 95 "Арсен" рухаючись заднім ходом, не переконався, що це буде безпечним, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ н/з ВС 2683 ВЕ. Своїми діями порушив п. 10.10 правил дорожнього руху.
За це порушення до мене застосовано адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на строк 6 (шість) місяців.
Вважаю, що постанова суду від 10.02.2009р. у справі №______ не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи виходячи з нижчевикладеного.
Насамперед, слід зазначити, що самі обставини події ДТП викладені у протоколі про адміністративне правопорушення АВ №967866 не відповідають дійсним обставинам, моїм поясненням та поясненням свідків, дані яких зазначені у протоколі.
У поясненнях до протоколу вказано, що 21 грудня 2009р. керуючи автомобілем Сузукі н/з ВС 7379 АМ я рухався майданчиком для паркування автомобілів біля т/ц "Арсен", що на пр. Чорновола, 93. Пригальмувавши щоб дати дорогу пішоходу, який вийшов із магазину я відчув поштовх у задню частину автомобіля. Після цього, вийшовши з автомобіля я побачив, що автомобіль, який рухався за мною не дотримавшись безпечної дистанції скоїв ДТП.
Однак, водій даного автомобіля дуже швидко викликав "знайомих" працівників Державтоінспекції, які ігноруючи мої пояснення та пояснення свідків склали протокол про адміністративне правопорушення відносно мене.
Одночасно слід зазначити, що даний протокол складено працівниками Державтоінспекції з порушеннями вимог ст. 256 КпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, дата і місце його складення; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення
Всупереч даній вимозі Кодексу, Інспектором Державтоінспекції не вірно вказано дату складання протоколу, дату вчинення правопорушення, суть правопорушення, а також не зазначено який пункт Правил дорожнього руху порушено.
Крім того, в порушення ч. 4 ст. 256 КпАП, працівник ДАІ складаючи протокол, не роз'яснив мені прав, передбачених ст. 268 КпАП, про що я зазначив у протоколі.
Отже, протокол, який став основою для притягнення мене до адміністративної відповідальності складено з грубим порушенням вимог вищевикладених норм законодавства.
За таких умов не можна вважати, що у моїх діях є склад зазначеного правопорушення. Більше того, протокол не відповідав вимогам закону, і не підлягав розгляду у суді. У відповідності до п.2 ст.278 КпАП України, суд при підготовці до розгляду справи має перевірити, зокрема, правильність складання протоколу. Як видно з наведеного, суд не зробив цього і почав розглядати справу передчасно.
Разом з тим, оскаржувана постанова суду, винесена з порушенням вимог чинного законодавства виходячи з нижчевикладеного.
Відповідно ч. 2 ст.7 КпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
В оскаржуваній постанові суд зазначив, що моя вина у вчинені правопорушення доведена зібраними по справі доказами. Однак, докази, що містяться у матеріалах справи свідчать про відсутність моєї вини.
Відповідно до ст. 251 КпАП "доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків..."
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КпАП, серед іншого зазначено, "у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення зазначаються прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є."
Зважаючи на вищевикладене, слід прийти до висновку, що свідками події ДТП відповідно до протоколу АВ №967866 є Василів Ірина Андріївна, яка, як мені відомо, давала письмові пояснення, які повністю суперечать обставинам зазначеним у протоколі та постанові суду, а стверджують про відсутність моєї вини, а також Цимбрівський В. та Гала О., які були на місті події та давали усні пояснення про відсутність моєї вини працівникам ДАІ.
Таким чином, оскаржувана постанова суперечить фактичним обставинам справи зібраним поясненням свідків, які були на місці події, моїм поясненням, а ґрунтується лише на протоколі, складеному, як зазначено вище, з істотними порушеннями законодавства.
Вказане свідчить про недотримання судом п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 №11 „Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення”, де зазначено, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Окрім порушення норм матеріального законодавства, суд, при розгляді справи, допустив істотні порушенням моїх процесуальних прав.
Відповідно до ч.1 ст.268 КпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд в оскаржуваній постанові зазначив, що я не з'явився в суд, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи. Вказане твердження не відповідає дійсності, оскільки повідомлення про слухання справи я не отримував, а в матеріалах справи відсутні докази про повідомлення мене належним чином про час та місце розгляду справи, тому таке твердження суду не ґрунтується на доказах та є голослівним.
Крім того, з 02.02.2009р. по 10.02.2009р. (включно) я перебував у робочому відрядженні за межами міста Львова.
Ці порушення не є суто формальними. Такий розгляд справи позбавив мене можливості реалізувати свої права, передбачені ст.268 КпАП України, зокрема, дати пояснення, подати докази, заявити клопотання про допит свідків.
Захід адміністративного стягнення також обраний із порушенням вимог закону. Суд не вказав жодного доводу, на підставі якого обирає адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, а не, наприклад, штрафу.
Вказане свідчить про порушення судом вимог ст.33 КпАП України, яка передбачає врахування особи порушника, його майнового стану, пом’якшуючих обставин тощо при обранні виду адміністративного стягнення. У матеріалах справи, та в тексті постанови не видно, щоб усі ці аспекти досліджувалися та враховувалися. При цьому у матеріалах справи не міститься документів, які б підтверджували моє місце роботи, професію, характеристику особи, сімейний стан, тощо. Тому і у цій частині постанова є такою, що не відповідає матеріалам справи та відповідно, не обґрунтованою та формальною.
З наведеного є очевидним, що, розглядаючи справу, суд значно відступив від принципів повноти та об’єктивності судового розгляду, та порушив вимоги п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 за №14, де зазначено, що необхідно "звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Визнати правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення".
Насамкінець, слід зазначити, що всупереч ст. 285 КпАП, мені не було надіслано копію постанови суду. Про постанову я дізнався 26.02.10р., коли й отримав її копію в суді.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 287-289, 294 КпАП України, -
прошу:
1. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови;
2. Оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.
Додатки:
Копія постанови суду від 10.02.2009р. на 1 арк.
„27” лютого 2010р. ____________________ Іваненко С. М.