Закон України «Про адвокатуру». Його підготовка, прийняття та введення в дію. Набуття статусу адвоката за цим Законом. Права та обов'язки адвоката, оплата праці та дисциплінарна відповідальність за Законом України «Про адвокатуру»

Закон України «Про адвокатуру» 1991 року. Його підготовка, прийняття та введення в дію. Набуття статусу адвоката за цим Законом. Права та обов'язки адвоката, оплата праці та дисциплінарна відповідальність за Законом України «Про адвокатуру»

Розуміючи гостроту проблеми реформування адвокатури Спілка адвокатів першочерговим завданням поставила необхідність прийняття республіканського Закону про адвокатуру. Найголовнішим вбачалося законодавче закріплення незалежності, самостійності, самоврядування адвокатури, демократична організація адвокатури, забезпечення її високопрофесійності, захист професійних прав та соціальних інтересів адвокатів, гарантії адвокатської діяльності.

Підготовка, прийняття та введення в дію Закон України «Про адвокатуру» 1991 року

На виконання рішень Установчого з’їзду адвокатів 1990 р. правління Спілки утворило комісію, яка розпочала роботу над проектом першого в Україні Закону про адвокатуру. Наприкінці 1990 року концепція закону «Про адвокатуру України» і його перший варіант були підготовлені членами комісії. А в січні 1991 р. почалося обговорення принципово нової концепції Закону.

Згідно з концепцією допускалося існування різних форм адвокатських об’єднань, вибір яких для кожного адвоката був вільним, відновлювалася приватна адвокатська діяльність, право на адвокатську діяльність підтверджувалося на підставі професійних іспитів спеціальним документом, який видавала утворювана винятково з числа адвокатів кваліфікаційна комісія адвокатури.

Вперше запропоновано гарантії незалежності адвоката: заборона допиту його і працівників адвокатського об’єднання з питань, що становлять адвокатську таємницю, вилучення документів, пов’язаних з виконанням адвокатом доручення, не дозволялося втручання в його професійну діяльність, заборонялося прослуховування телефонів адвоката, застосування інших форм спостереження за ним, заборонявся огляд будь-ким адвокатських документів. Важливою гарантією адвокатської діяльності, її незалежності пропонувалося встановлення заборони суду постановляти окрему ухвалу стосовно процесуальних дій і правової позиції адвоката, встановлювався перелік документів та інформації, яка складала адвокатську таємницю тощо.

Передбачалися досить широкі професійні права адвоката. Наприклад, скасування спеціального дозволу на побачення з підзахисним, а органи, які утримують обвинувачених, підсудних, зобов’язані забезпечити безперешкодну реалізацію цього права.

Адвокатура звільнялася від загального керівництва Міністерства юстиції, інших державних органів, які лише мали сприяти адвокатурі в реалізації її завдань, подавати допомогу в одержанні приміщень, засобів зв’язку, матеріально-технічного постачання для здійснення адвокатами професійної діяльності.

Надання безоплатної правової допомоги автори вбачали у створенні спеціальних юридичних консультацій при відділеннях Спілки адвокатів для її надання за рахунок держави або безкоштовно, а також за рахунок адвокатських фондів, благодійного фонду Спілки адвокатів України.

Пропонувалося вирішення питання звільнення від оподаткування адвокатської діяльності.

Новели стосувалися і обов’язків адвоката, зокрема нерозголошення адвокатської таємниці, виконання правил адвокатської етики, обов’язкового підвищення кваліфікації один раз на три роки.

Питання укладення договору між адвокатом і особою, яка зверталася за юридичною допомогою, також підлягали врегулюванню. В законопроекті встановлювалися основні вимоги до договору, наслідки його невиконання або неналежного виконання.

Концепція і законопроект були детально обговорені спілчанами і після тривалої дискусії, що точилася поміж адвокатами, правління САУ затвердило ці документи. Підготовлений нею проект Закону «Про адвокатуру» Спілка адвокатів України внесла, користуючись своїм правом законодавчої ініціативи, на розгляд Верховної Ради України. Концепцію Закону «Про адвокатуру», яка в цілому була сприйнята народними депутатами позитивно, доповіла на спільному засіданні декількох ко-місій Верховної Ради Ук р а ї н и віце-президент САУ Т. В. Варфоломеєва.

У 1992 р. основні положення цієї Концепції, за пропозицією САУ, були включені в затверджену Верховною Радою України Концепцію судово-правової реформи в Україні. В ній зазначалося, що реформа повинна привести судову систему, а також всі галузі права у відповідність із соціально-економічними та політичними змінами, що відбулись у суспільстві. Підкреслювалося, що інститут адвокатури є самостійною структурою з надання юридичної допомоги фізичним і юридичним особам; закріплювалися гарантії самостійності адвоката, розширювалися його професійні та соціальні права і посилювалася відповідальність за якість роботи.

Міністерство юстиції України також розробило проект Закону про адвокатуру, який був поданий до Верховної Ради через Кабінет Міністрів України. В цьому законопроекті було фактично повторене застаріле на той час Положення про адвокатуру Української РСР, побудоване на Законі СРСР «Про адвокатуру в СРСР», передбачалося подальше існування колегій адвокатів як єдиної форми адвокатських об’єднань.

Висловлювалися пропозиції відкликати з Верховної Ради проект, поданий Спілкою адвокатів України, і він майже рік пролежав у Комісії Верховної Ради з питань законодавства і законності без будь-якого руху. Врешті, завдяки зусиллям Спілки адвокатів, демократично налаштованим адвокатам, народним депутатам, широкому обговоренню законопроекту в засобах масової інформації, на робочих зустрічах з адвокатами інших країн було запропоновано об’єднати два законопроекти і на їх основі розробити єдиний проект закону про адвокатуру. У грудні 1991 р. була створена робоча група з числа народних депутатів, науковців, адвокатів, представників Спілки адвокатів України і Міністерства юстиції. Серйозні, дуже гострі дискусії проходили протягом декількох місяців між членами робочої групи майже з кожно го положення майбутнього Закону.

Найбільші суперечки викликали положення щодо кваліфікаційних комісій. Виникали пропозиції про створення їх при Мін’юсті, при Спілці адвокатів України або при юридичних вузах. Врешті-решт був знайдений варіант, який зараз міститься в Законі «Про адвокатуру». Було вирішено, що для надання офіційного статусу комісіям, які надавали право на заняття певним видом діяльності, вони є незалежними інституціями, але створювана для розгляду скарг на рішення регіональних комісій Вища кваліфікаційна комісія адвокатури все ж має підпорядковуватися державному органу — Кабінету Міністрів України. Однак ця норма не була ретельно сформульована, що тривалий час не давало можливості зареєструвати ВККА і надати їй статусу юридичної особи. До речі, міжнародні експерти розцінили приналежність ВККА до державної інституції порушенням принципу незалежності адвокатури.

Критиці були піддані спроби знову ввести державний контроль щодо адвокатури. Зусиллями більшості членів робочої групи в законопроекті було закріплено принципи самоврядування, колегіальності, незалежності і самостійності адвокатів.

Автори законопроекту запропонували надати всім, хто займається юридичною практикою, єдиний статус адвоката і припинити юридичну підприємницьку діяльність, але ця пропозиція не знайшла підтримки у народних депутатів. Лише у постанові «Про порядок введення в дію Закону України “Про адвокатуру”» зазначалося, що члени колегій адвокатів та особи, які мають ліцензію на здійснення юридичної практики чи працюють за ліцензіями, виданими підприємцям — юридичним особам, свідоцтва видаються без складання кваліфікаційних іспитів. В основу майбутнього закону про адвокатуру було все ж таки покладено проект, поданий Спілкою адвокатів.

При розгляді законопроекту «Про адвокатуру» народні депутати піддали критиці більшість статей законопроекту. Наприклад, знайшлися прихильники ідеї про звільнення від кваліфікаційних іспитів слідчих, суддів, прокурорів. Пропонували народні депутати уникнути терміну «незалежна» щодо адвокатури. Деякі народні депутати наполягали на перевірці рівня професійних знань шляхом встановлення іспиту для всіх, хто був членом колегії на момент прийняття закону. Представники Спілки доклали чимало зусиль, аби переконати у недоцільності складання іспитів діючими адвокатами. На жаль, не знайшли підтримки пропозиції САУ про звільнення адвокатури від оподаткування. Парламентарі не взяли до уваги аргумен-тів спілчан про те, що сума оподаткування ляже на плечі громадян, котрим надаватиметься правова допомога, вартість якої значно зросте.

Законопроект «Про адвокатуру» був направлений на третє читання через неприйняття лише однієї статті — про професійні права адвоката, адже певна частина депутатів наполягали на обмеженні прав адвоката на збирання доказової інформації, на виключенні його права звертатися за висновками до експерта, на неприпустимості побачення з підозрюваним і обвинуваченим до першого допиту тощо.

Однак 19 грудня 1992 р. Закон України «Про адвокатуру» був прийнятий і введений у дію з 1 лютого 1993 р.

За ініціативою делегатів V З’їзду Спілки адвокатів України про встановлення професійного свята адвокатів, дата прийняття Закону «Про адвокатуру» — 19 грудня, стала професійним святом — Днем адвокатури, згідно з Указом Президента України від 2 грудня 2002 р.

Певна частина норм Закону «Про адвокатуру» з’явилася в ньому шляхом компромісу, ціною якого було прийняття закону. Очевидно було, що Закон потребував уточнень, конкретизації окремих його норм, і деякі його недоліки з часом справді стали даватися взнаки. Вже у 1993 р. Спілка адвокатів України звернулася до Президента України з пропозиціями про внесення змін і доповнень до Закону України «Про адвокатуру». Втім, не отримавши позитивних результатів, вона й досі систематично ініціює вкрай необхідне оновлення цього Закону.

Прийняття Закону «Про адвокатуру» було важливою подією, свідченням демократичного розвитку держави. Міжнародні юридичні організації неодноразово підкреслювали, що Закон увібрав найкращі світові традиції адвокатури, а його текст, за оцінками експертів, є досить прогресивним і побудованим з урахуванням міжнародних стандартів.

Міжнародні експерти тоді писали: «Перш за все ми констатуємо, що Закон у першій статті закріплює свободу індивідуальної або колективної професійної діяльності адвокатів України. Ця нова свобода має призвести до розвитку різноманітних адвокатських контор і таким чином поліпшить доступ усіх громадян і юридичних осіб до правової інформації. У ст. 3 Закон створює умови для адвокатів вільно об’єднуватися з іншими адвокатами у колегії, фірми та інші адвокатські об’єднання. Підтверджено самостійність цих об’єднань, які виступають гарантом побудови в Україні правової системи на зразок великих демократичних держав».

Набуття статусу адвоката за Законом України «Про адвокатуру» 1991 року

Набуття статусу адвоката було врегульовано Законом України «Про адвокатуру» 1991 р. Особа, яка бажала стати адвокатом, мала відповідати таким вимогам: громадянство України, вища юридична освіта, стаж роботи за фахом, підтвердження належного рівня знань шляхом складання кваліфікаційного іспиту, наявність свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, прийняття Присяги адвоката України. Однак, 16 листопада 2006 р. редакція ч. 1 ст. 2 Закону України «Про адвокатуру» була змінена наступним чином: «Адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України».

Питання стосовно громадянства України до внесення зазначених змін вирішувалося однозначно: згідно з чинним тоді законодавством, ніхто інший, крім громадян України, не міг займатися адвокатською діяльністю. Тепер вимога щодо громадянства України вилучена із Закону, отже, адвокатом може стати громадянин будь-якої країни, але за наявності всіх вимог, зазначених у новій редакції ст. 2 Закону України «Про адвокатуру».

Однією з умов набуття статусу адвоката є вища юридична освіта у особи, яка має намір стати адвокатом. При цьому слід відрізняти встановлені Законом України «Про вищу освіту» освітні рівні: неповна вища освіта (молодший спеціаліст), базова вища освіта (бакалавр), повна вища освіта (спеціаліст, магістр). Для отримання статусу адвоката особі необхідно мати диплом України державного зразка про отримання повної вищої освіти (спеціаліст, магістр). Вищий навчальний заклад України має право видавати документ про вищу юридичну освіту державного зразка тільки з акредитованого напряму (спеціальності «Правознавство» або «Правоохоронна діяльність»), що підтверджується видачею вузу відповідного сертифіката.

Іноземні громадяни або громадяни України, котрі закінчили зарубіжні навчальні заклади, підтверджують наявність вищої освіти дипломом іншої країни відповідно до міжнародних договорів України. Власник іноземного диплома про вищу освіту повинен пройти в Україні через нострифікацію — визнання документа про зарубіжну освіту на рівні з дипломом вітчизняного вузу. Нострифікацію здійснює Міністерство освіти і науки України.

При вирішенні питання щодо наявності відповідного стажу у особи, яка має намір стати адвокатом, слід визначати, чи є у неї дворічний стаж роботи у галузі права (у редакції цієї статті до 16 листопада 2006 р. йшлося про стаж роботи за спеціальністю юриста). Стажем роботи в галузі права має вважатися перебування особи на посадах, що вимагають наявності юридичної освіти. Втім, слід зазначити, що Вища кваліфікаційна комісія адвокатури у 2004-2005 рр. прийняла низку роз’яснень стосовно стажу роботу, необхідного для отримання статусу адвоката.

У роз’ясненні від 3 вересня 2004 р. № ІV/6-5-6 «Про можливість зарахування до стажу роботи за спеціальністю юриста для складання кваліфікаційних іспитів перебування на посаді державного виконавця» наголошувалося:

«Згідно з ч. 7 п. 4 Порядку складання кваліфікаційних іспитів у регіональних КДКА, затвердженого Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури України при Кабінеті Міністрів України, протокол від 1 жовтня 1999 р. № 6/2 зі змінами, внесеними протоколом від 23 квітня 2004 р. № 4/3-2, у стаж роботи за спеціальністю юриста включаються перебування на посадах судді, прокурора, слідчого, юрисконсульта, нотаріуса, а також інших посадах, котрі відповідно до кваліфікаційних вимог потребують наявності вищої юридичної освіти як підстави для заняття такої посади. Цей стаж набувається після здобуття вищої юридичної освіти з присвоєнням кваліфікації не нижче бакалавра. Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України “Про державну виконавчу службу”, державним виконавцем може бути громадянин України, який має юридичну освіту, здатний за своїми особистими і діловими якостями виконувати покладені на нього обов’язки.

Як видно, закон, яким визначено статус державного виконавця, не вимагає для заняття такої посади вищої юридичної освіти, як це передбачено для набуття статусу адвоката відповідно до ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”, а тому перебування на цих посадах не повинно враховуватися як стаж роботи за спеціальністю юриста, що необхідний для складання кваліфікаційних іспитів для отримання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

При цьому ВККА виходить ще й з того, що для інших посад в системі виконавчої служби Закон України “Про державну виконавчу службу” передбачає необхідність саме вищої юридичної освіти. Так, відповідно до ч. 2 ст. 8 цього Закону, встановлено, що на певні посади в органах ДВС призначається громадянин, який проживає постійно на території України не менше п’яти років, з вищою юридичною освітою та зі стажем юридичної роботи не менше ніж три роки. ВККА вважає, що особи, які на підтвердження стажу роботи за спеціальністю юриста, необхідного для складання кваліфікаційних іспитів для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, надають дані про обіймання ними посад державного виконавця у системі державної виконавчої служби, не повинні допускатися до складання кваліфікаційних іспитів».

У роз’ясненні ВККА від 18 лютого 2005 р. № ІV/9-2-2 «Про неможливість зарахування у стаж роботи за спеціальністю юриста, необхідного для складання кваліфікаційних іспитів, строку служби на оперативно-розшуковій роботі» йшлося про таке:

«Правовий статус, функції і соціальний захист працівників, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, встановлені Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 р. № 2135-XІІ. При цьому, згідно зі ст. 1 цього Закону, завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб і груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави. Суть оперативно-розшукової діяльності полягає у системі гласних і негласних пошукових, розвідувальних і контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. Згідно зі ст. 5 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”, оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами: Міністерства внутрішніх справ України — кримінальною, транспортною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, судовою міліцією; Служби безпеки України — розвідкою, контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної державності, спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів; Державної прикордонної служби України — розвідувальним органом спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, підрозділами з охорони державного кордону органів охорони державного кордону та морської охорони, забезпечення внутрішньої безпеки, забезпечення власної безпеки, оперативного документування та оперативно-технічними; Управління державної охорони — підрозділом оперативного забезпечення охорони виключно з метою забезпечення безпеки осіб та об’єктів, щодо яких здійснюється державна охорона; органів Державної податкової служби — оперативними підрозділами податкової міліції; органів і установ Державного департаменту України з питань виконання покарань — оперативними підрозділами; розвідувального органу Міністерства оборони України — оперативними, оперативно-технічними, власної безпеки. Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особами забороняється. Аналіз цих норм свідчить, що оперативно-розшукова діяльність є прикладною до власне правової діяльності, що властива для таких посад, як юрист, прокурор, суддя та ін.

За таких обставин, на думку Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, період служби на посадах слідчого, здійснення оперативно-розшукової діяльності не повинен зараховуватися у стаж роботи за спеціальністю юриста, що дає право складати кваліфікаційні іспити для отримання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю».

Вища кваліфікаційна комісія у роз’ясненні від 18 лютого 2005 р. № ІV/9-2-1 «Про можливість зарахування у стаж роботи за спеціальністю юриста, необхідного для складання кваліфікаційних іспитів, терміну індивідуальної підприємницької юридичної практики» підкреслила: «Згідно з ч. 7 п. 4 Порядку складання кваліфікаційних іспитів у КДКА, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України від 1 жовтня 1999 р. № 6/2 зі змінами, внесеними рішенням від 23 квітня 2004 р. № 4/3-2, у стаж роботи за спеціальністю юриста, необхідний для складання кваліфікаційних іспитів, включається перебування на посадах судді, прокурора, слідчого, юрисконсульта, нотаріуса, а також інших посадах, які відповідно до кваліфікаційних вимог потребують наявності вищої юридичної освіти, як підстави для заняття такої посади. Цей стаж набувається після здобуття вищої юридичної освіти з присвоєнням кваліфікації не нижче бакалавра.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про підприємництво”, який діяв до 1 січня 2004 р. передбачено: підприємництво — це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі ст. 42 Господарського код е ксу Ук р а ї н и передбачено: підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому жоден з чинних законів на сьогодні не визначає ні кваліфікаційних вимог до юристів-підприємців, ні можливостей для аналізу їхньої діяльності в галузі права. Сам по собі факт отримання такими особами статусу суб’єкта підприємниць-кої діяльності і реєстрація в податкових органах як платників податку з доходів, які вони одержують, є недостатнім для зарахування їм періоду такої практики до стажу роботи за спеціальністю юриста, необхідного для складання кваліфікаційних іспитів. Із суті ст. 2 Закону України “Про адвокатуру” випливає, що це має бути постійна робота, зайняття ж підприємницькою юридичною практикою цього не вимагає; Порядок складання кваліфікаційних іспитів передбачає, що до такого стажу може зараховуватися перебування на посадах, що відповідно до кваліфікаційних вимог потребують саме вищої юридичної освіти, а підприємницька юридична практика таких кваліфікаційних вимог не пред’являє; крім того передбачено, що такий стаж роботи набувається після здобуття вищої юридичної освіти з присвоєнням кваліфікації не нижче “бакалавр”.

Оскільки підприємницька юридична практика є практикою на свій особистий ризик, не вимагає від осіб, які займаються нею, вищої юридичної освіти і не є “посадою”, то особи, які на підтвердження стажу роботи за спеціальністю юриста, необхідного для складання кваліфікаційних іспитів для отримання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, надають дані про заняття ними індивідуальною підприємницькою юридичною практикою, як правило, не повинні -допускатися до складання кваліфікаційних іспитів.

Разом із тим, за наявності достатніх і об’єктивних даних про те, що індивідуальна підприємницька юридична практика особи була постійною, і така особа надала комісії підтвердження сплати нею податків саме за таку практику, правові документи, досьє по справах, які підтверджували б, що особа дійсно протягом задекларованого нею терміну професійно і постійно здійснювала цей вид професійної практики, можливо зарахувати такий стаж до строку, що дає право на складання кваліфікаційних іспитів для отримання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю».

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури вважає за можливе перебування на посаді помічника адвоката особи, яка має лише базову вищу юридичну освіту (бакалавр). Така позиція ВККА не відповідає вимогам ч. 1 ст. 8 Закону «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокат може мати помічника з числа осіб, які мають вищу, а не базову юридичну освіту. Саме вища (а не базова) освіта названа як вимога до адвоката як у старій, так і в новій редакції ч. 1 ст. 2 Закону «Про адвокатуру».

У роз’ясненні ВККА від 18 лютого 2005 р. № ІV/9-2-6 «Про можливість укладення контракту на виконання обов’язків помічника адвоката з особами, які мають вищу юридичну освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» за спеціальністю «правознавство» йдеться про наступне: «Відповідно до ст. 8 Закону Ук р а ї н и від 19 грудня 1992 р. № 2887- XІІ «Про адвокатуру», передбачено, що адвокат може мати помічника або кількох помічників із числа осіб, які мають вищу юридичну освіту. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про вищу освіту», передбачено, що бакалавр — це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об’єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

Отже, освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр» є показником здобуття особою базової вищої освіти. Крім цього, п. 4 Порядку складання кваліфікаційних іспитів у регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України від 1 жовтня 1999 р. № 6/2 зі змінами, внесеними рішенням Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 23 квітня 2004 р. № 4/3-2, передбачено: у стаж роботи за спеціальністю юриста включаються перебування на посадах судді, прокурора, слід-чого, юрисконсульта, нотаріуса, а також інших посадах, які, відповідно до кваліфікаційних вимог, потребують наявності вищої юридичної освіти як підстави для заняття такої посади. Цей стаж набувається після здобуття вищої юридичної освіти з присвоєнням освітньо-кваліфікаційного рівня не нижче бакалавра. З огляду на це, Вища кваліфікаційна комісія адвокатури вважає, що адвокатські об’єднання та адвокати можуть укладати контракти на виконання обов’язків помічника адвоката з особами, які мають вищу юридичну освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» за спеціальністю (напрямом) «правознавство».

Слід зазначити, що в даному роз’ясненні ВККА обмежується право тих юристів, які мають спеціальність «правоохоронна діяльність», котра разом зі спеціальністю «правознавство» віднесена до напряму «Право».

Ст. 2 Закону «Про адвокатуру» доповнена новою вимогою до претендентів на отримання статусу адвоката, внесеною Законом від 16 листопада 2006 р., — володіння державною мовою. Швидше за все, це має бути кваліфікаційний іспит з української мови, що потребує доповнення програми складання кваліфікаційних іспитів екзаменом з української мови, в тому числі, української правничої мови. Втім, у Законі володіння мовою і складання кваліфікаційного іспиту не пов’язані між собою і вживаються як окремі вимоги до претендента. Отже, має бути передбачений механізм перевірки знань української мови у особи, яка прагне стати адвокатом.

Особа, яка відповідає перерахованим вище вимогам (освіта, робота за фахом, стаж такої роботи, володіння державною мовою), може бути допущена до складання кваліфікаційних іспитів. Задля цього до атестаційної палати -кваліфікаційно-дисциплінарної комісії подаються: заява, нотаріально засвідчена копія диплома про вищу юридичну освіту, документ, що підтверджує стаж роботи за фахом юриста або помічника адвоката не менш як два роки та документ про місце роботи і посаду на момент подання заяви. Атестаційна палата може в разі потреби витребувати й інші документи для вирішення питання про допуск чи відмову у допуску до складання кваліфікаційних іспитів.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури затвердила Порядок складання кваліфікаційних іспитів у регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури, який визначає правила прийому і вивчення документів від заявників, процедуру засідання атестаційної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії під час складання кваліфікаційних іспитів, порядок голосування і оголошення рішення атестаційної палати, інші питання. В ньому, зокрема, встановлюється, що голова комісії, або його заступники перевіряють достовірність поданих документів: чи посвідчено копію диплома нотаріусом, а документи про стаж — керівником організації, в якій працював заявник. При необхідності проводиться додаткова перевірка представлених документів щодо освіти, трудової діяльності, судимості працівника, його громадянства, про місце роботи та посади на час подачі заяви, місце реєстрації мешкання. Відповідальність за достовірність поданих документів несе заявник. Голова КДКА несе особисту відповідальність за повноту і об’єктивність перевірки документів і за наявності сумнівів щодо достовірності і повноти поданих документів передає свій висновок на розгляд Палати, яка приймає остаточне рішення.

У прийнятому ВККА Порядку складання кваліфікаційних іспитів у регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури роз’яснюється, що «документом, який підтверджує наявність вищої юридичної освіти слід вважати диплом вищого навчального закладу 3-4 ступеня акредитації за спеціальністю «правознавство», з присвоєнням кваліфікації «спеціаліст», «магістр». У стаж роботи за спеціальністю юриста включаються перебування на посадах судді, прокурора, слідчого, юрисконсульта, нотаріуса, а також інших посадах, які відповідно до кваліфікаційних вимог потребують наявності вищої юридичної освіти, як підстави для заняття такої посади. Цей стаж набувається після здобуття вищої юридичної освіти з присвоєнням кваліфікації не нижче бакалавра, факт здобуття якої підтверджується відповідним дипломом. У випадку сумнівів щодо акредитації навчального закладу, в якому здобував вищу юридичну освіту заявник, або щодо набуття ним стажу роботи за спеціальністю юриста, голова комісії (палати) має звернутися до відповідних установ за належними підтвердженнями. В усіх сумнівних випадках КДКА мають звертатися до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури для отримання відповідних роз’яснень».

Роз’яснення ВККА з приводу того, що «заява подається за місцем реєстрації місця проживання заявника», а «складання кваліфікаційних іспитів не за місцем реєстрації заявника дозволяється лише за рішенням ВККА», було спростоване рі-шенням Шевченківського суду м. Києва.

Згідно з Порядком складання кваліфікаційних іспитів у регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури подані документи реєструються секретарем Палати у журналі реєстрації заяв. Претенденту видається під розписку Програма складання кваліфікаційних іспитів, затверджена ВККА, з умовою, щоб на підготовку до іспиту заявник мав не менше 30 діб. На прохання заявника цей термін може бути скорочено. Програма іспитів видається заявнику після сплати на рахунок Комісії суми одноразового внеску, встановленого ВККА на організаційно-технічне забезпечення діяльності КДКА. Заявник може звернутися до ВККА з проханням про зменшення розміру оплати за складання кваліфікаційних іспитів або про звільнення його від такої оплати. У цій ситуації питання про допуск до іспитів вирішується Комісією після отримання рішення ВККА.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури в рішенні № V/ 1-50 від 8 лютого 2008 р. з приводу твердження скаржника про відсутність нормативних актів щодо плати за кваліфікаційний іспит роз’яснила, що скаржником вносилася плата не за складання кваліфікаційного іспиту, а одноразовий внесок на організаційно-технічне забезпечення діяльності КДКА, що передбачено п. 5 Порядку складання кваліфікаційних іспитів у регіональних КДКА, затвердженого ВККА рішенням № 6/2 від 1 жовтня 1999 р. з наступними змінами.

Одержані документи атестаційна палата розглядає протягом місяця з дня надходження. За результатами розгляду заяви та зазначених документів, атестаційна палата приймає рішення: про допуск заявника до кваліфікаційних іспитів або про витребування додаткових документів чи про відмову в допуску до кваліфікаційних іспитів (п. 29 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури в редакції Указу Президента № 1240/99 від 30 вересня 1999 р.).

Порядок складання кваліфікаційних іспитів у регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури встановлює детальну процедуру розгляду заяв Палатою. Зокрема зазначається, що засідання атестаційної Палати, яка розглядає заяву є повноважним, коли на ньому присутні не менше 2/3 членів Палати (вісім і більше членів Палати). У засіданні дозволяється брати участь членам Дисциплінарної палати, іншим особам, вказаним в Положенні про КДКА, з дорадчим голосом і з дозволу Палати. Всі члени Палати обов’язково ознайом-люються з документами, поданими заявником, можуть ставити запитання щодо його освіти, трудової діяльності, місця фактичного проживання, мотивів, що спонукали його займатись адвокатською діяльністю, намірів щодо можливої спеціалізації, організаційної форми майбутньої адвокатської діяльності тощо. ВККА підкреслює, що «з’ясування цих питань не є кваліфікаційним іспитом і передує прийняттю Палатою рішення про допуск до складання кваліфікаційного іспиту, або відмові у такому допуску».

Порядком передбачено, що Головуючий представляє заявнику всіх членів Палати і роз’яснює йому право їх відводу (усно чи письмово), що заявник підтверджує особистим підписом. Член Палати має право заявити самовідвід. Відвід (самовідвід) задовольняється, якщо за нього проголосувала більшість членів Палати, присутніх на засіданні, або при рівності голосів. Якщо відвід (самовідвід) заявлено декільком членам Палати, що позбавляє можливості розглянути заяву у правомочному складі, та у випадку відводу всьому складу Палати, матеріали заявника надсилаються голові ВККА, який має вирішити питання про направлення їх для розгляду іншою регіональною комісією.

Як зазначено у Порядку, рішення про допуск заявника до складання кваліфікаційних іспитів або відмову у допуску приймаються більшістю членів Палати (не менше шести голосів «за» або «проти»). Відмова у допуску до складання кваліфікаційних іспитів можлива при виявленні перешкод для заняття адвокатською діяльністю, передбачених Законом України «Про адвокатуру». Рішення про відмову у допуску до складання кваліфікаційного іспиту видається заявнику у триденний строк і в місячний термін може бути оскаржено до ВККА або до суду. Після допуску заявника до складання кваліфікаційних іспитів головуючий пропонує Заявнику один з білетів письмового іспиту, що складається першим.

ВККА звертає увагу на те, що кваліфікаційні іспити — це перевірка теоретичних і практичних знань заявника в галузі законодавства, історії адвокатури, вміння правильно застосовувати теоретичні знання у практичній діяльності адвоката. Заявник повинен виявити добрі знання з усіх питань, включених до білета з усного іспиту та скласти правові документи, зазначені у білеті з письмового іспиту. При прийнятті кваліфікаційних іспитів атестаційна палата КДКА повинна виходити з то-го, що заявник відразу ж після отримання свідоцтва буде надавати правову допомогу фізичним та юридичним особам. Тому невміння заявника практично застосовувати теоретичні знання, незнання ним теоретичних і практичних положень чинного законодавства, невміння складати правові документи повинні бути підставою для відмови у виданні свідоцтва. Не повинні прийматися до уваги аргументи заявників при незнанні окремих питань білетів і невмінні складання правових документів, що вони будуть займатися лише окремими справами чи окремими видами адвокатської діяльності. Адвокат мусить бути високоосвіченим фахівцем в усіх галузях права і тому виявлені знання мають бути достатньо високими, щоб допустити його до адвокатської діяльності.

Згідно з п. 30 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, «кваліфікаційні іспити включають відповіді на запитання з галузей права, Правил адвокатської етики, історії адвокатури, законодавства про адвокатуру, внесені до екзаменаційних білетів, запитання членів комісії, а також виконання практичних завдань і складання правових документів відповідно до Програми кваліфікаційних іспитів». У розділі ІV «Прийняття кваліфікаційних іспитів» Порядку складання кваліфікаційних іспитів у регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури, встановлено термін часу на складання правових документів — до трьох годин. При цьому заявнику дозволяється користуватися офіційними текстами Кодексів України, наданих Палатою. Після спливу цього часу, заявник здає роботу з письмового іспиту головуючому, який доручає її перевірку членам Палати, після чого Палата розпочинає усний іспит (в деяких комісіях усний іспит відбувається наступного дня). У разі незадовільної оцінки письмового іспиту, усний іспит не складається.

На підготовку відповідей при усному іспиті надається не більше однієї години. Іспит починається з того, що головуючий оголошує запитання білета, після відповіді члени Палати мають право поставити заявнику додаткові запитання. Усна відповідь зараховується у випадку, коли заявник задовільно відповів на всі питання білета. До протоколу заносяться усі запитання та відповіді на них, під час іспиту комісії дозволяється використовувати аудіозапис.

За наслідками складання кваліфікаційних іспитів члени Палати приймають рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або про відмову у видачі такого свідоцтва. Рішення приймається у відсутності заявника і вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загальної кількості членів Палати (не менше шести членів Палати). Після закінчення іспиту голова КДКА призначає спільне засідання обох палат, на якому (протягом одного місяця) видається свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, під час отримання якого особа приймає Присягу адвоката України. Якщо особа не прийме присягу, зокрема через обмеження, встановлені ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», КДКА своїм рішенням анулює свідоцтво.

Слід звернути увагу на те, що у новій редакції ст. 2 Закону «Про адвокатуру» наголошується, що адвокатом стає особа, яка має Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, котре вона одержала в Україні. Отже, отримані у будь--якій іншій країні свідоцтва, ліцензії або інші документи на право заняття адвокатською діяльністю, не можуть бути використані для набуття статусу адвоката України.

Закон «Про адвокатуру» не забороняє адвокату суміщати адвокатську діяльність з іншою роботою, але встановлює окремі винятки. Наприклад, несумісною зі статусом адвоката є робота на посаді судді, прокурора, нотаріуса, в органах внут-рішніх справ, служби безпеки, державного управління (ч. 2 ст. 2).

Необхідно зазначити, що в інших законах існують обмеження, які не дозволяють державним службовцям, суддям, прокурорам, іншим посадовим особам займатися певними видами діяльності, в тому числі й адвокатською діяльністю. Постанова № 1 Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 10 березня 2000 р. «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр адвокатів України» передбачає, що «у випадках, коли після 30 вересня 1999 р. громадянам України було видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю або прийнято рішення про його видачу і не усунуто перешкод щодо сумісності адвокатської діяльності з іншою діяльністю, офіційно запропонувати таким особам визначитися щодо адвокатської діяльності протягом одного місяця, і у випадку усунення перешкод, передбачених ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”, включити їх у Єдиний реєстр адвокатів України. У випадку, коли в місячний термін з дня такого попередження обмеження щодо сумісності усунуті не будуть, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю такої особи анулюється рішенням КДКА на підставі п. 32 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженого Указом Пре-зидента України від 5 травня 1993 р. № 155/93».

Закон «Про адвокатуру» встановлює, що адвокатом не може бути особа, яка має судимість за умисні злочини або злочини, скоєні з необережності. Наявність судимості у особи, яка виявила намір набути статусу адвоката, має обов’язково перевірятися кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури. Засудження адвоката за вчинення злочину є підставою для анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

У разі, коли судимість погашена (ст. 89 КК) або знята (ст. 91 КК), особа має право набути статусу адвоката.

Права та обов'язки адвоката, оплата праці та дисциплінарна відповідальність за Законом України «Про адвокатуру»

Здійснення адвокатської діяльності було б неможливим без професійних прав і обов’язків, якими має бути наділений адвокат, і гарантій їх забезпечення. Ст. 6 Закону «Про адвокатуру» встановила вагомі професійні права адвоката, крім того він наділяється професійними правами при практичному виконанні своїх повноважень із здійснення захисту, представництва, надання правової допомоги відповідними процесуальними кодексами.

Перш за все, адвокату дозволяється виконувати свої повноваження із захисту і представництва в усіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань.

Для виконання своїх завдань як захисника або представника адвокат наділений правом збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення. Це професійне право адвоката слід розуміти як його можливість застосовувати всі не заборонені законодавством засоби, спрямовані на отримання необхідної інформації для здійснення адвокатом своїх повноважень. Посилання на те, що адвокат збирає відомості про факти, а не докази, пояснюється тим, що він не є суб’єктом збирання доказів, а також тим, що будь-яка інформація може стати доказом лише в результаті долучення її до справи уповнова-женими на це суб’єктами — особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором, суддею і судом (ст. 66 КПК). Одним із способів збирання доказів є одержання їх від учасників процесу, зокрема від адвокатів, яким закон надає право подавати докази.

Адвокати вправі запитувати і отримувати документи або їхні копії від юридичних осіб. Отже, керівники підприємств, установ і організацій повинні сприяти реалізації цього права адвоката.

У процесі взаємодії з посадовими особами при виконанні доручення клієнта адвокат зобов’язаний дотримуватися відповідних етичних норм, зокрема, не може розголошувати пов’язану з діяльністю певної юридичної особи інформацію, таєм-ниця якої охороняється законодавством. Правила адвокатської етики вимагають від адвоката виявляти принциповість у відстоюванні інтересів клієнта, що повною мірою можна віднести й до ситуацій, коли адвокат запитує і отримує необхідні документи (їхні копії). У разі перешкоджання виконанню доручення клієнта адвокат повинен оскаржувати незаконні дії винних посадових осіб. Вчинення службовою особою перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи з надання правової допомоги є кримінальним злочином (ч. 2 ст. 397 КК). Адвокату забороняється здійснювати протизаконний тиск на посадових осіб та службовців тих органів, з якими адвокат має відносини щодо виконання доручення клієнта, використовуючи особисті зв’язки, погрози, обіцянки тощо (ст. 61 Правил адвокатської етики).

Згідно з Законом «Про адвокатуру», адвокати мають право запитувати і отримувати документи (або копії) від громадян за їх згодою. У ст. 48 КПК відсутня умова згоди громадян на одержання від них документів чи їх копій (п. 13). Слід зазначити, що право адвоката на звернення до громадян при виконанні доручення клієнта, стосується лише отримання від них документів, або їх копій згідно з законом «Про адвокатуру». Однак Закон «Про адвокатуру» надає адвокату право опитувати громадян. Таке право є й у захисника з моменту допуску до участі у справі. Законодавець не визначив процедуру такого опитування, його доказове значення, але оскільки ця дія згадана серед інших способів збирання захисником -відомостей про факти, що можуть використовуватися як докази у справі, то цілком зрозуміло, що інформація під час опитування має фіксуватися, завірятися підписами опитуваного та адвоката або посвідчуватися нотаріально. У такий спосіб зафіксовану інформацію захисник може просити долучити до матеріалів справи на підставі наданого йому права подавати докази (п. 8 ч. 2 ст. 48, ч. 2 ст. 66 КПК).

Закон надав адвокатам право отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань. Це право не слід плутати з проведенням експертиз, які призначаються особою, котра проводить дізнання, слідчим, прокурором, суддею або судом у випадках, коли для вирішення питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання (ст. 75 КПК). Адвокат не є суб’єктом призначення експертизи, він лише має право заявляти клопотання про її призначення, котрі можуть бути задоволені або відхилені. У певних ситуаціях в разі необхідності встановлення даних за допомогою осіб, що мають спеціальні знання, при визначенні адвокатом правової позиції, тактики і методики захисту або представництва, він має можливість звернутися до відповідного фахівця. Вирішення питання про використання такого висновку у процесі доказування і заявлення клопотання про його приєднання до справи є правом адвоката. Висновок фахівця може бути визнаний доказом слідчим або суддею, судом (ст. 65 КПК). Перш ніж клопотати про приєднання висновку фахівця до справи адвокат повинен впевнитися, що це не завдасть шкоди інтересам його клієнта.

Слід звернути увагу на те, що у п. 13 ст. 48 КПК міститься обмеження на ознайомлення захисника з документами, таємниця яких охороняється законом. Виникають питання і з приводу того, які документи необхідно надавати для допуску адвокатів до захисту у кримінальних справах, у яких окремі матеріали є державною таємницею.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури у роз’ясненні від 18 лютого 2005 р. № ІV/9-2-10 «Про деякі аспекти допуску адвокатів до захисту у кримінальних справах, у яких окремі матеріали є державною таємницею» визначила: «єдиними документами, які адвокати повинні надавати по будь-якій кримінальній справі на підтвердження своїх повноважень, у тому числі і по справі, у якій окремі матеріали є державною таємницею, повинні бути копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер адвокатського об’єднання про наявність угоди про надання правової допомоги, а для адвокатів, які не є членами адвокатського об’єднання, — Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та угода чи доручення про надання правової допомоги. Інших документів вимагати у адвокатів ніхто не має права».

Адвокату надано право застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства. Так, ч. 5 ст. 48 КПК встановлює, що захисник може їх застосовувати при провадженні тих слідчих дій, в яких він бере участь, а також при ознайомленні з матеріалами справи — з дозволу особи, яка проводить дізнання чи слідчого, а у суді, якщо справа розглядається у відкритому судовому засіданні — з дозволу судді чи суду.

В законі відсутній перелік науково-технічних засобів, котрі адвокати можуть застосовувати при здійсненні своєї професійної діяльності, а тому є безпідставними заборони слідчих та суддів щодо застосування адвокатами певних науково-технічних засобів. Наприклад, адвокатам нерідко забороняють проводити аудіозапис судового засідання, хоча наявність у них такого запису дозволяє підготувати обґрунтовані зауваження на протокол судового засідання, уточнити показання, підготуватися до судових дебатів, скласти скаргу тощо. Адвокат може застосовувати науково-технічні засоби самостійно, поза офіційною процедурою, і у необхідних випадках клопотати про приєднання фотографій, кіно- та аудіоплівок, відеозапису до справи в якості документів.

Надаючи адвокату право подавати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб, законодавець, передбачаючи одержання адвокатом відповіді, тим самим зобов’язує посадових осіб надавати письмові, а головне — мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги.

Адвокат наділений деякими професійними правами, які не перераховано у коментованій статті, але вони стосуються реалізації ним своїх повноважень при здійсненні захисту або представництва.

Закон «Про адвокатуру» встановлює обов’язки адвоката, яких він має дотримуватися при здійсненні своїх професійних обов’язків: неухильно додержувати вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб. Адвокат не вправі використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення (ст. 7).

Адвокат не має права прийняти доручення про надання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі надає або раніше надавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що проводила дізнання, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, а також коли в розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває у родинних стосунках.

Закон «Про адвокатуру» забороняє адвокату відмовлятися від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Водночас, у випадках, в тому числі зазначених вище, коли обставини, що забороняють адвокату приймати доручення, виявилися вже після прийняття ним доручення, адвокат зобов’язаний розірвати угоду про надання правової допомоги. Тобто, виключається участь у справі адвоката-захисника при виникненні обставин, передбачених у ст. 61 КПК, та коли свою відмову від прийнятого на себе захисту він мотивує недостатніми знаннями чи некомпетентністю (п. 1, 2 ч. 7 ст. 48 КПК).

Перелік обставин, що виключають участь захисника у справі, є вичерпним. Однак такі обставини, як зловживання захисника своїми правами і перешкоджання встановленню істини у справі, затягування розслідування чи судового розгляду та інші, перераховані у ч. 4 ст. 61 КПК як обставини, що виключають участь у справі захисника, підлягають ретельному тлумаченню і обов’язковому мотивованому обґрунтуванню їх наявності, оскільки носять досить загальний характер і можуть стати підставою для усунення захисника, який, наприклад, принципово відстоює невинуватість підзахисного і пов’язаний цією правовою позицією, що складає його професійний обов’язок.

Здійснення адвокатом професійних обов’язків передбачається за умов неухильного дотримання вимог чинного законодавства. Адвокат приносить Присягу, якою, зокрема, обіцяє суворо додержуватися законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики. Саме ці правила конкретизують обов’язки адвоката, від якого вимагається глибоке знання законодавства і вміння його практично застосувати, підтримання професійних правових знань і їх систематичне оновлення. Тому ст. 10 Правил встановила, що адвокат має виконувати свою професійну діяльність компетентно і добросовісно.

На значне збільшення обсягу обов’язків адвоката, порівняно з закріпленими у ст. 7 Закону «Про адвокатуру», спрямовано значну кількість етичних норм. Наприклад, закріплений у Присязі адвоката України обов’язок завжди берегти чистоту звання адвоката збігається з нормами Правил адвокатської етики про те, що адвокат має бути чесним і порядним у приватному житті (ст. 11) і, дбаючи про престиж звання адвоката, забезпечувати високий рівень культури поведінки, мати пристойний зовнішній вигляд, поводити себе стримано, тактовно тощо (ст. 13).

Особливу вагу набувають обов’язки адвоката при здійсненні професійної діяльності, встановлені щодо його стосунків з клієнтом, іншими учасниками процесу, колегами. Наприклад, адвокату забороняється приймати доручення, якщо засоби його досягнення, на яких наполягає клієнт, є протиправними (ст. 22), або адвокат не повинен приймати доручення від клієнта, направленого йому особою, що здійснює дізнання, слідство чи розглядає цю справу. Порушення адвокатом професійних обов’язків може призвести до притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Одним з найважливіших обов’язків адвоката є використання ним всіх передбачених законом засобів захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб. Правила адвокатської етики наголошують на обов’язку адвоката використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для ефективної правової допомоги (ст. 32), виявляти активність у збиранні та поданні доказів у справі (ст. 55). Незважаючи на те, що чинне законодавство обмежує адвоката у досягненні цілей захисту, уможивлюючи випадки усунення захисника від участі у справі (ст. 61, 61-1 КПК), обмежуючи обсяг його участі у доказуванні на досудовому слідстві, Правилами адвокатської етики адвокату не дозволяються певні дії. Так, він не повинен умисно перешкоджати законному здійсненню процесу дізнання, досудового слідства, адміністративного провадження (ст. 60), йому заборонено використовувати засоби і методи, що завідомо порушують права та законні інтереси інших осіб (ст. 63), заборонено подавати завідомо неправдиві докази, брати участь у їх формуванні, пред’являти позовні вимоги, клопотання, інші процесуальні документи, що свідомо для нього не ґрунтуються на чинному законодавстві (ст. 53).

Адвокат не вправі спрямовувати свою діяльність проти інтересів клієнта, не може використовувати своє професійне становище в своїх особистих інтересах або інтересах інших осіб, йти на компроміси, які спрямовані не на користь клієнта. Він зобов’язаний уникати позапроцесуального спілкування по суті справи з іншими учасниками процесу, не вправі схиляти клієнта до укладення угоди шляхом обману, погроз, засобів, що суперечать чинному законодавству. Виконувати певні обов’язки від адвоката вимагає Вища кваліфікаційна комісія адвокатури, яка у роз’ясненні № ІV/9-2-7 від 18 лютого 2005 р. «Про обов’язковість виконання адвокатами вимог ст. 47 Кримінально-процесуального кодексу України» вказала на таке:

«Стаття 47 Кримінально-процесуального кодексу України передбачає, що особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд можуть призначити захисника у встановленому законом порядку через адвокатське об’єднання. Вказана норма не містить імперативного наказу щодо необхідності призначати захисників лише з членів (адвокатів) адвокатських об’єднань, вона закріплює можливість призначення захисника через адвокатські об’єднання, не виключаючи можливості призначення для захисту адвокатів, які практикують індивідуально, і не є членами адвокатського об’єднання. Як вбачається зі змісту ст. 1 Закону України «Про адвокатуру», всі адвокати, незалежно від того, чи практикують вони індивідуально, чи входять в адвокатські об’єднання, покликані, згідно з Конституцією України, сприяти захисту прав, свобод і представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу. Закон не встановлює ні переваг, ні обмежень для різних форм здійснення адвокатської діяльності, у зв’язку з чим кожен адвокат, зобов’язаний здійснювати захист прав та свобод особи, в тому числі і за дорученням керівника адвокатського об’єднання, незалежно від того, чи входить такий адвокат до даного адвокатського об’єднання, виконувати вимоги ст. 47 Кримінально-процесуального кодексу України. Безпричинна відмова від виконання такого доручення є підставою для притягнення адвоката до дисциплі-нарної відповідальності.

КДКА повинна визначити, на яке адвокатське об’єднання в регіоні її діяльності покладається здійснення координації виконання доручень слідчих, судових органів про забезпечення захисту за призначенням. У тих випадках, коли у відповідному регіоні не створено адвокатського об’єднання, тимчасово, до їх створення у встановленому порядку і законодавчого врегулювання, координаційні функції виконання постанов уповноважених органів про захист особи за призначенням, повинна взяти на себе відповідна КДКА».

Оплата праці адвоката регулюється Законом «Про адвокатуру», актами законодавства України, деякі вимоги містяться в Правилах адвокатської етики. У ст. 12 Закону встановлено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом. Разом з тим, якщо адвокат бере участь в кримінальному процесі як захисник за призначенням у порядку ст. 47 КПК, оплата праці адвоката здійснюється за рахунок держави у встановленому Кабміном порядку. 14 травня 1999 р. Кабінет Міністрів України затвердив постановою № 821 Порядок оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави, яким встановив і розмір оплати праці у цих випадках. У ч. 6 ст. 93 КПК, передбачено, що відшкодування державі витрат у цьому випадку за згодою засудженого або осіб, які несуть майнову відповідальність за його дії, може бути покладено на них.

Правила адвокатської етики встановлюють, що в угоді про надання правової допомоги (договорі, контракті) визначається обов’язок сторони (клієнта) сплатити гонорар за дії адвоката з надання правової допомоги, а у випадку необхідності й -фактичні витрати, пов’язані з виконанням угоди. Ці витрати не включаються до суми гонорару, який є винагородою за виконані адвокатом дії з надання правової допомоги (ст. 4).

Термін «гонорар» щодо адвокатської діяльності застосовується не тільки в Правилах адвокатської етики, його вжито, наприклад, Міністерством фінансів України у листі Кабінету міністрів України від 20 грудня 2001 р. № 31-052-3-8/4747 «Щодо реалізації п. 6 Указу Президента України від 30 вересня 1999 р. № 1240». У ньому зазначено: «у разі внесення клієнтом коштів на покриття витрат, валовий доход адвоката складатиме суму гонорару і суму коштів на покриття витрат», а «до Книги обліку доходів і витрат, яку зобов’язаний вести адвокат (підсумкові дані обліку доходів і витрат якої за квартал (рік) є підставою для заповнення декларацій про доходи, що підлягають оподаткуванню), вносяться суми гонорару і коштів, внесених клієнтом на покриття витрат, пов’язаних з виконанням угоди, в порядку, визначеному цією угодою», «сума гонорару та видатків на покриття витрат, пов’язаних з виконанням доручення по відповідній угоді, не внесених (сплачених) клієнтом (його представником) у звітному періоді (кварталі, році), переноситься адвокатом у наступний період (квартал, рік)».

У Правилах адвокатської етики зазначено, що «гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту». В угоді про надання правової допомоги, яка має укладатися у письмовій формі, містяться дані щодо розміру гонорару, порядку його обчислення (фіксована сума чи погодинна оплата) і внесення (авансування, оплата за результатом тощо); розміру, порядку обчислення і внесення фактичних видатків, пов’язаних з виконанням доручення (ст. 17).

Невиконання цих норм є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, оскільки у Присязі адвоката України є посилання на обов’язок суворо додержуватися Правил адвокатської етики; порушення Присяги є підставою до застосування дисциплінарного стягнення (ст. 16 Закону «Про адвокатуру») або припинення адвокатської діяльності і анулювання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (ст. 17).

Гонорар має бути розумно обґрунтованим за розміром, незважаючи на те, що сторони на свій розсуд визначають цю суму. Тому у Правилах адвокатської етики наводяться фактори (п. 1-9 ч. 3 ст. 33), що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару:

1. обсяг часу і роботи з виконання доручення;
2. ступінь складності та новизни правових питань;
3. необхідність досвіду для успішного виконання доручення;
4. вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю або виконанню інших доручень;
5. необхідність відряджень;
6. важливість доручення для клієнта;
7. роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт, вимоги клієнта щодо строків виконання доручення;
8. тривалість професійних відносин з клієнтом по виконанню доручення;
9. професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Слід зазначити, що більшість з наведених факторів можуть бути визначені суб’єктивно і не завжди відповідатимуть дійсному стану справ, зокрема ті, що пов’язані з самооцінкою адвоката. Водночас, наведений перелік надає можливість адвокату обґрунтовувати розмір гонорару.

Правилами допускається визначення за домовленістю між адвокатом і клієнтом (з закріпленням в угоді) доплат до гонорару за позитивний результат у справі, можливості зміни гонорару в зв’язку зі збільшенням або зменшенням обсягу правової допомоги тощо. Обґрунтовуючи в угоді суми видатків на витрати, пов’язані з організацією виконання доручення, адвокат повинен пам’ятати, що збільшення їх орієнтовного обсягу, визначеного в угоді, обов’язково має узгоджуватися з клієнтом щодо погашення ним необумовлених раніше видатків. Як правило, це витрати на оплату роботи фахівців, які дають свої висновки; транспортні витрати; оплата технічних робіт, наприклад друкарських, ксерокопіювання; перекладу, нотаріальних послуг, телефонних розмов.

Право обернення гонорару адвокатом у свою власність у повному обсязі виникає після завершення виконання доручення; в період надання правової допомоги, визначеної угодою, адвокат може частково списувати гонорар за обсяг виконаної роботи, якщо інше не передбачено угодою (ч. 1 ст. 36).

Дострокове розірвання угоди про надання правової допомоги може мати місце за ініціативи клієнта або адвоката (адвокатського об’єднання). Причинами розірвання угоди найчастіше бувають: неналежне виконання доручення; відмова від адвоката; заміна адвоката за бажанням клієнта або в зв’язку з обставинами, що виключають його участь у справі; усунення від участі в справі тощо.

Причини розірвання угоди за ініціативою клієнта є важливим чинником для вирішення питання про повернення гонорару. При достроковому розірванні договору оплата праці адвоката здійснюється лише за обсяг роботи, яка виконана адвокатом. Оскільки визначити цей обсяг складно, в угоді необхідно ретельно обумовити його та вартість окремих етапів.

При відмові від адвоката особа, яка уклала договір, зобов’язана оплатити обсяг виконаної роботи, це особливо стосується розрахунків з попереднім адвокатом. Правила адвокатської етики рекомендують адвокату сприяти отриманню сум гонорару, належних попередньому адвокату за фактично виконаний ним обсяг роботи (п. 1 ч. 2 ст. 38). У разі усунення адвоката–захисника від участі в справі й запрошення іншого захисника, діяльність обох захисників має бути оплаченою.

При неналежному виконанні доручення внесена плата повертається повністю або частково (ч. 3 ст. 12 Закону) на вимогу фізичної чи юридичної особи, яка уклала договір з адвокатом чи з адвокатським об’єднанням.

Правила адвокатської етики зобов’язують адвоката повернути клієнту одразу після розірвання угоди фактично внесений гонорар. Слід наголосити, що «фактична відмова від виконання доручення» не може бути підставою для несплати за вже виконану адвокатом роботу. У Правилах уточнюється, що це не стосується випадків, коли, згідно з законом і Правилами адвокатської етики, допускається одностороннє розірвання адвокатом угоди. Адвокат, який безпідставно відмовився від виконання доручення, підлягає дисциплінарній відповідальності, а не покаранню шляхом неотримання гонорару, частина якого ним відпрацьована. Це фактично не спростовується ч. 2 ст. 37 Правил, де йдеться про право адвоката вимагати сплати гонорару в частині виконаної ним роботи або списання відповідної частини внесеного гонорару, якщо інше не передбачене угодою.

Неналежним виконанням доручення Правила визнають такий рівень роботи адвоката, що не відповідає Закону і цим Правилам (п. 1 ч. 1 ст. 37). Факт неналежного виконання доручення має бути встановленим, адже виникають ситуації, коли клієнт, отримавши правову допомогу, подає скаргу, звинувачуючи адвоката в тому, що у справі не досягнуто очікуваного ним результату. Правила адвокатської етики орієнтують адвокатів щодо таких випадків: у разі нерозуміння клієнтом об’єктивних характеристик доручення, обсягу професійних прав і обов’язків адвоката, він повинен дати клієнту відповідні роз’яснення; якщо адвокат дійде висновку про відсутність фактичних і правових підстав для виконання доручення, він зобов’язаний повідомити це клієнту і узгодити зміну змісту доручення, що відповідав би тому гіпотетичному результату, якого можна досягти згідно з чинним законодавством; повідомляючи клієнта про можливий результат виконання доручення адвокат не має права давати запевнення і гарантії стосовно результату виконання доручення, сприяти формуванню у нього необґрунтованих надій і уявлень, що адвокат може вплинути на результат засобами іншими, окрім сумлінного виконання свої професійних обов’язків (ст. 20, 21).

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури у роз’ясненні від 18 лютого 2005 р. № ІV/9-2-4 «Про деякі питання визначення гонорару та його відшкодування у випадку виправдання особи чи закриття справи за реабілітуючими обставинами» зайняла таку позицію:

«Гонорарні відносини між адвокатом і клієнтом врегульовуються Законом України “Про адвокатуру” від 19 грудня 1992 р. № 2887-XІІ та Правилами адвокатської етики, схваленими Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури 1 жовтня 1999 р. (протокол № 6/VІ). Зокрема, ст. 33 Правил передбачає: гонорар є єдиною допустимою формою одержання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення, і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають у себе: обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності й новизни правових питань, що стосуються доручення: необхідність досвіду для його успішного завершення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить виконання їх у звичайному часовому режимі; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення для клієнта; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; особливості і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката. Тому розмір гонорару повинен визначатися з врахуванням вимог Правил адвокатської етики і чинне законодавство не встановлює для його визначення мінімальних чи максимальних розмірів. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок від-шкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 р. № 266/94-ВР передбачено, що громадянинові відшкодовуються суми, сплачені громадянином у зв’язку з наданням йому юридичної допомоги. Жодних обмежень розмірів гонорару при такому відшкодуванні ні цей закон, ні інше законодавство не встановлює. З огляду на це Вища кваліфікаційна комісія адвокатури вважає, що у випадку визначення розміру гонорару із врахуванням вимог Правил адвокатської етики жодні обмеження відшкодування державою гонорару, сплаченого клієнтом адвокату за здійснення захисту в кримінальній справі, де особа виправдана чи проти неї припинено кримінальне переслідування за реабілітуючими обставинами, не можуть бути застосовані, зокрема, цей розмір не може за таких обставин визначатися за аналогією з оплатою праці адвоката при виконанні доручень за призначенням у порядку ст. 47 КПК України».

Питання дисциплінарної відповідальності адвоката регулюються Законом «Про адвокатуру», Положенням про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, Положенням про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, Правилами адвокатської етики, статутами адвокатських об’єднань (щодо адвокатів — членів адвокатських об’єднань) тощо. З цих питань існує практика КДКА, ВККА, напрацьована судова практика.

Законом «Про адвокатуру» встановлена дисциплінарна відповідальність адвоката за порушення вимог цього Закону, інших актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України. Кваліфікаційно-дис-циплінарна комісія адвокатури може застосувати у цих випадках до адвоката такі дисциплінарні стягнення: попередження, зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року, анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Трапляються випадки, коли адвокати надають правову допомогу на низькому професійному рівні. Інколи адвокати відмовляються від виконання прийнятого доручення впевнившись, що достатніх знань для ведення конкретної справи не мають. Правила адвокатської етики вимагають, щоб у такій ситуації адвокат обов’язково попереджав про це клієнта до укладення з ним договору. Недотримання цієї вимоги слід розцінювати як грубе порушення адвокатом професійних обов’язків, що тягне дисциплінарну відповідальність. Втім, слід враховувати, що ч. 7 ст. 48 КПК захиснику-адвокату дозволено після допуску до участі у справі відмовитися від виконання своїх обов’язків, зокрема й у разі, коли він свою відмову мотивує недостатніми знаннями чи некомпетентністю.

Дисциплінарна відповідальність адвоката настає й у разі порушення згаданих у Присязі адвоката України принципів адвокатської діяльності — принциповості, чесності, поваги до професії тощо. Отже, не тільки порушення законодавства, а й принципів та правил адвокатської професії є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності. У ч. 2 ст. 13-1 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури мова йде також про відповідальність за грубе порушення вимог закону «Про адвокатуру,» інших актів законодавства і Присяги адвоката України, тобто адвокат відповідає за порушення будь-якого акта законодавства, а також тих правових норм, про які йдеться у Присязі адвоката України.

У законодавстві не можуть бути перераховані всі випадки скоєних адвокатами порушень, які підпадають під дисциплінарну відповідальність, а застосування чи відмова у застосуванні дисциплінарного стягнення віднесені на розсуд дисцип-лінарного органу адвокатури.

Водночас, кримінально-процесуальним законодавством передбачено випадки, коли винність адвоката-захисника встановлює суд, наприклад, при зловживанні адвокатом своїми правами, перешкоджанні встановленню істини, затягуванні роз-слідування чи судового розгляду справи, порушенні порядку в судовому засіданні, невиконанні розпоряджень головуючого під час судового розгляду справи (ч. 4 ст. 61 КПК). Ці порушення є підставою для усунення захисника від участі у справі (ст. 61-1), про що суддя виносить постанову, яка не підлягає оскарженню, а також повідомляє відповідний орган, адвокатське об’єднання для вирішення питання про відповідальність адвоката (ч. 5 ст. 61-1). За таких умов дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури фактично зобов’язана виходити з обставин, викладених у постанові судді про усунення захисника.

Досить часто виникає питання, кому належить право застосування таких дисциплінарних стягнень, як зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або його анулювання — КДКА чи дисциплінарній палаті КДКА.

Відповідно до Закону «Про адвокатуру», у разі грубого порушення вимог цього Закону та інших актів законодавства України, які регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України, адвокатська діяльність може бути припинена, а видане свідоцтво анульоване рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (ст. 17). Разом з тим, свідоцтво може анулювати або зупинити (на термін до одного року) своїм рішенням дисциплінарна палата КДКА. Ст. 16 Закону «Про адвокатуру» наділяє таким повноваженням не кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, а її дисциплінарну палату у разі, коли допущене адвокатом порушення вимог цього Закону, інших актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України не є грубим. Саме ця обставина закріплюється і в Положенні про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, у п. 13-1 якого записано, що у разі допущеного адвокатом грубого порушення приймається рішення КДКА про припинення адвокатської діяльності та про анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на підставі відповідного рішення дисциплінарної палати тієї ж комісії про накладення відповідного дисциплінарного стягнення. Втім, якщо комісія не погодиться з рішенням палати, вона може його скасувати і повернути справу на новий розгляд в дисциплінарну палату або своїм рішенням закрити дисциплінарну справу.

Право проводити перевірки якості надання правової допомоги надається комісії за її ініціативою, а члени комісії наділяються відповідними правами. На підставі матеріалів перевірки голова КДКА може вносити подання до дисциплінарної палати про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності (п. 18-1).

Вирішення питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів законодавець відніс до повноважень КДКА (ч. 1 ст. 13 Закону «Про адвокатуру»). При цьому зазначено, що рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності приймається членами дисциплінарної палати (ч. 5 ст. 13).

Рішення на притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності можуть бути оскаржені до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури (ч. 7 ст. 13). Тобто, йдеться про оскарження рішення дисциплінарної палати КДКА. Однак, Вищій кваліфікаційній комісії адвокатури Законом надано право розглядати скарги на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, а не її палати (ч. 1 ст. 14), отже ВККА має право скасовувати або змінювати рішення кваліфікаційно--дисциплінарної комісії адвокатури.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури 18 лютого 2005 р. за № ІV/9-2-3 затвердила роз’яснення «Про вступ у силу рішень про зупинення Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та про анулювання цього Свідоцтва», в якому зазначено: «Згідно з пп. 34, 35 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженого Указом Президента України від 5 травня. 1993 р. № 155/93, передбачено: дисциплінарне стягнення до адвоката застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше як через місяць з дня його виявлення, не рахуючи часу хвороби адвоката або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше як через шість місяців з дня вчинення проступку.

Справа про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності повинна бути розглянута не пізніше як у місячний строк з дня її порушення.

Пунктом 26 цього ж Положення передбачено, що рішення про накладення на адвоката дисциплінарного стягнення і рішення про припинення адвокатської діяльності та анулювання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю можуть бути оскаржені в тримісячний строк до Вищої ква-ліфікаційної комісії адвокатури або в судовому порядку.

Разом з тим ні Закон України «Про адвокатуру», ні Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури і про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, які затверджені вищезгаданим Указом Президента, не врегульовують питання про те, коли вступає в силу рішення дисциплінарної палати про застосування таких дисциплінарних стягнень, як зупинення дії Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року та анулювання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, чи рішення про анулювання Свідоцтва кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури у випадках, передбачених п. 40 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, а саме: засудження адвоката за вчинення злочину після набрання вироком законної сили; обмеження судом дієздатності або визнання адвоката недієздатним; втрати громадянства України; грубого порушення вимог Закону України «Про адвокатуру» та інших актів законодавства України, які регулюють діяльність адвокатури, і Присяги адвоката України.

На думку Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, у випадку зупинення дії Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, застосованого до адвоката як захід дисциплінарного стягнення, а також анулювання цього Свідоцт-ва, у випадках, передбачених законом, такі рішення вступають у силу негайно. При цьому Вища кваліфікаційна комісія адвокатури виходить із того, що Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю є підставою для здійснення адвокатської діяльності, а його зупинення чи анулювання позбавляють таку особу мати статус адвоката або на певний час, або взагалі, і є дисциплінарною санкцією за допущені порушення вимог Закону України «Про адвокатуру» чи Правил адвокатської етики.

Гарантована законом можливість оскарження таких рішень до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури або до суду не є, на думку Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, перешкодою для вступу вказаного рішення в дію, оскільки по-збавлення чи зупинення дії Свідоцтва здійснюються не як міра покарання, яке застосовується судом, а як міра дисциплінарного стягнення, що застосовується органом адвокатського самоврядування. Чинне законодавство дійсно передбачає в окремих випадках процедуру вступу тих чи інших рішень у силу (наприклад, у цивільних, адміністративних чи кримінальних справах), однак в усіх випадках притягнення тих чи інших осіб до дисциплінарної відповідальності за професійні проступки, чинне законодавство, забезпечуючи особам, які притягуються до дисциплінарної відповідальності, можливість оскарження таких рішень, тим не менше не передбачає, що рішення про притягнення особи до відповідальності вступають у силу після розгляду компетентним органом такої скарги. Саме тому Закон України «Про адвокатуру» і підзаконні акти, визначаючи умови притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, не передбачають, що такі рішення вступають у силу лише після розгляду скарг на них.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури вважає, що рішення дисциплінарної палати КДКА про застосування до адвоката таких дисциплінарних стягнень, як зупинення дії Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року і його анулювання, вступають у силу негайно після їх оголошення. У цьому зв’язку дисциплінарні палати, порушивши, відповідно до п. 33 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури дисциплінарне провадження проти адвоката, повинні зобов’язати його надати палаті Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і воно має зберігатися у регіональній КДКА до закінчення терміну розгляду дисциплінарної справи, а у випадку застосування одного із дисциплінарних стягнень, передбачених ст. 16 Закону України «Про адвокатуру», — на термін його зупинення чи анулювання.

Якщо адвокат відмовляється надати палаті Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, то палата може повідомити про застосовану міру дисциплінарного стягнення суд, прокуратуру, інші правоохоронні органи або організацію, де, як правило, адвокати здійснюють свою професійну діяльність, дати відповідні повідомлення у засобах масової інформації, внести зміни до Єдиного реєстру адвокатів України.

У випадку оскарження рішення про зупинення дії Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю чи його анулювання компетентному органу, дисциплінарна палата надсилає дисциплінарну справу цьому органу з додатком копії Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Повертається таке Свідоцтво адвокату після спливу терміну, на який було зупинено його дію, а тому в рішенні дисциплінарної палати слід вказувати, з якої по яку дату дія Свідоцтва зупиняється. У випадку анулювання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю як міри дисциплінарного стягнення, воно адвокату повертається лише в разі скасування компетентним органом такого рішення».

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про адвокатуру та адвокатську діяльність

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 27, ст.282)

Цей Закон визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів

1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

1) адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом;

2) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

3) адвокатське самоврядування - гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом;

4) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

5) захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

6) інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

7) клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність;

8) конфлікт інтересів - суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов’язками, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов’язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності;

9) представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов’язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов’язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов’язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Стаття 2. Адвокатура України

1. Адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

2. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.

3. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Стаття 3. Правова основа діяльності адвокатури України

1. Правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.

Стаття 4. Принципи та засади здійснення адвокатської діяльності

1. Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

2. Адвокат України здійснює адвокатську діяльність на всій території України та за її межами, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або законодавством іноземної держави.

3. Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

4. Адвокат іноземної держави здійснює адвокатську діяльність на території України відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Стаття 5. Адвокатура і держава

1. Адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

2. Держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності.

Розділ II

НАБУТТЯ ПРАВА НА ЗАНЯТТЯ АДВОКАТСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 6. Адвокат

1. Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

2. Не може бути адвокатом особа, яка:

1) має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі;

2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною;

3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, - протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

4) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, - протягом трьох років з дня такого звільнення.

3. Для цілей цієї статті:

1) повна вища юридична освіта - повна вища юридична освіта, здобута в Україні, а також повна вища юридична освіта, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку;

2) стаж роботи в галузі права - стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею повної вищої юридичної освіти.

Стаття 7. Вимоги щодо несумісності

1. Несумісною з діяльністю адвоката є:

1) робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції";

2) військова або альтернативна (невійськова) служба;

3) нотаріальна діяльність;

4) судово-експертна діяльність.

Вимоги щодо несумісності з діяльністю адвоката, передбачені пунктом 1 цієї частини, не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої ради юстиції (крім тих, які працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі).

2. У разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Стаття 8. Допуск до складення кваліфікаційного іспиту

1. Особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої статті 6 цього Закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви, затверджуються Радою адвокатів України.

2. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури перевіряє відповідність особи вимогам, установленим частинами першою та другою статті 6 цього Закону. З метою перевірки повноти та достовірності відомостей, повідомлених особою, яка виявила бажання стати адвокатом, і за наявності письмової згоди такої особи кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, кваліфікаційна палата або визначений нею член палати можуть звертатися із запитами до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань, що зобов’язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати необхідну інформацію.

Відмова в наданні інформації на такий запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, установлену законом.

У разі ненадання особою, яка виявила бажання стати адвокатом, письмової згоди на перевірку повноти та достовірності повідомлених нею відомостей така особа до кваліфікаційного іспиту не допускається.

3. Строк розгляду заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту не повинен перевищувати тридцяти днів з дня її надходження.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури приймає рішення про:

1) допуск особи до кваліфікаційного іспиту;

2) відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту.

Особі, яка звернулася із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту, повідомляється про прийняте рішення письмово протягом трьох днів з дня його прийняття. У разі прийняття рішення про відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту в рішенні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в обов’язковому порядку зазначаються причини такої відмови.

4. Рішення про відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду протягом тридцяти днів з дня його отримання.

Стаття 9. Кваліфікаційний іспит

1. Кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка виявила бажання стати адвокатом.

2. Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні теоретичних знань у галузі права, історії адвокатури, адвокатської етики особи, яка виявила бажання стати адвокатом, а також у виявленні рівня її практичних навичок та умінь у застосуванні закону.

Організація та проведення кваліфікаційного іспиту здійснюється кваліфікаційною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Порядок складення кваліфікаційних іспитів, методика оцінювання та програма кваліфікаційних іспитів затверджуються Радою адвокатів України. Рада адвокатів України може встановити плату за складення кваліфікаційного іспиту та порядок її внесення.

Кваліфікаційні іспити проводяться не рідше одного разу на три місяці.

3. Особі, яка склала кваліфікаційний іспит, протягом десяти днів з дня складення кваліфікаційного іспиту кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури безоплатно видає свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту.

Свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту дійсне протягом трьох років з дня складення іспиту.

Зразок свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту затверджується Радою адвокатів України.

4. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може бути допущена до складення такого іспиту повторно не раніше ніж через шість місяців. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит повторно, може бути допущена до наступного кваліфікаційного іспиту не раніше ніж через один рік.

5. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може протягом тридцяти днів з дня отримання рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури оскаржити його до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду, які можуть залишити оскаржуване рішення без змін, або зобов’язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури провести повторний кваліфікаційний іспит у найближчий час проведення таких іспитів.

Стаття 10. Стажист адвоката. Стажування

1. Стажування полягає в перевірці готовності особи, яка отримала свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, самостійно здійснювати адвокатську діяльність. Стажування здійснюється протягом шести місяців під керівництвом адвоката за направленням ради адвокатів регіону.

2. Стажистом адвоката може бути особа, яка на день початку стажування має дійсне свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту.

Стажування може здійснюватися у вільний від основної роботи час стажиста.

3. Керівником стажування може бути адвокат України, який має стаж адвокатської діяльності не менше п’яти років. В одного адвоката можуть проходити стажування не більше трьох стажистів одночасно. Рада адвокатів регіону може призначити керівника стажування з числа адвокатів, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні.

4. Порядок проходження стажування, програма та методика оцінювання стажування затверджуються Радою адвокатів України.

5. Від проходження стажування звільняються особи, які на день звернення із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту мають стаж роботи помічника адвоката не менше одного року за останні два роки.

6. За результатами стажування керівник стажування складає звіт про оцінку стажування та направляє його раді адвокатів регіону.

7. Результати стажування оцінюються радою адвокатів регіону протягом тридцяти днів з дня отримання звіту.

За оцінкою результатів стажування рада адвокатів регіону приймає рішення про:

1) видачу особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

2) продовження стажування на строк від одного до трьох місяців.

Стажист адвоката та керівник стажування повідомляються про прийняте рішення письмово протягом трьох днів з дня його прийняття.

8. Рішення ради адвокатів регіону про продовження стажування може бути оскаржено стажистом адвоката або керівником стажування протягом тридцяти днів з дня його отримання до Ради адвокатів України або до суду, які можуть залишити оскаржуване рішення без змін, або зобов’язати раду адвокатів регіону видати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Стаття 11. Присяга адвоката України

1. Особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України такого змісту:

"Я, (ім’я та прізвище), урочисто присягаю у своїй адвокатській діяльності дотримуватися принципів верховенства права, законності, незалежності та конфіденційності, правил адвокатської етики, чесно і сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правову допомогу відповідно до Конституції України і законів України, з високою відповідальністю виконувати покладені на мене обов’язки, бути вірним присязі".

2. Текст присяги адвоката України підписується адвокатом і зберігається радою адвокатів регіону, а її копія надається адвокату.

Стаття 12. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката України

1. Особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

2. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими.

Зразки свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України затверджуються Радою адвокатів України.

Стаття 13. Здійснення адвокатської діяльності адвокатом індивідуально

1. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

2. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Стаття 14. Адвокатське бюро

1. Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив.

2. Державна реєстрація адвокатського бюро здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

3. Адвокатське бюро має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.

4. Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського бюро адвокат, який створив адвокатське бюро, протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону.

5. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро.

6. Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське бюро зобов’язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Стаття 15. Адвокатське об’єднання

1. Адвокатське об’єднання є юридичною особою, створеною шляхом об’єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.

2. Державна реєстрація адвокатського об’єднання здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

3. Адвокатське об’єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.

4. Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського об’єднання, зміну складу його учасників адвокатське об’єднання протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону.

5. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об’єднання. Від імені адвокатського об’єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об’єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об’єднання.

6. Адвокатське об’єднання може залучати до виконання укладених об’єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об’єднання зобов’язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Стаття 16. Помічник адвоката

1. Адвокат може мати помічників з числа осіб, які мають повну вищу юридичну освіту. Помічники адвоката працюють на підставі трудового договору (контракту), укладеного з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, з додержанням вимог цього Закону і законодавства про працю.

2. Помічник адвоката виконує доручення адвоката у справах, що знаходяться у провадженні адвоката, крім тих, що належать до процесуальних повноважень (прав та обов’язків) адвоката.

3. Положення про помічника адвоката затверджується Радою адвокатів України.

4. Помічнику адвоката забороняється суміщати роботу в адвоката з діяльністю, несумісною з діяльністю адвоката. Помічником адвоката не можуть бути особи, зазначені в частині другій статті 6 цього Закону.

Стаття 17. Єдиний реєстр адвокатів України

1. Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

2. До Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості:

1) прізвище, ім’я та по батькові адвоката;

2) номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України);

3) найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв’язку;

4) адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв’язку;

5) інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

6) інші відомості, передбачені цим Законом.

Адресою робочого місця адвоката є місцезнаходження обраної адвокатом організаційної форми адвокатської діяльності або адреса фактичного місця здійснення адвокатської діяльності, якщо вона є відмінною від місцезнаходження обраної адвокатом організаційної форми адвокатської діяльності. У разі наявності декількох адрес робочих місць адвоката до Єдиного реєстру адвокатів України вноситься лише одна адреса робочого місця адвоката.

3. Адвокат протягом трьох днів з дня зміни відомостей про себе, що внесені або підлягають внесенню до Єдиного реєстру адвокатів України, письмово повідомляє про такі зміни раду адвокатів регіону за адресою свого робочого місця, крім випадків, якщо ці зміни вносяться на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

4. Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.

5. Відомості, що підлягають внесенню до Єдиного реєстру адвокатів України, включаються до нього не пізніше дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону відповідної інформації, крім випадків, установлених цим Законом.

6. Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України затверджується Радою адвокатів України.

7. З метою ведення Єдиного реєстру адвокатів України дозволяється обробка персональних даних фізичних осіб відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних.

Стаття 18. Об’єднання адвокатів

1. Адвокати мають право створювати в установленому законом порядку місцеві, всеукраїнські і міжнародні об’єднання.

2. Адвокати, їх об’єднання можуть бути членами міжнародних організацій адвокатів та юристів.

Розділ III

ВИДИ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ АДВОКАТА. ГАРАНТІЇ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 19. Види адвокатської діяльності

1. Видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов’язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Стаття 20. Професійні права адвоката

1. Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема:

1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);

2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об’єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами;

3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;

4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку;

5) доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

6) бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;

7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою;

8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом;

9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов’язковий спосіб посвідчення копій документів;

10) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань;

11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.

Стаття 21. Професійні обов’язки адвоката

1. Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов’язаний:

1) дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики;

2) на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги;

3) невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів;

4) підвищувати свій професійний рівень;

5) виконувати рішення органів адвокатського самоврядування;

6) виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.

2. Адвокату забороняється:

1) використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта;

2) без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю, використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб;

3) займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта;

4) відмовлятися від надання правової допомоги, крім випадків, установлених законом.

3. Адвокат забезпечує захист персональних даних про фізичну особу, якими він володіє, відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних.

Стаття 22. Адвокатська таємниця

1. Адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, зміст порад, консультацій, роз’яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.

2. Інформація або документи можуть втратити статус адвокатської таємниці за письмовою заявою клієнта (особи, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав). При цьому інформація або документи, що отримані від третіх осіб і містять відомості про них, можуть поширюватися з урахуванням вимог законодавства з питань захисту персональних даних.

3. Обов’язок зберігати адвокатську таємницю поширюється на адвоката, його помічника, стажиста та осіб, які перебувають у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, а також на особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання зобов’язані забезпечити умови, що унеможливлюють доступ сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошення.

4. У разі пред’явлення клієнтом вимог до адвоката у зв’язку з адвокатською діяльністю адвокат звільняється від обов’язку збереження адвокатської таємниці в межах, необхідних для захисту його прав та інтересів. У такому випадку суд, орган, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно адвоката, інші органи чи посадові особи, які розглядають вимоги клієнта до адвоката або яким стало відомо про пред’явлення таких вимог, зобов’язані вжити заходів для унеможливлення доступу сторонніх осіб до адвокатської таємниці та її розголошення.

5. Особи, винні в доступі сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошенні, несуть відповідальність згідно із законом.

6. Подання адвокатом в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформації центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, не є порушенням адвокатської таємниці.

7. Адвокат не несе дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності за подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, інформації про фінансову операцію, навіть якщо такими діями завдано шкоди юридичним або фізичним особам, та за інші дії, якщо він діяв у межах виконання Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Стаття 23. Гарантії адвокатської діяльності

1. Професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема:

1) забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності;

2) забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею. З цих питань зазначені особи не можуть бути допитані, крім випадків, якщо особа, яка довірила відповідні відомості, звільнила цих осіб від обов’язку зберігати таємницю в порядку, передбаченому законом;

3) проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора України, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя;

4) забороняється проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов’язаних із здійсненням адвокатської діяльності;

5) адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками провадження, дотримання засад змагальності і свободи в наданні доказів та доведенні їх переконливості;

6) життя, здоров’я, честь і гідність адвоката та членів його сім’ї, їх майно перебуває під охороною держави, а посягання на них тягнуть відповідальність, передбачену законом;

7) адвокату гарантується право на забезпечення безпеки під час участі у кримінальному судочинстві в порядку, встановленому законом;

8) забороняється залучати адвоката до конфіденційного співробітництва під час проведення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, якщо таке співробітництво буде пов’язане або може призвести до розкриття адвокатської таємниці;

9) забороняється втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом;

10) забороняється внесення подання слідчим, прокурором, а також винесення окремої ухвали (постанови) суду щодо правової позиції адвоката у справі;

11) забороняється втручання у правову позицію адвоката;

12) орган або посадові особи, які затримали адвоката або застосували до нього запобіжний захід, зобов’язані негайно повідомити про це відповідну раду адвокатів регіону;

13) повідомлення про підозру адвоката у вчиненні кримінального правопорушення може бути здійснене виключно Генеральним прокурором України, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя;

14) забороняється притягати до кримінальної чи іншої відповідальності адвоката (особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю) або погрожувати застосуванням відповідальності у зв’язку із здійсненням ним адвокатської діяльності згідно із законом;

15) не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності його висловлювання у справі, у тому числі ті, що відображають позицію клієнта, заяви у засобах масової інформації, якщо при цьому не порушуються професійні обов’язки адвоката;

16) забороняється ототожнення адвоката з клієнтом;

17) дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку.

Особливості проведення окремих слідчих дій та заходів забезпечення кримінального провадження стосовно адвоката визначаються частиною другою цієї статті.

2. У разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов’язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а також враховує вимоги пунктів 2-4 частини першої цієї статті.

Під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону, крім випадків, передбачених абзацом четвертим цієї частини. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовувати захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії.

З метою забезпечення дотримання вимог цього Закону щодо адвокатської таємниці під час проведення зазначених процесуальних дій представнику ради адвокатів регіону надається право ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення процесуальних дій, що зазначаються у протоколі.

Неявка представника ради адвокатів регіону за умови завчасного повідомлення ради адвокатів регіону не перешкоджає проведенню відповідної процесуальної дії.

3. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи у відносинах з адвокатами зобов’язані дотримуватися вимог Конституції України та законів України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, практики Європейського суду з прав людини.

Стаття 24. Адвокатський запит

1. Адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз’яснень положень законодавства.

Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

2. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов’язані не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

3. Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Стаття 25. Надання адвокатом безоплатної правової допомоги

1. Порядок та умови залучення адвокатів до надання безоплатної правової допомоги встановлюються законом.

2. Оцінка якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної первинної правової допомоги здійснюється за зверненням органів місцевого самоврядування, а безоплатної вторинної правової допомоги - за зверненням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, комісіями, утвореними для цієї мети радами адвокатів регіонів.

Розділ IV

ДОГОВІР ПРО НАДАННЯ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ

Стаття 26. Підстави для здійснення адвокатської діяльності

1. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

2. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

3. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

4. Адвокат зобов’язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Стаття 27. Форма та зміст договору про надання правової допомоги

1. Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

2. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках:

1) надання усних і письмових консультацій, роз’яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди);

2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об’єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.

3. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

4. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги.

5. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Стаття 28. Підстави для відмови в укладенні договору про надання правової допомоги

1. Адвокату, адвокатському бюро або адвокатському об’єднанню забороняється укладати договір про надання правової допомоги у разі конфлікту інтересів.

Адвокату забороняється укладати договір про надання правової допомоги і він зобов’язаний відмовитися від виконання договору, укладеного адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням, у разі, якщо:

1) доручення на виконання дій виходять за межі професійних прав і обов’язків адвоката;

2) результат, досягнення якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких він наполягає, є протиправними, суперечать моральним засадам суспільства, присязі адвоката України,правилам адвокатської етики;

3) адвокат брав участь у відповідному провадженні, і це є підставою для його відводу згідно з процесуальним законом;

4) виконання договору про надання правової допомоги може призвести до розголошення адвокатської таємниці;

5) адвокат є членом сім’ї або близьким родичем посадової особи, яка брала або бере участь у господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справи про адміністративне правопорушення, щодо яких до адвоката звертаються з пропозицією укладення договору про надання правової допомоги;

6) виконання договору може суперечити інтересам адвоката, членів його сім’ї або близьких родичів, адвокатського бюро або адвокатського об’єднання, засновником (учасником) якого він є, професійним обов’язкам адвоката, а також у разі наявності інших обставин, що можуть призвести до конфлікту інтересів;

7) адвокат надає правову допомогу іншій особі, інтереси якої можуть суперечити інтересам особи, яка звернулася щодо укладення договору про надання правової допомоги.

2. У разі відмови від укладення договору про надання правової допомоги адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю про відомості, що стали йому відомі від особи, яка звернулася з пропозицією укладення такого договору.

Стаття 29. Припинення, розірвання договору про надання правової допомоги

1. Дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням.

2. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов’язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об’єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язаний (зобов’язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов’язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

Стаття 30. Гонорар

1. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

2. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

3. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розділ V

ЗУПИНЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ПРАВА НА ЗАНЯТТЯ АДВОКАТСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

Стаття 31. Зупинення права на заняття адвокатською діяльністю

1. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі:

1) подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно адвоката за вчинення злочину, крім випадку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 32 цього Закону;

3) накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю;

4) визнання адвоката за рішенням суду недієздатним або обмежено дієздатним.

2. Накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі:

1) повторного протягом року вчинення дисциплінарного проступку;

2) порушення адвокатом вимог щодо несумісності;

3) систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики.

3. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється:

1) з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката;

2) з підстав, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої цієї статті, - з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду;

3) з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, - з дня прийняття кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відповідного рішення.

Копія рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, передбаченого пунктом 3 цієї частини, у триденний строк з дня його прийняття надсилається адвокату та відповідній раді адвокатів регіону. Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження такого рішення не зупиняє його дії.

4. Право на заняття адвокатською діяльністю поновлюється у разі:

1) зупинення права з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону заяви адвоката про поновлення права на заняття адвокатською діяльністю;

2) зупинення права з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, - з дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону підтвердження про погашення або зняття в установленому законом порядку судимості;

3) зупинення права з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, - з дня закінчення строку, на який згідно з рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури було зупинено право на заняття адвокатською діяльністю;

4) зупинення права з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої цієї статті, - з дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону відповідного рішення суду.

У разі зупинення права на заняття адвокатською діяльністю з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, таке право також поновлюється з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду або з дня прийняття відповідного рішення Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури.

5. Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв’язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з’їздом адвокатів України.

6. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Стаття 32. Припинення права на заняття адвокатською діяльністю

1. Право на заняття адвокатською діяльністю припиняється шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у разі:

1) подання адвокатом заяви про припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

2) визнання адвоката безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

3) смерті адвоката;

4) накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю;

5) встановлення факту надання недостовірних відомостей для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та складення присяги адвоката України;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно адвоката за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі.

2. Накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі:

1) порушення присяги адвоката України;

2) розголошення адвокатом відомостей, що становлять адвокатську таємницю, використання їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

3) заподіяння протиправними діями адвоката, пов’язаними із здійсненням ним адвокатської діяльності, значної шкоди клієнту, якщо така шкода встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили;

4) систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури України.

3. Право на заняття адвокатською діяльністю припиняється:

2) з підстав, передбачених пунктами 2 і 6 частини першої цієї статті, - з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду;

3) з підстав, передбачених пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, - з дня прийняття кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відповідного рішення.

У разі припинення права на заняття адвокатською діяльністю з підстав, передбачених пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, копія рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури у триденний строк з дня його прийняття надсилається адвокату та відповідній раді адвокатів регіону. Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про припинення права на заняття адвокатською діяльністю може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження такого рішення не зупиняє його дії.

4. Право на заняття адвокатською діяльністю, припинене з підстав, передбачених пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, поновлюється з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду або з дня прийняття відповідного рішення Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури.

5. Припинення права особи на заняття адвокатською діяльністю має наслідком припинення такої діяльності та права особи на участь у роботі органів адвокатського самоврядування.

6. Особа, стосовно якої прийнято рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю з підстав, передбачених пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, може звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту не раніше ніж через два роки з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, а з підстави, передбаченої пунктом 6 частини першої цієї статті, - з дня погашення або зняття в установленому законом порядку судимості, але не раніше ніж через два роки з дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно адвоката.

7. Відомості про припинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Розділ VI

ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ АДВОКАТА

Стаття 33. Загальні умови дисциплінарної відповідальності адвоката

1. Адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

2. Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

3. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Стаття 34. Підстави для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності

1. Підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

2. Дисциплінарним проступком адвоката є:

1) порушення вимог несумісності;

2) порушення присяги адвоката України;

3) порушення правил адвокатської етики;

4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;

5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків;

6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування;

7) порушення інших обов’язків адвоката, передбачених законом.

3. Не є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності винесення судом або іншим органом рішення не на користь його клієнта, скасування або зміна судового рішення або рішення іншого органу, винесеного у справі, в якій адвокат здійснював захист, представництво або надавав інші види правової допомоги, якщо при цьому не було вчинено дисциплінарного проступку.

Стаття 35. Види дисциплінарних стягнень, строк застосування дисциплінарних стягнень

1. За вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:

1) попередження;

2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року;

3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.

2. Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.

Стаття 36. Ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката

1. Право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

2. Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв’язку із здійсненням ним адвокатської діяльності.

Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

Стаття 37. Стадії дисциплінарного провадження

1. Дисциплінарне провадження складається з таких стадій:

1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката;

2) порушення дисциплінарної справи;

3) розгляд дисциплінарної справи;

4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Стаття 38. Перевірка відомостей про дисциплінарний проступок адвоката

1. Заява (скарга) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до дисциплінарної палати.

2. Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань.

Під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, фізичні особи, яким надіслано запит члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, зобов’язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати відповідну інформацію, копії документів.

Відмова в наданні інформації на запит члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.

За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.

3. Заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Стаття 39. Порушення дисциплінарної справи

1. За результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.

2. Рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. До рішення про порушення дисциплінарної справи, яке надсилається або вручається адвокату, додається довідка члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, складена за результатами перевірки.

3. Рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Стаття 40. Розгляд дисциплінарної справи

1. Дисциплінарна справа стосовно адвоката розглядається дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури протягом тридцяти днів з дня її порушення.

2. Розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду справи дисциплінарна палата заслуховує повідомлення члена дисциплінарної палати, який проводив перевірку, про результати перевірки, пояснення адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, та пояснення інших заінтересованих осіб.

Адвокат, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, та особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, мають право надавати пояснення, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, подавати докази на підтвердження своїх доводів, заявляти клопотання і відводи, користуватися правовою допомогою адвоката.

У разі неможливості з поважних причин брати участь у засіданні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури адвокат, стосовно якого розглядається справа, може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які додаються до матеріалів справи. Письмові пояснення адвоката оголошуються на засіданні дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Неявка адвоката чи особи, яка ініціювала питання дисциплінарної відповідальності адвоката, на засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без поважних причин за умови наявності доказів завчасного повідомлення зазначених осіб про місце, день і час засідання не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи. У разі повторної неявки зазначених осіб на засідання палати розгляд справи здійснюється за їх відсутності незалежно від причин неявки.

3. Розгляд справи про дисциплінарну відповідальність адвоката є відкритим, крім випадків, якщо відкритий розгляд справи може призвести до розголошення адвокатської таємниці.

4. Під час засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ведеться протокол, який підписується головуючим та секретарем засідання.

Стаття 41. Прийняття рішення у дисциплінарній справі

1. За результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу.

Рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини.

2. Рішення у дисциплінарній справі приймається за відсутності адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, та особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката.

Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, який проводив перевірку відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, не бере участь у голосуванні.

3. Рішення оголошується на засіданні дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Копія рішення надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення.

Стаття 42. Оскарження рішення у дисциплінарній справі

1. Адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.

2. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури протягом десяти днів з дня отримання заяви (скарги) витребовує матеріали дисциплінарної справи у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та забезпечує розгляд скарги на рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня одержання матеріалів дисциплінарної справи.

Розділ VII

АДВОКАТСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ

Стаття 43. Засади адвокатського самоврядування

1. Адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов’язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

2. Брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування та бути обраними до їх складу можуть лише адвокати України.

Стаття 44. Завдання адвокатського самоврядування

1. Завданнями адвокатського самоврядування є:

1) забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності;

2) підтримання високого професійного рівня адвокатів;

3) утворення та забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;

4) створення сприятливих умов для здійснення адвокатської діяльності;

5) забезпечення відкритості інформації про адвокатуру та адвокатську діяльність;

6) забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України;

7) участь у формуванні Вищої ради юстиції у порядку, визначеному законом.

Стаття 45. Національна асоціація адвокатів України

1. Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об’єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.

2. Національна асоціація адвокатів України:

1) представляє адвокатуру України у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об’єднаннями та міжнародними організаціями, делегує представників до органів державної влади;

2) захищає професійні права адвокатів та забезпечує гарантії адвокатської діяльності;

3) забезпечує високий професійний рівень адвокатів України;

4) забезпечує доступ та відкритість інформації стосовно адвокатів України;

5) виконує інші функції відповідно до цього Закону.

3. Національна асоціація адвокатів України є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом.

4. Національна асоціація адвокатів України утворюється з’їздом адвокатів України та не може бути реорганізована. Ліквідація Національної асоціації адвокатів України може бути здійснена лише на підставі закону.

5. Статут Національної асоціації адвокатів України затверджується з’їздом адвокатів України та є її установчим документом.

6. З моменту державної реєстрації Національної асоціації адвокатів України її членами стають всі особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Інші особи стають членами Національної асоціації адвокатів України з моменту складення присяги адвоката України.

Стаття 46. Організаційні форми адвокатського самоврядування

1. Організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з’їзд адвокатів України.

2. Адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з’їзду адвокатів України.

Стаття 47. Конференція адвокатів регіону

1. Вищим органом адвокатського самоврядування в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є конференція адвокатів регіону, адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі та відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України.

Квота представництва, порядок висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіону затверджуються Радою адвокатів України.

2. Конференція адвокатів регіону скликається радою адвокатів регіону не рідше одного разу на рік. Конференцію може бути скликано також за пропозицією не менш як однієї десятої від загальної кількості адвокатів регіону, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні, або Ради адвокатів України.

У разі якщо рада адвокатів регіону не скликає конференцію протягом тридцяти днів з дня надходження пропозиції про її скликання, адвокати, які підписали таку пропозицію, або Рада адвокатів України приймають рішення про утворення організаційного бюро зі скликання конференції адвокатів регіону. Організаційне бюро має права ради адвокатів регіону щодо скликання і забезпечення проведення конференції та визначає особу, яка головує на засіданні конференції.

3. Про день, час і місце початку роботи конференції адвокатів регіону та питання, що вносяться на її обговорення, адвокати повідомляються не пізніш як за п’ятнадцять днів до дня початку роботи конференції.

4. Конференція адвокатів регіону вважається повноважною, якщо в її роботі бере участь більше половини делегатів конференції.

5. До повноважень конференції адвокатів регіону належать:

1) обрання голови та членів ради адвокатів регіону, дострокове відкликання їх з посад;

2) обрання делегатів на з’їзд адвокатів України;

3) обрання представника адвокатів регіону до складу Ради адвокатів України та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, дострокове відкликання їх з посад;

4) визначення кількості членів кваліфікаційної і дисциплінарної палат кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, обрання голови та членів кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, дострокове відкликання їх з посад;

5) обрання голови та членів ревізійної комісії адвокатів регіону, дострокове відкликання їх з посад;

6) затвердження штатного розпису і кошторису ради адвокатів регіону, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;

7) розгляд та затвердження звіту ради адвокатів регіону, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, висновків ревізійної комісії адвокатів регіону, представників адвокатів регіону у складі Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури і Ради адвокатів України;

8) прийняття інших рішень відповідно до цього Закону.

6. Конференція адвокатів регіону приймає рішення шляхом голосування більшістю голосів делегатів конференції, які беруть участь у її роботі.

Стаття 48. Рада адвокатів регіону

1. У період між конференціями адвокатів регіону функції адвокатського самоврядування у регіоні виконує рада адвокатів регіону.

Рада адвокатів регіону підконтрольна і підзвітна конференції адвокатів регіону.

2. Голова та члени ради адвокатів регіону обираються конференцією адвокатів регіону з числа адвокатів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п’яти років та адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві, місті Севастополі і відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України, строком на п’ять років. Одна й та сама особа не може бути головою або членом ради адвокатів регіону більше ніж два строки підряд. Кількість членів ради адвокатів регіону визначається конференцією адвокатів регіону.

3. На першому засіданні члени ради адвокатів регіону за пропозицією голови ради обирають зі свого складу заступника голови та секретаря ради.

Голова, заступник голови, секретар, член ради адвокатів регіону не можуть одночасно входити до складу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійної комісії адвокатів регіону, Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги.

Голова, заступник голови, секретар, член ради адвокатів регіону можуть бути достроково відкликані з посади за рішенням органу адвокатського самоврядування, який їх обрав на посаду.

4. Рада адвокатів регіону:

1) представляє адвокатів регіону;

2) складає порядок денний, скликає та забезпечує проведення конференції адвокатів регіону;

3) забезпечує виконання рішень конференції адвокатів регіону, здійснює контроль за їх виконанням;

4) здійснює інформаційно-методичне забезпечення адвокатів регіону, сприяє підвищенню їх кваліфікації;

5) приймає присягу адвоката України;

6) визначає представників адвокатури до складу конкурсної комісії з відбору адвокатів для надання безоплатної вторинної правової допомоги;

7) сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів;

8) розпоряджається коштами та майном відповідно до затвердженого кошторису;

9) забезпечує в установленому порядку внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України;

10) утворює комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги;

11) виконує інші функції відповідно до цього Закону, рішень конференції адвокатів регіону, Ради адвокатів України, з’їзду адвокатів України.

5. Засідання ради адвокатів регіону є повноважним, якщо в його роботі бере участь більше половини її членів. Рада адвокатів регіону приймає рішення шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості її членів.

6. Голова, заступник голови, секретар ради адвокатів регіону можуть отримувати винагороду за свою роботу, розмір та порядок виплати якої встановлюються конференцією адвокатів регіону.

7. Рада адвокатів регіону є юридичною особою. Повноваження і порядок роботи ради адвокатів регіону визначаються цим Законом та положенням про раду адвокатів регіону.

8. Установчим документом ради адвокатів регіону є положення про раду адвокатів регіону, яке затверджується Радою адвокатів України.

Стаття 49. Голова ради адвокатів регіону

1. Голова ради адвокатів регіону представляє раду в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, перед громадянами.

2. Голова ради адвокатів регіону забезпечує скликання та проведення засідань ради адвокатів регіону, організовує і забезпечує ведення діловодства ради адвокатів регіону, вчиняє інші дії, передбачені положенням про раду адвокатів регіону, рішеннями конференції адвокатів регіону, ради адвокатів регіону, Ради адвокатів України, з’їзду адвокатів України.

3. Голова ради адвокатів регіону може одержувати винагороду за роботу в розмірі, встановленому конференцією адвокатів регіону.

Стаття 50. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури

1. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури підконтрольна та підзвітна конференції адвокатів регіону.

2. Голова та члени кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури обираються конференцією адвокатів регіону з числа адвокатів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п’яти років та адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві, місті Севастополі і відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України, строком на п’ять років. Одна й та сама особа не може бути головою або членом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більше ніж два строки підряд.

Голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури організовує і забезпечує ведення діловодства кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Голова, член кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути достроково відкликаний з посади за рішенням конференції адвокатів регіону, яка обрала його на посаду.

3. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури діє у складі кваліфікаційної та дисциплінарної палат. Кваліфікаційна палата утворюється у складі не більше дев’яти членів, дисциплінарна - не більше одинадцяти членів палати.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є повноважною за умови обрання не менше двох третин від кількісного складу кожної з її палат, затвердженого конференцією адвокатів регіону.

Кожна палата на своєму першому засіданні шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості членів палати обирає з числа членів палати голову та секретаря палати. Голова палати за посадою є заступником голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Голова палати, секретар палати за рішенням відповідної палати може бути достроково відкликаний з посади.

4. Голова, заступник голови, секретар палати, член кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не можуть одночасно входити до складу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійної комісії адвокатів регіону, Вищої ревізійної комісії адвокатури, ради адвокатів регіону, Ради адвокатів України, комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги.

5. До повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать:

1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів;

2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту;

3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів;

5) вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з’їзду адвокатів України.

У передбачених цим Законом випадках повноваження кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури здійснює її кваліфікаційна або дисциплінарна палата.

6. Засідання кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини членів її палат. Засідання палати вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини її членів.

7. Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймається шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості членів її палат. Рішення палати приймається шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості її членів, крім випадків, передбачених цим Законом.

8. Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

9. Голова, заступник голови, секретар палати та члени кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури можуть отримувати винагороду за свою роботу, розмір та порядок виплати якої встановлюються конференцією адвокатів регіону.

10. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є юридичною особою і діє відповідно до цього Закону, інших законів України та положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.

11. Установчим документом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури є положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, яке затверджується Радою адвокатів України.

Стаття 51. Ревізійна комісія адвокатів регіону

1. Для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю ради адвокатів регіону та кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури утворюється і діє ревізійна комісія адвокатів регіону.

Ревізійна комісія адвокатів регіону підконтрольна і підзвітна конференції адвокатів регіону.

2. Голова та члени ревізійної комісії адвокатів регіону обираються конференцією адвокатів регіону з числа адвокатів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п’яти років та адреса робочого місця яких знаходиться в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України, строком на п’ять років. Кількість членів ревізійної комісії адвокатів регіону визначається конференцією адвокатів регіону.

Голова, член ревізійної комісії адвокатів регіону можуть бути достроково відкликані з посади за рішенням конференції адвокатів регіону, яка обрала їх на посаду.

Голова, член ревізійної комісії адвокатів регіону не можуть одночасно входити до складу Вищої ревізійної комісії адвокатури, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ради адвокатів регіону, Ради адвокатів України, комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги.

3. За результатами перевірок ревізійна комісія адвокатів регіону складає висновки, які подає на розгляд та затвердження конференції адвокатів регіону. Ревізійна комісія адвокатів регіону може подавати результати перевірок Раді адвокатів України та з’їзду адвокатів України.

Стаття 52. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури

1. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури підконтрольна і підзвітна з’їзду адвокатів України та Раді адвокатів України.

2. До складу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури входять тридцять членів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п’яти років: по одному представнику від кожного регіону, які обираються конференцією адвокатів регіону, голова і два заступники голови, які обираються шляхом голосування з’їздом адвокатів України. Секретар Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури обирається членами комісії шляхом голосування зі складу членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є повноважною за умови обрання не менше двох третин її складу.

3. Строк повноважень голови, заступників голови, секретаря і членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури становить п’ять років. Одна й та сама особа не може бути головою, заступником голови, секретарем або членом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більше ніж два строки підряд.

Голова, заступник голови, секретар, член Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури можуть бути достроково відкликані з посади за рішенням органу адвокатського самоврядування, який обрав їх на посаду.

Голова, заступник голови, секретар, член Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не можуть одночасно входити до складу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійної комісії адвокатів регіону, Вищої ревізійної комісії адвокатури, ради адвокатів регіону, Ради адвокатів України, комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги.

4. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури:

1) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;

2) узагальнює дисциплінарну практику кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;

3) виконує інші функції відповідно до цього Закону.

5. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право:

1) залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін;

2) змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;

3) скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення;

4) направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов’язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії.

6. Засідання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини від загальної кількості членів комісії. Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймаються шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості членів комісії.

7. Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.

8. Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури представляє Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, перед громадянами.

Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури забезпечує скликання та проведення засідань Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, розподіляє обов’язки між своїми заступниками, організовує і забезпечує ведення діловодства у Вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури, розпоряджається коштами і майном Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури відповідно до затвердженого кошторису, вчиняє інші дії, передбачені цим Законом, положенням про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, рішеннями Ради адвокатів України і з’їзду адвокатів України.

Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може отримувати винагороду у розмірі, встановленому з’їздом адвокатів України або Радою адвокатів України.

9. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є юридичною особою і діє відповідно до цього Закону, інших законів України та положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.

10. Установчим документом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури є положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, яке затверджується з’їздом адвокатів України.

Стаття 53. Вища ревізійна комісія адвокатури

1. Для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю Національної асоціації адвокатів України, її органів, рад адвокатів регіонів, Ради адвокатів України, кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, діяльністю ревізійних комісій адвокатів регіонів утворюється і діє Вища ревізійна комісія адвокатури.

Вища ревізійна комісія адвокатури підконтрольна і підзвітна з’їзду адвокатів України.

2. Голова та члени Вищої ревізійної комісії адвокатури обираються з’їздом адвокатів України строком на п’ять років з числа адвокатів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п’яти років. Кількість членів Вищої ревізійної комісії адвокатури визначається з’їздом адвокатів України.

Голова, член Вищої ревізійної комісії адвокатури можуть бути достроково відкликані з посади за рішенням з’їзду адвокатів України.

Голова, член Вищої ревізійної комісії адвокатури не можуть одночасно входити до складу ревізійної комісії адвокатів регіону, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ради адвокатів регіону, Ради адвокатів України, комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги.

Голова та члени Вищої ревізійної комісії адвокатури можуть отримувати винагороду за роботу в її складі у розмірі, встановленому з’їздом адвокатів України.

3. За результатами перевірок Вища ревізійна комісія адвокатури складає висновки, які подає на розгляд та затвердження з’їзду адвокатів України. Вища ревізійна комісія адвокатури може подавати результати перевірок Раді адвокатів України, Вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури.

Стаття 54. З’їзд адвокатів України

1. Вищим органом адвокатського самоврядування України є з’їзд адвокатів України.

2. До складу з’їзду адвокатів України входять делегати, які обираються конференціями адвокатів регіонів шляхом голосування відносною більшістю голосів делегатів, які беруть участь у конференції.

3. Квота представництва, порядок висування та обрання делегатів з’їзду адвокатів України, порядок проведення з’їзду адвокатів України встановлюються Радою адвокатів України.

4. З’їзд адвокатів України скликається Радою адвокатів України не рідше одного разу на три роки. З’їзд адвокатів України скликається у шістдесятиденний строк за ініціативою Ради адвокатів України або на вимогу не менш як однієї десятої від загальної кількості адвокатів, включених до Єдиного реєстру адвокатів України, або не менш як однієї третини рад адвокатів регіонів.

У разі якщо Рада адвокатів України не скликає з’їзд адвокатів України протягом шістдесяти днів з дня надходження пропозиції про скликання з’їзду, адвокати або представники рад адвокатів регіонів, які підписали таку пропозицію, приймають рішення про утворення організаційного бюро зі скликання з’їзду адвокатів України. Організаційне бюро має право скликати та забезпечувати проведення з’їзду адвокатів України, визначати особу, яка головує на засіданні з’їзду.

5. Про день, час і місце початку роботи з’їзду адвокатів України та питання, що вносяться на його обговорення, адвокати повідомляються не пізніш як за двадцять днів до дня початку роботи з’їзду.

6. З’їзд адвокатів України є правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини обраних делегатів, які представляють більшість конференцій адвокатів регіонів.

7. З’їзд адвокатів України:

1) обирає голову і заступників голови Ради адвокатів України, голову і заступників голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, голову і членів Вищої ревізійної комісії адвокатури та достроково відкликає їх з посад;

2) затверджує статут Національної асоціації адвокатів України та вносить до нього зміни;

3) затверджує правила адвокатської етики;

4) затверджує положення про Раду адвокатів України, положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, положення про Вищу ревізійну комісію адвокатури;

5) розглядає та затверджує звіти Ради адвокатів України, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, висновки Вищої ревізійної комісії адвокатури;

6) призначає трьох членів Вищої ради юстиції;

7) затверджує кошторис Ради адвокатів України, кошторис Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, затверджує звіт про їх виконання;

8) здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.

З’їзд адвокатів України може прийняти рішення про сплату щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, визначити напрями їх використання та відповідальність за несплату внесків.

8. Рішення з’їзду адвокатів України приймаються шляхом голосування більшістю голосів делегатів, що беруть участь у з’їзді.

Стаття 55. Рада адвокатів України

1. У період між з’їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України.

Повноваження і порядок роботи Ради адвокатів України визначаються цим Законом та положенням про Раду адвокатів України, що затверджується з’їздом адвокатів України.

Рада адвокатів України підконтрольна і підзвітна з’їзду адвокатів України.

2. До складу Ради адвокатів України входять тридцять членів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п’яти років: по одному представнику від кожного регіону, які обираються конференцією адвокатів регіону, та голова і два заступники голови, які обираються шляхом голосування з’їздом адвокатів України. Секретар Ради адвокатів України обирається Радою адвокатів України зі складу членів Ради адвокатів України. Рада адвокатів України може достроково відкликати з посади секретаря Ради.

Рада адвокатів України є повноважною за умови обрання не менше двох третин від її складу.

3. Строк повноважень голови, заступників голови, секретаря і членів Ради адвокатів України становить п’ять років. Одна й та сама особа не може бути головою, заступником голови, секретарем або членом Ради адвокатів України більше ніж два строки підряд.

Голова, заступник голови, секретар, член Ради адвокатів України можуть бути достроково відкликані з посади за рішенням органу адвокатського самоврядування, який обрав їх на посаду.

Голова, заступник голови, секретар, член Ради адвокатів України не можуть одночасно входити до складу ради адвокатів регіону, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійної комісії адвокатів регіону, Вищої ревізійної комісії адвокатури, комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги.

4. Рада адвокатів України:

1) складає порядок денний, забезпечує скликання та проведення з’їзду адвокатів України;

2) визначає квоту представництва, порядок висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіонів, з’їзду адвокатів України;

3) забезпечує виконання рішень з’їзду адвокатів України;

4) здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України, здійснює контроль за діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України та надання витягів з нього;

5) затверджує регламент конференції адвокатів регіону, положення про раду адвокатів регіону, положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, положення про ревізійну комісію адвокатів регіону, положення про комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги;

6) встановлює розмір та порядок сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, забезпечує їх розподіл і використання (якщо з’їздом адвокатів України прийнято рішення про сплату щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування та визначено напрями їх використання);

7) визначає розмір відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;

8) сприяє діяльності рад адвокатів регіонів, координує їх діяльність;

9) сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів;

10) приймає рішення про розпорядження коштами і майном Національної асоціації адвокатів України відповідно до призначень коштів і майна, визначених статутом Національної асоціації адвокатів України та рішеннями з’їзду адвокатів України;

11) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність рад адвокатів регіонів, їх голів, скасовує рішення рад адвокатів регіонів;

12) визначає друкований орган Національної асоціації адвокатів України;

13) забезпечує ведення офіційного веб-сайту Національної асоціації адвокатів України;

14) виконує інші функції відповідно до цього Закону та рішень з’їзду адвокатів України.

5. Засідання Ради адвокатів України скликаються головою Ради адвокатів України, а в разі його відсутності - одним із заступників голови не рідше одного разу на два місяці. Засідання Ради адвокатів України може бути також скликане за пропозицією не менш як однієї п’ятої від загального складу членів Ради.

У разі якщо голова Ради адвокатів України або його заступник не скликає засідання Ради протягом тридцяти днів з дня надходження пропозиції про скликання засідання, члени Ради адвокатів України, які підписали таку пропозицію, приймають рішення про утворення організаційного бюро зі скликання Ради адвокатів України. Організаційне бюро має право скликати та забезпечувати проведення засідань Ради, визначати особу, яка головує на засіданні Ради.

6. Засідання Ради адвокатів України є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів Ради. Рішення Ради адвокатів України приймаються більшістю голосів від загальної кількості її членів. У разі рівного розподілу голосів членів Ради голос головуючого на засіданні є вирішальним.

Стаття 56. Голова Ради адвокатів України

1. Голова Ради адвокатів України за посадою є головою Національної асоціації адвокатів України.

2. Голова Ради адвокатів України представляє Раду адвокатів України та Національну асоціацію адвокатів України в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, перед громадянами.

3. Голова Ради адвокатів України забезпечує скликання та проведення засідань Ради адвокатів України, розподіляє обов’язки між своїми заступниками, організовує і забезпечує ведення діловодства Ради адвокатів України, розпоряджається коштами і майном Національної асоціації адвокатів України відповідно до затвердженого кошторису, організовує і забезпечує роботу секретаріату Національної асоціації адвокатів України, вчиняє інші дії, передбачені цим Законом, положенням про Раду адвокатів України, статутом Національної асоціації адвокатів України, рішеннями Ради адвокатів України і з’їзду адвокатів України.

4. Голова Ради адвокатів України може отримувати винагороду у розмірі, встановленому з’їздом адвокатів України.

Стаття 57. Обов’язковість рішень органів адвокатського самоврядування

1. Рішення з’їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов’язковими до виконання всіма адвокатами.

2. Рішення конференцій та рад адвокатів регіонів є обов’язковими до виконання адвокатами, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні та відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України.

3. Рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями.

Стаття 58. Фінансове забезпечення органів адвокатського самоврядування

1. Утримання органів адвокатського самоврядування може здійснюватися за рахунок:

1) плати за складання кваліфікаційного іспиту;

2) щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування;

3) відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;

4) добровільних внесків адвокатів, адвокатських бюро, адвокатських об’єднань;

5) добровільних внесків фізичних і юридичних осіб;

6) інших не заборонених законом джерел.

2. Розмір плати за складання кваліфікаційного іспиту визначається з урахуванням потреби покриття витрат на забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та не може перевищувати трьох мінімальних заробітних плат, установлених законом на день подання особою заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту.

Розмір щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування визначається з урахуванням потреби покриття витрат на забезпечення діяльності рад адвокатів регіонів, Ради адвокатів України, Вищої ревізійної комісії адвокатури та ведення Єдиного реєстру адвокатів України. Розмір щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування є однаковим для всіх адвокатів. Адвокати, право на заняття адвокатською діяльністю яких зупинено, звільняються від сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування на період зупинення такого права.

Розмір відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури визначається з урахуванням потреби покриття витрат для забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

3. Фінансування органів адвокатського самоврядування, розпорядження їх коштами та майном здійснюється відповідно до кошторисів, що затверджуються конференціями адвокатів регіонів та з’їздом адвокатів України.

4. Фінансова звітність органів адвокатського самоврядування щорічно оприлюднюється у порядку, затвердженому Радою адвокатів України.

Розділ VIII

ЗДІЙСНЕННЯ В УКРАЇНІ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТОМ ІНОЗЕМНОЇ ДЕРЖАВИ. ОСОБЛИВОСТІ СТАТУСУ АДВОКАТА ІНОЗЕМНОЇ ДЕРЖАВИ

Стаття 59. Набуття адвокатом іноземної держави права на заняття адвокатською діяльністю в Україні. Особливості статусу адвоката іноземної держави

1. Адвокат іноземної держави може здійснювати адвокатську діяльність в Україні з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

2. Адвокат іноземної держави, який має намір здійснювати адвокатську діяльність на території України, звертається до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем свого проживання чи перебування в Україні із заявою про його включення до Єдиного реєстру адвокатів України. До заяви додаються документи, що підтверджують право такого адвоката на заняття адвокатською діяльністю у відповідній іноземній державі. Перелік таких документів затверджується Радою адвокатів України.

3. Кваліфікаційна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури розглядає заяву та подані адвокатом документи протягом десяти днів з дня їх надходження та за відсутності підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, приймає рішення про включення такого адвоката до Єдиного реєстру адвокатів України, про що протягом трьох днів письмово повідомляє адвоката іноземної держави та відповідну раду адвокатів регіону. Рада адвокатів регіону забезпечує внесення відомостей про такого адвоката до Єдиного реєстру адвокатів України.

4. Підставами для відмови у включенні адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України є:

1) наявність рішення відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про виключення такого адвоката з Єдиного реєстру адвокатів України - протягом двох років з дня прийняття такого рішення;

2) наявність рішення відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про припинення права на заняття адвокатською діяльністю як адвоката України - протягом двох років з дня прийняття такого рішення;

3) неподання документів, передбачених частиною другою цієї статті, або їх невідповідність установленим вимогам.

5. Рішення про відмову у включенні адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України протягом трьох днів з дня його прийняття надсилається адвокату та може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його отримання до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

6. При здійсненні адвокатом іноземної держави адвокатської діяльності на території України на нього поширюються професійні права і обов’язки адвоката, гарантії адвокатської діяльності та організаційні форми адвокатської діяльності, визначені цим Законом.

Стаття 60. Відповідальність адвоката іноземної держави

1. У разі вчинення адвокатом іноземної держави, включеним до Єдиного реєстру адвокатів України, дисциплінарного проступку він несе дисциплінарну відповідальність у порядку, передбаченому цим Законом для адвокатів України з урахуванням особливостей, установлених частиною другою цієї статті.

2. До адвоката іноземної держави, включеного до Єдиного реєстру адвокатів України, можуть бути застосовані дисциплінарні стягнення виключно у вигляді попередження або виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.

3. Про накладення на адвоката іноземної держави дисциплінарного стягнення кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури повідомляє відповідний орган державної влади або орган адвокатського самоврядування іноземної держави, в якій адвокат отримав статус адвоката або набув право на заняття адвокатською діяльністю.

Стаття 61. Відносини адвоката іноземної держави з органами адвокатського самоврядування

1. Адвокат іноземної держави може звертатися до органів адвокатського самоврядування за захистом своїх професійних прав та обов’язків, брати участь у навчально-методичних заходах, що проводяться кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури, Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, радами адвокатів регіонів, Радою адвокатів України та Національною асоціацією адвокатів України.

Розділ IX

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

1) положень частини першої статті 6 і статті 10 цього Закону щодо стажування, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом;

2) статті 23, яка вводиться в дію одночасно з набранням чинності Кримінальним процесуальним кодексом України;

3) положень статей 24-27, 48, 50-55 цього Закону щодо надання адвокатом безоплатної правової допомоги, які вводяться в дію одночасно з набранням чинності відповідними положеннямиЗакону України "Про безоплатну правову допомогу";

4) положень статей 14, 15, 17, 31-33, 35, 44, 47, 48, 50, 51, 54, 55, 57-60 цього Закону щодо Єдиного реєстру адвокатів України, які вводяться в дію з дня повідомлення Радою адвокатів України на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України про початок функціонування Єдиного реєстру адвокатів України, але не пізніше п’яти місяців з дня набрання чинності цим Законом.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

1) Закон України "Про адвокатуру" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 9, ст. 62; 2002 р., № 16, ст. 114, № 29, ст. 194; 2004 р., № 8, ст. 66; 2006 р., № 1, ст. 18; 2007 р., № 2, ст. 12; 2009 р., № 13, ст. 161; 2011 р., № 6, ст. 41, № 51, ст. 577; із змінами, внесеними Законом України від 13 квітня 2011 року № 4652-VI), крім статті 10, яка втрачає чинність одночасно з набранням чинності Кримінальним процесуальним кодексом України;

2) Постанову Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про адвокатуру" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 9, ст. 63).

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

а) абзац перший частини першої статті 2123 доповнити словами "або на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

б) у частині першій статті 255:

доповнити пунктом 91 такого змісту:

"91) голова ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або уповноважений радою член ради адвокатів (стаття 2123 - у частині, що стосується порушення права на інформацію відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність")";

пункт 11 після цифр "2123" доповнити словами "(крім порушень права на інформацію відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність")";

в) частину другу статті 269 після слів "заявляти клопотання" доповнити словами "при розгляді справи користуватися правовою допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи";

г) у статті 270:

назву доповнити словами "та представники";

після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

"Інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи".

У зв’язку з цим частину другу вважати частиною третьою;

частину третю після слів "законні представники" доповнити словами "та представники";

доповнити частиною четвертою такого змісту:

"Повноваження адвоката як представника потерпілого посвідчуються документами, зазначеними у частині другій статті 271 цього Кодексу";

ґ) частину другу статті 271 викласти в такій редакції:

"Повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов’язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін";

2) у частині шостій статті 28 Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 6, ст. 56):

у першому реченні слова "виданим відповідним адвокатським об’єднанням" замінити словами "дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги";

у другому реченні слова "ордеру адвоката" замінити словом "ордера";

3) третє речення частини третьої статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 3-4, ст. 21) після слова "ордера" доповнити словами "або договору про надання правової допомоги";

4) у частині четвертій статті 42 Цивільного процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., №№ 40-42, ст. 492):

у першому реченні слова "який виданий відповідним адвокатським об’єднанням" замінити словами "дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги";

у другому реченні слова "ордера адвоката" замінити словом "ордера";

5) у частині п’ятій статті 58 Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., №№ 35-37, ст. 446):

у другому реченні слова "ордера адвоката" замінити словом "ордера";

6) у статті 500 Митного кодексу України:

у частині другій слова "особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні, та" замінити словами "адвокати та";

у частині третій:

пункт 1 викласти в такій редакції:

"1) адвоката - довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов’язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписом сторін договору";

пункт 2 виключити;

7) частину четверту статті 189 Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року викласти в такій редакції:

"4. Слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що:

1) підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду;

2) одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу";

8) у статті 11 Закону України "Про Вищу раду юстиції" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 25, ст. 146; 2010 р., №№ 31-45, ст. 529):

частину третю викласти в такій редакції:

"Порядок скликання і проведення з’їзду адвокатів України визначаються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

частину четверту виключити;

9) у частині четвертій статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 31-32, ст. 263; 2006 р., № 37, ст. 310; 2009 р., № 26, ст. 322, № 38, ст. 534; 2011 р., № 41, ст. 413) слова "адвокатських об’єднань" виключити;

10) в абзаці сьомому частини четвертої статті 5 Закону України "Про соціальні послуги" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 45, ст. 358; із змінами, внесеними Законом України від 15 березня 2012 року № 4523-VI) слова "адвокатська допомога, захист прав та інтересів особи тощо" замінити словами "захист прав та інтересів особи, інша правова допомога тощо";

11) частину п’яту статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 19-20, ст. 142) доповнити абзацом другим такого змісту:

"Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов’язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписом сторін договору";

12) у Законі України "Про безоплатну правову допомогу" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 51, ст. 577):

у частині другій статей 25 та 26 слова "Законом України "Про адвокатуру" замінити словами "Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

частину першу статті 27 доповнити пунктом 5 такого змісту:

"5) встановлює розмір та порядок оплати діяльності суб’єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги";

13) абзац перший частини сьомої статті 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 16, ст. 146) доповнити словами "а на території адміністративно-територіальних одиниць, де почали діяльність органи (установи), уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, - через зазначені органи (установи) відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги".

Розділ X

ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Рішення, інші акти Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України, кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, що не суперечать цьому Закону, чинні до прийняття відповідних актів органами адвокатського самоврядування, сформованими згідно із цим Законом.

2. Право на заняття адвокатською діяльністю зберігається за особами, які отримали таке право до набрання чинності цим Законом. Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України, видані до набрання чинності цим Законом, є чинними і не підлягають обміну або заміні.

3. Адвокати, які на день набрання чинності цим Законом, обіймають посади або здійснюють діяльність, яка є несумісною з діяльністю адвоката відповідно до частини першої статті 7 цього Закону, протягом дев’яноста днів з дня набрання чинності цим Законом письмово повідомляють кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури за місцем отримання свідоцтва про існування обставин несумісності.

Отримання зазначених відомостей є підставою для внесення до Єдиного реєстру адвокатів України запису про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю у зв’язку з несумісністю.

Адвокат, який у порядку і строк, установлені абзацом першим цього пункту, повідомив про існування обставин несумісності, не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з порушенням вимог щодо несумісності.

4. Розгляд заяв про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, поданих у встановленому порядку до набрання чинності цим Законом, здійснюється у порядку, що діяв до набрання ним чинності.

До затвердження Радою адвокатів України порядку допуску до складення кваліфікаційного іспиту та переліку документів, що додаються до заяви про допуск до складення такого іспиту, встановлення плати за його складення та визначення порядку її внесення зазначені заяви розглядаються за правилами, що діяли стосовно розгляду заяв про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю до набрання чинності цим Законом.

До затвердження Радою адвокатів України нових зразків свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України такі документи видаються за формою, встановленою до набрання чинності цим Законом.

5. Не пізніше шістдесяти днів з дня набрання чинності цим Законом в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві, місті Севастополі проводяться установчі конференції адвокатів регіону.

Участь в установчій конференції адвокатів регіону беруть адвокати, які одержали свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю за рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури відповідного регіону, створеної до набрання чинності цим Законом.

Обов’язок щодо організаційно-технічного забезпечення проведення установчих конференцій адвокатів регіону покладається на кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що сформовані до набрання чинності цим Законом.

Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі повідомляють учасників установчої конференції адвокатів регіону поштою (електронною поштою), кур’єром або факсом та публікують оголошення про проведення установчої конференції адвокатів регіону у друкованому засобі масової інформації, в якому офіційно оприлюднюються рішення відповідно Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної ради, Київської та Севастопольської міських рад не пізніше двадцяти днів до дня проведення конференції. У повідомленні і оголошенні в обов’язковому порядку зазначаються час, дата і місце проведення установчої конференції адвокатів регіону. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури при Кабінеті Міністрів України забезпечує розміщення оголошення про проведення кожної установчої конференції адвокатів регіону на своєму офіційному веб-сайті.

Установчу конференцію адвокатів регіону відкриває найстарший за віком адвокат, який бере участь у конференції. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури надає такому адвокату відомості про кількість учасників конференції.

Установча конференція адвокатів регіону обирає із свого складу головуючого та секретаря, які забезпечують порядок її ведення, складення протоколу, а також голову та членів лічильної комісії, які забезпечують голосування та підрахунок результатів голосування.

Установча конференція адвокатів регіону: визначає кількість та обирає голову та членів ради адвокатів регіону; обирає делегатів на установчий з’їзд адвокатів України за квотою один делегат від ста адвокатів, які одержали свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю за рішенням створеної до набрання чинності цим Законом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури відповідного регіону, але не менше п’яти делегатів від кожного регіону; обирає представника адвокатів регіону до складу Ради адвокатів України; обирає представника адвокатів регіону до складу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; обирає голову та членів кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; визначає кількість та обирає голову і членів ревізійної комісії адвокатів регіону. Установча конференція адвокатів регіону може прийняти рішення з інших питань, віднесених цим Законом до повноважень конференції адвокатів регіону.

Рішення установчої конференції адвокатів регіону приймаються більшістю голосів учасників конференції.

Про проведення установчої конференції адвокатів регіону складається протокол, який підписується головуючим та секретарем конференції. Витяг з протоколу установчої конференції адвокатів регіону стосовно обрання делегатів на установчий з’їзд адвокатів України підписується головуючим і секретарем конференції та не пізніше трьох днів з дня проведення конференції направляється до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України.

Не пізніше ста днів з дня набрання чинності цим Законом проводиться установчий з’їзд адвокатів України, в якому беруть участь делегати, обрані установчими конференціями адвокатів регіону.

Обов’язок щодо організаційно-технічного забезпечення проведення установчого з’їзду адвокатів України покладається на Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури при Кабінеті Міністрів України.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури при Кабінеті Міністрів України повідомляє делегатів установчого з’їзду адвокатів України поштою (електронною поштою), кур’єром або факсом, забезпечує публікацію оголошення про проведення установчого з’їзду адвокатів України у газеті "Урядовий кур’єр" та розміщує його на своєму офіційному веб-сайті не пізніше двадцяти днів до дня проведення з’їзду. У повідомленні і оголошенні в обов’язковому порядку зазначаються час, дата і місце проведення установчого з’їзду адвокатів України.

Установчий з’їзд адвокатів України відкриває найстарший за віком адвокат з числа делегатів з’їзду. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури при Кабінеті Міністрів України надає такому адвокату відомості про кількість делегатів з’їзду, що беруть участь у його роботі. Члени Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України беруть участь у роботі установчого з’їзду адвокатів України з правом голосування щодо питань порядку денного.

Установчий з’їзд адвокатів України обирає із свого складу головуючого та секретаря, які забезпечують порядок його ведення, складення протоколу, а також голову та членів лічильної комісії, які забезпечують голосування та підрахунок результатів голосування.

Установчий з’їзд адвокатів України: обирає голову, заступників голови Ради адвокатів України; обирає голову, заступників голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; визначає кількість та обирає голову та членів Вищої ревізійної комісії адвокатури; затверджує статут Національної асоціації адвокатів України; затверджує положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури; затверджує положення про Вищу ревізійну комісію адвокатури. Установчий з’їзд адвокатів України може прийняти рішення з інших питань, віднесених цим Законом до повноважень з’їзду адвокатів України.

Рішення установчого з’їзду адвокатів України приймається більшістю голосів делегатів з’їзду.

Про проведення установчого з’їзду адвокатів України складається протокол, який підписується головуючим та секретарем з’їзду і передається голові Ради адвокатів України, обраному відповідно до вимог цього Закону.

6. Ради адвокатів регіонів, Рада адвокатів України, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури регіонів, сформовані відповідно до цього Закону, проводять свої перші засідання не пізніше ніж через десять днів з дня формування їх складу.

7. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури при Кабінеті Міністрів України, кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури, сформовані до набрання чинності цим Законом, звітують про свою діяльність за останні три роки до дня набрання цим Законом чинності перед установчим з’їздом адвокатів України, установчими конференціями адвокатів регіону відповідно. Звіт повинен містити інформацію щодо основних показників роботи відповідної комісії, а також відомості про кількість коштів, отриманих та витрачених комісією, з визначенням джерел їх отримання та видатків комісії.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури при Кабінеті Міністрів України, кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури, сформовані до набрання чинності цим Законом, продовжують свою діяльність до першого засідання складу відповідно Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури регіонів, сформованих відповідно до цього Закону.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури, кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури, сформовані відповідно до цього Закону, є правонаступниками Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України, кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, сформованих до набрання чинності цим Законом. Зміна відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України, кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

8. Реєстрація Національної асоціації адвокатів України здійснюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

9. Адвокатські об’єднання, зареєстровані до набрання чинності цим Законом, зобов’язані протягом року привести свою діяльність та установчі документи у відповідність із цим Законом.

10. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

11. Державній реєстраційній службі України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити передачу реєстраційних справ зареєстрованих адвокатських об’єднань державним реєстраторам за місцезнаходженням адвокатських об’єднань.

Президент України

м. Київ

5 липня 2012 року

№ 5076-VI

В.ЯНУКОВИЧ