Екзистенція конфлікту-кризи: лінгвістика інтенції

Стаття.

УДК 811.111

DOI: 10.31558/1815-3070.2022.43.16

ЕКЗИСТЕНЦІЯ КОНФЛІКТУ-КРИЗИ: ЛІНГВІСТИКА ІНТЕНЦІЇ

Рецензія на: Потапенко С. И. Когнитивная медиа-риторика: бытование конфликта-кри­зиса в англоязычных интернет-новостях: монография. Киев: Издательский центр Киевского национального лингвистического университета, 2021. 299 с.

Аналізована монографія присвячена питанню конлікту-кризи, його побутуванню в англійськомовних інтернет-новинах через призму когнітивної медіа-риторики. Дослідження певною мірою узагальнює попередні студіювання автора (Потапенко С. И. Когнитивная риторика англоязычного медиа-дискурса: жанровая дифференциация текстов. Теоретична і дидактична філологія. 2015. Вип. 20. С. 331–342; Potapenko S. Cognitive rhetoric of effect: energy flow as a means of persuasion in inaugurals. Topics in Linguistics. 2016. № 17(2). P. 12‒25 та ін.), а також напрацювання інших науковців, які активно студіюють когнітивну медіа-риторику, розглядають функціювання конфлікту-кризи в медійному просторі (Verbytska Anna, Krysanova Tetiana. DISTRESS in English media: integrating cogni­tive-discursive and computational approaches. Cognition, Communication, Discourse. Series «Philology», 2021. № 21. P. 72–92), до цього прилягають і дослідження, орієнтовані на вивчення внутрішнього звучання метафори (Demjén Z., Marszalek A., Semino E., & Varese F. Metaphor framing and distress in lived-experience accounts of voice-hearing. Psychosis. 2019. № 11(1). P. 16–27), розгляду статусу емоцій у спіл­куванні, його вербалізації (Fiehler R. Kommunikation und Emotion: theoretische und empirische Untersuchungen zur Rolle von Emotionen in der verbalen Interaktion [Communication and emotion: theoretical and empirical inquiries about the role of emotions in verbal interaction]. Berlin: Mouton de Gruyter, 1990) та ін.

Рецензована монографія містить Вступ (с. 7–18), чотири розділи (с. 19–268), Висновки (с. 269–271), Післяслово (с. 272–273), Бібліографію (с. 274–289), а також додаток А «Різновиди конфліктів у заголовках Бі-Бі-Сі» (с. 292–293), додаток Б «Рождественское обращение британской королевы Елизаветы 1976 го­да» (с. 294–295), додаток В «Рождественское обращение британской королевы Елизаветы 2014 года» (с. 296–297), додаток Г «Рождественское обращение британской королевы Елизаветы 2016 года» (с. 298–299). У вступі, виконаному українською, англійською та російською мовами, автор говорить про необхідність говорити про епоху тотальних криз, для називання яких використовують сталі конструкції energy / oil / housing / debt / border / political crisis, джерела постання таких утворень дослідник вбачає в сучасному просторі ЗМІ, які «можуть охрестити що завгодно нині модним словом «криза», дозволяючи багатьом попіаритися на тому, за що іншим доводиться розплачуватися» (с. 9).

У розділі 1 «Когнітивна медіа-риторика: складники» (с. 19–109) Сергій Потапенко виділяє риторичний компонент в аспекті усного переконання, простежуючи медійний компонент як опосередковане переконання. Для цього дослідник диференціює медіа-етос (не лише довіра), медіа-пафос (не лише емоції), медіа-логос (не лише розум), поглиблюючи аналіз лінгвокогнітивного компонента (рівні переконання) із внутрішнім диференціюванням сприйняття, категоризації, пам’я­ті, мислення і встановленням взаємодії когнітивних рівнів переконання (с. 62–62). Аналіз когнітивно-риторичного синтезу зосереджує увагу на когнітивній інвенції (відбір та фреймування аргументів), когнітивній елокуції (ключові медіа-слова, конструкції та висловлення), когнітивній диспозиції (самостратегії). У цьо­му ж розділі з’ясовано методику когнітивно-риторичного аналізу медійного дискурсу, що потребувало простеження етапів когнітивно-дискурсивного аналізу медійних текстів, коментування внутрішньожанрових складників, а також вияву кваліфікаторів міжжанрового зіставлення. Чітко схарактеризована теоретико-методолійна основа стає опертям для розгортання вивчення конфлікту-кризи в англійськомовних інтернет-дискурсах.

Розділ 2 «Інвенція: вихідні аргументи побутування конфлікту-кризи в заголовках англійськомовних інтернет-новин» (с. 110–159) містить п’ять підрозділів, що концентрують увагу на лінгвоконцептуальній структурі конфлікту-кризи (2.1) та обрахуванні базових моделей фреймування конфлікту-кризи в аспекті ето­су (2.2), що покликало до зосередження уваги на розгляді семантики потенційної небезпеки через визначення особливостей небезпеки та з’ясуванні тенденцій при­пинення протидії (семантика усунення небезпеки) та формування контакту як способу поновлення безпеки. До цього прилягають також питання перепони та її усунення з виявом балансування між небезпекою й безпекою, що постає як деструкція та підтримка.

Окремо з’ясовано фонові моделі фреймування конфлікту-кризи в аспекті кри­зи (2.3) через встановлення чинників принуки та розгортання. Автор розкриває фреймування конфлікту-кризи в аспекті пафосу (2.4), що вимагало окремої кваліфікації оцінки й емоції у цьому форматі та визначення фреймування конфлікту-кризи в аспекті логосу. До того ж автор наголошує, що окрему групу, зовсім незначну з внутрішнім диференціюванням на підгрупу інтерпретації сенсомоторних стосунків (forget → Ukraine crisis: Forgotten death of Russian soldier, remem­ber → Ukraine remembers victims of Maidan 2014 clashes), підгрупу їх ускладнення та підгрупу позначення власне мисленнєвих процесів, становлять заголовки-висловлення на позначення когнітивних процесів учасників конфлікту-кризи, по­в’язані з розумінням, спогадом та осмисленням власне мисленнєвих процесів (с. 155).

Привабливим є розкриття інфо-переконувального побутування конфлікту-кризи в англійськомовних інтернет-новинах через призму диспозиції (с. 160–221) з 1) виявом інфо-перцептивних моделей інтернет-новин – фокусування, наближення, наближення-деметонімізації, 2) розкриттям інфо-аргументативних мо­делей інтернет-новин – пояснення, доказ, акцентування (↔ наголошення), причинова наслідковість, 3) визначенням інфо-комунікативних моделей інтернет-новин – директивів, комісивів / промісивів, декларативів, менасивів, квазіперфор­мативів, пор. (1) Ukraine and Russia ՙagree’ to aid mission to Luhansk; (2) Ukraine and Russia say they have agreed to a Red Gross-led humanitarian aid mission to the eastern Ukrainian rebel stronghold of Luhansk; (3) In a statement, the Red Gross said it was ready to begin aid delivery but needed more details about the aid from Russia before it could begin (c. 222).

У розділі 4 «Елокуція: номінативне побутування конфлікту-кризи та його складники в англійськомовних інтернет-новинах» (с. 226–268) зосереджено ува­гу на розгляді новинарної номінації конфлікту-кризи, окремо на матеріалі заголовка, тексту та висловлення. За твердженням дослідника, «Вживання в назві рубрики іменника crisis співвідноситься з референцією до менш масштабної події, позначеному в заголовку unrest» (с. 229), пор: (1) Ukraine crisis: (2) Yanuko­vych concessions fail to end unrest, а вживання в найменуванні рубрики іменника crisis співвідноситься з референцією до менш масштабної події, позначеної в заголовку unrest. Значну увагу приділено також новинній номінації учасників конф­лікту-кризи, у зв’язку з чим коментується базовий, чи основний, рівень категоризації – person / people, що на субординативному охоплює три множини: неозб­роєні (demonstrators, supporters, protesters, activists), озброєні (rebels, armed men, gunmen, militia, forces, troops, servicemen, personnel), кумулятивні (separatists). Наявна значна група неучасників, які не втягнуті у фізичне протиставлення, хоча впливають на динаміку кофлікту-кризи: 1) державний / національний, тобто всередині окремих країн (України та Росії); 2) міждержавний, що охоплює взаємо­стосунки між двома країнами; 3) міжнародний, який передбачає участь різних держав у вирішені конфлікту-кризи; 4) глобальний, що враховує діяльність міжнародних організацій. Послідовно прокоментовано також суперординативні категоризації: від внутрішньодержавних (чинні в межах державного структуруван­ня) до глобальних учасників (формальні та неформальні організації), з’ясовуєть­ся також текстова взаємодія засобів номінації учасників конфлікту-кризи із простеженням особливостей параметризації бойовиків (rebels: (1) Ukraine rebels re­new Donetsk airport offensive; (2) Rebel forces in eastern Ukraine are conducting an offensive to capture the government-held airport in Donetsk, officials say; (3) Pro-Russian rebels have tried several times weeks to take the airport, which lies to the city, despite an official truce), уточненням характеристики бойовиків – територіальної та функційної, категорійного зрушення та ін. У розгляді конструювання просторів конфлікту-кризи акцентовано увагу на диференціюванні перспективізації Майдану (базовому – англійська конструкція Independence Sqare, та субординант­ному – етнонім Maidan) та перспективізації Криму (протиставлення позначуваної території як географічного простору (Ukraine has ordered a full military mobi­lisation in response to Russia’s build up of its forces on the Crimean peninsula) і як незалежного політичного (The newly appointed head of Ukraine’s navy has sworn allegiance to the Crimea region in the presence of its unrecognised pro-Russian leader) суб’єкта та граматичне оформлення топоніма Crimea (in Crimea / from Crimea), що інколи містить означений артикль: the Crimea).

Рецензована монографія актуалізує надзвичайно цікаву й важливу наукову проблему, вмонтовану в сучасний дослідницький дискурс. У ній не лише розкри­вається когнітивна медіа-риторика в її основних поняттях і термінах із кваліфікацією її рівнів, форм, статусів, а й виявляє особливості побутування конфлікту-кризи в англійськомовних інтернет-новинах. Важливим є те, що інтертекстуальність функційно навантажена в усьому текстовому просторі монографії через різноманітні цитування, покликання, аналіз ідей і концепцій різних дослідників – вітчизняних і закордонних. Пропонуючи читачеві вислів Валерія Маркуса «Я не впевнений, що розумію різницю між правильним і неправильним. Найвірогідніше, ці поняття просто придумали люди, намагаючись впорядкувати і класифікува­ти всі явища цього світу й події свого життя» (Сліди на дорозі) як епіграф (с. 7), у Післямові автор ставить питання «Чи знаємо ми, що таке правильно й неправильно? Чи це видумка людини?» (с. 272), на яке прагне дати відповідь у філософському й інтенційному вимірах: хтось вірить тому, що вважає об’єктивним на національних телевізійних каналах, різних радіочастотах, а комусь – прийнятним постає лише те, на що вказують державці як правильне й ними належно сповідуване. Допоки воно не переступає межу розумного, здається, що все можна дискутувати. Тому можна поміркувати разом із дослідником, що для будь-кого з нас правильним є те, що збігається з нашим поглядом на світ, для других – аспект правильності і / чи неправильності наштовхується на відповідну термінологію. І хоча автор наголошує, що «Термінологія російсько-української кризи ще не усталилася» (с. 273), що було актуальним на час написання монографії, то сьогодні поняттяєво-термінологічний апарат щоденно наповнюється новим змістом, а в межах контексту набуває кожний елемент цього апарату новітніх відтінків і смислів. Залишає простір і досвідчений дослідник третім, хто під час читання монографії бачитиме подвійну природу термінів і понять, підтвердженням чого постає чи не найголовніший у текстовому полі – конфлікт-криза, що ще раз засвідчує функційну значущість опозиції правильність – неправильність. Моногра­фія спонукає до розмислів, простеження багатьох аналізованих величин не лише в суто науковому дискурсі, а й у лінгвокультурологічному, політико-історично­му. Безперечно, що видання має свого адресата – власне-фахівців у галузі когнітивної, комунікативної лінгвістики, риторики, теорії мовних конфліктів, а також – політологів, медійників, міжнародників та ін. Сучасний простір політич­ного життя, видозміна основного поняття і / чи концепту конфлікту-кризи та чимало іншого в досліджуваному просторі англійськомовних інтрнет-новин можуть спонукати автора перевидати монографію, яку бажано було б доповнити індексом цитованих авторів і предметним покажчиком.

Аналізована монографія спонукає до активного осмислення висвітлюваної та низки суміжних проблем, збагачує простір когнітивно-комунікативних та функційно-риторичних студій в аспекті сучасної лінгвонаукової парадигми. А сьогодні в автора, як і в тих, кого спонукатиме до опрацювання таких питань, перспектива дослідження побутування конфлікту-кризи в її модифікованій моделі спеціальна військова операція-війна, де, безперечно, перший елемент є нафантазованим у пітьмі мракобісся, де інформаційне пустослів’я та інсценізовані різноманітні відеоролики замінюють реальність, формуючи фантасмагорію сюрреалістичної «правильності». Тому будь-яка інша правильність постає уже непра­вильністю. Можна лише подякувати дослідникові, що він опрацював таку складну проблему та запропонував власні узагальнення та спостереження, наче відчуваючи розвиток цієї проблеми. Її осмислення чекає на узагальнення, систематизацію, власні висновки.