Стаття.

Ольга Гушпіт

DOI 10.31558/1815-3070.2019.38.2

УДК 81'373.611:81'367.624:811.161.2

ДЕНУМЕРАТИВНІ ПРИСЛІВНИКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Проаналізовано семантико-дериваційну здатність українських числівників на позначення першого десятка утворювати адвербативні зони в аспекті словотвірної гніздології.

Аналізуючи лексичні значення похідних, враховано специфіку входження семантики багатозначних вершин та моносемантичних твірних слів у значеннєву структуру дериватів. З’ясовано закономірності породження семантики похідних прислівників шляхом встановлення восьми словотвірних значень дериватів, описано засоби їх реалізації та вираження, а також виокремлено типи деривації.

Ключові слова: словотвірне гніздо, дивергентне словотвірне гніздо, словотвірне значення, лексична деривація, синтаксична деривація, синтагматична деривація, конфіксація, суфіксація, префіксація, зрощення.

Сучасна дериватологія передбачає розв’язання одного з найвагоміших завдань лінгвістики – типологізування словотвірної системи української мови на рівні різних одиниць: словотвірних ланцюжків, словотвірних парадигм та словотвірних гнізд.

Найбільш оптимальною одиницею класифікації мовного матеріалу є словотвірне гніздо, що акумулює та впорядковує максимальну кількість спільнокореневих слів на базі семантико-структурних мотиваційних відношень при синтагматико-парадигматичних зв’язках.

За принципом гніздування в сучасному мовознавстві здійснено вивчення семантико-структурних особли-востей дериватів, утворених від різних класів слів. В україністиці цей принцип був започаткований І. Коваликом. Г. Василевич описувала СГ, вершинами яких є дієслова зі значенням мислення. М. Голянич дос-ліджувала СГ з вершинами на позначення мовлення (коренями говор-, каз-, мов-). Н. Дзеньдзюра вивчала СГ параметричних прикметників. О. Степаненко описувала структурно-семантичну організацію СГ із вершинами, що номінують соматичні об’єкти – голова, рука, нога. М. Лесюк досліджував словотвірні гнізда з вершинами-дієсловами зі значенням руху в українській мові. Н. Тишківська вивчала дієслова, прикметники та іменники з домінантним значенням почуттів.

Словотвірні гнізда розглянуто також крізь призму контрастивної дериватології. Л. Рибачківська досліджувала СГ, вершинами яких є омоніми на позначення антропонімів, ергонімів, ідеонімів в українській та англійській мовах. Н. Ярошенко описувала СГ із вершинами-дієсловами російської, української та польської мов (сажать, садити, sadziж) у порівнянні з англійською (дієслова to set, tо plant, а також іменники a seat, a garden).

У дериватології польської мови чимало праць присвячено діахронічному вивченню СГ. Так, Х. Вашков-ський розглядав на матеріалі польської анімалістичної лексики словотвірні гнізда крізь призму історико-мовних досліджень. Також історичний аспект словотвірних гнізд на базі польської мови вивчала Х. Клещова.

У російському мовознавстві О. Янковський досліджував основи СГ -ход-, -ид-, -шед-, застосовуючи син-хронно-діахронний підхід у поєднанні з етимологічним та інші.

Актуальність роботи зумовлена необхідністю більш повного опису словотвірної системи української мови, беручи до уваги семантико-дериваційну спроможність числівників. Оскільки числівники як база словотво-рення, а саме – як база творення прислівників в українській дериватології ще не була предметом спеціального лінгвістичного вивчення.

Мета роботи – встановити й описати здатність твірних нумеративів першого десятка породжувати безпосередньо та опосередковано адвербативи, а також з’ясувати закономірності формування семантики відчислівникових прислівників. Поставлена мета передбачає реалізацію конкретних завдань: 1) укласти десять словотвірних гнізд із числівниковими вершинами на позначення першого десятка; 2) встановити словопороджувальні можливості вершин СГ щодо формування адвербативних зон у межах СГ, врахувавши аспекти моно- та полісемантичності вершин; 3) з’ясувати структуру словотвірних значень дериватів і засоби їх реалізації та вира-ження, типи деривації.

Для досягнення поставленої мети та завдань застосовано такі методи, як описовий, структурний (мето-дика компонентного аналізу) та прийом кількісних підрахунків.

Об’єктом дослідження є спеціально укладені десять словотвірних гнізд із вершинами-нумеративами від одно́го до десяти́ на базі одинадцятитомного тлумачного Словника української мови.

Предметом дослідження є семантико-дериваційні особливості похідних прислівників української мови.

У межах десяти словотвірних гнізд налічено 107 похідних прислівників, з яких 26 дериватів безпосеред-ньо мотивовані вершинами гнізд, а 81 дериват опосередковано. За семантикою вони належать до групи озна-чальних адвербативів (підгрупи прислівників способу або образу дії та кількісно-означальних).

Деривати мотивовані усіма вершинними конституентами на позначення першого десятка, однак твірні неоднаковою мірою реалізують свій семантико-словотвірний потенціал: у СГ оди́н (18 адвербативів), у СГ два́ (23 адвербативи), у СГ три́ (25 адвербативів), у СГ чоти́ри (7 адвербативів), у СГ п’я́ть (6 адвербативів), у СГ ші́сть (6 адвербативів), у СГ сі́м (6 адвербативів), у СГ ві́сім (4 адвербативи), у СГ де́в’ять (6 адвербативів), у СГ де́сять (6 адвербативів).

Вагоме значення при формуванні лексичних значень похідних відводиться особливостям семантичного входження твірних слів у семантичну структуру дериватів. Значення твірних задають чітко визначений вектор творення похідної семантики, оскільки «…значення похідного слова можна пояснити через значення твірного, тобто розкрити зміст похідного слова можна, якщо включити у формулу його тлумачення твірне» (Ситникова 7).

Інваріантні значення вершин усіх десяти СГ, що номінують кількісні значення у квантитативній функції, семантично мотивують похідні прислівники на різних ступенях словотворення через наскрізні варіації в струк-турі словотвірних ланцюжків. Так, значення вершин «кількість із визначеного числа одиниць» у словотвірних гніздах ші́сть, сі́м, ві́сім, де́в’ять, де́сять формують основу всіх ЛЗ похідних від вказаних вершин гнізд, а також є семантичною базою прислівників I ступеня в СГ оди́н, два́, три́, чоти́ри, п’я́ть. Це зумовлено тим, що числів-никове значення саме в квантитативній функції максимально точно відбиває позначуване ним поняття, а тому характеризується високим комунікативним потенціалом, а відтак є основою значеннєвої структури похідних у межах гнізд.

Однак, нерозв’язаною є проблема семантичної вивідності дериватів від багатозначних вершин гнізд, адже не завжди при словотворенні враховуються дериваційні можливості варіантних значень твірних слів.

Якщо ж твірне слово має декілька семем, то нівелювання дериваційних можливостей ЛСВ багатозначних вершин призведе до не зовсім точної та незрозумілої семантичної вивідності при очевидній формальній похідності деривата, тому Л. Щигло зараховує ЛСВ до чинників впливу на дериваційні можливості слів, підкреслюючи, що «кожен лексико-семантичний варіант може стати твірною основою» (Щигло 119).

О. Івасюк пропонує простежувати входження ЛСВ багатозначних вершин СГ у семантичну структуру дериватів і при цьому розглядати СГ із полісемантичною вершиною як дивергентне словотвірне гніздо, під яким розуміє «словотвірне гніздо лексеми, яке складається із СГ семем». Воно може включати в себе конвергентну частину (Ивасюк «Дивергентные тенденции»), «яку будуть складати деривати із однаковою формальною структурою, але мотивовані різними ЛСВ полісеманта, свого роду типове СГ лексеми» (Ивасюк «Дивергентное словообразовательное гнездо» 24).

Як показує зібраний нами матеріал, вершини дивергентних СГ здатні задавати новий вектор розгортання власної семантики шляхом реалізації ЛСВ у семантичній структурі похідних I ступеня словотворення, а відтак нові значення можуть опосередковано варіюватися в семантиці похідних наступних ступенів. Інакше кажучи, таке семантичне розгортання вершин-полісемантів є вагомим на I ступені гнізд, адже на інших ступенях похідні слова мотивовані твірними попередніх ступенів, які увібрали в семантичну структуру або якийсь ЛСВ багатозначної вершини, або її інваріантне значення.

Серед вершин аналізованих словотвірних гнізд є полісемантичні твірні (оди́н, два́, три́, чоти́ри, п’я́ть), з яких тільки полісемант оди́н, що налічує десять ЛСВ, характеризується наявністю двох дериваційно спромож-них семем, які через опосередковані семантичні відношення реалізуються в значеннєвій структурі деяких денумеративних прислівників. Якщо в ході дослідження інших частиномовних зон СГ будуть виявлені ЛСВ, які не мотивують похідні одиниці, то, як твердить О. Івасюк, можна говорити про тенденцію розпаду лексичних значень багатозначних слів на омоніми (Ивасюк «Дивергентное словообразовательное гнездо» 23).

Варіантні значення твірного оди́н не мотивують безпосередньо семантичні значення деяких похідних прислівників. ЛСВ спершу входять у значеннєву структуру дериватів I ступеня, а відтак ці похідні стають твір-ними для адвербативів, що утворилися на наступних ступенях словотворення. Так, дериват I ступеня одна́кий мотивований ЛСВ4 твірного, а саме значенням «той самий», що лягло в основу семантичної структури уже по-хідних прислівників інших ступенів: одна́ко (II ст), одна́ково (III ст.), однакові́сінько (IV ст.). Дериват I ступеня одино́кий семантично виводиться від ЛСВ2 твірного оди́н – «самотній», що й стало основою ЛЗ похідного при-слівника одино́ко (II ст.).

Як бачимо, вивчення семантичного розтікання полісемантичних вершин у структурі значень дериватів, що входять у межі прислівникових зон, є одним із визначальних чинників формування глибини дивергентних словотвірних гнізд, бо чим більше семем полісеманта реалізують власний дериваційний потенціал, тим вища ймовірність формування похідних, а отже, дериваційна спроможність багатозначних вершин є ширшою в порі-внянні з однозначними. Так, на думку О. Івасюк, «полісемант уже самим фактом наявності не одного значення передбачає більш високу дериваційну активність: у багатозначного слова можлива більша кількість дериватів, оскільки кожен із епідигматів може реалізувати свій власний словотвірний потенціал» (Ивасюк «Дивергентное словообразовательное гнездо» 23). Відтак можливе більше розгортання глибини словотвірних гнізд.

У структурі СГ із вершинами чоти́ри, п’я́ть, ші́сть, сі́м, ві́сім, де́в’ять, де́сять глибина адвербативних зон сягає II ступеня; твірними для таких прислівників є числівники (на I ступені – власне-кількісні, на II ступені – порядкові та збірні).

Схеми утворення денумеративних прислівників у СГ оди́н, два́, три́ є дещо відмінними через вищий семантико-дериваційний потенціал. Так, у СГ три́ максимальна глибина адвербативної зони сягає III ступеня: деривати I ступеня є похідними від власне-кількісного числівника (втрьо́х, утрьо́х, три́чі) та від поєднань власне-кількісного числівника з іменником (трико́нь) та власне-кількісного числівника з прийменниками й прислівниками у формах вищого ступеня порівняння (втри́дорога, утри́дорога, втри́дешева, утри́дешева); похідні II ступеня мотивовані порядковими числівниками (втре́тє, по-тре́тє, утре́тє), збірними нумеративами (втро́є, натро́є, утро́є), прикметниками (трикра́тно, триразо́во), кількісно-означальним прислівником (втри́чі, утри́чі), прислівником способу дії (втри́конь, утри́конь); деривати III ступеня є похідними від іменників із кількісною семантикою (втрі́йку, утрі́йку) та прикметників (троя́ко, потрі́йно, троєкра́тно).

Максимальна глибина прислівникової зони в СГ оди́н сягає IV ступеня: похідні I ступеня утворені поєд-нанням числівника з іменником (одно́руч); на інших ступенях прислівники мотивовані прикметниками (на II ступені – одна́ко, одино́ко, однобі́чно, одно́боко, одноголо́сно, одноду́шно, однозву́чно, одноосі́бно, одноособо́во, односкладо́во, односторо́нньо, одното́нно, одноча́сно; на III ступені – одна́ково, одноду́мно; на IV ступені – однакові́сінько).

Найбільш максимальною з-поміж усіх СГ є глибина адвербативної зони в структурі СГ два́, що сягає V ступеня: на I ступені прислівники утворилися від власне-кількісних числівників (дві́чі, вдво́х, удво́х); на II ступені адвербативи мотивовані збірними нумеративами (вдво́є, надво́є, удвоє), кількісно-означальним при-слівником (вдві́чі, удві́чі) та прикметниками (двоголо́сно, двозна́чно, двокра́тно, дворазо́во); на III ступені твір-ними для прислівників є кількісні іменники (вдві́́йку, вдві́йзі, вдві́йці, удві́йку, удві́йзі, удві́йці), прикметники (двоя́ко, двої́сто, двоєду́шно, дволи́чно); на IV ступені прислівники відсутні; на V ступені прислівник мотивований дієприкметником, який за своїми дериваційними властивостями співвідносний з прикметниками (роздво́єно) (Ґрещук 27).

Закономірності формування семантики денумеративних прислівників передбачають з’ясування типів де-ривації та встановлення в їхніх межах словотвірних значень похідних.

Денумеративним прислівникам властиві всі типи деривації: лексична деривація (мутаційний та модифікаційний різновиди), синтаксична (транспозиційна) та синтагматична деривація. При мутаційному типі деривації похідне слово є виразником нового лексичного значення. При модифікаційному типі дериват набуває додаткового відтінку значення, стилістично забарвленого, але семантика твірного при цьому зберігається. При транспозиційному типі похідне слово є відмінним від твірного на базі частиномовної належності, однак семантично твірне та похідне є рівноцінними (Dokulil 196–200). При синтагматичній деривації похідне слово об’єднує семантику всіх компонентів синтагми за участі сполучувальних афіксів у лексичне значення одного слова; це значення властиве всім складним за структурою лексемам та може бути природним або ускладненим значенням словотворчого афікса («Русская грамматика» 408). Так, ми встановили, що на лексичному типі базовано 70 адвербативів (68 мутантів, 2 модифікати), на транспозиції – 31 адвербатив, на синтагматичному – 6 адвербативів.

Услід за В. Ґрещуком вважаємо, що «словотвірне значення – це усталена й типізована в мовній свідомості на базі узагальнення регулярно повторюваних відношень між однорідними похідними словами та їх твірними семантична категоріальна величина, складно структурована відповідно до внутрішніх різновидів деривації, із закріпленою за нею мовною практикою словотвірними формами, яка служить засобом субкатегоризації або перекатегоризації частиномовного значення» (Ґрещук 36).

Нами встановлено 8 загальних словотвірних значень денумеративних прислівників у межах вище вказа-них типів деривації.

Серед дериватів мутаційного типу встановлено 5 видів СЗ похідних прислівників: 1) СЗ «адвербіалізація сукупної кількості»: вдві́чі (II ст.), удві́чі (II ст.), втри́чі (II ст.), утри́чі (II ст.), вдво́є (II ст.), удво́є (II ст.), надво́є (II ст.), втро́є (II ст.), натро́є (II ст.), утро́є (II ст.), вче́тверо (II ст.) уче́тверо (II ст.), вп’я́теро (II ст.), уп’я́теро (II ст.), вше́стеро (II ст.), уше́стеро (II ст.), всеме́ро (II ст.), усе́меро (II ст.), вво́сьмеро (II ст.), уво́сьмеро (II ст.), вде́в’ятеро (II ст.), уде́в’ятеро (II ст.), вде́сятеро (II ст.), уде́сятеро (II ст.); 2) СЗ «адвербіалізація власне кількіс-ного значення»: дві́чі (I ст.), три́чі (I ст.), вдво́х (I ст.), удво́х (I ст.), втрьо́х (I ст.), утрьо́х (I ст.), вчотирьо́х (I ст.), учотирьо́х (I ст.), вп’ятьо́х (I ст.), уп’ятьо́х (I ст.), вшістьо́х (I ст.), ушістьо́х (I ст.), всімо́х (I ст.), усімо́х (I ст.), ввісьмо́х (I ст.), увісьмо́х (I ст.), вдев’ятьо́х (I ст.), удев’ятьо́х (I ст.), вдесятьо́х (I ст.), удесятьо́х (I ст.); 3) СЗ «по-вна адвербіалізація порядкової кількості»: втре́тє (II ст.), утре́тє (II ст.), вчетве́рте (II ст.), учетве́рте (II ст.), вп’я́те (II ст.), уп’я́те (II ст.), вшо́сте (II ст.), ушо́сте (II ст.), всьо́ме (II ст.), усьо́ме (II ст.), вдев’я́те (II ст.), удев’я́те (II ст.), вдеся́те (II ст.), удеся́те (II ст.); 4) СЗ «неповна адвербіалізація порядкової кількості»: по-тре́тє (II ст.), по-четве́рте (II ст.); 5) СЗ «адвербіалізація іменникового кількісного значення»: вдві́йку (III ст.), вдві́йзі (III ст.), вдві́йці (III ст.), удві́йку (III ст.), удві́йзі (III ст.), удві́йці (III ст.), втрі́йку (III ст.), утрі́йку (III ст.).

З-поміж похідних прислівників модифікаційного типу виокремлено деривати зі СЗ «спосіб реалізації дії, що названо твірним словом мотивувального прислівника»: втрико́нь (II ст.), утрико́нь (II ст.).

Серед синтагматичних дериватів встановлено похідні зі СЗ «адвербіалізація ознаки»: одна́ко (II ст.), оди-но́ко (II ст.), однобі́чно (II ст.), однобо́ко (II ст.), одноголо́сно (II ст.), одноду́мно (II ст.), однозву́чно (II ст.), одно-осі́бно (II ст.), одноосо́бово (II ст.), одноразо́во (II ст.), односкладо́во (II ст.), односто́ронньо (II ст.), одното́нно (II ст.), одноча́сно (II ст.), одна́ково (II ст.), одноду́шно (II ст.), однаковісі́нько (IV ст.), двоголо́сно (II ст.), двозна́чно (II ст.), двокра́тно (II ст.), дворазо́во (II ст.), двоя́ко (III ст.), двої́сто (III ст.), двоєду́шно (III ст.), дволи́чно (III ст.), роздво́єно (від дієприкметника роздво́єний) (V ст.), трикра́тно (II ст.), триразо́во (II ст.), троя́ко (II ст.), потрі́йно (II ст.), троєкра́тно (II ст.).

На базі синтагматичної деривації есплікується найбільш абстрактне природне синтагматичне СЗ (єднальне): одно́руч (I ст), трико́нь (I ст), втри́дорога (I ст), утри́дорога (I ст.), втри́дешева, утри́дешева (I ст).

Виявлення типології словотвірних значень прислівників задає не тільки вектор встановлення словотвір-них значень дериватів, а й напрям з’ясування «засобів їх реалізації й вираження» (Ґрещук 55). Так, словотвірні значення денумеративних прислівників представлені різними засобами реалізації, серед яких домінувальними є конфіксація (42 деривати), суфіксація (33 деривати) та префіксація (26 дериватів), малопродуктивним є зрощення (6 дериватів).

Засобом реалізації СЗ «адвербіалізація сукупної кількості» є префіксація та суфіксація. Продуктивним є префікс в-/у-: вдві́чі (II ст.), удві́чі (II ст.), втри́чі (II ст.), утри́чі (II ст.), вдво́є (II ст.), удво́є (II ст.), втро́є (II ст.), утро́є (II ст.), вче́тверо (II ст.), уче́тверо (II ст.), вп’я́теро (II ст.), уп’я́теро (II ст.), вше́стеро (II ст.), уше́стеро (II ст.), все́меро (II ст.), усе́меро (II ст.), вво́сьмеро (II ст.), уво́сьмеро (II ст.), вде́в’ятеро (II ст.), уде́в’ятеро (II ст.), вде́сятеро (II ст.), уде́сятеро (II ст.); префікс на-: надво́є (II ст.), натро́є (II ст.). Суфіксація представлена морфемами -ічі, -ичі: дві́чі (I ст.), три́чі (I ст.).

Словотвірне значення «адвербалізація власне кількісного значення» експлікується на базі конфіксації (конфікс в-/у-…-ох): вдво́х (I ст.), удво́х (I ст.), втрьо́х (I ст.), утрьо́х (I ст.), вчотирьо́х (I ст.), учотирьо́х (I ст.), вп’ятьо́х (I ст.), уп’ятьо́х (I ст.), вшістьо́х (I ст.), ушістьо́х (I ст.), всімо́х (I ст.), усімо́х (I ст.), ввісьмо́х (I ст.), увісьмо́х (I ст.), вдев’ятьо́х (I ст.), удев’ятьо́х (I ст.), вдесятьо́х (I ст.), удесятьо́х (I ст.).

Конфіксація (морфема в-/у-…-є/-е) слугувала основою вираження такого СЗ, як «повна адвербіалізація порядкової кількості»: втре́тє (II ст.), утре́тє (II ст.), вчетве́рте (II ст.), учетве́рте (II ст.), вп’я́те (II ст.), уп’я́те (II ст.), вшо́сте (II ст.), ушо́сте (II ст.), всьо́ме (II ст.), усьо́ме (II ст.), вдев’я́те (II ст.), удев’я́те (II ст.), вдеся́те (II ст.), удеся́те (II ст.).

Словотвірне значення «неповна адвербіалізація порядкової кількості» реалізується на базі конфіксації (конфікс по-…-є/-е): по-тре́тє (II ст.), по-четве́рте (II ст.).

Засобом реалізації СЗ «адвербіалізація іменникового кількісного значення» є конфіксація (конфікс в-/у-…-у/-і): вдві́йку (III ст.), вдві́йзі (III ст.), вдві́йці (III ст.), удві́йку (III ст.), удві́йзі (III ст.), удві́йці (III ст.), втрі́йку (III ст.), утрі́йку (III ст.).

Префіксація є засобом реалізації СЗ «спосіб реалізації дії, що названо твірним словом мотивувального прислівника» (префікс в-/у-): втрико́нь (II ст.), утрико́нь (II ст.).

Засобом реалізації СЗ «адвербіалізація ознаки» є суфіксація (продуктивна морфема -о): одна́ко (II ст.), одино́ко (II ст.), однобі́чно (II ст.), однобо́ко (II ст.), одноголо́сно (II ст.), одноду́мно (II ст.), однозву́чно (II ст.), одноосі́бно (II ст.), одноособо́во (II ст.), одноразо́во (II ст.), односкладо́во (II ст.), односторо́нньо (II ст.), одно-то́нно (II ст.), одноча́сно (II ст.), однаковісі́нько (IV ст.), одна́ково (II ст.), одноду́шно (II ст.), двоголо́сно (II ст.), двозна́чно (II ст.), двокра́тно (II ст.), дворазо́во (II ст.), двоя́ко (III ст.), двої́сто (III ст.), двоєду́шно (III ст.), дво-ли́чно (III ст.), роздво́єно (V ст.), трикра́тно (II ст.), триразо́во (II ст.), троя́ко (II ст.), потрі́йно (II ст.), троє-кра́тно (II ст.).

Синтагматичне значення виражається на базі зрощення словоформ: лексема одно́руч (I ст.) утворилася від синтагми одна рука; трико́нь (I ст.) – від три коня; деривати втри́дорога (I ст.), утри́дорога (I ст.) – від синтагми в / у три рази дорожче; втри́дешева (I ст.), утри́дешева (I ст.) – від поєднання слів в / у три рази дешевше.

Отже, у межах десяти СГ виявлено 107 денумеративних прислівників на позначення способу, образу дії та кількісно-означальні. Вони розташовані на II ступені похідності гніздах від чоти́ри до де́сять, на III ступені в СГ три́, на IV ступені в СГ оди́н, на V ступені в СГ два́. Максимальний дериваційний потенціал при форму-ванні прислівникових зон властивий полісемантичним вершинам оди́н, два́, три́, а мінімальний – нумеративу ві́сім.

Твірними на різних ступенях для прислівників є числівники, іменники, прикметники, прислівники, дієслова (дієприкметник), а також поєднання числівника з іменником, числівника з прийменником та прислівником.

Встановлено дериваційні типи похідних: 68 дериватів мутаційного типу, 2 – модифікаційного, 31 – тран-спозиційного та 6 одиниць синтагматичного типу.

Нами виокремлено вісім СЗ денумеративних адвербативів і встановлено засоби їх реалізації та виражен-ня: для СЗ «адвербіалізація сукупної кількості» є префіксація (в-/у-) та суфіксація (-ичі, -ічі); для СЗ «адвербіалі-зація власне кількісного значення» – конфіскація (в-/у-…-ох); для СЗ «повна адвербіалізація порядкової кількості конфіксація» – конфіксація (в-/у-…-є/-е); для СЗ «неповна адвербіалізація порядкової кількості» – конфіксація (по-…-є/-е); для СЗ «адвербіалізація іменникового кількісного значення» – конфіксація (в-/у-…-у/-і); для СЗ «спосіб реалізації дії, що названо твірним словом мотивувального прислівника» – префіксація (в-/у-), для СЗ «адвер-біалізація ознаки» – суфіксація (-о), для синтагматичного СЗ – зрощення словоформ.

Перспективи роботи полягають у можливості застосування результатів дослідження при створенні слов-ників словотвірних гнізд, а також бути використаними як теоретико-практичний матеріал на заняттях зі словот-вору.

Список скорочень

СГ – словотвірне гніздо

ЛЗ – лексичне значення

ЛСВ1… – лексико-семантичний варіант (семема)

СЗ – словотвірне значення

Література

Василевич А. Словообразовательные гнезда корней слов со значением мышления в современном укра-инском языке : автореф. дис. на соискание науч. степени к-та филол. наук : 10.02.01. Киев, 1985. 24 с. URL: http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/20554/1/100310845.pdf (дата звернення: 26.03.19).

Голянич М. Словообразовательные поля корней со значением говорения в современном украинском языке : автореф. дис. на соискание науч. степени к-та филол. наук : 10.02.02. Киев, 1979. 24 с. URL: http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/20727/1/100310921.pdf (дата звернення: 26.03.19).

Ґрещук В. Український відприкметниковий словотвір : монографія. Івано-Франківськ : Плай, 1995. 208 с.

Дзеньдзюра Н. Словотвірні гнізда параметричних прикметників : автореф. дис. на здобуття к-та філол. наук : 10.02.01. Львів, 2010. 17 с. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM= 2&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&Z21ID=&Image_file_name=DOC/2010/10DNIGPP.zip&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1 (дата звернення: 22.10.19).

Ивасюк О. Дивергентные тенденции в словообразовательном гнезде русского глагола физического вос-приятия нюхать. URL: http://www.kamts1.kpi.ua/sites/default/files/files/ivasuk_dyvergentnye_tendetsyi.pdf (дата обращения: 22.10.19).

Ивасюк О. Дивергентное словообразовательное гнездо как объект исследования функциональной дери-вато¬логии. URL: http://www.kamts1.kpi.ua/sites/default/files/files/ivasuk_dyvergentnoe_slovoobrazovanie.pdf (дата обращения: 22.10.19).

Ивасюк О. Структурирование словообразовательного гнезда многозначного слова. Вестник Харьковско-го национального педагогического университета имени Г. С. Сковороды. 2016. № 3 (58). С. 21–24. URL: https://zenodo.org/record/165208/files/%D0%A0%D0%A4_58_%D0%B2_%D0%9F%D0%95%D0%A7%D0%90%D0%A2%D0%AC%20(1)-019-022.pdf (дата обращения: 01.07.2019).

Ковалик І. Вчення про словотвір : монографія. Львів : Видавництво Львівського університету, 1958. 78 с.

Лесюк Н. Словообразовательные гнезда корней со значением движения в современном украинском язы-ке : дис. … к-та филол. наук : 10.02.02 / Киевский государственный педагогический институт имени А. М. Горького. Киев, 1982. 300 с.

Рибачківська Л. Словотвірні гнізда з вершинами-омонімами в українській та англійській мовах: контра-стивний аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к-та філол. наук : 10.02.17. Київ, 2017, 23 с. URL: http://www.npu.edu.ua/images/file/vidil_aspirant/avtoref/D_26.053.26/Rubachkivska.pdf (дата звернення: 26.03.19).

Русская грамматика. Фонетика. Фонология. Ударение. Интонация. Словообразование. Морфология язы-ка / за ред. Н. Шведовой. Москва : Наука, 1980. Т. 1. С. 123–453. URL: http://lukashevichus.info/knigi/russk_gramm_ sl_shvedova_1.pdf (дата обращения: 22.10.19).

Ситникова О. Словотвірне гніздо з вершиною «есть» у російській мові: становлення і сучасний стан : ав-то¬реф. дис. на здобуття к-та філол. наук : 10.02.02. Дніпропетровськ, 2004. 24 с. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&Z21ID=&Image_file_name=DOC/2004/04sovsss.zip&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1 (дата зверення: 1.07.2019).

Словник української мови : в 11 т. / гол. ред. І. Білодід. Київ : Наукова думка, 1970–1980.

Степаненко О. Семантика і структура словотвірних гнізд із вершинним соматичним компонентом : авто-реф. дис. на здобуття к-та філол. наук : 10.02.01. Дніпропетровськ, 2010. 23 с. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&Z21ID=&Image_file_name=DOC/2010/10SOKVSK.zip&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1 (дата звернення: 25.03.19).

Тышкивская Н. Семантико-словообразовательная структура гнезд слов со значением чувств в современ-ном украинском языке : автореф. дис. на соискание науч. степени к-та филол. наук : 10.02.02. Киев, 1987. 24 с.

Щигло Л. Аспекти вивчення дериваційного потенціалу слова. Вісник ХНУ. Сер. Лексикологія. 2013. № 1052. С. 117–121. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN &P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/VKhIFL_2013_74_23.pdf (дата звер-нення: 05.09.19).

Янковский О. Динамика русских словообразовательных гнезд: Гнезда с основами *hod-, *jьd-, *šed- : ав-то¬реф. дисс. на соискание науч. степени к-та филол. наук : 20.02.01. Саратов, 2018. URL: https://www.sgu.ru/sites/ default/files/dissertation/2018/09/11/dissertaciya_yankovskogo.pdf (дата обращения: 12.11.19).

Ярошенко Н. Структурно-семантичні особливості сучасних словотвірних гнізд з вершинами сажать, са-дити і sadziж у російській, українській і польській мовах у зіставленні з англійською мовою : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к-та філол. наук : 10.02.17. Донецьк, 2006. 23 с. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&Z21ID=&Image_file_name=DOC/2006/06ynozam.zip&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1 (дата звернення: 25.03.19).

Waśkowski K. Gniazda słowotórcze w badaniach historycznojęzykowych (na materiale polskej leksyki animalistycznej). Badania diachroniczne w Polsce. 2015. S. 101–117. URL: http://dspace.uni.lodz.pl:8080/xmlui/bitstream/handle/11089/17837/7-101_117-Wa%C5%9Bkowski.pdf?sequence=1&isAllowed=y (data zwrócenia: 12.11.19).

Dokulil M. Tvořeni slov v češtiné: Teorie odvozováni slov. Рraha, 1962.

Kleszczowa K. Tajemnice dynamiki języka : monografia. Katowice : Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2012. 310 s. URL: https://sbc.org.pl/Content/60297/tajemnice_dynamiki_jezyka.pdf (data zwrócenia: 12.11.19).