Embedded Files
Додаткова інформація
Інформація про автора:
Космеда Тетяна Анатоліївна, доктор філологічних наук, професор, професор кафедри романо-германської філології та зарубіжної літератури Донецького національного університету імені Василя Стуса (м. Вінниця, Україна).
Листування: tkosmeda@gmail.com
Citation:
Kosmeda T. Аspectual presentation of the Іvan Franko’s linguophilosophy (based on the analysis of the writer's epigrammatic creativity) [Text] // Linhvistychni Studiyi / Linguistic Studies : collection of scientific papers / Vasyl' Stus Donetsk National University; Ed. by Anatoliy Zahnitko. Vinnytsia : Vasyl' Stus DonNU, 2024. Vol. 47. Pp. 68-82. ISBN 966-7277-88-7
DOI: https://doi.org/10.31558/1815-3070.2024.47
Історія публікації:
Випуск вперше опубліковано в Інтернеті: 1 червень 2024 року
Стаття отримана: 26 лютого 2024 року, прийнята: 20 березня 2024 року та вперше опублікована в Інтернеті: 01 червень 2024
Анотація.
Дослідження виконане у фокусі теорії его-тексту й спроєктоване на вивчення лінгвофілософії І. Франка, що презентована в епіграмах мовної особистості письменника як особливому типі дискурсу, який віддзеркалює майстерність у моделюванні образних засобів (антитези, епітета, метафори, перифрази, порівняння, уособлення, алогізму, макаронічного мовлення та ін.), мовної гри, в актуалізації експресивних синтаксичних конструкцій. Водночас мовні одиниці епіграмного тексту презентують оригінальне семантичне й прагматичне навантаження, своєрідність омовлення категорії оцінки. Епіграми І. Франка виразно відображають його інтелектуальну й лінгвокреативну спроможність. Письменник вербалізує мовленнєвий жанр ущипливості в поєднанні з комунікативними жанрами рекомендації, настанови, спонукання, докору, побажання, зауваги та ін. Характерна риса мовомислення письменника – висока майстерність у моделюванні іронії із залученням прийому контрасту. Франко створив такі різновиди епіграмного жанру, як епіграми-філософеми, епіграми-присвяти, епіграми-описи політичного, естетичного, ціннісно-оцінювального, емоційно-чуттєвого спрямування, епіграми-самокритики чи епіграми-самоіронії.
Ключові слова: дискурс, его-текст, епіграма, Іван Франко, категорія оцінки, лінгвофілософія, мовна особистість, прагматика, семантика.
ASPECTUAL PRESENTATION OF THE IVAN FRANKO’S LINGUOPHILOSOPHY (BASED ON THE ANALYSIS OF THE WRITER'S EPIGRAMMATIC CREATIVITY)
Tetyana Kosmeda
Department of Romance Languages and World Literature, Vasyl’ Stus Donetsk National University, Vinnytsia, Ukraine.
Abstract
Background: Modern socio-political realities, phenomena and events contribute to the formation of a large number of agentive nouns-neologisms as a special productive lexical-grammatical class of words of the hybrid type – subject-proper words. Language game, irony, humour, and sarcasm are modelled more often, which leads to the actualization of varieties of a wide palette of word meanings and their shades, with the help of which pragmatic meanings are simulated, primarily for the grammaticalization of the category of evaluation.
In contemporary Ukrainian linguistics, the theory of ego-text is actively developing, projected onto the study of the heritage of refined linguistic personalities, among which Ivan Franko belongs. The study of ego-text contributes to understanding the nature of personal linguistic space, the uniqueness of language thinking, linguistic creativity, communicative strategies, and tactics that manifest themselves in the creation of personal intimate texts. Ego-text is a personal text created by a linguistic persona through the prism of their own self. It is based on a dialogue with the Alter Ego, one's own memory, and Others, and is grounded in personal experience acquired in the context of the individual's existence within a particular culture at a specific time and in a specific space. Ego-text captures manifestations of feelings, intentions, intimate thoughts, hopes, dreams, assessments, characteristic speech features, psychotype, and character. Ivan Franko's epigrams have not yet been the subject of research as representatives of the author's ego-text.
Purpose: Aspectually delineate the uniqueness of the Ukrainian-language epigrammatic discourse of Ivan Franko in light of the possibilities of its multi-aspect analysis, including within the framework of the theory of ego-text. The following tasks are aimed at outlining the research approaches to the interpretation of the epigram genre; elucidating the issues of Franko's epigrams and their addressees; characterizing the linguistic means utilized by the writer in the discourse of epigrams, highlighting the peculiarities of the semantic and pragmatic load of the epigrammatic discourse, the specificity of implementing the category of evaluation; generalizing the types of epigrams in their correlation with speech genres and identifying hybrid genres of epigrams created by Franko.
Results: The research conducted within the framework of the theory of ego-text is projected onto the study of Ivan Franko's linguophilosophy, as presented in the epigrams of the writer's linguistic persona as a particular type of discourse. This discourse reflects the author's skill in modelling figurative means (antithesis, epithet, metaphor, periphrasis, comparison, personification, allegory, macaronic speech, etc.), linguistic play, and in the unique actualization of expressive syntactic constructions. At the same time, the linguistic units of the epigrammatic text present individual-authorial intentions regarding the realization of their semantic and pragmatic load, the original framing of the category of evaluation. Ivan Franko's epigrams vividly reflect his intellectual and linguistic creative abilities. The writer verbalizes the speech genre of pithiness combined with communicative genres of recommendation, instruction, persuasion, reproach, wish, attention, etc. A characteristic feature of the writer's language thinking is his high skill in modelling irony using the contrast technique. Franko created various types of epigrammatic genres, such as philosophical epigrams, dedicatory epigrams, descriptions of political, aesthetic, axiological, emotional-sensory orientation, self-critical epigrams, or self-irony epigrams.
Discussion: Ivan Franko's epigrams are grounded in his linguosophy, which is a result of his intellectual and linguistic creative activity, based on the peculiarities of his artistic language thinking that verbalizes the writer's worldview and moral convictions. The writer's thoughts are expressed in a corresponding critical-evaluative attitude towards people, society, relevant facts, and events. The criteria for evaluating individuals, their actions, and their deeds are provided by the writer's internal convictions, which are based on the manifestation of an axiological opposition of good and evil.
Among the principles of modelling epigrams are the deliberate selection of the subject of the epigram, the combination of conceptual, conceptual, and artistic visions; intellectual intolerance towards negative environmental facts, and pronounced wit.
Ivan Franko's epigrams are not only an embodiment of deep thoughts in a concise text but also a form of conveying personal, intimate impressions and thoughts in writing, demonstrating a high level of mastery of social experience, a wise way of solving cognitive, instructive, and moral-domestic tasks, and a critical attitude towards oneself. They serve as his signposts, admonitions, and cautionary formulas.
Keywords: discourse, ego-text, epigram, Ivan Franko, category of evaluation, linguophilosophy, linguistic personality, pragmatics, semantics.
Vitae
Tetyana Kosmeda – Ukrainian linguist, Doctor of Philology (2001), Professor (2003, Ukraine), Titular Professor (2011, Poland), Member of the Ukrainian Studies International Association (Kyiv), Member of the French Studies International Association (Lviv), the author of 20 monographs and more than 400 research works.
Research interests: gender linguistics, discourse linguistics, linguoaxiology, linguoconceptology, linguopersonology, communicative linguistics, lexicology, lexicography, paremiology, linguagraphy, Ukrainian grammar, pragmalinguistics, sociolinguistics, ego-text theory, comparative studies of Slavic languages.
Correspondence: tkosmeda@gmail.com
© Редакція Міжнародного збірника наукових праць «Лінгвістичні студії»
Лінгвістчині студії
Випуск 47, 2024, с. 68-82
Аспектуальна презентація лінгвофілософії Івана Франка (на матеріалі аналізу епіграмотворчості письменника)
Космеда Тетяна
Стаття вперше опублікована в Інтернеті: 1 червня 2024 р.
Стаття.
ЛС_47_68-82.pdfЛітература
1. Бандурко, З. В. Епіграма в лірико-епічному дискурсі Еріха Кестнера [B:] Закарпатські філологічні студії. Вип. 17, т. 1, 2022. http://zfs-journal.uzhnu.uz.ua/archive/17/part_1/20.pdf
[Bandurko, Z. V. Epihrama v liryko-epichnomu dyskursi Erikha Kestnera [V:] Zakarpats’ki filolohichni studiyi. Vyp. 17, t. 1, 2022. http://zfs-journal.uzhnu.uz.ua/archive/17/part_1/20.pdf]
2. Гарачковська, О. Епіграма на шпальтах «Літературної України» [B:] Український інформаційний простір 1 (3), 2019: 134–145.
[Harachkovs’ka, O. Epihrama na shpal’takh «Literaturnoyi Ukrayiny» [V:] Ukrayins’kyy informatsiynyy prostir 1 (3), 2019: 134–145.]
3. Зосимова, О. В. Мотив vanitas в українській та англійській бароковій епіграмі [B:] Наукові записки Харків. нац. пед. ун-ту ім. Г. С. Сковороди. Сер: Літературознавство. Вип. 4 (1), 2013: 70–84.
[Zosymova, O. V. Motyv vanitas vukrayins’kiy ta anhliys’kiy barokoviy epihrami [V:] Naukovi zapysky Kharkiv. nats. ped. un-tu im. H. S. Skovorody. Ser: Literaturoznavstvo. Vyp. 4 (1), 2013: 70–84.]
4. Клим’юк, Ю. І. «Художньо-стильові особливості епіграм та ксеній Івана Франка» [B:] Питання літературознавства 5, 1998: 37–49.
[Klym”yuk, Yu. I. «Khudozhn’o-styl’oviosoblyvosti epihram ta kseniy Ivana Franka» [V:] Pytannya literaturoznavstva. Vyp. 5, 1998: 37–49.]
5. Космеда, Т. А. Ego і Alter Ego Тараса Шевченка в комунікативному просторі щоденникового дискурсу, Дрогобич: Коло, 2012. 372 с.
[Kosmeda, T. A. Ego i Alter Ego Tarasa Shevchenka v komunikatyvnomu prostori shchodennykovoho dyskursu, Drohobych: Kolo, 2012. 372 с.]
6. Космеда, Т. А. «Лінгвокреативність С. І. Дорошенка в моделюванні еgо-текстів: жанр віншування-привітання-присвяти» [B:] Лінгвістичні дослідження: зб. наук. пр. Харків. нац. пед ун-ту ім. Г. С. Сковороди, вип. 50, 2019, 7–17.
[Kosmeda, T. A. «Linhvokreatyvnist’s. I. Doroshenka v modelyuvanni ego-tekstiv: zhanr vinshuvannya-pryvitannya-prysvyaty» [V:] Linhvistychni doslidzhennya: zb. nauk. pr.Kharkiv. nats. ped un-tu im. H. S. Skovorody, vyp. 50, 2019, 7–17.]
7. Марчук, Г. Новаторство Івана Франка у збагаченні жанрових форм сатиричної прози. https://lib.if.ua/franko/1327413372.html
[Marchuk, H. Novatorstvo Ivana Franka u zbahachenni zhanrovykh form satyrychnoyi prozy. https://lib.if.ua/franko/1327413372.html]
8. Миненко, Ю. Епіграми ігумена Віталія – зразок барокової ідентичності [B:] Studia methodologica. 46, 2018: 60–70.
[Mynenko, Yu. Epihramy ihumena Vitaliya – zrazokbarokovoyi identychnosti [V:] Studia methodologica. 46, 2018: 60–70.]
9. Немченко, І. «Жанрові модифікації комічних мініатюр Петра Ребра» [B:] Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. Вип. 23, 2018: 239–242.
[Nemchenko, I. «Zhanrovi modyfikatsiyi komichnykh Miniatyurpetra Rebra» [V:] Suchasni problemy movoznavstva ta literaturoznavstva. Vyp. 23, 2018: 239–242.]
10. Яремчук, І. М. «Тексти малих художніх форм в інтерпретаційному вимірі: лінгвостилістичний аспект» [B:] Закарпатські філологічні студії. Вип. 15, 2021: 86–90.
[Yaremchuk, I. M. «Teksty malykh khudozhnikh form v interpretatsiynomu vymiri: linhvostylistychnyy aspekt» [V:] Zakarpats’ki filolohichni studiyi. Vyp. 15, 2021: 86–90.]
11. Коsmeda, Т. «Мовомислення Станіслава Лема в просторі письменницького афористикону» [В:] Theoria et historia scientiarum. Ed. Nicolaus Copernicus University. XIX, 2022: 105–122.
[Kosmeda, T. «Movomyslennya Stanislava Lema v prostori pys’mennyts’koho aforystykonu» [V:] Theoria et historia scientiarum. Ed. Nicolaus Copernicus University. XIX, 2022: 105–122.]
Page updated
Google Sites
Report abuse