Стаття.

Ганна Ситар

DOI 10.31558/1815-3070.2019.37.22

УДК 81’1:811.161.1’276.16

СИНТАКСИЧНІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ

ЯК СКЛАДНИК ЛІНГВОПЕРСОНОЛОГІЙНОГО ПОРТРЕТУ ЮРІЯ ШЕВЕЛЬОВА:

НА МАТЕРІАЛІ КОРПУСУ ТЕКСТІВ ЮРІЯ ШЕВЕЛЬОВА[1]

Статтю присвячено аналізу синтаксичних фразеологізмів у складі лінгвоперсонологійного портрету ви­датного вченого та громадського діяча Юрія Шевельова (Шереха). Дослідження виконано на матеріалі корпусу текстів Юрія Шевельова. Виділено 6 моделей синтаксичних фразеологізмів (із подальшим розмежуванням її варіантів), з’ясовано їх типове значення й визначено абсолютну частоту вживання. Обґрунтовано можливість кваліфікації синтаксичних фразеологізмів як маркерів мовлення певної особистості.

Ключові слова: корпус текстів, лінгвоперсонологія, лінгвоперсонологійний портрет, синтаксичний фразео­логізм, фразеологізоване речення, Юрій Шевельов.

Огляд літератури. У межах лінгвоперсонології як порівняно нової галузі мовознавчої науки увага дослід­ників сфокусована на вивченні мовної особистості як особливого цілісного феномена, під яким розуміють «сукупність усіх мовних здібностей і реалізацій особистості» [Zahnitko, “Teoriya linhvopersonolohiyi” 4]. Лінгво­персонологійний портрет є складним багатошаровним утворенням, що об’єднує зовнішній і внутрішній вияви, передбачає кілька рівнів аналізу: семантичний, комунікативний, когнітивний та ін.

А. П. Загнітко виділяє два основні принципи аналізу мовної особистості: системності і контрастивності [Zahnitko, “Teoriya linhvopersonolohiyi” 4]. У сучасних умовах реалізація принципу системності зумовлює залу­чення комп’ютерних технологій опрацювання мовних даних. Іншими словами, дослідження мовної особистості є принципово корпуснозорієнтованим. Необхідною передумовою такого студіювання є створення спеціального дослідницького корпусу, що охоплює всі доступні мовленнєві реалізації або ж об’єднує певні фрагменти (ви­бірки), добирання яких підкорюється законам статистики (див. дослідження В. Перебийніс, Н. Дарчук, Є. Карпі­ловської, О. Демської, Т. Бобкової та ін.).

Пропоноване дослідження виконано на матеріалі корпусу текстів Юрія Шевельова (Шереха), спроекто­ваного й реалізованого колективом кафедри загального та прикладного мовознавства і слов’янської філології ДонНУ імені Василя Стуса й доступного за адресою http://corpora.donnu.edu.ua/bonito/run.cgi/corp_info?corpname= sherex2. Корпус текстів Юрія Шевельова створено за допомогою вільного корпусного менеджера Sketch Engine (https://www.sketchengine.eu/) і містить усі видані на сьогодні тексти Юрія Шевельова (всього 104 документи). За стратегією побудови і призначенням він є дослідницьким; за типом репрезентації текстів – повнотекстовим; біль­шість текстів є письмовими, але залучено також тексти кількох усних виступів ученого; передбачено можливість поповнення корпусу, тобто він є динамічним (докладно про типи корпусів текстів див. працю О. Демської-Кульчицької [Dems'ka-Kul'chyts'ka]). Загальний обсяг корпусу становить 1 346 424 слововживань.

Синтаксичні фразеологізми (або фразеологізовані речення) є важливим складником мовлення будь-якої мовної особистості, оскільки є специфічними одиницями, що перебувають на межі синтаксису і фразеології, скла­даються з ідіоматично пов’язаних і фіксовано розташованих постійного та змінного компонентів [Velichko; Vse­volodova and Lim Su; Russkaya Grammatika; Shmelev], мають низьку абсолютну частоту вживання і є яскравим втіленням особливостей мовлення на синтаксичному рівні [Sytar, “Syntaksychni Frazeolohizmy v Rozrizi Konstruk­tsiinoi Hramatyky”], у силу чого вони можуть виступати маркерами лінгвоперсологійного портрету мовця, своє­рідними ідентифікаторами певної особистості.

Актуальність теми дослідження. Вивчення мовного портрету видатних лінгвоперсон і виділення засобів-маркерів їх мовлення на різних мовних рівнях належать до актуальних і досі не розв’язаних завдань сучасної лінгвістики. Всебічне вивчення цих проблем може стати надійним підґрунтям для комп’ютерного моделювання лінгвоперсони: «...мовносоціумна особистість – лінгвоперсона – може бути описана та змодельована у віртуаль­ному просторі на основі аналізу породжених реальною особою (донором) усних або писемних текстів. Відповід­но, сучасні інформаційні технології, здатні опрацьовувати велику кількість структурованих і неструктурованих даних, є потужним інструментом і для моделювання мовленнєвої діяльності й, ширше, цілої мовної особистості» [Danylyuk 158].

Мета цього дослідження – проаналізувати синтаксичні фразеологізми в корпусі текстів Юрія Шевельова. Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:

а) виділити всі моделі фразеологізованих речень, ужиті в текстах Юрія Шевельова;

б) установити їх семантику;

в) визначити абсолютну частоту вживання в корпусі текстів, відмежувавши від омонімічних нефразеологі­зованих речень.

Виклад основного матеріалу дослідження. Здійснений аналіз корпусу текстів Юрія Шевельова підтвер­див припущення про низьку продуктивність фразеологізованих речень у ньому. З усього переліку моделей[2] синтаксичних фразеологізмів, виділених у праці [Sytar, “Syntaksychni Frazeolohizmy v Rozrizi Konstruktsiinoi Hramatyky”], у корпусі текстів зафіксовано тільки 6 моделей: Не до N₂ Cop_f, Чим не N₁ Cop_f, Чому не Inf, Що за N₁ Cop_f, Як не Inf і Який N₁ Cop_f. Розглянемо їх докладніше.

1. Модель, побудована за структурною схемою Не до N₂ Cop_f, передає модально-заперечне значення неба­жання або неможливості дії або стану для суб’єкта, наприклад: Сьогодні хочеться сміятися, перечитуючи стено­грами «самокритичних» зібрань учених того часу або літературні твори, що представляють цей процес: «Кадри» Івана Микитенка, театральна вистава, в якій мужик критикує професорів з позиції «здорового пролетарського глузду», або «Страх» Афіноґенова, драма з невипадково характерною назвою. Проте у той час було зовсім не до сміху і не один загинув тоді для науки, перетворюючись у психічно ненормальну людину, алкоголіка, шизофре­ніка (Юрій Шевельов. Кімната номер 101). Факультативним компонентом моделі є суб’єктна синтаксема у формі давального відмінка, що може бути заповнена в мовленні, якщо для мовця важливим є назвати суб’єкта дії або стану (варіант структурної схеми Не до N₂ Cop_f N₃): Тепер Кагановича вже не було, він був забраний з поля на­укового і, мабуть, з життя. Але знайшлися менші калібром напасники, що атакували Булаховського в терори­стично-політичній кампанії 1937 року. У харківських газетах з’являлися гострі обвинувачення проти нього, ще гірші від Кагановичевих. Само собою такі напади отруювали психіку й щоденне життя. А дуже і дуже часто за ними йшов арешт і знищення. Отже, Леонідові Арсенійовичеві було часто не до наукових дискусій. Одного разу посеред викладу йому зробилося погано, він зблід, схопився за серце, перервав свою мову і тільки зміг тихо промовити:

– Нічого, це мине (Юрій Шевельов. Я, мені, мене… (і довкруги). Спогади).

Зазначимо, що в корпусі конструкцію не до вжито 74 рази, проте тільки 7 випадків є синтаксичними фразео­логізмами, з них 3 – мовлення Юрія Шевельова, 4 – цитати з творів відомих українських письменників – П. Ку­ліша, І. Франка і К. Гордієнка. Так, приклади типу Це поезія апокаліпсису, який, однак, веде не до кінця світу, а до ідилічного майбутнього царства справедливости; поезія ненависти, що плине з надміру любови; поезія муче­ництва, яке людина приймає добровільно заради інших і котре намагається компенсувати наругою над іншими (Юрій Шевельов. 1860 рік у творчості Тараса Шевченка) не залучено до аналізу, оскільки вони є вільними (нефразеологізованими) реченнями.

2. Модель Чим не N₁ Cop_f, що має типове значення відповідності предмета (явища, події, особи) уявленню мовця про нього (неї) і вживається мовцем з метою переконання реального чи уявного співрозмовника у пра­вильності власної думки [Lychuk and Shynkaruk 81; Sytar, “Syntaksychni Frazeolohizmy, Pobudovani za Modellyu Чим не N₁, v Ukrayins'kiy Moviˮ], наприклад: В Академії мистецтв у Петербурзі найближчим приятелем Ґе став Пармен Забіла (зрусифікований в Забело, або Забелло), чернігівець, у майбутньому відомий скульптор. Його сестра Анна стане дружиною Ґе. Вони познайомилися листовно, Ґе закохався в неї, не бачивши, і в листі попросив її руки (чим не сюжет для письменника?). Вона відповіла згодою (Юрій Шевельов. Микола Ґе і Тарас Шевченко: мистець у відмінному контексті).

Абсолютна частота поєднання словоформ чим не в аналізованому корпусі текстів становить 6, проте тільки 2 контексти залучено для аналізу як приклади синтаксичних фразеологізмів, пор. нефразеологізовані речення на зразок: Але перше ніж говорити трохи докладніше про «передмову», киньмо оком на мить на те, чим була і чим не була літературна критика українська в ті роки, навколо року 1840 (Юрій Шевельов. Критика поетичним словом); Я ні з чим не змагався і ні проти чого не протестував (Юрій Шевельов. Мої зустрічі з Романом Якобсоном). У другому прикладі до речення введено вигук ну: Автор іде назустріч сподіванням читача. Так, покинена, зовсім самотня … До того ж її звільняють з праці. До того ж її виселяють з кімнати. Отже, без­робітна, отже, бездомна. Ну, чим не новітня Катерина? І чи Славенко не був супроти неї новим москалем, новим копитаном, якщо не за пашпортом українець, ще й -енко), так за своєю ідеологією? Отже, новий варіянт зведеної українки (Юрій Шевельов. Білок і його забурення) (варіант моделі Ну чим не N₁ Cop_f).

3. Модель, побудована за структурною схемою Чому не Inf і використовувана з модальним значенням можливості, наприклад: Тут – моя роля. Я і сільське господарство! Людина, що провела на селі за все життя, може, два тижні! Але чому ні ? Якщо я був tochtig у праві, чому не бути в сільському господарстві? Ми знову йдемо до Мірчукового кабінету і легко досягаємо згоди (Юрій Шевельов. Я, мені, мене… (і довкруги)).

Із 16 випадків уживання поєднання чому не тільки 1 наведений вище приклад виявився синтаксичним фразеологізмом. Цій моделі властива можливість розширення за рахунок введення часток би / б, же / ж, наприклад: Патріотично настроєний читач читає про край нашого життя і зразу підставляє Україну. Ще чого доброго почнеться дискусія про те, яку Україну розумів тут Хвильовий – радянську чи українську … Гаразд, а чому б не розуміти під цим землю взагалі, а може й не землю, а життя? (Юрій Шевельов. Хвильовий без політики) (варіант моделі Чому / чом б / би (N₃) не Inf); І два роки я сидів на лекціях Якобсона. Зрештою, я був не від того, принаймні на початку. Адже я був тоді закоханий у нього позаочі, чому ж не причаститися благо­дати зблизька? Справді, на викладах було більше не-студентів, ніж студентів. Сиділи лектори, сиділи молоді адепти науки, сиділи люди з вулиці (Юрій Шевельов. Мої зустрічі з Романом Якобсоном) (Чому / чом ж / же (N₃) не Inf). Обидва наведені варіанти моделі мають у корпусі Юрія Шевельова абсолютну частоту 1.

4. Модель Що за N₁ Cop_f виражає різну оцінку реалії мовцем (про 7 семантичних відтінків, реалізовуваних реченнями, побудованими за цією структурною схемою, див. у праці [Sytar “Syntaksychni Frazeolohizmy z Otsin­nym Znachennyam v Ukrayins'kiy Movi (na Materiali Modeli Що за N₁ Cop_f)ˮ]), проте у текстах Юрія Шевельова вона зафіксована тільки з позитивним оцінним значенням, наприклад: Під час прогулянки, коли їх супутник ужив у розмові малоросійський вираз «бринить» (до молоденьких дерев, що почали брунькуватися), М. М. Ґе вигукнув: «Бринить!» що за слово! а яке змістовне! тут ціла картина! «Бринить»! Це означає – ледь виднітися, ледь проклюнутися, отак, як зоря займається (Юрій Шевельов. Микола Ґе і Тарас Шевченко: мистець у відмінному контексті).

Загалом поєднання що за вжито в корпусі текстів 99 разів, проте більшість випадків (96) становлять нефразеологізовані підрядні речення з’ясувального або атрибутивного типу: З погляду майстерности твори Т. Шевченка цього періоду сягають вершини його поетичних здобутків, а більш пильна аналіза покаже, що за позірним хаосом криється незвичайне володіння матеріялом, підспудна логіка й система (Юрій Шевельов. 1860 рік у творчості Тараса Шевченка); Своїми дуже прецизними й уважними спостереженнями Курило пока­зала, що – в протилележність думці Шахматова і більшости інших російських мовознавців, що за ним ішли, – дисимілятивне акання не зв’язане з розрізненням довгих і коротких голосних ні безпосередньо, ні в наслідках (Юрій Шевельов. Всеволод Ганцов. Олена Курило).

Цікаво, що Юрій Шевельов у праці «Нарис сучасної української літературної мови» аналізує вживання конструкції що за в питально-окличному реченні й наводить приклади із творів Тараса Шевченка й Олекси Стороженка: «В питально-окличній ролі використовується також вираз що за, в якому за вже не прийменник, бо не вимагає жадного відмінка і може стояти навіть при називному відмінку, напр.: «Кращого не було в усій околиці: головою вищий від мене, а вже що за добра та щира душа (Стор.). Між що і за може вставлятися особовий або вказівний займенник, напр.: «А дочка Оксана! Що то за хороше!» (Шевч.)» [Šerech 261]. Іншими словами, можна виділити дві мовленнєві реалізації фразеологізованої моделі зі складеними частками – Що то / це за N₁ Cop_f і Вже що за N₁ Cop_f) (про складені частки цього типу див. праці А. Загнітка, який кваліфікує їх як «частки-фраземи» [Zahnitko “Chastky v Systemi Sluzhbovykh Chastyn Movy”; Zahnitko and Karatayeva]).

5. Фразеологізована модель речення Як не Inf має типове значення необхідності (потрібності), наприклад: А поки що, – коли реукраїнізація України є частина її (і всього Союзу) переходу до демократії, то як не почути зойку одного з кореспондентів «Літературної України» (1989, ч. 6) про те, що нема на Україні (а отже, і в Союзі) ні однієї фабрики, яка виробляла б друкарські машинки з українським шрифтом (Юрій Шевельов. На берегах хроніки поточних подій). Ця модель характеризується можливістю введення семантичного спустошеного компонента тут, який у таких випадках виконує роль підсилювальної частки, наприклад: Це сказав Франко про пісню («Лісова ідилія», 1906), але хіба пісня не витвір і не квінтесенція людини? І як тут не згадати того катрену з «Мойсея», де змальовується сила молитви пророкової – Від такої молитви тремтять Землянії основи, Тають скелі, як віск, і дрижить Трон предвічний Єгови (Юрій Шевельов. Другий Заповіт української літератури); І як не згадати тут того ж Достоєвського, – у якого Донцов взагалі так багато навчився, – що писав з приводу подібних настанов (Юрій Шевельов. Донцов ховає Донцова) (Як тут не Inf).

6. Модель Який N₁ Cop_f, яка типово передає значення позитивної або негативної оцінки реалії мовцем (про 6 семантичних відтінків див. [Sytar “Frazeolohizovani Rechennya, Pobudovani za Modellyu Який N₁ Cop_f, v Ukrayins'kiy Movi”]), наприклад: Стосунки українського барокка до польського ренесансу й барокка – яка широка й вдячна тема! (Юрій Шевельов. На риштованнях історії літератури). Ця модель у Юрія Шевельова має найбільше мовленнєвих реалізацій (абсолютна частота 7) завдяки родовій і числовій варіантності (який / яка / яке / які) і можливості введення частки же / ж (який же, яка ж і под.): Дорога Оксано, ні, «и любит и жалеет», але і припустити теоретично, що могло б щось таке приключитися, то воно б усе під чарами казки розтопилося, дарма що чари ті трохи й зловісні, варіяцїї на тему страшної помсти, якої я боявся люто, світами – дорога до чортовиння й позасвіття. Але яка ж розкіш візерунка, що й дорога в нікуди веде як до раю (Юрій Шевельов. Листи до О. Забужко).

Юрій Шевельов уживає речення, побудовані за моделлю Який N₁ Cop_f, у двох значеннях:

а) оцінки реалії мовцем, при цьому часто тип оцінки (позитивна або негативна) експліковано в лексемі, що заповнює позицю змінного іменника (N₁) або ж за рахунок введеного атрибутивного поширювача, пор.: Слушно вкладає Солженіцин одному з них до вуст: «Нам не тягар арешт, ми пишаємося ним!» Але і який же тягар! Після здобуття першого порогу легшим здається другий, поріг ненависти (Юрій Шевельов. Пороги і Запоріжжя) (негативна оцінка); Але я міг повністю оцінити зроблену Ґрановським виставу «Труадека» Жюля Ромена, бо тут текст був мені відомий і побут не мав у собі нічого незвичного. І яка ж блискучо-ґротескова була ця вистава! Вона йшла недовго, успіху особливого не мала, бо єврейський глядач шукав у театрі свого, а не міжнародного, а неєврейський глядач до театру їдиш рідко показувався (Юрій Шевельов. Я, мені, мене… (і довкруги)) (позитивна оцінка); Апогеєм причинкарства була діяльність Михайла Степановича Возняка. Діяльність його була безконечно корисна. Паперовий щур, він розкопав сотні, а може, й тисячі документів різних періодів українського літера­турного й громадського розвитку, без них ми багато чого просто не знали б. І він видав їх з дипломатичною точністю для загального користання. Але, Боже, який же він був нудний! Розміряно й певно він щодня сидів над своїми пожовклими паперами, копіюючи їх рукою, і не було в його уяві найменшої загальної ідеї, найменшого запалу, ніякісінького розуміння літератури (Юрій Шевельов. Я, мені, мене… (і довкруги)) (негативна оцінка);

б) заперечному або заперечно-модальному значенні: Підкреслимо ще раз: етична перевага звичайно буває на українській стороні. Якщо вибирати між Левком і Ївгою, з одного боку, а Хрущовим і Постишевим, з друго­го, – який же може бути сумнів, хто вищий. Чесність, шляхетність, духове здоров’я – їх мають Левко і Ївга (Юрій Шевельов. Над озером. Баварія) (= Немає сумніву, хто вищий; Не може бути сумніву, хто вищий).

Висновки та перспективи дослідження. Отже, синтаксичні фразеологізми в мовленні Юрія Шевельова є яскравими засобами експресивного синтаксису, за допомогою яких він передає оцінне, модальне або заперечне значення. Вчений використовує 6 моделей синтаксичних фразеологізмів: Не до N₂ Cop_f, Чим не N₁ Cop_f, Чому не Inf, Що за N₁ Cop_f, Як не Inf і Який N₁ Cop_f, остання модель виявилася найбільш продуктивною. Кількісно переважа­ють моделі з двочленним стрижневим компонентом. Цікаво, що в проаналізованому матеріалі не виявлено жодної моделі прецедентного типу.

Вибірковість уживаних Юрієм Шевельовим моделей фразеологізованих речень підтверджує можливість їх кваліфікації як маркерів мовлення особистості, є яскравим свідченням синтаксичної специфіки його мовлення. Водночас обмеженість використання речень цього типу може бути також наслідком стильової обмеженості текстів у корпусі, що об’єднує тексти наукового, епістолярного й публіцистичного стилів. Фразеологізовані ж речення є одиницями, притаманними художньому, публіцистичному та розмовному стилям. Тому залучення до аналізу зразків усного мовлення може дати нові штрихи до лінгвоперсонологійного портрету видатного вченого.

Перспективи подальших досліджень бачимо у виділенні інших ідентифікаторів мовлення особистості на різних мовних рівнях, зокрема на синтаксичному.

References

1. Danyliuk, Illya. “Aktual'ni Problemy Metodu Hlybynnoho Navchannya v Linhvopersonolohiyi (Actual Problems of the Deep Learning Method in Lingual Personality Modeling)”. Linhvistychni studiyi (Linguistic Studies) 35 (2018): 158–161. Print.

2. Dems'ka-Kul'chyts'ka, Orysya. Osnovy Natsional'noho korpusu ukrayins'koyi movy (Fundamentals of the National Corpus of the Ukrainian). Kyyiv: In-t ukrayins'koyi movy, 2005. Print.

3. Lychuk, Mariya, and Vasyl Shynkaruk. Stupeni Frazeolohizatsiyi Rechen' (Stages of Sentence Phraseo­logization). Chernivtsi: Ruta, 2001. Print.

4. Russkaya Grammatika : V 2 Tt. (Russion Grammar : In 2 Vol.). Vol. 2. Moscow: Nauka, 1980. Print.

5. Sytar, Hanna. “Syntaksychni Frazeolohizmy, Pobudovani za Modellyu Чим не N₁, v Ukrayins'kiy Movi (Syntactic Idioms, based on the Model «Чим не N1» in the Ukrainian Language)”. Linhvistychni studiyi (Linguistic Studies) 22 (2011): 208−215. Print.

6. Sytar, Hanna. “Syntaksychni Frazeolohizmy z Otsinnym Znachennyam v Ukrayins'kiy Movi (na Materiali Modeli Що за N₁ Cop_f) (Syntactic Idioms with Appraisal Meaning in the Ukrainian Language (based on the Model Що за N₁ Cop_f))”. Naukovi zapysky NaUKMA. Filolohichni nauky (Movoznavstvo) (Scientific notes of NaUKMA. Philology (Linguistics)) 137 (2012): 110−113. Print.

7. Sytar, Hanna. “Frazeolohizovani Rechennya, Pobudovani za Modellyu Який N₁ Cop_f, v Ukrayins'kiy Movi (Sentences with Phraseological Structure, based on the Model «Який N₁ Cop_f», in the Ukrainian Language)”. Linhvistychni studiyi (Linguistic Studies) 25 (2012): 64−70. Print.

8. Sytar, Hanna. Syntaksychni Frazeolohizmy v Rozrizi Konstruktsiinoi Hramatyky (Syntactic Idioms in the Context of Construction Grammar). Vinnytsya: ТОV «Nilan-LTD», 2017. Print.

9. Šerech, Jury. Narys suchasnoyi ukrayins'koyi literaturnoyi Movy (An Oulline of Modern Literary Ukrainian). Munich: Molode zyttia, 1951. Print.

10. Shmelev, Dmitriy. Sintaksicheskaya Chlenimost' Vyskazyvaniya v Sovremennom Russkom Yazyke (Syntactic Divisibility of Utterance in the Modern Russian Language). Moscow: KomKniga, 2006. Print.

11. Velichko, Alla. Sintaksicheskaya Frazeologiya dlya Russkikh і Inostrantsev (Syntactic Phraseology for Russions and Foreigners). Moscow: Izd-vo MGU, 1996. Print.

12. Vsevolodova, Maya. Teoriya funktsionalno-kommunikativnogo sintaksisa. Fragment prikladnoy (pedago­gicheskoy) modeli yazyka (Theory of Functional and Communicative Syntax. Fragment of Applied (Pedagogical) Language Model). Moscow: Izd-vo MGU, 2000. Print.

13. Vsevolodova, Maya, and Yon Lim Su. Printsipy Lingvisticheskogo Opisaniya Sintaksicheskikh Frazeologizmov: Na Materiale Sintaksicheskikh Frazeologizmov so Znacheniem Otsenki (The Principles of Linguistic Description of Syntactic Idioms : Based on the Syntactic Idioms with Evaluative Meaning). Moscow: Maks PRESS, 2002. Print.

14. Zahnitko, Anatoliy. “Chastky v Systemi Sluzhbovykh Chastyn Movy: Typolohiynyy i Leksykohrafichnyy Vyyavy (Particles in the System of Structural Words: Typological and Lexicographical Manifestations)”. Linhvistychni studiyi (Linguistic Studies) 22 (2011): 104–115. Print.

15. Zahnitko, Anatoliy. Teoriya linhvopersonolohiyi (The Theory of Lingvopersonology). Vinnytsya: ТОV «Nilan‑LTD», 2017. Print.

16. Zahnitko, Anatoliy, and Anna Karatayeva. Slovnyk chastok: materialy i statti (Dictionary of Particles: Mate­rials and Articles). Donetsk: DonNU, 2012. Print.

List of Sources

1. Korpus tekstiv Yuriya Shevel'ova (Sherekha) (George Y. Shevelov`s Texts Corpus). Web: http://corpora. donnu.edu.ua/bonito/run.cgi/corp_info?corpname=sherex2 1 March 2019.

2. Sketch Engine. Web: https://www.sketchengine.eu/ 1 March 2019.

[1] Дослідження виконано в межах фундаментального наукового проекту «Об’єктивна і суб’єктивна мовносоціумна гра­матика: комунікативно-когнітивний та прагматико-лінгвокомп’ютерний виміри» (0118U003137) Донецького національного університету імені Василя Стуса Міністерства освіти і науки України.

[2] Модель речення розуміємо як нерозривну єдність форми речення, відтвореної у вигляді структурної схеми, і типового значення речення [Vsevolodova 230].

У структурній схемі речення використовуємо такі позначки: Cop_f – відмінюване дієслово-звʼязка; Inf – інфінітив; N₁ – іменник у називному відмінку (цифрою тут і далі позначаємо порядковий номер відмінка); Pron₃ – займенник у давальному відмінку; V_f – відмінюване дієслово; ( ) – факультативність компонента; / – варіантність компонента.