Стаття.

ГРАМАТИЧНА АНАЛОГІЙНСТЬ

Рецензія на книгу: Канюшкевіч М. І. Беларускія злучнікі і іх аналагі. Граматыка рэальнага ўжывання. Матэрыялы да слоўніка. У з ч. Ч. 1. Дыяпазон А–З. Гродна: ГрДУ, 2019. 302 с.

Уже за самою назвою дослідення можна побачити, що воно є продовженням відомої не лише в Білорусі, а в усьому слов’янському світі книги: М. І. Канюшкевіч “Канюшкевіч М. І. Беларускія прыназоўнікі і іх аналагі. Граматыка рэальнага ўжывання. Матэрыялы да слоўніка : [У 3 ч.] / М. І. Канюшкевіч. Ч. 1 : Дыяпазон А–Л. Гродна: ГрДУ, 2008. 492 с.; Беларускія прыназоўнікі і іх аналагі. Граматыка рэальнага ўжывання. Матэрыялы да слоўніка : [У 3 ч.] / М. І. Канюшкевіч. Ч. 2 : Дыяпазон М–П. Гродна: ГрДУ, 2010. 619 с.; Беларускія прыназоўнікі і іх аналагі. Граматыка рэальнага ўжывання. Матэрыялы да слоўніка : [У 3 ч.] / М. І. Канюшкевіч. Ч. 3 : Дыяпазон Р–Я. Гродна : ГрДУ, 2010. 535 с.”, на яку свого часу було декілька рецензій в українських виданях (Загнітко А. Східнослов’янський прийменник : Єдина гіпотеза ↔ національна концепція. Рецензія на кн.: Канюшкевіч, М. І. Беларускія прыназоўнікі і іх аналагі. Граматыка рэальнага ўжывання. Матэрыялы да слоўніка : [У 3 ч.] / М. І. Канюшкевіч. Ч. 1 : Дыяпазон А–Л. Гродна : ГрДУ, 2008. 492 с.; Беларускія прыназоўнікі і іх аналагі. Граматыка рэальнага ўжывання. Матэрыялы да слоўніка : [У 3 ч.] / М. І. Канюшкевіч. Ч. 2 : Дыяпазон М–П. Гродна : ГрДУ, 2010. 619 с.; Беларускія прыназоўнікі і іх аналагі. Граматыка рэальнага ўжывання. Матэрыялы да слоўні­ка : [У 3 ч.] / М. І. Канюшкевіч. Ч. 3 : Дыяпазон Р–Я. Гродна : ГрДУ, 2010. 535 с. / Анатолій Загнітко, Ганна Бардукова // Лінгвістичні студії : зб. наук. праць / Укл.: А. Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2012. Вип. 24. С. 206–213; Загнітко А. Граматика прийменникових одиниць білоруської мови : Рец. на кн.: Канюшкевіч, М. І. Беларускія прыназоўнікі і іх аналагі. Граматыка рэальнага ўжывання. Матэрыялы да слоўніка : [У 3 ч.] / М. І. Канюшкевіч. Ч. 1 : Дыяпазон А–Л. Гродна: ГрДУ, 2008. 492 с.; Беларускія прыназоўнікі і іх аналагі. Граматыка рэальнага ўжывання. Матэрыялы да слоўніка : [У 3 ч.] / М. І. Канюшкевіч. Ч. 2 : Дыяпазон М–П. Гродна: ГрДУ, 2010. 619 с.; Беларускія прыназоўнікі і іх аналагі. Граматыка рэальнага ўжывання. Матэрыялы да слоўні­ка : [У 3 ч.] / М. І. Канюшкевіч. Ч. 3 : Дыяпазон Р–Я. Гродна : ГрДУ, 2010. 535 с. / Анатолій Загнітко, Марина Михальченко // Науковий вісник Херсонського державного університету : Сер. Лінгвістика : зб. наук. праць. Вип. ХІV. Херсон: Херсонський державний університет, 2011. С. 376–384; Загнітко А. Рецензія на кн.: Канюшке­віч, М. І. Беларускія прыназоўнікі і іх аналагі. Граматыка рэальнага ўжывання. Матэрыялы да слоўніка : [У 3 ч.] / М. І. Канюшкевіч. Ч. 1 : Дыяпазон А–Л. – Гродна : ГрДУ, 2008. 492 с.; Ч. 2 : Дыяпазон М–П. Гродна : ГрДУ, 2010. 619 с.; Ч. 3 : Дыяпазон Р–Я. – Гродна : ГрДУ, 2010. 535 с. / А. Загнітко, М. Михальченко // Мовознавство. 2012. № 4. С. 91–96 та ін.). Словник білоруських прийменників та їхніх аналогів було опрацьовано й підготовлено до друку в межах міждержавного наукового проекту “Слов’янські прийменники: синхронія і діахронія”, у якому брали участь Донецький національний університет (м. Донецьк) (тепер – Донецький національний університет Україна імені Василя Стуса (м. Вінниця, Україна), Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов (Горлівка; тепер – м. Бахмут), Московський університет ім. М. В. Ломоносова (м. Москва, Росія), Гродненський державний університет імені Янки Купали (м. Гродно, Білорусь), згодом до наукового проекту долучилися Ч. Ляхур (м. Ополе, Польща), а також лінгвісти Чехії, Болгарії та ін. У межах проекту проблемною групою у складі автора рецензії, Іллі Данилюка, Ганни Ситар та Інни Щукіної було опрацьовано корпус українських прийменників й опубліковано відповідний словник (Загнітко А. П. Словник українських прийменників : словник / Анатолій Панасович Загнітко, Ілля Григорович Данилюк, Ганна Василівна Ситар, Інна Анатоліївна Щукіна. Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2007. 416 с.), уже названий словник М. Й. Конюшкевич, згодом з’явився також перший випуск словника російських прийменників (Всеволодова М. В., Кукушкина О. В., Поликарпов А. А. Русские предлоги и средства предложного типа : материалы к функционально-грамматическому описанию реального употребления. Кн. 1 : Введение в объективную грамматику и лексикографию русских предложных единиц [под общ. ред. М. В. Всеволодовой]. Москва: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2013. 304 с.) з відповідною рецензією (Загнітко А. Сучасна прийменникова граматика. Рец. на кн.: Всеволодова М. В., Кукушкина О. В., Поликарпов А. А. Русские предлоги и средства предложного типа : материалы к функционально-грамматическому описанию реального употребления. Кн. 1 : Введение в объективную граматику и лексикографию русских предложных единиц [под общ. ред. М. В. Всеволодовой]. Москва: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2013. 304 с. / Анатолій Загнітко, Наталія Кущ // Linguistic Studies : international collection / Ed. by A. P. Zahnitko. Donetsk: DonNU, 2014. Vol. 29. P. 252–257), дещо пізніше: Всеволодова М. В., Виноградова Е. Н., Чаплыгина Т. Е. Русские предлоги и средства предложного типа : материалы к функционально-грамматическому описанию реального употребления. Кн. 2 : Рестр русских предлож­ных единиц: А–В (объективная грамматика и лексикографию русских предложных единиц [под общ. ред. М. В. Всеволодовой]. Москва: УРСС, 2018. 800 с.), ще пізніше: Lachur Cz. Polskie przyimki wtórne I jednostki o funkcji przyimkowej w użyciu realnym : [materialy do słownika (w zestawlieniu z językiem rosyjskim). T. 1: a conto – oprócz. Opole, Kęnpa: Wydawnictwo NOWIK Sp.j., 2019. 425 s.). До цього можна додати і монографії – колективні й індивідуальні, дисертації, не кажучи уже про значну кількість наукових статей, наукових конференцій, семінарів із проблем міжнародного наукового семінару. Аналіз усієї сукупності наукових студіювань ще чекає свого дослідника. Напевно, сьогодні можна говорити про необхідність створення цілісного експериментально-дослідницького корпусу досліджень, виконаних у межах заявленого наукового проекту, де ґрунтовно було опрацьовано проблему співвідношення прийменників та їхніх аналогів, а також кваліфікацію мовних одиниць ‘у значенні прийменника’, ‘у функції прийменника’, не кажучи уже про питання еквівалентності та багато іншого. Такий розлогий відступ від класичного зразка рецензії мотивований тим, що проф. М. Конюшкеивч від самого початку роботи в межах наукового проекту «Слов’янські прийменники: синхронія і діахронія» заявила про себе високою продуктивністю, креативністю в аналізі прийменникових одиниць, умінням охопити обстежуваний матеріал у своїй цілісності. Тому недаремно в дослідженнях цього напряму такий високий індекс покликань нап її праці (пор., наприклад: Загнітко А. П., Виноградова К. М., Данилюк І. Г., Загнітко Н. Г., Кущ Н. В. та ін. Функціональ­но-комунікативна і текстова парадигма українських прийменників та їхніх еквівалентів: монографія. Донецьк: Вид-во «Вебер» (Донецька філія), 2009. 209 с.).

Рецензований словник присвячений одному із функційно навантажених класів релятивних одиниць – спо­лучникам. Словник у багато дечому подібний на попередню лексикографічну працю авторки, По-перше, за на­уковим завданням: подати інвентаризацію сполучників та суміжних із нимит мовних одиниць білоруської мови. По-друге, за методологійним підходам: опертя на концепцію морфосинтаксису й поьову структуру аналізованого класу одиниць, із належною й адекватною увагою до периферії цього класу. По-третє, за методичним і технічним вирішенням та напрацюванням опису, ліво- та правобічним структуруванням словникової статті: обрано функцій­ний ракурс опису зібраного масиву союзних засобів із визначенням списку майже десятка параметрів атрибуції.

Структура нового словника також корелює з попереднім словником: містить у своїй структурі дві части­ни – власне монографічну та реєстр сполучних засобів. Власне монографічна частина ще раз переконує, що перед читачем концептуально викінчена новітнього характеру наукова праця з авторським баченням статусу сполчуни­кових засобів та їхніх аналогів, кваліфікацією таких аналогів та їхньої межі. Перша частина супроводжувана списком проблемної та цитованої літератури. Друга ж частина має термінологічний словник, що істотно полег­шує сприйняття тлумачення слолучників та їхніх аналогів: “Сурсіў – дэнататыўная роля сітуантнага – крыніца сітуацыі, цэлае, адкуль бярэцца частка” (с. 298). Наявний також список необхідних скорочень та умовних позначень.

Кожна стаття у словнику уміщує не лише реєстрове слово, його тлумачення, а й відповідний фактичний матеріал, висвітлення опозицій тотожності (синонімія), а також встановлення відповідника в російській мові: “З тым выключэннем, што Фармант кандытыва ў СС_залеж (складаназалежны сказ – А. З.) з карэляц. (карэцяцый­ная сувязь – А. З.); супрацьст.-уступальн. (супрацьстаўляльныя адносіны; уступальныя адносіны = супрацьстаў­ляльныя- уступальныя адносіны – А. З.). Такім чынам, складзены мною «алфавіт шыфравальшчыка», набліжаўся да сучаснага белорускага алфавіта, з тым выключэннем, што ў ім не было літары э (яе ў той час вогуле не было) і, вядомо, ў (У. Караткевіч). Сін. З той розніцай, што. Рус. С тем исключеним, что (с. 278).

Поза усяким сумнівом, рецензований словник М. Й. Конюшкевич є новаторською працею за низкою мо­ментів. Насамперед, подано широкий погляд на клас сполучних засобів у білоруському снтаксисі, який істотно ширший ніж межі традиційних сполучників, і це надзвичайно важливо для об’єктивної граматики білоруської мови. Надзвичайно захопливе для шанувальників лексикографічної праці теоретичне обґрунтування функційно­го статусу сполучних засобів, лінійно-позиційного закріплення та ін.

Особливо цінною в дослідженні є увага авторки в описі сполучників та їхніх аналогів до функціонування цих мовних одниць, прив’язування до чинників тексту та комунікативних завдань мовця, що наближає дослід­ницьку манеру проф. М. Й. Конюшкевич до ідей магістрального напряму в лінгвістиці – грамтики конструкцій.

Лексикографічна праця М. Й. Конюшкевич «Беларускія злучнікі і іх аналагі. Граматыка рэальнага ўжы­вання. Матэрыялы да слоўніка. Ч. 1. Дыяпазон А–З» із адекватним теоретичним обґрунтуванням аналізованої проблеми приверне увагу свлїх шанувальників – від наукових працівників до студентів і практиків – учителів і журналістів, а також усіх тих, хто за напрямом своєї діяльності є активним учасником сучасної комунікації.

Анатолій Загнітко