Стаття.

Ліана Науменко

DOI 10.31558/1815-3070.2019.37.2

УДК 811.161. 2′373. 6-112

ІСТОРІЯ СЛОВА СТІЛ ЯК РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ СПІЛЬНОСЛОВ’ЯНСЬКОЇ НАЗВИ МЕБЛІВ

У статті досліджено історію появи та поширення в українській мові лексеми стіл як назви хатніх меблів. Розглянуто особливості функціювання слова в українській мові від давньокиївського періоду до сучасного етапу та відображення в інших слов’янських мовах, українських діалектах. Описано похідні утворення від нього та назви елементів столу як свідчення затребуваності та значного поширення лексеми стіл, її дериватів та демінутивів.

Ключові слова: історична діалектологія української мови, історична лексикологія та словотвір україн­ської мови, лексичне значення, полісемічність, демінутив.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Однією з актуальних проблем історії мови до цього часу є дослідження словникового складу української мови через історико-лінгвістичний аспект. На сучасному етапі визріла потреба у глибокому різноаспектному дослідженні лексичного складу мови, пов’язаного з побутом. Особливий інтерес для дослідників може становити саме побутова лексика, яка до цього часу є однією з груп тематичної лексики, що недостатньо досліджені в істо­ричному та мовознавчому аспектах. У сучасній лінгвістиці широко досліджуються конкретні лексико-семантичні та тематичні групи слів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор. Питання дослідження історії слів, їх лексико-семантичних груп привертало увагу великої кількості лінгвістів. Автори багатьох наукових розвідок досліджували різні групи лексики: А. Бурячок (Burachok) (назви спорідненості і свояцтва в українській мові), В. Горобець (Horobets) (лексика історично-мемуарної прози першої половини ХVІІІ ст.), О. Муромцева (Muromtseva) (лексичний склад літературної мови другої половини ХІХ – початку ХХ ст.), Г. Наєнко (Najenko) (астрономічна термінологія староукраїнських пам’яток), О. Прискока (Pryskoka) (архітектурна лексика давніх українських писемних пам’яток). В останні десятиліття активізувався процес вивчення стародавніх текстів, праць староукраїнських лексикографів, матеріалів, зібраних у картотеці «Словника української мови XVI – першої половини XVII ст.».

Актуальність дослідження.

Актуальність дослідження обумовлена важливістю вивчення лексики, яка є безпосереднім відображенням побуту, історії, духовної та матеріальної культури народу. Побутова лексика ‒ активний шар словникового запасу, для якого характерні динамічність та різноманітні семантичні процеси. Це дає змогу глибше дослідити семантичні та дериваційні зміни в структурі слів цієї тематичної групи та лексико-семантичних груп усередині неї. Тема дослідження є актуальною, бо побутова лексика на позначення назв меблів не ставала до цього часу предметом детального вивчення. До сьогодні не було зроблено спроби щодо системного дослідження тематичної групи слів ʻназви меблів̓ та лексико-семантичної групи назв стола та його частин як окремого виду меблів.

Мета ‒ розглянути та проаналізувати лексеми упродовж їх функціювання в українській мові, які входять до лексико-семантичної групи назв стола та його частин, упродовж їх функціювання в українській мові (ХІІ‒ХХ ст.).

Лексико-семантична група назв стола та його частин не є чисельною в українській мові. Лексема стіл немає загальноприйнятої етимології. Дослідники вказують на можливе праслов’янське коріння. Псл. stolъ за­своєне старослов’янською мовою й набуло форми столъ, а звідти перейшло до різних слов’янських мов: стол у російській, білоруській, болгарських мовах; stόł у польській, stůl у чеській мові (ЕСУМ, V, с. 419). А. Брюкнер (Brückner 517), В. Машек (Machek 590), C. Младенов (Mladenov 610) та інші дослідники припускаються думки про можливе зближення праслов’янського stolъ з литовським stãlas зі значенням ʻстілʼ, у множині pastõlai зі значенням ʻпідмосткиʼ та варіантами цього слова в інших неслов’янських мовах, які утворилися від праслов’ян­ського *stati, *stojǫ, що були дієсловами зі значенням ʻстоятиʼ (ЕСУМ, V, с. 419). У М. Фасмера (Fasmer 764‒765) натрапляємо на схоже потрактування української лексеми стіл, російською стол, окрім того, він наводить думки вчених, які роблять припущення про чергування голосних steljǫ / stьlati та порівнюють його з дн-інд. sthálam, що в перекладі означає ʻвозвышение, холм, материкʼ. Автор «Этимологического словаря русского языка» наводить думку дослідників про так званий окситонований наголос: у родовому відмінку однини стола вказує на те, що воно є похідним від стелю (Ф., ІІІ, с. 764‒765).

Давньокиївські пам’ятки засвідчують лексему в непрямих відмінках столҍ: Никиөоръ митрополить на столҍ посаженъ (ПВЛ, ЛЛ, с. 280); а посаженъ на столҍ (ПВЛ, ЛЛ, с. 274); …поиди княже на столъ ωтенъ и дҍдденъ (ЛК, с. 275). З цього контексту можемо зробити припущення про вплив на давню українську мову церковно-слов’янської. Підтвердженням цієї думки виступає лексичне значення слова столъ. Воно вжито у переносному значенні поряд із традиційним потрактування столу як назви виду меблів, за яким приймали їжу. Можливо, воно означало якесь підвищення, стілець, крісло, у якому сиділа особа, яка була уповноважена ви­конувати управлінські функції (говорячи сучасною мовою). На той час у мові паралельно використовували дві форми ‒ столҍ і столъ. Інших пояснень лексичного значення на українському ґрунті ми не віднайшли. І. Срез­невський подає лексеми столъ та стольць, розмежовує при цьому відтінки значень, які були закріплені за кожним словом. Автор чітко визначає лексичне значення столъ як ʻскамьяʼ: Полагаше на столҍ. Спаше на столҍ древянҍ. Сҍдоша на столҍхъ. Епископи …сідають на уготованныхъ имъ столҍхъ, каиждо на своемъ мҍстҍ, по своему степени (Срезн., ІІІ, с. 516–517), ʻстолъʼ: На празни(к) по всей ц(е)ркви поставля(ют) столы ї на них возлага(ют) мощи с(вя)ты(х) (Срезн., ІІІ, с. 516–517); ʻаналойʼ; ʻпрестолъ, тронъʼ; ʻпрестолъʼ (як символ верховної влади); ʻстолицаʼ,ʻмогуществоʼ,ʻепископское сҍдалище въ цҍрквиʼ; ʻкаөедра епископскаяʼ; ʻпрестолъ (какъ символъ учительной власти)ʼ, ʻподножіеʼ [Срезн., ІІІ, с. 517–518]; ʻповозкаʼ як сумнівне, не чітко визначене трактування: Столъ готовъ (Срезн., ІІІ, с. 518). І. Срезневський робить припущення про спорідненість давнього столъ з литовським stalas ‒ столъ, пруським ‒ stalis, ірландським sdial ‒ столъ, sdol ‒ стулъ (Срезн., ІІІ, с. 518). Дериват стольникъ, утворений суфіксальним способом (суфікс -икъ), також є полісемічним: 1) занимающий святитель­ський престолъ, святитель; 2) предстоятель; 3) домоправитель (лексичне значення не чітко визначене); 4) двор­цовая должность и чинъ въ Древней Руси; 5) должность при епископахъ (Срезн., ІІІ, с. 518‒519). У цьому разі багатозначність вказує не на різні значення слова, а на відтінки значень. Інший прикметник стольний є дериватом від іменника стол ‒ престол. Слово означає назву посади у різних сферах світського та церковного життя. Дериват від стольникъ прикметник стольничии (суфікс -ич) служить для називання всього, що має відношення до посади стольника (Срезн., ІІІ, с. 519).

У староукраїнській мові ХІV‒ХV ст. вживалися граматичні варіанти столъ та столєцъ, а у словниках цього періоду зафіксовано розширення їх семантики. Графічне відтворення та лексичне значення слова столъ не змінюється, воно лише деталізується й означає назву престолу як єпископської кафедри: мы Олєксандро воєвода … знаємо чинимъ… ожє тотъистинныи Оганєсъ єпискоупъ вормєнскыи пришєлъ к намъ, на нашъ столъ… (ССУМ, ІІ, с. 389), з’являється паралельний варіант стіл, у якому спостерігаємо чергування голосних о з і у корені слова: сісти на столҍ (ССУМ, ІІ, с. 389), автори словника спрямовують читачів прослідкувати зв’язок цієї лексеми з дієсловом сєсти. Ознайомлення з тлумаченням цього дієслова приводить нас до висновку про його полісемічність: перше значення вказувало на процес поселення на якійсь території, осідлість; друге, переносне, ‒ на позначення високого становища, яке могла займати (посісти) особа (ССУМ, ІІ, с. 340‒341). Саме друге зна­чення є найбільш наближеним до лексичного значення столъ у попередній історичний мовний період.

Лексема столєцъ також була затребуваною і мала декілька лексичних значень ‒ ʻпрестолʼ як символ верховної влади: алє вжды хвала милому богу што ваша мл(с)ть зостала оу вашоє мл(с)ти стольцы оу вєликомъ кня(з)ствє литовьскомъ; ʻпрестолʼ як єпископська кафедра: сє я кнѧзъ юрія холмъскии с̃нъ данилїа холмъского по см̃рти с̃на мого кнѧзѧ сємєна прєдали к цр̃кви бж̃ои прєч(с)тои б̃гом тр̃и на бг̃омолє вєчистоє сєла стрижово слєпчє… к столу єп(с)піи холмъскоє; словосполучення столєцъ апоустольськии, можливо споріднене з латин­ським sedes apostolica зі значенням ʻапостольський престолʼ, ʻпрестол папи римськогоʼ; друге значення ‒ місце­знаходження судової інстанції; третє – на позначення чину, тобто посади, службового становища (ССУМ, ІІ, с. 388‒389).

Похідне суфіксальне утворення столєчникъ на той час служило для називання члена королівської ради у Польщі (ССУМ, ІІ, с. 389), воно може бути запозиченням або просто калькою зі стп. stołecznik; деривати, утворені суфіксальним способом столникъ, столникь, столник (суфікси -икъ, -икь, -ик) вживалися на позначення держав­ного службовця у Молдавії, який служив при княжому столі під час придворних свят та бенкетів і наглядав за стравами; були назвами боярського чину (ССУМ, ІІ, с. 389). Різна графічна фіксація свідчить про зміни, які від­бувалися на той час у мові. Варіант столникоул ʻстольникʼ вживався із тим самим лексичним значенням, тобто означав назву придворного службовця у Молдавії, який служив при княжому столі [ССУМ, ІІ, с. 389]. Прикмет­ник столниковъ (ССУМ, ІІ, с. 389) утворений від столникъ / столникь / столник традиційно суфіксальним спосо-бом і вказує на приналежність стольнику. Наявність у мові цього періоду різних форм досліджуваної лексеми може свідчити про активний процес формування лексико-семантичних груп слів української мови, що тісно були пов’язані з давньоукраїнською мовою (Іст. укр. м., с. 279).

У пам’ятках 1-ої половини ХVІІ ст. спорадично подано лексеми столъ, престолъ, столецъ, які автори словників того часу ставлять не на перше місце, а лише як пояснення до більш вживаних слів. Так у П. Беринди ми дослідили: Прєстолъ: столи́ца, кролевскїй столо́къ, сҍдҍнье, маеста᷉, судище, а ч̽л. столъ, столецъ, крҍсло (П. Бер., с. 96). У тому самому джерелі синонімами до сҍдаліще виступають столе́цъ, кате́дра, з(и)εллинска, а(л)бо си́дҍнье (П. Бер., с. 130). На цей час сема столъ у більшості випадків вживається для позначення символу влади і лише потім як місце для сидіння. Граматичне оформлення не змінилося. Писемні джерела 2-ої половини ХVІІ ст. зафіксували зміни не лише з боку семантики, а й у плані графічного запису. У документах цього часу ми віднайшли одиничний випадок фіксації номена стіл: …козакъ и ωбыватε(л) лохъвицъки(й), которы(й) на Фому Сεнюковича… ска(р)гу й жа(л) свуй, жε в ко(р)чъму εго до людε(й) зацъны(х) любо и зъ шаблεю прашо(л) и по столу, вε(д)лугъ звичаю козацъкого… (Лохв РК XVII, с. 82). З контексту можемо зрозуміти, що тут лексему столу вжито на позначення кухонних меблів, а не з абстрактним значенням, як у попередні мовні періоди. Для номі­нування одного з видів меблів, що був неодмінним атрибутом української хати і використовувався для при­готування та подавння їжі для прийому, автори послуговувалися словом сто(л): anclabra, сто(л) (Слав. ЛЛ, с. 83); mesa, сεрεдина, сто(л) (Слав. ЛЛ, с. 268); столъ, mensa (Слав. та Кор.-Сат. Лекс., с. 512). Для української мови була характерна форма множини: assidela(e), arum, столы (Слав. ЛЛ, с. 94). Також фіксуємо демінутив, утворений за допомогою типового для української мови суфікса -икъ: abaculus, столикъ (Слав. ЛЛ, с. 61); mensa, mensula, столъ, трапеза, столикъ (Слав. ЛЛ, с. 267) . У словниках ХVІІ ст. задокументовано сполуки слова столъ з прикметниками, які вказують на призначення цього виду меблів: abacus, сто(л) поварові (Слав. ЛЛ, с. 267); Трапеза, столъ (Лекс. пр., с. 191). Слово столεцъ лише один раз зафіксовано Л. Зизанієм: столεцъ, полкружникъ, сҍдалищε (Син. Слав., с. 159); така незначна частота вживання столεцъ може свідчити про втрату його популярності наприкінці ХVІІ ст.: столица, прεстолъ, Θронъ (Син. Слав., с. 159).

Словники ХІХ‒ХХ ст. подають форму столе́цъ зі значенням ̒престолъ̓, наприклад, П. Білецький-Носенко зазначає, що від нього було утворено слово столи́ца (Б.-Н., с. 342). Частковими синонімами до столе́цъ можуть бути маестать (Б.-Н., с. 218) та Θронъ (Б.-Н., с. 416). Більш повно представлена лексема столь // столъ іншими авторами: столъ = стіл, має демінутив столикъ, у словосполученні С. имҍть означає ̒столоватся ̓, тобто десь хар­чуватися (Уманець, ІV, с. 85). У словнику М. Уманця та А. Спілки подано паралельну форму до столъ ‒ столь, яка має такеж лексичне значення, відрізняється графічним відтворенням. Російському сто́ликъ відповідає україн­ське столик (наголос в обох мовах на першому складі, відрізняються графікою відтворення); у слові столе́ць наголос переходить на другий склад; косинець зі значенням ̒той, що в кутку стоїть ̓; сирно ̒ низенький, за котрий сїдають дїлно ̓; титарня ̒ де продають свічки ̓ (Уманець, ІV, с. 84). Цікавими можуть бути слова столе́шница (можливо, похідне від сто́ликъ) з українським відповідником стольни́ця (Уманець, V, с. 84) та столе́ч(ш)ник, а українською перекладається як ска́терть (Уманець, ІV, с. 84). Є. Желехівський фіксує слова стіл, стільниця (Жел. ІІ, с. 921), демінутивні форми від стіл ‒ столик, столичок (у коренях слів чергування голосного і в закри­тому складі з голосним о у відкритому, перший демінутив утворено за допомогою суфікса -ик, другий -ич, -ок). Слово столець (Жел. ІІ, с. 922), як і в попередніх варіантах, вжито на позначення меблів для сидіння. Автор подає багато похідних від іменника стіл ‒ столове́, столови́й (Жел. ІІ, с. 922), столовни́к / столівни́к (про людину, яка столується (харчується) в конкретному місці). Наголос у похідних падає на останній склад. Слова столонаслідник та столонача́льник утворені способом складання основ, перша основа стол, утворена від столець. Лексичне значення новоутворених слів частково запозичене від лексичного значення столець і означає назви посад, чинів осіб (Жел. ІІ, с. 922). Початкове слово і похідні від нього виражені однією й тією ж частиною мови ‒ іменником.

Б. Грінченко у «Словарі української мови» чітко розмежовує лексичні значення ‘стіл’ та ‘стілець’. Він фіксує: Стіл, стола, столу, м. Столъ. Ой ждала ж я, дожидала, столи застилала. Мет. 51. Бував на коні і під конем, на столі і під столом.(Грінч., ІV, с. 206). Дериватами від стіл є два суфіксальні утворення демінутивів столик (Грінч., ІV, с. 209) та столичок (Грінч., ІV, с. 209) (суфікси -ик, -ичок). Вони вказують на функціювання в побуті різних столів за розміром і висотою, що і знайшло відображення на мовному ґрунті. У цьому періоді продовжує використовуватися лексема стільниця, яка має вже кілька відтінків лексичного значення: 1) Столеч­ница. Канев. Шух. І. 99. 2) Доска, на которой рубятъ мясо и пр. 3) Верхняя доска высокаго крестьянскаго сундука. Шух. І. 98. (Грінч., ІV, с. 206). Слово стольни́ця // стільниця є назвою елементу столу і номінує в українській мові початку ХХ ст. дошку, на якій сікли м’ясо: Стольни́ця, -ці, ж. = Стільниця. Сікла мясо на стольниці. Левиц. Пов. 128. (Грінч., ІV, с. 209). Ще одна назва елементу столу, яку зафіксовано у словнику, є сто́линє, що служить для називання ножки стола та є частиною столу під столешницею (Грінч., ІV, с. 209). Воно утворено суфіксальним способом, як переважна частина дериватів в українській мові. Прикметник столовий (Грінч., ІV, с. 209) має безпосереднє відношення до речей, які пов’язані зі столом. Дієслово столувати, тобто ділити стіл (їжу) з кимось: Ѣсть съ кѣмъ за однимъ столомъ. Ти зо мною, негарною, ти стіл столуєш, а з чужою, хорошою, ти ніч ночуєш. Грин. ІІІ. 344 (Грінч., ІV, с. 209), воно утворене за допомогою суфікса -ува від основи

-стол-. Досліджувана лексема стол // стіл, що виражена самостійною частиною мови іменником, послужила основою для творення нових слів переважно суфіксальним способом, які у свою чергу перейшли в прикметники та дієслова. Під час творення окремих слів відбувається характерне для української мови чергування голосного і в закритому складі з о у відкритому складі.

Сучасна українська літературна мова зберегла лексему стіл як континуант столъ: 1. Вид меблів у вигляді горизонтально укріпленої на ніжках широкої дошки (іноді з ящиками, тумбочками), на яких розміщують різні предмети. Свиню пусти під стіл, а вона лізе на стіл (Укр. присл., 1955, 168); Сидить батько кінець стола, На руки схилився (Шевч., І, 1963, 25); Старости поклали хліб на столі і почали питати в баби Зіньки, чи віддасть вона Настю за Дениса (Н.-Лев., VI, 1966, 364); Господиня поставила на стіл кухлик молока (Досв., Вибр., 1959, 85); Олександра Олексіївна за письмовим столом переписує сторінки великого рукопису (Баш, П’єси, 1958, 7);

На операційному столі... лежить хвора дівчина... їй уже дали загальний наркоз і вона тепер міцно спить (Наука, 12, 1961, 32) (СУМ, ІХ, с. 712). Наведені приклади є свідченням того, що досліджуване слово широко вживається в сучасній українській мові на позначення виду меблів, які є поширеними не лише у побуті, а в інших сферах життя та професійної діяльності людини (письмовий стіл, операційний). Ще одне значення закріплене у словнику: 2. Такий предмет меблів разом з їжею, що стоїть на ньому. Зевес їй оддавав повагу І посилав од столу брагу (Котл., І, 1952, 217); День народження Платона Кречета. Урочисто прибраний стіл чекає на гостей (Корн., І, 1955, 85); Пообідав листоноша з капітанського столу (Ю. Янов., II, 1958, 205); За святковим столом сиділо чимало уже розігрітих хмелем гостей (Стельмах, І, 1962, 329); * Образно. Буржуазія завжди тягнула з громадського стола найласіші шматки, обкрадаючи народ (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 96); // перен., розм. Група людей, що їсть за одним столом. Корчма гула від... голосів... Кожний стіл, кожна група живе своїм життям (Хотк., II, 1966, 185). Подано дещо узагальнене значення, подекуди образне.

Встава́ти (вста́ти, підво́дитися, підве́стися і т. ін.) з-за сто́лу (стола́) – вставати, закінчивши їсти. Укинула Пріська ложку каші в рот; не пожувавши, ковтнула та й удавилася. З тим устала із-за столу (Мирний, III, 1954, 47); Першою підводиться [Настя] з-за столу і з повагою господині несе до припічка ложки, полив’яний полумисок (Стельмах, II, 1962, 106); За оди́н стіл сіда́ти; За одни́м столо́м (при одні́м столі́) [сиді́ти] – нехтуючи соціальну нерівність, ставитися як до рівного. – У гласні вибиратимуть і дворяни й мужики… Учора мій Омелько в мене кізяки різав, а завтра, може, сидітиме рядом зі мною, за одним столом… Я – гласний і він – гласний… (Мирний, І, 1949, 373); За столо́м; При столі́ – під час їжі. Людину вільної професії повели до кухні. За столом старий став докладно розповідати про себе (Гончар, III, 1959, 227); [Хуса:] Побудь хвилину тут з нами при столі…[Мелхола:] Я маю їсти з невірними?! (Л. Укр., III, 1952, 153); Збира́ти (зібра́ти) з (зі, зо) стола́ (сто́лу) – збирати посуд і недоїдки. Дарка... почала збирати зо стола (Л. Укр., III, 1952, 669); З-за сто́лу не вихо́дить хто у кого – регулярно харчується хто-небудь у когось. – В неї оті странники, та ченчики, та бого­молки з богомолами і з-за столу не виходять (Хотк., І, 1966, 90); Накрива́ти (накри́ти, застила́ти, застели́ти, опоряджа́ти, опоряди́ти і т. ін.) стіл; Накрива́ти (накрити, готува́ти, приготува́ти і т. ін.) на стіл – готувати все необхідне для їжі, розставляючи прибори, страви. Для господаря й гостей накрили довгий стіл у світлиці

(Н.-Лев., VII, 1966, 53); – Не гайдуки, не маршалки застилають у мене стіл.. Княгині.. тепер служать козакам за столом..! (П. Куліш, Вибр., 1969, 124); [Явдоха:] Я зараз, таточку; хвилиною на стіл накрию (Мирний, V, 1955, 139); Ганна Сильвестрівна почала готувати на стіл (Сенч., Опов., 1959, 9); На столі́ що – уже подано їсти що-небудь. От і вечеронька на столі – усі сіли вечеряти (Вовчок, І, 1955, 300); Подава́ти (пода́ти) на стіл – подавати якісь страви для їжі. – Домна подає на стіл вечерю (Коцюб., І, 1955, 97); Подаючи на стіл, краєм вуха уважно прислухалась Наталка до розмов (Гончар, II, 1959, 347); Прибира́ти (прибра́ти) зі сто́лу (на столі́) див. прибира́ти; Проси́ти (запроси́ти, кли́кати, покли́кати, кликну́ти і т. ін.) до сто́лу (за стіл) – запрошувати їсти. – Прошу до столу..., – м’ячиком вертиться перед підполковником Бараболя (Стельмах, II, 1962, 61); Гостей запросили до столу. Частували щедро й смачно (Тулуб, В степу, 1964, 343); Пили [троянці] на радощах сивуху І їли сім’яну макуху, Покіль кликнули їх за стіл (Котл., І, 1952, 72); Саджа́ти (посадови́ти і т. ін.) за стіл – починати пригощати. Багатого за стіл саджають, а убогого і так випроводжають (Укр. присл., 1963, 117); За стіл посадовила [тітка], вийняла із скрині розшитий калиною рушник, послала молодятам на коліна, припрошуючи покуштувати пирогів (Тют., Вир, 1964, 263); Сіда́ти (сі́сти) за стіл – сідати їсти. – Хіба можна сідати за стіл з немитими руками? – здивувалася Юля (Тют., Вир, 1964, 211); Приказавши... Тосі – «краще полин їсти, ніж з нелюбом за стіл сісти», – Боженко поспішив до гурту поважних людей (Смолич, Мир., 1958, 62); Сіда́ти (сі́сти) за стіл перегово́рів див. сіда́ти. (СУМ, ІХ, с. 712). У наведеному уривку іменник стіл найчастіше поєднується з різними дієсловами та прийменниками, у лексичному плані слова з контексту разом із досліджу­ваною лексемою створюють додаткові відтінки, розширюючи семантику слова.

На сучасному мовному ґрунті слово стіл може бути узагальненою назвою їжі в цілому: До дня свята дочки вона приготувала великий, добре продуманий стіл (Собко, Матв. затока, 1962, 58); Дедалі багатшим і різно­манітнішим стає стіл у кожному домі (Наука, 3, 1972, 50); // Вид їжі, страви; режим харчування. – Мабуть, тебе жінка держить на голодному столі, – говорила далі щебетуха (Н.-Лев., І, 1956, 151); Вегетаріанський стіл; Дієтичний стіл; // Харчування у вигляді сніданків, обідів і вечер. Прохали [знайомі] мене найняти у них 2 хати й стіл (Коцюб., III, 1956, 168) (СУМ, ІХ, с. 712). Входячи до складу окремих словосполучень, може бути назвою установ або їх відділів, що займаються канцелярською роботою (адресний стіл, стіл знахідок) (СУМ, ІХ, с. 712); може входити до складу словосполучень, які використовуються у професійно-технічній сфері: Стіл фре­зерного верстата – це чавунна плита, вздовж якої розташовані Т-подібні пази для кріплення на столі деталей (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 142); Біля кожного шліфувального круга є поворотний стіл, установлюваний під будь-яким кутом (Технол. різального інстр., 1959, 183) [СУМ, ІХ, с. 712]; подекуди воно фіксується у спеціальній літературі: Гора, височина з плоскою вершиною та стрімкими схилами. В тих місцях, де на поверхні льоду лежить велике і особливо плескате каміння, утворюється льодовий стовп з каменем зверху, що називається льодовиковим столом (Курс заг. геол., 1947, 144) (СУМ, ІХ, с. 712). В академічному виданні Словника україн­ської мови подано ще одне значення: стіл використано як назву князівського престолу у давньокиївський період та розмовний варіант зі значенням символу влади, у поєднанні з дієсловами саджати, посадити ‒ надати князів­ську владу; сісти на столі ‒ ‘почати правити’ (СУМ, ІХ, с. 713). У сучасному мовному варіанті відбулися зміни не лише у графічному записі, до цього призвела заміна голосних о на і у корені слова внаслідок чергування у відкритому та закритому складах після втрати редукованого ъ у кінці слова, а й на перший план вийшло лексичне значення слова, пов’язане з побутовою та професійною сферою. Ми дослідили демінутив до стіл ‒ столик, утворений суфіксальним способом (суфікс -ик) (СУМ, ІХ, с. 726) та демінутивне утворення від столик ‒ столичок (суфікс -ичок) (СУМ, ІХ, с. 727).

Зафіксовано мовознавцями і діалектну назву маленького низенького столика сирно: Маленький низенький столик. Прийшли брати до судді, вклонились, положили по звичаю на сирно буханці та й розказали йому про своє діло (Стор., І, 1957, 39); Під хатою стоїть сирно, а на ньому розкішна вечеря (Ю. Янов., II, 1958, 181) (СУМ, ІХ, с. 199). Етимологія лексеми не прозора. Дослідники роблять припущення, що вона є похідним утворенням від сир з первісним значенням ʻдерев’яне блюдо для сируʼ (ЕСУМ, V, с. 242). У пам’ятках та словниках ХІІ‒ХХ ст. ми не віднайшли цієї лексеми. У словнику Білецького-Носенка записана сема сиръ ʻтворогъʼ (Б.-Н., с. 327), прикметник сирний зі значенням ʻтвороженый ʼ(Б.-Н., с. 327), іменник си́рникъ ʻлепешка, спеченная изъ сируʼ (Б.-Н., с. 327), але вони не мають відношення до назви меблів. Є. Желехівський подає слово си́рно для називання у німецькій мові саме невеликого столика (Жел., ІІ, с. 866), у Б. Грінченка: Сирно, -на, с. Маленькій, низенькій столикъ, вокругъ котораго сидять на землѣ (О. 1861. XI. Кух. 26). Прийшли брати до судді, вклонились, положили по звичаю на сирно буханці (Стор. І. 33. С. (Грінч., ІV, с. 122)).

Сучасні назви різновидів столу бувають такими: однотумбовий (СУМ, V, с. 640), двотумбовий (СУМ, ІІ, с. 226), бо вони мають одну чи дві тумби. Це наводить нас на думку, що змінився не лише графічний запис слова стіл, додалися прикметники, які уточнюють цю назву, бо змінилися і форми стола та розширилося його функційне призначення. Сучасні словники містять назву різновиду письмового столу бюро (СУМ, І, с. 269), такі письмові столи мали висувну кришку і шухляди для паперів та конторку. Слово бюро є багатозначним і згадане тлумачення не єдине, інші визначення не мають нічого спільного з назвою згаданого виду меблів. Бюрко ‒ зменшено-пестливе від бюро (зі значенням назви меблів) (СУМ, І, с. 269). Це запозичення з французької мови; французьке bureau зі значенням ̒письмовий стіл, канцелярія, контора̓ в свою чергу походить від bure, що озна­чає ̒скатерть, груба вовняна тканина̓; присутнє у російській, білоруській, болгарській ‒ бюро, польській ‒ biuro, чеській ‒ byró, bureau (ЕСУМ, І с. 315). Російські мовні джерела містять слово бюро: БЮРО ср. несклон. род ко­мода, поставца на ножках, с выдвижною столешницею и ящиками, для письменных дел; письмовник, письмен­ник, грамотейка. | Во Франции, правительственное место. Бюрократия ж. управление, где господствует чино­началие; степенная подчиненность; зависимость каждого служебного лица от высшего и бумажное много­писание при этом; многоначалие и многописание; -тичный, -ческий, к сему относящийся. Бюрократ м. -тка ж. защитник этого образа правления. (Даль, с. 85). Перекладний Українсько-російський словник містить лексему стіл, що відповідає російському стол і має такі ж тлумачення, та похідні від неї: укр. столик, столичок ‒ рос. столик (УРС, V, с. 515).

Прикметник столовий утворений від першого значення іменника стіл і тому може входити до складу словосполучень типу столова дошка, столова сіль, картопля, буряк, гарбузи, столове вино (види продуктів харчування); значно рідше столовий гарнітур, столова лампа; у спеціальній сфері може бути назвою плоскої вершини і стрімких, урвистих схилів (СУМ, ІХ, с. 727).

Стільниця як назва елементу (частини) столу, що означає назву верхньої дошки, кришки столу або є назвою дошки, на якій місять тісто чи січуть м’ясо, продовжує використовуватися у мові. Ще вона означає назву верхньої дошки високої селянської скрині, яка була не прикріплена до скрині (СУМ, ІХ, с. 715). На сьогодні скрині як вид хатніх меблів не є затребуваними, тому, на нашу думку, це лексичне значення втратило свою актуальність. Стільничка є демінутивним утворенням від стільниця: СТІЛЬНИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до стільни́ця. Одчинила я свою скриню та й поклала зверху стільничку з котлетами (Н.-Лев., III, 1956, 263) (СУМ,ІХ, с. 715). Українському стільниця відповідає російське столешница (УРС, V, с. 510), але український демінутив стільничка не має російського відповідника.

Білоруська мова містить лексему стальніца, що українською означає назву верхньої дошки, кришки стола (БУС, с. 572).

У словнику бойківських діалектів фіксується відповідник до стіл ‒ сто́лойко, дієслівне утворення столу­ватися зі значенням ̒ харчуватися̓, одним зі значень слова столиць, фонетичний варіант столи́ᵉцʼ є ʻстолик, який переноситься з місця на місце ̓ (Онишк., ІІ, с. 255). Для називання верхньої частини столу у діалектах збереглося слово сто́лина, що служить для називання споду стола у формі скрині без віка, на яку кладуть ”стіл”, тобто дошку, столешницю (Онишк., ІІ, с. 254), збереглася форма множини сто́лини зі значенням ʻдошки, що з’єднують ”коники”, тобто ніжки столаʼ, ʻдошки навкруг ніжок стола, які утворюють скринюʼ; ʻподовжні стінки столаʼ (поперечні дошки разом з ніжками стола ‒ коники) (Онишк., ІІ, с. 254‒255). У словнику подано ще варіанти ‒ підстелина, підсто́лина (Онишк., ІІ, с. 71), сто́линя. Вони означають те саме, що й сто́лина.

Висновки. Лексема столъ / столҍ, має деривати ‒ іменник стольникъ, прикметник стольничии; прикмет­ник стольний є дериватом від престол; варіанти столєцъ і похідне столєчникъ та деривати від нього столникъ / столникь / столник мають праслов’янське коріння, були зафіксовані у текстах пам’яток та словниках на всіх етапах історичного розвитку української мови. За цей час вони зазнали змін на графічному та фонетичному рівнях, дещо змінювалися відтінки лексичних значень у слові стіл (у сучасному трактуванні воно означає назву не лише конкретного предмета, а може виступати узагальненою назвою їжі в цілому). Назва елементу стола стольниця / стільниця подано в СУМ, але для широкого вжитку воно не є актуальним. Ще одна назва елементу стола столинє не збереглася у сучасній українській літературній мові.

Слід і надалі продовжувати дослідження лексико-семантичних груп української побутової лексики. Досить значна кількість лексичних одиниць, що служать для називання видів посуду як хатнього начиння та меблів є широко затребуваними на сучасному мовному рівні. Результати їх вивчення повинні стати підґрунтям для подальших лінгвістичних досліджень з метою систематизації.

References

1. Buriachok, Andrii. Nazvy sporidnenosti i svoyatsva v ukrainskyi movi. (Names of kinship and virility in the Ukrainian language). ‒ Кyiv: Vydavnytstvo AN URSR, 1961. Print.

2. Horobets, Vasyl. Leksyka istorychno-memuarnoi prozy pershoi polovyny XVIII st.: na materiali ukrainskyh diariushiv. (The vocabulary of the historic-memoir prose of the first half of the XVIII century: On the material of Ukrainian diaries). ‒ Кyiv: Naukova dumka, 1979. Print.

3. Istoriya ukrayins’koyi movy: Leksyka i frazeolohiya / redkol.: V. M. Rusanivs’kyy, V. L. Karpova, V. V. Nimchuk, I. L. Chepiha. Kyiv: Nauk. Dumka, 1983. 744 s.

4. Muromtseva, Olha. Rozvytok leksyky ukrainskoi literaturnoi movy u drugiy polovyni XIX – na pochatku XX st. (Development of the vocabulary of the Ukrainian literary language in the second half of the XIX – early XX centuries). ‒ Kharkiv: Vyscha shkola, 1985. Print.

5. Najenko, Halina. “Astronomichna terminolohiia u “ Lexykoni Slovenoroskomu” Pamvy Beryndy” (“Astro­nomical terminology in the “Lexicon of Slovenian” Pamba Berynda). Visnuk Kuivskoho universutetu (Bulletin of the Kiev University). 6 (1998): 50‒53. Print.

6. Pryskoka, Оleh. “Slidy avtorskoi pratsi v arkhitekturniy leksytsi davnikh ukrainskykh pysemnykh pamyatok” (“Traces of the author’s work in the architectural vocabulary of ancient Ukrainian written monuments ”). Кyivska starovyna (Kiev Starovyna). 4 (2004): 25–27. Print.

List of Sources

1. Б.-Н. (B.-N.) – Bіletsky-Nosenko P. Slovnik Ukrayinskoi movy (Dictionary of the Ukrainian language) / pidgot. do vyd. V.V. Nimchuk. Kiev: Naukova Dumka, 1966. 421 p. Print.

2. (BUS) – Pivtorak G., Skopenko О. Bilorusko-ukrainskyi slovnyk (Belarussian-Ukrainian Dictionary). Kiev: Vydavnytsvo «Dovira», 2006. Print.

3. Грінч. (Grinch) – Slovnyk Ukrayinskoi movy (Dictionary of the Ukrainian language) v 4 t. / za red. B. D. Grinchenko. Kiev: Lexykon, 1996. Print.

4. Жел. (Zhel.) ‒ Zhelehivsky Ye. Malorus'ko-nіmetskyy slovnyk: v 2 t. (Malorussian-German Dictionary) / uklaly: Eugene Zhelehivsky and Sofron Nedіlsky. Lviv: drukarnia tovarystva im. Shevchenko, 1886. T. 1. 592–1122 p. Print.

5. ЕСУМ (ESUM) ‒ Etymologichnyi Slovnyk ukrainskoyi movy: v 7 t. (An Etymological Dictionary of the Ukrainian Language: in 7 volumes) /redkol: O. S. Melnichuk ta іn. Kiev: Naukova Dumka, 1989. Chast. 3. 560 pp.; Kiev: Naukova Dumka, 1983. T. 5. 704 p.

6. ЛК (LK) – Kyivskyi litopys // Ipatyevskaya letopis (Chronicle of Kyiv // Hypatian Codex.) ‒ [2^nd edition]. ‒ StP., 1908. ‒ (Poln. sobr. rus. letopisey). ‒ Vol. 2. ‒ Р. 715–938. Print.

7. ЛохвРК XVII (LokhvRK XVII) ‒ Lokhvytska ratushna knyga drugoi polovyny XVII st.: zbirvyk aktovykh dokumntiv (Lochvytsa City Hall Book of the second half of XVII century: the collection of acts) // Editorial board: О. М. Маshtabei, V. G. Samiylenko, B. А. Sharpylo. – К.: Naukova dumka, 1986. Print.

8. Онишк. (Onishk) – Onishkevich M. Y. Slovonik Boykivskih govіrok: U 2 h. (Dictionary of Boiko dialects) / Redkol. G. M. Gnatyuk, P. Yu. Gritsenko, I. G. Matviyas, M. M. Peshchak, Z. F. Franko. Kiev: Naukova Dumka, 1984. Chast. 2: O–Ya. 623 p. Print.

9. ПВЛ, ЛЛ (PVL, LL) – Povest vremennykh let // Lavrentyevskaya letopis (Tale of Bygone Years // Laurentian Chronicle.) – 2nd edition. – Leningrad: Izdatelstvo AN USSR, 1926–1927. ‒ 286 p. Print.

10. Син. Слав. (Syn. Slav.) – Sinonima Slavenorosskaya: “Lexis” Lawrence Zizania. “Sinonima Slaveno­rosskaya” / pidgot. text and pam’yatok i vstup st. V.V. Nimchuk. Kiev: Naukova Dumka, 1964. P. 91–172. Print.

11. Слав. ЛЛ (Slav. LL) – Slavynetskyi Y. (Leksykon Latynskyi // Slavynetskyi Y. Leksikon Latynskyi Ye. Slavynetskogo. Leksykon slaveno-latynskyi Y. Slavynetskogo ta A. Koretskogo-Satanovskogo (Latin Glossary // Slavynetskyi Y. Latin Glossary by Slavynetskyi Y. Latin-Slavic Dictionary. Slavynetskyi Y. and Koretskyi-Satanovskyi / [Ed. by V. V. Nimchuk]. Kiev: Naukova dumka, 1973. ‒ Р. 59–420. Print.

12. Слав. та Кор.-Сат. Лекс. (Slav. ta Kor.-Sat. Leks) ‒ Slavynetskyi Y. (Leksykon Latynskyi // Slavynetskyi Y. Leksikon Latynskyi Ye. Slavynetskogo. Leksykon slaveno-latynskyi Ye. Slavynetskogo ta A. Koretskogo-Satanovskogo (Latin Glossary // Slavynetskyi Y. Latin Glossary by Slavynetskyi Y. Latin-Slavic Dictionary Slavynetskyi Y. and Koretskyi-Satanovskyi / [Ed. by V. V. Nimchuk]. К.: Naukova dumka, 1973. ‒ Р. 423–541. Print.

13. Срезн. (Strezn.) ‒ Sreznevsky I. I. Materialy dlia slovaria drevnerusskogo yazyka (The Materials for a Dictionary of the Old Russian Language). Saint-Petersburg. 1893. T. 1: A–K. 272. Print.

14. SSMU (ССУМ) – Slovnyk staroukrainskoi movy XIV–XV st. (Dictionary of the Old Ukrainian Language XIV–XV ст): u 2 t. Kyiv: Naukova Dumka, 1977. T. 1. 630 p. Print.

15. СУМ (SUM) – Slovnyk ukrainskoi movy: 11 t. (Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 volumes) Kyiv: Naukova Dumka, 1970–1980. T. 1–11. Print.

16. Уманець (Umanets) – Umanets M., Spilka A. Slovar rosiisko-ukrainskyi. (Russian-Ukrainian Dictionary). Lviv, 1893–1894. – Vol. 1–2. Print.

17. УРС (URS) – rosiiskyi slovnyk (Russian-Ukrainian Dictionary): [in 6 vol.] / AN URSR, Institut movoznavstva im. O. O. Potebnia; chief editor І. М. Kyrychenko; editorial board: T. V. Zaitseva, М. Т. Rylskyi. – Kyiv: Vydavnytsvo AN URSR, 1953–1963. Print.

18. Ф. (F.) ‒ Fasmer M. Etumolohichui slovar russkoho yazyka (Etymological dictionary of the Russian language). Moskva: Progress, 1964–1973. Volume 1–4. Print.