Стаття.

Ольга Гушпіт

ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2551-5046

DOI 10.31558/1815-3070.2020.39.2

УДК 811.161.2'367.625'373.611

ДЕНУМЕРАТИВНІ ДІЄСЛОВА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Описано словопороджувальну здатність числівників української мови формувати дієслівні зони в межах десяти словотвірних гнізд із вершинами на позначення першого десятка. Проаналізовано закономірності формування значеннєвої структури дієслівних дериватів шляхом встановлення словотвірних значень похідних одиниць, виокремлено засоби їх реалізації та вираження, з’ясовано типи деривації.

Ключові слова: словотвірне гніздо, денумеративні дієслова, словотвірне значення, лексична деривація (мутація, модифікація), синтагматична деривація, префіксація, суфіксація, постфіксація, зрощення.

У сучасній лінгвістиці актуальною є проблема опису словотвірної системи української мови. Тривалий час аналіз словотворчих явищ та процесів реалізувався за допомогою форматноцентричного підходу. Сьогодні ж актуальним є основоцентричне опрацювання словотвору крізь призму таких одиниць: словотвірні ланцюжки, словотвірні парадигми та словотвірні гнізда.

Найбільш об’ємною одиницею класифікації мовного матеріалу є словотвір­не гніздо, що послідовно впорядковує спільнокореневі слова на базі відношень словотвірної та семантичної похідності (Тихонов 30). Зауважимо, що серед спільнокореневих слів маємо на увазі не тільки прості, а й складні одиниці, у семантико-структурній організації яких виявляються досліджувані корені.

Аналіз похідних слів за принципом гніздування, з одного боку, уможливлює встановлення дериваційного потенціалу бази словотворення, особливостей її семантичного входження в значеннєву структуру похідних, специфіку приєднання морфем до твірної основи; з іншого боку дає змогу дослідити значеннєво-дериваційне місце похідних слів у межах гнізд, зрештою, у словотвірній системі мови. Вивчення частиномовних зон словотвірних гнізд уможливлює та унаочнює мисленнєво-мовленнєвий взаємоз’язок як об’єктивацію навколишньої дійсності.

Лінгвістичну проблему словотвірної гніздології вивчали українські та закордонні дослідники.

У сучасному українському мовознавстві за принципом гніздування спільно­кореневих слів здійснено вивчення структурно-семантичних параметрів дерива­тів, що виводяться від одиниць, які належать до різних лексико-граматичних класів слів. Принцип об’єднання слів у гнізда в україністиці був започаткований І. Коваликом. Г. Василевич дослідила СГ з вершинами дієсловами на позначення мислення. М. Голянич описала СГ з вершинами зі значенням мовлення (коренями говор-, каз-, мов-). С. Гірняк простежила семантико-структурну огранізацію СГ із базовими вербативами мовлення в українській мові XIX–XX ст. Н. Дзеньдзюра розглянула СГ параметричних прикметників. О. Дияк досліджувала семантичну та структурну характеристику СГ зі значенням металів. О. Сте­паненко вивчала структурну та семантичну організацію СГ із вершинами, що номінують соматичні об’єкти – голова, рука, нога. М. Лесюк вивчав словотвірні гнізда з вершинами-дієсловами зі значенням руху в українській мові. Н. Тиш­ківська дослідила СГ, вершинами яких є дієслова, прикметники та іменники з інваріантим значенням почуттів.

Словотвірні гнізда розглядають також в аспекті контрастивної дериватології. Л. Рибачківська описала СГ з вершинами-омоніми на позначення антропоні­мів, ергонімів, ідеонімів в українській та англійській мовах. Н. Ярошенко вивчала СГ із дієслівними вершинами російської, української, польської мов (сажать, садити, sadziж), порівнюючи з англійською (дієслова to set, tо plant, а також іменники a seat, a garden).

Сучасна дериватологія польської мови характеризується активною тенденцією до вивчення СГ в діахронії. Історичний аспект словотвірних гнізд польської мови вивчала Х. Клещова, а також Х. Вашковський, який розглядав на матеріалі анімалістичної лексики польської мови словотвірні гнізда на базі історико-мовних вчень.

У російському мовознавстві є різні підходи до аналізу гнізд. Наприклад, І. Євсєєва дослідила комплексні одиниці словотворення, зокрема й СГ, крізь призму лінгвокогнітологічних досліджень. О. Янковський описав основи СГ -ход-, -ид-, -шед- на базі синхронічно-діахронічного словотвору, поєднаного з етимологічним аспектом.

Для більш повного узагальнення досліджень з питань словотвірної системи української мови необхідно вивчати всі можливі класи твірних слів. Оскільки числівники як база словотворення в аспекті словотвірної гніздології ще не були предметом лінгвістичного дослідження, то це й становить актуальність нашої роботи.

Метою статті є з’ясувати та описати семантико-словотворчі можливості числівників зі значенням першого десятка щодо формування дієслівних зон СГ, а також встановити семантико-структурні особливості похідних вербативів. По­ставлена мета передбачає розв’язання таких конкретних завдань: 1) укласти словотвірні гнізда з вершинами числівниками, що номінують перший десяток; 2) з’ясувати словопороджувальні здатності вершин щодо утворення вербативних зон в межах СГ; 3) встановити структуру словотвірних значень похідних і засоби їх реалізації та вираження, а також типи деривації.

Щоб досягнути поставлену мету, нами застосовано такі методи: описовий, структурний (методика компонентного аналізу), а також прийом кількісних під­рахунків.

Об’єктом дослідження є спеціально укладені десять словотвірних гнізд із числівниковими вершинами від одно́го до десяти́, складниками яких є слова з одинадцятитомного Словника української мови.

Предметом дослідження є структурно-семантичні особливості похідних дієслів української мови.

Аналізуючи десять словотвірних гнізд із нумеративними вершинами на позначення першого десятка, виявлено 48 похідних дієслів, що формують вербативні зони в межах трьох гнізд. Досліджувані деривати виводяться від твірних два́ (2 одиниці безпосередньо, 20 одиниць опосередковано), три́ (23 одиниці опосередковано) та чоти́ри (3 одиниці опосередковано). Натомість вершини гнізд оди́н, п’я́ть, ші́сть, сі́м, ві́сім, де́в’ять, де́сять не формують у структурі гнізд дієслівні зони.

Семантичне розтікання багатозначних вершин два́, три́ та чотири́ не про­стежується в значеннях денумеративних дієслів, тобто в семантичну структуру похідних входять інваріантні значення непохідних твірних в квантитативній функції – «кількість із певного числа одиниць». Отже, варіантні семеми вершин гнізд не є дериваційно спроможними.

Глибина дієслівних зон у СГ два́ та три́ сягає V ступеня словотворення, а в СГ чотири – III ступеня.

У словотвірному гнізді з вершиною два́ твірними для похідних дієслів на різних ступенях є одиниці різної частиномовної належності: на I ступені – кількісний числівник для дериватів двовві́гну́тий, двовгну́тий; на II ступені – збірний числівник для деривата двої́ти; на III ступені – дієслова для похідних двої́тися, здво́їти, предвої́ти, подво́їти, роздво́їти; на IV ступені – дієслова для дериватів здво́їтися 1, здво́їтися 2, здво́ювати, здво́єний, передво́ювати, подво́єний, подво́ювати, подво́їтися, роздво́єний, роздво́ювати, роздво́їтися; на V ступені – дієслова для дериватів здво́юватися, подво́юватися, роздво́юватися.

У СГ три́ твірним є збірний числівник для похідного II ступеня трої́ти, а прикметник для похідного трино́жити; дієслова є твірними для дериватів III ступеня трої́́тися, потро́їти, стро́їти, трино́житися, розтрино́жити, стри­но́жити; вербативи мотивують похідні IV ступеня потро́їтися 1, потро́єний, потро́ювати, потро́їтися 2, стро́єний, стро́ювати, стро́їтися, розтрино́жи­тися 1, розтрино́житися 2, розтрино́жувати, розтрино́жений, стрино́жений; від дієслів виводяться деривати V ступеня потро́юватися, стро́юватися, роз­трино́жуватися.

У словотвірному гнізді з вершиною чоти́ри денумеративне дієслово II сту­пеня четвертува́ти мотивоване порядковим числівником; похідні лексеми III ступеня почетверто́ваний, почетвертувати – дієсловом.

Із 48 денумеративних дериватів нами виявлено 8 пасивних дієприкметників минулого часу, які утворилися від перехідних дієслів доконаного виду та належать до СГ два́, три́, чоти́ри: здво́єний (IV ст.), подво́єний (IV ст.), роз­дво́єний (IV ст.), потро́єний (IV ст.), розтрино́жений (IV ст.), стро́єний (IV ст.), стрино́жений (IV ст.), четверто́ваний (III ст.).

Усі деривати виражають ознаку об’єкта за дією, а мисленнєво-мовна практика закріпила вираження ознаки предмета за прикметником, тоді як процесу­альність – за дієсловом.

«Основа семантичного зближення дієслова і прикметника розуміється нами в їх ознаковому характері, тобто у вираженні ними однієї широкої категорії ознаки». А відрізняються категорії ознаки цих частин мови інтенсивністю та стійкістю, адже «дієслова виражають динамічну ознаку, здатну протікати в часі, тоді як категорія ознаки в прикметника – це відносно стала категорія безвідносна до дії та часу, це „статичне володіння ознакоюˮ» (Киселева). Тобто категорія ознаки дієслова не мислиться без дії, на відміну від категорії прикметника, отже, категорії цих частин мови є різними категоріями з відмінними засобами їх вираження. Ці засоби (суфікси) є омонімічними. Про омонімічність цих слово­творчих засобів писав В. Лопатін, думку якого підтримав М. Лесюк (Лесюк 104).

Зауважимо, що серед дієприкметників ми беремо до уваги й складні деривати, які в тлумачному Словнику української мови розглядаються як прикметники: двовві́гну́тий (I ст.) та двовгну́тий (I ст.). Твірними словами для цих дериватів є числівники та пасивні дієприкметники минулого часу вві́гну́тий та вгну́тий (частиномовна належність вказана у словнику).

При зрощенні цих основ семантика обох компонентів конденсується в одному слові, але не змінює частиномовного статусу дериватів, тому ми розглядає­мо їх як складні за структурою дієприкметники.

Особливості утворення семантики денумеративних дієслів передбачають з’ясування словотвірних значень похідних та встановлення типів деривації.

Нами з’ясовано, що відчислівниковим дієсловам властиві такі типи дерива­ції, як лексична (модифікація та мутація), рідше – синтагматична деривація. Мо­дифікація зумовлює семантичні зміни деривата при збереженні частиномовної належності, тоді як мутація передбачає формування нової лексеми з відмінною семантикою (Dokulil 196–200). При синтагматичній деривації дериват об’єднує значення всіх компонентів синтагми за участі сполучувальних афіксів у семантику одного слова («Русская грамматика» 408). Зокрема, на лексичному типі базовано 46 похідних дієслів, з яких 42 утворені шляхом модифікації значення, а 4 слова – шляхом мутації; на синтагматичному типі ґрунтується 2 деривати.

«Словотвірне значення – це усталена й типізована в мовній свідомості на базі узагальнення регулярно повторюваних відношень між однорідними похідни­ми словами та їх твірними семантична категоріальна величина, складно струк­турована відповідно до внутрішніх різновидів деривації, із закріпленою за нею мовною практикою словотвірними формами, яка служить засобом субкатегоризації або перекатегоризації частиномовного значення» (Ґрещук 36).

При встановленні словотвірних значень похідних дієслів потрібно врахувати той факт, що ці значення можуть об’єднувати слова з більшим чи меншим ступенем узагальненості. Узагальнене словотвірне значення може збігатися з індивідуальним значенням дериватів, якщо ці похідні одиниці є єдиним підвидом узагальненого словотвірного значення.

Для встановлення словотвірних значень відчислівникових вербативів варто зосередити увагу на таких семантичних та морфологічних особливостях цієї час­тини мови: 1) значення дієслів (перехідні / неперехідні, зворотні); 2) види дієслів (доконаний / недоконаний).

Аспект перехідності / неперехідності вагомий при встановленні словотвірних значень зворотних дієслів. Як зауважує М. Лесюк, афікс -ся, «поєднуючись з перехідними дієсловами, … переводить ці дієслова в ряд неперехідних» (Лесюк 56). Наприклад, перехідне дієслово подво́їти (III ст.) з інваріантним значенням «збільшувати вдвічі» є твірною базою для неперехідного подво́їтися (IV ст.) з домінантим значенням «збільшитися вдвічі». Семантика останнього модифікувалася шляхом приєднання постфікса -ся, перенаправивши дію на «самого себе» в семантичній структурі деривата. Такі деривати творяться від дієслів доконаного та недоконаного виду.

Іншим вагомим аспектом при встановленні СЗ вербативів є вид дієслова, який змінюється, згідно з нашими спостереженнями, за участі таких способів словотворення, як суфіксація та префіксація. Складність цього питання полягає в усвідомленні двоїстої сутності формо- та словотворчих афіксів.

Услід за М. Лесюком дієслівні видові пари, що утворені суфіксальним способом, розглядаємо як дві окремі лексеми, «а не як дві форми однієї лексеми», незважаючи на те, що дієслівні суфікси, окрім словотворчої функції, виконують ще й форомотворчу (Лесюк 40), «тому й дієслівні суфікси трактуються нами не як формотворчі засоби». Звідси випливає, що деякі суфікси переводять дієслова з доконаного в недоконаний вид, а тому мають різні СЗ. Зокрема, від твірного потро́їти (III ст.) з інваріантним значенням «збільшити втричі» утворився дериват потро́ювати (IV ст.) з домінантим значенням «збільшувати втричі» за участі афікса -ува-, який акцентує на незавершеності процесу. Відповідно, СЗ потро́їти (III ст.) є «доконаність дії», а СЗ потро́ювати (IV ст.) – «недоконаність дії».

Префіксальні дієслова доконаного виду структурно та семантично є вторин­ними, порівняно з дієсловами недоконаного виду, тому за участі префіксальної морфеми модифікують похідне значення слова, звідси випливає, що префіксаль­ні дієслова доконаного та недоконаного виду треба розглядати також як окремі лексичні одиниці з різними словотвірними значеннями. Так, деривати видової пари тро́їти (II ст.) – стро́їти (III ст.) мають різні СЗ, перша лексема – СЗ «ділити на певну кількість одиниць», друга – СЗ «доконаність дії».

Згідно з нашими спостереженнями, префіксація не тільки формує видові пари доконаного виду як дві рівноцінні лексеми, а й утворює деривати з іншими значеннями для вказівки на заперечну, повторну дію та дію роз’єднування на певні частини.

Отже, нами встановлено 12 словотвірних значень денумеративних вербативів.

Серед похідних дієслів модифікаційного типу словотворення виокремлено такі словотвірні значення: 1) СЗ «доконаність дії»: здво́їти (III ст.), здво́їтися 1 (IV ст.), подво́їти (III ст.), потро́їти (III ст.), стрино́жити (III ст.), стро́їти (III ст.), потро́їтися 1 (IV ст.), почетвертува́ти (III ст.); 2) СЗ «повторне здійснення дії»: передвої́ти (III ст.); 3) СЗ «дія роз’єднування на певні частини»: роз­дво́їти (III ст.); 4) СЗ «заперечна дія того, що названо твірним словом»: роз­трино́жити (III ст.), розтрино́житися 1 (IV ст.); 5) СЗ «недоконаність дії»: здво́ювати (IV ст.), передво́ювати (IV ст.), подво́ювати (IV ст.), роздво́ювати (IV ст.), потро́ювати (IV ст.), стро́ювати (IV ст.), розтрино́жувати (IV ст.); 6) СЗ «ознака об’єкта при невідомому суб’єкті дії»: четверто́ваний (III ст.), здво́єний (IV ст.), подво́єний (IV ст.), роздво́єний (IV ст.), потро́єний (IV ст.), роз­трино́жений (IV ст.), стро́єний (IVст.), стрино́жений (IV ст.); 7) СЗ «зворотний поділ»: двої́тися (III ст.), трої́тися (III ст.), роздво́юватися (V ст.), роздво́їтися (IV ст.); 8) СЗ «зворотне збільшення»: здво́юватися (V ст.), подво́юватися (V ст.), потро́юватися (V ст.), стро́юватися (V ст.), здво́їтися 2 (IV ст.), подво́їтися (IV ст.), потро́їтися 2 (IV ст.), стро́їтися (IV ст.); 9) СЗ «зворотна дія за тим, що названо твірним»: трино́житися (III ст.), розтрино́житися 2 (IV ст.),розтрино́жуватися (V ст.).

Серед дериватів мутаційного типу виявлено такі словотвірні значення: 1) СЗ «ділити на певну кількість одиниць»: двої́ти (II ст.), трої́ти (II ст.); 2) СЗ «набувати дії, названої твірним словом»: трино́жити (II ст.), четвертува́ти (II ст.).

Синтагматичною деривацією постали такі складні за структурою слова, як двовві́гну́тий (I ст.) та двовгну́тий (I ст.).

Окрім виокремлення СЗ похідних дієслів, необхідно з’ясувати засоби їх реа­лізації та вираження. Словотвірні значення денумеративних вербативів репрезентовано такими засобами їх реалізації, як суфіксація (19 дієслів), префіксація (12 дієслів) та постфіксація (15 дієслів), зрощення (2 дієслова).

Найбільш активним засобом реалізації словотвірних значень похідних дієслів є суфіксація. Наприклад, СЗ «недоконаність дії» базується на суфіксальній морфемі -ува-: здво́j-ува-ти (IV ст.), передво́j-ува-ти (IV ст.), подво́j-ува-ти (IV ст.), роздво́j-ува-ти (IV ст.), потро́j-ува-ти (IV ст.), стро́j-ува-ти (IV ст.), розтрино́ж-ува-ти (IV ст.). Для реалізації СЗ «ознака об’єкта при невідомому суб’єкті дії» активними є суфікси -ан-, -ен-: четверт(о́в)-ан(ий) (III ст.), здво́j-ен(ий) (IV ст.), подво́j-ен(ий) (IV ст.), роздво́j-ен(ий) (IV ст.), потро́j-ен(ий) (IV ст.), роз­трино́ж-ен(ий) (IV ст.), стро́j-ен(ий) (IV ст.), стрино́ж-ен(ий) (IV ст.).

Засобом реалізації СЗ «ділити на певну кількість одиниць» є також суфіксальний спосіб, представником якого є афікс -і-: двоj-і́-ти (II ст.), троj-і́-ти (II ст.), а для СЗ «набувати дії, названої твірним словом» – афікс -и-: трино́ж-и-ти (II ст.), четверт-ува́-ти (II ст.).

Префіксація є засобом реалізації таких СЗ: СЗ «доконаність дії» виражається за допомогою морфем з-/с-, по-: з-дво́їти (III ст.), з-дво́їтися 1 (IV ст.), по-дво́їти (III ст.), по-тро́їти (III ст.), с-трино́жити (III ст.), с-тро́їти (III ст.), по-тро́їтися 1 (IV ст.), по-четвертува́ти (III ст.); СЗ «повторне здійснення дії» есплікується на базі префіксації за участі афікса пере-: пере-двої́ти (III ст.). СЗ «дія роз’єднування на певні частини» виражається за допомогою префікса роз-: роз-дво́їти (III ст.). СЗ «заперечна дія того, що названо твірним словом» репрезентується морфемою роз-: роз-трино́жити (III ст.), роз-трино́житися 1 (IV ст.).

Зауважимо, що всі префіксальні деривати є дієсловами доконаного виду та утворені від дієслів недоконаного виду, окрім вербатива почетвертува́ти, що мотивоване двовидовим дієсловом четвертува́ти.

Більшість префіксальних дієслів є перехідними, окрім трьох неперехідних, які в морфемній структурі мають постфікс -ся (здво́їтися 1 (IV ст.), потро́їти­ся 1 (IV ст.), розтрино́житися 1 (IV ст.)).

Постфіксація передбачає приєднання афікса -ся до вихідної бази – цілого слова (перехідного дієслова) та переводить деривати в непрехідні слова. Він є засобом реалізації таких чотирьох СЗ, як: СЗ «зворотний поділ»: двої́ти-ся (III ст.), трої́ти-ся (III ст.), роздво́ювати-ся (V ст.), роздво́їти-ся (IV ст.); СЗ «зворотне збільшення» здво́ювати-ся (V ст.), подво́ювати-ся (V ст.), по­тро́ювати-ся (V ст.), стро́ювати-ся (V ст.), здво́їти-ся 2 (IV ст.), подво́їти-ся (IV ст.), потро́їти-ся 2 (IV ст.), стро́їти-ся (IV ст.); СЗ «зворотна дія за тим, що названо твірним» трино́жити-ся (III ст.), розтрино́жити-ся 2 (IV ст.), розтрино́жувати-ся (V ст.).

Серед розподілених вище денумеративних дієслів виявлено полімотивовані одиниці, тобто такі, які виводяться від різних твірних слів, звідси й відмінні способи творення та засоби їх вираження, а також відмінні словотвірні значення дериватів при їх ідентичному звучанні та семантиці. Наприклад, від твірного трої́тися формується дериват по-тро́їтися 1 (IV ст.), утворений за участі префіксального способу, де морфема по- бере участь у встановленні СЗ «доконаність дії». Якщо ж аналізований дериват потро́їти-ся 2 (IV ст.) виводиться від твірного потро́їти, то постфікс -ся бере участь у формуванні СЗ «зворотне збіль­шення». Наведемо ще приклад: від твірного трино́житися утворився дериват роз-трино́житися 1 (IV ст.) шляхом префіксації (афікс роз-), що бере участь у формуванні СЗ «заперечна дія того, що названо твірним словом». Проте, якщо дериват розтрино́жити-ся 2 утворюється від твірного розтрино́жити, постфікс -ся сприяє формуванню СЗ «анулювання дії, названої твірним словом».

Деривати двовві́гну́тий (I ст.) та двовгну́тий (I ст.) із синтагматичним значенням утворилися зрощенням числівникової та дієприкметникової основи за допомогою інтерфікса -(о)-.

Отже, з десяти СГ вершини два́, три́ та чоти́ри формують вербативні зони. Виявлено 48 похідних дієслів (26 одиниць мотивовані базовими словами опосередковано, 2 одиниці безпосередньо). Максимальна глибина дієслівної зони сягає V ступеня в СГ два́, три́, а в СГ чотири – IV ступеня.

Твірними для вербативів на різних ступенях є дієслова, рідше числівники (кількісні, збірні та порядкові), прикметники.

На лексичному типі деривації ґрунтуються 42 модифікати та 4 одиниці мутаційного типу, на синтагматичному типі – 2 денумеративи.

Нами виокремлено дванадцять СЗ відчислівникових дієслів і з’ясовано засоби їх реалізації та вираження. Префіксація реалізує такі СЗ: СЗ «доконаність дії» (з-/с-, по-); СЗ «повторне здійснення дії» (пере-); СЗ «дія роз’єднування на певні частини» (роз-); СЗ «заперечна дія того, що названо твірним словом» префіксальний спосіб (роз-). Суфіксація експлікує такі СЗ: СЗ «недоконаність дії» (-ува-); СЗ «ознака об’єкта при невідомому суб’єкті дії» (-ан-, -ен-); СЗ «ділити на певну кількість одиниць» (-і-); СЗ «набувати дії, названої твірним словом» (-и-). Постфіксація є представником таких СЗ: СЗ «зворотний поділ» (-ся); СЗ «зворотне збільшення» (-ся); СЗ «зворотна дія за тим, що названо твірним» (-ся). Зрощення виражає синтагматичне СЗ (інтерфікс -(о)-).

Перспективи нашого дослідження полягають у можливості послідовного розширення результатів роботи шляхом дослідження зон інших частин мови в денумеративній деривації української мови. Результати праці можуть використовуватися як практичний, теоретичний матеріал на заняттях зі словотвору, а також бути лексикографічно опрацьованими.

Література

1. Василевич А. Словообразовательные гнезда корней слов со значением мышления в современном украинском языке : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: 10.02.01. Киев, 1985. 24 с. URL: http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/20554/1/ 100310845.pdf (дата звернення: 26.03.19).

2. Голянич М. Словообразовательные поля корней со значением говорения в современном украинском языке : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: 10.02.02. Киев, 1979. 24 с. URL: http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/20727/1/100310921.pdf

(дата звернення: 26.03.19).

3. Гірняк С. Структурно-семантична організація словотворчих гнізд з базовими дієсловами мовлення в українській мові XIX–XX ст. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: 10.02.01. Донецьк, 1999. 23 с. URL: http://library.nuft.edu.ua/ebook/file/10.02.01 girnyak.pdf (дата зверненя: 08.02.20).

4. Ґрещук В. Український відприкметниковий словотвір : монографія. Івано-Франківськ : Плай, 1995. 208 с.

5. Дзеньдзюра Н. Словотвірні гнізда параметричних прикметників : автореф. дис. на здобуття канд. філол. наук: 10.02.01. Львів, 2010. 17 с. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe? C21COM=2&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&Z21ID =&Image_file_name=DOC/2010/10DNIGPP.zip&IMAGE _FILE_DOWNLOAD=1 (дата звернення: 22.10.19).

6. Дияк О. Структурно-семантична організація словотвірних гнізд із коренями на по­значення металів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: 10.02.01. Київ, 2006. 21 с.

7. Евсеева И. Комплексные еденицы русского словообразования: когнитивный подход : монография. Москва : Книжный дом «Либроком», 2011. 310 с. URL: http://lpi.sfu-kras.ru/files/ kompleksnye_edinicy_russkogo_slovoobrazovaniya_kognitiv-nyy_podhod.pdf http://lpi.sfu-kras.ru/ files/kompleksnye_ edinicy_russkogo_slovoobrazovaniya_kognitiv-nyy_podhod.pdf (дата зверненя: 08.02.20).

8. Киселева А. Когнитивный подход к интерпретации общекатегориального значения причастия (на материале английского языка). URL: https://pglu.ru/upload/iblock/210/uch_ 2014_iv_23.pdf (дата звернення: 08.02.20).

9. Ковалик І. Вчення про словотвір : монографія. Львів : Видавництво Львівського університету, 1958. 78 с.

10. Лесюк Н. Словообразовательные гнезда корней со значением движения в современном украинском языке : дис. … канд. филол. наук : 10.02.02 / Киевский государственный педагогический институт имени А. М. Горького. Киев, 1982. 300 с.

11. Рибачківська Л. Словотвірні гнізда з вершинами-омонімами в українській та англій­ській мовах: контрастивний аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: 10.02.17. Київ, 2017, 23 с. URL: http://www.npu.edu.ua/images/file/vidil_aspirant/avtoref/D_ 26.053.26/Rubachkivska.pdf (дата звернення: 26.03.19).

12. Русская грамматика. Фонетика. Фонология. Ударение. Интонация. Словообразование. Морфология языка / под ред. Н. Шведовой. Москва : Наука, 1980. Т. 1. С. 123–453. URL: http://lukashevichus.info/knigi/russk_gramm_sl_shvedova_1.pdf (дата обращения: 22.10.19).

13. Словник української мови : в 11 т. / гол. ред. І. Білодід. Київ : Наукова думка, 1970–1980.

14. Степаненко О. Семантика і структура словотвірних гнізд із вершинним соматичним компонентом : автореф. дис. на здобуття канд. філол. наук : 10.02.01. Дніпропетровськ, 2010. 23 с. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21 DBN=ARD&P21DBN=ARD&Z21ID=&I mage_file_name=DOC/2010/10SOKVSK.zip&IMAGE_FILE_DOWNLOAD= 1 (дата звернення: 25.03.19).

15. Тышкивская Н. Семантико-словообразовательная структура гнезд слов со значени­ем чувств в современном украинском языке : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: 10.02.02. Киев, 1987. 24 с.

16. Тихонов А. Проблемы составления гнездового словообразовательного словаря со­временного русского языка : курс лекций. Самарканд : Изд-во Самарканд. ун-та им. А. Навои, 1971. 387 с.

17. Янковский О. Динамика русских словообразовательных гнезд: Гнезда с основами *hod-, *jьd-, *šed- : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. филол. наук: 20.02.01. Саратов, 2018. URL: https://www.sgu.ru/sites/default/files/dissertation/2018/09/11/dissertaciya_ yankovskogo.pdf (дата обращения: 12.11.19).

18. Ярошенко Н. Структурно-семантичні особливості сучасних словотвірних гнізд з вершинами сажать, садити і sadziж у російській, українській і польській мовах у зіставленні з англійською мовою : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.02.17. Донецьк, 2006. 23 с. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM= 2&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&Z21ID=&Image_ file_name=DOC/2006/06ynozam.zip&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1 (дата звернення: 25.03.19).

19. Waśkowski K. Gniazda słowotórcze w badaniach historycznojęzykowych (na materiale polskej leksyki animalistycznej). Badania diachroniczne w Polsce. 2015. S. 101–117. URL: http://dspace.uni.lodz.pl:8080/xmlui/bitstream/ handle/11089/17837/7-101_117-Wa%C5%9Bkowski. pdf?sequence=1&isAllowed=y (data zwrócenia: 12.11.19).

20. Dokulil M. Tvořeni slov v češtiné: Teorie odvozováni slov. Рraha, 1962.

21. Kleszczowa K. Tajemnice dynamiki języka : monografia. Katowice : Wydawnictwo Uni­wersytetu Śląskiego, 2012. 310 s. URL: https://sbc.org.pl/Content/ 60297/tajemnice_dynamiki_jezy­ka.pdf (data zwrócenia: 12.11.19).

Список скорочень

СГ – словотвірне гніздо

СЗ – словотвірне значення