Onymic Play in Modern Nomination

Abstract.

ONYMIC PLAY IN MODERN NOMINATION

Halyna Lukash

Department of Ukrainian Philology and Culture, Donetsk National University, Vinnytsia, Vinnytsia region, Ukraine

Available 10 January 2015.

Abstract

Relevance

Research of onymic play as one of the important forms of language presentation in the process of linguistic dynamics is a timely issue in modern linguistics. In the field of onymic neology it is possible to trace the variety of nominative processes, as the resources of all linguistic levels are used in onymic play: phonetics, graphic arts, orthography. Nominal lexeme is the formative unit which by using onymic formants acquires a kind of the proper names, but at the same time it keeps the transparent appealing meaning for speakers. A various word-formation and semantic techniques, models of constructing, expressive receptions of different levels are actively used in an onymic play.

Purpose

Purpose of research – the analysis of basic mechanisms of creation with the help of the onymic play of new quasionymic nomitations the lexical contents and word-formative onymic play of which remind the proper names and can be homonymic to them.

Tasks

It is necessary 1) to outline the concept of quasionymic nominations; 2) to describe the base of their creation; 3) to identify the specific of usage of these units; 4) to trace their functioning in speech.

Conclusion

The appearance of quasionims is the traditional play interweaving of new lexical units in the process of the reality nomination. Semantics of the base onyms in repeating situations mutates, initial cultural borders collapse, and play modality appears. In quasionyms the special role is given to the semantics of its formatives. One of the reasons of quasionyms’ appearance in spoken language is aspiration to present some concepts in euphemistic way.

Perspective

The study of quasiomyns’ appearance as the active process of vocabulary replenishment is perspective from the sight of cognitive-discourse approach. It is possible to trace the usage of occasional telescope words in authorial styles anddiscursive features of their appearance both in linguopragmatical and national cultural foreshortening.

Research highlights

► The mechanism of onymic play in modern speech is traced, the methods of quasionyms’ creation are found out; the specifics of actualization of their usage in spoken language are outlined and conditions of modern usage of them are identified. ► It is well-proven that language and stylistic means of different levels (puns, telescope words, phraseology quasiomyns, etc.) are the basis of the wordplay appearance.

Keywords: quasionym, onymic nomination, wordplay, telescope words, pun, model of proper name creation.

References

Andreev, V. N. (2005). Kvazionimy v russkom argo (semantika, funkcionirovanie i slovoobrazovanie). Avtoref. dis. ... kand. filol. nauk. N. Novgorod.

Bartmin'skij, E. (2005). Yazykovoj obraz mira: ocherki po e'tnolingvistike / Perevod s pol'skogo. M.: "Indrik", 2005.

Mudrova, N. (2008). Movna hra yak zasib poetyky vlasnykh nazv. Avtoref. dys. … kand. filol. nauk : spetsial'nist' 10.02.15 – "Zahal'ne movoznavstvo". Donets'k.

Onomastika, (2005). Onomastika v krugu gumanitarnyx nauk: Materialy mezhdunar. nauch. konf. Ekaterinburg: Izd-voUral.

Otin, E. S. (2010). Slovar' konnotativnyx sobstvennyx imen. Donetsk: Yugo-Vostok.

Selivanova, O. (2006). Suchasna linhvistyka: terminolohichna entsyklopediya. Poltava: Dovkillya-K.

Snikhovs'ka, I. E. (2005). Mekhanizmy, zasoby ta pryyomy movnoyi hry v suchasniy anhliys'kiy movi. Avtoref. dys. … kand. filol. nauk: spets. 10.02.04 "Hermans'ki movy". Zaporizhzhya.

Sapozhnikova, L. M. Sovremennaya igrovaya onomasticheskaya nominaciya: "govoryashhie imena" i fiktivnye onimy. E-portal: http://rgf.tversu.ru/node/482.

Hejzinga, J. (2011). Homo Ludens. Chelovek igrayushhij. SPb.: Izd-vo Ivana Limbaha.

Sources and Abbreviations

Horbach, O. (2006). Argo v Ukrayini. L'viv: Instytut ukrayinoznavstva im. I. Kryp"yakevycha NAN Ukrayiny.

Kondratyuk, T. M. (2006). Slovnyk suchasnoho ukrayins'koho slenhu. SSUS. Kh.: Folio.

Uzhchenko, V. & Uzhchenko, D. (2013). Frazeolohichnyy slovnyk skhidnoslobozhans'kykh i stepovykh hovirok Donbasu. FSSS·HD. Luhans'k: Vyd-vo DZ "LNU imeni Tarasa Shevchenka".

Correspondence: g.lukash@yandex.ua

Vitae

Halyna Lukash, Doctor of Philology, Professor, Head at Department of Ukrainian Philology and Culture in Donetsk National University (Vinnytsia, Vinnytsia region, Ukraine). Her scientific interests include onomastics, in particular poetonimology (functioning of proper names in literary text), konotonymy (use of proper names with reference value), and cognitive onomatology.

Article.

Halyna Lukash

УДК 81' 373.2: 81' 371

ОНІМНА ГРА В СУЧАСНІЙ НОМІНАЦІЇ

The mechanism of onymic play in modern speech is traced, the methods of quasionyms’ creation are found out; the specifics of actualization of their usage in spoken language are outlined and conditions of modern usage of them are identified. It is well-proven that language and stylistic means of different levels (puns, telescope words, phraseology quasiomyns, etc.) are the basis of the wordplay appearance.

Keywords: quasionym, onymic nomination, wordplay, telescope words, pun, model of proper name creation.

Феномен гри давно потрапив до сфери уваги філософів, митців, науковців. Про це явище писали ще античні мислителі Аристотель та Платон. Сьогодні вчені підкреслюють такі характерні ознаки художньої гри, як двоїстість, двозначність, єдність реального та умовного, стихійного та організованого, що передбачає необхідність існування правил у грі. Останнім часом з’явилися роботи, присвячені аналізу цього явища на матеріалі рекламних текстів, мови засобів масової інформації, усної народної творчості та художньої літератури. Найповніше представлено розуміння гри як філософського та культурного феномену (Л. Вітгенштейн, Р.Р. Ільясов, Й. Гейзінга та ін.). Мовну гру лінгвісти розуміють як процес і результат свідомої лінгвокреативної діяльності індивіда, спрямованої на нестереотипне варіювання форми та змісту мовних одиниць на ігровому регістрі комунікації з метою впливу на емоційну та/або інтелектуальну сферу адресата [Сніховська 2005: 6].

Вивчається також психологічна та соціальна природа гри (С.Л. Рубінштейн), теорія мовної гри (Н.Д. Арутюнова, Т.О. Гридіна, О.В. Журавльова, О.О. Земська, С.О. Лук'янов, Б.Ю. Норман). Особливий різновид мовної гри – онімна гра – розглянуто в працях В.Д. Бондалетова, В.О. Ніконова, Є.С. Отіна, О.В. Суперанської, Т.О. Гридіної, Р.Ю. Шебалова. У поетонімології онімна гра перебувала в колі інтересів В.М. Калінкіна, Ю.О. Карпенка, Г.Ф. Ковальова, Е.Б. Магазаника, В.М. Михайлова, О.І. Фонякової, Е.О. Кравченко) та інших вчених. Каламбур як фігуру мовлення, що також часто застосовується в онімній грі, вивчали С. Влахов та С. Флорін, Н.Є. Касьяненко, О.П. Ходакова, О.О. Щербина, В.З. Санников та ін.

У сфері онімної неології можна простежити різноманітність номінативних процесів. Для онімної гри використовують ресурси всіх мовних рівнів − фонетику, графіку, орфографію. Метою нашої статті постав аналіз основних механізмів створення нових квазіонімних номінацій усного мовлення, які за своїм лексичним змістом та словотвірною онімною моделлю нагадують власні назви і можуть бути їм омонімічними. Для досягнення зазначеної мети необхідно розв’язати такі завдання: окреслити поняття квазіонімних номінацій; описати базу їх творення; виявити специфіку вживання цих одиниць; простежити їх функціонування в мовленні. Критерієм визначення статусу твірної основи і з’ясування, онімна чи квазіонімна номінація перед нами, вважаємо наявність оніма в ролі базового компонента для семантичної деривації.

На появу вигаданих (фіктивних, імітованих) онімів, або квазіонімів звертали увагу О.Л. Березович, Є.А. Березовська, Ю.А. Кривощапова, С.М. Толстая, І.Б. Качинська, С. Небжеговська-Бартминська, Є.С. Отін, Т.В. Леонтьєва, І.В. Родіонова. В.М. Андреєв вивчає арготичні квазіоніми [Андреев 2005], а словник Є.С. Отіна подає квазітопонімні та квазіантропонімні [Отин 2010]. Подібні утворення трактують по-різному. Є. Бартминський розглядає їх як «численні проміжні категорії, тобто вирази, які поєднують референціональну функцію з функцією семантичною» [Бартминьский 2005: 302]; І.В. Родіонова, з’ясовуючи роль антропонімів у процесі їх появи, називає це просто “мовними фактами загального типу, що виникли на базі антропонімів” [Ономастика 2005: 258] і т. ін. Н.В. Мудрова вважає онімну гру формою лінгвокреативного мислення, яке ґрунтується на здатності мовців до актуалізації та "руйнування" так званого "ономастичного стереотипу" (очевидно, точніше, ‒ онімного стереотипу) створення, сприйняття та вживання власних назв [Мудрова 2008: 6].

Якщо взяти до уваги, що в корпусі власних назв (ВН) можна виділити ядро, яке найбільшою мірою втілює пропріальність (зазвичай такими вважаються особові імена) й периферію, в якій властивості пропріальності послаблені (пор. хрононіми, деякі види топонімів та мікротопонімів, номенклатурні «сортові» номінації і т. ін.), стає очевидним, що квазіонімна деривація спирається насамперед на клас антропонімів. Підкреслимо, що такий аспект засвідчує традиційну світоглядну позицію антропоцентричності світу. Утім, для називання місця перебігу ситуації досить часто послуговуються і квазітопонімами.

Під терміном «квазіоніми» (від лат. quasi − ‘ніби, начебто’; онім − ‘власна назва’) розуміють загальні назви, омонімічні власним назвам [Андреев 2005: 5]. Квазіоніми утворюються на базі різних лексичних одиниць і становлять собою загальні назви, які на основі онімних моделей і за допомогою онімних формантів набули вигляду власних назв, але разом з тим їхнє апелятивне значення залишилося прозорим для мовців [Там само]. В.М. Андреєв як приклад наводить арготичні рос. квазіоніми Мешок Петрович − ‘пляшка горілки’; козлостан − ‘табірна система’.

Процес утворення подібних лексем названо словотвором за аналогією, або словотвором за моделлю власної назви. Українська мова дає безліч таких прикладів-мовленнєвих квазіонімів: Сахар Медович − ‘нещира, лукава, улеслива людина’, Глек Макітрович − ‘йолоп’ (сема − ‘порожній посуд’); Кобра Іванівна, Кобра Львівна, Тигра Львівна, Пантера Львівна, Змія Батьківна (Іванівна) − ‘зла, лайлива жінка’; Глухар Тетерович ‒’глухий’; Мороз Іванович ‒ ‘дурний’ (сема ‒ сленгове молодіжне мороз, тобто ‘байдужа до всього людина’; пор. відморозитись, тобто ‘виявити повну байдужість’); Розтапша Іванівна −‘незібрана людина’, Лапша Іванівна ‒ ‘людина, яку легко обдурити’; Кульома Іванівна ‒ ‘забудько’; Мегера Іванівна ‒ ‘зла людина’, Балда Іванівна ‒ ‘дурна людина’; Іван Бражник, Неминайкорчма, Непролийкрапля − ‘любителі випити’ [ФСССГД 2013]. У молодіжному сленгу вживається квазіонім стьобич − ‘жартівник, веселун’ (від стібатися − ‘насміхатися, іронізувати’) [ССУС 2006]. У наведених прикладах широко вживаний конотонім Іванович (Іванівна), рівнозначний квазіотецтву Батькович. Такий умовний, «ключовий», замінник імені по батькові у поєднанні з повним іменем у конотонімних сполученнях мав би сприяти вияву шанування у звертанні до особи. Але місце особових імен в антропонімній формулі посідають апелятиви-характеристики Кобра, Тигра, Змія, Розтапша, Лапша, Кульома, Мегера, Балда, Мороз, граматично подібні до імен, і номінація відзначається каламбурним використанням загальної назви замість схожої за формою ВН. У результаті збережено зв’язок із первісною негативною семантикою апелятива, на яку накладається онімне референтне співзначення. На нашу думку, спосіб творення цих квазіонімних сполучень ‒ онімна паронімія, коли особливу роль відіграє апелятивна семантика їх формативів.

Поява квазіонімів із прозорою внутрішньою формою становить одну із особливостей розмовного мовлення. Так, щедру людину, яка забуває про економію, роздарюючи своє добро, називають Подарунько (Подаруйко), говорячи: «Подарунько (Подаруйко) без штанів ходить». Дуже популярний у народі Ванька Вєтров (Іван Вєтров).Антропонім побудовано на основі фразеологізму «вітром надуло» − про наслідки легковажних стосунків. Ваньку Вєтрова інколи замінює не менш легковажний абстрактний Здрастє: Привела дитину від Здрастя, а батьки нічого, мовчать [ФСССГД 2013]. У результаті іншого випадку онімної паронімії зберігається зв'язок з вихідним референтом і посилюється каламбурне звучання апелятива, що вжитий замість власної назви. Жіноче ім’я Дуся Педалькіна на позначення недалекої дівчини засвідчує поширеність моделі квазіонімів як наслідку онімної гри в усному мовленні. Ваня Розпилóв ‒’ледар’. Розпилóв – персоніфікована назва апелятива розпил ‒ “широка дерев’яна дошка, на яку шахтарі лягають спати в 3-4 змінах” [ФСССГД 2013].

Онімна номінація як спосіб репрезентації поняття і як мовна техніка називання побутових реалій дійсності надає можливості представити їх у мовленні новими евфемізмами: Іван Таскун, Мар’я Ікотниця (від конотонімів Іван, Настя, Мар’я – ‘проста людина’) – ‘хвороби шлунка, пов’язані із поганим харчуванням’; загиб-іванич, загиб петров – ‘смерть’ [Горбач 2006].

Окремий випадок творення квазіонімів становить поява квазіантропонімів за допомогою суфікса -ський: Чайковський (варіант: ЧайКофський) – назва кав’ярень; Носовський – назви крамниць з продажу панчох та шкарпеток. Подібні назви спираються на народні традиції «ошляхетнення» за допомогою таких номінації побутових ситуацій типу: дати (читати) Храповицького (‘спати’); ти Достоєвський (про набридливу людину, від дієслова ‘дістати’); Жданівський ‒ ‘прийти пішки’ (від ждати, тобто очікувати транспорт і, не дочекавшись, попрямувати без нього).

Людину, схильну до нещирості, можуть спитати з іронією: «Чи ти, бува, не з Брехунівки?»; того, хто недочуває (чи робить вигляд, що недочуває), − «Чи ти, кума, не з-під Глухова?», того, хто приховує своє справжнє обличчя, називають аристократом із Гнидівки. Про нахабу говорять, що він із Хамівки. Інші квазітопоніми Буваличі й Видаличі − назви фіктивних географічних об’єктів, побудовані на грі слів бувати, видати. Зворот бувати в Буваличах, видати Видаличі, пізнати Познанського вживається в значенні ‘бути досвідченим у багатьох справах’; іти до Лежухова − ‘лежати, ледарювати’, їхати до Бокового, йти на Боковий ‒ ‘лягати спати’, поїхати в Храпівку ‒ ‘міцно заснути’, приїхати на Жданівськім ‒ ‘прийти пішки’; поїхати в Ригу через Горлівку ‒ ‘блювати’ [ФСССГД 2013]. Словосполучення із квазітопонімами носять в основному характер жартівливих або іронічних позначень побутових ситуацій.

Поняття ‘померти’ часто передається іншими евфемістичними зворотами із квазітопонімами, які характеризують територію цвинтарів: перевестись до Вишневського, забратися у Вишеньки (очевидно тому, що кладовища в Україні нерідко засаджені вишняками); поїхати на Воронове (на кладовищі багато вороння). Або: віднести до Івана Могильного; дати місце в Могильовській губернії (каламбурні вирази із квазіонімами від апелятива могила) [ФСССГД 2013]. За нашими спостереженнями, пейоративні квазітопоніми часто трапляються у переліку назв міст, що вказують на віддаленість та периферійність: Кіслодрищенськ, Задупинськ (Задупінськ), Зажопинськ (Зажопінськ), Мухосранськ, Засранськ. Зазначені фіктивні топоніми вирізняються яскравою внутрішньою формою і характеризуються прозорою морфологічною мотивацією.

Отже, маємо цілий ряд квазіантропонімів та квазітопонімів, що виникли внаслідок мовної гри з апелятивними основами й онімними моделями творення. У цьому процесі творення квазіонімів використовуються загальнонародні моделі антропонімів та моделі топонімів. Твірною одиницею слугує номінальна лексема, яка за допомогою онімних формантів набуває вигляду власних назв, але разом з тим зберігає прозоре для мовців апелятивне значення. Однією з причин появи квазіонімів в усному мовленні є прагнення евфемістично подати деякі поняття.

Нові приклади подали нам гіркі події нашого часу: в усному мовленні, а потім і у мові ЗМІ за аналогією до назв африканських країн виникло ще кілька квазітопонімів на позначення самопроголошених Донецької та Луганської «народних республік»: Після «намальованих» референдумів на карті з’явилися не Донецька і Луганська народні республіки, а Донбабве і Луганда (Високий замок, 24.05.2014). Інші варіанти: Власть в ДНР и ЛНР захватила «гиркинская хунта», вследствии чего Луганда и Донбабве должны быть переименованы в Гиркина-Фасо (Главком, 22.05.2014) (Ігор Гіркін − один з колишніх лідерів ДНР, командувач силами самооборони міста Слов’янська.). Буркіна-Фасо ‒ держава у Західній Африці. Цікаво, що ця назва означає ‘батьківщина чесних людей’ або ‘країна гідних людей’. Інший приклад: Луганда і Домбасстан − так самоназвалися самопроголошені республіки на сході України (Збруч, 24.05.2014). У цьому разі маємо справу з практикою творення телескопізмів й онімною контамінацією − появою нового оніма в ході словотворчого процесу внаслідок стягнення двох слів, при якому випадають деякі літери в кінці першого і на початку другого слова.

Луганда: Лу(ганськ)+(У)ганда;

Лугандон: Луган(ськ)+ Дон(ецьк) із різними графічними варіантами, у тому числі й пейоративними: ЛуганДон; ЛуГандон тощо;

Донбабве: Дон(бас)+(Зім)бабве;

Донбасстан: Донбас +стан (іран. стан ‒ ‘земля’, ‘країна’) ‒ за аналогією до назв азійських республік);

Дондурас: Дон(бас)+ Гон (дурас);

Телескопія використана і в процесі творення антропоніма Путлер: Пут(ін)+(Гіт)лер.

Існують різні точки зору про місце телескопії серед інших способів словотворення: іноді його ототожнюють з словоскладанням, іноді − з абревіацією, або вважають, що цей спосіб посідає проміжне становище між словоскладанням й абревіацією. Побутує також думка, що це цілком самостійний словотвірний тип. Такі розбіжності пояснюються тим, що телескопія − порівняно молодий спосіб словотворення. Основна маса телескопних слів з’явилася лише в XX столітті, і з того часу продуктивність цього способу постійно зростає.

Отже, поява квазіонімів, у процес творення яких залучаються різні інтернаціональні та національні культурні ресурси, пов’язані з онімною лексикою, є традиційним ігровим вплітанням нових лексичних одиниць у процес номінації дійсності. Семантика базових онімів у повторюваних ситуаціях видозмінюється, руйнуються вихідні культурні межі, виникає ігрова модальність.

У фразеологічних та паремійних квазіонімах особливу роль відіграє апелятивна семантика їх формативів. В онімній грі активно використовується різноманітна словотворча та семантична техніка, моделі конструювання, різнорівневі експресивні прийоми, покликані впливати на свідомість адресата через апелювання до його почуттів та розуму відповідно до традицій формування мовної картини світу. Засобами творення квазіонімів переважно слугують онімна конверсія, онімна контамінація, телескопія, онімна паронімія, онімне словотворення тощо. Алгоритм ігрових засад номінації реальності складається з етапів від усвідомлення реальності, повторюваних умов ситуації через «галузь думки» до мовних образів та їх реалізації за допомогою мовної гри. Дешифруванню квазіонімів сприяє застосування культурного коду.

У зв’язку з цим перспективним є вивчення появи квазіонімів як активного процесу поповнення словникового запасу з погляду когнітивно-дискурсивного підходу. Можна простежити використання оказіональних телескопізмів в авторських стилях і дискурсивні особливості їх виникнення як у лінгвопрагматичному, так і національно-культурному ракурсах.

References.

References

Андреев 2005: Андреев, В.Н. Квазионимы в русском арго (семантика, функционирование и словообразование) [Текст] : автореф. дис. ... канд. филол. наук / В. Н. Андреев. − Н. Новгород, 2005. ‒ 19 с.

Бартминьский 2005: Бартминьский, Е. Языковой образ мира : очерки по этнолингвистике / Перевод с польского [Текст] / Е. Бартминьский. – М. : “Индрик”, 2005. – 528 с.

Мудрова 20088: Мудрова, Н. Мовна гра як засіб поетики власних назв : автореф. дис. … канд. філол. наук : спеціальність 10.02.15 – "Загальне мовознавство" [Текст] / Н Мудрова. ‒ Донецьк, 2008. ‒ 20 с.

Ономастика 2005: Ономастика в кругу гуманитарных наук : Материалы междунар. науч. конф., Екатеринбург, 20-23 сентября 2005 г. [Текст] – Екатеринбург : Изд-во Урал. ун-та, 2005. – 340 с.

Отин 2010: Отин, Е.С. Словарь коннотативных собственных имен [Текст] / Е. С. Отин. − Изд. 3-е, испр. и доп. − Донецк : Юго-Восток, 2010. − 518 с.

Селіванова 2006: Селіванова, Олена. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія [Текст] / О. Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2006. – 716 с.

Сніховська 2005: Сніховська, І.Е. Механізми, засоби та прийоми мовної гри в сучасній англійській мові [Текст] : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.04 "Германські мови" / І. Е. Сніховська. – Запоріжжя, 2005. – 20 с.

Сапожникова: Сапожникова, Л.М. Современная игровая ономастическая номинация: «говорящие имена» и фиктивные онимы [Электронный ресурс] / Л. М. Сапожникова. – Режим доступа : http://rgf.tversu.ru/node/482. – Название с экрана.

Хейзинга 2011: Хейзинга, Йохан. Homo Ludens. Человек играющий [Текст] / Йохан Хейзинга [Сост. и пер. с нидерл. Д. В. Сильвестрова ; Коммент., указатель Д. Э. Харитоновича]. – СПб. : Изд-во Ивана Лимбаха. 2011. ‒ С. 393-398.

Sources and Abbreviations

Горбач 2006: Горбач, Олекса. Арґо в Україні [Текст] / О.Горбач. - Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2006. - 688 с.

ССУС 2006: Словник сучасного українського сленгу [Упорядник Т. М. Кондратюк]. – Х. : Фоліо, 2006. – 330 с.

ФСССГД 2013: Ужченко, В. Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу [Текст] / Віктор Ужченко, Дмитро Ужченко. – Вид 6-е, доповн. й переробл. – Луганськ : Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2013. – 552 с.

Простежено механізм онімної гри в сучасному мовленні, з’ясовано способи творення квазіонімів; окреслено особливості актуалізації їх вживання в усному мовленні і визначено умови їх сучасного використання. Доведено, що різнорівневі мовні і стилістичні засоби (каламбури, телескопізми, фразеологічні квазіоніми та ін.) є основою для виникнення мовної гри.

Ключові слова: квазіонім, онімна номінація, мовна гра, телескопізм, каламбур, онімна модель творення.

Available 10 January 2015.