"Nominative of Theme" and "Nominative of Concept" as Important Linguistics Terms

Abstract.

«NOMINATIVE OF THEME» AND «NOMINATIVE OF CONCEPT» AS IMPORTANT LINGUISTICS TERMS

Julia Zorina

Vinnitsa Technical College, Vinnytsa, Vinnytsa region, Ukraine

Available 30 September 2012.

Abstract

Relevance

Contemporary Ukrainian language tends to increase of expressivity of speech. The fact that written literary language got closer to the spoken one resulted in activation of partitioned expressive structures, particularly the segmented constructions, which due to their higher expressivity make language more understandable and contribute to maximally informative communication. The necessity to study these active processes is emphasised in scientific-methodological literature. Many articles of domestic and foreign researchers are dedicated to the issues of expressive syntax. However, the theoretical gaps in those studies make them further from definite and generally accepted solution and determine the necessity to continue the studying. It must be especially emphasised that there are not enough papers dedicated to the expressive syntax of the Ukrainian language. So the studying of expressive syntax constructions is becoming relevant, especially at present stage.

Purpose

The purpose of the analysis is to study the expressive syntax phenomena which include segmented constructions, particularly the constructions with the nominative of concept and the nominative of theme.

Tasks

The nominative of concept was either an object of special study, or was referred to in solving the theoretical issues; sometimes such type of syntax constructions was considered among other language phenomena. The task of this article is: to consider the issue of syntactic status of that construction – is it a sentence or the special type of segmented constructions; to find out whether it is possible to consider the terms “nominative of theme” and “nominative of concept” synonyms, or they are different constructions; to study the theory that the nominative of theme and the nominative of concept are structures which belong to segmented constructions.

Conclusion

The nominative of concept, which appeared in literary speech of the XIX century, was spread in the XX century as a method of the expressive syntax. In that status it moved to other written genres, first of all to different journalistic and popular scientific genres. It was reflected in certain change of functions, lexical-semantic structure, change of syntactic organisation of segment and the intonation characteristics. This stage of spreading of the segmented constructions in written language features not only the weakening of expression, but also the appearance of a more neutral construction. Exactly that construction can be called the “nominative of theme”.

In contemporary linguistic literature the terms “nominative of concept” and “nominative of theme” are used as synonyms for naming such segmented constructions. Some researchers use the double name – “nominative of concept or theme”. Although the actual material shows that the constructions united under the general name are heterogeneous. The structures of the first and the second type having common features of syntactic structure are substantially different in several criteria: functional, lexical-semantic, field of use, intonation, punctuation.

Therefore, constructions with the nominative of concept and the nominative of theme are not of the same type and differ in their functions, intonation, lexical-semantic expression and syntactic organisation of segment.

Perspective

The prospect is that the topic-like components in works of contemporary Ukrainian poets and in journalistic texts will be considered in the article on the basis of concrete syntactic material. For the first time in the Ukrainian language it is attempted to differentiate the nominative of concept and the nominative of theme and consider them as segmented constructions – one the phenomena of the expressive syntax.

Research highlights

► The article covers the analysis of topical problem which is called expressive syntax and detailed examination of the segmental constructions – nominative of concept and nominative of theme. ► The question about syntactic status of these constructions was already determined – it’s the sentence or the special type of the segmental constructions, maybe nominative of concept and nominative of theme are synonyms. ► Finally, it was decided, that these terms have their special features.

Keywords: segmented constructions, nominative of concept, nominative of theme, nominative sentence, confined nominative case.

References

Akimova, G. N. (1976). Nabludenia nad segmentirovannymi konstrukciyami v sovremennom russkom yazike.Sintaksis i stilistika, 237-247. Moskva: Izd-vo Mosk. un-ta.

Akimova, G. N. (1980). Novie yavlenia v sintacsicheskom stroe sovremennogo russkogo yazika. Leningrad: Leningradskii gosudarstvennyi un-t.

Akimova, G. N. (1981). Razvitie konstrukcij ekspresivnogo sintaksisa v russkom yazike. Voprosy jazykoznania, 6, 32-35.

Bilodid, I. K. (1968). Stylistika rechennia v ukrayins’kii movy. Dnipropetrovs’k: Vid-vo Dnipropetrovs’kogo un-tu.

Valgina, N. S. (1991). Sintaksis sovremennogo russkogo literaturnogo yazika. Moskva: Vyshcha shkola.

Dudyk, P. S. (1973). Syntaksis suchasnogo ukrayinskogo rozmovnogo literaturnogo movlennyia. Kyyiv: Naukova dumka.

Ivanchenko, E. A. (1966). O razvitii sintaksisa russkogo yazika v sovetskuiu epohu. Razvitie sintaksisa sovremennogo russkogo jazyka, 72-90. Moskva.

Konovalova, T. R. (1974). Ob odnom priyeme ekspressivnogo sintaksisa (sintaksicheskayia sigmentaciya). Voprosy stylistyky, 7, 3-19.

Majorova, L. E. (1984). Imenitel’nij padez predstavlenia I imenitel’nye temy Russkij jazyk, 3, 83-85.

Majorova, L. E (1984). Sintacsicheskii status konstrukcii s iminitel’nym temy I iminitel’nym predstavlenia. Vesnik Leningradskogo gosudarstvennogo un-ta, 4, 20, 74-77.

Moroz, V. Ja. (1997). Nazivnii ujiavlennia jak funkcional’na i gramatichna kategoriya v suchasnii ukrayins’kii literaturnii movy. Avtoref. dis. … kand. filol. nauk. Donetsk.

Peshcovs’kyi, A. M. (1958). Russkii sintaksis v nauchnom osvechenyi. Moskva: Uchpedgiz.

Popov, A. S. (1964). Iminitel’nyj temy I drugie segmentirovannye konstrukcii v sovremennom russkom jazike. Razvitie grammatiki i leksiki sovremennogo russkogo jazyka, 256-276. Moskva: Nauka.

Skovorodnikov, A. P. (1981). Ekspressivnie sintaksicheskie konstrukcii sovremennogo russkogo yazika. Tomsk: Tomskii un-t.

Slyn’ko, I. I. (1994). Sintaksys suchasnoi ukrayinskoi literaturnoi movy. Problemni pytannia. Kyyiv: Vyshcha shkola.

Suchana ukrains’ka literaturna mova, (1972). Suchana ukrains’ka literaturna mova. Kyyiv: Vyshcha shkola.

Harchenko, N. P. (1968). Ob «iminitel’nom predstavleniya». Uchjonye zapiski Dal'nevostochnogo universiteta, XI, 60-68. Uchenye zapiski Dal’nevostochnogo un-ta.

Chabannko, V. A. (1993). Stylistyka ekspresyvnyh zasobiv ukrains’koi movy. Zaporizhzhya: Zaporiz’kyj nacional’nyj universytet.

Correspondence: ledi_ju_555@mail.ru

Vitae

Julia V. Zorina, Lecturer of the Ukrainian language, Candidate for a Degree, methodologist, Vinnitsa Technical College. Her scientific interests focus on expressive syntax, segmented constructions, topic-like components, phenomena of the nominative of concept and the nominative of theme.

Article.

Юлія Зоріна

УДК 811.161.2’367

«НАЗИВНИЙ УЯВЛЕННЯ» І «НАЗИВНИЙ ТЕМИ» ЯК ЛІНГВІСТИЧНІ ТЕРМІНИ

Статтю присвячено розгляду актуальної проблеми експресивного синтаксису – вивченню сегментованих конструкцій – «називний уявлення» та «називний теми». Досліджено питання про синтаксичний статус цих побудов – це речення чи особливий тип сегментованих конструкцій; розглянуто погляд, що терміни «називний теми» і «називний уявлення», можливо, є синонімами; зроблений висновок, що «називний уявлення» та «називний теми» – різні побудови, які мають істотні відмінності за декількома ознаками.

Ключові слова: сегментовані конструкції, називний уявлення, називний теми, експресія, номінативне речення, ізольований номінатив.

Постановка проблеми. Сучасний синтаксис, на відміну від класичної форми, склався на початку XX століття. У ньому переважають експліцитні зв’язки, і це змінює загальну ритміко-мелодійну структуру: різко зменшується довжина речень-висловлень, граматичні межі речень порушуються шляхом можливого відчленування компонентів цього речення. Найважливіше місце посідають синтаксичні побудови, експресивність яких закладена саме в граматичну структуру. Сегментовані конструкції є одним із надзвичайно продуктивних засобів творення експресії на синтаксичному рівні. Загальна сутність явищ синтаксичної сегментації полягає у розчленуванні висловлення, певної комунікативної одиниці на дві взаємопов’язані і водночас протиставні частини з метою актуалізації кожної з них, легшого їх сприйняття. У синтаксичному плані перша з цих частин (тема) є відносно автономною і досить чітко відмежовується паузою від другої частини (реми), певною мірою контрастує їй. Корелятом реми й водночас одиницею, що єднає всю сегментовану конструкцію, найчастіше виступає займенник у поєднанні з часткою або без неї. У писемному мовленні показником паузи, її диференційної функції, виступає розділовий знак – тире, крапка, знак оклику, три крапки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Традиційним об’єктом дослідження художньої мови є аналіз конструкцій з називним уявлення та називним теми. Суперечливим та невизначеним дотепер залишається питання про назву таких сегментованих конструкцій. У лінгвістичній літературі терміни «називний уявлення» та «називний теми» використовуються як синоніми. Однак фактичний матеріал свідчить, що конструкції, об’єднані загальною назвою, є неоднорідними. Серед останніх досліджень, присвячених таким побудовам, потребують нашої уваги роботи О.О. Попова, Л.Є. Майорової, М.У. Каранської, І.Я. Рословця, Л.О. Кадомцевої, В.В. Бабайцевої, П.С. Дудика, Ю.В. Лисенка, В.В. Різун, Л.Ю. Шевцової.

Мета. Метою аналізу виступає вивчення явищ експресивного синтаксису, до яких належать сегментовані конструкції, а саме конструкцій з називним уявлення і називним теми.

Постановка завдання. Називний уявлення або ставав об’єктом спеціального дослідження, або до нього звертались, вирішуючи теоретичні проблеми; іноді такий тип синтаксичних побудов розглядався серед інших мовних явищ. Завданнями цієї статті є: розглянути питання про синтаксичний статус цієї конструкції – це речення чи особливий тип сегментованих побудов; з’ясувати, чи можливо вважати терміни «називний теми» і «називний уявлення» синонімами, чи це є різні конструкції; дослідити положення про те, що називний уявлення та називний теми – це структури, які належать до сегментованих конструкції.

Виклад основного матеріалу. У лінгвістиці сформувалися декілька напрямків для визначення вищеназваних конструкцій. Перший напрямок пов'язаний з розглядом питання про синтаксичний статус цієї конструкції: чи вважати її реченням, чи особливим типом сегментованих побудов (Є.М. Галкіна-Федорук, З.К. Тарланов, П.С. Дудик, Л.О. Кадомцева, Ю.В. Лисенко, В.В. Різун, Л.Ю. Шевцова). Подібний підхід виявляє різні погляди вчених на питання про предикативність конструкцій з називним уявлення. Такий підхід є можливим через уявлення про обмежену кількість, незмінність та незалежність синтаксичних структур між собою. Такими структурами, як правило, вважаються двоскладні та односкладні (або лише їх дієслівні типи), отже, всі інші утворення – це є «відхилення» від базових конструкцій, їх неповні реалізації тощо.

Дослідники другого напрямку послуговуються термінами «називний теми» і «називний уявлення» як синонімами. Одні лінгвісти, наслідуючи О.М. Пєшковського, надають перевагу терміну «називний уявлення», інші, наслідуючи О.С. Попова, – «називний теми». Деякі дослідники послуговуються подвійною назвою – «називний уявлення або теми». Проте фактичний матеріал показує, що конструкції, що об'єднуються під загальною назвою, неоднорідні.

Третій напрямок пов'язаний з вивченням називного уявлення та називного теми як сегментованих конструкцій. Л.Є. Майорова, Г.М. Акімова, В.Я. Мороз пропонують розмежувати називний уявлення та називний теми: ці конструкції різняться сферою стилістичного використання, своєрідністю функціонування, експресивною виразністю, лексичною семантикою, інтонацією і становлять собою різні етапи розвитку сегментованих конструкцій. Саме такої думки ми будемо дотримуватися при вивченні цих побудов.

На думку дослідників, слід розмежовувати дві групи сегментованих конструкцій:

1. Конструкції на зразок: Степи... Змалку входили вони в свідомості дітей робітничого передмістя (О. Гончар); Очі зрадника... Скільки в них захолонуло жаху, коли побачили пістолет... (О. Опанасюк); Воля! Вони знали, що до неї ще далеко. Що за неї треба буде ще багато платити (М. Данилюк) тощо;

2. Конструкції типу: Обов’язок... Що таке обов’язок? Перед ким? (О. Бердник); Дівча... Що ж дівча? Клопоту з ним не було (Л. Письменна); Довго я виходив із війни, пробивав духовне скам’яніння. Вірші давніх літ... А де ж вони? Бракувало щирості й уміння (М. Руденко) і под.

Конструкції першого типу є «називними уявлення», а конструкції другого – «називними теми». Незважаючи на спільні риси синтаксичної будови, вони мають істотні розбіжності за кількома напрямами: функціональним, лексико-семантичним, стилістичним та інтонаційним. Г.М. Акімова, Л.Є. Майорова зауважують, що активізація конструкцій з називним уявлення і конструкцій з називним теми, а особливо поширення сфери їх функціонування, примушують розглядати ці побудови диференційовано. Такого ж погляду дотримується В.Я. Мороз, на думку якої слід користуватися терміном «називний теми» у науковому, науково-популярному та публіцистичному стилях мовлення, а терміном «називний уявлення» – в художньому [Мороз 1997].

Називний уявлення – це іменник у називному відмінку або словосполучення на базі такого іменника. Термін «називний уявлення» має давню традицію. Вперше використав його О.М. Пєшковський у третьому виданні книги «Русский синтаксис в научном освещении» 1927 року. Він же запропонував та обрав термін «називні уявлення» з кількох варіантів: «репрезентативний», «імажинативний», «ідейний», «відтворювальний» [Пешковский 1958: 404-407].

О.М. Пєшковський пояснює цю конструкцію на психологічній основі, звертає увагу, що з її допомогою визначаються ізольовані уявлення предметів, і зараховує номінативний уявлення до слів та словосполучень, які не утворюють ані речень, ані їх частин. Таке тлумачення знайшло відображення у багатьох дослідженнях з синтаксису: називний уявлення називає предмет або явище, уявлення про які виникає у свідомості мовця. Це тлумачення суперечить положенню, згідно з яким у системі мови слова співвідносяться саме з поняттями, а не з уявленнями [Пешковский 1958: 100‑101]. Вжите у такій конструкції слово співвідноситься з поняттям, а не набуває індивідуального наочно-чуттєвого характеру. Отже, термін «номінативний уявлення» є певною мірою невдалим через зв’язок із психологією уявлень. Це вже не передача усного мовлення, а книжний прийом, який вживається в поезії та художній прозі. Називний уявлення характеризується О.М. Пєшковським у логіко-психологічному аспекті, звертаючи увагу на інтонацію. Автор відзначає, що називному уявлення властива самостійна інтонація, тембр якої можна охарактеризувати як «задумливий» [Пешковский 1958: 109].

Таким чином, перед нами книжна експресивна модифікація розмовної конструкції, яка вживається в авторському мовленні. Різноманітні варіанти пунктуаційного оформлення (крапка, знак оклику, знак питання, три крапки) свідчать про інтонаційну завантаженість називного уявлення, що став сильним елементом писемного мовлення.

Дотримуючись погляду О.М. Пєшковського, деякі вчені (В.В. Бабайцева, Ю.В. Лисенко, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.) використовують поняття «називний уявлення» як термін для позначення синтаксичної конструкції з іменником або кількісним числівником у ролі стрижневого слова.

О.С. Попов відмовляється від терміна «називний уявлення» і пропонує термін «називний теми». Останній, на його думку, позбавлений психологізму і може вживатися як назва для широкого кола номінативних сегментованих побудов. О.С. Попов відзначає поступове поширення називного уявлення в публіцистичних і науково-популярних текстах. До 50-х років ХХ століття ці конструкції слугували високому стилю, вони надавали мовленню святковості, а після 50-х – 60-х років ХХ століття їхнє вживання поширилось не тільки в художніх текстах, але й у текстах публіцистики. Поступове поширення називного уявлення свідчить про зміни в цій конструкції, що призвело до думки закріпити термін «називний теми» за тими синтаксичними конструкціями, які, зберігаючи основну синтаксичну сутність називного уявлення, тобто залишаючись сегментованими, змінюють стилістичну і функціональну направленість. Порівняйте:

Щастя... Хіба можливе воно без праці, яку полюбив?

(«Літературна Україна», 08.06.2006).

2. Комп’ютер в школі: директор чи помічник;

Стіни... Вони давно потребують ремонту і реставрації

(«Культура і життя», 20.04.2005).

Одразу ж відчувається інша стилістична тональність конструкцій другого ряду. І зустрічається вона переважно в публіцистичних текстах.

О.С. Попов, який скрупульозно вивчав конструкцію з називним уявлення, розглядає сегментацію на рівні тексту, показуючи співвідношення заголовків з наступним текстом, відзначаючи близькість називного уявлення і номінативних речень (в деяких випадках). Замість назви конструкції «називний уявлення» (термін Пєшковського) він пропонує термін «називний теми». Звісно, осмислення тієї чи іншої конструкції як називного уявлення (називного теми) залежить від деяких факторів: називний уявлення зустрічається в художній літературі та в публіцистиці. Однак, у публіцистиці, на думку Л.Є. Майорової, його експресивна сила слабшає, і він може розглядатися як називний теми. В нашому дослідженні ми будемо дотримуватися саме цієї думки. Справа в тому, що газетно-публіцистичні жанри виробляють синтаксичні кліше, а клішованість стирає експресивну силу називного уявлення. У публіцистиці називний уявлення зустрічається в тих жанрах, які мають установку на емоційний вплив: Батьківщина... Як багато вона в себе вмістила... («Культура і життя», 20.04.2005).

Називний уявлення – відбиття не тільки об’єкта подальших роздумів, а й вираження позитивного або негативного ставлення до цього об’єкта. Ми можемо експлікувати модальну рамку: Батьківщина (Я уявляю...; Я відчуваю...; Я пам’ятаю....), чого не можна робити з називним теми. Називний уявлення належить до сфери етичної та естетичної, це відбиття не тільки об’єкта подальших роздумів, а й вираження ставлення (позитивного або негативного).

Називний теми – це термін, що точніше відображає сутність сегментованої конструкції без психологізму; це розчленування висловлювання на сегмент і базову частину. У структурах з називним теми лексика різноманітніша. Поряд з авторськими іменниками можуть вживатися конкретні: студентський обід, кефір, консерви тощо. Такі конструкції характерні для газетно-публіцистичного стилю. Слово, що означає предмет висловлювання, виноситься в препозицію для того, щоб привернути до нього увагу: інформація надається «порціями», розчленовано. Це можна робити тільки у газетному стилі.

І нарешті, істотні відмінності між називним уявлення і називним теми спостерігаються в інтонації. У прикладах з «класичним» називним уявлення звучання незавершене. Після називного уявлення тон підвищується, наголошений голосний розтягнений, в інтонації виражена експресія – глибока пауза «логіко-психологічного характеру» [Пешковский 1958: 60-68]. Називному теми не притаманний такий специфічний інтонаційний рисунок. Його інтонація близька до інтонації номінативного речення. У конструкціях з називним теми відзначається пониження тону, завершеність звучання, наголошений голосний не розтягується, інтонація нейтральна. Визначити цю конструкцію можна тільки в контексті. Після називного теми теж наявна пауза, але вона значно менша, ніж після називного уявлення.

У писемному тексті вираженням інтонації є розділові знаки, які будуть різними для називного теми і для називного уявлення. Після називного уявлення найчастіше бувають: три крапки, знак оклику, знак питання з трьома крапками, іноді просто знак питання. Після називного теми найчастіше ставиться крапка, що робить експресивний відтінок менш виразним.

Структурно найпростіша організація властива сегментним утворенням з подвійним позначенням того самого предмета іменником і займенником, тобто з одночленною темою (підметом), що оформляється як окреме речення (називний теми, називний уявлення), і ремою, яка має своїм ядром особовий займенник, що його розгортає, уточнює весь подальший склад синтаксичної конструкції: Поле... Якщо воно взимі скулене, а то ще більше присіло. Над ним щоразу перебігав вітер немов оглядав, чи все в порядку (Р. Купчинський); А краб... Який несхожий він на чорно-зеленого неповороткого річкового рака! (В. Росін, В. Суслов); Святі вогні... Вони ж твої, твої! В них людство еру впізнає нову (М. Руденко) тощо.

Думка, згідно з якою називний теми зараховується до загалу номінативного речення, є досить поширеною (див. праці В.В. Бабайцевої, П.С. Дудика, Л.О. Кадомцевої, Ю.В. Лисенка, В.В. Різун, Л.Ю. Шевцової та ін.). Дослідники аргументують це морфологічною природою головного члена, інтонаційною самостійністю, двочленністю логіко-психологічного судження.

З номінативним реченням називний уявлення/теми схожий за формою, але йому не властива предикативна інформація. Номінативне речення може замінятися типовими реченнями, може виступати ізольовано, без будь-яких сусідніх речень, не втрачаючи своєї специфіки. Такі речення створені для опису: в них закладені великі зображальні можливості, вони можуть відтворювати одну мить; лінійний опис подій в цих реченнях неможливий: вони фіксують лише теперішній час.

Інша група лінгвістів (В.В. Виноградов, Л.Є. Майорова, О.М. Пєшковський, О.Д. Пономарів, О.С. Попов, І.П. Распопов, Н.Ю. Шведова, Н.С. Валгіна, Т.Р. Коновалова та ін.) не вважають номінативний теми реченням. Т.Р. Коновалова відзначає: «Сегмент, не виконуючи ролі члена речення, не може бути самостійним реченням, будучи виділеним в окрему інтонаційно-граматичну фразу» [Коновалова 1974: 8]. За справедливим твердженням Н.С. Валгіної, ізольовані номінативи «позбавлені значення битійності та інтонаційної закінченості; якщо їх розглядати окремо, то вони не виконують комунікативної функції, яка властива номінативним реченням, вони існують тільки в складі синтаксичних цілих, тобто завжди стоять при другому реченні, пов’язуючись з ним логічно та інтонаційно» [Валгина 1991: 194].

Називний теми, маючи таку ж будову, як номінативне речення, речення не утворює: в ньому відсутні предикативні категорії модальності, часу й особи. Називний теми вимовляється з особливою, самостійною інтонацією, утворюючи інтонаційне поле, фразу. Однак, інтонація виконує функцію видільну та емоційну, але не предикативну. Називний теми – це своєрідний супутник наступного речення, заради якого він і утворюється. Називний теми – це самостійна конструкція, але вона тісно пов’язана з наступним реченням, спирається на нього. Саме цей зв’язок, у якому виявляється службова функція називного теми, його несамостійність, дозволяє відділити цю конструкцію від номінативного речення, яке синтаксично є самостійним висловлюванням. На нашу думку, називний теми і номінативне речення – це різні конструкції.

Цікавий погляд на структури такого типу висловлюють Н.В. Гуйванюк, І.І. Слинько, М.Ф. Кобилянська, вважаючи їх комунікатами. Це мотивується тим, що вони «...не мають таких граматичних обмежень, як речення, тому ними можуть бути будь-які повнозначні та службові слова. Це означає, що їх важко систематизувати» [Слинько 1994: 286]. При цьому дослідники виділяють три групи форм комунікатів: 1) форми уявлення і називання; 2) вказівні форми; 3) форми замінників речення.

Концепція розподілу структур на «називний теми» та «називний уявлення», поза всяким сумнівом, заслуговує на увагу. Водночас, слід наголосити, що подекуди використання лексико-семантичного та функціонального критеріїв для диференціації «номінативного теми» та «номінативного уявлення» не є достатнім. Фактичний матеріал свідчить, що ці два явища інколи досить важко відрізнити й правильніше було б користуватися одним поняттям, зважаючи на логіко-граматичний критерій. Ці конструкції вимагають подальшого вивчення, й адекватного терміна для позначення синтаксичного статусу їх в лінгвістичній літературі ще не знайдено.

Сутність конструкції, що включають називний теми, вдало розкривається з позиції теорії актуального членування речення. Згідно з цією теорією, в реченні можна виділити два основних смислових елементи: те, про що будь-що висловлюють (тобто основу висловлювання, тему), і те, що висловлюють про цю основу (ядро висловлювання, нове, рему). Актуальне членування відбувається за допомогою засобів інтонації і порядку слів. Називний теми, передбачаючи тему наступного речення, підкреслює її, створює особливу напругу, настрій очікування. Якщо розглядати називний теми одночасно з наступним реченням, то можна зазначити, що в цьому сегментованому висловлюванні тема визначається двічі, причому другий раз частіше за все за допомогою займенників. Тому, на думку О.М. Пєшковського, твердження, що «речення, яке знаходиться після називного теми, містить тільки рему, а все складне висловлювання членується на тему й рему, є неточним. Речення, що розташоване за називним теми, само по собі виділяє тему й рему, але тема цього речення отримує тут вторинне визначення: своє первинне визначення вона отримала в попередній конструкції» [Пешковский 1958]. Саме внаслідок цього подвійного визначення теми й створюється експресія висловлювання. У цьому можна переконатися, якщо порівняти експресивну конструкцію зі звичайною.

У розмовному мовленні часто зустрічаються речення, у яких, на перший погляд, можна виділити два підмети: перше – незайменниковий іменник, друге – займенниковий іменник. Стіни... вони давно потребують ремонту; Німець, він завжди був жадібний до чужої землі.

Ця конструкція вимовляється з особливою інтонацією: перша частина вимовляється з підвищенням тону, друга починається з пониження тону. Все речення при цьому має єдиний інтонаційний рисунок і представляє собою інтонаційну єдність. Такі речення поширені не тільки в розмовному різновиді літературної мови, але й у діалектах.

Неодноразово описувались різні модифікації таких побудов, основою яких і є конструкція з формою називного відмінка. Наприклад: А дочка ваша, вона історик? Подібні конструкції нагадують «лекторський» називний Пєшковського. Перед нами слабкі елементи розмовного мовлення.

У «Граматиці сучасної російської мови» (1970) використовується термін «форми уявлення», а у «Російській граматиці» (1980) застосовується термін «форми називання». Автори підручника «Сучасна українська літературна мова» (за загальною ред. акад. І.К. Білодіда) пропонують термін «називний уявлення».

Висновок. Отже, називний уявлення, що виник у художньому мовленні ХІХ століття, поширився як прийом експресивного синтаксису в XX столітті. Він перейшов у інші писемні жанри, перш за все, в різні публіцистичні та науково-популярні жанри. Це знайшло своє відображення в деякій зміні функцій, лексико-семантичній будові, зміні синтаксичної організації сегмента та інтонаційній характеристиці. Цей етап поширення сегментованих конструкцій в писемному мовленні відзначається не тільки послабленням експресії, але й появою більш нейтральної конструкції. Саме цю конструкцію можна назвати називним теми.

У сучасній лінгвістичній літературі для назви таких сегментованих конструкцій використовуються як синоніми два терміни: «називний уявлення» і «називний теми». Деякі дослідники використовують подвійну назву – «називний уявлення або теми». Проте фактичний матеріал показує, що конструкції, об'єднані під загальною назвою, неоднорідні. Конструкції першого й другого типів, володіючи загальними рисами синтаксичної будови, мають істотні відмінності за декількома ознаками: функціональною, лексико-семантичною, сферою вживання, інтонаційною, пунктуаційною.

Таким чином, конструкції з називним уявлення і з називним теми – це неоднотипні побудови, які різняться своїми функціями, інтонацією, лексико-семантичним вираженням і синтаксичною організацією сегмента.

Перспектива. Перспективним є те, що в статті будуть досліджені на конкретному синтаксичному матеріалі топікоподібні компоненти у творах сучасних українських поетів та текстах публіцистики. Вперше в українській мові робиться спроба розмежувати називний уявлення і називний теми й розглянути їх як сегментовані конструкції – одне з явищ експресивного синтаксису.

References.

Література

Акимова 1976: Акимова, Г.Н. Наблюдения над сегментированными конструкциями в современном русском языке [Текст] / Г. Н. Акимова // Синтаксис и стилистика. – М. : МГУ, 1976. – С. 237-247.

Акимова 1980: Акимова, Г.Н. Новые явления в синтаксическом строе современного русского языка [Текст] / Г. Н. Акимова. – Л. : ЛГУ, 1980. – 222 с.

Акимова 1981: Акимова, Г.Н. Развитие конструкций экспрессивного синтаксиса в русском языке [Текст] / Г. Н. Акимова // Вопросы языкознания. – 1981. – № 6. – С. 32-35.

Білодід 1968: Білодід, І.К. Стилістика речення в українській мові [Текст] / І. К. Білодід, В.С. Ващенко. – Дніпропетровськ : Дніпропетровський держ. ун-т, 1968. – 158 с.

Валгина 1991: Валгина, Н.С. Синтаксис современного русского литературного языка [Текст] / Н. С. Валгина. – М. : Высшая школа, 1991. – 432 с.

Дудик 1973: Дудик, П.С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення [Текст] / П. С. Дудик . – К. : Наукова думка, 1973. – 183 с.

Иванчикова 1966: Иванчикова, Е.А. О развитии синтаксиса русского языка в советскую эпоху [Текст] / Е. А. Иванчикова // Развитие синтаксиса современного русского языка. – М., 1966. – С. 72-90.

Коновалова 1974: Коновалова, Т.Р. Об одном приёме экспрессивного синтаксиса (синтаксическая природа сегментации) [Текст] / Т. Р. Коновалова // Вопросы стилистики. – 1974. – Вып. 7. – С. 3-19.

Майорова 1984а: Майорова, Л.Е. Именительный падеж представления и именительный темы [Текст] / Л. Е. Майорова // РЯШ. – 1984. – № 3. – С. 83-85.

Майорова 1984б: Майорова, Л.Е Синтаксический статус конструкций с именительным темы и именительным представления [Текст] / Л. Е. Майорова // Вестник ЛГУ. – 1984. – Вып. 4. – № 20. – С. 74-77.

Мороз 1997: Мороз, В.Я. Називний уявлення як функціональна і граматична категорія в сучасній українській літературній мові [Текст] : автореф. дис. … канд. филол. наук : 10.02.01 / В. Я. Мороз. – Д., 1997. – 23 с.

Пешковский 1958: Пешковский, А.М. Русский синтаксис в научном освещении [Текст] / А. М. Пешковский. – М. : Учпедгиз, 1958. – 511 с.

Попов 1964: Попов, А.С. Именительный темы и другие сегментированные конструкции в современном русском языке [Текст] / А. С. Попов // Развитие грамматики и лексики современного русского языка. – М. : Наука, 1964. – С. 256-276.

Сковородников 1981: Сковородников, А.П. Экспрессивные синтаксические конструкции современного русского литературного языка : Опыт системного исследования [Текст] / А. П. Сковородников. – Томск : Томский ун-т, 1981. – 255 с.

Слинько 1994: Слинько, І.І. Синтаксис сучасної української літературної мови. Проблемні питання [Текст] / І. І. Слинько, Н. В Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська – К. : Вища школа, 1994. – 672 с.

Сучасна 1972: Сучасна українська літературна мова. Синтаксис [Текст] / За заг. ред. І. К. Білодіда. – К. : Наукова думка, 1972. – 312 с.

Харченко 1968: Харченко, Н.П. Об «именительном представления» [Текст] // Учёные записки Дальневосточного университета. – 1968. – Т. ХI. – С. 60-68.

Чабаненко 1993: Чабаненко, В.А. Стилістика експресивних засобів української мови [Текст] / В. А. Чабаненко. – Запоріжжя : Запорізький ун-т, 1993. – 215 с.

Статья посвящена рассмотрению актуальной проблемы экспрессивного синтаксиса – изучению сегментированных конструкций – «именительного темы» и «именительного представления». Исследован вопрос о синтаксическом статусе этих построений – это предложение или особый тип сегментированных конструкций; рассмотрена точка зрения, что «именительный темы» и «именительный представления», возможно, являются синонимами; сделан вывод о том, что «именительный темы» и «именительный представления» – разные построения, которые различаются по некоторым признакам.

Ключевые слова: сегментированные конструкции, именительный представления, именительный темы, номинативное предложение, изолированный номинатив.

The article covers the analysis of topical problem which is called expressive syntax and detailed examination of the segmental constructions – nominative of concept and nominative of theme. The question about syntactic status of these constructions was already determined – it’s the sentence or the special type of the segmental constructions, maybe nominative of concept and nominative of theme are synonyms. Finally, it was decided, that these terms have their special features.

Keywords: segmented constructions, nominative of concept, nominative of theme, nominative sentence, confined nominative case.

Надійшла до редакції 30 вересня 2012 року.