The Linguistic Creative Potential of Peripheral Elements of Functional-Semantic Field of Irreality

Abstract.

THE LINGUISTIC CREATIVE POTENTIAL OF PERIPHERAL ELEMENTS OF FUNCTIONAL-SEMANTIC FIELD OFIRREALITY

Ganna Yemelyanenko

Department of Ukrainian Language and Applied Linguistics, Donetsk National University, Donetsk, Donetsk region, Ukraine

Available 30 September 2013.

Abstract

Relevance

An important question appears about the implementation of the linguistic creative potential by different types of modalems and correlation of achievements of modern theoretical grammar with active processes of modern language, because language units reflect the knowledge by the subject of the environment. Traces of the features of the modality disclosure will allow to delineate the boundaries of such philosophical concepts as truth and reality more clearly. All expressed determines the relevance of the research topic.

Purpose

The purpose of the article is to characterize the linguistic creative potential of peripheral components of functional-semantic field of irreality.

Tasks

The goal led to the solution of such problems: 1) to determine which components of the functional-semantic field of irreality should be classified as the periphery of the proposed field, 2) to investigate the semantic and formal specificity of the functional-semantic field of irreality, and 3) to analyze the features expression of different types of peripheral modality of the functional-semantic field of irreality in texts of different types and different time slices.

Conclusion

Thus, the analysis of statistical data indicates existence of these trends: 1) in the literature of the 21^th century tracks which transfer modal meaning ​​were used less often; 2) in the modern artistic discourse syncretized functioning of modality types is observed more often.

The greatest linguistic creative potential is inherent in texts of artistic style. Overall units of any level of functional-semantic field can become the implementers of the linguistic creative potential. However, the supreme expression of the creativity is inherent in non-specialized methods of expressing modality irreality: the very fact of substitution of specialized language units with unspecialized – is an act of linguistic creativity.

Perspective

For the further investigation of the linguistic creative potential of functional-semantic field the thorough analysis of combining verbal means (grammatical and lexical modalities) with paraverbal (kreolizovani texts; texts generated in a multimedia communication environment, etc.) raises important.

Research highlights

► In the article the frame concerning the linguistic creativity as a new object of linguistic research has been viewed. ► The specific of the phenomenon and some regularities of realization of communicants` linguistic creative potential have been reflected. ► It is very important to investigate linguistic creativity in keeping with theory of actualization. ► The reason of such approach is necessary correlation of modern theoretic grammatical achievements with active processes which are in evidence in language.

Keywords: functional-semantic field of irreality, linguistic creativity, modality, hypothetic mood, imperative mood, optative mood, quasi-indicative mood.

References

Alabuzhev, K. V. (2008). Aktualizatsiya estetychnoho potentsialu leksychnykh odynyts' u rosiys'kiy rok-poeziyi. Avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. filol. nauk. Spets. "Rosiys'ka mova". Kyiv.

Vas'kiv, M. S. (2004). Hrafika yak kompozytsiynyy pryyom uvyraznennya (Roman Ya. Olesicha "Na ozerakh vohni"). Visnyk Zhytomyrs'koho derzhavnoho universytetu im. I. Franka. 16, 48-50.

Zahnitko, A. P. (1996 a). Ukrayins'kyy syntaksys. Ch. I. K.: IZMN.

Zahnitko, A. P. (1996 b). Ukrayins'kyy syntaksys. Ch. II. K.: IZMN.

Zaliznjak, A. A. (2007). Semantika kavychek. M.: RGGU.

Il'chenko, V. I. (2003). Ekspresiya vlasnykh nazv yak zasib publitsystyky. Avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. filol. nauk. Spets. 10.01.08 "Zhurnalistyka". Kyiv.

Kyselyuk, N. P. (2009). Verbal'ni ta neverbal'ni zasoby aktualizatsiyi emotsiynoho stanu radosti v khudozhn'omu dyskursi (na materiali anhlomovnoyi prozy XX-XXI stolit'). Avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. filol. nauk. Spets. 10.02.04 "Hermans'ki movy". Kyiv.

Kuznyetsova, H. V. (2005). Kohnityvnyy analiz semantychnykh zrushen' u frazeolohichnykh odynytsyakh-zaholovkakh khudozhnikh tekstiv (na materiali suchasnoyi anhlomovnoyi prozy). Visnyk Zhytomyrs'koho derzhavnoho universytetu im. I. Franka. 23, 158-163.

Petrova, N. E. (2006). "Obratnaja" perehodnost' sredi chastej rechi kak aktualizacija vnutrennej formy. Kul'turanarodov Prichernomor'ja. 92, 21-23.

Correspondence: kyrba-atu@rambler.ru

Vitae

Ganna V. Yemelyanenko is Candidate of Philology, Associate Professor at Department of Ukrainian Language and Applied Linguistics in Donetsk National University. Her research areas include paralinguistics, creative grammar, and text linguistics.

Article.

Ganna Yemelyanenko

УДК 811.161.2’373.4

ЛІНГВОКРЕАТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПЕРИФЕРІЙНИХ КОМПОНЕНТІВ

ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ ІРРЕАЛЬНОЇ МОДАЛЬНОСТІ

In the article the frame concerning the linguistic creativity as a new object of linguistic research has been viewed. The specific of the phenomenon and some regularities of realization of communicants’ linguistic creative potential have been reflected. It is very important to investigate linguistic creativity in keeping with theory of actualization. The reason of such approach is necessary correlation of modern theoretic grammatical achievements with active processes which are in evidence in language.

Keywords: functional-semantic field of irreality, linguistic creativity, modality, hypothetic mood, imperative mood, optative mood, quasi-indicative mood.

Досі не існує повного опису лінгвокреативного потенціалу мовних одиниць, хоча досліджено багато різноманітних аспектів вербальної та паравербальної лінгвокреативності: актуалізація естетичного потенціалу лексичних одиниць [Алабужев 2008]; паравербальні засоби як прийом увиразнення висловлення [Васьків 2004; Киселюк 2009]; нові явища в синтаксисі [Загнітко 1996 а; Загнітко 1996 б]; семантика пунктуаційних знаків [Зализняк 2007]; експресія власних назв [Ільченко 2003; Петрова 2006]; актуалізація мовних одиниць у заголовках [Кузнєцова 2007] тощо. Поза увагою науковців залишаються такі питання, як просодична реалізація лінгвокреативності, зв’язок між лінгвокреативністю та мультимедійністю комунікативного середовища (особливо актуальним це питання постає в дослідженні мовлення в межах інтернет-дискурсу); специфіка функціонування модалем як лексичних і граматичних одиниць, що реалізують свій лінгвокреативний потенціал на рівні тексту. Важливим постає питання про реалізацію лінгвокреативного потенціалу різними типами модалем і співвіднесення досягнень сучасної теоретичної граматики з активними процесами сучасної мови, адже мовні одиниці відбивають пізнання суб’єктом навколишнього світу. Простеження особливостей вияву модальностей дозволить чіткіше окреслити межі таких філософських понять, як істина й реальність. Усе висловлене зумовлює актуальність теми дослідження.

Об’єкт дослідження − ірреальна модальність як реалізатор лінгвокреативності. Предмет – периферійні компоненти функціонально-семантичного поля (ФСП) ірреальної модальності. Мета статті − схарактеризувати лінгвокреативний потенціал периферійних компонентів ФСП ірреальної модальності. Мета зумовила розв’язання таких завдань: 1) встановити, які компоненти ФСП ірреальності слід відносити до периферії розглядуваного поля; 2) дослідити семантичну та формальну специфіку ФСП ірреальності; 3) проаналізувати особливості вияву різних типів периферійних модалем ФСП ірреальності в текстах різних типів та різних часових зрізів.

Розглянуто та проаналізовано 10293 модалеми. Джерела фактичного матеріалу – тексти художнього, публіцистичного, наукового, епістолярного та розмовного стилів української мови. Основа розглядуваного ФСП – семантична категорія ірреальності. Базові семантичні типи – гіпотетив, імператив, оптатив і квазі-індикатив. Серед неспеціалізованих реалізаторів модальності найчисленнішою постає група лексем зі значенням ірреальності − 2776 модалем (26,97 %); до периферії ФСП ірреальної модальності також належать тропи зі значенням ірреальності (саме їм притаманний надзвичайно потужний лінгвокреативний потенціал) − 895 модалем (8,7 %) та дієслова-транспозити − 882 модалеми (8,57 %). Найменше периферійних компонентів містить група, яка включає вставлені конструкції − 109 модалем (1,06 %).

1. Лексеми зі значенням ірреальності. Лексичні реалізатори − найтиповіші модалеми, розташовані на периферії ФСП ірреальної модальності. Вияв ірреальної модальності − не основна функція цих слів. Часто лексеми подібного типу просто констатують перебування суб’єкта у певному стані (скепсис, прагнення досягти певних результатів, той чи інший ментальний процес). Вказівка на нереальність для них − додаткова семантика.

1.1. Ірреальна модальність потенційного типу, реалізована лексичними засобами. Специфічне значення ірреальності виражають дієслова, які граматично належать до індикатива, а лексично − до гіпотетива. Граматичне значення фіксує реальність емоції, реальність почуття, думки, а лексичне − ірреальність, ефемерність об’єкта або дії, на яких думка сфокусована. До таких модалем належать дієслова думати, гадати, вважати,передбачати, догадуватися, почасти − сподіватися, надіятися (ці слова також можуть реалізувати оптативну семантику) тощо: Думав – гад він, знищу. Ах, їдять його комарі, думаєш (У. Самчук); Я б завів собі пса, якби не мусив їздити (Г. Пагутяк); Я не маю на тебе зла. Ти ніколи не знав, чого хочеш насправді (Г. Пагутяк). Також значення гіпотетичності притаманне почасти дієсловам типу снитися, маритися, ввижатися, здаватися: Непомітно Олежко задрімав. Снилося йому, що хтось нечутно ступає по опалому листі м’якими лапами і тихо посопує (А. Михайленко). Значення примарності, неістинності описуваної ситуації або події передбачає кваліфікацію цієї дії як ірреальної.

Певною мірою ірреальну модальність передають дієслова, які позначають володіння майстерністю, навичками, хистом: Та який же ти артист, як не вмієш нот читати… (Д. Павличко); Добре, думала я, якщо є куди сховатись у разі чийогось приходу, добре вміти майстерно приховувати себе від інших, узагалі добре вміти ховатися (Т. Малярчук). Тут сполучення дієслів не вмієш читати, вміти ховатися, вміти приховувати означає не виконувану на певний момент дію, але таку, що може бути здійснена за бажання суб’єкта або за наявності певних обставин. До групи лексичних реалізаторів модальності належать також форми на -но, -то: Мені жалко вас… Але й цього вам не дано зрозуміти (А. Дімаров).

Гіпотезу можуть позначати абстрактні іменники: Часто складається враження, що той чи інший поет, згубивши за якимось поворотом художні орієнтири, заблудився в хащах повзучого емпіризму, ковзької ілюстративності, претенсійного менторства чи усталено-традиційного милування й оспівування, звідки вже не сила вибитись на дорогу справжнього мистецтва (В. Стус); Я завжди казала йому, що все буде добре. Він мені вірив. Іноді аж дратувала ця його нічим не підкріплена довірливість, але боротися з нею – означало б бути ворогом самій собі. Нехай хоч поки що (Т. Малярчук).

Іноді іменники зі значенням ірреальності входять до складу метафори. Інкорпорування іменника в метафору спричиняє підвищення лінгвокреативного потенціалу мовної одиниці: – То ти мене вже записала в посланці долі? Аби ж це було так, – насмішкувато хмикає старий бджоляр (М. Стельмах). В аналізованому прикладі, завдяки метафоричності висловлення, піднесеність, пафосність іменникового сполучення посланець долі дещо контрастує із суб’єктом, якого стосується ця номінація; витворюється іронічно-семантичний відтінок.

Лексичними реалізаторами гіпотетичності можуть виступати атрибутивні частини мови (прикметники та дієприкметники). Особливість їх полягає в тому, що передбачувана ознака може ідентифікуватися як категорично необхідна; у такий спосіб гіпотетична семантика сполучається з імперативною. Використання цих модалем передбачає фіксацію певної можливості як ознаки: Це сліпий рух. Він приречений на зіткнення зі стіною (Т. Малярчук); Вона і в думках не мала, що й досі здатна відчути таке серцебиття від чоловічого імені (Є. Кононенко); Йому не жінка, а наймичка потрібна (М. Стельмах); Юнакові в такому віці потрібен батько! (Є. Кононенко). Подекуди гіпотетичність притаманна прислівникам: В густому-прегустому лісі, де майже ніколи не появлялися люди, жило поміж корінням дерев плем’я дерев’яних чоловічків (А. Дімаров). Прислівник майже зменшує категоричність індикативної дієслівної форми не появлялися. Прислівникам типу майже, ледве, трохи властивий досить сильний лінгвокреативний потенціал, тому їх не використовують у офіційно-діловому стилі: на заваді до поширення цих лексем стає їхня виразна розмовна маркованість і широкий спектр можливих інтерпретацій.

1.2. Ірреальна модальність імперативного типу, реалізована лексичними засобами. Імперативні лексичні модалеми, як і гіпотетивні, констатують насамперед факт волевияву, а значення ірреальності ситуації, яку наполегливо вимагають здійснити, є додатковим. До таких модалем належать дієслова постановити, доручити, наказати, доводитися, мусити, приходитися, почасти пропонувати (це слово частково реалізує оптативну семантику, якщо сприймати пропозицію як некатегоричний волевияв, як пораду чи бажання, щоб конкретний виконавець здійснював певну дію): Я поскладала на купки теплий одяг і спалила літній, книжки з підлоги поскидала в кошик, а кошик винесла на балкон, підлила домираючі на підвіконні вазони, зібрала павутину зі стін і свого волосся і постановила собі ніяких крил і польотів, ніяких вольностей, пестощів і пустощів, бо інакше знову доведеться цілу ніч дивитися собі в очі. А гіршого для мене нема, хоч я і жінка (Т. Малярчук); Бий тебе сила Божа! Прийдеться віддавати корову… (У. Самчук); Сергійко хоч-не-хоч, а мусив уставати (А. Дімаров); Відтоді, як мама померла, а малий переїхав до Михайла, дід кілька разів пропонував оселитися втрьох (Є. Кононенко).

В українській мові існують дієслова, що реалізують значення імперативності непрямо. Наприклад, дієслова сперечатися, запевняти (упевняти), у яких основним виступає значення участі у конфліктній бесіді, конфліктній дискусії, а вже метою спілкування тут постає переконання опонента у своїй правоті, нав’язування свого світогляду або окремих ідей, тобто акт категоричного волевиявлення здійснюється не безпосередньо, а шляхом аргументації, доведення необхідності дії чи коректності ситуації: Батько з сином сперечатися, хто сяде писати за письмовий стіл, хто за обідний. Хоча питання, здавалося б, мало вирішуватися само собою: батькові потрібен комп’ютер, синові поки що ні (Є. Кононенко); Дехто із знайомих почав мене упевняти, що таке листоноша… шлях листоноші – шлях тернистий (О. Ковінька). В останньому прикладі думка, репрезентована як запевнення, є досить комічною (надлишковий пафос створює іронічність висловлення). До того ж, іронічний тон висловлення посилюється завдяки пародійному стилістичному забарвленню, привнесеному вживанням лексеми шлях (пародіюється урочистий тон повчання, використання книжної лексики). Лексема лишається та розмовна лексема остається мають додаткову семантичну вказівку на те, що описувана ситуація − це єдиний шлях подальшого розвитку подій: Тепер нам лишилося встановити, до якої відміни належить слово “дівчатко”… (Є. Чак). Семантику категоричного волевияву реалізує також подвійне заперечення, яке вказує на пропонований варіант дії як на єдино можливий: Коли вже ти йдеш до лікаря, то я не можу тобі не допомогти (А. Дімаров).

Слова типу заставляти, змушувати мають переважно імперативне значення, але додатково вказують на небажання особи, про яку йдеться у висловленні, виконувати певні дії: Заставляють замітати (Д. Павличко).

1.3. Ірреальна модальність оптативного типу, реалізована лексичними засобами. Реалізаторами семантики оптативності постають дієслова любити, бажати, хотіти, збиратися: Я сам містик, але книжний, і люблю гріти ноги коло каміна, і хочу мати кабінет, де до стелі були б книжкові полиці. Але ж я одружився з нею і живу в Урожі (Г. Пагутяк); Але голови гнути я не збирався, бодай що б там не було (В. Стус); Миру дайте! Бажаємо миру! (У. Самчук); Рідні не має, то кожна хотіла б за дружку бути (У. Самчук). Особливої виразності надає висловленню вживання лексичного реалізатора хотіти в оптативній формі – хотіла б, оскільки таке висловлення має менш категоричне значення, ніж висловлення із лексемою у формі індикатива хоче: Кожна хотіла б за дружку бути → Кожна хоче за дружку бути. Друге речення не має семантики гіпотетичності. Дієслово воліти реалізує не лише значення бажання, але й значення надання переваги: Любила стара Марію, але дівчина воліла хутір від села (У. Самчук). Інколи дієслово може синкретично реалізувати значення потенційності та оптативності: Жлобські слова, але на кращі я не спромігся. Хай подумає над ними (Г. Пагутяк).

Часто лексеми зі значенням бажання допомагають витворити іронічне забарвлення висловлення: Всіх би перегнав, та бігти боюсь (Народна творчість). У другій частині речення лексема боюсь контрастує зі значенням модалеми перегнав би − мовець водночас говорить про дві протилежні інтенції. Значення бажання властиве також іменникам, прикметникам, прислівникам: Я, здається, вже багато висловив прохань, чи не так? Можете зредукувати їх – до мінімуму, бо я не хотів би зазіхати на Ваш час (В. Стус); Готовий бути батьком твоїй дочці (Є. Кононенко); Так добре йти пішки. Може, піти пішки з Печерська на Поділ? Ні, це вже занадто (Є. Кононенко).

2. Метафори, порівняння та інші тропи, що передають повністю або частково значення ірреальності. Експресивність тропів зумовлена асоціативно-образними функціями. Глибинна аперцепція семантики поетичного тексту свідчить про високий лінгвокреативний потенціал мовних одиниць на рівні цього тексту, у тому числі модалем зі значенням ірреальності. Тропи реалізують ірреальну модальність. Образи, які пропонує автор своїм читачам, – це ментальні феномени, продуковані фантазією.

Такі мовні засоби змушують реципієнта застосовувати не лише логічне, а й образне мислення. Останнє особливо важливо враховувати за створення наративної стратегії для спілкування з дітьми, адже саме в цьому випадку особливого значення набуває розвивальний аспект спілкування: дитина повинна не просто механічно заучувати нові знання, але й осмислювати їх, пропускати крізь призму індивідуального світобачення. Тропи використовуються не лише в художньому, але й у науково-популярному стилі: Граматика – це невидимий геніальний диригент, який без відпочинку керує велетенським оркестром слів, змушує їх виконувати найрізноманітніші мелодії думки (І. Вихованець); Океан слів – це безмежжя, незліченність, найтісніший зв’язок із життям суспільства, найчутливіший нерв, найшвидша змінюваність, схильність до необмеженого поповнювання (І. Вихованець). Автор розгортає перед читачем цілу низку яскравих образів; такий виклад покликаний не лише зацікавити дитину, але прищепити їй почуття прекрасного; поетичний настрій наратора свідчить про непересічність змальовуваних явищ, подій, їхню яскравість, оригінальність.

2.1. Ірреальна модальність потенційного типу, реалізована тропами. Модальність у порівняннях розкривається не одним окремим компонентом, а смислом цілого висловлення: (Лев:) – Леле! Що за дівчинка! Рибка – не дівча! […] Що за платтячко! Ніби в королев! (Д. Павличко). Ті реалії, з якими порівнюється об’єкт (ситуація, предмет, явище, процес тощо), мисляться як відсутні на момент мовлення, як віддалені або як такі, на яких не сфокусована увага у момент мовлення. Контраст між компонентами порівняння може служити основою для жартів, для висловлень із іронічною семантикою: Дружина не Бог, – кажу я, – вона вибачить все (Т. Малярчук).

У розгляді метафор слід пам’ятати, що метафора − це своєрідне згорнуте порівняння, тому варто говорити про гіпотезу в широкому значенні, тобто до аналізованого класу можуть бути включені не лише модалеми-передбачення, але й модалеми зі значенням потенційності: Далі хай книга говорить. Книга не скупить слів, досить вкладено у неї смутку (У. Самчук); Я обіймаю свою голову і мовчу. Тільки аби не били в голову. Я вас прошу, бийте куди завгодно, навіть в груди, тільки не в голову. В голові я виношую дітей, яких повинен з’їсти Хронос (Т. Малярчук); Кінь махає головою, ніби розуміє людину, і шелестить щирим золотом гриви (М. Стельмах).

Метафори, що функціонують у текстах, можуть бути широко вживаними в розмовному та художньому мовленні: Знов ожива надія, що цього вечора йому посміхнеться фортуна. Хоч би тепер вчепитися за її поли, хай навіть переступивши через чиєсь життя (М. Стельмах); Ох, і місце я знаю. Там риба сама на гачок ішла… (М. Стельмах). У той же час зустрічаються авторські, оригінальні, і навіть унікальні метафори: Запитати б, чи щасливе заміжжя у неї, та для цього не вистачає слів – у болях утопились вони… (М. Стельмах); У пшеничній зернині схований колосок (Д. Павличко); Човен легенько й нечутно, як птах над водою, плив сонним озером; від берега тяглась до нього, виблискуючи жаром-мерехтінням, червона доріжка, а Чублику здавалося, що то місяць грається з ними, держить їх на прив’язі, на золотому перевеслі (В. Близнець). Подекуди значення ірреальності реалізується завдяки іронічним евфемістичним зворотам: Чублик упав на пісок і, як риба, важко заглипав ротом. Бо що не кажіть, а через очеретину у воді не дуже надихаєшся (В. Близнець).

2.2. Ірреальна модальність імперативного типу, реалізована тропами. Аналізованим імперативним формам також властивий високий рівень експресивності, а отже, й лінгвокреативності: Він би тобі окайданив світ (М. Стельмах). Гумористичне забарвлення на рівні висловлень-імперативів розглядуваного типу витворюється завдяки різноманітним трансформаціям і модифікаціям широко відомих ідіом: Приємно було тебе зустріти, Ельвірко, але мені треба поспішати. Труба кличе. Єрихонська (Є. Кононенко). У досліджуваному висловленні ідіома труба кличе означає необхідність повернутися до поточних справ: атрибутивний парцелят єрихонська (труба) вказує на потужність сигналу про необхідність дії. Синхронна апеляція до двох ідіом подвоює експресивність висловлення. Лінгвокреативний ефект досягається шляхом контамінації двох мовних одиниць, фразеологізмів.

2.3. Ірреальна модальність оптативного типу, реалізована тропами. Оптативні модалеми описуваного типу вказують на надзвичайно сильне бажання. Подекуди спостерігається певне перебільшення для увиразнення описуваної ситуації: Чублик розгубився, до вух запалав, запалав на лиці жаром-медом, не міг одірвати очей. Бо в тому ящику, в м’яких гніздах на білій ваті лежали… Ні, не лежали, а сяяли, горіли – вишнево, кармінно, лимонно! – маленькі світлячки (В. Близнець); Але голод не рідня – хоч бери і їж порічки (Д. Павличко); Кіт Мартин – естет. На миш навіть глянути не в силі (Д. Павличко).

3. Дієслова-транспозити (квазі-індикатив – дійсний спосіб у значенні ірреального). У певному контексті або в комбінації з певним паралінгвістичним кортежем дієслова у формі дійсного способу можуть реалізувати значення ірреальності повідомлюваного. Фраза Василь Петрович поводиться як справжній інтелігент може сприйматися як іронічне висловлення, якщо мовець під час комунікативного акту глузливо посміхається або коментує недостойну поведінку особи, яку просто неможливо вважати інтелігентною. Так само ірреальність реалізується, коли дієслова у формі майбутнього часу означають певну не виконувану обіцянку: Я питала тата: “Ти купиш мені фортепіано?”, а він завжди відповідав, що купить, хоч так ніколи і не купив (Т. Малярчук). Це − один із найтиповіших випадків синкретичного функціонування кількох модалем для витворення лінгвокреативного ефекту контрасту − взаємодія лексеми зі значенням ірреальності (у розглядуваному випадку переповідності: відповідав) і дієслова-транспозита (купить). Поза контекстом дієслово дійсного способу інтерпретується як таке, що позначає реальну дію або подію. Контекст модифікує модальне значення: дія сприймається не як факт, а як невиконана обіцянка.

Переосмислюватись можуть дієслова, дієприслівники та дієприкметники, значення яких модифікує покликання на певне джерело, вірогідність якого не доведена: Сам Олег, що мав прізвисько “Віщий”, був чи братом чи сватом славетного Рюрика – варязького конунга (воєводи), запрошеного, за легендою “Повісті времінних літ”, новогородцями “з‑за моря” для виконання в Новгороді функцій правителя-найманця – фактично “шерифа” (Д. Рибаков). Отже, синкретично функціонують дієслівні транспозити (був, запрошений) та вставна конструкція (за легендою “Повісті времінних літ”).

3.1. Ірреальна модальність потенційного типу, реалізована дієсловами-транспозитами. Розглянемо основні випадки використання індикатива для позначення нереальних подій. Хоча граматично майбутній час − це одна з реалізацій дійсного способу, семантика дієслів майбутнього часу ірреальна: дія, про яку говорять як про майбутню, ще не виконана: Марія заспіває йому пісні. Чому б не заспівати (У. Самчук); Гаразд, почекаю, доки вони наїдяться. Мені також щось залишиться… (А. Михайленко). У розглядуваних реченнях дієслова заспіває, залишиться називають події заплановані, передбачувані. Автори науково-популярних і публіцистичних текстів використовують дієслова майбутнього часу замість гіпотетичних конструкцій, оскільки індикатив вказує на найвищу вірогідність певного розвитку подій: – Даруйте, – заперечите ви. – Тут щось не так: слово “дівча” означає особу жіночого роду, як же водночас воно може бути середнього роду? (Є. Чак). Подекуди автор ніби передбачає реакцію реципієнта: Але ви поцікавитесь приблизною кількістю слів. На це прохання відповімо так. У недавно опублікованому Словнику української мови нараховується близько 135000 слів (І. Вихованець). Такий прийом допомагає витворенню правильного іміджу автора – особи, що володіє повним знанням, людини компетентної, такої, яка знає правдиву інформацію й готова поділитися нею з аудиторією. Уміння автора передбачати певні реакції викликає довіру в реципієнтів.

Іноді одна з частин складного речення впливає на модальність усієї синтаксичної конструкції: Сниться, що я сиджу на високому табуреті посеред просторої зали, а навколо колом стоять сторопілі знайомі і незнайомі родичі. Вони по черзі пильно дивляться мені в очі, але я знаю, що це я, Ліза, дивлюся на себе їхніми очима, по черзі перелітаючи від одного глядача до іншого (Т. Малярчук). В аналізованому реченні слово сниться визначає модальність усієї синтаксичної конструкції (дієслова дійсного способу сиджу, стоять, дивляться, знаю, дивлюся означають ірреальну дію). У такий спосіб може змінювати модальність речення слово припустимо: Припустимо, ви одержали від свого приятеля листа. Читаєте: “Дуже поспішаю, тому не пишу докладно. У квітні травні буду в Києві у відрядженні, тоді вже про все поговоримо”. Ваш знайомий міг би й не повідомляти, що дуже поспішає: ви це бачите й самі – адже він забув поставити знак між назвами місяців. Але така неуважність інколи може спричинити до серйозного непорозуміння: від маленького розділового знака багато чого залежить. Ну й що, скажете ви, просто забула людина поставити дефіс. І без нього ясно: друг приїде до Києва в квітні або травні. А чи справді це так? Може, тут пропущено не дефіс, а тире (Є. Чак). Завдяки такій транспозиції автор малює перед читачем можливий розвиток подій, допомагає уявити певну ситуацію, описує різні версії, гіпотези.

3.2. Ірреальна модальність імперативного типу, реалізована дієсловами-транспозитами. Транспозиту-індикативу зі значенням ірреальності властивий високий ступінь категоричності. Дія, названа дієсловом дійсного способу, мислиться як така, що буде обов’язково реалізована. Картина реалізації ситуації, окреслена за допомогою індикативних форм, постає переконливішою: Тоді, коли суд виділить частку із спільного майна, ви берете це рішення суду, йдете до нотаріуса і він вам видає свідоцтво про право на спадщину (ЮрФорум); З ухвалою суду про накладення арешту йдете до виконавчої служби, а державний виконавець Вам дасть наказ про арешт, який Ви віднесете до кредитної спілки (Форум національної асоціації кредитних спілок України).

3.3. Ірреальна модальність оптативного типу, реалізована дієсловами-транспозитами. Зазвичай для правильної ідентифікації типу модальності достатньо порівняно невеликих фрагментів тексту: На ту неділю у мене велике свято динь. Гуртом приїжджайте! І кличте сусідів! Отоді засядемо в курені – на цілісіньку ніч! (В. Близнець). Але інколи відмежування оптативних, гіпотетивних та імперативних транспозитів стає можливим завдяки цілому тексту. Так, наприклад, оптативна семантика легко ідентифікується за умови ознайомлення зі змістом твору Т. Малярчук:

І тоді я починала.

Найближчим часом ми втечемо з цього міста. Якось, кудись – тільки аби разом. Я тікаю від усього, і так само робиш ти. Як по правді, то і нема що серйозно покидати, крім нудьги, насадженої відповідальності і смердючих забігайлівок, де ми неодноразово намагалися сховатися (Т. Малярчук). Читач, знаючи про переживання головної героїні, легко зрозуміє, що мова йде не про наказ, не про гіпотезу, а саме про бажання.

4. Речення зі вставленими конструкціями. Специфічно впливають на модальність вставлені конструкції: не входячи формально до складу речення, висловлення, подані в дужках, а в усному мовленні виголошувані з особливою інтонацією, ці конструкції можуть кардинально змінювати семантику індикатива.

4.1. Ірреальна модальність потенційного типу, реалізована вставленими конструкціями. Вставлена конструкція може вказувати на те, що інформація переповідається кимось, отже, може бути неточною, може містити перебільшення: Озеро внизу (так він розповідав мені потім) здавалося йому завбільшки, як калюжа після дощу (А. Михайленко); Я от пропоную журналістці провести крутіший експеримент. Піти до хірурга, попросити його видалити апендикс (за гроші хірурги шо хочеш зроблять, кажуть) (Львівський форум). Також вставлені конструкції іноді свідчать про високий ступінь суб’єктивності повідомлення, коли містять покликання, вказівку на певне друковане або мультимедійне джерело: “Великий поетичний твір” І. Цинковського про Василя Чумака (так оцінено його в анотації) було б краще назвати довгим, але з думками малими, надто пересічними (В. Стус). На модальність гіпотетивного типу також вказує вставлена конструкція, яка є вказівкою на альтернативний об’єкт, альтернативну дію, альтернативний процесс або ознаку: То що там з українізацією? Можу теж допомогти, якщо потрібні робочі руки (чи голова) (Форум − Joomla! Україна). В аналізованому реченні мовець повідомляє про те, що готовий брати участь як у ментальній діяльності, так і в фізичній. Дві версії розвитку подій кваліфікуються мовцем як однаково можливі.

4.2. Ірреальна модальність імперативного типу, реалізована вставленими конструкціями. Модалеми такого типу автор використовує, коли хоче привернути увагу читача до події, подібної до тієї, що описується у реченні, або події, яка пов’язана із описуваними в реченні подіями: Той, хто відважився б прочитати цю поему, відчув би ідилічну любов Дагмари і Арама, і силу прокляття долі, яке висить над цією родиною (згадайте ролю фатуму в античних отців трагедії), пізнав би доброго Лазаря та злого Лафета і чудернацькі експерименти над поезією, правдою, українською мовою (В. Стус); Але коли сторінка насичена текстом, відсутність засічок стає проблемою, яку доводиться вирішувати (згадайте, як в дитинстві прикладали лінійку до тексту, щоби втримати стрічку) (Форум рідного міста).

4.3. Ірреальна модальність оптативного типу, реалізована вставленими конструкціями. Такі конструкції інкорпоруються у висловлення, модифікуючи індикативні модалеми: Основна мета подібних сервісів (принаймні так воно мало би бути) − спілкування, зокрема пошук нових контактів (Форум рідного міста). Інколи вони позначають окрему інтенцію, яка не змінює модальність речення, а констатує якесь бажання чи мету мовця, що так чи інакше стосуються описуваної ситуації: В хартії прав людини, яка є ратифікована ВРУ і яка є (де юре) основою законодавства України, є такий пунктик (дослівно цитувати не беруся): ЛЮДИНА МАЄ ПРАВО НА ВІЛЬНЕ ВОЛОДІННЯ ТА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ. Тобто пірати хартією прав людини є узаконені (Форум рідного міста).

Доцільним також видається аналіз різноманітних текстових фрагментів для висвітлення механізмів функціонування модалем ірреальності як елементів цілісної системи. Для аналізу модалем української мови кількох часових зрізів запропоновано статистичні показники, зібрані у процесі аналізу творів І. Котляревського, М. Стельмаха та Л. Дереша. Мовлення цих трьох авторів є показовим щодо тенденцій початку ХIX ст., середини XX ст. та початку XXI ст. відповідно. Безумовно, на основі кількісних показників за мовленням лише трьох авторів неможливо зробити абсолютні висновки про загальні тенденції у розвитку реалізаторів модальності протягом трьох століть. Проте деякі особливості реалізації модальності на рівні текстів можна встановити. Результати дослідження ми продемонстрували в табл. 1.

Таблиця 1. Реалізація периферійних компонентів ФСП ірреальної модальності, інкорпорованих у текстах І. Котляревського, М. Стельмаха та Л. Дереша

Отже, аналіз статистичних даних свідчить про наявність таких тенденцій: 1) у літературі ХХІ ст. тропи, що передають модальне значення, стали використовуватися рідше; 2) у сучасному художньому дискурсі частіше спостерігається синкретичне функціонування модалем різних типів. Найбільший лінгвокреативний потенціал властивий текстам художнього стилю. Загалом реалізаторами лінгвокреативного потенціалу можуть стати одиниці будь-якого рівня ФСП. Але вищий вияв креативності властивий неспеціалізованим засобам вираження ірреальної модальності: сам по собі факт заміщення спеціалізованих мовних одиниць неспеціалізованими – це акт мовної творчості.

Для подальшого дослідження лінгвокреативного потенціалу ІМФ важливим постає ґрунтовний аналіз виявів суміщення вербальних засобів (граматичних і лексичних модалем) із паравербальними (креолізовані тексти; тексти, породжувані в мультимедійному комунікативному середовищі тощо).

References.

Алабужев 2008: Алабужев, К.В. Актуалізація естетичного потенціалу лексичних одиниць у російській рок-поезії : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.02 “Російська мова” [Текст] / К. В. Алабужев. − К., 2008. − 24 с.

Васьків 2004: Васьків, М.С. Графіка як композиційний прийом увиразнення (Роман Я. Олесіча “На озерах вогні”) [Текст] / М. С. Васьків // Вісник Житомирського державного університету ім. І. Франка. – 2004. – № 16. – С. 48-50.

Загнітко 1996 а: Загнітко, А.П. Український синтаксис. Ч. І [Текст] / А. П. Загнітко. − К. : ІЗМН, 1996. − 202 с.

Загнітко 1996 б: Загнітко, А.П. Український синтаксис. Ч. ІІ [Текст] / А. П. Загнітко. − К. : ІЗМН, 1996. − 240 с.

Зализняк 2007: Зализняк, А.А. Семантика кавычек [Текст] / А. А. Зализняк // Компьютерная лингвистика и интеллектуальные технологии : труды международной конференции “Диалог 2007”, 30 мая – 3 июня 2007 г., Бекасово / Ред. Л. Л. Иомдина, Н. И. Лауфер, А. С. Нариньяни, В. П. Селегея. – М. : Изд-во РГГУ, 2007. – С. 188-193.

Ільченко 2003: Ільченко, В.І. Експресія власних назв як засіб публіцистики : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.01.08 “Журналістика” [Текст] / В. І. Ільченко. − К., 2003. − 20 с.

Киселюк 2009: Киселюк, Н.П. Вербальні та невербальні засоби актуалізації емоційного стану радості в художньому дискурсі (на матеріалі англомовної прози XX‑XXI століть) : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.04 “Германські мови” [Текст] / Н. П. Киселюк. − К., 2009. − 20 с.

Кузнєцова 2005: Кузнєцова, Г.В. Когнітивний аналіз семантичних зрушень у фразеологічних одиницях-заголовках художніх текстів (на матеріалі сучасної англомовної прози) [Текст] / Г. В. Кузнєцова // Вісник Житомирського державного університету ім. І. Франка. − 2005. − № 23. − С. 158-163.

Петрова 2006: Петрова, Н.Е. “Обратная” переходность среди частей речи как актуализация внутренней формы слова [Текст] / Н. Е. Петрова // Культура народов Причерноморья. − 2006. − № 92. − С. 21-23.

У статті розглядається низка проблем, пов’язаних із лінгвокреативністю як відносно новим предметом дослідження лінгвістики. Показана специфіка явища та деякі закономірності реалізації лінгвокреативного потенціалу мовців. Важливість аналізу лінгвокреативності у світлі теорії актуалізації мотивована необхідністю співвіднесення досягнень сучасної теоретичної граматики із активними процесами, що відбуваються у мові, доцільністю презентації граматичних явищ сучасної української мови в аспектах мовленнєвої діяльності продуцента та реципієнта.

Ключові слова: функційно-семантичне поле ірреальності, лінгвокреативність, модальність, гіпотетив, імператив, оптатив, квазі-індикатив.

Available 30 September 2013.