The Proposals with Subjective Sentences Which Contain Connective Words WHO, WHAT

Additional information

Author Information:

Iryna Yu. Rotaru, Post-Graduate Student at Department of Ukrainian Language in V.N. Karazin Kharkiv National University. Specialty: 10.02.01 – Ukrainian Language. Correspondence: kushnira@rambler.ru

Citation:

Rotaru, I. The Proposals with Subjective Sentences Which Contain Connective Words WHO, WHAT [Text] // Linguistic Studies : collection of scientific papers / Donetsk National University ; Ed. by A. P. Zahnitko. – Donetsk : DonNU, 2013. – Vol. 27. – Pp. 100-103. – ISBN 966-7277-88-7

Publication History:

Volume first published online: April 10, 2013

Article received: September 4, 2012, accepted: December 28, 2012 and first published online: April 10, 2013

Annotation.

The features of the constructions with interdependent parts that contain connective words WHO, WHAT were characterized in the article. The formal and semantic peculiarities of these proposals were considered and described as well were defined their species.

Keywords: complex sentence with interdependent parts, predicative connection, connective word, predicate, formal syntactic features, semantic and syntactic features.

Abstract.

THE PROPOSALS WITH SUBJECTIVE SENTENCES WHICH CONTAIN CONNECTIVE WORDS WHO, WHAT

Iryna Rotaru

Department of Ukrainian Language, V.N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, Kharkiv region, Ukraine

Available 4 September 2012.

Abstract

Relevance

Many researches in syntactic area note the peculiarity of the mentioned constructions. One (they are the majority) count such structures to compound sentences, other bring them out of compound sentences and qualify them as a separate type based upon predicative connection occurring between the clauses – structural components of these constructions [Vykhovanets 1993: 345-346; Beliayev 2001: 474-476; Khrystianinova 2012: 24].

However, even among the adherents of the first point of view there are certain differences regarding the more precise qualification of studied sentences. Particularly, in logic-grammatical classification the studied structures are given as compound subject sentences [Kulik 1961: 198; Gvozdev 1973: 240; SULM 1972: 312], in structural-semantic – as compound prepositional-correlative (prepositional-attributive) sentences [Karanska 1992: 229; Lomakovich 1993; Ozhogan 1997: 163, 170]. The authors of Russian Grammar-80 count the mentioned constructions to the sentences with non-oriented anaphoric connection of clauses and at the same time note that the connection between demonstrative and relative pronouns shall be brought out of dependence and considered as special type of prepositional repetition. At that they emphasize that in spoken language the connection between the principal and subordinate clauses very often occurs without such repetition, for example: Кто добр, не все лишь для себя трудится (Who is kind works not only for himself) (I. Krylov) [RG 1982: 534].

To author`s mind more convincing is definition of the mentioned constructions as a separate type of complex sentences – complex sentences with interdependent clauses. R.O. Khrystianinova consistently proves that the specific of formal construction of prepositional-correlative sentences is exactly in explication of correlative words, because they substantially influence both formal and semantic structure of compound sentences [see: Khrystianinova 2012: 145].

The absence of such components causes another connection between the clauses of studied constructions – predicative. And that also changes the function of clause with the connective word: it replaces the subject omitted in the other clause. Accordingly the clause functioning as subject will be named subjective and the other one – predicative.

Up to the present moment the constructions with interdependent clauses have not been the subject of special research and do not have detailed description. So the scientific study of these sentences is the relevant issue.

Purpose

The purpose of the analysis is to study complex sentences with subjective predicative clauses with connective words who, what.

Tasks

The stated purpose presupposes solution of following tasks:

1) to study the specific of formal-syntactic structure of the studied sentences;

2) to point out the formal-syntactic types of the studied constructions;

3) to determine the semantic-syntactic peculiarities of the mentioned syntactical units.

Conclusion

In formal-syntactic and semantic-syntactic aspects the sentences with subjective predicative clauses with connective words who, what are characterized with such complex of features as: predicative connection, which indicates the special structure of sentences with interdependent clauses; use of connective words who, what in the subjective predicative clause mainly in nominative case, rarely in genitive, dative and ablative cases; functioning of predicates in predicative clause in all tense and mode forms, and in subjective clause in all tense forms and form of conditional mode; usual is the location of subjective clause in preposition; unlimitedness on the part of semantics of predicates in predicative clause.

Perspective

The paper does not deal with semantics of the subjective clause, and that is the perspective for further studying of these sentences. Besides that, the sentences with subjective predicative clauses with connective words who, what are only one of the types of complex constructions with interdependent clauses, so studying of other types needs individual attention.

Research highlights

► The features of the constructions with interdependent parts which contain connective words WHO, WHAT were characterized in the article. ► The formal and semantic peculiarities of these proposals were considered and described as well were defined their species.

Keywords: complex sentence with interdependent parts, predicative connection, connective word, predicate, formal syntactic features, semantic and syntactic features.

References

Belyaev, YU. Y. (2001). Syntaksys sovremennoho russkoho lyteraturnoho yazyka: ucheb. posobye]. Kherson: Aylant.

Vykhovanets’, I. R. (1993). Hramatyka ukrainsʹkoi movy. Syntaksys. K.: Lybidʹ

Hvozdev, A. N. (1958). Sovremennyy russkyy lyteraturnyy yazyk: Syntaksys. Ch. 2. M.: "Prosveshchenye".

Karansʹka, M. U. (1992). Syntaksys suchasnoi ukrainsʹkoi literaturnoi movy. K.: NMK VO.

Kulyk, B. M. (1965). Kurs suchasnoi ukrainsʹkoi literaturnoi movy. Syntaksys. K.: Rad. Shkola.

Lomakovych, S. V. (1993). Zaymennykovo-spivvidnosni konstruktsii v systemi skladnopidryadnoho rechennya ukrainsʹkoi movy. K.: NMK VO.

Ozhohan, V. M. (1997). Zaymennykovi slova u hramatychniy strukturi suchasnoi ukrainsʹkoi movy. K., 1997.

SULM, (1972). Suchasna ukraijinsʹka literaturna mova. Syntaksys. K.: Nauk. dumka.

Khrystianinova, R. O. (2012). Skladnopidryadni rechennya v suchasniy ukrainsʹkiy literaturniy movi. K.: Instytut ukraïnsʹkoï movy; Vydavnychyy dim Dmytra Buraho.

Correspondence: kushnira@rambler.ru

Vitae

Iryna Yu. Rotaru, Post-Graduate Student at Department of Ukrainian Language in V.N. Karazin Kharkiv National University. Specialty: 10.02.01 – Ukrainian Language. Her scientific interests focus on syntax of complex sentences of Modern literary Ukrainian language.

Article.

Ірина Ротару

УДК 81’367. 4

РЕЧЕННЯ З ПІДМЕТОВИМИ ПРЕДИКАТИВНИМИ ЧАСТИНАМИ ЗІ СПОЛУЧНИМИ

СЛОВАМИ ХТО, ЩО

У статті схарактеризовано особливості складних конструкцій зі взаємозалежними частинами, підметові предикативні частини яких приєднані сполучними словами хто, що. Розглянуті й описані формально-синтаксичні та семантико-синтаксичі особливості означених синтаксичних одиниць, визначені їхні різновиди.

Ключові слова: складні речення зі взаємозалежними частинами, предикативний зв'язок, сполучне слово, предикат, формально-синтаксичні особливості, семантико-синтаксичні-особливості.

Своєрідність означених конструкцій відзначають багато синтаксистів. Одні (їх більшість) зараховують такі структури до складнопідрядних речень, інші виводять їх за межі складнопідрядних речень і кваліфікують як окремий тип, спираючись на предикативний зв'язок, що виникає між частинами – структурними компонентами цих конструкцій [Вихованець 1993: 345-346; Беляев 2001: 474‑476; Христіанінова 2012: 24]. Проте навіть у прихильників першого погляду спостерігаємо деякі розбіжності щодо конкретнішого покваліфікування розгляданих речень. Зокрема, у логіко-граматичній класифікації, вихідним принципом якої є функціональне ототожнення підрядної частини і члена речення, досліджувані структури подають як складнопідрядні підметові речення [Кулик 1961: 198; Гвоздев 1973: 240; CУЛМ 1972: 312]. У структурно-семантичній класифікації, в основу якої покладено принцип установлення характеру співвіднесення підрядної частини з головною, їх визначають як один із структурно-семантичних різновидів – складнопідрядні займенниково-співвідносні (за іншою термінологією –займенниково-означальні, займенниково-ототожнені) [Каранська 1992: 229; Ломакович 1993; Ожоган 1997: 163, 170]. Автори “Російської граматики-80” зараховують названі конструкції до речень із неорієнтованим анафоричним зв’язком частин, водночас зауважуючи, що зв'язок між вказівним і відносним займенниками слід винести за межі залежності та розглядати його як особливий різновид займенникового повтору. При цьому вони наголошують, що в розмовному мовленні зв'язок між головним і підрядним реченнями дуже часто відбувається без участі такого повтору, наприклад: Кто добр, не все лишь для себя трудится (И. Крылов) [РГ 1982: 534].

Звичайні речення, підметова предикативна частина яких може поєднуватися з необмеженою низкою присудків за допомогою сполучних слів хто або що, І.Р. Вихованець трактує як окремий тип складних синтаксичних одиниць, відмінний від складнопідрядних конструкцій – складні речення зі взаємозалежними частинами [Вихованець 1993: 345-346]. Таке покваліфікування означених структур є, на нашу думку, найбільш переконливим. Р.О. Христіанінова так само не подає подібні конструкції серед складнопідрядних речень. Вона послідовно доводить, що специфікою формальної будови займенниково-співвідносних речень є саме експлікованість співвідносних слів, оскільки вони істотно впливають і на формальну, і на семантичну структуру складнопідрядних речень [див.: Христіанінова 2012: 145]. Відсутність таких компонентів спричинює інший зв'язок між частинами розгляданих конструкцій – предикативний. А це так само змінює функцію частини, у якій міститься сполучне слово: вона заступає пропущений в іншій частині підмет. Відповідно частину, яка функціонує в ролі підмета, будемо називати підметовою, а другу – присудковою.

Конструкції зі взаємозалежними частинами донині ще не були предметом спеціального дослідження і не мають детального опису. Тому наукове вивчення цих речень є актуальною проблемою.

Метою пропонованої статті є дослідження складних речень з підметовими предикативними частинами зі сполучними словами хто, що.

Мета визначає розв’язання таких завдань: 1) дослідити специфіку формально-синтаксичної структури досліджуваних речень; 2) виокремити формально-синтаксичні різновиди розгляданих конструкцій; 3) з’ясувати семантико-синтаксичні особливості означених синтаксичних одиниць.

Для речень, до підметової частини яких увіходять сполучні слова хто, що, характерна низка формальних ознак, які увиразнюють їх формально-синтаксичну організацію.

У досліджуваних конструкціях наявний предикативний зв'язок, який є показником особливої структури речень зі взаємозалежними частинами. Такий зв'язок поєднує підметову та присудкову предикативні частини.

Як засвідчує фактичний матеріал, присудкова частина таких речень необмежена ні з боку семантики, ні з боку формального вираження предиката. У функції предиката можливі дієслова всіх часових і способових форм: Хто не мав дітей – не звідав щастя, Долею окрадений навіки (Т. Коломієць); Якщо вже вузи комерціалізуються й автономізуються, то чому б не надати процесові об’єднання ринкового й демократичного характеру: хто не в змозі конкурувати з іншими, втрачає студентів і викладачів, – добровільно об’єднується з іншими, приєднується до сильніших (Дзеркало тижня, 24-30 січня 2009); Хто чув її раз, не забуде повік (Леся Українка); Хто заперечує, хай доводить (Високий замок, 21 грудня 2010); Хто з нею одружився б, був би щасливий. Зафіксовані також складені дієслівні та складені іменні присудки: Хто хоче займатися політикою взагалі і зробити її своїм єдиним фахом, має усвідомити дані етичні парадокси й свою відповідальність за те, що під їхнім впливом вийде з нього самого (Віче, 2010); Але хто хоче жити, повинен перемагати (П. Загребельний); “Хто не прийде під нову віру – багатий, чи вбогий, чи нищий, чи раб, – ворогом моїм буде” (П. Загребельний); Хто виділявся розумом своїм – Ставав йому ненависним, як ворог (І. Гнатюк); – Просив передати: “Хто ще раз спізниться, буде відправлений у війська” (Віче, 2010); Грішник, хто журиться (В. Стус).

Обстежений фактичний матеріал дає підстави говорити про функціонування присудка в підметовій частині, вираженою формами дієслів минулого, теперішнього та майбутнього часів та умовного способу: Хто думає інакше, зверніть увагу на недавній виступ президента в місті Калуш на Івано-Франківщині (Українська правда, 15 листопада 2010); Хто підняв палку, нехай її спробує на собі! (І. Багряний); Хто візьме зерна в рот, зразу одправлю в суд – дадуть десять років тайги за злодійство проти соціалістичної власності (В. Барка); Бо ж було безсумнівним, що не було б болячок, не було б і прогулянок (І. Багряний). Предикати у формі наказового способу в обстеженому матеріалові не зафіксовані, що свідчить про їхню відсутність взагалі або про надто низьку частотність використання.

Так само як у присудкових, у підметових предикативних частинах можливі складені дієслівні та складені іменні присудки: Хто хоче йти на риск відкрить і нових теорій у науці, повинен бути готовим до самотності (П. Загребельний); А хто був дуже цікавий – міг схопити кулю тільки за це, хоча й не мав злого умислу (В. Шкляр); Блажен, хто тратити уміє (В. Стус); Хто залишався його ворогами, шанс вижити мав невеликий (“ЕКСПЕДИЦІЯ ХХІ”, № 9, 2009); Живе, хто злитий із народом (В. Коломієць).

Спостереження фактичного матеріалу дозволяє говорити про такі можливі співвідношення форм предикатів у підметовій і присудковій частинах: 1) в обох частинах предикати мають форми теперішнього часу: Хто успішно проходить нелегкий шлях, зазвичай виробляє свої правила пиття (Дзеркало тижня, 27 грудня 2009); 2) в обох частинах предикати мають форми минулого часу: У кого була яка-небудь зброя, бився; у кого не було – сидів, чекаючи певної смерті (М. Грушевський); 3) в обох частинах предикати мають форму майбутнього часу: Хто не зможе працювати, матиме, безумовно, можливість скористатися пенсією за інвалідністю (Дзеркало тижня, 30 квітня 2010); 4) у підметовій частині предикат виражений формою теперішнього часу, а в присудковій – формою майбутнього часу: Хто хоче посперечатися, перелопатьте сайти з пропозиціями вакансій (Дзеркало тижня, 29 травня 2010); 5) у підметовій частині предикат має форму теперішнього часу, а в присудковій – форму минулого часу: Було очевидним, що з Романченка редактор кепський (Літературна Україна, 28 квітня 2011); 6) у підметовій частині предикат має форму минулого часу, а в присудковій – теперішнього: Хто на вислугу пішов після 25 років безперервного педстажу і хто працював 35-40 років, мають однакову пенсію, тобто 150 гривень плюс 4,2 відсотки (Пенсія, № 6, 2004); 7) у підметовій частині предикат має форму минулого часу, а в присудковій – майбутнього: Хто пройшов по ній – не забуде повік (О. Довженко).

Сполучні засоби в підметових предикативних частинах зазвичай мають форму називного відмінка: Дійсно, сьогодні, хто не бачив Мюнхена, повною мірою не уявляє собі Німеччини (Дзеркало тижня, 19 липня 2008); Що для безсмертя народилось, від зброї смертних не умре! (М. Рильський). Зрідка сполучні слова бувають у формі родового, давального, орудного відмінків: Не поет, у кого думки Не літають вільно в світі, А заплутались навіки в Золотії тонкі сіті (Леся Українка); Бувайте здорові, в кого чорні брови! (Марко Вовчок); Хай станеться, чого ти хотів (М. Братан); Блажен, кому немає вороття, кого вже хвиля пойняла студена (В. Стус); Було зрозумілим, ким він стане; Для багатьох було загадкою, чим цей зсутулений майор, що говорить із спокоєм сільського вчителя, зрідка відкашлюючись, – чим міг він так впливати на своїх бійців і офіцерів? (О. Гончар). Як свідчить фактичний матеріал, сполучні слова у формах непрямих відмінків можливі в конструкціях, у яких у присудковій частині складений іменний присудок.

Важливою ознакою формально-синтаксичної організації є порядок розташування предикативних частин. Звичайною для аналізованих речень є постпозиція присудкової частини: Хто покуштує плодів з цього Древа, здобуває безсмертя (Ю. Ячейкін); Хто хоче йти на риск відкрить і нових теорій у науці, повинен бути готовим до самотності (П. Загребельний). Препозиція присудкової частини можлива, але нетипова: Було ясним, що це все була смуга психологічного наступу і тепер той наступ психологічний скінчився (І. Багряний); Бійтеся, хто не судив справедливо (Віче, 2010). У таких реченнях спостерігаємо логічне підкреслення, наголошення, емоційне виділення того, про що говориться у присудковій частині. Отже, ми може констатувати, що речення з постпозиційними підметовими частинами є трансформами відповідних речень із препозиційними підметовими предикативними частинами.

Сполучні слова хто, що можуть поєднуватися з дуже широким колом опорних присудків у предикативній частині. Обстежений фактичний матеріал дозволяє констатувати, що найтиповішими в розгляданих реченнях є присудки з такою семантикою:

1) психічної діяльності (боятися, любити, сумніватися, перетерпіти, може сподіватися, щасливий, блажен, справедливий тощо): Блажен, хто тратити уміє (В. Стус); Хто під час судового процесу бачив поведінку підсудного та чув його зізнання, навряд чи буде сумніватися в правдивості його зізнань … (“ЕКСПЕДИЦІЯ ХХІ”, № 11 (89) 2009);

2) інтелектуальної діяльності (знати, не знати, ставати зрозумілим, бути очевидним, бути незрозумілим, усвідомлювати, міг подумати, повинен затямити, забувати, звертати увагу, бути ясним, бути безсумнівним тощо): Хто пройшов по нiй – не забуде повiк (О. Довженко); Хто думає інакше, зверніть увагу на недавній виступ президента в місті Калуш на Івано-Франківщині (Українська правда, 15 листопада 2010); Хто хоче займатися політикою взагалі і зробити її своїм єдиним фахом, має усвідомити дані етичні парадокси й свою відповідальність за те, що під їхнім впливом вийде з нього самого (Віче, 2010);

3) мовленнєвої діяльності (привітати, доводити, розказати тощо): Слухайте, розкажіть про цю дружбу, хто живий зостанеться, дітям і онукам (О. Довженко); … А хто доживе до вільної України, привітайте її від мене! (В. Шкляр);

4) фізичного стану (слухати, шарпати (кадиком) тощо): Хто не мав чого курити, конвульсiйне шарпав кадиком, чекаючи “бичка” “сорок”, “двадцять” або “десять” вiд тих, хто курив (І. Багряний);

5) буття / небуття та виявлення (бути, жити, виживати, помирати, загинути, ставатися тощо):Йоги говорять: хто дихає животом, живе довго й не старіє (День, 27 жовтня 2010); Хто не здасться в полон – буде розчавлений (Українська правда, 12 січня 2010); Хто, вкрай виснажений, падав при дорозі, там помирав; і кожен був близький до того самого …(В. Барка); Хто меч підійме, від меча загине (Леся Українка);

6) професійного та діяльнісного спрямування (стає государем, стає володарем, не поет, грішник тощо): “Хто взяв на себе приниження країни – стає государем, і хто прийняв на себе нещастя країни – стає володарем”, – спеціально для Арсенія Яценюка написано в давньокитайському трактаті “Дао де цзін” (Українська правда, 26 січня 2011);

7) різноспрямованого руху, роду занять (будувати, піти, виходити, блукати, вставати, виробляти, мав пройти, одправляти, перелопатити, може звірити, ночувати, буде відправлений, буде пристрелений, міг схопити, мусив придержувати, нести, шукати, діставати, битися, сидіти, буде битий, контролювати, міг позбутися, ставати, висіти, затулятися, здобувати, рятувати, спробувати, втрачати, повинен перемагати тощо): Хто вклякне після третього ковша, битий буде всіма , ліпше не берись (П. Загребельний); Література зробилася, як блошиний ринок – хто що має, несе на продаж (Л. Костенко); .Хто хотів проникнути в Болгарію, неодмінно мав пройти крізь Клідіон… (П. Загребельний); Хто не хоче – шукає виправдань (Українська правда, 07 січня 2010);

8) відчуття, прагнення й сприймання (уявляти, намагатися, нехай спробує, покоритися, звідати тощо): Хто спить, хто не спить, – покорись темній силі! (Леся Українка); Хто не мав дітей – не звідав щастя, Долею окрадений навіки (Т. Коломієць);

9) фразелологічні (впасти у лоно розпусти тощо): Хто пов'язав себе з логікою – впав у лоно розпусти (А. Мойсеєнко);

10) іншої семантики (бути першим, бути ворогом, бути розчавленим, повинен бути готовим, мати можливість тощо): Хто хоче йти на риск відкрить і нових теорій у науці, повинен бути готовим до самотності (П. Загребельний); Хто не зможе працювати, матиме, безумовно, можливість скористатися пенсією за інвалідністю (Дзеркало тижня, 30 квітня 2010).

Отже, у формальному-синтаксичному та семантико-синтаксичному аспектах речення з підметовими предикативними частинами зі сполучними словами хто, що характеризуються таким комплексом ознак, як: предикативний зв'язок, який є показником особливої структури речень зі взаємозалежними частинами; використання в підметовій предикативній частині сполучних слів хто, що переважно у формі називного відмінка, зрідка у формах родового, давального та орудного відмінків; функціонування предикатів у присудковій частині в усіх часових та способових формах, а у підметовій частині в усіх часових формах та формі умовного способу; звичайним є розташування підметової частини в препозиції; необмеженість із боку семантики предикатів у присудковій частині.

У статті не охоплено семантики підметової частини, що є перспективою подальшого дослідження цих речень. Крім того, речення з підметовими предикативними частинами зі сполучними словами хто, що є лише одним із типів складних конструкцій зі взаємозалежними частинами, тому вивчення інших різновидів потребує окремої уваги.

References.

Література

Беляев 2001: Беляев, Ю.И. Синтаксис современного русского литературного языка : учеб. пособие [для студ. филол. спец. пед. высш. учеб. заведений] [Текст] / Ю. И. Беляев. – Херсон : Айлант, 2001. – 494 с.

Вихованець 1993: Вихованець, І.Р. Граматика української мови. Синтаксис : підруч. [для студ. філол фак вуз.] [Текст] / І. Р. Вихованець. – К. : Либідь, 1993. – 368 с.

Гвоздев 1958: Гвоздев, А.Н. Современный русский литературный язык : Синтаксис. Ч. 2 : [учебн. для студентов фак. рус. яз. и лит. пед. ин-тов] [Текст] / А. Н. Гвоздев. – [4-е изд.]. – М. : «Просвещение», 1973. – 350 с.

Каранська 1992: Каранська, М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови : навч. посібник [Текст] / М. У. Каранська. – К. : НМК ВО, 1992. – 400 с.

Кулик 1965: Кулик, Б.М. Курс сучасної української літературної мови. Синтаксис [Текст] / Б. М. Кулик. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К. : Рад. школа, 1965. – 282 с.

Ломакович 1993: Ломакович, С.В. Займенниково-співвідносні конструкції в системі складнопідрядного речення української мови : навч. посібник [Текст] / С. В. Ломакович. – К. : НМК ВО, 1993. – 59 с.

Ожоган 1997: Ожоган, В.М. Займенникові слова у граматичній структурі сучасної української мови : [монографія] [Текст] / В. М. Ожоган. – К., 1997. – 231 с.

СУЛМ 1972: Сучасна українська літературна мова. Синтаксис [Текст] / [за заг. ред. І. К. Білодіда]. – К. : Наук. думка, 1972. – 156 с.

Христіанінова 2012: Христіанінова, Р.О. Складнопідрядні речення в сучасній українській літературній мові : [монографія] [Текст] / Раїса Олександрівна Христіанінова. – К. : Інститут української мови ; Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. – 368 с.

В статье охарактеризованы особенности конструкций со взаимозависимыми частями, в состав подлежащной части которых входят союзные слова кто, что. Рассмотрены и описаны формально-синтаксические и семантико-синтаксические особенности указанных синтаксических единиц, определены их разновидности.

Ключевые слова: сложное предложение со взаимозависимыми частями, предикативная связь, союзное слово, предикат, формально-синтаксические особенности, семантико-синтаксические-особенности.

The features of the constructions with interdependent parts that contain connective words WHO, WHAT were characterized in the article. The formal and semantic peculiarities of these proposals were considered and described as well were defined their species.

Keywords: complex sentence with interdependent parts, predicative connection, connective word, predicate, formal syntactic features, semantic and syntactic features.

Надійшла до редакції 4 вересня 2012 року.

© The Editorial Council and Editorial Board of Linguistic Studies Linguistic Studies

Volume 27, 2013, pp. 100-103

The Proposals with Subjective Sentences Which Contain Connective Words WHO, WHAT

Iryna Rotaru

Article first published online: April 10, 2013