Functional Load of Minimal Idioma in 2d Half of XXth Century

Abstract.

FUNCTIONAL LOAD OF MINIMAL IDIOMA IN 2^D HALF OF XX^TH CENTURY

Olga Golitsyna

Department of Ukrainian Language and Applied Linguistics, Donetsk National University, Donetsk, Ukraine

Available 4 September 2012.

Abstract

Relevance

The relevance of the paper lies in the lack of linguistic works on the functioning of MFP in minimum – extended contexts of art works.

Purpose

Main purpose of this work is to identify functional load of mini-idiomas and influence of contextual structure of MFP on forming a coherent imagery of fiction text.

Tasks

The stated goal causes a need of the solution of such problems: 1) to definite the concept of minimal-expanded context; 2) to identify modification problems of usual phraseological terms; 3) to qualify the most common types of transformation of phraseological unit; 4) to establish interaction between semantics usual phrasems (mini-idioma) with various segments of text; 5) to characterize the basic functions of the minimal idioms in fiction text.

Conclusion

Semantic "contribution" of phrasems to the structural and semantic structure of the text appears in text-binding, text-making and text-developing functions. Author considers minimal idioms, which perform text-binding function, as usual FP, which have continued component structure and develop additional shades of meaning or expressive emotional intensity by context. Realization of this function occurs through techniques of updating of the internal form of lexical meaning of phraseologism, "synonymic series”, and oppositional relationship between phrasems and nearest context. Author considers admission repeat of phrasemes during the development of the plot, which reinforce the semantic imagery of the context, as primary tool of implementation of text-making function of MFP. Explanations of text-developing function of MFP are nearest – advanced context, interaction with which brings a variety of semantic and a stylistic connotation to the structural and semantic structure of usual mimi-idiomas and develops the ideological and imaginative sphere of the piece.

Perspective

Not only identifying of the functional load of minimal idioms becomes perspective, but also tracing their interaction in the texts of II^d half of the XX^th century.

Research hughlights

► The article is concentrated on the minimal fixed phrase (MFP) functioning in minimal-expanded contexts of modern literary works. ► The functional yield of mini-idioma is determined. ► The influence of the content structure of the phrasema on the formation of a coherent imagery of a fiction text is analyzed. ► The techniques to actualize text-binding, text-making and text-developing functions of MFP are defined.

Keywords: a minimal idiom / phrasem, a minimal-expanded context, text-binding function, text-making function, text-developing function.

References

Vazhenina, O. (1998). Strukturno-semantychni transformatsiyi frazeolohizmiv u khymerniy prozi (na prykladiromaniv Ye.P. Hutsala). Semantyka i prahmatyka hramatychnykh struktur: Zbirnyk naukovykh prats', 74-78. Donets'k: DonNU.

Hrinchenko, B. (1996). Slovar' ukrayins'koyi movy. K.: Leksykon.

Radutnaja, O. A. (2001). Individual'no-avtorskoe ispol'zovanie frazeologizmov. Struktura i semantika: Doklady VIII Mezhdunarodnoj konferencii, 2,192-196. M.

FP (2003). Frazeolohiya perekladiv Mykoly Lukasha: Slovnyk-dovidnyk. K.: Dovira.

SFUM (2008). Slovnyk frazeolohizmiv ukrayins'koyi movy. K.: Nauk. dumka.

Uzhchenko, V. D. & Uzhchenko, D. V. (2007). Frazeolohiya suchasnoyi ukrayins'koyi movy. K.: Znannya.

Sources and Abbreviations

Dimarov, A. A. (1999). Samosud: Povisti. Opovidannya. Etyudy. K.: Ukr. pys'mennyk.

Drach, I. F. (1999). Sizifiv mech: Virshi dev"yanostykh. K.: Ukr. pys'mennyk.

Zahrebel'nyy P. A. (1999). Zona osoblyvoyi okhorony. K.: Ukr. pys'mennyk.

Izdryk, Yu. (2009). Fleshka. Defrahmentatsiya. Ivano-Frankivs'k: Lileya.

Kordun, V. M. (1999). Zymovyy stuk dyatla. K.: Ukr. pys'mennyk.

Kostenko, L. V. (2010). Berestechko. K.: Lybid'.

Skopnenko, T. V. (2003). Frazeolohiya perekladiv Mykoly Lukasha. K.: Dovira.

Pavlychko, D.V. (2004). Yalivets'. K.: Veselka.

Radutnaja, O.A. (2001). Individual'no-avtorskoe ispol'zovanie frazeologizmov N.S. Leskovym. M.

Bilonozhenko, V. M. (2008). Slovnyk frazeolohizmiv ukrayins'koyi movy. K.: Nauk. dumka.

Uzhchenko, V. D. (2007). Frazeolohiya suchasnoyi ukrayins'koyi movy. K.: Znannya.

Shekspir, V. (1986). Troyil i Kressida. K.: Dnipro.

Correspondence: kravcova_o@mail.ru

Vitae

Olga V. Golitsyna is Post-Graduate Student at Department of Ukrainian Language and Applied Linguistics in Donetsk National University. Her area of research interests includes phraseology of Ukrainian language.

Article.

Ольга Голіцина

УДК 81’37

ФУНКЦІОНАЛЬНЕ НАВАНТАЖЕННЯ МІНІМАЛЬНИХ ІДІОМ

У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ II ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ

Статтю присвячено проблемі функціонування мінімальні фразеологічні одиниці у мінімальних – розширених контекстах художніх творів сучасних авторів. Виявлено функціональне навантаження мініідіом; проаналізовано вплив змістової структури фразем на формування цілісної образності художнього тексту. Виділено прийоми, що актуалізують тектозв’язувальну, тектооформлювальну, тексторозвивальну функції мінімальні фразеологічні одиниці.

Ключові слова: мінімальна ідіома / фразема, мінімальний – розширений контекст, тексторозвивальна / текстозв’язувальна / текстооформлювальна функції.

Мова письменника є поширеним джерелом збагачення національної фразеології. Протягом всієї історії розвитку української культури зі сторінок видатних майстрів слова до мовної системи входили образні вислови, яскраві порівняльні звороти, влучні характеристики та уподібнення. Деякі з них після недовгого життя у мові безслідно зникали, інші ж – надійно ввійшли до фразеологічного фонду національної мови, розвили нові значення та відтінки, змінили стилістичне забарвлення і стали незамінними формами висловлення думки. Серед таких узуальних фразеологічних одиниць (ФО) частотними є мінімальні ідіоми – фразеологізми, до складу яких входить одне повнозначне слово і один (або два) службових компоненти (пор., наприклад, з носа, на славу, по барабану, на ять, не з медом, як у віночку, як по маслу). Такі мінімальні фразеологічні одиниці (МФО) становлять самостійний різновид стійких сполучень слів у фразеологічній системі української мови; вони, так само як багатокомпонентні фразеологізми, характеризуються особливою динамікою через взаємодію з цілісним контекстом художнього твору.

Актуальність статті полягає у відсутності лінгвістичних праць, присвячених функціонуванню МФО у мінімальних – розширених контекстах художніх творів. Основною метою роботи є виявлення функціонального навантаження мініідіом і впливу змістової структури МФО на формування цілісної образності художнього тексту. Заявлена мета зумовлює необхідність розв’язання таких завдань: 1) дефінувати поняття мінімального розширеного контексту; 2) визначити проблеми видозміни узуальних фразеологічних зворотів; 3) виявити найуживаніші різновиди трансформації фразеологічної одиниці; 4) встановити взаємодію семантики узуальних фразем (мініідіом) з різними відрізками тексту; 5) схарактеризувати основні функції мінімальних ідіом у художньому тексті.

Вважаємо, що дослідження взаємозв’язку мінімальних фразеологічних конструкцій з літературним твором може здійснюватися лише при підході до ФО будь-якої структури як до креативного мінітексту, який формує семантичну, конотативну й емоційно-експресивну образність твору як структурно-семантичної єдності. Оскільки мовотворча практика письменника є потужним джерелом збагачення національної ідіоматики, питання про індивідуально-авторське, оказіональне, суб’єктивне вживання ФО, спричинене намаганням оновити образність традиційних усталених виразів, останнім часом привертає все більшу увагу дослідників. У сучасних лінгвістичних працях аналізуються прийоми перетворення загальномовних фразеологізмів, серед яких виокремлюють, наприклад, такі: контекстне поширення меж фразеологізму; заміна компоненту фразеологізму контекстними синонімами; нова змістовна наповненість без зміни структурно-граматичної будови; актуалізація прямого, первинного значення фразеологізму; фразеологічна омонімія; зіткнення фразеологізмів із вільними сполученнями слів, аналогічними за структурою [Радутная 2001: 196]. Поєднання й чергування експресивно видозмінених і стандартних елементів у межах окремих ФО чи в межах коротких відрізків тексту (в мікроконтекстах), зіставлення канонічних і трансформованих ФО, переплетення лінгвістичного (узвичаєного традиційного та видозміненого автором) й екстралінгвістичного – усе це вияви міцного зв’язку ФО зі змістом текстів – спричинює найрізноманітніші ефекти. Проте, як зазначає В.Д. Ужченко, класифікація прийомів стилістичного використання ФО становить певну складність, тому що самі прийоми не виступають ізольовано, а накладаються один на одного, збігаються окремими ланками й характеризуються синкретичністю [Ужченко 2007: 228].

Увагу сучасних лінгвістів привертає насамперед проблема видозміни узуальних фразеологічних зворотів. Багато цікавих положень, що стосуються лексичних, семантичних і структурних перетворень усталених виразів, знаходимо у роботах Л.Г. Авксентьєва, О.М. Бабкіна, В.П. Жукова, О.В. Куніна, Б.О. Ларіна, В.М. Мокієнка та ін. Розглядаючи різні випадки заміни компонентів ФО у творах Є. Гуцала, О. Важеніна зауважує, що у мовній тканині химерної прози 60-80-х років, перетворення фразеологізмів зустрічаються так часто, що, за словами О.В. Куніна, можна говорити “про нормативність ненормативних змін” у сфері фразеології [Важеніна 1998: 74].

Вивчення індивідуально-авторських фразеологізмів-новоутворень пов’язано насамперед з проблемою дослідження широких трансформаційних потенцій ФО, зумовлених сюжетною лінією художнього тексту, авторським задумом і “вимогами” поетики твору в цілому. В.Д. Ужченко вважає, що найуживаніші різновиди трансформації ФО можна поділити на три основні групи: 1) прийоми, пов’язані зі зміною форми компонентів або компонентного складу ФО (пор.: користі з нас, як з козла кефіру); 2) прийоми, пов’язані з контекстним обіграванням ФО чи їх окремих компонентів (пор.: Істинно люди: живемо не хлібом єдиним. Істинно так… коли маємо хліб на столі); 3) прийоми, пов’язані з використанням загального образу ФО (пор.: Ворскла півколом, неначе блакитна підкова, Друзям на щастя дзвенить) [Ужченко 2007: 228].

Аналіз взаємовпливу МФО і контексту полягає, насамперед, у виявленні структурно-семантичних змін, що відбуваються у складі фразеологічної одиниці (заміна, “нарощення” компонентів) і призводять до оновлення значення або формування експресивно-оцінних конотацій та, з іншого боку, семантичних змін, спровокованих контекстом, який може інтенсифікувати або порушити усталене значення фразеологізму. У нашому дослідженні увагу зосереджено на взаємодії семантики узуальних фразем (мінідіом) з різними відрізками тексту. Семантичний “внесок” фразем до структурно-змістової структури художнього твору проявляється у різноманітних функціях, серед яких виокремлюємо текстозв’язувальну, текстооформлювальну та тексторозвивальну.

Мінімальними ідіомами, що виконують текстозв’язувальну функцію, вважаємо узуальні ФО, які мають незмінну компонентну структуру і розвивають додаткові відтінки значення і/або експресивно-емоційну насиченість за рахунок семантики контексту. Реалізація зазначеної функції відбувається за допомогою прийому актуалізації внутрішньої форми / лексичного значення фразеологізму. Так, наприклад, у поезії В. Кордуна «Memento» експлікується зміст МФО без слів ‘мовчки, нічого не кажучи’ [Білоноженко 2008: 663]: Залишилося тільки просити / безмовно, без слів, / щоб зійшла благодать / на медову краплинку поминального колива, / щоб покрила усіх на весь світ, на весь час / і на все позачасся (Кордун 1999: 24), де контактно розташована словоформа безмовно виступає лексичним синонімом мініідіоми, підсилюючи емоційний – ліричний настрій вірша. Лексичне значення просторічної фраземи по барабану ‘байдуже, все рівно, неважливо і т.ін’ актуалізується у найближчому контексті ФО (Ю. Іздрик. «Флешка. Дефрагментація»): <…> абсолютна більшість дорослого населення (96%) – повністю індиферентні їм усе байдуже або як кажуть усе по барабану <…> (Іздрик 2009: 98). Змістова тотожність фразеологізму по барабану і лексеми ‘байдуже’ активізується за допомогою розділового сполучника або.

Семантичні нарощення від контексту формуються також завдяки “підключенню” уточнювального звороту, що супроводжує МФО. Так сконструйовано фрагмент «Молитви за Україну» Д. Павличка: І не дозволь нам зледащіти / В добрі, при хлібі та вині, / Дай увійти в твої завіти / Моїй державі і мені (Павличко 2004: 234), де значення фраземи у добрі ‘у сприятливих матеріальних умовах’ [Скопненко 2003: 118] доповнюється вільним словосполученням “при хлібі та вині”, яке уточнює, поширює і розвиває усталену семантику МФО.

Емоційно-експресивне забарвлення контексту повісті А. Дімарова «Максим та Маруся» утворюється за рахунок детального розкриття значення фраземи як палець ‘без сім’ї, без рідних, без близьких і т. ін.’ [Білоноженко 2008: 481]: Може, тому, що недалечко од сільради й жила, та ще й сама як палець: ні дітей, ні онуків, тільки коза, яка разом із хазяйкою й спить (Дімаров 1999: 184).

Структурний склад МФО як одиниць з одним повнозначним компонентом не припускає синонімічних замін, проте текстозв’язувальна функція реалізується прийомом “синонімічного ряду фразем”, тобто контактним розташуванням мінімальних ідіом – абсолютних, семантичних, стилістичних або семантико-стилістичних синонімів. Саме так побудовано фрагмент поезії В. Кордуна «Азія»: Зійшов із неба караван верблюдів: / погоничі вгорі на тюках снів / погойдуються день і ніч – без ліку, без числа, – / розносить по пісках сипучих / зі сходу пряну Азію (Кордун 1999: 34), де поєднуються синонімічні конструкції без ліку ‘дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь’ [Білоноженко 2008: 347] і без числа ‘дуже багато’ [Білоноженко 2008: 764]. Вживання цих фразем у контекстному оточенні лексичних антонімів ‘день і ніч’ актуалізує часову нескінченність і незліченність зображуваного. Прийом “синонімічного ряду фразем” використовується і в романі П. Загребельного «Зона особливої охорони»: Дивне, власне, безглузде розслідування, доручене їй прокурором Повхом, Оксана Винокур після тривалих роздумів вирішила розпочати, як казали древні, Ab ovo, від яйця, від початку, і після втомливих телефонних домовлять-перемовлянь вони нарешті зустрілися з Андрієм Слуквою <…> (Загребельний 1999: 40). До «Словника фразеологізмів української мови» за редакцією В.М. Білоноженко входить двокомпонентна фразеологічна одиниця покласти початок ‘виявитися, стати зачинателем у чому-небудь’ [Білоноженко 2008: 538]; словник «Фразеологія перекладів Миколи Лукаша» містить також фразеологізми з антонімічними компонентами від початку до кінця / з початку до кінця із значенням ‘цілком, повністю’ [Скопненко 2003: 340]. Семантика незафіксованої сучасними словниками мінімальної ідіоми від яйця, включеної до ряду міжмовних синонімів (від яйця – калька з латинського аb ovo ‘з самого початку’ [Ужченко 2007: 154]), експлікується у контексті: синонімічний ряд завершує вільне словосполучення від початку.

Текстозв’язувальна функція МФО реалізується також за допомогою прийому антонімічних відношень між фраземою та найближчим контекстом. Так, наприклад, у вірші В. Кордуна «Осінь зайшла на наш тік…» мініідіома на мить ‘на короткий час, ненадовго’ [Білоноженко 2008: 390] входить до синтаксичної конструкції з повторювальним розділовим сполучником чи та лексичним антонімом назавжди. Контрастність фраземи на мить і словоформи назавжди “закріплюється” протилежними за змістом частками лиш – вже: День завмер над землею: / не відвіюється полова, / не висівається кріп, / все застигає в повітрі. / Чи це лиш на мить, / чи вже назавжди? (Кордун 1999: 80). Інша синтаксична формула використовується у «Покаянних псалмах» Д. Павличка: Чим провінились ми перед Тобою, / Що Україну ти вчинив рабою, / Дав нам вітчизну, та не дав держави, / І струтив нас, як у багно криваве, / В неволю не на мить, а на віки, / Щоб захлинулись ми, як топляки (Павличко 2004: 230). У наведеному контексті МФО з заперечною часткою не (не на мить) протиставляється мінімальній ідіомі з антонімічним значенням (пор. на віки ‘назавжди’ [Скопненко 2003: 45]).

Поширений контекст поезії І. Драча «Дуже багато мертвих…» свідчить про мовну гру, засновану на прийомах обігравання антонімів та часткових омонімів: Дуже багато мертвих / Вже коло мене живе / І тим беруть не за мертве / Беруть мене за живе (Драч 1999: 54). Ідейно-образна структура вірша конструюється опозицією “мертвий – живий”, де “мертвий” спочатку використовується у функції субстантивованого прикметника, а з розгорнення контексту складає антонімічну “пару” фраземі (брати / взяти) за живе ‘дуже хвилювати, бентежити кого-небудь’ [Білоноженко 2008: 40]. Актуалізація “живого й мертвого” здійснюється за рахунок гри омоформами: живе (дієслово 3 особи однини теперішнього часу) – живе (субстантивований прикметник).

На нашу думку, трансформація усталених мінімальних ідіом, включених до художнього тексту, не є обов’язковим чинником і для здійснення текстооформлювальної функції. Для того щоб “виконати роль” в оформленні прозового чи поетичного твору, фразема має повторюватися протягом розвитку сюжетної дії, надаючи додаткових семантико-стилістичних відтінків мінімальному – розширеному контексту або твору в цілому. Отже, прийом свідомого (не випадкового) повтору (репродукції) вважаємо основним засобом реалізації текстооформлювальної функції МФО. Так, наприклад, повторення мінімальної ідіоми над міру ‘більше, ніж треба; багато, забагато’ [Білоноженко 2008: 393] в контактно розташованих “відрізках” тексту – простих реченнях вважаємо цілеспрямованим прийомом, вжитим у перекладі М. Лукашем драми В. Шекспіра «Троїл і Крессіда»: [Крессіда (до Пандора):] Виходить, що в Троїла того рум’янцю над міру; той, каже, рум’яний, а цей рум’яніший. Над міру вона [Єлена] ж його й перехвалила (Шекспір 1986: 340).

У поезії «На ріках безнайменних» («Татарське зілля») В. Кордуна прийом повтору мінімальної ідіоми за мить ‘протягом короткого відрізку часу, дуже швидко’ [Білоноженко 2008: 389-390] (пор. прості словосполучення підносяться за мить, заносяться за мить) ускладнюється введенням до контексту фраземоутворювального компоненту миті і лексеми час, що підсилюють позачасову орієнтацію фрагменту: Сумнющий верболіз росте в печалі, / підносяться за мить міста / й за мить заносяться пісками, – / немає тут часу, / тут тільки миті скрапують росою (Кордун 1999: 16). Симптоматично, що прийом повтору є домінуючим засобом цілісної поетики вірша (пор.: Дівчата задивилися у воду, – / І три зорі в глибинах зазоріли, / І три зорі засяяли над ними <…> (Кордун 1999: 16)), останні рядки якого перекликаються з назвою, створюючи символічний образ “рік безнайменних”: На безнайменних ріках – / Безнайменні люди, / Дня без наймення, / Безнайменне сонце (Кордун 1999: 16).

Експлікаторами тексторозвивальної функції узуальних МФО стає найближчий – розширений контекст, взаємодія з яким привносить різноманітні семантичні та стилістичні конотації до структурно-змістової структури узуальних мініідіом та розвиває ідейно-образну сферу твору. Характеристика міста дії повісті Ю. Іздрика «Флешка. Дефрагментація» подається у контексті, до якого послідовно входять фразеологічні звороти різної структури та семантики: <…> заради чого в столицях, можливо, довелося би вдаватись до пошуків, у Станіславі завжди було в полі зору, в межах слуху, під рукою, а деколи й просто плуталось попід ногами (Іздрик 2009: 114). Локус Івано-Франківськ (колишній Станіслав) створено за допомогою фразеологічного в полі зору ‘простір, який можна охопити поглядом; видимість’ [Білоноженко 2008: 537] та вільного в межах слуху словосполучень. Подальший контекст розвиває семантику “стислого простору” підключенням фраземи під рукою ‘близько, поблизу; напохваті, поруч’ [Білоноженко 2008: 625], яка набуває іронічних конотацій за рахунок обігравання прямого значення лексеми нога у складі ФО плутатися під ногами ‘заважати, набридати кому-небудь своєю присутністю, своїми діями’ [Білоноженко 2008: 520].

Символічний образ України у романі Л. Костенко «Берестечко» постає завдяки стилістичному прийому уособлення: Аби сказала Україна: /оце так гетьман! Гетьман, ге? / А що, як справді так і скаже? / Затуманіє серед нив / На пам’ять вузлики зав’яже, / чим перед нею завинив (Костенко 2010: 47). До наведеного фрагменту входить фразема на пам’ять з контекстною семантикою ‘для того, щоб пам’ятати, не забувати про кого-, що-небудь; на згадку’ (пор.: у пам’ятку ‘хто-небудь добре щось запам’ятав’ [Білоноженко 2008: 483]). Метафоричне значення актуалізується у розширеному контексті МФО (“вузлики зав’яже, чим перед нею завинив”), де розвивається ключова мікротема “самокатування гетьмана після поразки”. Розширений контекст МФО дозволяє виявити семантичні та стилістичні нарощення, суттєві для створення ідейно-змістовної сфери цілісного тексту. Богдан Хмельницький рефлектує, звертаючись до війська, яке зазнало поразки, та майбутніх визволителів України: Як ви забули Корсунь і Пиляву, / як вам на греця слава Жовтих Вод, / то проміняйте славу на халяву, / і засміється сам Іскаріот! (Костенко 2010: 41). У “заочному” зверненні гетьмана вживається стилістично знижена (з позначкою ‘жартівливе’) МФО на греця ‘навіщо, для чого’ [Білоноженко 2008: 169], яка “закріплюється” з розгортанням контексту. Вислів “проміняйте славу на халяву” реалізує одночасно пряме та переносне значення лексеми халява, що має пейоративні конотації (пор.: “1) голенище, 2) развратная женщина, 3) з губи халяву робити. Врать, обещать и не сдержать слова” [Грінченко 1996: 384-385]) і переносне значення просторічної та стилістично зниженої МФО на халяву, синонімічне мініідіомі на дурняк / на дурняка ‘задарма, безкоштовно’ [Білоноженко 2008: 223]. Даний фрагмент, де лексеми слава і халява можна інтерпретувати як контекстні антоніми, актуалізує ключову тему зрадництва, яка підтверджується і введенням власного імені біблійського персонажа Іуди Іскаріота, в семантиці якого закріплена архісема ‘зрадництво’.

Найближчий контекст фраземи може в значній мірі змінити її семантичне навантаження. Так, у спогадах Хмельницького з’являється образ татар, який конструюється за допомогою узуальної фраземи наче реп’яхи. За «Словником фразеологізмів української мови», фразеологічна одиниця має різноманітні варіанти, які підлягають усіченню: як (мов, наче, і т. ін.) [той] реп’ях [до кожуха (до штанів, у собачий хвісти і т. ін.)] ‘настирливо, уїдливо, настійно’, і вживається у сполученні зі словами приставати, чіплятися, липнути і т. ін. [Білоноженко 2008: 596]. У романі Л. Костенко мініідіома зберігає контекстну сполучуваність: Мій чорний сон – /у хлющу зливи, / у розлемішені шляхи – / летять татари, в буйні гриви / вчепившись, наче реп’яхи (Костенко 2010: 16), проте трансформує усталене фразеологічне значення, яке замінюється контекстною семантикою ‘міцно, щосили, цупко’.

Отже, семантичний “внесок” фразем до змістової структури тексту виявляється в текстозв’язувальній, текстооформлювальній і тексторозвивальній функціях. Мінімальними ідіомами, що виконують текстозв’язувальну функцію, вважаємо узуальні ФО, які мають незмінну компонентну структуру і розвивають додаткові відтінки значення або експресивно-емоційну насиченість за рахунок контексту. Реалізація цієї функції відбувається за допомогою прийомів актуалізації внутрішньої форми / лексичного значення фразеологізму, “синонімічного ряду”, опозиційних відношень між фраземою та найближчим контекстом. Прийом повтору фраземи під час розвитку сюжетної дії, підсилюючий семантичну образність контексту, вважаємо основним засобом реалізації текстооформлювальної функції МФО. Експлікаторами тексторозвивальної функції МФО стає найближчий – розширений контекст, взаємодія з яким привносить різноманітні семантичні та стилістичні конотації до змістової структури узуальних мініідіом та розвиває ідейно-образну сферу твору. Перспективним постає не тільки виявлення функціонального навантаження мінімальних ідіом але й простеження їх взаємодії у художніх текстах II половини XX століття.

References.

Література

Важеніна 1998: Важеніна, О. Структурно-семантичні трансформації фразеологізмів у химерній прозі (на прикладі романів Є.П. Гуцала) [Текст] // Семантика і прагматика граматичних структур : Збірник наукових праць / Ред. кол. : А. Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк : ДонНУ, ІЗМН, 1998. – С. 74-78.

Грінченко 1996: Грінченко, Б. Словарь української мови [Текст] / Б. Грінченко. – Київ : Лексикон, 1996. – 563 с.

Радутная 2001: Радутная, О.А. Индивидуально-авторское использование фразеологизмов Н.С. Лесковым [Текст] // Структура и семантика: Доклады VIII Международной конференции. – Т. 2. – М., 2001. – С. 192-196.

СФУМ 2008: Словник фразеологізмів української мови [Текст] / Уклад. : В. М. Білоноженко та ін. – К. : Наук. думка, 2008. – 1104 с.

Ужченко, 2007: Ужченко, В.Д., Ужченко, Д.В. Фразеологія сучасної української мови [Текст] / В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко. – К. : Знання, 2007. – 494 с.

ФП 2003: Фразеологія перекладів Миколи Лукаша : Словник-довідник [Текст] / Уклали О.І. Скопненко, Т.В. Цимбалюк. – К. : Довіра, 2003. – 735 с.

Джерела

Дімаров 1999: Дімаров, А.А. Самосуд : Повісті. Оповідання. Етюди. [Текст] / А. А. Дімаров. – К. : Укр. письменник, 1999. – 221 с.

Драч 1999: Драч, І.Ф. Сізіфів меч: Вірші дев’яностих. [Текст] / І. Ф. Драч. – К. : Укр. письменник, 1999. – 95 с.

Загребельний 1999: Загребельний, П.А. Зона особливої охорони : Роман. [Текст] / П. А. Загребельний. – К. : Укр. письменник, 1999. – 151 с.

Іздрик 2009: Іздрик, Ю. Флешка. Дефрагментація [Текст] / Ю. Іздрик. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2009. – 148 с.

Кордун 1999: Кордун, В.М. Зимовий стук дятла: Поезії [Текст] / В. М. Кордун. – К.: Укр. письменник, 1999. – 127 с.

Костенко 2010: Костенко, Л.В. Берестечко [Текст] / Л. Костенко. – К. : Либідь, 2010. – 232 с.

Павличко 2004: Павличко, Д.В. Ялівець: Поезії [Текст] / Д. В. Павличко. – К. : Веселка, 2004. – 399 с.

Шекспір 1986: Шекспір, В. Троїл і Крессіда : Драма [Текст] / Пер. з англ. М. Лукаш // В. Шекспір. Твори : В 6-и т. – Т.4. – К. : Дніпро, 1986. – С. 331-435.

Статья посвящена проблеме функционирования МФО в минимальных – расширенных контекстах произведений современных авторов. Выявлена функциональную нагрузку миниидиом; проанализировано влияние содержательной структуры фразем на формирование целостной образности художественного текста. Выделены приемы, которые актуализируют текстосвязывающую, текстооформляющую, тексторазвивающую функции МФО.

Ключевые слова: минимальная идиома / фразема, минимальный расширенный контекст, тексторазвивающая / текстооформляющая / текстосвязывающая функции.

The article is concentrated on the minimal fixed phrase (MFP) functioning in minimal-expanded contexts of modern literary works. The functional yield of mini-idioma is determined. The influence of the content structure of the phrasema on the formation of a coherent imagery of a fiction text is analyzed. The techniques to actualize text-binding, text-making and text-developing functions of MFP are defined.

Keywords: a minimal idiom / phrasem, a minimal-expanded context, text-binding function, text-making function, text-developing function.

Надійшла до редакції 4 вересня 2012 року.