Names of Inedible and Poisonous Mushrooms in Ukrainian and Polish – Semantic Analysis

Abstract.

NAMES OF INEDIBLE AND POISONOUS MUSHROOMS IN UKRAINIAN AND POLISH - SEMANTIC ANALYSIS

Przemysław Jóźwikiewicz

Ukrainian Studies Department, Institute of Slavic Studies, University of Wroclaw, Poland

Abstract

Background: The author of the article attempts to initiate a scholarly discourse on mycological vocabulary, especially the names of macrofungi (macromycetes), a valid issue which still has not been fully described. He proposes a contrastive analysis (Ukrainian-Polish) of the discourse on the contemporary mycological vocabulary functioning in various texts: scientific, popular science, literature, as well as folklore.

Purpose: The purpose of the article was to characterize selected sources of mycological vocabulary and present Ukrainian and Polish research. Furthermore, the author wanted to propose a preliminary semantic analysis of selected Ukrainian and Polish names of inedible and poisonous mushrooms (particularly those that can be found in both countries).

Results: Myconims are direct or indirect references to the specific characteristics of fungi. The article contains a table containing 92 official names of the most common inedible and poisonous fungi in Poland and Ukraine (Latin, Ukrainian, and Polish names). This list can be expanded with further hundreds of names, since, as mycologists and mushroom researchers claim, there is approx. 4 thousand species of macrofungi on the territory of Ukraine and Poland. In the article the official names of Ukrainian and Polish inedible and poisonous mushrooms were classified into eight groups. Elements most frequently co-creating the collected myconims (comparable for both languages) are lexemes indicating: the color of the cap or the fruiting body, the place and manner of its occurrence, the overall appearance of the fruiting body. Significant, especially for the Ukrainian names of mushrooms, is the presence of Latinisms, which is characteristic of Ukrainian specialized terminology, such as the medical one (eg. cirrhosis hepatis, цироз печінки; glomerulonephritis, гломерулонефрит; appendicitis acuta, апендицит etc.). Most myconims, both Polish and Ukrainian, are two-component structures (mainly N + Adj, rarely N + N, for example шишкогриб лускатий, калоцера рогоподібна, решіточник Арчера, плютка Патуйара); among the collected Ukrainian names there was one single-component name (гірчак), as well as several compound names (Adj + N + Adj) with the adjective несправжній in preposition (eg. несправжній опеньок сірчано-жовтий, несправжній опеньок цегляно-червоний, несправжній трутовик вербовий, несправжній трутовик сосновий). Although the most frequent is the (N + Adj) model, two-component adjectives with preposition also appear among the Ukrainian names, for example чортів гриб, коренева губка.

Discussion: The analyzed vocabulary (in the proposed text only in a semantic perspective) provides a wide field of linguistics research (for instance semantic, onomastic, formative, and etymological). Due to the extremely wide aspect of research and almost no previous exploration in this area, especially in terms of Ukrainian-Polish confrontative comparison, such analysis should be carried out, because the results can serve not only as a platform for further linguistic research, but also as a basis for creating thematic dictionaries, as an aid to mycologists, in the food industry, medicine and so on.

Keywords: mycological vocabulary, names of fungi, the Ukrainian language, the Polish language, semantic analysis.

Vitae

Przemysław Jóźwikiewicz is an Associate Professor (a post-doctoral degree in linguistics) at the Ukrainian Studies Department (Institute of Slavic Studies at the University of Wroclaw) and a Deputy Head of the Institute of Slavic Studies (programming). His research interests include: Ukrainian grammar, linguistics, translation, terminology science, terminology, and teaching of the Ukrainian language.

Correspondence: przemyslaw.jozwikiewicz@uwr.edu.pl

Article.

Пшемислав Юзвікевич

УДК 81-116.3

НАЗВИ НЕЇСТІВНИХ І ОТРУЙНИХ ГРИБІВ В УКРАЇНСЬКІЙ ТА ПОЛЬСЬКІЙ МОВАХ – СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ

Розглянуто джерельну базу мікологічної лексики, охарактеризовано сучасні українські й польські мовознавчі праці, присвячені найменуванням грибів, проаналізовано назви українських і польських неїстівних і отруйних грибів, здійснено вступний семантичний аналіз міконімів.

Ключові слова: мікологічна лексика, назви грибів, українська і польська мови, семантичний аналіз.

Українців і поляків, а також більшість народів Центральної і Східної Європи та країн Далекого Сходу з огляду на їхнє ставлення до збирання та переробки грибів Роберт Гордон Уоссон (1) зарахував до групи мікофільних суспільств. Багатовічні грибні традиції відбиваються не тільки в їхній культурі, літературі, але й в мові. Для багатьох осінні екскурсії до лісу — це не лише щорічна заготівля харчів і перший етап різдвяної гарячки, це, передусім, пристрасть, це відчуття, яке Марія Лавриновіч, польська міколог, називає «покликанням гриба» (2). Таке емоційне ставлення до збирання грибів — явище зовсім універсальне, стосується людей різних професій, різної освіти, з різним життєвим досвідом.

Тема дослідження є актуальною, оскільки в ньому розглядається сучасна термінологічна система мікологічної науки, яка функціонує не лише в наукових, але й науково-популярних і художніх текстах, у сфері народної традиції. Кожна з цих ділянок становить потужну джерельну базу, а мовознавчі дослідження можна вести на багатьох рівнях.

Об'єктом дослідження є мікологічна лексика української і польської мов, предметом – зіставний аналіз української і польської мікологічної лексики (точніше, назв неїстівних і отруйних грибів), зокрема з огляду на те, що порівняльні дослідження у цій сфері лексики досі не проводилися.

Мета дослідження – охарактеризувати вибрані джерела мікологічної лексики, назвати польську та українську літературу, що стосується досліджуваної лексики, зробити вступний семантичний аналіз вибраних українських і польських назв неїстивних та отруйних грибів (особливо тих, що найчастіше виступають на обох територіях).

Наукова новизна полягає в тому, що пропонована стаття є першим порівнянням онімного простору мікологічної лексики української та польської мов.

Гриб, як частина світу природи, а також елемент народної традиції і культури, функціонує в обох мовах не одне століття. Найкраще це засвідчують прислів’я та приказки, що є чудовим підтвердженням нерозривного зв’язку людини з природою. Такі фрази, як Гриби шукають - по лісу гасають; Жди, грибе, може, тебе хтось здибле; Їж борщ з грибами, і держи язик за зубами; Не зігнешся до землі, то й гриба не знайдеш; Увечері дощі – вранці грибів чекай; Bez ryba i grzyba umarłby kaszeba; Gdy się grzyby zrodzą, chleba mało; Kiedy nie ma ryb, dobryi grzyb; Wrzesień chodzi po rosie, zbiera grzyby we wrzosie; Zdrowy jak rydz тощо, хоча б один раз в житті чув кожен українець і поляк.

Дуже цікаво виглядає також «грибна справа» в художній літературі. Як польські, так і українські автори по-різному використовували ці сюжети в своїх творах. Найбільш знана польському читачеві сцена збирання грибів присутня у третій книзі відомого, написаного польським алексанрійським віршем, героїчного епосу[1] Адама Міцкевича «Пан Тадеуш». Однак, крім найвидатнішого польського поета ХІХ ст., не так уже й багато польських майстрів слова зверталося до цієї теми. Як виняток можна навести прізвища Яна Штаудингера[2], Болеслава Пруса[3], Яна Бжехви[4] або Ганни Ожоґовскої[5].

Українські автори, зокрема Іван Немирович[6], Тетяна Чорновіл[7], Віталій Туренко[8], Еліна Заржицька[9], Сергій Жадан[10] у своїх творах також використовували грибну тему. Однак аналіз та оцінка мікологічної лексики, яка разом з іншими елементами співтворить твори цих митців, - це вже матеріал на окрему статтю.

Проте головні джерела, на які слід спиратися під час мовознавчих аналізів, це, передусім, наукові та науково-популярні праці з галузі мікології. Уже на самому початку можна їх поділити на дві групи: праці, присвячені лише грибам у найширшому розумінні мікологічної проблематики – переважно макроскопічним грибам, напр., роботи видатних польських та українських мікологів Аліни Скіргелло (Skirgiełło „Polskienaziemne…” 1-124; Skirgiełło „Rodzaj Russula…” 1-130; Skirgiełło „Grzyby niższe”; Skirgiełło „Wiosennemiseczniaki…” 3-19; Skirgiełło „Nasze grzyby”), Владислава Воєводи (Wojewoda „O grzybach…” 1-31; Wojewoda„Mikologia” 167-168; Wojewoda „Grzyby wielkoowocnikowe…” 161-181; Wojewoda „Podręczny atlas…”; Wojewoda „Grzyby” 189-204; Wojewoda „Poradnik grzybiarza”), Барбари Ґумінскої (Gumińska, Wojewoda „Grzyby i ichoznaczanie”; Gumińska „Podstawczaki…”; Gumińska „Grzyby wielkoowocnikowe…” 47-53; Gumińska „Atlasgrzybów…”), Марії Зерової (Zerova „Yistivni ta Otruyni…”; Zerova „Atlas Hrybiv…”; Zerova „Yistivni, UmovnoYistivni…”; Zerova, Vasser „Yistivni ta Otruyni…”), Соломона Вассера (Vasser „Flora Gribov…”; Vasser, Dudka “Nyzhchi Roslyny…”), Ірини Дудки (Dudka „Stvorennya Naukovykh…”; Dudka, Helyuta „Hryby Zapovidnykiv…”; Dudka, Prydiuk „Hryby ta Hrybopodibni…”; Dudka, Vasser “Hryby v Pryrodi…”; Dudka, Vasser “Dovidnyk Mikoloha…”), а також роботи з інших галузей науки, в яких мікологічна тема з’явилася в рамках обговорювання ключових для них проблем (лікарська мікологія[11], фітопатологія[12], мікробіологія[13] тощо).

До цієї групи слід зарахувати також лексикографічні джерела, тобто тлумачні, термінологічні[14], двомовні словники, енциклопедії, словники діалектів, говірок словники-довідники тощо, які також є цінним матеріалом для аналізу.

Згадані вище джерела – багатий та різноманітний матеріал, якого багатоаспектне мовознавче опрацювання, зокрема у порівняльному полі, може призвести до цікавих результатів.

Розпочинаючи такі дослідження, не можна забути про ще одне дуже важливе джерело – атласи грибів та різноманітні путівники для грибників. З огляду на неоднаковий рівень мериторичної підготовки, а також обсяг презентованих текстів, як матеріальну базу можна використати лише деякі з них. Незважаючи на те, у випадку досліджень назв грибів ці роботи необхідні. Як польські, так українські праці, присвячені розпізнаванню та класифікації грибів, досить обширні, а також, що важливіше, здебільшого вони виконані на високому мериторичному та поліграфічному рівнях. Книжки мікологів і ліцензованих грибознавців, з прекрасними фотографіями грибів, деякі багато разів оновлювані, постійно популярні серед читачів. Роботи таких авторів, як Владислав Воєвода (Wojewoda „Poradnik grzybiarza”), Вєслав Камінскі (Kamiński „Encyklopedia grzybów…”), Патриція Заравска (Zarawska „Atlas grzybów”), Славомір Сокул (Sokół „Atlas grzybów”), Марек Сноварскі (Snowarski „Grzyby”), Марина Сухомлин і Вероніка Джаган (Sukhomlyn, Dzhahan “Hryby Ukrayiny”), Марія Зерова і Саломон Вассер (Zerova, Vasser “Yistivni ta Otruyni…”), це залізний матеріальний мінімум, а водночас гарантія чесності і багатобічного підходу до проблеми макроміцетів. Якщо додати до того авторські сайти, присвячені грибам та збиранню грибів[15], висвітлюється цікава перспектива зіставних досліджень на різних рівнях: семантичному, словотвірному, діахронічному, ономасіологічному, етномікологічному тощо.

Цікаво, що попри так широке опрацювання мікологічної проблеми, зокрема макроскопічних грибів, та факту, що ця тема є постійним елементом побуту наших суспільств, українські і польські мовознавці майже зовсім не зайнялися темою мікологічної лексики чи хоча б назвами грибів. Дотеперішні дослідження спорадичні, одиничні, а деяким з них далеко до серйозних лінгвістичних аналізів. Відсутності будь-яких українсько-польських порівняльних робіт у цій галузі не компенсують праці Барбари Бартніцкої-Домбковскої (Bartnicka-Dąbkowska „Polskie ludowe…”), Еви Реферовскої-Ходак (Referowska-Chodak 218-238), Казімєжа Копчинского і Марії Лавринович (Kopczyński, Ławrynowicz 133-142), Єжи Кузьмюка (Kuźmiuk „Nazwy niektórych…” 137; Kuźmiuk „Nazwy grzybów…” 34-36; Kuźmiuk „Regionalne nazwy…” 30-32), Марини Ткачук (Tkachuk 275-282), Руслани Омельковець (Omelkovets’ 231-239), Володимира Куриленка (Kurylenko 219-223) – регіональні та побутові назви грибів; Анджея Хлебіцкого (Chlebicki 35-39) i Є. Кузьмюка (Kuźmiuk 79-85) – етимологія; Людмили Симоненко (Symonenko „Synonimichni Nazvy…” 23-26; Symonenko „Yak Nazvaty…” 38-41) – лексикологія; Ірини Дудки[16] i Звенислави Калинець-Мамчур – термінологія і лексикографія. Вони потрібні, однак це лиш початок мовознавчих аналізів у вказаній сфері лексики.

З огляду на те, що темою пропонованої статті є семантичний аналіз назв неїстівних та отруйних грибів у мовах, які належать до двох традиційно виділюваних підгруп: східно- і західнослов’янських, тобто української і польської, далі ми зосередимося на класифікації міконімів, спираючись на їхні значеннєві ознаки. Дослідження проведено з використанням матеріалу з таких джерел: Сухомлин, Марина, Вероніка Джаган. Гриби України. Київ: KM Publishing, 2013; Snowarski, Marek. Grzyby. Warszawa: Multico, 2014; Kamiński, Wiesław, Malwina Flaczyńska. Encyklopedia grzybów w Polsce. Warszawa: PWN, 2015, а також списка грибів згідного з роботою: Gumińska,Barbara, Władysław Wojewoda. Grzyby i ich oznaczanie. Warszawa: PWRiL, 1985 та веб-сайтів присвясених грибам: cybertruffle.org.uk/ukrafung/ukr/ (Гриби України) T. Андріанової i Д.В. Мінтера, grzyby.pl M. Сноварского, nagrzyby.pl В. Камінского.

Вихідною точкою для роздумів буде таблиця з офіційними[17] назвами неїстівних та отруйних грибів, що найчастіше виступають на території України і Польщі; крім українських і польських міконімів у таблиці знаходиться колонка з офіційними латинськими назвами вказаних видів грибів.

Таблиця 1. Список вибраних назв неїстівних і отруйних грибів України і Польщі

Як бачимо, міконіми утворюють біномінальні структури. Офіційні, ботанічні назви грибів, які складаються лише з однієї лексеми, - це рідкісна ситуація, хоча вони переважають у групі регіональних та побутових назв (напр. мухомор зелений: бліда поганка, гадючка, блекітниця, мухомор гадючий тощо). Двоіменна номенклатура грибів є наслідком біномінальної системи, поширеної в XVIII ст. Карлом Ліннеєм, шведським природознавцем, ботаніком, зоологом, лікарем і першим президентом Шведської академії наук. Серед багатьох його робіт з ботаніки і медицини основною є праця Система природи (Systema Naturae), виняткова не лише з огляду на вартість для природознавців та лікарів. У чергових її версіях шведський вчений впроваджував започаткований швейцарським дослідником Каспаром Баухіним біномінальну систему класифікації, а вказаний тип двочленного найменування, елеметами якого є назва роду (іменник) i дескриптор виду (переважно прикметник або дієприкметник, іменник), застосовується до сьогодні.

Міконіми, що виступають в українській і польській мовах, крім тісних зв’язків з латинськими назвами, свої форми завдячують багатовіковій традиції. Різноманітність назв грибів, також в межах одного й того самого виду, головним чином випливає з факту, що їх творці звертали увагу (навіть і зараз з’являються нові назви для знаних вже ґатунків грибів) на дещо інші елементи, що відрізняли один гриб від іншого; з того приводу проблему творення міконімів можна сьогодні вважати однією з найцікавіших тем для семантичних, ономасіологічних чи етимологічних роздумів.

Кількість груп, до яких можна зарахувати елементи вибраних назв неїстівних і отруйних грибів, досить велика, тим більше, що у таблиці лише 92 міконіми. З огляду на свою біномінальність, майже кожен міконім належить до двох груп, напр. решіточник червоний (подібність до побутових предметів; колір шапки, плодового тіла). Зібраний матеріал дозволяє утворити вісім семантичних груп; однак якби аналізові піддати всі[18] назви неїстівних і отруйних грибів, також тих грибів, які виступають на одній лише території, та рідкісних грибів, груп могло би бути набагато більше.

1) колір шапки, плодового тіла

Одна з найчастіших ознак грибів, яка співтворить міконіми — це, безумовно, колір шапки або цілого плодового тіла. З огляду на те, що це специфічна риса багатьох видів грибів, яка дуже часто вказує на їх їстівність, висунення на перший план кольору в назві видається чимось звичайним. Як у випадку української, так і польської мов окреслення кольору плодового тіла чи шапки притаманна дескрипторові виду. Переважають тут прикметники, напр. мухомор червоний, склеродерма жовтувата, рядовка коричнева, muchomor zielony, lisówka pomarańczowa, łycznik ochrowy (рідше прикметники утворені шляхом основоскладання, напр. саркосцифа яскраво-червона, несправжній опеньок сірчано-жовтий, несправжній опеньок цегляно-червоний – лише в українських прикладах). У цій функції виступають також дієприкметники, проте в зібраному матеріалі є лише один такий приклад (печериця рудіюча). Описувана ознака не стосується тільки дескриптора виду, іноді колір плодового тіла відноситься до назви роду, напр. czernidłak gromadny, białoporek brzozowy (лише польські приклади).

2) місце, спосіб зростання грибів

Найменування грибів досить часто стосуються середовища, конкретного місця (інколи країни, напр. okratekaustralijski) або способу зростання даного виду гриба. Ці ознаки виділяються і як дескриптори виду (напр. гнойовик розсіяний, трутовик гніздовий, коренева губка, телефора наземна, stułka piaskowa, czernidłakgromadny, maślanka wiązkowa), так і родові назви (напр. несправжній опеньок сірчано-жовтий, borowikszatański, korzeniowiec sosnowy, pniarek obrzeżony, próchnilec maczugowaty).

3) мікоризні взаємодії

Взаємодія грибів з конкретними видами дерев, що спирається на симбіотичні, або паразитні відносини, у світі природи дуже часта. Це співжиття реалізується також у назвах грибів. Така ознака, хоча притаманна найменуванням багатьох ґатунків грибів, у випадку зібраного матеріалу стосується лише дескрипторів, напр. несправжній трутовик вербовий, несправжній трутовик сосновий, піптопор березовий, czyreń sosnowy, łuskwiak topolowy, białoporek brzozowy тощо.

4) зовнішні / внутрішні ознаки плодових тіл

Характерні ознаки плодових тіл, їх загальний вигляд — це наступні показники, які мають великий вплив на утворення міконіма. Диференціація приписуваних плодовим тілам ознак стосується різних частин їхньої будови і структури. У творенні назви велику роль відіграє: форма плодового тіла, його розмір, взір на шапці, форма шапки, фактура шапки, присутність слизу, вигляд ніжки, твердість плодового тіла, тип шкірки тощо, напр. мухомор пантерний, гриб-келишок смугастий, дедалеопсис горбистий, трутовик облямований, ганодерма блискуча, свинуха тонка, шишкогриб лускатий, лускатка руйнівна, muchomor plamisty, szyszkolubka kolczasta, gmatwica chropowata, lakownica żółtawa, piestrzenica olbrzymia, miękusz rabarbarowy, mleczaj rudy, łuskwiak topolowy, rozszczepka pospolita, tęgoskór cytrynowy, próchnilec maczugowaty тощо. У наведених прикладах видно, що характерні ознаки гриба віддзеркалюються як у дескрипторах виду, так і назвах роду.

5) смакові властивості (ознака: їстівний / неїстівний / отруйний)

Важливим фактором не тільки в процесі творення міконімів, але й назв рослин, є вказівка на придатність гриба для кулінарих цілей. Ця ознака у випадку їстівних грибів найчастіше реалізується через вказання на «їстівність» (напр. дощовик їстівний, gołąbek jadalny) або смакові властивості (напр. хрящ-молочник смачний, gołąbek słodkawy). Діапазон назв, що стосуються неїстівних і отруйних грибів, дещо ширший; найменування грибів вказують на ознаку отруйний / їстівний (напр. трутовик справжній, трутовик гніздовий, трутовик повстистий), на смакові властивості (np. хрящ-молочник гірчак, панел терпкий, гірчак, goryczak żółciowy), але також і наслідки споживання гриба (напр. сироїжка блювотна, gołąbek wymiotny).

6) подібність до побутових предметів

Зовнішні ознаки плодових тіл, інколи їх загальний вигляд, викликають певні асоціації з предметами, що має великий вплив на творення міконімів. Загалом ці асоціації стосуються предметів щоденного вжитку (напр. клавікорона глечикоподібна, решіточник червоний, гриб-келишок смугастий, коренева губка, świecznikrozgałęziony, kubek prążkowany, czarka szkarłatna), іноді інших денотатів (напр. калоцера рогоподібна, шишкогриб лускатий, pięknoróg szydłowaty, szyszkowiec łuskowaty).

7) переносне вживання назв

Найменування у цій, як і попередній групі міконімів, стосуються реальності, безпосередньо непов’язаної з царством грибів. Встановлення назв, що відносяться до певних домашніх або диких тварин, чи назв, які стосуються вірувань та народності, - це спосіб дуже часто використовуваний в обох мовних системах (напр. мухомор цитриновий, чортів гриб, лисичка несправжня, свинуха тонка, muchomor zielony, borowikszatański, lisówka pomarańczowa, krowiak podwinięty, gołąbek wymiotny, gąska mydlana).

8) інше

У цій групі зібрано поодинокі назви, що репрезентують різні, однак варті уваги, категорії міконімів. Посеред зібраних назв грибів виступають ті, що вказують на запах плодового тіла (напр. pieczarka karbolowa), період зростання плодового тіла та його життєздатність (напр. сухлянка дворічна), виділено також два епоніми (напр. решіточник Арчера, плютка Патуйара), які, що характерно, стосуються лише українських прикладів.

Розглядаючи проблему семантики міконімів, слід звернути увагу на їхній зв’язок з латинськими назвами. Хоча чимало наведених та віднесених до певних груп найменувань справді є носієм конкретних ознак (напр., шапка мухомора червоного має червоний колір), то багато з них походить від назв латинських. Механізм творення назв для обох мов подібний, проте українська мова використовує латинські лексеми як основу для міконімів набагато частіше, ніж польська. Це стосується не тільки фонетичних запозичень (таких у зібраному польському матеріалі взагалі немає), напр. (Daedaleopsis confragosa) дедалеопсис горбистий, (Panellusstipticus) панел терпкий, (Schizophyllum commune) шизофіл звичайний, (Trametes versicolor) траметес різнобарвний, гібридів (np. (Auriscalpium vulgare) ауріскальпій звичайний, (Xylaria polymorpha) ксилярія поліморфна), але й мовних кальок (напр. (Auriscalpium vulgare) ауріскальпій звичайний, (Boletus satanas) чортів гриб, (Clathrus rubber) решіточник червоний, (Coprinus disseminatus) гнойовик розсіяний, (Ganoderma lucidum) ганодерма блискуча, (Gyromitra gigas) строчок великий, (Hapalopilus nidulans) трутовик гніздовий, (Phellinus pini) несправжній трутовик сосновий, (Pholiota destruens) лускатка руйнівна, (Piptoporusbetulinus) піптопор березовий, (Thelephora terrestris) телефора наземна тощо). Польська мова менше використовує цей тип структурних запозичень, напр. (Boletus satanas) borowik szatański, (Clathrus ruber) okratekczerwony, (Gyromitra gigas) piestrzenica olbrzymia, (Lactarius rufus) mleczaj rudy, (Phellinus igniarius) czyreń ogniowy, (Piptoporus betulinus) białoporek brzozowy, (Tricholoma saponaceum) gąska mydlana тощо.

Помітна більшість міконімів — це двочленні структури (головним чином N+Adj, рідше N+N, напр. шишкогриб лускатий, калоцера рогоподібна, решіточник Арчера, плютка Патуйара); посеред зібраних українських прикладів знаходиться лише одне одночленне найменування (гірчак), a також декілька складних назв (Adj+N+Adj) з прикметником несправжній у препозиції (напр. несправжній опеньок сірчано-жовтий, несправжній опеньок цегляно-червоний, несправжній трутовик вербовий, несправжній трутовик сосновий). Хоча найчисельнішою моделлю є (N+Adj), то посеред українських назв функціонують також міконіми з препозитивним прикметником, напр. чортів гриб, коренева губка.

Макроміцети: їстівні, неїстівні, отруйні є постійним елементом культури багатьох народів. Мікофобні суспільства не надають великої уваги їхній присутності; нації, визнані як мікофільні, знаходять для них багато різних застосувань, а назви грибів функціонують не тільки в роботах з галузі біології чи медицини, виступаючи важливим елементом хоча б художніх творів.

Міконіми – це безпосереднє або посереднє покликання на конкретні ознаки грибів. Обговорені в цьому тексті українські і польські назви неїстівних та отруйних грибів класифіковано у восьми групах. Найчастішими елементами, які співтворять зібрані міконіми (як в українській, так і польській мовах), є лексеми, що вказують на: колір плодового тіла, місце і спосіб зростання, загальний вигляд гриба. Це свідчить про подібне бачення світу, що перекладається на спосіб творення назв грибів. Різниці, що вимагає ще серйозних досліджень, стосуються сфери словотвору чи етимології міконімів. Значущою, зокрема серед українських найменувань грибів, є присутність латинізмів, що характерне для, напр., української медичної термінології (напр. cirrhosis hepatis, цироз печінки; glomerulonephritis, гломерулонефрит; appendicitis acuta, апендицит тощо). Таблицю із 92 назвами найчастіших на обох територіях неїстівних та отруйних грибів (по 46 для обох мов) можна поширити на дальших кількасот найменувань, оскільки, як пишуть грибознавці (між іншими М. Сноварскі (Snowarski 6) чи В. Джаган (Botanika 226)), до сьогодні описано більше 100 тис. видів грибів, з чого на території України і Польщі виступає майже 4 тис. видів макроміцетів. Це широке поле для досліджень не тільки для мікологів, але й мовознавців, тому що, як вказано в цій статті, стан мовознавчих студій в цій галузі перебуває лише на початковому етапі.

[1]Див. A. Mickiewicz, „Pan Tadeusz”, книга третя „Umizgi”.

[2]Див. J. Sztaudynger, „Kiedy nad Styksem”, „Do borowika”, „Obyczaje grzybiarzy”, „Boletus rufus”, „Do maślaka”, „Niewdzięcznik”, „Zasłona”, „Zamiłowana”, „Do towarzyszy grzybiarzy”, „Bajka o grzybach” i in.

[3]Див. B. Prus, „Lalka”, розділ VIII „Lasy, ruiny i czary”.

[4]Див. J. Brzechwa, „Grzyby”.

[5]Див. H. Ożogowska, „A to kapelusz”.

[6]Див. І. Немирович, „Кабан і гриби”.

[7]Див. Т. Чорновіл, „Монолог білого гриба”, „Бабка”, „Сироїжки”, „Маслюк”, „Печериця”, „Боровик”, „Лисичка”, „Зеленуха”, „Польський гриб” тощо.

[8]Див. В. Туренко, „Про гриби”.

[9]Див. Е. Заржицька, „Ми збираємо гриби”.

[10]Див. С. Жадан, „Гриби Донбасу”.

[11]Див. Baran, Eugeniusz. Zarys mikologii lekarskiej. Wrocław: Volumed, 1998. Print.

[12]Див. Kochman, Józef. Zarys mikologii dla fitopatologów. Warszawa: SGGW AR, 1981. Print.; Marcinkowska, Joanna. Oznaczanie rodzajów grzybów ważnych w patologii roślin. Warszawa: Fundacja „Rozwój SGGW”, 2003. Print.; Марков, Іван. Практикум із сільськогосподарської фітопатології. Київ: ННЦ ІАЕ, 2011. Print.; Мавров, Іван, and Безрученко, Іза, and Калюжна, Лідія. Культуральна діагностика дерматомікозів: Методичні рекомендації, Київ: Знання України, 2004. Print.

[13]Див. Libudzisz, Zdzisława, and Kowal, Krystyna, and Żakowska, Zofia. Mikrobiologia techniczna. Warszawa: PWN, 2007. Print.

[14]2011 року у Львові видано словник, присвячений, зокрема мікологічній лексиці, див. Калинець-Мамчур, Звенислава. Словник-довідник з альгології та мікології. Львів: Видавничий центр Львівського національного університету ім. І.Франка, 2011.

[15]Див. cybertruffle.org.uk/ukrafung/ukr/ (Гриби України) T. Андріанової та Д. В. Мінтера, grzyby.pl M. Сноварского, nagrzyby.pl В. Камінского тощо.

[16]Доповідь „Назви грибів в українській мові та науковій літературі” прочитана під час конференції “Українська наукова термінологія: природничі науки” 2 листопада 2012 р. в Києві.

[17]Дуже часто буває так, що певний вид гриба має навіть до кількадесяти латинських наукових синонімів та регіональних назв, напр., мухомор червоний має понад 40 латинських назв та чимало найменувань в українській та польській мовах (bedłka, muchar czerwony, muchomor pospolity, muchorówka, muchotrutka, muszorka, muchoraj, muchajer, мухаїр, маремуха, троянка, єабурка, королиця дурна, паримух тощо).

[18]Автор пропонованої статті зробив такий список, а таблиця налічує більше 400 найменувань для кожної з мов.

References.

Bartnicka-Dąbkowska, Barbara. Polskie ludowe nazwy grzybów. Wrocław-Warszawa-Kraków: Pracejęzykoznawcze PAN, 1964. Print.

Botanika. Vodorosti Ta Hryby (Botany. Algae and Fungi). Zа red. І. Yu. Kostkova і V. V. Dzhahan. Kyiv: Aristey, 2006. Print.

Chernysh, Tetyana. Narysy zi Slovyans’koyi Porivnyal’no-Istorychnoyi Leksykolohiyi ta Etymolohiyi (Handbook on the Slavic comparative-historical lexicology and etymology). Kyiv: VPT Kyivs’kyi Universytet, 2010. Print.

Chlebicki, Andrzej. „Zawiłości etymologiczne i znaczeniowe nazw „huba” i „hubka”. Wiadomości Botaniczne 54 (1/2) (2010): 35-39. Print.

Dudka, Iryna. Stvorennya Naukovykh Osnov Hlybynnoho Kul’tyvuvannya Yistivnykh Hrybiv i Rozrobka SposobuOderzhannya Tsinnoho Kharchovoho Produktu (The Emergence of Scientific Basis of Deep Cultivation of Edible Fungi and the Development of a Method of Producing Valuable Food Products). Kyiv: Naukova Dumka, 1981. Print.

Dudka, Iryna, and Vasyl Helyuta, and Tatyana Andrianova. Hryby Zapovidnykiv ta Natsional’nykh PryrodnykhParkiv Livoberezhnoyi Ukrayiny (The Fungi of Reserves and National Parks of Left-Bank Ukraine). Kyiv: Aristey, 2009. Print.

Dudka, Iryna, and Мykola Prydiuk, and Tatyana Andrianova. Hryby ta Hrybopodibni Orhanizmy Natsional’nohoPryrodnoho Parku „Desnyans’ko-Starohuts’kyy” (Fungi and Fungi-like Organisms in the National Park "Desna-Starogutskiy”). Sumy: Universytets’ka Knyha, 2009. Print.

Dudka, Iryna, and Solomon Vasser. Hryby v Pryrodi ta Zhytti Lyudyny (Fungi in Nature and in Human Life). Kyiv: Naukova Dumka, 1980. Print.

Dudka, Iryna, and Solomon Vasser. Dovidnyk Mikoloha i Hrybnyka (Handbook of a Micologist and a Mushroom Picker). Kyiv: Naukova Dumka, 1987. Print.

Grzybnięci. Web. 27 May 2016. <http://wyborcza.pl/magazyn/1,140258,16554584,Grzybnieci.html?disableRedirects=true>

Gumińska, Barbara. „Macromycetes łąk w Pienińskim Parku Narodowym”. Acta Mycologica 12 (1) (1976): 3‑75. Print.

Gumińska, Barbara. Podstawczaki (Basidiomycetes), Wodnichowate (Hygrophoraceae). Kraków: Flora Polski, 1997. Print.

Gumińska, Barbara. „Grzyby wielkoowocnikowe (macromycetes)”. Monografie Pienińskie 1. Flora i fauna Pienin (2000): 47-53. Print.

Gumińska, Barbara. Atlas grzybów Pienińskiego Parku Narodowego. Krościenko n. D.: Pieniński Park Narodowy, 2006. Print.

Gumińska, Barbara, and Władysław Wojewoda. Grzyby i ich oznaczanie. Warszawa: PWRiL, 1985. Print.

Kalynets’-Mamchur, Zvenyslava. Slovnyk-dovidnyk z Alholohiyi ta Mikolohiyi (Glossary-Handbook on Algology and Mycology). Lviv: Vydavnychyy Tsentr Lvivs’koho Natsional’noho Universytetu im. I. Franka, 2011. Print.

Kamiński, Wiesław, and Malwina Flaczyńska. Encyklopedia grzybów w Polsce. Warszawa: PWN, 2015. Print.

Kopczyński, Kazimierz, and Maria Ławrynowicz. „Polskie regionalne nazwy grzybów”. Monitoring grzybów. Poznań- Łódź: Polskie Towarzystwo Botaniczne, 2000. 133-142. Print.

Kuźmiuk, Jerzy. „Nazwy niektórych grzybów w gwarach między Bugiem a Narwią”. Badania dialektów ionomastyki na pograniczu polsko-wschodniosłowiańskim. Białystok: Uniwersytet Warszawski. Filia w Białymstoku, 1995. 137. Print.

Kuźmiuk, Jerzy. „Nazwy grzybów w języku potocznym okolic Bielska Podlaskiego”. Białostocczyzna 4/4 (16), (1989): 34-36. Print.

Kuźmiuk, Jerzy. „Regionalne nazwy grzybów jadalnych między Biebrzą a Narwią na Białostocczyźnie”. Białostocczyzna 6/2 (22) (1991): 30-32. Print.

Kuźmiuk, Jerzy. „Etymologia nazw grzybów znanych na Białostocczyźnie”. Białostocczyzna 8/2 (30) (1993): 79‑85. Print.

Kurylenko, Volodymyr. “Hryby – Huby: Polisemiya chy Omonimiya? (na Materiali Leksyky Polis’kykh Hovoriv)” (Fungi – Polypores: Polysemy or Homonymy? (Based on the Polisky Dialects)). Zapysky z Ukrayins’koho Movoznavstva 16 (2006): 219-223. Print.

Omelkovets’, Ruslana. „Semantychna Transphormatsiya yak Sposib Nominatsiyi Mikoobyektiv u Zakhidnopolis’kykh Hovirkakh” (Semantic transformation as a way of nomination of microobjects of the zakhinopolisky dialects). Typolohiya ta Funktsiyi Movnykh Odynyts’ 1 (2014): 231–239. Print.

R. Gordon Wasson (1898-1986). Archives. Web. 27 May 2016. <https://web.archive.org/web/20090416234856/http://www.huh.harvard.edu/libraries/wasson.html >

Referowska-Chodak, Ewa. „Ludowe nazwy grzybów w Polsce”. Studia i materiały CEPL w Rogowie, zeszyt 44/3/2015 (2015): 218-238. Print.

Skirgiełło, Alina. „Polskie naziemne grzyby rurkowe”. Planta Po­lonica 8 (3) (1939): 1-124. Print.

Skirgiełło, Alina. „Rodzaj Russula w Polsce i w krajach przyległych”. Planta Polonica 9 (1) (1951): 1-130. Print.

Skirgiełło, Alina. Grzyby niższe. Pragrzyby i glonowce. Przewodnik morfologiczno-systematyczny z kluczami do oznaczania. Warszawa: PWN, 1954. Print.

Skirgiełło, Alina. „Wiosenne miseczniaki Białowieży”. Monographiae Bo­tanicae 10 (2) (1960): 3-19. Print.

Skirgiełło, Alina. Nasze grzyby. Warszawa: Wydawnictwo Alfa, 1990. Print.

Snowarski, Marek. Grzyby. Warszawa: Multico, 2014. Print.

Sokół, Sławomir. Atlas grzybów. Ożarów Mazowiecki: OLESIEJUK SP. Z O.O., 2015. Print.

Symonenko, Larysa. „Synonimichni Nazvy Hrybiv v Ukrayins’kiy Movi” (Synonymous of the Names of Fungi in the Ukrainian Language). Ridne Slovo 7 (1973): 23-26. Print.

Symonenko, Larysa. „Yak Nazvaty Hryby” (How to call fungi?). Ridne Slovo 9 (1974): 38-41. Print.

Sukhomlyn, Mariya, and Dzhahan Veronica. Hryby Ukrayiny (The Fungi of Ukraine). Kyiv: KM Publishing, 2013. Print.

Tkachuk, Maryna. „Mikonominatsiya v Chornobyl’s’kykh Hovirkakh (Pytannya Rekonstruktsiyi Arealu)” (Myconomination in the Chernobyl Dialects (question of the reconstruction of the area)). Volyn’ – Zhytomyrshchyna 22 (2) (2010): 275-282. Print.

Vasser, Solomon. Flora Gribov Ukrayiny. Agarikovi Griby (The Flora of Ukraine’s Fungi. Agaricus Fungi). Kyiv: Naukova Dumka, 1980. Print.

Vasser, Solomon, and Iryna Dudka. Nyzhchi Roslyny, Hryby i Mokhopodibni Radians’koho Dalekoho Skhodu (The Lower Plants, Fungi and Bryophytes of the Soviet Far East). Kyiv: Naukova Dumka, 1990. Print.

Wojewoda, Władysław. „O grzybach jadalnych i trujących”. Nauka dla wszystkich 104 (1970): 1–31. Print.

Wojewoda, Władysław. „Mikologia” czy „mykologia”?. Wiadomości Botaniczne 17 (3) (1973): 167-168. Print.

Wojewoda, Władysław. „Grzyby wielkoowocnikowe”. Przyroda Ojcowskiego Parku Narodowego. Studia Naturae Ser. B. 28 (1977): 161-181.

Wojewoda, Władysław. Podręczny atlas grzybów. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Rolnicze i Leśne, 1992. Print.

Wojewoda, Władysław. „Grzyby”. Przyroda Popradzkiego Parku Krajobrazowego. Stary Sącz: Zarząd Popradzkiego parku Krajobrazowego, 2000. 189-204. Print.

Wojewoda, Władysław. Poradnik grzybiarza. Warszawa: Prószyński Media, 2012. Print.

Yelin Yukhym, and Mariya Zerova, and Volodymyr Lushpa, and Svitlana Shabarova. Dary Lisiv Ukrayiny (The Gifts of Ukrainian Forests). Kyiv: Urozhay, 1975. Print.

Zarawska, Patrycja. Atlas grzybów. Warszawa: Wydawnictwo SBM, 2013. Print.

Zerova, Mariya. Yistivni ta Otruyni Hryby Ukrayiny (Edible and poisonous fungi of Ukraine). Kyiv: NaukovaDumka 1963; 1970. Print.

Zerova, Mariya. Atlas Hrybiv Ukrayiny (The Atlas of Ukrainian Fungi). Kyiv: Naukova Dumka, 1974. Print.

Zerova, Mariya. Hryby. Yistivni, Umovno Yistivni, Neyistivni, Otruyni (Fungi. Edible, conditionally eatable, inedible, poisonous). Kyiv: Urozhay, 1984. Print.

Zerova, Mariya, and Solomon Vasser. Yistivni ta Otruyni Hryby Karpats’kykh Lisiv (Edible and Poisonous fungi of the Carpathian forests). Uzhhorod: Karpaty, 1972. Print.

List of Sources

Atlas Grzybów Polski. Web. 24 May 2016. <grzyby.pl>

Kamiński, Wiesław, and Flaczyńska, Malwina. Encyklopedia grzybów w Polsce. Warszawa: PWN, 2015. Print.

Gryby Ukrayiny (Ukrainian Mushrooms). Web. 27 May 2016. <cybertruffle.org.uk/ukrafung/ukr/>

Gumińska, Barbara, and Wojewoda, Władysław. Grzyby i ich oznaczanie. Warszawa: PWRiL, 1985. Print.

Internetowy Klub Milośników Grzybów. Web. 29 May 2016. <nagrzyby.pl>

Sukhomlyn, Mariya, and Dzhahan Veronica. Hryby Ukrayiny. Kyiv: KM Publishing, 2013. Print.

Snowarski, Marek. Grzyby. Warszawa: Multico, 2014. Print.

Надійшла до редакції 30 травня 2016 року.