About the Ways of Forming Semantics ‘Transfer an Information’ in Latin and Romance Languages

Abstract.

ABOUT WAYS OF FORMING OF SEMANTICS ‘TO CONVEY INFORMATION’ IN THE LATIN AND ROMANCE LANGUAGES

Olena Mikina

Department of Romance Languages, Donetsk National University, Donetsk, Ukraine

Available 29 September 2012.

Abstract

Relevance

There are such trends of modern linguistics, which remain actual through many decades. They have existed for long time and proved to be able to meet great challenges. Studies in the field of lexical semantics investigating the origin and development of meaning, searches for regularities of semantic evolution belong to such trends. Similar studies were made in many languages on the basis of lexemes with different semantics. Unfortunately, despite the obvious actuality and perspective of formulating definite language rules, diachronic studies of meaning partial of lexical sign are still waiting for researches to act.

Analysis proves that any lexical layer of one or another language reflects typical for the whole vocabulary changes accompanying semantic evolution. That is why study of meaning transformations inside of any concrete semantic subgroup can be vivid. But such semantic subgroup must be complete, must include the whole vocabulary with definite meaning in the language under study. This is the main principle of the study, which aims to determine semantic universalities of language evolution.

One of semantic subgroups that could be of interest from point of view of semantic evolution is lexical-semantic group of verbs of speech. Their paradigmatic structure is much diversified. It includes verbs which demonstrate exterior characteristics of speech, verbs of language communication, verbs of language influence, etc.

Among verbs of speech lexemes with the general meaning “to convey information” deserve to attract special attention. List of the Latin verbs which were used with semantics “to tell”, “to inform”, “to explain”, etc., contains many lexemes.

Analysis of verbs with this meaning gives grounds to speak of systemacity and consistency in forming semantic structure of similar lexemes despite the ample quantity of these verbs. Firstly, limited quantity of meaning transformations lies at their root, which proves thesis about semantic universalities. Secondly, fixed for the Latin verbs ways of evolution of the meaning “to convey information” repeated for other lexemes in the Romance languages. This also proves that meanings do not appear accidentally.

Purpose

It is impossible to observe evolution of all the lexemes which formed list of the Latin verbs with the meaning “to convey information” in the frame of the given article taking into account quantity of lexemes and fixed semantic transformations which lie at the root of their development. That is why purpose of this article is analysis of only some of those, which appeared as a result of several semantic typologies. These are basic verbs of subgroup – narro and nūntio and verbs of action and movement in their minor meaning which are part of this semantic subgroup as they are a result of definite metaphors.

Tasks

Analysis of the mentioned lexis aims to complete such tasks:

1) to observe semantic history of the Latin verbs with the meaning “to convey information” starting from the Proto-Indo-European language;

2) to reveal chain of semantic transformations which led to forming of meaning in the Latin language taking notice of particularities of lexeme use in the vulgar language;

3) to analyze further semantic development of Latin lexemes in the within the framework of the Romance languages aiming to prove typicality and universality of the meaning transformations;

4) to compare conclusions on consistencies of semantic evolution with the other non-cognate languages data.

Conclusion

Limited number of the meaning transformations lie at the root of the meaning “to convey information” forming and evolution. Here are some of them:

· “to know” → “to make known” → “to tell”;

· “news” → “to pass news” → “to tell”;

· “to move something” → “to move word” → “to tell”.

Ways of formation of the meaning “to convey information” is typical, their universality is proved by analysis of evolution of semantic structure of both the Latin verbs and verbs of the Romance group and other non-cognate groups.

Perspective

Study of lexis from point of view of the meaning origin, development and determining of regularities of semantic evolution has very broad perspectives as it lets see language systemacity and come closer to determining language rules. The most important aim of diachronic studies of lexical semantics should become as full as possible classification and inventory of meaning transformations which cause formation of vocabularies of modern languages.

Research highlights

► Importance of diachronic researches in semantics field is marked. ► Ways of evolution of the meaning ‘to convey information’ in the Latin and Romance languages are observed. ► Universality of semantic transformations leading to formation of the given meaning is determined on the basis of comparison of the Latin verbs and verbs in other languages.

Keywords: lexical semantics, semantic evolution, semantic universalities, verbs of speech.

References

Veysman, A. D. (1991). Grechesko-russkiy slovar’. Moskva: Greko-latinskiy kabinet Y.A. Shychalina.

Dvoretskiy, I. H. (1976). Latinsko-russkiy slovar’. Moskva: Russkiy yazyk.

Kalygin, V. P. (1986). Yazyk drevneyshey irlandskoy poezii. Moskva: Nauka.

Kochergina, V. A. (1987). Sanskritsko-russkiy slovar’. Moskva: Russkiy yazyk.

Levitskiy, V. V. (2000). Etymologicheskiy slovar’ germanskih yazykov (2). Chernovtsy: Ruta.

Lewis, G. & Pedersen, H. (2002). Kratkaya sravnitel’naya grammatika kel’tskih yazykov. Moskva: Editorial URSS.

Pokrovskiy, M. M. (1959). Semasiologicheskiye issledovaniya v oblasti drevnih yazykov. Izbranniye raboty poyazykoznaniyu, 63-170. Moskva: Izdatel’stvo AN SSSR.

Rastorguyeva, V. S. & Edelman, D. I. (2003). Etymologicheskiy slovar’ iranskih yazykov (2). Moskva: Vostochnayaliteratura

Trubachov, O. N. (2003). Etnogenez i kultura drevneyshyh slavian. Moskva: Nauka.

Chernyh, P. Y. (1999). Istoriko-etymologicheskiy slovar’ sovremennogo russkogo yazyka (1). Moskva: Russkiyyazyk.

Etymologicheskiy slovar’ slavianskih yazykov (3) (1976). Etymologicheskiy slovar’ slavianskih yazykov. Moskva: Nauka.

Apulejus. Metamorphoses. E-portal: http:// www.thelatinlibrary. com/apuleius.html.

Battaglia, S. (1971). Grande dizionario della lingua italiana (3). Torino.

Bloch, O. (2004). Dictionnaire étymologique de la langue française. Paris: Quadrige / PUF.

Cantar de Mío Cid. Cantar de Mío Cid. E-portal: http://www.los-poetas.com/e/cid.htm.

Castro Macía, L. (2007). Dicionario Xerais Castellano-Gallego. Vigo: Edicións Xerais de Galicia.

Corominas, J. (2003). Breve diccionario etimológico de la lengua castellana. Madrid: Gredos.

Corominas, J. (1974). Diccionario crítico etimológico de la lengua castellana (3). Madrid: Gredos.

Cortelazzo, M. (2004). L’Etimologico minore DELI Dizionario etimologico della lingua italiana di Manlio Cortelazzo e Paolo Zolli. Bologna: Zanichelli.

Cunha, A. G da. (2003). Dicionário Etimológico Nova Fronteira da língua portuguesa. Rio de Janeiro: Editora NovaFronteira.

Dauzat, A. & Dubois, J. & Mittérand, H. (1973). Nouveau Dictionnaire étymologique et historique. Paris: Larousse.

Dictionarul explicativ al limbii române (1975). Dictionarul explicativ al limbii române. Bucureşti: Editura academieiRepublicii socialiste România.

Ernout, A. & Meillet, А. (1951). Dictionnaire étymologique de la langue latine. Histoire des mots. Paris: C. Klincksieck.

Fabra, P. (1986). Diccionari general de la llengua catalana. Barcelona: Edhasa.

Forcellini, Aeg. (1861, 1868). Totius Latinitatis Lexicon. Opera et studio (2, 4). Prati: Typis Aldinianis.

Godefroy, F. (1938). Dictionnaire de l’ancienne langue française et de tous ses dialecte du IX^e au XV^e siècle (2, 3). Paris.

Greimas, A. J. (1994). Dictionnaire de l’ancien français. Le Moyen Age. Paris: Larousse.

Greimas, A. J. (2001). Dictionnaire du moyen français. Paris: Larousse.

Lorris, G. dе. (1992). Le Roman de la Rose. Paris: Le Livre de Poche «Lettres gothiques».

Molіner, M. (2003). Diccionario de uso del español, edición en CD ROM. Madrid: Gredos.

Orel, V. (1998). Albanian Etymological Dictionary. Leiden-Boston-Köln: Brill.

Oxford Latin Dictionary (1968). Oxford Latin Dictionary. Oxford.

Petronius. Satiricon. E-portal: http://www.thelatinlibrary.com/petronius.html.

Plautus, T.M. Miles Gloriosus. E-portal: http://www.thelatinlibrary.com/ plautus.html.

Pokorny, J. (1959). Indogermanisches etymologisches Wörterbuch (1). Bern, München: Francke Verlag.

Varron. (1985). La langue latine (2, 4). Paris: Les belles lettres.

Correspondence: emel39@ukr.net

Vitae

Olena G. Mikina is Candidate of Philology, Associate Professor at Department of Romance Languages in Donetsk National University. Her areas of research interests include lexical semantics, historical semantics and Romance etymology.

Article.

Олена Мікіна

УДК 81’366’37=124=13

ПРО ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ СЕМАНТИКИ ‘ПЕРЕДАВАТИ ІНФОРМАЦІЮ’

В ЛАТИНСЬКІЙ ТА РОМАНСЬКИХ МОВАХ

Зазначено важливість діахронічних досліджень в галузі семантики; простежено шляхи еволюції значення ‘передавати інформацію’ в латинській та романських мовах; на основі порівняння результатів дослідження латинських дієслів та дієслів інших мов виявлено універсальність семантичних трансформацій, які призводять до формування даного значення.

Ключові слова: лексична семантика, семантична еволюція, семантичні універсалії, дієслова мовлення.

Серед напрямків сучасної лінгвістики є такі, що протягом багатьох десятиліть залишаються актуальними, вони перевірені часом і довели свою здатність розв’язувати надскладні завдання. До таких напрямків належать дослідження в галузі лексичної семантики, пов’язані з вивченням виникнення та розвитку значення, а також із пошуком закономірностей семантичної еволюції. Подібні дослідження проводились у багатьох мовах, на матеріалі лексем із різною семантикою. Серед лінгвістів, які в ту чи іншу епоху залишили найпомітніший слід в історичній семантиці, варто назвати А. Мейє, Е. Бенвеніста, М. Бреаля, М.М. Покровського, В.І. Абаєва, Р.О. Будагова, О.М. Трубачова, В.В. Іванова, В.В. Левицького та багато інших. На жаль, сьогодні діахронічні студії значеннєвої складової лексичного знака, попри очевидну актуальність і перспективність щодо формулювання певних мовних законів (а останнє слово в цьому ще не сказано!), ще чекають на активність дослідників.

Аналіз доводить, що будь-який лексичний прошарок тієї чи іншої мови є відображенням типових для всього вокабуляра змін, що супроводжують семантичну еволюцію. Тому наочним може бути вивчення значеннєвих трансформацій усередині конкретного семантичного угруповання, але семантичне угруповання, що аналізується, має бути повним, тобто охоплювати весь корпус лексем із певним значенням у досліджуваній мові. Саме в цьому полягає основний принцип дослідження, метою якого є встановлення семантичних універсалій мовної еволюції. Такого принципу семасіологічних досліджень дотримувалися представники різних шкіл і в різні періоди. На цьому, наприклад, наголошував академік М.М. Покровський, зокрема він писав: «Історія значень відомого слова буде для нас тільки тоді зрозумілою, коли ми будемо вивчати це слово у зв’язку з іншими словами, синонімічними з ним і, головне, такими що належать до одного й того ж кола уявлень» [Покровский 1959: 75].

Одним із семантичних угруповань, що може бути цікавим з погляду семантичної еволюції, є лексико-семантична група (далі ЛСГ) дієслів мовлення. По-перше, ця група є великою за кількістю лексичних одиниць у будь-якій мові, по-друге, семантичний розвиток дієслів мовлення відбиває, окрім загальних тенденцій семантичних трансформацій, ще й такі, що відображають сприйняття мови, як унікального засобу спілкування, її носіями. Парадигматична структура ЛСГ дієслів мовлення дуже розгалужена. Вона включає дієслова, що передають зовнішню сторону мовлення, дієслова мовленнєвої комунікації, дієслова мовленнєвого впливу і т. д.

Серед мікроугруповань дієслів мовлення на особливу увагу заслуговують лексеми із загальним значенням ‘передавати інформацію’, саме лексеми із такою семантикою в латинській і романських мовах є об’єктом аналізу цієї статті.

Список латинських дієслів, що вживалися із значенням ‘розповідати’, ‘повідомляти’, ‘інформувати’, ‘пояснювати’ і т. і., містить велику кількість лексем. Попри чисельність дієслів із цією семантикою їхній аналіз дає підстави говорити про системність і закономірність у формуванні семантичної структури подібних лексем. По-перше, у їхній основі обмежена кількість значеннєвих трансформацій, що підтверджує тезу про семантичні універсалії. А по-друге, зафіксовані для латинських дієслів шляхи еволюції значення ‘передавати інформацію’ повторилися для інших лексем вже у межах романських мов. І це також красномовно засвідчує, що випадково значення не виникають.

У статті неможливо простежити еволюцію всіх лексем, що формували корпус латинських дієслів із значенням ‘передавати інформацію’, оскільки багато як самих лексем, так і зафіксованих семантичних трансформацій, що покладені в основу їхнього розвитку. Тому об’єктом цієї роботи стануть лише деякі з них, а саме ті, що виникли як результат кількох семантичних типологій. Це базові дієслова підгрупи – narro і nūntio, а також дієслова дії і руху, які в неосновному значенні входять до цього семантичного угруповання, оскільки є втіленням певних метафор.

Аналіз означеної лексики має на меті розв’язання таких завдань: 1) простежити семантичну історію латинських дієслів із значенням ‘передавати інформацію’, починаючи із індоєвропейської прамови; 2) виявити ланцюг семантичних трансформацій, що призвели до формування значення в латинській мові, звертаючи увагу на особливості використання лексеми в народному мовленні; 3) проаналізувати подальший семантичний розвиток латинських лексем в межах романських мов, з метою підтвердження типовості й універсальності значеннєвих трансформацій; 4) порівняти висновки щодо закономірностей семантичної еволюції з даними інших неспоріднених мов.

Одним з найуживаніших дієслів зі значенням ‘розповідати’ у латинській мові було narrāre. Більше того, воно було єдиним, котре мало значення ‘розповідати’ як перше і основне. Про його популярність свідчить і той факт, що у розмовній мові воно набуло значення ‘говорити’. Усі проаналізовані джерела зазначають, що narrāre – це, по-перше, ‘розповідати’ і, по-друге, ‘говорити’, ‘розмовляти’ [Oxford Latin Dictionary 1968:1155-1156; Forcellini 1868: 226; Дворецкий 1976: 661]. В народнорозмовному мовленні часто можна було почути: narra mihi ‘скажи-но мені’, quid narras!? ‘що кажеш? ну, що скажеш?’, narro tibi ‘дозволь тобі сказати; знаєш, що…’. Особливість семантики цього дієслова у тому, що воно передбачає процес розповіді з усіма деталями. Ілюстрацією до цих дефініцій можуть бути приклади з творів латинських авторів, що втілювали тенденції народної мови, таких, як Петроній або Апулей, пор.:

«Oro te, sic felicem me videas, narra illud quod tibi usu venit» [Petronius, LXI] – «Прошу тебе, зроби мене щасливим, розкажи, що з тобою трапилось»;

«Ibi coeptum facinus oppido memorabile narrare cupio» [Apulejus, L. VIII, 22] – «Там була розпочата надзвичайна дія, про яку прагну розповісти».

Уривок з комедії «Хвалькуватий воїн», створеної Плавтом, що є не менш знаковим для історико-лінгвістичних досліджень автором, дає приклад використання narrāre в значенні ‘говорити’, оскільки за контекстом зрозуміло, що в цьому діалозі між Періплектоменом і Піргополініком narrāre є синонімом до dicĕre, основного дієслова із цим значенням:

«Per. Mentitur, feri.

Pyrg. Mane, dum narro.

Per. Quid cessatis?

Pyrg. Non licet mihi dicere?

Per. Dic.» [Plautus, 1403] – «Пер. Він бреше, бий. Пірг. Дай сказати. Пер. Чого зволікаєте? Пірг. Мені не можна говорити? Пер. Говори».

В основі narrāre дослідники вбачають індоєвропейське *ĝṇ-ró, форму, змінену після аблауту іншої суфіксальної форми – *ĝnō-ro [Pokorny 1959: 378]. Ю. Покорний подає обидві лексеми у своєму словнику як такі, що утворені від кореня *ĝnō-, який означає ‘дізнаватися, знати’ [Pokorny 1959: 377]. Багато індоєвропейських мов успадкували цей корінь без зміни первісного значення: санскр. jānámi ‘знаю’, вірм. caneay ‘я дізнався’, гот. kunnan ‘знати’, ‘вміти’, лит. žinaū ‘знати’, тох. А, тох. В knān- ‘знати’, д.-англ. knāwan, англ. know ‘знати’, нім. kennen ‘знати’ [Левицкий 2000: 16-17]. Від суфіксальної форми *ĝnō-sko- утворилися також базові латинські дієслова зі значенням ‘знати’ – nōscо і cōgnōsco.

Від *ĝṇ-ró у латинській мові було утворено прикметник gnārus ‘той, що знає’, рідко, в основному у Тацита, gnārus вживався у пасивному значенні ‘відомий’ [Ernout 1951: 495]. Протилежною за значенням до gnārus є лексема іgnārus ‘той, що не знає’, або ‘невідомий’. Саме із gnārus усі дослідники пов’язують появу в латинській мові дієслова narrāre. Так, А. Ерну і А. Мейє наводять таку поширену схему утворення дієслова: *(g)nār(ŭ)rō > nārrō. Проте вони додають, що скоріше за все nārrо є відіменним утворенням з експресивною гемінацією r[Ernout 1951: 496]. З антонімом іgnārus пов’язане відіменне дієслово ignōrо ‘не знати’ (зміна вокалізму пояснюється впливом іншої спорідненої лексеми – ignōtus [Ernout 1951: 496]). Орфографічна відмінність між nārrо та ignōrо полягає, таким чином, як в протистоянні а до о, так і в подвоєнні r (до речі, Варрон наполягав на орфографії з одним r, підтримуючи, таким чином, давню етимологію [Varron 1985: 129]).

Зрозуміла також семантична еволюція цього дієслова від ‘знати’ до ‘робити відомим’, що й є ‘розповідати’: ‘знати’ → ‘робити відомим’ → ‘розповідати’.

Сучасні романські дієслова, що походять від narrāre, не втратили первісного значення, так, ісп., порт., галіс., кат. narrar, іт. narrare, фр. narrer, рум. a nara і сьогодні означають ‘розповідати, оповідати’. Ці лексеми вважаються літературними, вони належать до книжного стилю, що спричинено запозиченням дієслова із латинського суперстрата, хоча вони й є частотними.

Про невипадковість семантичної трансформації від ‘знати’ до ‘розповідати’ свідчить такий приклад. Одним із базових латинських дієслів мислення, споріднених із щойно розглянутими лексемами, є cōgnōsco ‘пізнавати’, ‘дізнаватися’, ‘знайомитися’ [Forcellini 1861: 260; Дворецкий 1976: 200-201; Oxford Latin Dictionary 1968: 346]. Не викликає сумніву, що головна сема у структурі значення цього дієслова – ‘знати’. Сучасні романські лексеми, що продовжують еволюцію cōgnōsco, включають до своєї семантичної структури саме це значення як основне і перебувають у базовій зоні дієслів зі значенням ‘знати’, пор. ісп. conocer ‘дізнаватися’, ‘знати’, ‘розуміти’, порт. conhecer ‘знати’, ‘бути поінформованим’, ‘бути знайомим’, іт. conoscere ‘знати’, ‘розуміти’, ‘бути знайомим’, фр. connaître ‘знати’, ‘розуміти’. Проте сьогодні носіям цих мов не відомо, що в Середні віки cōgnōsco було типовим дієсловом мовлення. Так, серед застарілих значень сучасного іспанського дієслова conocer є ‘признаватися’, ‘зізнаватися’ [Molіner 2003]. Середньофранцузьке дієслово conoistre вживалося, окрім основних значень, пов’язаних з мисленням, ще й у значенні ‘признаватися’, ‘зізнаватися’, ‘сповідуватися’, ‘заявляти’ [Godefroy 1938 Т. II: 245; Greimas 2001: 123], пор.:

«Ele m’a conneu qu’ele est Berte apelee» – «Вона мені зізналася, що її звати Берта»; «Lancelot li conoist la verité» – «Ланселот заявив йому правду» [Godefroy 1938 Т. II: 245].

Сучасна французька лексема connaître втратила подібні значення. Натомість великий словник італійської мови S. Battaglia подає для дієслова conoscere окрім основних ‘знати, розуміти’ ще й значення ‘зізнаватися, каятися’ як застарілі, але існуючі сьогодні [Battaglia 1971: 575-577].

Семантична трансформація ‘знати’ → ‘розповідати’ може вважатися типовою, оскільки приклади подібних значеннєвих переходів неодноразово фіксувалися упродовж мовної еволюції не лише в межах романського простору, а й для інших неспоріднених груп мов. Так, вже розглянутий і.-є. корінь *ĝnō- дав у германських мовах, окрім лексем зі значенням ‘знати’ і ‘вміти’, ще й такі: швед. känna ‘повідомити’, д.-ісл. kenna, гот. kannjan ‘сповіщати’ [Левицкий 2000: 16-17]. Така ж семантична еволюція спостерігається у переході від укр. відати до повідати, оповідати, або, наприклад, від рос. ведать до поведать, чи від пол. wiedzieć до powiedzieć із тими самими значеннями. Цікаво, що, навівши приклад псл. *vědati ‘знати’, від якого походять подані вище слов’янські лексеми, ми повинні згадати давню індоєвропейську антитезу двох дієслів із значенням ‘знати’, що втілені у *vědati ‘знати’ (головним чином, ‘знати річ’) (<*wod- ‘знати’ < ‘сприймати зором’) і *znati ‘знати’ (головним чином, ‘знати людину’) (< *ĝnō- ‘знати’, що вважається етимологічно тотожним до і.-є. *ĝen-, *ĝnō- ‘родити, бути ріднею’) [Трубачев 2003: 188]. Ми бачимо, що обидва і.-є. корені стали базою для демонстрації зафіксованої нами типології ‘знати’ → ‘розповідати’, але та чи інша група мов обрала для цієї типології один із коренів. Проте історія формування румунської мови дає звичайний для цієї східнороманської мови приклад запозичення слов’янської лексеми, в результаті чого одним із базових дієслів зі значенням ‘розповідати’ в одній із романських мов стає слов’янське а povéstі (< poveste, ст.-сл. ïîâhñòü). Таким чином, відбувається своєрідний перерозподіл лексем зі згаданої індоєвропейської антитези.

І вже зовсім несподівано і водночас закономірно ця типологія виявилася в іншому румунському дієслові зі значенням ‘розповідати’ – а istorisi. Це дієслово запозичене в румунську з новогрецької, в його основі форма ἱστορησα, аорист дієслова ἱστορω (ἱστορέω) [Dictionarul explicativ al limbii române 1975: 443], яке означає ‘дізнаватися, досліджувати; питати; поет. пізн. розповідати, згадувати, говорити’ [Вейсман 1991: 638]. В основі грецької лексеми вже згаданий і.-є. корінь *(<*}oḭd – ‘знати, бачити’, отже ἱστορησα є форма, генетично споріднена зі слов’янським *vědati. Семантична трансформація ‘знати’ → ‘розповідати’ закономірно відбулася, таким чином, в межах грецької мови, а румунська мова лише включила цю лексему в свій вокабуляр.

Серед латинських дієслів підгрупи ‘передача інформації’ звертає на себе увагу дієслово nūntio‘повідомляти‘, ‘оголошувати’, ‘сповіщати’, ‘доповідати’, ‘передавати (інформацію)’ [Дворецкий 1976: 682]. Його особливість полягає в абсолютній прозорості семантичної структури, навіть при деяких несуттєвих відмінностях в тлумаченні етимології. Так, Е. Форчелліні щодо походження nūntio пише: «Verbum transitivum, quod a novum etcio ducunt, cui etymo favet» [Forcellini 1868: 318]. Тобто, на його думку, дієслово nūntio складається з іменника novum ‘новина’ та дієслова cio ‘рухати’, ‘видавати’ (до речі, в орфографії Е. Форчелліні аналізоване дієслово має вигляд nūnсio). А. Ерну і А. Мейє, натомість, вказують на походження nūntio від nūntius. Вони також зазначають, що зв’язок лексеми nūntius (іменник або, дуже рідко, прикметник) ‘той, що передає’; ‘вісник’; ‘звістка’, ‘вість’, ‘повідомлення’ («nuntius et res ipsa et persona dicitur» [Ernout 1951: 801]) з прикметником novus ‘новий’, або, за Е. Форчелліні, іменником novum є сумнівним [Ernout 1951: 802]. Безперечно, залучення до тлумачення походження дієслова nūntio прикметника novus є наслідком народної етимології, оскільки очевидними є деяка фонетична схожість і певний семантичний зв’язок. Не даремно саме такої думки дотримувався Варрон: «Nuntiusenim est a nouis rebus nominatus» [Varron 1985: 29] – «Nuntius (вісник) бере свою назву від нових речей». Проте, незважаючи на відсутність спільного походження цих лексем, немає ніякої відмінності між дефініціями ‘передати новину’ або ‘передати звістку’ (залежно від обраного елемента складеної лексеми) та семантичною структурою дієслова nūntio, яка пропонується словниками, тобто ‘повідомити’, або просто ‘передати інформацію’. Таким чином, формування значення для цього дієслова відбувалося за такою схемою: ‘новина’ → ‘передати новину’ → ‘розповісти’.

Такий спосіб утворення дієслова не поодинокий, оскільки романські мови знають лексеми, що пройшли подібний еволюційний шлях, це італійське дієслово novellare ‘розповідати новини; оповідати, розповідати’, утворене від іменника novella ‘новина’ в XIII ст. [Cortelazzo 2004: 809], а також іспанське novelar, зафіксоване у середині XV ст. із схожими на італійські значеннями, в основі якого запозичений італійський іменник у формі novela [Corominas 2003: 417].

Повертаючись до дієслова nūntio, наведемо типовий приклад вживання цієї лексеми у комедії Плавта:

«Ego istaec, si erit hic, nuntiabo. sed quid est,

Palaestrio» [Plautus, 194-195] – «Якщо та буде тут, повідомлю, але що з тобою, Палестріоне!»

Поглянемо на інший спосіб утворення дієслів підгрупи ‘передавання інформації’ в латинській мові. Найбільшу частину дієслів мовлення із цим значенням складають ті, в яких перші дефініції пов’язані із семантикою руху, фізичної дії, наприклад: solvo ‘відв’язувати, розривати, розплітати, розпускати, розв’язувати’ і ‘роз’яснювати, пояснювати’ [Дворецкий 1976: 940]; attollo ‘піднімати, вивершувати’ і ‘розповідати із захопленням, розписувати’ [Дворецкий 1976: 112]; circumvector ‘об’їжджати’ і ‘викладати, розповідати’ [Дворецкий 1976: 189]; dēcurro ‘збігати, швидко спускатися, сходити вниз’ і ‘розповідати, розвивати’ [Дворецкий 1976: 293]; discurro ‘бігати туди-сюди, бігати в різні боки’ і ‘розповідати, викладати’ [Дворецкий 1976: 334]; dō ‘давати’ і ‘вимовляти, повідомляти, розповідати’ [Дворецкий 1976: 343]; fero ‘носити’ і ‘повідомляти, доносити, докладати’ [Дворецкий 1976: 422]; explico ‘розгортати, розкладати, розкривати, розмотувати’ і ‘пояснювати, тлумачити, викладати’ [Дворецкий 1976: 399] та багато інших.

Як засвідчує аналіз латинського словника, дієслова зі значенням ‘передавання інформації’ демонструють тісний зв’язок із перехідними дієсловами дії. Ця семантична спорідненість цілком зрозуміла, оскільки наочною у такому поєднанні є метафора, яка об’єктом переміщення робить не матеріальний предмет, а інформацію. Саме за такою семантичною структурою, як ми бачили, було сформовано значення одного з базових латинських дієслів із цією семантикою – nūntio, пор.: ‘рухати щось’ → ‘рухати слово’ → ‘розповідати’.

Проаналізуємо групу латинських дієслів, утворених на базі ferre, чия історія є типовим прикладом еволюції значення ‘передавання інформації’ на базі семантики дії.

Латинське дієслово ferre, яке походить від і.-є. *bher-, що мало значення ‘нести’ [Pokorny 1959: 128; Ernout 1951: 408], є надзвичайно багатозначним, проте всі його значення ґрунтуються на основній дефініції, що бере початок від прамови – ‘нести’. Дієслова, що передусім нас цікавлять, завдяки метафорі можна тлумачити як ‘носити інформацію’. За словником Й. Х. Дворецького, значення, котрі вводять ferre до ЛСГ дієслів мовлення, такі: 10. ‘повідомляти, доносити, доповідати’, 13. ‘говорити, розносити, поширювати (чутки)’, ‘прославляти’ [Дворецкий 1976: 422]. Паралелі до подібного семантичного розвитку латинської лексеми можна відстежити й в інших мовах, де збереглися лексеми, що походять від і.-є. *bher-. Так, грецьке дієслово φέρω означає не тільки ‘нести’, а ще й ‘видавати голос’, ‘вимовляти’, ‘говорити’ [Вейсман 1991, с. 1308-1309], д.-ірл. ber має значення ‘нести’, ‘тягти’, а в поєднанні з префіксом ess- > asbeir ‘сказати’ [Льюис 2002: 390-391]. В іранських мовах дієслова, що походять від і.-є. *bher-, зазнають завдяки превербам «семантичного розгалуження кореня», серед напрямків, за якими розвиваються значення цих дієслів, є й ‘говорити’, ‘доносити (мову, відповідь)’, ‘піднімати (голос)’ [Расторгуева 2003: 85], пор. хор. hßr- ‘давати, віддавати; дарувати’ < *fra-bara-, але согд. будд. prß’yr- ‘пояснювати, висловлювати’ < *fra- або *pari-bāraa-, хор. hß’rÿ- ‘говорити’ < *fra-bāra-ḭa- [Расторгуева 2003: 90].

Аналіз таких семантичних пар у названих мовах спонукає дослідників робити висновки щодо закономірності значеннєвої спорідненості семем ‘нести’ та ‘говорити’, ‘розмовляти’. Так, до подібного висновку дійшов і відомий кельтолог В. П. Калигін, який звернув увагу на д.-ірл. asbeir і відзначив, що verba dicendi семантично пов’язані з дієсловами, що означають ‘нести’. Цей зв’язок простежується в різних мовах, у тому числі і в російській, пор. вынести приговор ‘ухвалити вирок’, поносить ‘сварити’, ‘лаяти’ і т. д. «На «півдорозі» між значеннями ‘нести’ і ‘говорити’ знаходяться, певно, лат. aliquem judicem ferre ‘пропонувати когось як суддю’, ferread populum ‘подати народу (декрет, звіт)’, що трапляються у Цицерона» [Калыгин 1986: 86]. Праслов’янська лексема *bьrati, *berǫ, що походить від аналізованого *bher-, не набула у слов’янських мовах прямого значення, пов’язаного з процесом мовлення [Этимологический словарь славянских языков 1976: 162-163], проте переносне значення дозволяє, наприклад, в українському словосполученні брати слово відчувати значення ‘говорити, заговорити’. Про типологію використання однієї лексеми у значеннях ‘нести’ і ‘говорити’ свідчить і санскр. дієслово āhar ‘приносити, повертати’, ‘висловлювати, говорити’ [Кочергина 1987: 106].

Аналіз творів латинської літератури, що відбивають народні тенденції, демонструє використання ferre в основних, прямих значеннях. Ось типовий приклад вживання дієслова ferre у комедіях Плавта:

«Palaestrio,

aurum, ornamenta, vestem, pretiosa omnia

duc adiutores tecum ad navim qui ferant» [Plautus 1301-1303] – «Палестріон, візьми із собою помічників, щоб на корабель віднесли все золото, зброю, одяг, коштовності».

Серед численних префіксальних варіантів ferre найбільший інтерес викликає латинське дієслово refero. Саме воно слугувало базою для утворення одного з основних дієслів зі значенням ‘розповідати’ в іберо-романських мовах. Тому воно потребує більш детального розгляду. Це латинське дієслово було дуже багатозначним у класичній мові, і весь комплекс його значень розвинувся на базі дефініції, яка була у вихідного дієслова fero ‘нести’, за допомогою префікса re- [Дворецкий 1976: 853], що від початку означав у латинській мові ‘рух назад’. Розглянемо ті значення дієслова referre, які викликають найбільший інтерес з погляду семантичної еволюції: ‘нести назад’, ‘відводити’, ‘приносити’, ‘віддавати назад, повертати’, ‘заперечувати, відповідати’, ‘вимовляти, передавати, повторювати (слова, звуки)’, ‘переказувати, цитувати, доповідати, передавати, докладати’, ‘називати’, ‘звертатися’ [Ernout 1951: 407; Дворецкий 1976: 861]. Значення ‘приносити назад’ і ‘повертати’ у дієслова referre, які були етимологічно основними, покладені в основу популярних висловів par parireferre ‘відплатити однаковою мірою’ та grātiam referre ‘відплатити належним чином’, ‘віддячити за заслугами’. Обидва вислови часто вживалися у комедіях Плавта, пор.:

«Huius pro meritis ut referri pariter possit gratia» [Plautus, 670] – «У той же час, мало б значення віддячити (принести подяку) йому по заслугах».

Романські мови фіксують дієслова, що наслідують referre, у ХІІІ (іспанська, португальська, каталанська мови) та XIV (французька, італійська мови) століттях. А отже скрізь в романському просторі ці дієслова є класичними запозиченнями [Corominas 1974: 869; Cunha 2003: 670; Bloch 2004: 541; Cortelazzo 2004: 1057-1058]. Значення сучасних лексем є такими: фр. référer заст. ‘відносити, приписувати’, en référer ‘доповідати, повідомляти, звертатися’, se référer ‘мати за референта, посилатися, покладатися на когось’ (слід зазначити, що, на відміну від інших мов, французьке дієслово вживається у вузьких значеннєвих межах), ісп. referir ‘розповідати, повідомляти, відсилати’, порт. referir ‘розповідати, повідомляти, доповідати’, кат. referir ‘розповідати,повідомляти’, іт. riferire ‘повідомляти, розповідати, доповідати, відносити, інформувати’. Як бачимо, усі названі дієслова суттєво звузили спектр своїх значень і, головне, закріпилися за ЛСГ дієслів мовлення.

Романські мови успадкували ще одне дієслово, яке є книжним дериватом від супіна referre – relatum. У словниках іберійських мов, а саме іспанської, португальської, галісійської та каталанської, у XІV-XVІ ст. фіксується дієслово relatar, яке стає одним із базових із значенням ‘розповідати’ [Corominas 1974: 869; Cunha 2003: 673; Fabra 1986: 1459; Castro Macía 2007: 305]. Менш поширеним є французьке дієслово relater, що утворилося як книжний дериват дієприкметника relatus та увійшло в мову в XIV ст. як юридичний термін зі значенням ‘доповідати’, згодом набувши загального значення ‘розповідати, викладати, описувати’ [Dauzat 1973: 640; Bloch 2004: 544]. Проте, на відміну від іберійських, французьке дієслово не можна вважати базовим із цим значенням, цю роль виконують інші лексеми. Однак французька лексема була запозичена в румунську мову, де сьогодні використовується у формі a relatá зі значенням ‘розповідати’ [Dictionarul explicativ al limbii române 1975: 795].

Метафоричне використання дієслів дії у значенні дієслів мовлення взагалі притаманне для всіх мов. Вербальне повідомлення можна «розкрити», «передати», «приховати» тощо, а отже кожного разу це означатиме «розказати». Так, у староіспанському тексті «Пісні про мого Сіда» дієслово descubrir ‘розкривати’ несе вочевидь саме таке значення:

«…fasta este dia | no lo descubri a nadi» [Cantar de Mío Cid, 3323] – «…щасливий цей день, нікому про це не розказав».

Сьогодні дієслово descubrir також може використовуватися в переносному значенні для називання процесу мовлення, про що свідчить приклад зі словника Молінер: «Esas palabras descubren sus intenciones» [Molіner 2003] – «Ці слова розкривають його наміри». Красномовно демонструє потенціал дієслів дії для набуття ними значення ‘розповідати’ латинське attraho (ad- + traho ‘тягти, тягнути’) ‘притягувати, притягати, приводити силою, спонукати; привозити, доставляти’ [Дворецкий 1976: 113; Oxford Latin Dictionary 1968: 203]. Романські лексеми, що наслідують це латинське дієслово, зберегли до сьогодні первісне значення, пор. ісп. atraer, іт. attrarre використовуються як ‘притягувати, притягати, втягувати, заманювати’, фр. attraire вживається дуже рідко як юридичний термін із значенням ‘притягувати до суду, до судової відповідальності’, його подають навіть не всі словники. Проте у старофранцузькій мові atraire було поширеним дієсловом і, окрім основного значення ‘притягувати, приводити’ і деяких інших, дуже часто використовувалося як ‘розповідати’ [Greimas 1994: 47].

До формування значення ‘розповідати’ було залучено й інше латинське дієслово, спільнокореневе з попереднім, а саме префіксальний варіант traho – retraho (re- + traho) ‘тягнути назад, відтягувати; повертати; скорочувати; утримувати’ та ін. [Дворецкий 1976: 879; Oxford Latin Dictionary 1968: 1643]. Так, сучасне іспанське retraer ‘знову приносити (привозити), відтворювати (подумки), дорікати; відмовляти’ зберігає, хоча й застаріле, значення ‘розповідати’; італійське retrarre (ritrarre) ‘відсмикнути (руку), відвести (погляд); відволікати’, ‘робити висновок’ взагалі не має значень, безпосередньо пов’язаних із мовленням; у французькій мові є дієслово retraireз вузьким значенням ‘здійснювати право викупу, виходу з договору’, яке подається не всіма словниками, натомість сьогодні активно вживається іменник retrait ‘відвід, видалення, вихід’. Проте у старофранцузькій мові було дуже поширеним використання дієслова retraire не тільки у старих латинських значеннях, але й як ‘розповідати’, пор.

«Or te garde bien de retraire

Chose des genzn qui face a taire:

N’est pas proesce de mesdire» [Lorris 1992: 2085-2087] – «Остерігайся розповідати про іншого те, про що треба мовчати: злословити – це не подвиг».

До дієслів із подібною прозорою семантичною структурою, де значення ‘передавати інформацію’ «лежить на поверхні», безумовно слід додати такі романські лексеми: ісп., порт. informar, іт. informare фр. informer, рум. а informá. Всі вони мають значення ‘повідомляти’, ‘інформувати’, ‘доповідати’ (пор. укр. інформувати та рос. информировать), але не всі ці дієслова мають згадані значення як основні. Початком семантичної еволюції, що призвела до усталення такої семантики, було латинське дієслово īnfōrmo з його значеннями ‘надавати вид, форму’, ‘формувати’, ‘створювати’, ‘робити’; ‘навчати’, ‘виховувати’; ‘будувати’; ‘мислити’, ‘уявляти’ [Дворецкий 1976: 523]. Очевидно, що основне і пряме значення латинського дієслова – ‘надавати форму’ (in forma ‘у формі’ > īn-fōrmo), решта значень розвивалася як метафора, але тільки сучасні романські мови набули для цього дієслова значення ‘повідомляти’.

Так, якщо розглянути еволюцію īnfōrmo в межах французької мови, видно, що ні старофранцузький (enformer, enfourmer, anformer, informer), ні середньофранцузький (informer) періоди не зафіксували появи цього значення, а першими дефініціями відповідні словники, як і до того латинські, подають ‘формувати’ [Godefroy 1938 Т. ІІІ: 156; Greimas 1994: 203; Greimas 2001: 361]. Ключовою для семантичної еволюції була поява в Середні віки значення ‘навчати’ (пор. використання українського дієслова формувати в подібному контексті – формувати студентів, формувати спеціалістів). Ось один із прикладів, що подає словник Годфруа: «Comme tu m’emformoies les mours de nostre vie a l’example de l’ordre du ciel» – «Оскільки ти повчаєш мене правилам нашого життя на прикладі наказу небес» [Godefroy 1938 Т. ІІІ: 156]. Сема ‘дати інформацію’ (при навчанні), яка вже відчувалася в дієслові enformer, і була покладена в основу розвитку сучасного значення ‘інформувати’. Можливо, ця еволюція відбувалася і завдяки використанню похідного від īnfōrmo іменника īnfōrmātio в значенні ‘роз’яснення’ (наприклад, у Цицерона знаходимо īnfōrmātio verbi [Дворецкий 1976: 523]), оскільки відомо, що французький іменник information вже в ХІІ ст. другим після значення ‘формування’ має значення ‘відомість’, ‘інформація’ [Greimas 2001: 361]. Цікаве підтвердження зафіксованої типології дає латинське дієслово ventilo‘махати, розмахувати’, яке після його запозичення в албанську мову закріпилося у формі ftilloj із значенням ‘пояснювати’. Такій семантичній трансформації сприяла метафора, в основу якої покладена сема ‘рухати’, ‘зрушувати’, а отже ‘зрушувати інформацію’, що й є ‘пояснювати’ [Orel 1998: 105] Подібна семантична еволюція знаходить паралель з рос. болтать ‘базікати’, оскільки в його семантичній структурі також мовленнєве значення розвинулося на основі семантики руху (‘двигать, болтать чем-то’, XVII ст. → ‘болтать языком’ → ‘болтать, разговаривать о неважном, незначительном’, XVIII ст.) [Черных 1999: 102].

Незважаючи на обмеженість матеріалу дослідження, висновки, зроблені в ході аналізу, дозволяють говорити про універсальність семантичних трансформацій, покладених в основу формування семантичної структури дієслів зазначеної семантики. Зокрема можна констатувати таке:

1. В основу формування й еволюції значення ‘передавати інформацію’ в латинській мові покладено обмежену кількість значеннєвих трансформацій, серед яких виділяються такі:

· ‘знати’ → ‘робити відомим’ → ‘розповідати’;

· ‘новина’ → ‘передавати новину’ → ‘розповідати’;

· ‘рухати щось’ → ‘рухати слово’ → ‘розповідати’.

2. Шляхи формування значення ‘передавати інформацію’ є типовими, їхня універсальність доводиться аналізом еволюції семантичної структури як латинських дієслів, так і дієслів романської групи, або інших, неспоріднених груп.

Вивчення лексики з погляду виникнення, розвитку значення і, головне, встановлення закономірностей семантичної еволюції має дуже широкі перспективи, оскільки дозволяє бачити системність мови і наближає до встановлення мовних законів. Найважливішою метою діахронічних досліджень лексичної семантики має стати якомога повна класифікація й інвентаризація значеннєвих трансформацій, що зумовлюють формування словників сучасних мов.

References.

Література

Вейсман 1991: Вейсман, А.Д. Греческо-русский словарь [Текст] / А. Д. Вейсман. – Репринт V-го издания 1899 г. / А. Д. Вейсман. – М. : Греко-лат. кабинет Ю.А. Шичалина, 1991. – 1371 с.

Дворецкий 1976: Дворецкий, И.Х. Латинско-русский словарь [Текст] / И. Х. Дворецкий. – М. : Русск. яз., 1976. – 1096 с.

Калыгин 1986: Калыгин, В.П. Язык древнейшей ирландской поэзии / В. П. Калыгин. – М. : Наука, 1986. – 128 с.

Кочергина 1987: Кочергина, В.А. Санскритско-русский словарь [Текст] / В. А. Кочергина ; [под ред. В. И. Кальянова]. – М. : Русск. яз., 1987. – 944 с.

Левицкий 2000: Левицкий, В.В. Этимологический словарь германских языков [Текст] / В. В. Левицкий. – Черновцы : Рута, 2000. – Т. 2. – 260 с.

Льюис 2002: Льюис, Г. Краткая сравнительная грамматика кельтских языков [Текст] / Г. Льюис, Х. Педерсен [пер. с англ. А. А. Смирнова ; ред., предисл. и примеч. В. Н. Ярцевой]. – М. : Едиториал УРСС, 2002. – 512 с.

Покровский 1959: Покровский, М.М. Семасиологические исследования в области древних языков [Текст] / М. М. Покровский // Избранные работы по языкознанию. – М. : Изд-во АН СССР, 1959. – С. 63-170.

Расторгуева 2003: Расторгуева, В.С. Этимологический словарь иранских языков [Текст] / В. С. Расторгуева, Д. И. Эдельман. – М. : Вост. лит., 2003 – Т. 2. – 502 с.

Трубачев 2003: Трубачев, О.Н. Этногенез и культура древнейших славян. Лингвистические исследования [Текст] / О. Н. Трубачев. – М. : Наука, 2003. – 489 с.

Черных 1999: Черных, П.Я. Историко-этимологический словарь современного русского языка [Текст] / П. Я. Черных. – М. : Русский язык, 1999. – Т. І. – 624 с.

Этимологический словарь славянских языков 1976: Этимологический словарь славянских языков : Праслав. лекс. фонд [Текст] / [под ред. О. Н. Трубачева]. – М. : Наука, 1976. – Вып. 3. – 199 с.

Apulejus: Apulejus. Metamorphoses [Text] [Електронний ресурс] / Apulejus. – Access mode : URL : http:// www.thelatinlibrary. com/apuleius.html. – Title from the screen.

Battaglia 1971: Battaglia, S. Grande dizionario della lingua italiana [Text] S. Battaglia. – Torino, 1971. – V. 3. – 1095 рp.

Bloch 2004: Bloch O. Dictionnaire étymologique de la langue française [Text] O. Bloch, W. Von Wartburg. – P. : Quadrige / PUF, 2004. – 682 pp.

Cantar de Mío Cid: Cantar de Mío Cid [Text] [Електронний ресурс]. – Access mode : URL : http://www.los-poetas.com/e/cid.htm. – Title from the screen.

Castro Macía 2007: Castro Macía, L. Dicionario Xerais Castellano-Gallego [Text] / L. Castro Macía. – Vigo : Edicións Xerais de Galicia, 2007. – XXII, 373 pp.

Corominas 2003: Corominas, J. Breve diccionario etimológico de la lengua castellana [Text] / J. Corominas. – Madrid : Gredos, 2003. – 627 pp.

Corominas 1974: Corominas, J. Diccionario crítico etimológico de la lengua castellana [Text] / J. Corominas. – Madrid : Gredos, 1974. – V. 3. – 1117 рp.

Cortelazzo 2004: Cortelazzo, M. L’Etimologico minore DELI Dizionario etimologico della lingua italiana di Manlio Cortelazzo e Paolo Zolli [Text] / М. Cortelazzo, М.А Cortelazzo. – Bologna : Zanichelli, 2004. – 1440 pp.

Cunha 2003: Cunha A.G da. Dicionário Etimológico Nova Fronteira da língua portuguesa [Text] / G. da Cunha. – Rio de Janeiro : Editora Nova Fronteira, 2003. – 940 pp.

Dauzat 1973: Dauzat, A. Nouveau Dictionnaire étymologique et historique [Text] / Dauzat A., Dubois J., Mittérand H. – Paris : Larousse, 1973. – 814 pp.

Dictionarul explicativ al limbii române 1975: Dictionarul explicativ al limbii române [Text]. – Bucureşti : Edituraacademiei Republicii socialiste România, 1975. – 1049 pp.

Ernout 1951: Ernout, A. Dictionnaire étymologique de la langue latine. Histoire des mots, 3^ème éd. [Text] / А. Ernout, А. Meillet. – Paris : C. Klincksieck, 1951. – ХХІІ, 1385 pp.

Fabra 1986: Fabra, P. Diccionari general de la llengua catalana [Text] / P. Fabra. – Barcelona : Edhasa, 1986. – 1787 pp.

Forcellini 1868: Forcellini, Aeg. Totius Latinitatis Lexicon. Opera et studio [Text] / Aeg. Forcellini. – Prati : TypisAldinianis, 1858–1883. – T. I–VII. – T. IІ, 1861. – 1007 рp. ; T. IV, 1868. – 1021 рp.

Godefroy 1938: Godefroy, F. Dictionnaire de l’ancienne langue française et de tous ses dialecte du IX^e au XV^e siècle [Text] / F. Godefroy. – Paris., 1938. – T. I-X. – Т. ІІ, 1938. – 792 рp. ; Т. ІІІ, 1938. – 796 рp.

Greimas 1994: Greimas, A.J. Dictionnaire de l’ancien français. Le Moyen Age [Text] / A.J. Greimas. – Paris : Larousse, 1994. – 630 pp.

Greimas 2001: Greimas, A.J. Dictionnaire du moyen français [Text] / A.J. Greimas, T.M. Keane. – Paris : Larousse, 2001. – 668 pp.

Lorris 1992: Lorris, G. dе. Le Roman de la Rose [Text] / G. de Lorris, J. de Meun ; [traduction présentation et notes par A Strubel]. – Paris : Le Livre de Poche «Lettres gothiques», 1992. – 1272 pp.

Molіner 2003: Molіner, M. Diccionario de uso del español, edición en CD ROM [Text] / М. Molіner. – Madrid : Gredos, 2003.

Orel 1998: Orel, V. Albanian Etymological Dictionary [Text] / V. Orel. – Leiden-Boston-Köln : Brill, 1998. – 670 pp.

Oxford Latin Dictionary 1968: Oxford Latin Dictionary [Text]. – Oxford, 1968. – 2126 pp.

Petronius: Petronius. Satiricon [Text] [Електронний ресурс] / Petronius. – Access mode : URL : http://www.thelatinlibrary.com/petronius.html. – Title from the screen.

Plautus: Plautus, T.M. Miles Gloriosus [Text] [Електронний ресурс] / T.M. Plautus. – Access mode : URL : http://www.thelatinlibrary.com/ plautus.html. – Title from the screen.

Pokorny 1959: Pokorny, J. Indogermanisches etymologisches Wörterbuch [Text] / J. Pokorny. – Bern, München : Francke Verlag, 1959. – Bd. I. – 1182 S.

Varron 1985: Varron. La langue latine [Text] / Varron ; [traduit et commenté par P. Flobert]. – Paris : Les belles lettres, 1985. – T. II, L. VI. – 183 pp.

Отмечена важность диахронических исследований в области семантики; отслежены пути эволюции значения ‘передавать информацию’ в латинском и романских языках; на основе сравнения результатов исследования латинских глаголов и глаголов других языков выявлена универсальность семантических трансформаций, приводящих к формированию данного значения.

Ключевые слова: лексическая семантика, семантическая эволюция, семантические универсалии, глаголы речи.

Importance of diachronic researches in semantics field is marked. Ways of evolution of the meaning “to convey information” in the Latin and Romance languages are traced. Universality of semantic transformations leading to formation of the given meaning is determined on the basis of comparison of the Latin verbs and verbs in other languages.

Keywords: lexical semantics, semantic evolution, semantic universalities, verbs of speech.

Надійшла до редакції 29 вересня 2012 року.