Status of Interjection in Modern Linguistic Paradigm: based on Ukrainian, Russian and English linguocultures

Abstract.

STATUS OF INTERJECTION IN MODERN LINGUISTIC SCIENTIFIC PARADIGM: BASED ON UKRAINIAN, RUSSIAN AND ЕNGLISH LINGUISTIC LINGUOCULTURES

Vira Slipetska

Department of Germanic Languages and Translation Studies in Drohobych Ivan Franko National Pedagogical University, Drohobych, L'viv Region, Ukraine

Available 16 September 2012.

Abstract

Relevance

In modern linguistics certain approaches have been elaborated. Anthropocentrism and discourescentrism are among these approaches. On the one hand they are of primary importance, on the other hand – basic for new linguistic disciplines. Linguistic culture and linguistics of emotions belong to the so called marginal domains, whose appearance is due to a new scientific paradigm that placed a language personality at the centre of an investigation process. Inspire of the fact of growing interest to the phenomenon of verbalization of emotions, interjections haven't been investigated as means of verbalization of emotions in three linguistic cultures: Ukrainian, Russian, English.

Purpose

The purpose of the article is to characterize interjections as means of verbalization of emotions in three linguistic cultures: Ukrainian, Russian, and English.

Tasks

It is quite obvious there is a determination of the main tasks, namely: 1) to define interjection; 2) to compile a sample of interjections that verbalize negative emotions; 3) to characterize means of verbalization of negative emotions; 4) to find common and different features of interjections that verbalize negative emotions.

Conclusion

The essence of meaning of interjections is focused interjection as a part of speech not in semantics but in pragmatics. Interjection as a part of speech includes words, word combinations and sentences of phraseological structure. The fact that these units called interjections belong to different language levels is connected with the processes of resemantization and desemantization. According to semantic characteristics interjection can be classified into three groups that express spectrum of different emotions. Verbalization of negative emotions in three linguistic cultures is achieved by the use of interjections. The difference lies in the use of interjections-curse words in Ukrainian, Russian linguistic cultures. This phenomenon is not peculiar to English linguistic culture.

Perspective

Perspective of investigation consists in the analysis of discourse function of interjections that is expressed in the communicative activity of representatives of different linguistic cultures. Besides it English interjections are widely used by the Ukrainians and Russians. This fact acquires a further investigation as well.

Research highlights

►Primary and secondary interjections, interjective constructions are used to represent emotional sphere of a person in Ukrainian, Russian a nd English linguocultures. ► As a part of speech interjection doesn't have an unanimous definition and interpretation: its status has been defined in modern linguistic studies. ► Interjection has been analyzed as a conroversial phenomenon in linguistics of emotions and linguoculture, as an open system of words that is constantly enriched by means of grammatical alteration, desemantisation, pragmatic colouring. ► Interjection belongs to discourse words and is represented in different linguocultures depending on different communicative situations, traditions.

Keywords: linguoculture, interjections, discourse word, pragmatic colouring, alteration, desemantisation, linguistics of emotions, linguocuturology.

References

Arutjunova, N. D. (1985). Istoki, problemy i kategorii pragmatiki. Novoe v zarubezhnoj lingvistike: Lingvisticheskaja pragmatika, 16, 3-42.

Vezhbickaja, A. (1996). Jazyk. Kul'tura. Poznanie. Jazykoznanie, 201-231. Moskva.

Halyts'ko-rus'ki narodni prypovidky, (2006). Halyts'ko-rus'ki narodni prypovidky, T. 1 – T. 2 – T. 3. L'viv: VTs LNU im. I. Franka.

Gogol', N. (2009). Vechera na hutore bliz Dikan'ki. E-portal: www.ukrkniga.org.ua.

Horot', Ye. I. & Byelova, S. V. (2009). Ukrayins'ko-anhliys'kyy slovnyk. Vinnytsya: NOVA KNYHA.

Dal', V. (1998). Tolkovyj slovar' zhivogo velikorusskogo jazyka. Moskva: Terra.

Izard, K. (1999). Psihologija jemocij. Sankt-Peterburg: Piter.

Kaptyurova, O. V. (2005). Vyhuky suchasnoyi anhliys'koyi movy (systemnyy ta dyskursnyy aspekty). Avtoref. dis. ... kand. fіlol. nauk: 10.02.04. Kyyiv: Kyyivs'kyy natsional'nyy linhvistychnyy universytet.

Kveselevych, D. I. (1999). Ukrayins'ko-anhliys'kyy slovnyk vyhukiv. E-portal: www. Englishtips.org.

Mjuller, V. K. (1989). Anglo-russkij slovar'. Moscow: RUSSKY YAZYK.

Orshyns'ka, T. Z. (2007). Komunikatyvni kharakterystyky emotsiynykh vyhukiv u suchasniy anhliys'kiy movi. Naukovyy visnyk Volyns'koho derzhavnoho universytetu imeni L. Ukrayinky, 3, 206-209.

Slipets'ka, V. D. (2011). Proklyattya yak zasib reprezentatsiyi nehatyvnoyi komunikatsiyi. Linhvistychni doslidzhennya, 32, 236-241. Kharkiv.

Shahovskij, V. (2010). Jemocii: Dolingvistika, lingvistika, lingvokul'turologija. Moskva: Knizhnyj dom LIBROKOM.

Johnson-Laird, P. N. (1989). The language of Emotions. Cognition and Emotion, 3, 81-123.

Kudryavtsev, A. (1993). ABC of Dirty English. Moscow: KOMT PUBLISHERS.

Stankiewicz, E. (1964). Problems of Emotive Language. Approaches to Semiotics. London, 43-65

Wierzbicka, А. (1995). Emotion and Facial Expression: a Semantic Perspective. Culture and Psycology, 1, 227-258.

Correspondence: vslipetska@ukr.net

Vitae

Vira D. Slipetska is Candidate of Philology, Associate Professor at Department of Germanic Languages and Translation Studies in Drohobych Ivan Franko National Pedagogical University. Her research areas include linguiculturology and linguistics of emotions.

Article.

Віра Сліпецька

УДК 811’373.7

СТАТУС ВИГУКУ В СУЧАСНІЙ НАУКОВІЙ ПАРАДИГМІ ЛІНГВІСТИЧНИХ ЗНАНЬ: ПРОЕКЦІЯ НА УКРАЇНСЬКУ, РОСІЙСЬКУ Й АНГЛІЙСЬКУ ЛІНГВОКУЛЬТУРИ

Репрезентовано первинні та вторинні вигуки та вигукові конструкції як виразники емоційної сфери людського життя в українській, російській, а також англійській лінгвокультурах. Визначено вигук як частину мови, що не має однозначного трактування. Розглянуто вигук як проблемне питання лінгвоемоціології та лінгвокультурології. Охарактеризовано належність вигуку як відкритої, незамкненої системи слів, що активно поповнюється за рахунок граматичної альтернації, десемантизації, прагматичного наповнення. Окреслено належність вигуку до дискурсивних слів, його репрезентацію в різних лінгвокультурах залежно від комунікативних ситуацій, традицій відповідної лінгвокультури.

Ключові слова: лінгвокультура, вигук, дискурсивне слово, прагматична наповненість, альтернація, десемантизація, лінгвоемоціологія, лінгвокультурологія.

На сучасному етапі розвитку лінгвістики опрацьована низка підходів до опису мовних явищ, серед яких антропоцентризм і дискурсцентризм є, з одного боку, пріоритетними, а з іншого, – базовими для нових лінгвістичних дисциплін. До таких маргінальних галузей відносимо лінгвокультурологію й лінгвоемоціологію, виникнення яких зумовлено новою науковою парадигмою, що поставила в центр дослідницької уваги мовну особистість, мовленнєву компетенцію якої визначає суспільство, культура, епоха, й, зрештою, конкретні умови життя.

Вітчизняні та зарубіжні вчені (Г. Богданович, В. Жайворонок, В. Маслова, А. Вежбицька, В. Шаховський, М. Сарновський, Л. Малєцький, Е. Станкевич та ін.) досліджують різні аспекти лінгвокультурології та лінгвістики емоцій, а саме: типологію емотивних знаків [Johnson-Laird 1989]; критерії емотивності мови [Stankiewicz 1964]; співвідношення лінгвістики й паралінгвістики емоцій; вплив емоційного типу mind style на формування мовної картини світу [Шаховский 2010]; національно-культурну специфіку вираження емоцій [Вежбицкая 1996], [Wierzbicka 1995]. Л. Омонді вивчає способи найменування емоцій в африканських мовах [Шаховский 2010]; А. Вежбицька аналізує номінацію гніву, жалю та інших емоцій на матеріалі німецької, російської, польської та англійської мов. Б. Крик-Кастовскі у своєму дослідженні використовує шкалу іконічності-умовності для опису лінгвістичних способів вираження подиву в англійській, німецькій та польських мовах [Шаховский 2010].

Незважаючи на збільшення кількості мовознавчих студій із вивчення феномена вербалізації емоцій, недослідженими залишаються вигуки як найбільш виразні засоби омовлення емоцій, зокрема й негативних. Мета статті – аспектно схарактеризувати засоби вербалізації негативних емоцій в українській, російській та англійській лінгвокультурах вигуковими мовними засобами. Поставлена мета вимагає виконання таких завдань: 1) дати дефініцію вигуку; 2) укласти вибірку вигуків, що вербалізують негативні емоції в українській, російській та англійській лінгвокультурах; 3) схарактеризувати засоби вербалізації негативних емоцій; 4) визначити спільні та відмінні риси вигуків, що вербалізують негативні емоції в українській, російській та англійській лінгвокультурах.

Об’єкт наукової розвідки – вербалізація негативних емоцій. Предмет дослідження – безпосереднє вираження негативних емоцій страху, гніву, ненависті засобами вигуків у вищевказаних лінгвокультурах. Матеріалом дослідження слугує система вигуків, що зібрані шляхом суцільної вибірки з лексикографічних (Українсько-англійський словник вигуків під редакцією Д.І. Квеселевича [Квеселевич 1999], ABC of Dirty English [Kudryavtsev 1993]) та художніх джерел (Н.В. Гоголь “Вечера на хуторе близ Диканьки” [Гоголь 2009]).

У сучасній лінгвокультурології використовується положення про універсальність базових емоцій, їх інтегральний характер. Проте в лінгвістиці емоцій, на жаль, немає адекватного визначення поняття “емоція”.Існує декілька його дефініцій. Російський учений В. Шаховський уважає, що емоції це – різновид людських пристрастей, які пронизують усі сфери життя людини й зафіксовані на всіх рівнях мови [Шаховский 2010: 21]. Американський психолог К. Ізард розглядає емоції як основну мотиваційну систему організму [Изард 1999: 55]. На його думку, “емоція – це те, що мотивує, організовує й скеровує сприйняття, мислення й дії” [Изард 1999: 27]. Учений уважає, що емоція мотивує, мобілізує мовну енергію, регулює та фільтрує сприйняття світу й мови зокрема.

У цьому дослідженні спираємося на поняття “емоція”, сформульоване В. Шаховським. У лінгвістиці емоцій існують різні погляди на класифікацію емоцій. К. Ізард виокремлює такі емоції, як щастя, подив, сум (смуток), відраза, гнів, страх [Изард 1999: 33]. Більшість науковців поділяє емоції на позитивні та негативні [Изард 1999; Шаховский 2010]. Така класифікація є, як видається, надто узагальненою, а самі поняття “позитивні – негативні емоції” потребують деякого уточнення. До негативних емоцій належать гнів, страх, смуток, відраза, обурення, ненависть [Изард 1999: 34].

Вербалізація негативних емоцій гніву, страху, ненависті послідовно здійснюється за допомогою паремії, насамперед прокляття [Сліпецька 2011], а також, безперечно, за допомогою вигукових утворень та брутальної лексики, що простежуємо в усіх досліджуваних лінгвокультурах. Оскільки предметом цього дослідження є способи вербалізації негативних емоцій засобами вигуків, передусім потрібно з’ясувати статус вигуку в сучасній лінгвістиці.

Принципи виділення частин мови, зокрема вигуків, основи їх класифікації залишаються до цього часу суперечливим питанням лінгвістики. Цю проблему, звісно, у різні часи розглядали класики російської, української та західноєвропейської лінгвістичної думки: О. Потебня, О. Пєшковський, О. Шахматов, Л. Щерба, В. Виноградов, О. Кубрякова, А. Вежбицька та ін. У сучасному мовознавстві, таким чином, існує кілька поглядів на природу й статус вигуків: а) вигук перебуває поза системою частин мови; б) вигук належать до системи частин мови, але посідає особливе місце в ній; в) вигук – частина мови, що належить до службових одиниць поряд із частками, прийменниками й сполучниками; г) вигук – частина мови, що належить до розряду повнозначних слів, які мають самостійне лексичне значення [Оршинська 2007]; д) в дискурсивній лінгвістичній парадигмі вигуки розглядають як дискурсивні слова, що своєрідно актуалізуються в дискурсі й мають прагматичну наповненість, що залежить від різних чинників, окреслених мовленнєвою ситуацією (див., напр., праці Ф. Бацевича, Т. Космеди та ін.).

Вигук, звісно, належить до найбільш характерних елементів емоційної сфери мовлення, які безпосередньо пов’язані з паралінгвістичними, невербальними засобами, що й виокремлює їх серед інших класів слів [Оршинська 2007: 206]. Вигук має “тонку контекстуальну чутливість”, що зв’язує зміст речення з мовцем [Арутюнова 1985: 8]. Це дослідження базується на сприйнятті вигука як незмінної частини мови, що безпосередньо виражає почуття й вольові спонукання мовця, не називаючи їх. До найбільш уживаних вигуків української, російської та англійської лінгвокультур належать ті, що вербалізують радість, здивування, обурення, гнів, страх та розчарування, наприклад: Ах так! Ось воно що! Тим більше! На жаль! [Квеселевич 1999]; А! [Квеселевич 2009: 41]; Ач який! Ач що вигадав! [Квеселевич 2009: 64]; Ось як! Ось що! [Квеселевич 2009: 527]; А ну його! Ну тебе! [Квеселевич 2009: 555]; What! So, that’s what you want! So that’s it! All the more so! Alas! [Квеселевич 1999]; Bugger this for a lark! Damfino! Tough titty! [Kudryavtsev 1993: 290]; Вот как! Совершенно верно! Ну и что! Ну надо же! Подумаешь! Да пошло оно все! Чтоб тебя! Понятия не имею! Как все надоело! Какая жалость! [Kudryavtsev 1993: 290].

За структурними характеристиками вигуки, як відомо, поділяють на первинні, однослівні (складаються з однієї кореневої морфеми) та багатослівні (репрезентовані у формі словосполучень і речень), вторинні чи похідні. У цьому дослідженні зафіксовано однослівні (первинні) та багатослівні (похідні) вигуки, запозичені англійською мовою з інших мов (латинської, німецької), що вербалізують емоції страху, наприклад: Alleluia! Avel! Kaput! [Mюллер 1989]; Mein Gott! [Kudryavtsev 1993]; Gott und Himmel! [Kudryavtsev 1993: 284]. Такі запозичені однослівні вигуки характерні й для української лінгвокультури (вербалізація емоції страху, тривожності), наприклад: Караул! [Квеселевич 2009: 398]; Полундра! [Квеселевич 2009: 691]. До англійських однослівних дієслівних вигуків належить зокрема такий, як Oops!, що в реченні Oops! I nearly dropped it!, де Оops! є показником миттєвої й несподіваної дії. Цей вигук дослідники характеризують неоднозначно. Одні вчені вважають цю лексичну одиницю імперативною формою дієслова, а інші – вигуком [Оршинська 2007]. Авторка цієї праці схильна відносити подібні лексичні одиниці до вигуків, оскільки вони повністю втрачають первинне лексичне значення й слугують для вказівки на миттєві й несподівані дії, містять, по суті, прагматичну інформацію. Крім того, подібні лексичні одиниці яскраво виражають експресію. У тлумачних словниках вони мають позначку “вигук” (Longman Dictionary). Утім, на жаль, у чинних на сьогодні тлумачних словниках відсутня прагматична інформація, подібні одиниці мови актуалізуються в дискурсі, що повинно бути відповідно описано в словниках активного типу, створення яких лише почалося.

Вигуки, до складу яких входить два і більше слів, називають, як відомо, вторинними, похідними. Такі словосполучення переходять до класу вигуків як готові мовленнєві одиниці, при цьому вони ресемантизуються й набувають цілісного вигукового значення, що не виводиться, на відміну від вільних словосполучень, з семантики складових одиниць, наприклад: So long!, де два слова повністю десемантизувалися й виражають сигнал фатичної комунікації, – “Бувай!”; Beat it! Bug off! Buzz off! Clear off! Go climb a tree! Go cook a raddish! Go fish! Dropdead! Fry your face! Fry ice! Forget you! Frig off! Get rooted! Get lost! Get off my back! Get on your bike! Get stuffed! Get knotted! Go to grass! Go to blue blazes! Hop off! Jump at yourself! Kiss my foot! Peddle your fish! Peel a grape! Pick a pickle! Scrape yourself!, де слова також десемантизувалися й позначають “Забирайся геть!”. Ці англійські вигуки вербалізують емоцію гніву [Kudryavtsev 1993: 299], виражаючи відповідну прагматику.

Вигуки-словосполучення й речення характеризуються чітким порядком розташування компонентів. Н. Шведова зазначає, що російські вигуки завжди передають виражену наголошену тональність, тобто інтонаційно виділяються. Те ж саме простежуємо й в англійській та українській лінгвокультурах.

В авторській вибірці зафіксовано вигукові утворення англійської лінгвокультури, що функціонують в релігійній сфері мовлення, наприклад: What for chrissake! By God! By Christ! By Jesus! By Lord! Christ’s sake! [Kudryavtsev 1993: 282]; For heavens sake! For mercy’s sake! [Kudryavtsev 1993: 283]; Jesus Christ! Lord deary! Lord God! Lord goodness! Lord Almighty! [Kudryavtsev 1993: 286]; Lord mercy me! My good Lord! My Godfathers! [Kudryavtsev 1993: 287]; What in God’s name! What in Christ’s name! What in heaven’s name! [Kudryavtsev 1993: 289]. Вищенаведені англійські вигуки релігійної тематики можуть своєрідно вербалізувати як негативні емоції гніву, страху, ненависті, так і позитивні емоції радості, захоплення, що безпосередньо залежить від конкретної комунікативної ситуації. В англійській лінгвокультурі, як і в українській та російській, для вербалізації негативних емоцій гніву, страху, ненависті, традиційно використовують лексеми devil, hell / диявол, чорт, пекло / дьявол, черт, трансформуючи їх у вигуки, наприклад: By the devil! By hell! [Kudryavtsev 1993: 282]; For hell’s sake! [Kudryavtsev 1993: 283]; Holy hell! [Kudryavtsev 1993: 285]; Hell knows! Hell you say! [Kudryavtsev 1993: 290]; Go toBilly hell! Go to the devil! [Kudryavtsev 1993: 300]; Черта с два! Черт его знает! [Kudryavtsev 1993: 291]; Леший бы тебя задилъ! [Толковый 1998: 725]; Недобрый его принес! [Толковый 1998: 1328].

Оскільки використання лексичних одиниць devil, hell, зрозуміло, церква та громада не схвалюють, то в англійській лінгвокультурі для вербалізації негативних емоцій гніву, страху, ненависті, використовують вигукові евфемізми, що відповідно (пом’якшено) вербалізують зазначені. Це насамперед такі мовні одиниці, як: damn, deuce, dickens, Sam Hill, наприклад: Damn! Damn my eyes! Damn my stars! By damn! Hot damn! [Kudryavtsev 1993: 290]; Go to the deuce! Go to the dickens! Go to Sam Hill! [Kudryavtsev 1993: 300].

Аналіз дослідженого матеріалу засвідчує, що в українській та російській лінгвокультурах, на відміну від англійської, домінують вигуки-прокляття з побажаннями смерті, хвороби, лиха, наприклад: Аби дух спустив! Аби твоїм духом тут не пахло! [Галицько-руські 2006: т. 1: 102]. Бодай тобі на завтра задзвонили! [Галицько-руські 2006: т. 1: 194]; Колька тебе бери! [Галицько-руські 2006: т. 1: 378]; Чтоб ты подавился, негодный бурлак! Чтоб твоего отца горшком в голову стукнуло! Чтоб он поскользнулся на льду, антихрист проклятый! Чтоб ему на том свете черт бороду обжег! [Гоголь 2009: 6]. А чтоб ты, проклятый сатана, не дождал детей своих видеть! [Гоголь 2009: 103]; Тому лопни глаз, кто не любит нас! [Толковый 1998: 690]; Узнаешь, попомнишь, будешь помнить Кузькину мать! [Толковый 1998: 800]; Майся до первой смерти! [Толковый 1998: 800]; Чья бы не рычала, да своя-то бы молчала! [Толковый 1998: 886]; Пропадай он весь и с начинкою и потрохами! [Толковый 1998: 1293]; Лихо тому, кто неправду творить кому! Что копал, в то сам попал! [Толковый 1998: 399]; Вот тебе село да вотчина, чтоб тебя вело да корчило! [Толковый 1998: 435]; Лихое лихим избывается! [Толковый 1998: 663].

У процесі комунікації для реалізації відповідної прагматичної мети (завдання) простежуємо «взаємодію» мовних одиниць, передусім словотвірного й лексико-семантичного мовних рівнів. Вигук як частина мови, як відомо, не є замкненою групою слів, оскільки для вербалізації емоцій потрібні «свіжі» мовні засоби, тому вигук й систематично поповнюється новими одиницями, зокрема й запозиченими. Цей процес, зрозуміло, характерний для похідних (вторинних) одиниць. Крім запозичення, поповнення вигуків відбувається за рахунок словотвірної й семантичної деривації, насамперед це відбувається шляхом конверсії. На думку сучасних дослідників, найбільш активно переходять до вигуків: а) іменники, наприклад: Nonsence! Devil! Hell! Stuff! God! Jesus!; б) дієслова, наприклад: Be off! Curse! Damn! Dash! Break it up! Cut it! Shut up! Clear off! Forget you! Hop off! [Kudryavtsev 1993: 298]; в) прикметники, наприклад: Dad-binged! Dad-blamed! Dad-dashed! Damnationed! Plegged! Tarned![Kudryavtsev 1993: 296]. Ці вигуки, як бачимо, вербалізують негативні емоції гніву й ненависті в англійській лінгвокультурі.

Усі вигуки з контекстуально зумовленим значенням і відповідним прагматичним призначенням можна, звичайно, поділити на такі, що вербалізують певні позитивні чи негативні симптоматичні ситуації. О. Каптюрова запропонувала семантичну класифікацію вигуку [Каптюрова 2005]. На її думку, за семантичним чинником вигук можна поділити на відповідні семантичні групи, що виражають спектр різних емоції, наприклад: гніву (Ah! George! God! Jove! Hang it! Blazes! Blow it! By Jar! Now then! Tcha! Tut! Вот тебе на! Вот тебе раз! Вот еще! Еще бы!); ненависті (Humph! Jove! Whew! Ha! Hah! Ugh! Phew! Aha!); осуду, несхвалення, обурення (Gracious! Really! Ha!); By Jove! Humph! Oh! Ugh! Whew!

Зазначимо, що для вигуку характерна внутрішньослівна антонімія, що полягає в поляризації значення одного й того ж слова, наприклад, вигук Ah! Залежно від ситуації може виражати і гнів, і радість, і обурення (Ah! You are amazing!; Ah! A bad luck!).

У результаті дослідження, можна зробити висновок, що досліджений матеріал дає змогу вказати на специфіку взаємодії вигуків з іншими частинами мови, що репрезентується в актуалізації відповідних альтернацій, переходу інших частин мови у склад вигуків за рахунок утрати відповідних лексичних значень й актуалізації певної прагматичної інформації. Природа значення вигуків сфокусована не в семантиці, а в прагматиці, відповідному прагматичному наповненні. До складу вигуку як частини мови входять слова, словополучення та речення фразеологізованої структури. Отже, належність одиниць різних мовних рівнів до вигуку пов’язана з їх ресемантизацією та десемантизацією. За семантичними параметрами вигук можна поділити на групи, що виражають спектр різних емоцій. У трьох досліджуваних лінгвокультурах вербалізація негативних емоцій, без сумніву, відбувається насамперед за рахунок використання вигуків. Відмінність між вигуковими конструкціями української, російської й англійської лінгвокультур убачаємо в наявності в українській та російській лінгвокультурах вигуків-проклять, що не характерні для англійської.

Перспектива дослідження полягає в необхідності зосередити увагу на дискурсивній функції вигуків, що своєрідно виявляється в комунікативній діяльності представників різних лінгвокультур. Крім того, вигуки англійської мови активно входять у формат дискурсивної практики українців і росіян. Цей факт також потребує додаткового дослідження й пояснення.

References.

Література

Арутюнова 1985: Арутюнова, Н.Д. Истоки, проблемы и категории прагматики [Текст] / Н. Арутюнова // Новое в зарубежной лингвистике : Лингвистическая прагматика. – 1985. – Вып. 16. – С. 3-42. – Бібліогр. : с. 42.

Вежбицкая 1996: Вежбицкая, А. Язык. Культура. Познание [Текст] / А. Вежбицкая // Языкознание. – М., 1996. – С. 201-231. – Бібліогр. : с. 231.

Галицько-руські 2006: Галицько-руські народні приповідки у 3-х т. [Текст] / Укл. і ред. І. Франко – Львів : ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2006. – [2-е вид.]. – Т. 1 – 818 с. – Т. 2. – 813 с. – Т. 3. – 699 с.

Гоголь 2009: Гоголь, Н. Вечера на хуторе близ Диканьки [Текст] / [Електрон. ресурс]. – Режим доступа : www.ukrkniga.org.ua. – Название с экрана.

Гороть, Бєлова 2009: Гороть, Є.І., Бєлова, С.В. Українсько-англійський словник [Текст] / Ред. Є. І. Гороть, С. В. Бєлова. – Вінниця : НОВА КНИГА, 2009. – 1040 с.

Изард 1999: Изард, К. Психология эмоций : монография [Текст] / К. Изард. – Санкт-Петербург : Питер, 1999. – 460 с.

Каптюрова 2005: Каптюрова, О.В. Вигуки сучасної англійської мови (системний та дискурсний аспекти) [Текст] : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.04 / О.В. Каптюрова. – Київ, 2005. – 20 с.

Квеселевич 1999: Квеселевич, Д.І. Українсько-англійський словник вигуків [Текст] / Д.І. Квеселевич [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : www. Englishtips.org. – Назва з екрана.

Mюллер 1989: Mюллер, В.К. Англо-русский словар [Текст] / В. К. Мюллер. – Moscow : RUSSKY YAZYK, 1989. – 849 c.

Оршинська 2007: Оршинська, Т.З. Комунікативні характеристики емоційних вигуків у сучасній англійській мові [Текст] / Т.З Оршинська // Науковий вісник Волинського державного університету імені Л. Українки. – 2007. – № 3. – С. 206-209. – Бібліогр. : с. 209.

Сліпецька 2011: Сліпецька, В.Д. Прокляття як засіб репрезентації негативної комунікації [Текст] / В. Д. Сліпецька // Лінгвістичні дослідження. – Харків, 2007. – Вип. 32. – С. 236-241.

Толковый 1998: Толковый словарь живого великорусского языка. Репринтное воспроизведение издания 1903-1909 гг. [Текст] / Под ред. И. А. Бодуэна де Куртенэ. – Т. 2. – М. : Терра, 1998. – 1743 с. – Бібліогр. : с. 241.

Шаховский 2010: Шаховский, В.И. Эмоции : Долингвистика, лингвистика, лингвокультурология : монография [Текст] / В. И. Шаховский. – М. : Книжный дом ЛИБРОКОМ, 2010. – 128 с. – Бібліогр. : с. 118-124.

Johnson-Laird 1989: Johnson-Laird, P.N. The language of Emotions [Text] / P. N. Johnson-Laird // Cognition andEmotion, 1989. – Vol. 3. – Pp. 81-123.

Kudryavtsev 1993: Kudryavtsev, A. ABC of Dirty English [Text] / A. Kudryavtsev. – Moscow : KOMT PUBLISHERS, 1993. – 304 pp.

Stankiewicz 1964: Stankiewicz, E. Problems of Emotive Language [Text] / E. Stankiewicz // Approaches toSemiotics. – London, 1964. – Pp. 43-65. – Бібліогр. : с. 65.

Wierzbicka 1995: Wierzbicka, А. Emotion and Facial Expression : a Semantic Perspective [Text] / A. Wierzbicka // Culture and Psycology. – 1995. – № 1. – Рp. 227-258. – Бібліогр. : с. 258.

Для репрезентации эмоциональной сферы жизни человека активно используются первичные и вторичные междометия, конструкции в украинской, русской, английской лингвокультурах. Как часть речи междометие не имеет единогласной трактовки: его статус в линвгистике неопределен. Междометие рассматривается как проблемный вопрос лингвоэмоциологии, лингвокультурологии, как открытую систему слов, которая активно пополняется за счет грамматической альтернации, десемантизации, прагматического наполнения. Междометие относится к группе дискурсивных слов и в разних лингвокультурах по-разному представлено, что зависит от коммуникативной ситуации, традиций определенной лингвокультуры.

Ключевые слова: лингвокультура, междометие, дискурсивное слово, прагматическая наполняемость, альтернация, десемантизация, лингвоэмоциология, лингвокультурология.

Primary and secondary interjections, interjective constructions are used to represent emotional sphere of a person in Ukrainian, Russian and English linguocultures. As a part of speech interjection doesn't have an unanimous definition and interpretation: its status has been defined in modern linguistic studies. Interjection has been analyzed as a conroversial phenomenon in linguistics of emotions and linguoculture, as an open system of words that is constantly enriched by means of grammatical alteration, desemantisation, pragmatic colouring. Interjection belongs to discourse words and is represented in different linguocultures depending on different communicative situations, traditions.

Keywords: linguoculture, interjections, discourse word, pragmatic colouring, alteration, desemantisation, linguistics of emotions, linguocuturology.

Надійшла до редакції 16 вересня 2012 року.