Spanish-Ukrainian Typological Studies. Review of the monograph : Vocabulary denoting man by age in Spanish and Ukrainian languages (structural-semantic characteristics) by Igor Protsenko [Text] / Igor Protsenko. – (Typological, comparable, diachronic studies. – Vol. 10). – Donetsk : DonNU, 2013. – 212 pp.

Volume 29, 2014, pp. 235-237

Mykhailo Seniv

Article first published online: October 10, 2014

Additional information

Author Information:

Mykhailo Seniv, Doctor of Philology, Professor, Head of Department of World Literature and Classical Philology in Donetsk National University (Donetsk, Donetsk region, Ukraine).

Citation:

Seniv, M. Spanish-Ukrainian Typological Studies. Review of the monograph : Vocabulary denoting man by age in Spanish and Ukrainian languages (structural-semantic characteristics) by Igor Protsenko [Text] / Igor Protsenko. – (Typological, comparable, diachronic studies. – Vol. 10). – Donetsk : DonNU, 2013. – 212 pp. [Text] / M. Seniv // Linguistic Studies : collection of scientific papers / Donetsk National University ; Ed. by A. P. Zahnitko. – Donetsk : DonNU, 2014. – Vol. 29. – Pp. 235-237. – ISBN 966-7277-88-7

Publication History:

Volume first published online: October 10, 2014

Article received: 29 September 2013, accepted: December 26, 2013 and first published online: October 10, 2014

Article.

ІСПАНСЬКО-УКРАЇНСЬКІ ТИПОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Рецензія на монографію :

Проценко, І.Ю. Лексика на позначення людини за віком в іспанській та українській мовах (структурно-семантична характеристика) [монографія] [Текст] /

І. Ю. Проценко (Типологічні, зіставні, діахронічні дослідження. – Т. 10). – Донецьк : ДонНУ, 2013. – 212 с.

Монографія І.Ю. Проценка «Лексика на позначення людини за віком в іспанській та українській мовах (структурно-семантична характеристика)» присвячена порівняльному аналізу лексики на позначення людини за віковою ознакою в різноструктурних індоєвропейських мовах – іспанській та українській.

Проведене дослідження лексико-семантичних груп іменників (далі ЛСГ) на позначення віку людини, які вперше у вітчизняній лінгвістиці постали предметом зіставного аналізу в двох неспоріднених мовних культурах, є актуальним для сучасного порівняльного мовознавства та відкриває широкі можливості для подальшого вивчення на матеріалі інших романських і словʼянських мов. Наукова привабливість дослідження полягає в тому, що вивчення такого аспекту, як вік людини, дозволяє проникнути в глибини національних особливостей світобачення народів – носіїв іспанської та української мов. Результати дослідження, запропоновані в монографії, виходять за межі власне-лінгвістики – вони мають певну цінність міжгалузевого характеру, що перебувають на стику лінгвокультурології, психолінгвістики, соціолінгвістики, теорії міжкультурної комунікації, інших суміжних галузей.

Праця має стандартну та оптимальну структуру для подібних досліджень: вступ, три розділи, у яких здійснюється аналіз емпіричного матеріалу, дібраного з авторитетних лексикографічних джерел, висновки, додатки, іменний і предметний покажчики.

У вступі обґрунтовано актуальність проведеного дослідження, акцентовано увагу на науковій новизні, теоретичному й практичному значенні отриманих результатів.

У першому розділі «Типи іменників, що називають особу за віковою ознакою в іспанській та українській мовах» на підставі досліджень видатного американського психолога Е. Еріксона виділено п’ять періодів життя людини: дитинство (яке складається з двох відрізків: раннє дитинство і саме дитинство), отроцтво, юність, зрілість, старість. Наведено типи іменників, які називають особу за віковою ознакою в досліджуваних мовах.

У другому розділі «Визначення конотативних лексем, що називають особу за віковою ознакою в іспанській та українській мовах» розглянуто проблему територіальної та стилістичної диференціації лексем, що аналізуються, сформульовано основні принципи функціонування конотативно-оцінної лексики в розглянутих мовах. Також виявлено й описано моделі транспозиції основних значень іменників на позначення особи за віковою ознакою при семантичному словотворі. У монографії зроблено логічний та обґрунтований висновок про те, що механізм трансформації основного значення в різних мовах різний і залежить від географічних, історичних, культурологічних чинників розвитку будь-якої території, нації або країни. Крім того, з'ясовано морфологічні особливості аналізованих іменників. Найбільш продуктивним морфологічним способом словотвору аналізованих лексем є суфіксальний за участю суфіксів емоційної оцінки – демінутивів та аугментативів. Визначено продуктивність різних способів словотвору.

У третьому розділі «Структурно-семантична характеристика лексико-семантичної групи «особа за віковою ознакою» у сучасних іспанській та українській мовах» визначено структуру аналізованих ЛСГ: домінанта (ядерне слово) та периферія, яка може бути локальною (формується з нейтральних і конотативних лексем, утворених морфологічним способом навколо ядерного слова) і загальною, а також виділено домінанти, принципи формування і лексичну наповнюваність визначених ЛСГ.

У висновках підкреслено особливості семантики іменників, що називають особу певного віку в досліджуваних мовах, зроблено наголос на спільних та диференційних рисах словотвірної структури, завдяки якій аналізовані лексеми набувають додаткових конотацій. Зазначено, що в іспанській мові для номінації людини певного віку частіше використовуються слова з негативними конотаціями, в українській – з позитивними.

Додатки наочно ілюструють матеріал, наведений в основному тексті праці. Таблиці демонструють спільні та диференційні особливості використання зоо-, біо- та соціально-побутових метафор для номінації особи за віковою ознакою в іспанській та українській мовах. У схемах показано структуру аналізованих лексико-семантичних груп у досліджуваних мовах.

Аналітична частина дослідження, що містить розділи, які стосуються порівняльної характеристики словотвору й семантики лексико-семантичних груп «людина за віковою ознакою», являє собою систему нарисів, у кожному з яких подається порівняльна характеристика мовних даних, що, у свою чергу, пояснює причини відмінностей іспанських та українських словоформ. Для більшої наочності автор відсилає читача до схем і таблиць, які узагальнюють результати зіставного аналізу лексики на позначення людини за віковою ознакою і подані в додатках.

Не можна не оцінити вагомість підходу автора до описуваного матеріалу. Дослідник залучає до аналізу не тільки літературні назви людини за віковою ознакою, але й соціальні та стилістичні шари національних мов, і робить це в дуже складному вимірі порівняльного аналізу.

Особливо складним завданням, що поставив перед собою І.Ю. Проценко (з яким він, до речі, цілком впорався), є аналіз іспанської лексики з урахуванням її територіальних варіантів, у яких одна й та сама, етимологічно єдина в усіх варіантах, лексема може мати різні, іноді такі, що не мають нічого спільного, елементи значення.

Слід зазначити, що запропонована в роботі модель структурної та семантичної класифікації лексем, що називають людину за віковою ознакою, є певним внеском у зіставне вивчення лексики різноструктурних мов. Модель опису вказаних лексем може бути використана для розширення методологічної бази лексико-семантичних і культурологічних досліджень як загалом, так і для кожної з досліджуваних мов (у романістиці й україністиці), для розвитку суміжних наук, таких, як етнолінгвістика, лінгвокультурологія тощо. Практичне значення одержаних результатів у монографії І.Ю. Проценка визначається можливістю їхнього використання у викладанні порівняльної лексикології іспанської та української мов, загального мовознавства, когнітивної лінгвістики в курсі теорії та практики перекладу, у перекладацькій практиці.

Проведене дослідження може бути продовжене на матеріалі інших різноструктурних мов із залученням лексем, які належать до різних частин мови, що дозволить зрозуміти й зіставити процес формування національного образу людини, який, у свою чергу, визначає загальний характер й особливості національної мови.

Михайло Сенів (Донецьк, Україна)

Available 29 September 2013.