Linguistic-Imaginative and Poetic-Symbol Dimensions of a Fiction Text

Abstract.

IMAGINATIVE-LINGUISTIC AND POETIC-SYMBOL DIMENSIONS OF A FICTION TEXT

Anatoliy Zahnitko

Department of Ukrainian Language and Applied Linguistics, Donetsk National University, Donetsk, Donetsk region, Ukraine

Available 5 September 2012.

Abstract

Relevance

Text structure contributes to the implementation of the internal semantic and meaningful potential of words and the saturation of its external intentions. The special status in structuring text belongs to the imaginative-linguistic level and its poetic-symbol dimension. The analysis of these two defining elements of text from tracing their interaction and interdependence motivates the relevance of the proposed research.

Purpose

The study raises the disclosure of and poetic-symbol dimensions of literary text with tracing patterns of their subordination in domestic structuring compositional-structurated organization of the text.

Tasks

The goal motivates the need for resolving the problems: 1) the establishment of basic values of imaginative-linguistic dimension of a literary text, 2) a description of poetic-symbol dimension of a literary text, and 3) a determination of the directions of the interaction of imaginative-linguistic and poetic-symbol dimensions of the structure of a literary text.

Novelty

Novelty of the executed analysis is determined by establishing of the systematicity of imaginative-linguistic dimension of a text and its poetic-symbol content.

Theoretical value

The theoretical value of the study reasoned the justificational status of imaginative-linguistic and poetic-symbol dimensions of literary text with traceable features of interpenetration of the stated measurements.

Practical value

Practical oriented analysis is outline the possibility of applying the proposed methodology and the results achieved in a high-school practice (during the process of textual linguistics, syntax of the modern Ukrainian language, and performance of the linguistic analysis of literary text), the development of new courses and special seminars on issues of the Ukrainian style.

Conclusion

The knowledge of hidden meanings is important and significant in the fiction. Within linguistics text analysis it is necessary not only for the linguistic facts and not so much for the linguistic facts, many ways their organizations, their relationships and correlation. Therefore, it is important to consider imaginative and symbolic paintings of art in their own capacity links of pattern formation and associative power-intensive areas of their interaction.

The body of the text, taken by itself, without human recipient does not carry any internal energy, cannot organize themselves structurally. Text "exists" in the culture, it is embedded in it, and beyond it lacks "buildup" of meanings. Collective knowledge determines the guidance under which the latter overproducing text provides an appropriate structure that correlates with established specific cultural requirements of linguistics' registration of expression (text in the broadest sense). Meanwhile an access on text for recipient to collective knowledge, combined with its energy enables signification, without which the body of the text, its imaginative-symbol content and is "dumb", devoid of a dead energy. Influence of text on human conceptual system is implemented in the signification of a text as a complex of the linguistics signs when an individual turns to his verbal and non-verbal, perceptual, cognitive and affective experience (personal, but included in social interaction) for mandatory blend of understanding conscious experience. This easily consistent with the opinion of V. Humboldt that he excites in people a corresponding energy, allowing the use of words as a prop to achieve what is beyond their limits.

Perspective

Research and demonstration of energetics of intratextual imaginative and symbolic background appears quite promising and important because of the role that text plays during the impact on the recipient.

Research highlights

► The features of imaginative-linguistic and poetic-symbol dimensions of a fiction text are characterized and their relationship with general text structure is investigated; ► The areas of interaction between the analyzed dimensions of the overall theme of a text are identified. ► The specifics of linear-text (horizontal text) and vertical text implementation of imaginative- linguistic and poetic-symbol dimensions of a fiction text is determined.

Keywords: text, category of informativeness, syntactic relation between sentences, imaginative-linguistic dimension, poetic-symbol dimension.

References

Bart, R. (1994). Izbrannye raboty. Semiotika: Pojetika. M.: Izdatel'skaja gruppa "Progress", "Univers".

Bart, R. (2004). Izbrannye raboty. Mifologii. M.: Izdatel'stvo imeni Sabashnikovyh.

Grigor'ev, V. P. (1977). Paronimija. Jazykovye processy sovremennoj russkoj hudozhestvennoj literatury : Pojezija, 186-239. M.: Nauka.

Dashchenko, N. L. (1996). Paronimichna atraktsiya v ukrayins'kiy poeziyi 60-80 rokiv KhKh stolittya. Avtoref. dys. … kand. filol. nauk. Kyyiv.

Zubova, L. V. (1989). Pojezija Marii Cvetaevoj. Lingvisticheskij aspekt. M.: ILU.

Krytenko, A. P. (1968). Paronimiya v ukrayins'kiy movi. Movoznavstvo, 3, 48-58.

Levickij, V. V. (1998). Zvukovoj simvolizm. Osnovnye itogi. Chernovcy.

Okusheva, G. T. (1989). Fonestemy v jazyke i rechi. Avtoref. dis. … kand. filol. nauk. Moskva.

Rizhko, R. L. (2011). Paronimichna atraktsiya yak dominanta ukrayins'koho poetychnoho dyskursu k. XX – poch. XXI stolittya. Linhvistyka, 1, 169-182.

Snihovskaja, I. Je. (2004). Mehanizmy, sredstva i priemy jazykovoj igry v sovremennom anglijskom jazyke. Dis. ... kand. filol. nauk. Zhitomir.

Chabanenko, V. A. (2005). Asotsiatsiya yak universal'nyy chynnyk movnoho rozvytku. Movoznavstvo, 3, 132-137.

Jakobson, R. (1975). Lingvistika i pojetika. Strukturalizm: "za" i "protiv", 193-230. M.: Progress.

Sources and Abbreviations

Antonych, B.-I. (2012). Vybrani tvory. K.: Smoloskyp.

Correspondence: a.zagnitko@gmail.com

Vitae

Anatoliy P. Zahnitko, Doctor of Philology, Professor, corresponding member of NAS of Ukraine, Head of Department of Ukrainian Language and Applied Linguistics in Donetsk National University. His areas of research interests include functional linguistics, cognitive linguistics, comparative linguistics, categorical linguistics, lexicographic linguistics, and text linguistics.

Article.

Анатолій Загнітко

УДК 81`42

МОВНО-ОБРАЗНИЙ І ПОЕТИЧНО-СИМВОЛЬНИЙ ВИМІРИ

ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ

Схарактеризовано особливості мовно-образного і поетично-символьного вимірів художнього тексту, встановлено їхнє співвідношення із загальнотекстовою структурою, виявлено напрями взаємодії аналізованих вимірів із загальною темою тексту, визначено специфіку лінеарно-текстової (горизонтально-текстової) і вертикально-текстової реалізації мовно-образного і поетично-символьного вимірів художнього тексту.

Ключові слова: текст, категорія інформативності, міжреченнєвий синтаксичний зв’язок, мовно-образний вимір, поетично-символьний рівень.

Текстова структура сприяє реалізації внутрішнього значеннєвого і смислового потенціалу слова та насиченню його зовнішніх інтенцій. Особливий статус у структуруванні тексту належить мовно-образному рівню та його поетично-символьному виміру. Аналіз цих двох визначальних елементів тексту з простеженням їхньої взаємодії і взаємозумовленості мотивує актуальність пропонованого дослідження. Його метою постає розкриття особливостей мовно-образного і поетично-символьного вимірів художнього тексту з простеженням закономірностей їхнього підпорядкування у внутрішньому структуруванні композиційно-структурувальної організації тексту. Поставлена мета мотивує необхідність вирішення відповідних завдань: 1) встановлення основних величин мовно-образного виміру художнього тексту; 2) характеристика поетично-символьного виміру художнього тексту; 3) з’ясування напрямів взаємодії мовно-образного і поетично-символьного вимірів у структурі художнього тексту.

Новизна виконаного аналізу визначувана встановленням системності мовно-образного виміру тексту та його символьно-поетичного наповнення, теоретичне ж значення дослідження мотивоване обґрунтуванням статусної ролі мовно-образного і символьно-поетичного вимірів художнього тексту з простеженням особливостей взаємопроникнення заявлених вимірів. Практичне спрямування аналізу окреслене можливістю застосування запропонованої методики та досягнутих результатів у вишівській практиці (під час опрацювання лінгвістики тексту, синтаксису сучасної української мови, виконанні лінгвістичного аналізу художнього тексту), розробці нових спецкурсів і спецсемінарів з проблем стилістики української мови.

Дослідження тексту як явища думки і мови останніми роками приваблює все більшу кількість учених. Текст – це продукт і засіб реалізації комунікативного завдання, що постає одночасно перед автором і реципієнтом та прямує до когнітивного пізнання, тобто фіксації як процесу набуття знань і досвіду, так і його результату. Перед реципієнтом стоїть завдання віднайдення властивостей предмета, взятого в певній ситуації, відпрочитання усього – і поверхневого і глибинного. Найскладнішим виступає адекватне прочитання мовно-образного виміру художнього тексту, основними складниками якого є образи, зреалізовані в мовній тканині. До нього прилягає символьно-поетичний вимір, тому що встановлення навантаження того чи того символу вимагає від адресанта (читача) проникнення в народну пам’ять і простеження навантаження символу в національно-мовній картині світу з його актуалізаційно-інтерпретаційним навантаженням у відповідному художньому тексті. Водночас кваліфікація навантаження мовно-образного тла художнього твору вимагає розуміння та усвідомлення належності такого твору до відповідної стильової течії (пор., наприклад, не завжди коректне витлумачення тих чи тих творів Миколи Хвильового як вияву постмодерністської стилістики, хоча в цьому разі краще говорити (і коректніше) про суто модерністську стилістику. Мовно-образне тло твору – це і суто авторське мовно-образне наповнення твору, і співвідношення цього тла з відповідними творами того періоду, коли постало художнє полотно, і співвияв з усім попереднім мовно-образним багатством (пор.: образ кота в чоботах в українській народній казці та в художній стилістиці Миколи Хвильового «Кіт у чоботях», де навантаження цього образу є вторинно-метафоричним та адекватне може бути прочитаним у модерністському контексті).

Текст – це інструмент комунікації, причому комунікативна функція тексту є основною (в сенсі тексту як серединного елемента комунікації), тобто об’єкту притаманна власна структура, і як одиниця комунікації він існує у взаємодії з іншими компонентами / елементами системи комунікації. Для тексту особливо значуща когнітивна функція як вияв сукупності процесів і властивостей уваги, сприйняття, засвоєння, збереження і згадування знань, а також формування понять і мислення. У цьому разі когнітивна функція суттєва і для адресанта як продуцента тексту, де найважливішим постає кодування усього задуманого та його послідовна вербалізація, і для адресата, який усвідомлює та осмислює усе, відшуковуючи уміщену в словах не тільки первинну інформацію-значення, але й глибинні смисли, пор.: Хто ж потребує слів твоїх? / Чи той, що важить хліб і сіль, / чи той, що відсотки рахує, / чи той, що у безсонну ніч / бунтарські зазиви друкує, / чи той, кого горячка палить / і з голоду запеклий вже, / чи той, що чорні тюрми валить, / чи той, що тюрми береже? (Б.-І. Антонич). “Упізнавання” предикативних номінацій – шести (1) той, що важить хліб і сіль; 2) той, що відсотки рахує; 3) той, що у безсонну ніч / бунтарські зазиви друкує; 4) той, кого горячка палить / і з голоду запеклий вже; 5) той, що чорні тюрми валить; 6) той, що тюрми береже – вимагає наявності відповідних пресупозицій в адресанта й адресата, внаслідок чого форматується спільне силове поле. Завдяки образному насиченню поетичного твору створюється динаміка (перерахування рівнорядних образів і синтаксичний повтор однакових словоз’єднань (чи той (п’ятикратний)) та структурно однотипних реченнєвих утворень. Такий образний ряд виступає постійно розширювальним і динамізованим унаслідок асоціативного доповнення і градуювання, кінцевим виявом чого виступає опозиція двох активно протиставлених начал, схарактеризованих у предикативно опозитивних номінаціях: чи той, що чорні тюрми валить, / чи той, що тюрми береже. Власне, заявлена опозиція є активно насичуваною у всій текстовій структурі – від самого початку (Чи той, що важить хліб і сіль, / чи той, що відсотки рахує) і до кінця поетичного висловлення, що внаслідок трикратного посилення набуває цілісної, нерозкладної й асоціативно ємної площини, посилюваної лінійно нанизуваними суспільно значущими образами. Сукупно шість образів створюють асоціативність симетричної часової панорамності (потребує, важить, рахує, друкує, палить, валить, береже), посилювану першим риторичним питанням (Хто ж потребує слів твоїх?) і другим – багатокомпонентним складним реченням, у якому шість однотипних внутрішньореченнєвих компонентів поєднані безсполучниковим синтаксичним зв’язком. У кожній з цих частин повторюване словоз’єднання (чи той) виражає контекстуально неповну головну частину, кожний із шести компонентів за своєю будовою є нерозчленованим складнопідрядним реченням займенниково-кореляційного типу (симетричний субстанційний різновид). Усі шість компонентів є одноструктурними і своїм лінійним розгортанням спрямовані на посилення асоціативного ряду. Когнітивна функція в цьому разі властива поетичному твору загалом і кожному з його елементів зокрема, особливо кожній з предикативних номінацій, що у своїй множинності відтворюють картину суспільної ієрархічної значущості у відповідь на питання про призначення слів митця і запитуваність поетичного начала в суспільній практиці. Когнітивна функція в аналізованому поетичному творі полягає в тому, щоб репрезентувати усі співвідношення як єдине ціле, якому притаманна когерентність і що приносить естетичне й емоційне задоволення. І ще одна особливість: когнітивна функція полягає в тому, що в художньо-поетичних формах і структурах наявна інформація про світ, тому завдяки знанню мови її носії мають доступ до конвенційної, напрацьованої певною культурною традицією мовної картини світу, до системи концептів, стереотипів. В аналізованій поезії Богдана-Ігоря Антонича “Закінчуючи” через систему поетичних образів, їхню асоціативну цілісність відтворювана систематика суспільної екзистенційності, цінність тих чи тих стереотипів (той, що відсотки рахує; той, що тюрми береже) і відповідні концепти в суспільному бутті (ʽлихварство’, ʽбагатство’, ʽволя’ і под.).

Водночас текст, зокрема художній, являє собою не тільки структуру, систему, але цілісний світ, у якому можна виокремити мікросвіти. Найголовніше і найсакраментальніше питання – це проблема вияву текстового смислу, віднайдення його в тлі тексту. Як свідчать спостереження, текст здатний впливати на власні складники, хоча за усієї членованості завжди залишається семантично і когнітивно цілісним: Багрянородна ніч. Тривожний серця токіт. / Земля і кров. Пливем у вир затоки квіття. / З Провалля Зради шепіт. Ляк, мов птах стоокий. / Одне на одному шарами сплять (Б.-І. Антонич). Наявність розчленованості (З Провалля Зради шепіт. Ляк, мов птах стоокий) не впливає на когнітивну цілісність і плинність художнього малюнку, сама ж структура ініціальної строфи іррадіює подібне насичення усім наступним.

У цілісності художнього твору особливе навантаження має образно-символьна система, що в будь-якому вимірі є і внутрішньо мотивована, і зовнішньо співвіднесена. Поєднання цих двох величин є непростим і часто не сприймається. Адже в тексті репрезентується й актуалізується мовна особистість у своїх модальних виявах (адресант) і декодувально-сприймальних та оцінно-характеризувальних вимірах (адресат). Тому, за Р. Бартом, текст підлягає спостереженню не як завершений продукт, а як продукування, що відбувається на наших очах, що підключене до інших текстів, інших кодів (сфера інтертекстуальності), пов’язуючись тим самим із суспільством, історією, але пов’язується не відношеннями детермінації, а відношеннями цитації [Барт 1994: 424]. Процес формування значень і смислів постає як зумовлений мовленнєвим наміром прогресивний відбір функційних і дійових потенцій вихідних елементів, їхня значущість універсальна. Його можна інтерпретувати і як процес індивідуалізації функцій, що визначені в системі мови, встановлені загалом або щодо певного класу й позначені формально. Смисловий каркас тексту не залишається в ньому автономним: він піддається мутації, розчиняється у множинності інших одиниць, пор., наприклад, розвиток теми у структурі поезії Богдана-Ігоря Антонича “Затерті сліди”: Джемлі – у вухах пальми золотаві кільця, / і місяць, мов кораль на шиї бога Півдня, / на кучерях аґав браслети багрокрильців, / не урна в барв узорах – це високорівня. // Вперед! Фосфоризують непрохідні багна, / земля видихує люльками квітів запах / і фарбою цеглистою малює янгол / новий потопу плян на зорях, мов на мапах. // Я жив тут. В неоліті… може, ще давніше… / Мої малюнки буйволів замазав місяць. / І фосфор ночі, й оливо землі гнітюче, / що серцеві тяжать, та серця не помітять. На мутації смислового каркасу “працюють” усі елементи тексту: а) структура речень (Джемлі – у вухах пальми золотаві кільця, / і місяць, мов кораль на шиї бога Півдня, / на кучерях аґав браслети багрокрильців, / не урна в барв узорах – це високорівня – більшість біномінативні, де другий компонент (складений присудок) містить нульову форму дієслівної зв’язки бути та іменну частину); б) метафорика (Фосфоризують багна, земля видихує люльками квітів запах, люльки квітів, малюнки буйволів замазав місяць); в) часова симетрія предикативних частин складносурядних речень (земля видихує люльками квітів запах / і фарбою цеглистою малює янгол / новий потопу плян на зорях); г) парцелювання як вияв експресивності (Я жив тут. В неоліті…) та ін.

Мовно-образний каркас художнього твору слід розглядати на інформативно-структурному і композиційно-лінійному рівнях з урахуванням особливостей їхнього експліцитного та імпліцитного вияву. Образно-символьна система художнього твору завжди підпорядкована його темі, розгортаючи її і змістово наповнюючи. Тема складається з мікротем, що виступають її найменшими складниками, описуваними в мікротекстах. Найповніше залежно від сфери спілкування і стилістичних параметрів тексту тему можна простежити в художньому тексті: тема – коло життєвих проблем, побачених та осмислених автором і покладених в основу художнього твору. Та сама тема може мати різне втілення залежно від інтенцій автора, його творчої індивідуальності. Певна спільність може поставати результатом наявності елементів певної тематичної групи, що об’єднує слова різних частин мови за їхньою супряжністю з однією темою: кільця, кораль, браслети – найменування прикрас та ін. В осмисленні теми надзвичайно важливі тематичні асоціації, що можуть складатися зі слів: 1) однієї тематичної групи; 2) слів із різних лексико-семантичних груп, але об’єднаних змістово: кільця, місяць, кораль, аґави, браслети, багрокрильця, багна, земля, квіти і под. Найстійкішими залишаються тематичні групи слів, завдяки чому адресат без помилок зараховує той чи той текст до відповідної теми.

З погляду поетапного сприйняття тексту теми можна розглядати як результат аналізу, з погляду процедури аналізу – теми є вихідним моментом вивчення тексту. В інтерпретаційній діяльності адресата суттєвим є асоціативно-логічний зв’язок (мовно-образний вимір) тематичного рівня з предметно-логічним та сюжетно-композиційними рівнями тексту, пор.: “Затерті сліди” → Пливем у вир затоки квітів → на кучерях аґав браслети багрокрильців → земля видихує люльками квітів запах → я жив тут. Уява про тему (“Затерті сліди”) формується у свідомості людини на ґрунті актуалізованих формально і змістово мікротем, що об’єднують текстові фрагменти на основі спільності денотата. Спільна тема тексту пов’язана з одним із денотатів, найчастіше і послідовно актуалізованим (“Затерті сліди”: Одне на одному шарами сплять століття → не урна в барв узорах – це високорівня → фарбою цеглястою малює янгол новий потопу плян на зорях → Я жив тут + мої малюнки буйволів замазав місяць). Тема – це результат систематизації адресатом окремих мікротем, що співвідносяться з предметно-логічною основою тексту (його денотативною структурою): образно-символьна система трансформує текст у цілісність, амальгамність, у якій кожний компонент насичений і тематично пов’язаний правобічно і лівобічно.

Образно-символьний каркас тексту – це, власне, його інфраструктура, поза якою він перестає існувати як самодостатність. Створення і сприймання мовних ігор пов’язане з фонетичним, словотвірним, лексичним типами асоціювання. Сукупність асоціативних зв’язків слова створює його асоціативну та образну валентність (поряд з усталеною – формальною і семантичною → формально-семантичною), яка знаходить вираження на всіх рівнях мовної системи і дозволяє по-різному інтерпретувати формально-змістову структуру знака, перетворювати потенційний зміст в актуальний: Звідки тиха музика – з неба? З ґанку. / Перед садом з травами. Третя ранку… / Ллється щемно-тиха, як пісня. / Жінка в руслі місячної доріжки / в’ється ніжно в танці, як… мне ніжки. / Звідки ця вмираюча тут лебідка – / чи для себе танець той, чи для свідка? / Так вона впивається, як для себе, / як для серця власного. / Для потреби (С. Бондаренко). Асоціативне поле образу Жінки в руслі місячної доріжки постійно розширюється через лінійно впорядковані компоненти лінійного міжреченнєвого зв’язку: жінка (в’ється) – лебідка (вмираюча) – вона (впивається) – Терпсіхора (божевільна, п’яна, хвора) – постава – грація (мистецька) – Плисецька (ця) – танцівниця (держе) – вона – мільярдерша – Медея – орхідея (вмирає) – голубка (неслась). Останні набувають особливого асоціативного малюнку внаслідок витворення синтагматичних моделей (атрибутивних і предикативних), пор.: З гордістю Медеї ця Терпсхіора – / може божевільна? Чи п’яна, хвора? / Десь поставу бачив ти цю естетську – / цю мистецьку грацію, цю Плисецьку. / Скільки літ тому ти її вже бачив, / та не зауважив і не завдячив… // Танцівниця з викликом стан свій держе… / Це вона?.. Моя – його – мільярдерша? / Склалась орхідеєю ця Медея – / чи вмирає в раї цім орхідея. / Начебто прощається із луною… / так неслась голубка в ковчег до Ноя / з головною – в дзьобику – новиною… / О, без сил осіла. Їй ніби слизько – / тій, що вдень ховалася зовсім близько. Асоціативна образність постає ємно діапазонною внаслідок активізації особливої форми синтаксичного зв’язку включення, коли залежний компонент включений у семантичний простір стрижневого, хоча за своїм виявом є автосемантичним: Склалась орхідеєю ця Медея.

Для створення нового асоціативно-образного внутрішньотекстового простору використовують одиниці мовного та немовного рівнів, наявне злиття емоційно-експресивних та мисленнєвих компонентів. Тому асоціативно-образний простір доцільно розглядати через синтез усіх рівнів текстової організації – фонетичний, структурний та смисловий.

Зазвичай асоціативно-образний рівень тексту аналізують через простеження того чи того слова, що набуває внутрішньотекстового розширення. Підтвердженням цього може поставати асоціативне насичення динамізмом стрижневого образу час у поезії «Зов» Б.-І. Антонича: Вже / Час / Нас / Зве // Ще / Раз / Нас / Жде // Кров / Біль / Зов / Піль / Це / Я, де кожний структурний елемент виділено в окремий рядок. Таке розташування уможливлює ініціалізацію кожного компонента та його актуалізацію, а відсутність розділових знаків посилює внутрішньотекстову вертикальну просторову замкнутість. Висновкова частина Кров / Біль / Зов / Піль / Це / Я набуває рематичного наповнення і своїм змістом повністю зорієнтована на попередні два компоненти, тому що час уже двічі нас жде, що екзистенційно замкнуто в життєвий простір ліричного героя, його Я.

В образно-символьній площині художнього твору особливий статус належить ключовим словам, що внаслідок повтору набувають ядровості і їхнє навантаження постає структурувально-композиційним: Василь Прокопчук до всіх своїх літературних талантів володіє ще одним хистом – умінням дружити. Не тільки на Волині, а й у різних куточках України можна зустріти людей, що говорять про нього найкращі слова. Бо ж – друзі. А дружба, як відомо, критичного реалізму не визнає. Дружба – зовсім інший жанр. Дружба – це та духовна субстанція, яка облагороджує людські стосунки і привносить у них те, чого і близько немає, скажімо, в стосунках службових, сусідських чи ще якихось інших. Дружба – це незмінний тест: чи будуть з тобою в хвилину твоєї біди, чи прийдуть тобі на допомогу друзі? (С. Короленко // Літературна Україна. – 2012. – 15 листопада). У наведеному публіцистичному уривку ключове слово дружба, що в різних варіантах кількаразово повторюване (дружити → друзі → дружба → дружба → дружба → дружба → дружба → друзі), обростає спорідненими з ним словами, вільними словосполуками і фразеологізмами на кшталт будуть з тобою в хвилину твоєї біди; прийдуть на допомогу та кваліфікаційними / ідентифікаційними ознаками на зразок тест(← незмінний); субстанція (← духовна); жанр (← зовсім інший). Останні не тільки уточнюють і розширюють ключове слово, а й надають йому структурно-композиційного статусу з відповідними активними ліво- і правобічними сполучувальними інтенціями. Посилює експресивне навантаження ключового слова дружба парцелювання власне-детермінантної предикативної частини складнопідрядного речення Не тільки на Волині, а й у різних куточках України можна зустріти людей, що говорять про нього найкращі слова. Бо ж – друзі, що поряд з причиновою семантикою набуває узагальнено-висновкового значення.

Особливо показовим постає функційне розширення теми (тематичного поняття), поглиблення її семантичного наповнення, створення її смислової ємності не тільки в загальносистемному (віртуальному) вимірі, але й в образно-асоціативному: Тріпочуться слова, мов бджоли на дощі, / вривається розмова, ледве розпочата, / спалахують думки й ховаються мерщій / і погляд, мов метелик, ясний і крилатий. // Кімната нам заміниться в квітчастий сад / і сплетемось, обнявшись кучерявим листям. / Вросту, мов корінь, в тебе й спалахне роса / на наших ясних снах, омаєних сріблисто (Б.‑І. Антонич), де сад – це не тільки ʽспеціально відведена значна площа землі, на якій вирощують плодові дерева, кущі тощо’ або ʽприсадибна ділянка, засаджена плодовими деревами, кущами, квітами тощо’, або ж ʽдерева, кущі та ін., що ростуть на цих ділянках, площах’ (СУМ, ІХ, с. 9), а кімната, що враз заміниться в квітчастий сад. Ліричний герой в образі власне-авторського (імпліцитного) ʽЯ’ репрезентований в мовно-образній моделі Нас двоє, що в цьому разі акумулює двох дійових персонажів: Нас двоє – два кошлаті й сплетені кущі, і усміх наш – метелик ніжний і крилатий. / Проколені думки, мов бджоли на дощі, / тріпочуться, на гостре терня міцно вп’яті. // Пісні, мов ягоди, омалюють щодня / той сад, де ми ростем, обнявшись тісно листям. / Углиб, аж до коріння все отут сповна / рослинний бог кохання первісний і чистий. Дія змодельованих персонажів Нас двоє → ми відбувається в кімнаті – квітчастому саду, та й двоє – два кошлаті й сплетені кущі (предикативна метафора), а усміх – метелик ніжний і крилатий (предикативна метафора, виражена субстантивно-ад’єктивною конструкцією). Щасливе буття персонажів, передаване аналізованими метафорами, виступає уявним з двома вимірами такої уявності, бо Проколені думки (метафора подвійного виміру (спільно з дієсловом-присудком у предикативній основі є трьохвимірною)), де абстрактний іменник подано як конкретний (другий рівень), а конкретний метафоризовано (перший рівень)), мов бджоли на дощі (= *думки – мов бджоли на дощі – перший ступінь метафоризації через порівняльну підрядну предикативну частину ірреального порівняння; бджоли ж завжди дезорієнтовані на дощі), / тріпочуться (думки тріпочуться (метафора – третій рівень) + думки проколені (метафора – перший рівень + другий рівень), на гостре терня міцно вп’яті (напівпредикативна статична конструкція формально пов’язана з ініціальним атрибутом і виступає його продовженням, за формальним виявом повністю корелює з ним як відокремлене означення, виражене дієприкметниковим зворотом; змістово ж вона схарактеризовує проколені в причиново-наслідковому вимірі (чому?) – *тому що на гостре терня міцно вп’яті). Кімната – це і сад, і простір, у якому відбуваються всі видозміни ліричних героїв, виявлюваний увесь спектр їхньої чуттєвості: Пісні, мов ягоди, омалюють щодня / той сад, де ми ростем, обнявшись тісно листям. / Углиб, аж до коріння все отут сповна / рослинний бог кохання первісний і чистий, де й справді пісні омалюють щодня / той сад (звучання пісні наповнює простір саду і самих ліричних героїв, але пісні омалюють (метафора з оказіональним дієсловом-присудком), та омалюють не просто простір, а духовний світ єдності і цілісності – той сад (референтний компонент той чітко окреслює актуалізований простір). У цьому просторі відбувається розширення почуттєвої гами персонажів: ми ростем, обнявшись тісно листям.Метафорика фрази пізнавана через включення правобічного фінального напівпредикативного компонента обнявшись тісно листям, що легко визначуваний як такий, що поєднує в собі семантику характеризації (як?) і причинової зумовленості (чому? – *тому що обнялись тісно листям). Мовно‑образна панорама поезії “Сад” виступає і горизонтальною з основним ключовим словом думка та її вербалізованими виявами: слова (тріпочуться) → розмова (вривається) ↔ думка ← думки (тріпочуться) ← пісні, і вертикальною: вросту (мов корінь) → нас двоє ↔ ми (ростем) // кімната → сад ← сад.

Образно-асоціативне поле художньої текстоніки може структуруватися протиставленням двох взаємодоповнювальних і водночас взаємопротиставлених образів: Страшне вино ночей доспілих / по вінця в черепі хлюпоче. / Буджуся сонний, неспокійний, / і місяць чавить мої очі. // Та раптом чую: вище, тонше, / стрункіше дзвонить ясна синь. / Драконе місяцю, загинь! / Ось білий бог ісходить – сонце (Б.-І. Антонич). У структурі вірша «Схід сонця» навантаження образів-символів сонце і місяць постає визначальним, де спочатку місяць творить нічний неспокій і незрозуміле сум’яття доспілих ночей продукує страшне вино, де зрозуміле і незрозуміле переплелись, злились воєдино і це вино в черепі хлюпоче. А місяць доповнює загальну картину неспокою: Буджуся сонний, неспокійний, / і місяць чавить мої очі. Та прорвано пітьму, ряд словотвірних повторів форми вищого ступеня порівняння (компаративів) вище, тонше, / стрункіше градуює з’яву визначальної величини світлості і пробудження доброго, зникнення зла: дзвонить ясна синь. Образ ясна синь у структурі метафори дзвонить ясна синь перегукується із фінальною метафорою білий бог ісходить, посиленою вказівною ініціальною часткою Ось, а деталізований у відокремленій прикладці сонце. Внутрішньотекстове силове поле іррадійоване образами-символами вино ночей (метафора якісного ґатунку, витворює метафору артефакт вино як артефакт віртуальний разом з компонентом на позначення перебігу цілісної доби ночей, тому вино ночей позначає вияв людських почуттів, їхньої внутрішньої сили) → страшне вино ночей (залежний компонент страшне (посилює віртуальний артефакт у вимірі внутрішніх відчуттів) + метафора по вінця в черепі хлюпоче (з внутрішньою складною структурою, посиленою характеризувальним компонентом (по вінця) і локативним компонентом (в черепі як сповнена радістю людська сутність) витворюють дворівневу складну метафору), місяць чавить (метафора з образом місяця-інструменталіса) → місяць чавить очі (метафора + залежний сильнокерований елемент) → місяць чавить мої очі ((метафора з образом місяця-інструменталіса + залежний компонент + атрибут належності ліричному героєві), тому Страшне вино ночей доспілих / по вінця в черепі хлюпоче. / Буджуся сонний, неспокійний, / і місяць чавить мої очі внутрішньо об’єднані лексемами – найменуваннями частин тіла ліричного героя.

Важливим і значущим є пізнання прихованих смислів у художньому тексті. В межах лінгвістики тексту є необхідним аналіз не тільки і навіть не стільки мовних фактів, скільки способів їхньої організації, їхніх зв’язків і співвіднесеності. Тому важливим є розгляд образної і символьної картини художнього твору в ємності власних зв’язків образів та утворення напружених асоціативно-силових напрямів їхньої взаємодії.

Тіло тексту, взяте само по собі, без людини-реципієнта, не несе яку-небудь внутрішню енергетику, не може самоорганізовуватися структурно. Текст “побутує” в культурі, він у неї умонтований, поза нею він позбавлений “нарорщування” смислів. Колективне знання визначає ті орієнтири, згідно з якими продуцент тексту надає останньому відповідну структуру, що корелює із усталеними певною культурою вимогами щодо мовного оформлення змісту висловлення (текст у широкому сенсі). Водночас доступ реципієнта тексту до колективного знання в поєднанні з його енергією забезпечує можливість означування, без якого тіло тексту, його образно-символьне наповнення так і залишається “безсловесним”, позбавленим енергії мертвим тілом. Вплив тексту на концептуальну систему людини реалізується в процесі означування тексту як складного мовного знака, коли індивід звертається до свого вербального і невербального, перцептивного, когнітивного й афективного досвіду (особистого, але включеного в соціальну взаємодію) за обов’язкового поєднання розуміння з переживанням усвідомлюваного. Це легко узгоджується з думкою В. Гумбольдта про те, що мова збуджує в людях відповідну енергію, дозволяючи використовувати слова як опору для досягнення того, що виходить за їхні межі. Дослідження і вияв енергетики внутрішньотекстового образного і символічного тла постає досить перспективним і важливим з огляду тієї ролі, яку текст відіграє під час впливу на адресата.

References.

Література

Барт 1994: Барт, Р. Избранные работы. Семиотика : Поэтика : пер. с фр. / Сост., общ. ред. и вступ. ст. Г. К. Косикова [Текст] / Р. Барт. – М. : Издательская группа «Прогресс», «Универс», 1994. – 616 с.

Барт 2004: Барт, Р. Избранные работы. Мифологии : пер. с фр. и коммент. С. Зенкина [Текст] / Р. Барт. – М. : Издательство имени Сабашниковых, 2004. – 320 с.

Григорьев 1977: Григорьев, В.П. Паронимия [Текст] / В. П. Григорьев // Языковые процессы современной русской художественной литературы : Поэзия. – М. : Наука, 1977. – С. 186-239.

Дащенко 1996: Дащенко, Н.Л. Паронімічна атракція в українській поезії 60-80 років ХХ століття [Текст] : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / Н. Л. Дащенко – К., 1996. – 20 с.

Зубова 1989: Зубова, Л.В. Поэзия Марии Цветаевой. Лингвистический аспект [Текст] / Л. В. Зубова – М. : ИЛУ, 1989. – 264 с.

Критенко 1986: Критенко, А.П. Паронімія в українській мові [Текст] / А. П. Критенко // Мовознавство. – 1968. – № 3. – С. 48-58.

Левицкий 1998: Левицкий, В.В. Звуковой символизм. Основные итоги [Текст] / В. В. Левицкий. – Черновцы, 1998. – 130 с.

Окушева 1989: Окушева, Г.Т. Фонестемы в языке и речи [Текст] : автореф. дис. … канд. филол. наук : 10.02.04 / Г. Т. Окушева. – М., 1989. – 20 с.

Ріжко 2011: Ріжко, Р.Л. Паронімічна атракція як домінанта українського поетичного дискурсу к. ХХ – поч. ХХІ століття [Текст] / Р. Л. Ріжко // Лінгвістика. – 2011. – № 1. – С. 169-182.

Сниховская 2004: Сниховская, И.Э. Механизмы, средства и приемы языковой игры в современном английском языке [Текст] : дис. ... канд. филол. наук : 10.02.04 / Сниховская Ирена Эдуардовна ; Житомирский гос. ун-т им. Ивана Франко. – Житомир, 2004. – 218 с.

Чабаненко 2005: Чабаненко, В.А. Асоціація як універсальний чинник мовного розвитку [Текст] / В. А. Чабаненко // Мовознавство. – 2005. – № 3. – С. 132‑137.

Якобсон 1975: Якобсон, Р. Лингвистика и поэтика [Текст] / Р. Якобсон // Структурализм : «за» и «против». – М. : Прогресс, 1975. – С. 193-230.

Джерела

Антонич 2012: Антонич, Б.-І. Вибрані твори [Текст] / Богдан-Ігор Антонич : упоряд. Д. Ільницький : передм. Д. Ільницького та Л. Старовойт. – К. : Смолоскип, 2012. – 872 с.

Охарактеризированы особенности языково-образного и поэтико-символьного измерений художественного текста, установлено их соотношение с общетекстовой структурой, выявлены направления взаимодействия анализированных измерений с общей темой текста, определена специфика линеарно-текстовой (горизонтально-текстовой) и вертикально-текстовой реализации языково-образного и поэтико-символьного измерений художественного текстов.

Ключевые слова: текст, категория информативности, синтаксическая связь между предложениями, языково-образное измерение, поэтико-символьное измерение.

The features of linguistic-imaginative and poetic-symbol dimensions of a fiction text are characterized and their relationship with general text structure is investigated. The areas of interaction between the analyzed dementions of the overall theme of a text are identified. The specifics of linear-text (horizontal text) and vertical text implementation of linguistic-imaginative and poetic-symbol dimensions of a fiction text is determined.

Keywords: text, category of informativeness, syntactic relation between sentences, linguistic-imaginative dimension, poetic-sumbol dimension.

Надійшла до редакції 5 вересня 2012 року.