Formal-Grammatical Identity of the Main Component of Generalized-Personal of Simple Sentence in the Ukrainian Language

Additional information

Author Information:

Ludmila M. Koval is Candidate of Philology, Associate Professor working for a doctoral degree (specialty 10.02.01 – Ukrainian Language) at Department of the Ukrainian Language and General Linguistics in Kotsiubynsky Vinnitsa State Pedagogical University. Correspondence: koziuck.vladimir@yandex.ru

Citation:

Koval, L. Formal-Grammatical Identity of the Main Component of Generalized-Personal of Simple Sentence in the Ukrainian Language [Text] // Linguistic Studies : collection of scientific papers / Donetsk National University ; Ed. by A. P. Zahnitko. – Donetsk : DonNU, 2013. – Vol. 26. – Pp. 85-90. – ISBN 966-7277-88-7

Publication History:

Volume first published online: March 20, 2013

Article received: 1 August 2012, accepted: December 28, 2012 and first published online: March 20, 2013

Annotation.

The paper summarizes the views of linguists on the morphological identity of the main component of generalized-personal sentences. The language nature of the main component of its simple structure in the Ukrainian language is interpreted. The system of structural subtypes of the main component of simple generalized-personal sentences based on the analysis of the interaction of verbal categories of mood, time, aspect, person (gender), and number is allocated.

Keywords: the main component of generalized-personal sentence, formal-grammatical component of simple structure, a structural subtype of main component of simple generalized-personal sentence.

Abstract.

FORMAL-GRAMMATICAL IDENTITY OF THE MAIN COMPONENT OF GENERALIZED-PERSONAL SIMPLE SENTENCE IN UKRAINIAN LANGUAGE

Ludmila Koval

Department of the Ukrainian Language and General Linguistics, Kotsiubynsky Vinnitsa State Pedagogical University, Vinnitsa, Vinnitsa region, Ukraine

Available 1 August 2012.

Abstract

Relevance

Initially it thoughts that forms of the 2^nd person in singular and plural present and future tense are subcategorical explications of generality at syntactic level. But historical mental and language changes in society caused to generalization of the content of individual structural and semantic types of composite sentences, in particular for definite- and indefinite-personal, impersonal and infinitive constructions in general, respectively, and to extend the range of morphological figuration of the main component in generalized-personal sentence. This motivates the need to organize the views of linguists on morphological identity of the main component of generalized-personal sentence and theoretically interpret the linguistic nature of the principal component generalized-personal structure of simple sentence in Ukrainian and by analyzing the interaction of verbal categories of method, time, type, person (gender), and the number. It helps to sort the corps of generalized-personal sentences on the basis of morphological identification of the main component of a simple structure.

Purpose

The purpose of the paper is to analyze the formal grammatical parameters of the main component of generalized-personal structure of simple sentence in Ukrainian language.

Tasks

The purpose necessitates solving the following tasks:

1) to make abstract on views of syntax researchers on the lingual nature of the main component of generalized-personal statement;

2) theoretically interpret the linguistic nature of the principal component of generalized-personal structure of simple sentences in Ukrainian;

3) to sort the corps of generalized-personal sentences on the basis of morphological identification of the main component of a simple structure.

Conclusion

Grammatical subcategorical definition of generalization to syntactic level makes through a variety of grammatical forms, among which are genetically primary form of expression on the main component of generalized-personal sentence with 2^nd person in singular and plural of the present and future tense. Human evolution has led to the development of the language system, partial manifestation of which was the generalization of the semantics of diverse-composite sentences towards generalization that caused the expansion of formal grammatical content of the main component of generalized-personal sentence.

Such (secondary) forms explication generalized semantics are qualified as peripherals and half-peripherals. Transformation is defined and indefined-personal constructions in relevant pragmatic linguistic conditions in generalized-personal and makes tends to expansion of formal grammatical range main component generalized-personal sentence by forms of 1^st and 3^d person in singular and plural present and future tense, plural and singular gender forms of past tense in 1^st person in plural and 2^nd and 3^d person in singular and plural of imperative, and the set of all generic forms singular subjunctive mood. These forms are half-peripherals on explication of the main component of generalized-personal sentences in Ukrainian language, but these form the periphery of the main component is derived from the main component and impersonal infinitive-composite sentences and objectified impersonal verbal lexemes and infinitives. Analytical adverbial verb and noun shall also implement the semantics of a generalization, but not design principal component generalized-personal simple sentence structure.

Simple main component of generalized-personal sentence implements predicate value with single element. Verb clearance is determined by the interaction of the categories the mood, time, aspect, person, gender, number which grammems expression has led to the allocation of 46 potential structural subtypes of principal component generalized-personal simple sentence structure.

Perspective

Perspective appears not only scrupulous study of formal-grammar parameters of the main component of generalized-personal simple sentence structure, but also the interpretation of the main categories of component-composite sentence generally in subcircle ratios.

Research highlights

► The paper summarizes the views of linguists on the morphological identity of the main component of generalized-personal sentences. ►The language nature of the main component of its simple structure in the Ukrainian language is interpreted. ►The system of structural subtypes of the main component of simple generalized-personal sentences based on the analysis of the interaction of verbal categories of mood, time, aspect, person (gender), and number is allocated.

Keywords: the main component of generalized-personal sentence, formal-grammatical component of simple structure, a structural subtype of main component of simple generalized-personal sentence.

References

Babajceva, V. V. (2004). Sistema odnosostavnyh predlozhenij v sovremennom russkom jazyke. Moskva: Nauka.

Vykhovanets', I. R. (1988). Chastyny movy v semantyko-hramatychnomu aspektu. Kyyiv: Naukova dumka.

Vykhovanets', I. R. & Horodens'ka, K. H. (2004). Teoretychna morfolohiya ukrayins'koyi movy: Akademichna hramatyka ukrayins'koyi movy. Kyyiv: Pul'sary.

Huyvanyuk, N. V. & Kardashchuk, O. V. & Kul'babs'ka O. V. (2005). Ukrayins'ka mova. Skhemy, tablytsi, testy. L'viv: Svit.

Dolin, Ju. T. (2008). Voprosy teorii odnosostavnogo predlozhenija (na materiale russkogo jazyka). 2 ed. Orenburg: IPK GOU OGU.

Dudyk, P. S. (1999). Iz syntaksysu prostoho rechennya. Vinnytsya: Vyd-vo Vinnyts'koho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni M. Kotsyubyns'koho.

Zahnitko, A. P. (2011). Teoretychna hramatyka suchasnoyi ukrayins'koyi movy. Morfolohiya. Syntaksys. Donets'k: TOV "VKF "BAO".

Koval', L. M. (2004). Informatyvno nedostatni slova ukrayins'koyi movy: semantyka, funktsiyi. Dys. kand. filol. nauk. Vinnytsya: Vinnyts'kyy derzh. ped. Un. im. Mykhayla Kotsyubyns'koho.

Mel'nychuk, O. S. (1966). Rozvytok struktury slov"yans'koho rechennya. Kyyiv: Naukova dumka.

Mirchenko, M. V. (1997). Funktsional'nyy analiz syntaksychnykh odynyts' (slovospoluchennya, proste rechennya). Kyyiv.

Ovcharuk, S.A. (1956). Uzahal'neno-osobovi rechennya v ukrayins'kykh prysliv"yakh. Dys. … kand. filol. nauk. Kherson.

Osipova, Je. N. (2009). Russkij sintaksis: odnosostavnost' predlozhenija. Arhangel'sk: Pomorskij gos. Un. im. M. V. Lomonosova.

Pronichev, V.P. (1989). Tipy i modeli odnosostavnyh predlozhenij v russkom jazyke. Leningrad: LGPI.

Shul'zhuk, K. F. (2004). Syntaksys ukrayins'koyi movy. Kyyiv: Vydavnychyy tsentr "Akademiya".

Yurchyshyn, T. V. (2008). Rechennya uzahal'nenoho zmistu: strukturno-semantychnyy i komunikatyvno-prahmatychnyy aspekty. Avtoref. dys. ... kand. filol. nauk. Kharkiv: Kharkivs'kyy natsional'nyy Un. im. V. N. Karazina.

Correspondence: koziuck.vladimir@yandex.ru

Vitae

Ludmila M. Koval is Candidate of Philology, Associate Professor working for a doctoral degree (specialty 10.02.01 – Ukrainian Language) at Department of the Ukrainian Language and General Linguistics in Kotsiubynsky Vinnitsa State Pedagogical University. Her research areas include functional syntax and categorical grammar.

Article.

Людмила Коваль

УДК 811.161.2’367.332

ФОРМАЛЬНО-ГРАМАТИЧНІ ВИЯВИ ПРОСТОГО ГОЛОВНОГО КОМПОНЕНТА

УЗАГАЛЬНЕНО-ОСОБОВОГО РЕЧЕННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

У статті узагальнено погляди мовознавців на морфологічну ідентичність головного компонента узагальнено-особового речення, інтерпретовано мовну природу його головного компонента простої будови в українській мові, на основі аналізу взаємодії дієслівних категорій способу, часу, виду,особи (роду) та числа виділено систему структурних підтипів простого головного компонента узагальнено-особового речення.

Ключові слова: головний компонент узагальнено-особового речення, формально-граматичний компонент простої будови, структурний підтип простого головного компонента узагальнено-особового речення.

Узагальнено-особові речення (УОР) як автономний семантико-структурний тип односкладної конструкції маркує дію узагальненої особи, тобто такої, що «сприймається як більш або менш об’ємна збірність чи множинність осіб» [Дудик 1999: 102]. Традиційно узагальненість як синтаксичну субкатегорію пов’язують із формами 2-ої особи однини та множини теперішнього або майбутнього часу індикатива (саме ці форми, на думку О. Мельничука [Мельничук 1966: 73], є генеалогічно первинними щодо експлікації головного компонента (ГК) УОР). Утім, динаміко-еволюційний розвиток суспільства зумовив генералізацію семантики означено-, неозначено-особових та інших типів односкладних і двоскладних конструкцій у часткових прагмалінгвальних умовах у ракурсі узагальненості, а тому спектр репрезентації ГК УОР розширено низкою форм, зокрема формами 2-ої особи однини і множини імператива, 1-ої особи множини теперішнього або майбутнього часу індикатива, 3‑ої особи однини та множини індикатива тощо (праці П. Дудика [Дудик 1999: 103], А. Загнітка [Загнітко 2011: 532], К. Шульжука [Шульжук 2004: 118] тощо). С. Овчарук, досліджуючи УОР в українських прислів’ях, указує на те, що частиномовна належність ГК цього типу речення не обмежується лише дієсловом, а охоплює й інші морфологічні класи лексем – іменні частини мови, інфінітив, слова категорії стану. Витлумачення морфологічного об’єктиватора ГК УОР дистинктивним параметром дало підстави диференціювати 4 підтипи односкладних конструкцій «із значенням узагальненої особи:

1) дієвідмінювано-дієслівні,

2) іменні,

3) інфінітивні,

4) речення з категорією стану» [Овчарук 1956: 18].

Н. Гуйванюк, О. Кардащук, О. Кульбабська натомість розмежовують лише 3 структурно-семантичні підтипи УОР:

1) відмінювано-особові,

2) відмінювано-інфінітивні,

3) зв’язково-іменні [Гуйванюк, Кардащук, Кульбабська 2005: 170].

Загалом на сучасному етапі розвитку синтаксичної науки немає єдиної позиції щодо кваліфікації статусу як самого УОР, так і формально-граматичної специфіки його ГК, а тому метою нашої статті є виявити систему потенційних структурних підтипів ГК УОР в українській мові та встановити їхню морфологічну експлікацію.

Як відомо, структурну типологію формально-синтаксичних компонентів репрезентують простий, складний та складений різновиди, в основу диференціації яких покладено ознаку спроможності реалізації цим компонентом власного предметного та граматичного значення [Коваль 2004: 45].

Простий формально-синтаксичний компонент, що одноелементно експлікує власну предметну та граматичну семантику, превалює серед інших структурних типів ГК у корпусі УОР: Добре з добрим і в стовпа постояти (Н. тв.); Вовка за вухо не втримати (Н. тв.); Розумну річ приємно слухати (Н. тв.); Не пізно до свого дому й опівночі (Н. тв.); З краси води не пити (Н. тв.); Землі кланяйся низько, до хліба будеш близько; Зробив з мухи слона; В своїм дуплі сиди в теплі; Не побігаєш – не пообідаєш; Кохання не запобіжиш зарання; Лихого любити – себе губити; Люби не словами, а ділами. Такий компонент має дієслівну експлікацію. Значення узагальненості граматикалізується внаслідок взаємодії «власне-дієслівних категорій способу, часу та виду і невласне-дієслівних категорій особи, числа й роду» [Вихованець, Городенська 2004: 218].

Категорія способу щодо експлікації ГК УОР послідовно виявляє бінарну грамемну реалізацію (дотримуємося позиції авторів «Теоретичної морфології української мови» І. Вихованця, К. Городенської, які вмотивували безпідставність виділення дійсного способу як такого, що так само, як і категорія часу, виражає реальні з погляду мовця дії, процеси та реальні стани, і для того, щоб усунути це парадоксальне співвідношення категорій, грамему дійсного способу вони вилучили зі складу категорії способу, унаслідок чого «вона стала двочленною, що ґрунтується на опозиції грамем умовного та наказового способу» [Вихованець, Городенська 2004: 257]). Категорійний вияв грамем часу щодо оформлення дієслівного ГК УОР в українській мові також є повним і передає часову послідовність подій, явищ, які «відбувалися, відбуваються та відбудуться в об’єктивній дійсності щодо моменту мовлення: передування йому, збіг з ним, слідування за ним» [Вихованець, Городенська 2004: 250].

Як відомо, ядро категорії часу становить грамема теперішнього часу, що означає дії, процеси та стани, які відбуваються одночасно з моментом мовлення про них, вона і є найпоширенішою щодо маркування дієслівного ГК УОР простої будови: Бачить чуже під лісом, а не бачить свого під носом; Танцює, як цап на льоду; Кого кохає, за тим і зітхає. Такий компонент може вказувати на дію всіх 3-ох осіб, хоча інваріантною, звичайно, є грамема 2-ої особи, яка, як зауважує П. Дудик, «у таких структурах уживається не зовсім у своєму прямому значенні, бо названа дія або стан видається характерною для всіх або багатьох осіб» [Дудик 1999: 103]. Числова парадигма 2-ої особи теперішнього часу повна: у ролі ГК УОР вживаними є як форми 2-ої особи однини, так і 2-ої особи множини (Робиш добро – не кайся, робиш зло – зла й сподівайся; Від гніву старієш, від сміху молодієш; Не знаєш початку, не гудь кінця).

В українській мові продуктивним є й УОР, ГК яких репрезентований дієсловом теперішнього часу 3-ої особи множини: З пісні слова не викидають і свого не вставляють; Говорять, що курей доять, тільки молока не видко; За одного битого двох небитих дають, та й то не беруть. П. Дудик інтерпретує такі речення як «неозначено-узагальнені односкладні конструкції, проміжний структурний тип односкладних речень, але з перевагою семантичного узагальнюючого елемента і з функцією одного із засобів художньої виразності» [Дудик 1999: 103]. Форма 3-ої особи однини у ролі простого ГК УОР є менш поширеною.

З-поміж особових форм маркування ГК УОР маргінальною є 1-а особа, «яка репрезентує не тільки відношення дії до мовця (зауважимо, що у множині змістовий план 1‑ої особи акумулює в собі і мовця, і обмежену / необмежену кількість дійових осіб» [Загнітко 2011: 235]), але й узагальнено уявлюваної групи осіб. Дієслова теперішнього часу 1-ої особи як ГК УОР в українській мові так само, як і форми 2-ої особи, функціонують в однині та множині. А отже, в проекції на дієслівну парадигму теперішнього часу виділяємо 6 структурних підтипів простого ГК УОР, об’єктивованих дієсловом теперішнього часу: ГК УОР, виражений дієсловом 1-ої особи однини, ГК УОР, виражений дієсловом 1-ої особи множини, ГК УОР, репрезентований дієсловом 2-ої особи однини, ГК УОР, експлікований дієсловом 2-ої особи множини, ГК УОР у формі 3-ої особи множини, ГК УОР, оформлений 3-ою особою однини.

В українській мові дієслова майбутнього часу як ГК УОР також репрезентують повну парадигму. Ядерним реалізатором семантики узагальнення є форми 2-ої особи однини та множини. Внаслідок взаємодії семантики виду й часу відбувається диференціація форм майбутнього часу доконаного та недоконаного виду, враховуючи це, виділяємо 4 структурних підтипи простого ГК УОР, вираженого дієсловом майбутнього часу 2-ої особи:

ГК УОР, маніфестований одниною доконаного виду (Ти ж квашею зуби поламаєш; Не увіриш, доки не зміриш; Одрізаного не приставиш; Ложкою моря не вичерпаєш);

ГК УОР, репрезентований одниною недоконаного виду (Тихше їхатимеш – далі будеш; Спішитимеш – людей смішитимеш; Між малими будь малим, між старими старим, а між молодими молодим, то все будеш знати);

ГК УОР, представлений множиною доконаного виду (Який порядок заведете, таке й життя поведете; Холодним словом серце не запалите);

ГК УОР, маніфестований одниною недоконаного виду (Вмер – менше лиха знатиме).

ГК УОР, оформлений недоконаним видом, характеризується відносною непродуктивністю вживання, що пояснюється «активною взаємодією семантики часових форм зі значенням особових форм та корелятивністю морфологічної форми майбутнього недоконаного із планом комунікативності» [Загнітко 2011: 219]. Ширше вживаються форми доконаного майбутнього. Таку саму тенденцію виявлено й щодо ГК УОР, експлікованих дієсловами майбутнього часу 1-ої та 3-ої осіб. За спостереженнями С. Овчарук, 3-я особа дієслова у функції ГК УОР більш поширена, ніж 1-а особа [Овчарук 1956: 81].

Варіювання числових та видових грамем уможливило виділення 4 підтипів простого ГК УОР, репрезентованого дієсловом майбутнього часу 3-ої особи:

ГК УОР, маніфестований одниною доконаного виду (Оддасть і сало, аби за його стало; Збреше і оком не моргне);

ГК УОР, представлений одниною недоконаного виду (До церкви піде, але чорта Богу молитиметься);

ГК УОР, оформлений множиною доконаного виду (Поспішать – людей насмішать; У дурного хазяїна і колесо з воза вкрадуть);

ГК УОР у формі множини недоконаного виду (З одного вола двох шкур не дертимуть).

ГК УОР простої будови, виражений дієсловом майбутнього часу 1-ої особи, так само реалізується 4 різновидами: ГК УОР у формі однини доконаного виду; ГК УОР, оформлений одниною недоконаного виду; ГК УОР, репрезентований множиною доконаного виду; ГК УОР, представлений множиною недоконаного виду. Проте такі ГК є маргінальними в системі структурних підтипів простого ГК УОР української мови.

Дещо вживанішими є ГК УОР, об’єктивовані дієслівними лексемами, маркованими минулим часом. Взаємодія семантики виду й часу так само, як і щодо форм майбутнього часу, зумовлює розмежування форм минулого доконаного й минулого недоконаного виду, а отже, й проектує виділення 8 типів ГК УОР, морфологічну основу яких становить дієслово минулого часу:

ГК УОР у формі множини доконаного виду (Хоч не рано почали, та багато утяли; Тонув – сокиру обіцяв, а витягли – топорища жалко);

ГК УОР у формі множини недоконаного виду (На жито орали, а й гречки не мали; Просили на дорозі, щоб не був на порозі; Так просили, так просили та не пускали, а я таки вдерся);

ГК УОР, оформлений одниною чоловічого роду доконаного виду (Зробив з мухи слона; Ускочив, як жаба на жар; Набрав, як борщу на шило; Ухопив місяць зубами);

ГК УОР оформлений одниною чоловічого роду недоконаного виду (Аби сіяв вчасно, то і вродить рясно; Сіяв гречку, а уродив мак);

ГК УОР, репрезентований одниною жіночого роду доконаного виду (Обідала, не обідала, аби рід одвідала);

ГК УОР репрезентований одниною жіночого роду недоконаного виду (Думала, чого корова не реве, а то її дома нема);

ГК УОР, представлений одниною середнього роду доконаного виду (Плюснуло, луснуло, та й нема; Звідки прийшло, туди й пішло; Надулося, як тісто в кориті);

ГК УОР представлений одниною середнього роду недоконаного виду (Було, та загуло).

В українській мові також функціонують прості ГК УОР, об’єктивовані дієсловами наказового способу, що виражають волевиявлення узагальненої особи. У конкретних комунікативних ситуаціях такий компонент реалізує різні модальні відтінки волевиявлення – «наказ, вимогу, команди, розпорядження, побажання, прохання, поради, застереження, погрози, заклик тощо» [Вихованець, Городенська 2004: 260]. Традиційно в особовій парадигмі наказового способу виділяють п’ять форм: три синтетичних (друга особа однини і множини та перша особа множини) і дві аналітичних (третя особа однини і множини), які розрізняються за рівнем апелятивності (високий – у синтетичних, послаблений – в аналітичних). У ролі ГК УОР в українській мові функціонують усі зазначені форми, проте ядерними є 2-га особа однини та множини. Враховуючи грамемну реалізацію категорій особи, числа та виду, розмежовуємо 4 підтипи ГК УОР, експлікованих дієсловом наказового способу:

ГК УОР, оформлений одниною доконаного виду: За роботу не сердися, здійми шапку й поклонися; Перше заведи хлібину, а потім скотину;

ГК УОР у формі однини недоконаного виду: Не трать, куме, сили, спускайся на дно; Топчи правду в калюжі, все одно чиста буде; Готуй сани влітку, а воза взимку; Про землю піклуйся, золотим зерном милуйся;

ГК УОР, репрезентований множиною доконаного виду: Посидіть три дні, та й висидите злидні;

ГК УОР, представлений множиною недоконаного виду: Готуйтеся, люди, бо йде грудень; Чекайте, ціпи, прийде на вас осінь; Споминайте мак та їжте так.

Дієслова наказового способу, марковані 1-ою особою множини, також поширені як простий ГК УОР. Розмежування грамем виду зумовило виділення 2 типів такого ГК. Це:

ГК УОР у формі доконаного виду: Ану, синку, розкидаймо хлівець та нарубаймо дровець;

ГК УОР, оформлений недоконаним видом: Снідаймо, обідаймо, і погуляти ніколи.

Специфіку парадигми наказового способу в українській мові становить те, що поряд з так званими «повними» формами вживаються «скорочені» й навпаки. Зокрема, 1-у особу множини, що спонукає до спільного виконання дії, реалізують і «повна» форма із закінченням -імо, й «скорочена», стилістично маркована форма із флексією -ім, яка надає діям відтінку раптовості, блискавичності. Цей ГК УОР може мати варіативне оформлення: «повною» дієслівною формою (Живімо ж всі, поки життя Дає нам світлі почуття, хвилини щастя, забуття – Не буде вороття (М. Вороний) та «скороченою» (Живім дружно).

З-поміж форм наказового способу найменш уживаними в ролі ГК УОР є аналітичні форми, утворені за допомогою аналітичних морфем хай, нехай та дієслів 3-ої особи множини теперішнього або майбутнього часу: Нехай гуляє, зима спитає, що робив; Хай той бик здохне, що його корова б’є. Диференціація числових та видових форм каузує виділення 4 структурних підтипів ГК УОР, конституентами яких є аналітичні морфеми хай, нехай та дієслово 3-ої особи: ГК УОР у формі однини доконаного виду; ГК УОР, оформлений одниною недоконаного виду; ГК УОР, репрезентований множиною доконаного виду; ГК УОР, представлений множиною недоконаного виду.

Підсумуймо, що взаємодія особових, числових та видових форм зумовила виділення загалом 10 потенційних структурних підтипів ГК УОР, маніфестованих дієсловом наказового способу.

Дієслово умовного способу також є поширеним експлікатором простого ГК УОР в українській мові. Семантику умовного способу виражає складна аналітично-флексійна морфема, «субморфемою якої є елемент би (б), а другу її частину становить флексія минулого часу, тобто синтетична форма, від якої невіддільний цей елемент» [Вихованець 1998: 97]. Самобутньою ознакою кон’юнктива є його позачасовість, призначення передавати нереальні, гіпотетичні дії, процеси, стани. Цей спосіб кваліфікують переважно як форму дієслова, що змінюється за числами й родами, але не має форм часу [Вихованець, Городенська 2004: 258]. Отже, з орієнтацією на числову й родову парадигми дієслів умовного способу виділяємо 8 структурних підтипів простого ГК УОР, об’єктивованих дієслівними лексемами у формі кон’юнктива:

ГК УОР, репрезентований множиною доконаного виду: Якби не сиділи, то й зайця зловили б; Якби сир та масло, то вареників наварили б, тільки що як – борошна нема;

ГК УОР, виражений множиною недоконаного виду: Їли би сласно, а робити страшно; Аби рота не одчиняли б, то багато лиха минали б;

ГК УОР, представлений одниною чоловічого роду доконаного виду: Нездужає, що й ведмедя за вухо вдержав би; Лихо наше – ячна каша: з’їв би і такої, нема ніякої; Так холодно, що якби не вмів дрижати, то замерз би;

ГК УОР, маніфестований одниною чоловічого роду недоконаного виду: Якби хліб та одежа, їв би козак лежа;

ГК УОР, експлікований одниною жін. роду доконаного виду: Рано запіла б, аби киця не з’їла; Якби не Михайло, то й не вбралася б файно;

ГК УОР, репрезентований одниною жіночого роду недоконаного виду: Співала б, коли б голос мала; Радо пряла б, та лінь напала;

ГК УОР, виражений одниною середнього роду доконаного виду: Аби менше говорило, то більше створило б;

ГК УОР, маніфестований одниною середнього роду недоконаного виду: Їло б – лиш долізло б, а робити – колом не добити.

В українській мові семантику абстрагованого характеру на синтаксичному рівні також репродукують односкладні конструкції, ГК яких маніфестований інфінітивом. Проблема статусу інфінітива та його місця в системі частин мови в українському мовознавстві витлумачена досить суперечливо. Ми дотримуємося концепції І.Р. Вихованця, який визначає статус інфінітива в контексті субстантивної синтаксичної деривації та кваліфікує його як «перехідне, міжчастиномовне утворення, що по-різному входить до граматичних сфер двох частин мови – дієслова й іменника» [Вихованець 1988: 81]. Це входження засвідчує низка граматичних ознак, від загально дієслівних якому властива категорія виду. Грамемна реалізація категорії виду є дистинктивним параметром, за яким виділяємо 2 потенційних підтипи простого ГК УОР, частиномовною основою якого слугує інфінітив. Це:

ГК УОР, оформлений доконаним видом: Пізнати з мови, якої хто полови; Пословиці не обійти, не об’їхати; Не купити ума, як нема;

ГК УОР у формі недоконаного виду: Ні шити, ні латати; Краще терпіти зло, ніж творити його; Сердитого спиняти – грім роздратувати;

Обидва підтипи ГК можуть об’єктивувати інфінітив із варіативними флексіями -ти (‑ть): Ані випросити, ані вимолити; Ні врізать, ні доточить. ГК УОР, репрезентовані інфінітивом, широко вживані.

Отже, субкатегорію узагальнення на синтаксичному рівні граматикалізує низка форм, ядерними з-поміж яких є генетично первинні щодо вираження ГК УОР 2-ої особи форми однини та множини теперішнього й майбутнього часу. Антропогенез зумовив розвиток мовної системи, частковим виявом якого стала генералізація семантики різнотипних односкладних речень у напрямі узагальнення, що й спричинило розширення формально-граматичного наповнення ГК УОР. Вторинні форми експлікації узагальненої семантики бувають периферійні та напівпериферійні. Трансформація означено- та неозначено-особових конструкцій у відповідних прагмалінгвальних умовах в узагальнено-особові каузувала розширення формально-граматичного діапазону ГК УОР за рахунок форм 1-ої та 3-ої особи однини та множини теперішнього й майбутнього часу, множини та всіх родових форм однини минулого часу 1-ої особи множини та 2-ої і 3-ої особи однини і множини наказового способу, множини та всіх родових форм однини умовного способу. Зазначені форми є напівпериферійними щодо експлікації ГК УОР в українській мові, а периферію формують такі ГК, що є похідними від ГК безособових та інфінітивних ОР і об’єктивуються безособовими дієслівними лексемами та інфінітивом. Аналітичні дієслова прислівникового та іменникового походження також реалізують семантику узагальнення, проте не конструюють ГК УОР простої будови.

Простий ГК УОР реалізує предикативно-предикатне значення одноелементно – дієсловом, оформлення якого детермінується взаємодією категорій способу, часу, виду, особи, роду, числа, грамемний вияв яких спричинився до виділення 46 потенційних структурних підтипів ГК УОР простої будови.

Перспективним постає не тільки скрупульозне вивчення формально-граматичних параметрів головного компонента узагальнено-особового речення простої будови, але й інтерпретація категорії головного компонента односкладного речення загалом у між’ярусних співвідношеннях.

References.

Література

Бабайцева 2004: Бабайцева, В.В. Система односоставных предложений в современном русском языке [Текст] : монография / В. В. Бабайцева. – М. : Наука, 2004. – 290 с.

Вихованець 1988: Вихованець, І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті [Текст] / І. Р. Вихованець – К. : Наук. думка, 1988. – 256 с.

Вихованець, Городенська 2004: Вихованець, І.Р., Городенська, К.Г. Теоретична морфологія української мови : Академ. граматика української мови [Текст] / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська – К. : Пульсари, 2004. – 400 с.

Гуйванюк, Кардащук, Кульбабська 2005: Гуйванюк, Н.В., Кардащук, О.В., Кульбабська, О.В. Українська мова. Схеми, таблиці, тести [Текст] : навч. посібник / Н. В. Гуйванюк, О. В. Кардащук, О. В. Кульбабська – Львів : Світ, 2005. – 304 с.

Долин 2008: Долин, Ю.Т. Вопросы теории односоставного предложения (на материале русского языка) [Текст]. Издание 2. / Ю. Т. Долин. – Оренбург : ИПК ГОУ ОГУ, 2008. – 129 с.

Дудик 1999: Дудик, П.С. Із синтаксису простого речення [Текст] : навч. посібник / П. С. Дудик. – Вінниця : Вид-во Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського, 1999. – 298 с.

Загнітко 2011: Загнітко, А.П. Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис [Текст] : наук. видання / А. П. Загнітко. – Донецьк : ТОВ «ВКФ «БАО», Загнітко. – 992 с.

Коваль 2004: Коваль, Л.М. Інформативно недостатні слова української мови: семантика, функції [Текст] / Л. М. Коваль : дис. канд. філол. наук : 10.02.01 : Вінниця : Вінницький держ. пед. ун-т ім. Михайла Коцюбинського, 2004. – 182 с.

Мельничук 1966: Мельничук, О.С. Розвиток структури слов’янського речення [Текст] / О. С. Мельничук – К. : Наук. думка, 1966. – 324 с.

Мірченко 1997: Мірченко, М.В. Функціональний аналіз синтаксичних одиниць (словосполучення, просте речення) [Текст] / М. В. Мірченко. – К., 1997. – 145 с.

Овчарук 1956: Овчарук. С.А. Узагальнено-особові речення в українських прислів’ях [Текст] : дис. … канд. філол. наук / С. А. Овчарук – Херсон, 1956. – 261 с.

Осипова 2009: Осипова, Э.Н. Русский синтаксис: односоставность предложения [Текст] : монография / Э. Н. Осипова. – Архангельск : Поморский гос. ун‑т им. М. В. Ломоносова, 2009. – 150 с.

Проничев1989: Проничев, В.П. Типы и модели односоставных предложений в русском языке [Текст] / В. П. Проничев – Л. : ЛГПИ, 1989. – 85 с.

Шульжук 2004: Шульжук, К.Ф. Синтаксис української мови [Текст] : підручник / К. Ф. Шульжук – К. : Видавничий центр “Академія”, 2004. – 406 с.

Юрчишин 2008: Юрчишин, Т.В. Речення узагальненого змісту [Текст] : структурно-семантичний і комунікативно-прагматичний аспекти : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / Т. В. Юрчишин ; Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна. – Харків, 2008. – 20 с.

В статье обобщены взгляды языковедов на морфологическую идентичность главного компонента обобщённо-личного предложения, интерпретирована языковая природа его главного компонента простого строения в украинском языке, на основании анализа взаимодействия глагольных категорий наклонения, времени, вида, лица (рода) и числа, выделено систему структурных подтипов главного компонента обобщённо-личного предложения простого строения.

Ключевые слова: главный компонент обобщённо-личного предложения, формально-грамматический компонент простого предложения, структурный подтип простого главного компонента обобщённо-личного предложения.

Keywords: the main component of generalized-personal sentence, formal-grammatical component of simple structure, a structural subtype of main component of simple generalized-personal sentence.

Надійшла до редакції 1 серпня 2012 року.

Volume 26, 2013, pp. 85-90

Formal-Grammatical Identity of the Main Component of Generalized-Personal of Simple Sentence in the Ukrainian Language

Ludmila Koval

Article first published online: March 20, 2013