Gender and Age Specific of the Objectivization of the Concept "HAPPINESS" in the Middle Donets Comparative-Phraseological Ethnospace

Additional information

Author Information:

Anatoliy P. Zahnitko, Doctor of Philology, Professor, Head of Department of Ukrainian Language and Applied Linguistics in Donetsk National University (Donetsk, Ukraine). Correspondence: a.zagnitko@gmail.com

Citation:

Zahnitko, A. Functional Categorical Number of Nouns : Typology and Parameters [Text] // Linguistic Studies : collection of scientific papers / Donetsk National University ; Ed. by A. P. Zahnitko. – Donetsk : DonNU, 2013. – Vol. 26. – Pp. 12-17. – ISBN 966-7277-88-7

Publication History:

Volume first published online: March 20, 2013

Article received: October 17, 2012, accepted: December 28, 2012 and first published online: March 20, 2013

Annotation.

The basic / non-basic functions of substantive number forms have been set, the patterns of expansion of the functional range of plurals have been characterized, due to the identificative peculiarities of these forms and some one-stage implementation with such types of tendency of ideation → mentalization → identification. A wider range of plurals through they absorb the prepositive forms of dual, trial number and their functions has been revealed.

Keywords: morphological category, singular, plural, ideation, mentalization, identification.

Abstract.

FUNCTIONAL CATEGORICAL NUMBER OF NOUNS: TYPOLOGY AND PARAMETERS

Anatoliy Zahnitko

Department of Ukrainian Language and Applied Linguistics, Donetsk National University, Donetsk, Ukraine

Available 17 November 2011

Abstract

Relevance

Last years (at the end of XX^th c. – beg. of XXI^th c.) are present comprehension of questions about grammatical number of nouns in the light of functional, pragmatic, communicative, functional-cognitive, synergetic and other approaches with use of proper methods and techniques. Such conceptual explanations of either grammatical (morphological, syntactical, word-formative) forms with display of it functional-semantic paradigms and inside differentiation of morphological, morphosyntagmatical, semantic, diversion, textual are arise as important, because they are make impossible the investigation of grammatical appearance in the it system ↔ usage ↔ individual-occasional exhibitions. The consideration of evolutional tendency in the system of morphological forms, significances, categories is considerable. The use of functional-cognitive methods for parsing of morphological number is meaningful. All of it is witness the actuality of morphological categorical number of nouns research in it wider range exhibition with following of main and peripheral sphere of semantics number implementation.

Purpose

The purpose of the work is the ascertainment of typological-functional and typological-theoretic range of morphological nouns number forms with exhibition of it second functions capacity and stock.

Tasks

The declared purpose is cause of necessity of proper tasks determination: 1) to reveal peculiarities of theoretic-typological approaches for interpretation of morphological nouns number forms; 2) to characterize the functional correlation / non-correlation of morphological nouns number forms; 3) to establish the function ability of morphological nouns number forms; 4) to determine the correlation / non-correlation of morphological and semantic number; 5) to qualify section spheres of morphological nouns number forms and lexical plurality such as багато / мало, більше / менше.

Conclusion

Thus, MC of number in inside is quite saturated by intercrossing and conjunctive-disjunctive interdependence of singular and plural forms function, by laying on function one to another with different range of use, at the same time the expansion of functional satiation plural forms is arise as exactly tracked, consequently line of singular function (secondary) is arise as display in the plurals on the absolute periphery of it function-semantic paradigms. Semantic output of number MC is arise as conditional, because it is include only main plane, and mainly be expressed irregular quantity in the sphere of lexical quantifier (in the another time *четверина, *п’ятерина will be like display of special regular number forms), but only situation quality is qualify with substantial shade of subjectivity.

Perspective

The investigation of morphologic marked number differentiation not only by the quantity marker (три, чотири, etc.),but and by the lexical quantifier, what gradually acquire of the usage character and appear as competitive for the forms of plural / singular is promising.

Research highlights

► The basic / non-basic functions of substantive number forms have been set. ► The patterns of expansion of the functional range of plurals have been characterized, due to the identificative peculiarities of these forms and some one-stage implementation with such types of tendency of ideation → mentalization → identification. ► A wider range of plurals through they absorb the prepositive forms of dual, trial number and their functions has been revealed.

Keywords: morphological category, singular, plural, ideation, mentalization, identification.

References

Altytseva, L. Yu. (2003). Funktsional'no-semantychni parametry imennykiv z nepovnoyu chyslovoyu paradyhmoyu. Avtoref. … kand. filol. nauk. Kyyiv: Natsional'nyy pedahohichnyy universytet imeni M.P. Drahomanova.

Vykhovanets', I., & Horodens'ka, K. Teoretychna morfolohiya ukrayins'koyi movy. Akadem. hramatyka ukr. movy. Kyyiv: Universytets'ke vydavnytstvo "Pul'sary".

Etymolohichnyy, (1982-1985). Etymolohichnyy slovnyk ukrayins'koyi movy (1-2). Kyyiv: Naukova dumka.

Zahnitko, A. (2011). Teoretychna hramatyka ukrayins'koyi movy. Donets'k: VKF "BAO".

Kolesov, V. V. (2011). Ideacija i russkaja mental'nost'. Znak – svidomist' – znannja, 1, 7-13.

Ljashevskaja, O. N. (2004). Semantika russkogo chisla. Moskva: Jazyki slavjanskoj kul'tury.

Ljashkevich, A. I. (1985). Imennye sochetanija so znachenim kolichestva. Mn.: Vyshjejshaja shkola.

Percov, N. V. (2001). Invarianty v russkom slovoizmenenii. Moskva: Jazyki slavjanskoj kul'tury.

Peshkovskij, A. M. (1956). Russkij sintaksis v nauchnom osveshhenii. Izd. 7-e. Moskva: Uchpedgiz.

Pete, I. (1981). Semanticheskie tipy kolichestvennyh otnoshenij. Die Welt der Slaven, XXVI, 2, 338-345.

Pivovarova, S. V. (2009). Leksikalizacija form mnozhestvennogo chisla imen sushhestvitel'nyh v sovremennom russkom jazyke: v aspekte analiza ih konceptnyh znachenij. Dis. … kand. filol.. nauk. Bijsk.

Plungjan, V. A. (2003). Obshhaja morfologija. Vvedenie v problematiku. Moskva: Editorial URSS. (Novyj lingvisticheskij uchebnik).

Plungjan, V. A. (1995). Semanticheskie tipy predmetnyh imen: grammatika, leksika i kognitivnaja interpretacija. Dialog ’95: Trudy mezhdunarodnogo seminara po komp'juternoj lingvistike i ee prilozhenijam. Kazan': Izd-vo Kazan. un-ta.

Potebnja, A. A. (1888). Znachenija mnozhestvennogo chisla v russkom jazyke. Voronezh.

Rahilina, E. V. (2009). Semantika leksicheskoj mnozhestvennosti v russkom jazyke. Voprosy jazykoznanija, 4, 13-40.

Revzin, I. I. (1969). Tak nazyvaemoe "nemarkirovannoe mnozhestvennoe chislo" v sovremennom russkom jazyke. Voprosy jazykoznanija, 3, 102-109.

Tihonov, M. Ju. (1971). Leksiko-frazeologicheskaja mikrosistema ‘mnogo’ v sovremennom russkom jazyke. Dis. … kand. filol. nauk. Samarkand.

Gawelko, M. (1985). Semantyczne aspekty pluralizacji w języku franzuskim i polskim. Język i obce w szkole, 29, 195-200.

Correspondence: a.zagnitko@gmail.com

Vitae

Anatoliy P. Zahnitko, Doctor of Philology, Professor, Head of Department of Ukrainian Language and Applied Linguistics in Donetsk National University. His areas of research interests include functional linguistics, cognitive linguistics, comparative linguistics, categorical linguistics, lexicographic linguistics, and text linguistics.

Article.

Анатолій Загнітко

ББК Ш12=411.4*212.1

УДК 801.55

ФУНКЦІЙНА КАТЕГОРІЙНІСТЬ ІМЕННИКОВОГО ЧИСЛА:

ТИПОЛОГІЯ І ПАРАМЕТРИ

Встановлено основні / неосновні функції форм іменникового числа, схарактеризовано закономірності розширення функційного діапазону форм множини, що зумовлено особливостями ідентифікації цих форм та одномоментної реалізації такими формами тенденцій ідеації → менталізації → ідентифікації. Виявлено ширший діапазон форм множини внаслідок поглинання ними препозитивних форм двоїни, троїни та їхніх функцій.

Ключові слова: морфологічна категорія, однина, множина, ідеація, менталізація, ідентифікація.

Останні роки (кінець ХХ ст. – початок ХХІ ст.) засвідчили осмислення питань граматичного числа іменників крізь призму функційних, прагматичних, комунікативних, функційно-когнітивних, синергетичних та інших підходів із застосуванням належних методів і методик. Такі концептуальні тлумачення тих чи тих граматичних (морфологічних, синтаксичних, словотвірних) форм з виявом їхніх функційно-семантичних парадигм та внутрішнім диференціюванням морфологічної, морфосинтагматичної, семантичної, дериваційної, текстової постають важливими, тому що уможливлюють розгляд граматичних явищ у їхньому системному ↔ узусному ↔ індивідуально-оказіональному виявах. Суттєвим є врахування еволюційних тенденцій у системі морфологічних форм, значень і категорій. Значущим є застосування функційно-когнітивних методів до аналізу морфологічного числа. Усе це засвідчує актуальність дослідження морфологічної категорії числа іменників у її широкому діапазоні вияву з простеженням ядерної і периферійної сфери реалізації семантики числа.

Метою дослідження є встановлення типологійно-функційного і типологійно-теоретичного діапазону форм морфологічного іменникового числа з виявом ємності й інвентаря їхніх вторинних функцій. Заявлена мета зумовлює необхідність вирішення відповідних завдань: 1) розкрити особливості теоретико-типологійних підходів до тлумачення форм морфологічного іменникового числа; 2) схарактеризувати функційну корелятивність / некорелятивність форм іменникового морфологічного числа; 3) виявити функційну спроможність форм іменникового морфологічного числа; 4) встановити співвідносність / неспіввідносність морфологічного і семантичного числа; 5) визначити сфери перетину форм морфологічного іменникового числа і лексичної множинності на зразок багато / мало, більше / менше. Новизна дослідження умотивована комплексним характером аналізу морфологічного числа іменників з простеженням функційно-семантичних парадигм форм однини / множини та окресленням перетину тих чи тих функцій цих форм.

Теоретична значущість обґрунтована функційно-семантичною основою розгляду морфологічного іменникового числа та з’ясуванням співвідношення / неспіввідношення лексичних квантифікаторів із семантикою іменникового числа, практичне ж спрямування виконаного дослідження забезпечуване можливістю застосування його результатів у вишівській практиці викладання морфології української мови й опрацювання спецкурсів з теоретичної і функційної, категорійної й ідеографічної морфології.

Числова категорійність належить до активно опрацьовуваних у загальнотеоретичному і загальноприкладному аспектах. Перший охоплює усталене розуміння категорії іменникового числа як такої, «яка позначає кількість предметів і складається з двох співвідносних грамем того самого слова – однини і множини» [Вихованець, Городенська 2004: 92] (основний вияв), і наголошенням наявності в ній елементів несловозмінного (класифікаційного) типу [Вихованець, Городенська 2004: 92]. Останній співвідноситься з різними функційно-граматичними теоріями, у межах яких число кваліфіковано як функційно-семантичне поле з якісно-кількісним ядром. У цьому разі число розглядається в широкому вимірі, де основною є квантифікація – реалізація будь-якої числової означеності / неозначеності. Число і квантифікація складають широку сферу, охоплюючи типологійно різні засоби вираження, з-поміж яких найабстрагованішими виступають значення морфологічної категорії (МК) числа. Інваріантом системи українського числа є морфологічне протиставлення двох підкатегорій Sg – Pl (Sg вказує на один предмет, а Pl – на два або більше), де поняттєво позначувані однина і множина підказують власне «значення». Це створює показову «ілюзію» надзвичайно простої, з небагатьма семантичними відтінками, категорії, особливо на тлі мов, у яких функційно навантаженими постають двоїна, троїна, паукальність. Останнє не враховує специфіку квантитативної лексики, потенціал якої у вираженні функцій числа є надзвичайно ємним.

У більшості іменників число є номінативним (вираження однини / множини предметів об’єктивного світу), а належність кожного іменника до однини або множини засвідчує обов’язковий і регулярний його статус. За числовою інтенційністю іменники структуровані на три групи: 1) іменники з повною числовою парадигмою (клен – клени); 2) іменники-сингулятиви (вода, олива, сніг); 3) іменники-плюративи (дріжджі, канікули). У своїй цілісності іменникова МК числа охоплює і власне-морфологічний (річка – річки – реалізована за допомогою закінчення), і синтаксичний (цей какаду – ці какаду – виражена через підпорядкований компонент цей – ці), словотвірний (слоненя – слоненята – реалізована афіксально –ят- + а) вияви. Такий спектр вираження числової “регулярності”, та ще й значна кількість іменників з неповною числовою парадигмою відбиває її складний характер, що легко простежити в її тлумаченні як словозмінної або як словотвірної (пор. погляди М. Дурново, Ф. Ґартнера, Д. Руденка, С. Смаль-Стоцького, О. Смирницького, Є. Тимченка та ін.). Категорії числа властивий найочевидніший і прямий зв’язок з реальними відмінностями в об’єктивному світі, чим вона принципово відрізняється від інших словозмінних категорій. Така наче очевидно простежувана об’єктивність цієї категорії виступає ідеальним підтвердженням, що такі категорії, хоча б почасти, умовні [Загнітко 2011]. Умовність виявна в тому, що в рамах МК числа реалізується опозиція одиничності / неодиничності, де остання охоплює різноманітні вияви семантики більше, ніж один. Пов’язування числа з ідеєю рахованості (обчислення) є коректним тільки для обмеженої кількості предметів на зразок: 1) назви дерев (береза, клен, липа, ясен); 2) найменування будівель та їхніх частин (будинок, кімната, хата, хлів) та ін., але найменування опредметнених дій (біганина, мислення, штовханина), станів (плач, стояння, чекання), якостей (бадьорість, млявість, сміливість), назви речовин (молоко, сіль, цукор) і под. не охоплені нею. Окремі категорії умовні ще більшою мірою і лише віддалено пов’язані з явищами дійсності. МК числа в українській мові (однини / множини) – це систематизація досвіду через посередництво моделей української мови, це явище властиве мові, а не об’єктивному світу. Г. Ґлісон (за [Gawelko 1985]) розглядає приклад-анекдот в інтерпретації числа: коли запитали (напевно, граматист) мовця, яке число у слова pants ‛штани’ – однина чи множина, він відповів: «Мої штани – множина знизу та однина зверху». Труднощі, що постають і перед іншими мовцями, пов’язані не стільки з формою одягу, скільки з граматикою. Предмет pants ‛штани’ така сама цілісність, як, наприклад, сорочка або пальто, але це реально не має значення: з погляду української мови pants ‛штани’ – множина, пор.: trousers ‛штани’, breches ‛бріджі’, shorts ‛труси’, stacks ‛штани’ тощо. Граматично – це множина, що зовсім не виправдано семантично, або ж вила, ворота, граблі, двері і под.

МК числа є семантично багатою і розмаїтою, семантично потужною і семантично мобільною, що виявляється не тільки в її внутрішніх складниках, але й у тій кількості залучених з інших системно-лексемних класів. Особливо розгалуженим є вираження загальної кількості, що умотивовано постійним прагненням гіперболізувати і максималізувати ту чи ту кількість, пор.: У класі підняли руки двадцять учнів з-поміж двадцяти двох і У класі ліс рук / У класі море рук. Розглядаючи семантичну структуру МК числа, слід враховувати можливість встановлення її внутрішнього (інвентар часткових значень) і зовнішнього (сфера визначення) облаштування, що уможливлює простеження часткових значень форм однини і форм множини, класифікація лексики за можливістю вираження числа. У розрізі значеннєвих реалізацій числових форм особливий статус належить функційній параметризації форми множини, що поступово «поглинала» лівобічні компоненти опозиції, постаючи все абстрагованішою. Такий її статус зумовлений загальномовними тенденціями ідеації (розвиток значення слова через вторинне переосмислення уже сприйнятого символу – з погляду змісту поняття) → ідентифікації. Ідеація як ментальна структура утворилася у слов’янській свідомості після менталізації – момент сприйняття слов’янським словом символів як таких, та безпосередньо перед ідентифікацією – супряжністю результатів менталізації (опрацювання ємності поняття внаслідок метафоричного руху словесного знака). Менталізацією закінчився давньокиївський (давньоруський) період нашої мови, де простежувана тенденція зникнення форм двоїни, ідентифікація ж повноцінно заявила про себе в кінці ХVII століття. Увесь період існування козацької доби і далі (староукраїнська мова – власне-українська мова) від початку XIV і до кінця XVII століття – це період становлення, розвитку і поступового удосконалення власне-української ментальності з її характерологічними ознаками, тому що саме в цей час відбувається «осягнення ознак» світу завдяки українській мові – власне-ідеація, ідеальне сприйняття ознак, втілюване у спеціально створеній мовою і на цей момент остаточно сформованою частиною мови – повним (повною формою) прикметником. Формула ідеації була віднайдена тоді ж: “у речовому тілі знайти неречове”, тобто загальне, абсолютне і вічне виявити в частковому, конкретному і часовому (за [Колесов 2011]). Це позиція середньовічного книжника, який продовжує народну традицію видобування типової ознаки із символу: день світлий, дівчина красна, місяць ясний, молодець славний, думу думати і под, XV – XVI століття – час «реалістської ідеації» (на ґрунті середньовічного реалізму), тобто виділення типових ознак слова для витлумачення символу шляхом наголошення особливо суттєвої ознаки, що водночас актуалізує первинний смисл слова, пор. день – світлий, отже світлий день, місяць – ясний, отже ясний місяць, молодець – славний, отже славний молодець і т. ін. з вказівкою на світло в першому випадку і под. Так утворювались «передпоняття», де означення вказувало на ознаку (зміст) поняття, а іменник – на його обсяг. Це ще не поняття у прямому сенсі, тому що вказано надто конкретний його зміст, пов’язаний саме з цим обсягом; пор., наприклад, спільна ознака «здоров’я» виражена різним змістом, красний і добрий. Усі постійні епітети народної поезії формувались у цей час: чисте поле, синє море, біле світло тощо. Усі тогочасні епітети мали суто видове значення, були супряжні з відповідними іменами, типовою ознакою яких поставали, пор.: бистрий кінь, бистра річка / бистра річенька, ясний сокіл, скора ящірка та ін. – усі виражають ознаку «швидкість», що виявна не як рід, а як вид швидкості. Це відбувалось у силу того, що не було напрацьовано в мові засіб, за допомогою якого легко знайти слово на основі типової ознаки, адекватного для усіх випадків позначення швидкості. Подібний вияв ознаковості властивий був і числовим атрибутам у предикативній позиції (псл. *osmь утворене від порядкового числівника osmъ «восьмий» подібно до šestь «шість» від šestъ «шостий», devętь «дев’ять» від devętъ від “дев’ятий» [Етимологічний 1985, т. 1: 16]). Аналогійні числівникові компоненти видобували певну ознаку відповідного імені і надавали моделі «ім’я + атрибут порядку» (день – восьмий, отже восьмий день та ін.) регулярності. Постпозитивні компоненти поступово набували препозитивної атрибуції для позначення порядковості як вияву розташування на життєво часовій осі.

У період менталізації особливо активізується клас спеціалізованих аналітичних показників числа з поступовим формуванням ємнішої множинності власне-кількісних ідентифікаторів (активізовано ідеацію, пор. еволюцію лексеми двадцять (псл. d(ъ)va desęti ← числівник d(ъ)va + форма двоїни desętь) [Етимологічний 1985, т. 1: 405]). Ідеація показників кількості поступово трансформувалася в регулярну ідентифікацію. Паралельно відбувалися такі ж процеси в компонентах морфологічної категорії числа іменників: власне-кількісні показники внаслідок ідеації переймали на себе аналітичне позначення двоїни та ін., форми ж множини набували абстрагованішого навантаження, іррадіюючи такі самі процеси у форм однини.

У сучасній мові за виявом внутрішнього облаштування категорія числа є двокомпонентною (однина і множина), де кожна з форм має власний потенціал семантичного навантаження – текстуально зумовленого ↔ ситуативно визначуваного, тобто морфосинтагматичної / синтагматичної парадигм. Для обох форм властиві такі часткові функції: 1) «родова множина й однина»: Англійці урівноважені ∞ Кінь – домашня тварина; 2) «дистрибутивна множина й однина»: Дівчата схилили голови ∞ Дівчата схилили голову; 3) «гіперболічна множина»: Не рубай дерев – липа ще жива (М. Вінграновський) (визначають як «заперечну множину» / «заперечувальну множину» (А. Пеньковський)); 4) «генералізувальна множина»: Студентам для поселення в гуртожитку слід пройти медогляд; 5) «однина узагальнювально-збірна»: Наш багатотисячний глядач; 6) «однина екземпліфікувальна»: Селянин купує, селянин продає, селянин державі віддає (Україна молода. – 2011. – 11 січня); 7) «однина експресивно мотивована»: Що я тут роблю? – до цих пір квітку поливаю (у значенні ‘квітки’). До цих функцій прилягають контекстні, їхня реалізація є лексично зв’язаною й обмеженою: 8) «множина видова» (найменування речовин і властивостей): солі, мудрості, ніжності; 9) «множина емфатизована» (назви речовин і просторових вимірів): сніги, піски, води; 10) «множина збірна» (найменування осіб за національністю, фахом, соціальним станом, характерологійними якостями; назви овочів, фруктів, плодів, витворів літературно-мистецької діяльності тощо): іспанці, вояки, відчайдухи, пройдисвіти, персики, вірші; 11) «множина пар і наборів» («парна множина»): очі, вуха, чоботи, береги, пальці (пор.: [Потебня 1888]); 12) «множина асоціативна» (у прізвищах); Іванови ‘Іванов та його сім’я’ (термінологія і приклади узагальнено з досліджень І. Ревзіна [Ревзин 1969], В. Плунгяна [Плунгян 2003], К. Рахіліної [Рахилина 2009], О. Ляшевської [Ляшевская 2004]; огляд літератури зі значень числа у [Перцов 2001]). У сучасній мові спостерігається тенденція активнішого використання форм множини в порівнянні з формами однини. До таких виявів слід зарахувати функції на позначення: а) простору, місця: обрії, пасовиська, простори; б) опредмеченої дії: міркування, пояснення, спогади, хвилювання (та й загалом девербативи з омонімією форм числа в окремих відмінках (хвилювання – хвилювання) суттєво розширюють сферу аналітизму в МК числа (тривожне хвилювання – тривожні хвилювання)); в) стану особи, природи, суспільства, цивілізації (дозі, тумани, роси, зв’язки, розбіжності).

Вагомою є сполучувальна функція числових форм іменників з числівниками (три липи, вісімнадцять комп’ютерів) (синтагматична парадигма), з кванторними словами зразка будь-яка особа, використання у функції прикладки (міста-герої), предикативне вживання (мої сестри – учителі) тощо (І. Мельчук, О. Падучева). В аналізі іменникового числа важливим є встановлення особливостей граматичної поведінки певної форми (А. Вежбицька). На відміну від категорій виду, модальності, способу, означеності / неозначеності, що виявляють відношення мовця до описуваної ситуації, МК числа прямо кваліфікує реалії зовнішнього світу: одна парта – кілька парт, у чому виявляється її «найбільша семантичність» (див. також: [Пивоварова 2009; Рахилина 2009]). Число є іконічним, у силу чого у структурних дослідженнях диференціювали різницю між лексичним і граматичним, словозмінним і словотвірним, семантичним і синтаксичним виявом категорійно-числової семантики, розмежування первинних і вторинних функцій числових форм та окреслення інваріантного вияву значення числа за двома ознаками: множинність – немножинність та означеність – неозначеність (І. Ревзін) або конкретність – абстрактність та спільність – неспільність (О. Ісаченко). У кожній словоформі відмінюваних іменників закінчення є знаком морфологічного числа (парта → парти; ясен → ясени, море → моря). Формально вираженого у словоформі показника числа немає в невідмінюваних іменників, для яких властиве синтаксичне вираження форм числа через узгодження: нове таксі → нові таксі. Класифікації часткових функцій форм числа є опертям досліджень з теорії граматики, з-поміж яких найвагомішими є аналіз: 1) функційної ієрархії (М. Шелякін); 2) структуралістської матриці опозицій зразка «одиничність – множинність», «розчленованість – цілісність», «означеність – неозначеність», «маркованість – немаркованість» (І. Вихованець, О. Ісаченко), що дозволяє окреслити грамемний інваріант однини / множини, часткові ж значення розглянути на периферії як один із виявів кількісних відношень у мові; 3) контрастивної типології (М. Перельман, М. Гавелко); 4) типології числа і супряжних категорій (О. Холодович); 5) ідіоматичних сполучувальних інтенцій числа й відмінка – «родовий кількості» (О. Пєшковський), «орудний кількості та орудний сукупності» (О. Ісаченко), «орудний кількісно-варіативний» (Т. Тихомирова) та ін.

Іменники без повного набору числових форм є іменниками з дефектною числовою парадигмою (А. Залізняк) з виявом формальної (морфологічної) і функційної (семантичної) дефектності. Перша охоплює відсутність граматичних форм із закінченнями однини / множини, пор.: білизна, звірина, птаство, худобина, вороння, качання, колосся, лозиння і санки, глабці, граблі, нари, носилки, ночви, сіни, чотки (іменників-плюративів, наприклад, зі зв’язаною формою числа за СУМ 122 [Алтицева 2003], а функційна дефектність поширена на такий вияв, за якого семантика певного імені ‛Х’ не допускає поєднання смислів ‛один Х’ / ‛кілька Х’. Порівнювані іменники зразка білизна мають семантичну дефектність (необчислювані іменники), а в іменників на кшталт сани обидва значення (одні сани / кілька саней) передаються синонімічними формами (пор.: [Пивоварова 2009]) із закінченнями множини (функційно повна парадигма (обчислювані іменники)). Подібні вияви наявні і в так званих невідмінюваних іменників, де уся відмінково-числова парадигма заповнена омонімійними формами. Іменникова категорія числа охоплює обчислювані і необчислювані іменники, в тому числі і singularia tantum i pluralia tantum [Плунгян 1995]. МК іменникового числа семантично кореспондує з постійно поповнюваним класом кількісних квантифікаторів, ємність і склад якого значною мірою відбивають основні шляхи синсемантизації автосемантичних слів. Внаслідок таких тенденцій певний предметний іменник набуває властивості регулярно поєднуватися зі словами різних тематичних груп, у тому числі абстрактних іменників [Загнітко 2011].

Особливий статус у вираженні квантифікації належить предметним іменам, що, набуваючи вторинного вияву активної валентності внаслідок поступової граматизації і «зсуву» у внутрішньолексемній структурі, реалізують числову семантику в широкому смислі, постаючи кількісними квантифікаторами [Рахилина 2009; Плунгян 1995]. Загалом кількість – це не обов’язково і не завжди семантика числа, тому що кількість у суспільно-соціальних практиках може охоплювати і значення ємності (діжка,цистерна – повна / напівповна / неповна), простір (гектар – 10 000 м², десятина – 1,0925 га), час (година – 60 хв; рік – 365/366 днів, доба – 24 години). З кількісною диференціацією пов’язана розгалужена система кількісних квантифікаторів. Інваріантом їхньої семантики постає значення неозначено-великої кількості із суб’єктивним відтінком на зразок ‛дуже багато’, пор.: море книг, гора зошитів, океан квітів і под. (Океан квітів, кохана, тобі до ніг лягає (А. Яна)). Слова на кшталт море, гора первинно називають природні об’єкти, пор.: море – 1) частина океану – великий водний простір з гірко-солоною водою, що більш-менш оточений суходолом; 2) дуже велике штучне водоймище; 3) перен. Поросла, вкрита чимось велика, безмежна площина; 4) перен. Велика кількість чогось (СУМ, IV, с. 802): Плем’я довго й ретельно готувалося до полювання на мамонта. Хоч довкола було море дичини і плем’я майже щодня об’їдалося м’ясом, мисливці не могли заспокоїтись, не вбивши мамонта (А. Дімаров); гора – 1) значне підвищення над навколишньою місцевістю або серед інших підвищень; 2) велика кількість чого-небудь складеного в купу; багато чогось (СУМ, ІІ, с. 125-126): Я наставляю руку, і в долоню мою сипляться мідяки. Ціла гора мідяків (А. Дімаров). Для іменника море перше і друге значення є непредикатними, а для іменника гора – таким є перше значення. У цих значеннях вони є субстанційними (пор. кваліфікацію категорії субстанційності з її внутрішньою диференціацією на категорію суб’єкта, об’єкта, адресата, інструмента тощо [Вихованець, Городенська 2004]), у реченнєвій структурі заповнюють відповідні синтаксичні позиції аргументів: Як понесе з України / У синєє море / Кров ворожу… / отоді я / І лани і гори – / Все покину (Т. Шевченко); Каховське море і сьогодні викликає багато наукових суперечок (Голос України. – 2010. – 28 травня); Зоре моя вечірняя, / Зійди над горою, / Поговорим тихесенько / В неволі з тобою (Т. Шевченко). В інших значеннях іменники море (третє і четверте) і гора (друге) зазнають суттєвого семантичного «зрушення», генітивна конструкція, у межах якої вони є вершинними (пор.: гора книг, море людей), «провокує» зміщення в їхніх значеннях. У цьому разі іменник переходить до класу предикатних (предикативних), або релятивних, що мають власний аргумент, заповнюваний множинністю, пор. також: Істот було тут іще більше: вони то метушилися попід деревами, обкопуючи та поливаючи, то висли на гіллі, зриваючи велетенські плоди: все те вкладалося в кошики, і безконечний потік носіїв тягнувся вподовж дороги (А. Дімаров). Іменник не позначає предмет, а оцінює і кваліфікує кількість об’єктів у відповідній множинності. Низка таких іменників (букет, копа, оберемок, прірва, сніп, фунт, хмара і под.) уже в своєму основному значенні подвійно марковані, позначаючи конкретний предмет об’єктивного світу, що являє собою множинність предметів відповідного типу (пор. букет фіалок, букет конвалій, сніп жита, сніп пшениці, копа кукурудзи), чим визначувана їхня здібність використовуватися в генітивних конструкціях у прямому значенні. Показником їхнього переходу до класу квантифікаторів постає розширення сполучувальних інтенцій: букет конвалій (Завтра, вертаючи назад, до Мрина, він нарве для своєї дівчини букетище конвалій. Оберемок конвалій, аби довше пам’ятала (В. Дрозд)) → букет дисципліни (І щойно я прочинила двері до зали, побачив мене і каже строго та докірливо: «Ось, будь ласка, товаришка Жила, для прикладу. Теж — букет дисципліни (В. Дрозд)); оберемок лози → (З отакими приємними думками нарізав я оберемок лози, приніс під хату і засів за роботу (А. Дімаров)) оберемок порушень (На мене впав оберемок порушень, що приписувалися мені за кожний неналежний крок (А. Яна)), що супроводжуване набуттям ними суто кількісної семантики із оцінним відтінком. Останнє засвідчує активний процес їхньої граматизації: поступовий вихід зі статусу звичної лексичної одиниці і гіпотетично перетворенням таких елементів у суто формальний граматичний показник. За твердженнями К.В. Рахіліної, Лі Су-Хйона, в російській мові таких імен нараховуються майже тридцять [Рахилина 2009; Плунгян 1995], а в українській – орієнтовно двадцять п’ять, хоча їхній склад належить до активно поповнюваних, пор.: арсенал, батарея, букет, вагон, віз, гора, дощ, ліс, море, океан, оберемок, прірва, хмара і под. За спостереженнями А. Ляшкевич [Ляшкевич 1985] таких слів близько ста, хоча в цьому разі до їхнього складу включено і лексеми зразка армія, група, натовп, рій, табун (рій думок, група перетворень тощо), а, за підрахунками М. Тихонова [Тихонов 1971], їх понад 140, що є наслідком максимального розширення корпусу таких лексем за рахунок слів на кшталт маса, множинність, у тому числі і прислівники багато, мало, небагато, чимало. У таких підходах основою постає зреалізовувана загальна семантика кількості без послідовного урахування особливостей внутрішньолексемних зрушень, їхньої нерівнорядності. У цьому вимірі важливим є те, що більшість тільки родових найменувань спроможні набувати семантики квантифікатора числа, а більшість видових – належать до таких, що позбавлені цього на кшталт *гай питань, *дубина проблем (але ліс рук і ліс незручностей); З-поміж таких квантифікаторів можна легко вичленувати квантифікатори малої / незначної кількості і квантифікатори значної / великої кількості: крапля крові (Привиди, либонь, також наситилися краплями моєї крові, добутими тоді Сінтою, і більше мені не являлися (І. Карпа)), жменька мукички (Нема барабуль, лишається жменька мукички, довго ні з чого збити татові масельця – все можна перетерпіти (М. Матіос)) // крапля шоу ((Майнес:) Хотіли, щоби духи мучили тебе незримо для сусідів. «Не дамо цим клятим туземцям ані краплі безплатного шоу!!! (І. Карпа)); жменька проблем (Жменька моїх проблем нічого не ускладнить у твоїх почуваннях і сприйняттях (Україна молода. – 2001. – 13 березня)) – мала / незначна кількість; хмара дощу (Хмара дощу раптово накрила все село (А. Дімаров)) // хмара парфуму (Але тут – ця задушлива хмара солодкого парфуму, це нагельоване волоссячко, ця улеслива посмішка 35-річної давнини і – квінтесенція – шкіряний піджак. Шоби вже точно па-багата-му (І. Карпа)).

У процесі граматизації (термін упроваджено А. Мейє) певної лексеми виявна поява нової граматичної функції, відбувається два процеси: зрушення значення і декатегоризація (у досліджуваних явищах спочатку відбувається декатегоризація (перетворення граматичного іменника в квантифікатор) з частковою втратою загального лексичного значення (набуття синсемантичного статусу) і водночас наявна рекатегоризація з появою нового значення з універсального граматичного набору (див.: [Плунгян 2003]). Останнім визначувано обмеження вжитку певної конструкції, а також внутрішньоконструкційну сполучуваність. Незаперечним є те, що ступінь граматизації тієї чи тієї моделі S_nS_g (N_nN_g), де S_n / N_n – іменник у називному відмінку, а S_g / N_g – іменник у родовому відмінку, з відповідним її лексичним наповненням слід діагностувати у кожному випадку окремо, для чого необхідним постає кількісний розгляд використання та сполучувально-інтенційних властивостей пре- і постпозитивних компонентів конструкцій.

Загалом іменникові кількісні лексеми утворюють особливу сферу функціонування, де перший вияв порушення чітко визначеної сполучуваності зумовлює перший етап семантичного зсуву. Здебільшого лексичні кількісні маркери на зразок букет, оберемок мають просторово-квантитативний вимір [Загнітко 2011], а іменники на кшталт море, океан, потік, прірва, ріка виявляють елемент простору з окресленими межами, зближуючись між собою внутрішньолексемним значенням ‘неохопна плинність’, що постає діагностичним показником їхнього спрямування в кількісні квантифікатори.

Отже, МК числа внутрішньо є досить насиченою взаємопереходами і кон’юнктивно-диз’юнктивними взаємозумовленостями функцій форм однини і множини, накладанням функцій одна на одну з різним спектром застосування, водночас чітко простежуваною постає експансія функційного насичення форм множини, внаслідок чого низка функцій (вторинних) однини постає виявною у форм множини на абсолютній периферії її функційно-семантичної парадигми. Семантична потужність МК числа постає умовною, тому що охоплює тільки ядерну її площину, а у сфері лексичних квантифікаторів здебільшого виражається кількість нерегулярна (в іншому разі були б *четверина, *п’ятерина як вияв особливих регулярних форм числа), а лише якісно кваліфікується ситуація із суттєвим відтінком суб’єктивності. Перспективним є розгляд диференціювання морфологічно вираженого числа не тільки системними маркерами кількості (три, чотири тощо), але й лексичними квантифікаторами, що поступово набувають узуального характеру і виступають конкурентно спроможними щодо форм множини / однини.

References.

Література

Алтицева 2003: Алтицева, Л.Ю. Функціонально-семантичні параметри іменників з неповною числовою парадигмою : автореф. … канд. філол. наук [Текст] / Л. Ю. Алтицева / Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. – К., 2003. – 20 с.

Вихованець, Городенська 2004: Вихованець, І., Городенська, К. Теоретична морфологія української мови : Академ. граматика укр. мови [Текст] / І. Вихованець, К. Городенська; За ред. І. Вихованця. – К. : Університетське видавництво «Пульсари», 2004. – 400 с.

Етимологічний 1985: Етимологічний словник української мови [Текст]. – Т. 1. – К. : Наукова думка, 1982. – 632 с. ; Т. 2. – К. : Наукова думка, 1985. – 571 с.

Загнітко 2011: Загнітко, А. Теоретична граматика української мови [Текст] / А. Загнітко. – Донецьк : ВКФ «БАО», 2011. – 992 с.

Колесов 2011: Колесов, В.В. Идеация и русская ментальность [Текст] // Знак – свідомість – знання : [зб. наук. пр. / голов. ред. В. І. Теркулов]. – Горлівка : Вид-во ГДПІІМ, 2011. – Вип. 1. – С. 7-13.

Ляшевская 2004: Ляшевская, О.Н. Семантика русского числа [Текст] / О. Н. Ляшевская. – М. : Языки славянской культуры, 2004. – 400 с.

Ляшкевич 1985: Ляшкевич, А.И. Именные сочетания со значеним количества [Текст] / А. И. Ляшкевич. – Мн. : Вышэйшая школа, 1985.

Перцов 2001: Перцов, Н.В. Инварианты в русском словоизменении [Текст] / Н. В. Перцов. – М. : Языки славянской культуры, 2001. – 212 с.

Пешковский 1956: Пешковский, А.М. Русский синтаксис в научном освещении [Текст]. – Изд. 7-е / А. М. Пешковский. – М. : Учпедгиз, 1956. – 511 с.

Пете 1981: Пете, И. Семантические типы количественных отношений [Текст] / И. Пете // Die Welt der Slaven. – Jg. XXVI. – H. 2. – 1981. – S. 338-345.

Пивоварова 2009: Пивоварова, С.В. Лексикализация форм множественного числа имен существительных в современном русском языке : в аспекте анализа их концептных значений : дис. … канд.. филол.. наук [Текст] / С. В. Пивоварова. – Бийск, 2009. – 229 с.

Плунгян 2003: Плунгян, В.А. Общая морфология. Введение в проблематику [Текст] / В. А. Плунгян. – М. : Едиториал УРСС, 2003. – 384 с. (Новый лингвистический учебник).

Плунгян 1995: Плунгян, В.А. Семантические типы предметных имен : грамматика, лексика и когнитивная интерпретация [Текст] / В. А. Плунгян, Е. В. Рахилина / А. С. Нариньяни (ред.) // Диалог ’95 : Труды международного семинара по компьютерной лингвистике и ее приложениям. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1995. – С. 252-258.

Потебня 1888: Потебня, А.А. Значения множественного числа в русском языке [Текст] / А. А. Потебня. – Воронеж, 1888. – 167 с.

Рахилина 2009: Рахилина, Е.В. Семантика лексической множественности в русском языке [Текст] / Е. В. Рахилина, Ли Су-Хён // Вопросы языкознания. – 2009. – № 4. – С. 13-40.

Ревзин 1969: Ревзин, И.И. Так называемое «немаркированное множественное число» в современном русском языке [Текст] / И. И. Ревзин // Вопросы языкознания. – 1969. – № 3. – С. 102-109.

Тихонов 1971: Тихонов, М.Ю. Лексико-фразеологическая микросистема ‘много’ в современном русском языке : дис. … канд. филол. наук [Текст] / М. Ю. Тихонов. – Самарканд, 1971. – 256 с.

Gawelko 1985: Gawelko, M. Semantyczne aspekty pluralizacji w języku franzuskim i polskim [Text] // Języki obce w szkole. – 1985. – № 29. – S. 195-200.

Установлены основные / неосновные функции форм числа существительных, охарактеризированы закономерности расширения функционального диапазона форм множественного числа, обусловленных особенностями идентификации данных форм и одномоментной реализации такими формами тенденций идеации → ментализации → идентификации. Обнаружен более широкий диапазон форм множественного числа вследствие поглощения ими препозитивных форм двойственного, тройственного числа и их функций.

Ключевые слова: морфологическая категория, единственное число, множественное число, идеация, ментализация, идентификация.

The basic / non-basic functions of substantive number forms have been set, the patterns of expansion of the functional range of plurals have been characterized, due to the identificative peculiarities of these forms and some one-stage implementation with such types of tendency of ideation → mentalization → identification. A wider range of plurals through they absorb the prepositive forms of dual, trial number and their functions has been revealed.

Keywords: morphological category, singular, plural, ideation, mentalization, identification.

Надійшла до редакції 17 листопада 2011 року.

© The Editorial Council and Editorial Board of Linguistic Studies Linguistic Studies

Volume 26, 2013, pp. 12-17

Functional Categorical Number of Nouns: Typology and Parameters

Anatoliy Zahnitko

Article first published online: March 20, 2013