«Горять свічки в людських долонях…»

Чудові моменти… вони є у спогадах кожного з нас. Було б їх більше! Та, на превеликий жаль, наші спогади не такі безхмарні. Є в них і прикрі моменти та ситуації, яких хотілося б, щоб ніколи не було…

Пам'ять – це нескінченна книга, в якій записано все: і  життя людини, і життя країни.

Тож сьогодні ми з вами поговоримо про одну зі сторінок пам’яті нашого народу.

Чи відомі вам слова «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього»? Адже наше минуле, історія нашого народу — це невичерпна криниця духу, мудрості, перемог і страждань. Кожен народ має її, свою власну — глибоку і прозору або замулену й прикидану, але має ту, яку створив. Нашу намагались і замулити, і прикидати. Однак ніколи, ні в які часи не перевелись українці, які, припавши вустами до своєї криниці історії, не відчували б її могутньої цілющої живильності.

Багато сторінок вписано в історію нашої країни кривавими і чорними кольорами. Тоді чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному сні. Саме таким видався 1933 рік.

Україну називали житницею, а в 1932 році ще й погодні умови склалися сприятливі, і хліб вродив. І як завжди, його не полінувалися зібрати. Українці — люди працьовиті.

Чому ж тоді люди вмирали від голоду? І чому 1932-1933 рр. залишились в історії назавжди не як роки голоду, а як голодомор?

Голодомор – масовий штучно організований голод, влаштований комуністичним режимом шляхом насильного вилучення продовольчих запасів в селян, яке поєднувалось із широкими репресіями проти різних верств населення. Голодом було знищено мільйони людських життів.

Складовими політики Голодомору  були:

-        Насильне вилучення всіх продовольчих припасів

-        Голодомор в Україні тривав 17 місяців – з квітня 1932 року до листопада 1933 року. За різними даними, загинуло від 4 до 7 млн людей, хоча деякі історики вказують про 10-11 млн загиблих.

-        Липень 1932 р. – влада ухвалила завідомо нереальні до виконання плани хлібозаготівель;

-        Серпень 1932 р. – прийнято закон ”Про п’ять колосків”, за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях; Тоді Сталін підписав закон, який передбачав мінімум 10 років в'язниці, максимум – розстріл, за крадіжку з колгоспів - навіть кілька зібраних без дозволу колосків приводили до розстрілу.

Багато хто, виживав, поїдаючи мертвих тварин: котів, собак, птахів, щурів, навіть деяких жуків. Крім цього, люди харчувалися рослинами: кропива, листя деяких дерев і навіть їх кора. Були зареєстровані досить часті випадки канібалізму.

-        Листопад 1932 р. – запроваджено натуральні штрафи, що означало вилучення всіх харчів у селян;

-        У документах Політбюро ЦК КП(б)У збереглося свідчення про те, як восени 1932 року організовувалися з України так звані «зелені ешелони» для забезпечення промислових центрів Росії продуктами харчування до жовтневих свят. З України вивозили вже не тільки посівіний матеріал, але й, навіть, квашені огірки, капусту та помідори, напевно залишаючи людей приреченими на голодну смерть.

-        Грудень 1932 р. – примусово вивезено із колгоспів усі фонди, в тому числі і насіннєві.

-        Блокада мешканців окремих територій та всієї України:

-        Листопад 1932 р. – в Україні запроваджується система голодних гетто – ”чорних дощок”. Занесення на 2 «чорні дошки» колгоспів, сіл і цілих районів означало їх повну ізоляцію, вилучення всього продовольства, заборону ввезення, будь-яких товарів та інші жорстокі репресії, що було рівнозначним смертному вироку їх мешканцям. Всього на ”чорну дошку” було занесено до третини сіл України;

-        Січень 1933 р. – забороняється виїзд за межі України. Відповідно до директиви Сталіна території УСРР і Кубані, в той час переважно заселеної українцями, були оточені збройними законами для блокування виїзду селян ”за хлібом” в інші регіони. Таких заходів більше ніде і ніколи не застосовувалося в СРСР.

-        Навесні 1933 року, кажуть історики, в Україні помирало 17 людей щохвилини, 1 000 людей щогодини і майже 25 000 людей щодня.

-        Найбільш постраждали від голоду колишні Харківська і Київська області (теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська). На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів.

Отже, ви вже знаєте, що 1932-1933 роках в Україні був страшний штучно творений голод, під час якого померли мільйони українців. Чого так і називають – Голодомор.

Ми - українці і це звучить гордо. Ми - велика родина, яка разом зуміла вистояти страшне і лихоліття, голоду, війни, розрухи. Ми зуміли відродитись, воскреснути, і створити нову, незалежну державу. І, на превеликий жаль, навіть саме зараз, у ці дні, цього року українцям вкотре доводиться боротися за себе, за свою історію, за свою незалежність. Ми віримо в перемогу! Ми віримо в наших захисників! Ми віримо в Україну! Ми переможемо! Так тому й бути!

Щороку в четверту суботу листопада вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932 - 1933 і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. У 2023-му пам’ятна дата припадає на 25 листопада.

25 листопада, о 16:00, долучіться до Загальнонаціональної хвилини мовчання та до акції «Запали свічку»