Домашнє завдання: вивчити § 30 с. 229-235 відповісти на питання с.234-235 виконати завдання у контурній карті с.

Поурочний план

Джерело https://history.vn.ua/lesson/8klas/46.html

Тема. Лівобережна та Слобідська Україна. Ліквідація Гетьманщини.

Мета: скласти уявлення про останнього гетьмана К. Розумовського та його політику; визначити причини і з’ясувати процес ліквідації гетьманства і решток автономії Гетьманщини та Слобідської України; розвивати в учнів інтерес до історії; виховувати повагу до історичного минулого своєї Батьківщини.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал.

Основні поняття й терміни: Генеральний або Рум’янцевський опис, Друга Малоросійська колегія.

Основні дати: 1750—1764 рр. — гетьманство К. Розумовського. Відновлення й остаточна ліквідація гетьманства в Україні; 1764—1786 рр. — Друга Малоросійська колегія; 1765 р. —ліквідація козацького устрою на Слобожанщині; 1765—1767 pp. — Генеральний або Рум’янцевський опис; 1782—1786 pp. — скасування царським урядом усіх адміністративних і судових установ Гетьманщини. Ліквідація української автономії; 1783 р. — указ Катерини II про закріпачення селян.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

II. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Актуалізація знань учнів

1) Яку політику проводила Росія щодо Лівобережної Гетьманщини в першій половині XVIII ст.?

2) Назвіть найбільші виступи проти російського панування на Лівобережжі та Слобожанщині в першій половині XVIII ст.

1. Відновлення гетьманства 1750 р.

Розповідь учителя

По смерті гетьмана Д. Апостола в 1734 р. було заборонено вибори нового гетьмана України, а вся влада в Гетьманщині була передана «Правлінню гетьманського уряду», який всіляко обмежував і утискав права козаків. Серед населення Гетьманщини зріло невдоволення.

Сподівання на покращення становища були пов’язані зі сходженням на імператорський престол доньки Петра І Єлизавети Петрівни у листопаді 1741 р. в результаті палацового перевороту. Такі сподівання базувалися на тому, що серед оточення імператриці було чимало українців, а Олексій Розумовський був її фаворитом.

Уже скоро сподівання стали справджуватися. Зміни, що торкнулися Гетьманщини, Слобідської України були зумовлені не лише особливими відносинами імператриці зі своїми наближеними. До цього штовхали як зовнішні обставини (загроза війн з Османською імперією, Пруссією, а українські землі були значним джерелом людських і матеріальних ресурсів), так і нагнітанням соціальної напруги.

Уже 1742 р. було відновлено київську метрополію. Наступного року скасовуються нововведення в Слобідській Україні.

Під час перебування імператриці в Києві (1744 р.) старшина звернулась до неї з проханням дозволити обрати гетьмана. Імператриця не заперечувала, проте конкретних обіцянок не давала. У травні 1747 р. з’явилось відповідне розпорядження, згідно з яким у березні 1750 р. в Глухові розширена Старшинська рада обрала гетьманом брата Олексія Розумовського Кирила (1728—1803).

Постать в історії

Олексій Розумовський походив із родини козака Григорія Розума з Чернігівщини. Дитинство і юність його минали на хуторі Лемеші. Він займався звичними для сільського юнака справами. Маючи чудовий голос і музичний слух, час від часу співав у церковому хорі сусіднього села. Улітку 1731 р. до цих міст завітав полковник Федір Вишневський, який мав набрати хлопчиків для придворного хору імператриці Анни. Зачарований співом Олексія, полковник забрав 22-річного козака до Петербурга. Там сталося несподіване: у вродливого юнака закохалась донька Петра І Єлизавета. Звичайно, про офіційний шлюб між ними не могло бути й мови. Є свідчення, що імператриця й Олексій, який вже став Розумовським, восени 1742 р. взяли таємний шлюб, повінчавшись в одній із церков.

Олексій прийняв найактивнішу участь в організації перевороту, у результаті якого на престол зійшла Єлизавета. Здобувши владу, імператриця не забула про О. Розумовського. Своїм указом вона надала йому чин генерал - поручика, обер-єгермейстером імператорського двору, нагородила орденом Андрія Первозванного, призначила управителем усіх своїх маетностей. Через деякий час було присвоєно титул графа Римського, а згодом — Російської імперії.

За часів Олексія Розумовського при імператорському дворі було все модне українське: при дворі грали бандуристи, на бенкетах подавались українські страви. Дедалі більше українців стали призначати на різні адміністративні посади. Не забув Олексій про свого брата. Кирила узяв до себе, допоміг здобути освіту — спочатку в Петербурзі, а згодом у Німеччині, Італії, Франції. У 17 років Кирило став графом Російської імперії. У 1746 р. він повернувся із-за кордону і був призначеним президентом Петербурської академії наук. Цього ж року він одружився з родичкою Єлизавети графинею Катериною Наришкіною. Далі молодому хлопцеві судилося стати останнім гетьманом України.

2. Гетьманство К. Розумовського.

Самостійна робота за підручником

Випишіть основні заходи, здійснені гетьманом К. Розумовським.

Додатковий матеріал

Ставши гетьманом, К. Розумовський домігся підпорядкування собі Запорожжя, а згодом Києва. Отримав право самостійно призначати полковників та роздавати землі. Відновив традицію скликання Старшинських рад (з’їздів), які набрали значення станово-представницького органу. Почалося відновлення Батурина, який знову став гетьманською резиденцією.

Незважаючи на те, що гетьман та його брат мали значний вплив при петербурзькому дворі, такі дії викликали занепокоєння. У 1754 р. з’явилась ціла низка указів, що обмежували владу гетьмана. До К. Розумовського було приставлено радника, заборонено самостійно призначати полковників. Відтепер гетьман міг лише пропонувати кандидатуру. Гетьман був зобов’язаний постійно звітувати про прибутки й видатки Скарбу, скасувати кордони між Україною та Росією, мито на ввезення російських товарів, державні митниці, що давали гетьманському уряду 50 тис. крб щороку. У відповідь на клопотання відновити самостійні зовнішньополітичні відносини Гетьманщини Розумовський отримав категоричну відмову.

Ці обмеження не зупинили реформаторської діяльності гетьмана. Протягом 1760—1763 pp. була здійснена судова реформа, що започаткувала розмежування влади на виконавчу і судову. Вищою судовою інстанцією став Генеральний суд, у складі якого, окрім двох генеральних суддів, перебували виборні особи (по одній від полку). У свою чергу, полки (їх налічувалося 10) поділялися на два судові повіти, у яких створювалися земський (для розгляду цивільних справ) і підкоморський (для розгляду межових справ) суди; у кожному полку створювався також городський (для розгляду кримінальних справ) суд, на чолі якого стояв полковник. Судді обиралися старшиною. Скасовувалися судові функції Генеральної військової канцелярії. Таким чином Гетьманщина мала перетворитися з військової на світську державу. Поряд зі змінами в судочинстві продовжувалася робота із систематизації законів Гетьманщини, що розпочалась ще за Апостола. Але завершити цю справу останній гетьман не встиг.

К. Розумовський здійснив перетворення в армії та освіті. Так, усі козаки відтепер мали однакове озброєння (рушниця, шабля, спис) та уніформу — синій мундир із червоним коміром, білі штани й різнокольорові шапки. Запроваджувалася муштра. Упорядковувалася і вдосконалювалася артилерія. В усіх полках відкривалися школи для навчання козацьких дітей. Гетьман також мав намір відкрити університети в Києві та Батурині. Першим університетом стала оновлена Києво-Могилянська академія.

Тим часом у Петербурзі відбулись кардинальні зміни, які мали безпосередній вплив на подальшу долю України.

Творче завдання

Чи могла Україна вибороти незалежність за правління К. Розумовського? Відповідь обґрунтуйте.

3. Остаточна ліквідація гетьманства. Діяльність П. Рум’янцева на Лівобережній Україні.

Розповідь учителя

У 1761 р. померла імператриця Єлизавета Петрівна. На престол зійшов Петро III. Пробувши імператором усього декілька місяців, він устиг роздратувати всіх своєю політикою. Проти нього склалася змова, у результаті якої його було усунуто від влади і вбито. Імператрицею була проголошена його дружина Катерина II. К. Розумовський прийняв найактивнішу участь у заколоті, та це не вплинуло на прагнення нової імператриці ліквідувати автономію Гетьманщини. Формальним приводом для скасування Гетьманщини стали дві чолобитні до імператриці, надіслані 1763 р. гетьманом К. Розумовським і представниками козацької старшини. У них ішлося про відновлення давніх прав України (самостійні судову і фінансову системи, землі, втрачені з 60-х pp. XVII ст. тощо) та офіційне визнання спадковості гетьманської посади за нащадками роду Розумовських.

У Петербурзі це було розцінено як прагнення відділитись від Росії. Розлючена Катерина II була готова віддати гетьмана під суд. Урешті-решт вона запропонувала йому добровільно зректися гетьманства. Кирило Розумовський змушений був це зробити. Як компенсацію він отримав високий чин генерал-фельдмаршала й цілу низку нових маетностей. 10 листопада 1764 р. вийшов царський указ про ліквідацію гетьманської влади в Україні. У наступні роки К. Розумовський жив у російській столиці або за кордоном. Тільки в 1794 р. він повернувся до Батурина, де й помер у 1803 р. (похований у Воскресенській церкві).

Для управління землями колишньої Гетьманщини була створена Друга Малоросійська колегія, яку очолив її президент, генерал-губернатор, видатний полководець П. Рум’янцев. Колегія складалася з чотирьох російських чиновників і чотирьох генеральних старшин. Основне завдання колегії полягало в ліквідації українських державних інституцій та утворення натомість російських. Протягом 1765—1768 pp. Колегія підпорядкувала собі всі центральні установи Гетьманщини. У геральдичних зображеннях запроваджувався двоголовий орел — герб Російської імперії. Козацька Україна втратила свої центральні органи управління. У той же час для охорони народних прав П. Румянцев запровадив посади присяжних адвокатів при Колегії і Генеральному Суді.

У секретній інструкції щодо управління краєм Катерина II наполегливо рекомендувала знищити всі залишки української автономії, закріпачити селян, здійснювати пильний нагляд за розвитком економіки, усіляко збільшувати збір податків. Для успішного виконання цих завдань Рум’янцеву було рекомендовано діяти дуже обережно, «аби не викликати ненависті до росіян», «уміло вивертатися» та водночас «мати і вовчі зуби, і лисячий хвіст». Зокрема, він мав переконувати українських селян, що погіршення іхнього становища є наслідком відсталості «малоросійських звичаїв». Щодо козацької старшини Рум’янцеву було рекомендовано вживати випробуваний і надійний метод батога і пряника — жорстоко карати за будь-які прояви відновити Гетьманщину і водночас приваблювати українську старшину урядовими посадами і маєтками. Імператриця ставила завдання «старатися викоренити серед українців фальшивий погляд на себе як на народ, цілком відмінний від москалів».

Рум’янцев завзято взявся до виконання цих інструкцій. Першим практичним кроком нового генерал-губернатора було проведення в 1765—1767 pp. загальної ревізії земельної власності (Генеральний або Рум’янцевський опис). Було переглянуто й упорядковано податки. Замінено натуральні повинності грошовим податком, сума якого сягнула 250 тис. крб на рік (у 1780 р. вона складала вже 2 млн крб).

Антиукраїнську діяльність Рум’янцева припинила чергова російсько-турецька війна 1768—1774 pp.

Певна річ, українці не могли не усвідомлювати того, що відбувається ліквідація автономії. Тому під час виборів у 1767 р. депутатів до Комісії для укладання нового збірника законів Російської імперії (попередній був укладений у 1649 р.) та її роботи депутати від козацької старшини, шляхти, духівництва, козаків і міщан зажадали поновити чинність україно-російського договору 1654 р., відновити гетьманську владу тощо. Серед тих, хто відстоював права України, виділявся лубенський депутат Григорій Полетика. Але комісія, не зумівши виробити якогось реального документа, у 1774р. була розпущена, а імператриця остаточно перебрала на себе видання законів імперії.

4. Скасування козацького устрою на Слобожанщині. Ліквідація решток автономного устрою Гетьманщини.

Самостійна робота за підручником

Скласти хронологічну таблицю заходів російської влади з ліквідації решток козацького устрою в Україні.

Додатковий матеріал

Скасування гетьманської влади на Лівобережжі дало поштовх до змін устрою Слобожанщини. У серпні 1765 р. Катерина II видала указ про скасування полкового устрою й створення Слобідсько-Української губернії. Замість п’яти козацьких полків було сформовано п’ять гусарських. Місцеві козаки були позбавлені прав і привілеїв і перетворювалися на «військових обивателів». У 1780 р. замість Слобідсько-Української губернії утворюється Харківське намісництво.

У вересні 1781 р. був скасований полковий адміністративно-територіальний поділ і Гетьманщина, яка перетворюється на Малоросійське генерал-губернаторство в складі трьох губерній (намісництв) — Київської, Чернігівської й Новгород-Сіверської. У губернських центрах і повітових містах створюються російські адміністративні та судові установи.

Поряд з адміністративно-територіальними змінами царський уряд переймався проблемою втечі українських селян. У травні 1783 р. було прийнято указ про остаточне прикріплення селян до місць їхнього проживання. Цим самим було узаконене кріпосне право на Лівобережжі та Слобожанщині.

9 липня 1783 р. дійшла черга й до українських Збройних сил: замість десяти козацьких і трьох компанійських полків формуються десять кінних карабінерських полків російської армії. Термін служби складав шість років.

Козацька старшина отримувала російські офіцерські звання, а козаки перетворювалися на державних селян.

У 1783—1785 pp. українське населення було зрівняно у правах із російським. За указом Катерини II козацька старшина зрівнювалася у правах із російським дворянством.

Таким чином на початок 80-х pp. XVIII ст. було остаточно ліквідовано Українську козацьку державу. Українські прапори, гармати, печатки вивозилися до Петербурга. Її адміністративно-територіальний устрій, судова система, соціальний склад в основному був уніфікований із рештою регіонів Російської імперії. В історії України починається новий період — період становлення нової національної ідеї розгортання боротьби за відновлення Української держави.

III . ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бесіда за запитаннями

1) Коли востаннє було відновлено гетьманство в Україні? Хто був останнім гетьманом?

2) Що спричинило відновлення гетьманства в 1750 p.?

3) Перелічіть реформи, здійснені гетьманом К. Розумовським.

4) Чим було зумовлено стримування реформаторської активності останнього гетьмана?

5) Хто очолював Другу Малоросійську колегію? Які заходи були здійснені цією установою?

6) Коли був ліквідований автономний статус Слобожанщини?

7) Як відбувалася ліквідація решток української автономії в 60— 80-ті pp. XVIII ст.?

8) Чим обернулося українському народу ліквідація автономії Гетьманщини і Слобожанщини?

9) Яке історичне значення Української козацької держави — Гетьманщини?

IV. ПІДСУМКИ УРОКУ

На роки гетьманування К. Розумовського (1750—1764 рр.) припадає останній період існування Гетьманщини у складі Російської імперії.

Незважаючи на бурхливу діяльність гетьмана, спрямовану на зміцнення автономного устрою, у 1764 р. імператриця Катерина II скасовує гетьманство, а протягом наступних 20 років, діячи обережно, щоб не викликати заворушення, вона ліквідувала автономію Гетьманщини, Слобідської України, а також знищила Запорозьку Січ.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати § 29 підручника.