43 Особистість і діяльність Александра Великого за історичними джерелами
Домашнє завдання" повторити § 39 с. 179-183 ? - с183 кк 10
Тема: Практичне заняття. Що можна дізнатись про особистість Александра Великого за історичними джерелами
Мета: На основі раніше отриманих знань і опорних умінь у новій навчальній ситуації учні самостійно вирішують проблемно-пізнавальні завдання, публічно представляють результати індивідуальної та колективної творчої діяльності, освоюють складніші способи вивчення історичного минулого. Формувати та розвивати в учнів дослідницькі уміння, навички пошуково - дослідницької роботи (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення; сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту. Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дітей, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.
Обладнання: Всесвітня історія. Історія України: підруч. для 6 класу загальноосвітніх навчальних закладів/ О.І. Пометун, П.В.Мороз, Ю.Б. Малієнко.-К.: Видавничий дім «Освіта», 2014 - 256 с., наочність.
Тип уроку: урок практичного застосування знань, навичок і умінь.
Основні поняття: Еллінізм
Очікувані результати
Після цього уроку учні зможуть:
- називати дати Східного походу Александра Великого;
- показувати на карті кордони держави Александра Великого;
- характеризувати діяльність Александра;
- застосовувати та пояснювати на прикладах поняття: «еллінізм;
Хід уроку
І. Організаційний момент
Повідомлення теми та мети уроку.
ІІ. Актуалізація опорних знань
Історична розминка
Учні мають закінчити запропоновані речення.
• Батько історії — ... (Геродот).
• Демократія — ... (влада народу).
• Олігархія — ... (влада декількох).
• Аристократія — ... (влада кращих).
• Агора — ... (місце проведення народних зборів).
• Акрополь — ... (верхнє місто).
• Місто‑держава у Давній Греції — ... (поліс).
• Пелопоннеська війна — ... (війна між Афінами та Спартою).
• Оратор — ... (людина, що вміє красиво і переконливо говорити).
• «Філіппіки» — ... (промови Демосфена, спрямовані проти Філіппа II).
• «Македонська фаланга» — ... (побудова війська в армії Філіппа II).
• Столиця Македонії — ... (Пелла).
• Значення імені «Александр» — ... («захисник людей»).
• Про що мріяв Александр Македонський? (Завоювати увесь світ)
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
Після загибелі Філіппа II престол посів двадцятирічний Александр. Пізніше його назвуть Великим. Чим молодий правитель заслужив таке прізвисько?
Тільки-но Александр посів батьківське місце, грецькі міста забунтували. Їхні жителі сподівалися, що молодий цар не зможе впоратися з повсталими, та вони жорстоко помилилися. Александр нещадно розправився з бунтівниками. Потім він знайшов привід для війни з персами, обвинувативши їх у вбивстві батька. Багато греків і македонян підтримали Александра, бажаючи заволодіти багатствами перських царів.
Дисципліноване, прекрасно озброєне, добре навчене, підсилене досвідченими грецькими воїнами військо беззаперечно корилося залізній волі Александра. Воїни поважали свого командира, тому що він повністю розділяв із ними весь тягар похідного життя, нехтуючи всіма зручностями. Цар відмовився від громіздкого обозу, що зробило армію дуже рухливою. Александр не взяв із собою великих запасів їжі й одягу: він був переконаний, що все необхідне вони знайдуть у переможеного супротивника.
ІV. Вивчення нового матеріалу
Робота в малих групах.
Теми репортажів
1. Битва на р. Гранік.
2. Битва при Іссі.
3. Битва при Ґавґамелах.
4. Читаючи один за одним наведені фрагменти з творів давніх авторів, визначайте, які риси характеру Александра ви помітили, і запишіть його характеристику.
З «Порівняльних життєписів» Плутарха
Одного разу привели Філіппу коня Букефала..., але кінь виявився неприборканим і непридатним для їзди. Розгніваний Філіпп звелів забрати Букефала як коня дикого й необ’їждженого. Тоді Александр сказав: «Якого чудового коня втрачають люди, котрі через своє боягузтво не можуть його приборкати!»
Александр миттю підбіг до коня, схопив його за вуздечку. Деякий час Александр біг поряд із конем і гладив його рукою, а коли побачив, що той перестав боятися, скочив на коня і впевнено сів. Помітивши, що кінь заспокоївся,
Александр попустив віжки й помчав уперед.
Ще хлопчиком Александр виявляв велику стриманість: хоч і мав він запальну й непогамовну вдачу... Не ганявся він за будь-якою славою й не шукав її абиде...
.. любов до медицини прищепив Александру не хто інший, як Аристотель. Бо Александр цікавився не тільки теорією цієї науки, а навіть, як можна зробити висновок з його листі в, допомагав хворим друзям, призначав їм різні способи лікування й харчування. Окрім того, він від природи любив літературу і багато читав. Він вважав і говорив, що читання «Іліади» — це засіб виховання в собі військової доблесті. Примірник видання, виправленого Аристотелем і відомий під назвою «Іліадав скринь ці», Александр... завади мав при собі і клав разом з кинджалом під подушку.
Він вирізнявся надзвичайною стриманістю в їжі. «Мій вихователь, — казав він, — готував так: на сніданок — нічний перехід, на обід — мізерний сніданок.
З «Порівняльних життєписів» Плутарха
...полководці Дарія зібрали велике військо і вишикували його біля переправи через річку Гранік... Більшість у війську Александра боялася як глибини річки, так і стрімкого берега на протилежному боці, на який треба було видиратися й одночасно битися... І сам першим кинувся в річку... Він вів військо на ворожі стріли і списи, на стрімкі скелі, вщерть заповнені піхотою й кіннотою ворога, через бурхливу річку, яка несла й топила коней і людей... Не зважаючи ні на що, Александр ціною неймовірних зусиль досяг протилежного берега...
З «Історії Александра Македонського» Руфа Квинта Курція
Жителі міста Гордій показали Александру колісницю, дишло якої було зав'язане таким складним вузлом, що не можна було побачити, де він починається і де закінчується. Царю повідомили, що, за давнім передбаченням, володарем усієї Аз її стане той, хто розв'яже цей вузол. ІАлександра охопило пристрасне бажання виконати давнє передбачення.
Проте, це йому ніяк не вдавалося. Тоді він вихопив меч і зі словами: «Неважливо, у який спосіб він буде розв'язаний», розрубав вузол.
Після перемоги біля міста Ісса Александр захопив у полон матір, дружину й двох доньок перського царя Дарія III.
З «Порівняльних життєписів» Плутарха
Александр... послав до них... передати, що Дарій не загинув і їм нема чого боятися його, Александра, тому що війну за владу він веде тільки з Даріем, а в їх розпорядженні буде все те, чим вони користувалися за панування Дарія... Александр не позбавив сім’ю Дарія почестей, які вона мала раніше, не зменшив кількості слуг а засоби на їхнє утримання навіть збільшив...
З «Історичної бібліотеки» Діодора Сицилійського
Александр зі своїм військом відправився до Єгипту і мирним шляхом оволодів усіма містами цієї країни. Єгиптяни радісно прийняли Александра як визволителя від насилля персів, котрі нівечили їхні святині. Цар відвідав храм бога Амона, де жерці проголосили його сином великого Амона.
Тут Александр вирішив заснувати велике місто між озером і морем. Він назвав місто своїм ім’ям — Александріею. Місто стало таким великим, що багатьма вважалося першим у світі.
V. Закріплення знань учнів
Використовуючи набуті знання та застосовуючи пам’ятку, складіть історичний портрет Александра Македонського.
Як скласти історичний портрет Послідовно відповідайте на запитання:
1. Де і коли народилась ця людина?
2. Де і в яких умовах жила, виховувалася?
3. Які особисті якості та риси вдачі їй притаманні? Наведіть приклади.
4. Які основні справи її життя?
5. За що людство пам’ятає цю людину?
6. Висловте особисте ставлення до цього історичного діяча.
Перевірте засвоєне на уроці
- Чи сподобався Александр Македонський вам особисто?
- Яким намагалися показати Александра давні митці?
VІ. Домашнє завдання
1. Опрацювати матеріал § 39
І- група - Битва на річці Гранік
Вторгнення
В 334 році до н. е. зібрана царем Македонії Александром Великим армія переправилась на галерах через протоку Геллеспонт і висадилась на заході Малої Азії, тим самим розпочавши вторгнення на територію Персії. Вторгнення македонців виявилося для персів повною несподіванкою, адже після заключення в 386 до н. е. Антаклідового миру, який повертав Персії втрачені під час Греко-перських воєн території Малої Азії, греки не претендували на перські володіння.
На перській військовій раді пропозицію полководця-грека Мемнона, який перебував на службі царя Персії — заманити Александра углиб материка, знищуючи залишені області, і водночас розпочати бойові дії в Греції — було рішуче відкинуто. Малоазійські сатрапи не бажали, щоб ворог спустошував їхні володіння, через це вирішили дати Александру бій негайно. Перське військо вишикувало оборону при «воротах у Азію» — річки Гранік, щоб вступити в бій на переправі. З точки зору їхньої стратегії, це була дуже вигідна позиція, за якої кавалерія Александра не зможе атакувати, а фаланга безсумнівно розсіє ряди. Побачивши перську дислокацію, полководці Александра розгубилися. Їх лякала глибина річки, схили і крутизна протилежного берега, який потрібно було брати боєм. Невдала перша атака могла вирішити долю всієї битви, але не слухаючи застереження полководців, Александр першим кинувся в річку.
Хід битви
Ціною неймовірних зусиль македонська кіннота заволоділа протилежним берегом і одразу вступила в лютий бій. Люди Александра одразу перегрупувалися. Вирізнялась відома македонська дисципліна. Перси поневолі відтіснялись, даючи Александру час зібрати і вишикувати армію. В ході бою македонський лідер декілька разів був на волосині від загибелі. Грізного воїна в неперевершених латах було видно здалеку. За переказами, Александра врятували міцний шолом, який витримав удар ворожого списа, і особистий охоронець, що вчасно підоспів на допомогу. Завдяки декільком обманним маневрам Александру вдалося досягнути переваги в ході бою. Поки кіннота билася проти кавалерії супротивника, македонська фаланга переправилася через річку і ринулась в бій з піхотою. Потіснені фалангою в центрі, перси відступили, залишивши фланги без підтримки. Після недовгого супротиву армія Дарія в паніці відступила.
Цар без страху і докору
Після втечі з поля бою перської армії один загін і не виказував супротиву, і не відступав. Це були найманці-греки, готові здатися за умови, що Александр пообіцяє їм помилування. Однак, кавалерія царя оточила найманців, щоб ніхто не прорвався, і розгніваний полководець першим кинувся на зрадників. Вони були порубані. Ця сутичка призвела до найбільших втрат серед македонців, оскільки битись довелось з людьми, які стояли на смерть. Тих греків, що залишилися живими, Александр закував в кайдани і відправив в рабство в Македонію. Він пояснив, що найманці нанесли образу еллінам, б'ючись на стороні варварів. Небезпечному супротивнику - полководцю Мемнону дивом вдалося вислизнути. Битва на річці Граник закінчилась абсолютною перемогою македонського війська. Героїчна поведінка Александра стала прекрасним прикладом для його людей, які вручили йому після битви вінок за мужність. Втрати з обох сторін були порівняно невеликими: у македонців загинуло 85 вершників (з них 25 гетайрів) і 30 піхотинців, а у персів, не рахуючи винищених грецьких найманців, біля тисячі воїнів. Александр наказав скульпторам виготовити бронзові статуї загиблих бойових товаришів і встановити їх в царському палаці в Македонії.
Після поразки перських сатрапів Лідія (велика область в центрі Малої Азії) і Фрігія на Геллеспонті (на північному заході Малої Азії) підкорилися Александру. Міста уздовж узбережжя Егейського моря одне за одним стали відпадати від персів. Опір македонцям надали тільки приморські міста Мілет і Галікарнас, де розгорнулися чергові битви Александра Великого.
ІІ- група - Битва при Іссі
Битва при Іссі — битва 5 листопада 333 до н. е. між македонської армією Александра Великого і перським військом царя Дарія ІІІ при місті Ісс в Кілікії, Мала Азія.
Александр, рухаючись вздовж узбережжя, долав вузькі проходи в горах. Дарій чекав македонців на широкій рівнині біля містечка Сохи. Проте Александр не поспішав вийти на рівнину, де перси змогли б використовувати свою чисельну перевагу. Тоді Дарій, не маючи можливості тримати величезне військо в одному місці тривалий час, кинувся за Александром. Захопивши містечко Ісс (сучасний Іскендерун в Туреччині), напередодні залишений Александром, перське військо опинилося в тилу македонців. Александр розгорнув армію і повернувся назад. Армії зустрілися на березі Ісської затоки, в долині невеличкої річечки Пінар. Одночасно долину стискували Аманські гори, а прибережна смуга, де розгорнулася битва, була шириною всього 2,5 км.
Сили супротивників
Згідно з Каллісфеном, Діодором та Птолемеєм Сотером з урахуванням підкріплень і залишених гарнізонів Александр до моменту битви міг мати близько 35 тисяч піхоти і 5000 кінноти. В центрі його побудови перебували полки фаланги (9 000 македонців і близько 10 тисяч греків) глибиною у 8 воїнів.
На правому фланзі під своїм командуванням Александр зосередив кінноту гетайрів під командуванням Філоти (близько 2 тисяч) і корпус щитоносців під командуванням Ніканора (близько 3 тисяч), а також легку кавалерію, критських лучників і піхоту з варварів (загалом близько 2 тисяч). Лівий фланг очолив Парменіон. На лівому фланзі Александр поставив фессалійскую важку кінноту (близько 1 800 воїнів) і кінноту грецьких союзників (близько 600), за ними піхотні загони фракійців та іллірійців (7-10 тисяч).
Сили персів достеменно невідомі. Грецькі джерела повторюють неймовірну цифру в 250—600 тисяч, з яких 30 тисяч тільки грецьких найманців-гоплітів. Сучасні історики схиляються до оцінки перського війська в 100 тисяч, однак на досить хитких підставах. Число грецьких гоплітів оцінюється в 10-12 тисяч. Перський цар Дарій ІІІ поставив у центрі проти македонської фаланги своїх грецьких гоплітів, по обох флангах від греків розташував панцирну персидську піхоту, заповнивши нею смугу вздовж річки від моря до гір. Важкоозброєну кінноту під командуванням Набарзана Дарій направив на свій правий фланг, ближній до моря, де був деякий простір для маневрів кавалерії. Кінні загони персів розташовувалися також по всій лінії фронту і біля самого Дарія, чия колісниця займала місце в центрі бойової побудови.
Хід битви
Хід битви при Іссі описаний у Діодора, Курція і найбільш докладно у Арріана. Військо Дарія стояло нерухомо на березі річки Пінар, не глибоко, невисокому, але обривистому. В окремих місцях, де берег здавався пологим, перси влаштували загородження. Александр підвів свою армію в повному бойовому порядку на відстань польоту стріли, потім кинувся в атаку на чолі кінноти на лівий фланг персів, де тримали оборону персидська піхота й кінні загони перських вельмож. Гетайри увійшли, як ніж, у варварський лад; піші перси одразу ж почали тікати, оголюючи фронт.
У центрі македонська фаланга форсувала неглибокий Пінар і зіткнулася з найбоєздатнішою частиною перської армії, грецькими гоплітами-найманцями. Гопліти намагалися скинути фалангітів з берега, батальйони фаланги вперто вгризалися вперед. Загони гоплітів вклинилися в розриви між македонськими підрозділами; цьому сприяло те, що правий фланг Александра вирвався вперед. На цій ділянці македонці зазнали найбільш важких втрат в битві. На лівому фланзі македонської армії, що прилягав до моря, перська важка кіннота, переправившись через Пінар, атакувала кавалерію македонців. Як і в центрі, персів тут супроводжував відносний успіх, фессалійська кіннота подалась назад, але знову контратакувала.
Александр, перекинувши персів, що стояли перед ним, повернув ескадрони і вдарив у фланг грецьким гоплітам. Ті змушені були відступити у відносному порядку, побачивши, що почалася втеча персів і не чекаючи підтримки. З розвалом всього лівого крила перського війська цар Дарій вирішив покинути поле бою, тим більше, що Александр наблизився до його колісниці, винищуючи особисту охорону. Як образно пише Діодор:
[Македонці] навалили купу тіл [персів] висотою до колісниці [перського царя].
На очах Дарія гинули його сподвижники і родичі, не в силах зупинити поступальний порив Александра з гетайрами, спрямований на персону Дарія. У сутичці Александр був легко поранений в стегно мечем. Після втечі перського царя почалася повальна панічна втечу всього війська персів, в якому воно постраждало від тисняви, й переслідували македонців сильніше, ніж безпосередньо у бою. Велика частина перського війська, покликаного з підвладних народів, тікала, так і не вступивши в бій із супротивником.
Підсумки битви
У битві при Іссі македонці втратили 150 вершників і 300 піхотинців. Втрати персів греки обчислювали у більш ніж 100 тисяч воїнів, проте із зіставлення цифр з протилежних сторін відомо, що переможці перебільшували втрати переможених у 5-20 разів. Очевидці просто відзначали, що все поле бою було усіяне тілами персів, а через невеликі міжгір'я перебиралися по трупах, як по містках.
Дарію після втечі вдалося зібрати лише 4 тисячі воїнів, з якими він перетнув Євфрат на шляху до центральних областей Азії. Александр не переслідував його. Грецькі найманці-гопліти в кількості 8 тисяч організовано відійшли в гори, після чого переправилися на Кіпр. Багатьом з перського війська вдалося врятуватися, бо солдати Александра кинулися грабувати багатий обоз. До рук самого Александра потрапили мати, дружина і діти Дарія, а також багато золотого начиння і предметів розкоші, раніше небачених македонцями. Дружина Дарія пізніше померла в обозі македонської армії, а дочку Дарія Статіру Александр взяв у дружини після повернення з індійського походу. Значну частину здобичі македонці захопили також і в Дамаску, де перський цар залишив свій двір, перш ніж відправитися на нещасливу для нього битву.
Після перемоги при Іссі Александр підкорив все східне узбережжя Середземного моря, включаючи Фінікію, Палестину та Єгипет. Наступна велика битва із царем Дарієм відбулася при Гавгамелах за 2 роки в 331 до н. е.
ІІІ- група - Битва при Гавгамелах
Битва при Гавгамелах (Битва при Арбелах, 1 жовтня 331 до н. е.) — вирішальна битва між арміями Александра Македонського і перського царя Дарія III, після якої Перська імперія припинила своє існування.
У 331 до н. е. Александр, убезпечивши і зміцнивши тил, повів македонську армію в центр Перської імперії. Перський сатрап Мазей міг перешкодити македонцям переправитися через Євфрат, але замість цього відійшов. На іншій великій річці, Тигрі, перси також не зробили спроби затримати Александра. Можливо, Дарій бажав виманити Олександра на рівнину, зручну для дій великих мас кавалерії.
Після форсування Тигра Александр знайшов перське військо на чолі з Дарієм на рівнині за 75 км на північний захід від містечка Арбели (сучасне місто Ербіль в Іракському Курдистані), відомого своїми стародавніми культами. Арбели розташовувалися на перетині стратегічних доріг, тут було зручно збирати загони з різних кінців Перської держави. Розташування місця битви, іменоване античними авторами як Гавгамелах, точно не встановлено. Плутарх наводить версію тлумачення Гавгамели:
«Назва це на місцевому діалекті означає «Верблюжий дім», оскільки один із стародавніх царів, врятувавшись від ворогів на одногорбому верблюді, помістив його тут і призначив на його утримання доходи з декількох сіл. »
Арріан повідомляє, що Гавгамели — це велике селище, розташоване біля річки Бумела.
На відміну від інших битв античності день битви точно визначений завдяки запису в астрономічному щоденнику, який вели жерці у Вавилоні. 1 жовтня 331 до н. е. відбулась битва при Гавгамелах, що поклала кінець більш ніж 200-річній Перській державі, що розкинулася від Егейського моря на заході до Індії на сході.
Сили супротивників
Згідно з Арріаном, Александр мав 7 тис. кінноти і близько 40 тис. піхоти.
Юстин називає чисельність військ Дарія: 100 000 кінноти і 400 000 піхоти. Ймовірно, ці цифри підраховані на основі слів самого Дарія перед битвою, що він виставив десять своїх солдат проти кожного македонця. Арріан посилається на слух, що у Дарія було 40 000 кінноти і мільйон піхоти, а також цілком реальні 200 серпоносних колісниць і 15 слонів (слони у битві не брали участь і були захоплені македонцями). Діодор і Плутарх також повторюють слух про мільйонне військо персів. І лише Курцій наводить відносно помірні цифри: у персів 45 000 кінноти і 200 000 піхоти.
У центрі перського війська знаходився сам Дарій із загоном «родичів» (знатні вершники) і особистою гвардією з персів-одноплемінників, грецькі найманці-гопліти, за ними стояли легкоозброєні загони інших народів і інди з 15 слонами, а попереду лучники-марді і 50 колісниць.
На лівому крилі під командуванням Орсіні була зосереджена важка кавалерія з 2 тисяч массагетів (массагетами тут Арріан називає північно-іранські племена, їх вершники і коні були покриті бронею), 9000 кінних бактрійців і 5000 інших вершників, піхотні загони і сотня колісниць.
На правому крилі під командуванням Мазея були збудована Каппадокійська (область у Малій Азії) кіннота і 50 колісниць, також мідяни, парфяни, сирійці та інші воїни з центральних областей Перської імперії.
Побудова першої лінії македонської армії сильно не відрізнялося від попередніх битв. На правому крилі, очолюваному Александром, знаходилися 8 або 9 ескадронів гетайрів і корпус щитоносців. У центрі стояли 6 полків фаланги. Ліве крило під командуванням Парменіона складалося з фессалійської і грецької кінноти, яка якісно і кількісно не поступалася гетайрам. Попереду першої лінії у розсипному строю знаходилися лучники і метальники дротиків.
Щоб протистояти величезній армії персів на рівнині, Александр збудував другу лінію військ на обох флангах із завданням прикрити тил першої лінії. У другу лінію він поставив загони фракійців, іллірійців, греків і легку найману кавалерію. Частину фракійців призначив охороняти обоз, розміщений на пагорбі неподалік від війська. Александр був готовий битися в повному оточенні.
Хід битви
Коли протиборчі армії зустрілися на відстані близько 6 км, Александр дав відпочинок військам в укріпленому таборі. Перси, побоюючись раптової атаки Александра, напружено простояли день і ніч в повному озброєнні в чистому полі, так що до ранкового бою виявилися морально надламані втомою і страхом перед македонцями.
Битва почалася атакою серпоносних колісниць, на які Дарій покладав особливі надії. Македонці підготувалися до зустрічі з ними. Частина коней збожеволіла від крику і шуму, піднятого фалангітами, повернула назад і порізала свої ж війська. Інша частина коней і візників була перебита легкою піхотою македонців на підході до основного строю. Тих же коней, які зуміли увірватися у ряди фаланг, солдати вражали довгими списами в боки, або розступалися і пропускали в тил, де їх потім ловили. Лише небагатьом колісницям вдалося досягти своєї мети.
Мазей зумів обійти лівий фланг македонців і потіснити їх кавалерію. Парменіон бився в оточенні з переважаючим противником. Близько 3 тисяч вершників Мазея прорвалися до обозу македонців, де зав'язався запеклий бій у відриві від основної битви. Перси грабували обоз, щоб відбити його, македонці обмеженими силами робили вилазки зі свого бойового строю.
На правому фланзі Александр робить тактичний маневр, який є незрозумілим для істориків. За словами Аррвана, Александр у ході битви пересунув праве крило ще правіше. Згідно з Полієном, Александр зробив цей маневр вимушено, щоб обійти місцевість, яку перси замінували залізними шипами проти коней. Невідомо, чи вів він підрозділи компактно, оголюючи правий фланг піхоти, або розтягував війська з фронту. У всякому разі сам він з гетайрами у зіткнення не вступав. Перси наполегливо намагалися обійти Александра праворуч, послали бактрійцев і скіфів (або массагетів), щоб видавити македонську кінноту на шипи.
Перську кавалерію зв'язала боєм кіннота з 2-ї лінії македонської армії. За словами Курція частина Бактрійської кінноти з крила, що протистоїть Александру, Дарій послав на допомогу своїм у бій за обоз. У результаті зосередження перських вершників на правому фланзі Александра та уходу бактрійцев до обозу, у передній лінії перського війська утворився розрив, куди Александр направив удар своїх гетайрів з частиною піхоти, що підтримувала. Удар був спрямований на царя Дарія.
У сутичці візничий Дарія був убитий дротиком, проте перси взяли його смерть за смерть перського царя. Паніка охопила їх ряди. Лівий фланг персів став розвалюватися і відступати. Побачивши це, Дарій почав тікати, після чого побігли і його війська, що знаходилися поруч. Через хмари пилу і велику територію битви перси правого крила не бачили втечі свого царя і продовжували тіснити Парменіона. Александр повернув гетайрів і вдарив по центру перського війська, щоб полегшити становище свого полководця. Незабаром, дізнавшись про Дарія, Мазей відступив у порядку, А Олександр відновив переслідування царя персів у бік Арбел.
Підсумки битви
За Арріаном Александр втратив 100 чоловік тільки серед гетайрів і половину кінського складу кавалерії гетайрів, тисячу коней. Персів полягло за чутками до 30 000 чоловік, і ще більше взято у полон. Курцій збільшує число загиблих персів до 40 000 і оцінює втрати македонців у 300 осіб. Діодор повідомляє про 500 загиблих у македонців та 90 000 у персів, велика кількість солдатів Александра, включаючи воєначальників, отримали поранення.
Консервативний підхід дозволяє оцінити втрати армії Александра Македонського у 1200 осіб (з них 100 гетайрів); персів загинуло якщо і не 30 тисяч, то щонайменше у 10-20 разів більше, ніж у македонців.
Після битви при Гавгамелах Александру здався Вавилон та інші міста Перської імперії, причому перські вельможі присягають на вірність Александру, новому володарю Азії. Цар персів Дарій III тікав на схід, сподіваючись зібрати там армію, але був захоплений, а потім і убитий власним сатрапом Бессі.
Перська держава припинила своє існування.