Домашнє завдання: вивчити § 23 с. 196-203 відповісти на питання с.203

поурочний план

Японія 1945-2006 рр

Ітегрований урок (з всесвітньої історії і зарубіжної літератури) в 11 кл.

Мета:

• розкрити історичні умови розвитку Японії в післявоєнний період;
• виявити головні фактори японського "економічного дива";
• з’ясувати успіхи і проблеми сучасної Японії з точки зору ЗМІ;
• дати відомості про особливості японського світогляду, про національно-культурні традиції японського мистецтва;
• скласти загальну характеристику японської літератури після Другої світової війни і познайомити учнів з повістю Кавабата Ясунарі "Тисячокрилий журавель"(1949р.)
• продемонструвати зв’язок суспільно-історичних процесів з літературними.

Очікувані результати.

Після цього уроку учні зможуть:.

• пояснити основні напрями внутрішньої та зовнішньої політики Японії в післявоєнний перід;
• осмислити причини японського "економічного дива";
• визначити риси японського національного характеру, що допомогли йому досягти сучасного розвитку країни;
• сформувати для себе сучасний образ Японії.

Тип уроку: систематизація і закріплення засвоєних знань.

План уроку.

1. Загальний огляд.

2. Японська економічна модель:

а) природний фактор;

б) зовнішній фактор;

в) політичний фактор;

г) економічний фактор;

д) людський фактор;

є) національний-фактор.

3. Література Японії після Другої світової війни. Повість Кавабата Ясунарі "Тисячокрилий журавель".

4. Японія сьогодні (проблеми і успіхи).

Обладнання: політична карта світу, підручник "Всесвітня історія" Т.В.Ладиченко, ЗМІ, роздатковий матеріал: "рибний кістяк", контролююча програма, тексти віршів; портрет Кавабата Ясунарі, текст повісті "Тисячокрилий журавель", виставка книг та фотоматеріалів, музичний супровід, папір, маркери.

Хід уроку.

1. Повідомлення теми, мети і очікуваних результатів уроку.. Представлення Японії в післявоєнний період, виявлення особливостей японського світогляду ( інформація вчителя, робота з картою, з текстом, на папірцях).
2. Опрацювання японської економічної моделі шляхом заповнення "рибного кістяка" (інформація вчителя, фронтальна бесіда, мозковий штурм, робота з поняттями, метод "Акваріум", повідомлення учнів, контролююча програма,)
3. Загальний огляд японської літератури післявоєнного періоду. Робота з текстом повісті
4. Кавабата Ясунарі "Тисячокрилий журавель"( інформація вчителя, робота з текстом повісті).
5. Виявлення проблем та успіхів Японії сьогодні ( метод-ПРЕС, інформаційні замітки учнів, складені до уроку за матеріалами сучасних ЗМІ).

1. Повідомлення теми, мети і очікуваних результатів уроку. Представлення Японії в післявоєнний період, виявлення особливостей японського світогляду( інформація вчителя, робота з картою, з текстом, на папірцях).

Учитель історії:

"Захід є захід , схід є схід не зустрітися їм ніколи..." Ці слова ,що належать англійському письменнику Ред’ярду Кіплінгу , і сьогодні привертають нашу увагу. Одні погоджуючись говорять, що Заходу і Сходу ніколи не зрозуміти один одного, інші навпаки доводять, що Схід європеїзується, а Захід проявляє щиру зацікавленість до традицій Сходу, і в сучасний період вони вже жорстокі конкуренти, що прагнуть поширити свій вплив один на одного.. Сьогодні на уроці, з точки зору європейців, ми спробуємо зрозуміти, яким є соціально-політичний, економічний розвиток Японії у період з1945р. до сьогодення і відкриємо для себе дивовижний світ японської культури, літератури, національних традицій.

Вчитель звертає увагу учнів на політичну карту світу і нагадує, що Японія брала участь у Другій світовій війні, яка закінчилася для неї не тільки поразкою, але й колосальними, як на достатньо консервативну країну, змінами. В результаті капітуляції вона втратила всі азіатські колонії, 25% національного багатства, 1/3 промислового потенціалу, увесь флот. Лютували голод, інфляція, безробіття, відчувався тотальний дефіцит практично всього. Було зруйновано міф про непереможність японської армії, дискредитована воєнна каста, що десятиріччями керувала суспільством, а в новорічному радіозверненні 1946р. імператор Хірохіто назвав хибною ідею про божественність імператора .Країна була окупована американськими військами, зламано національну гордість, майбутнє малювалось невеселими барвами. Вселенською катастрофою стало для японців американське бомбардування 6 і 9 серпня 1945року....

Учитель зарубіжної літератури:

Город

Раскрыл

Обожженный рот

В муке невыносимой..

Люди, вы слышите?

Песню поет,

Песню поет Хиросима!

З такими словами, що доходять до глибини душі, до людей усього світу звертається Тіканорі Сімідзу. Рядки ці написані не сьогодні, але й донині не вщухає їхнє звучання, оскільки трагедія Хіросіми незабутня.

Японці - єдиний народ на землі, що піддався атомному кошмару, устояв у жахливому потрясінні і знайшов у собі сили вистояти.Але не для того, щоб просто вижити, а .й здивувати увесь світ своїми соціальними, економічними успіхами, політичною стабільністю, особливим японським менталітетом. Однак зміни при цьому не торкннулися споконвічних, позачасових цінностей..

Японія... Її земля, народ, давні її легенди, її небо. Океанська велич навколо островів від узбережжя до узбережжя. Пісок і сосни, гілка сакури...

У кожної країни є свій специфічний запах, свій подих. Його відчуваєш відразу, як тільки з’являєшся на її землі. Для Іспанії, наприклад, характерний запах маслинової олії і троянд. Для Китаю -" смаженого" соєвого соусу. В Америці повітря насичене бензиновим перегаром, асфальтом і автомобільною гумою. На японському узбережжі – морськими продуктами і храмовими паліннями, а над Токіо, жахливому утворенні урбанізму, завжди висить свинцевий смог.

А ще в кожній країні є свого роду " фірмовий знак ", за допомогою якого вона сприймається і впізнається.

Робота з класом: учитель називає країну, а учні говорять, які асоціації вона в них викликає.

Учитель зарубіжної літератури: Японія для нас, європейців,ще і своєрідне, самобутнє мистецтво і література. Наприклад, рядки: "лише крики диких качок смутно біліють " чи "подивіться, як пахне мигдаль"- цілком у дусі японської культури. Напевно, мудрим була та людина, що уперше сказала парадоксальну на перший погляд фразу:

" Думати можна потрійним способом: правильно,неправильно і по-японськи". Але по-японськи, тобто незвично, нестандартно, можна і відчувати. І цьому сприяє японське мистецтво і література.

Робота з класом: учитель дає завдання учням знайти східні вірші серед запропонованих ( картки з текстами попередньо розкладені на партах ).

Після ознайомлення учнів з текстами, учитель пропонує спробувати згадати і

визначити характерні риси японської поезії ( хокку і танка ).

• Обов'язкова "присутність" природи.
• Глибина змісту.
• Лаконічність, компактність.
• Відсутність рими.
• Особлива музикальність.

Слово вчителя: "Філософський сад", "Сад каменів", "Сад Реандзі"...Десятками різних імен називають головну визначну пам'ятку міста Кіото – давньої столиці Японії. Це своєрідно спланований хаос з п'ятнадцяти чорних необроблених каменів, розкиданих по білому піску. З якого б положення не розглядав відвідувач саду цю композицію, він бачить тільки чотирнадцять каменів, п'ятнадцятий камінь завжди знаходиться поза межою його зору. За кілька сторіч склалося безліч тлумачень суті і цінності "Саду каменів".

Можливо, це наочна модель, метафора, символ пізнання: завжди залишається щось невідоме, невраховане, неохоплене...І до того ж кожний бачить свої чотирнадцять каменів.

У японській літературі "каменів", звичайно ж, більше, ніж чотирнадцять: і видимих, і невидимих.

Давно вже ясно, що іноземну літературу не можна читати як "свою".Японську ж літературу не можна читати навіть як будь-яку іншу іноземну літературу. До неї важко підходити з європейськими мірками взагалі. Розуміння глибин японської літератури, напевно, легше дається тим, у кого розвинені почуття високого духу, хто чуйний і вразливий по своїй натурі. Як сказав в одній з бесід японський журналіст С. Хата, "...ви осягнете душу японця, лише відчувши красу відточеного часом, покритого сирим болотним мохом сірого каменю".Дійсно, щоб осягти душу японця, треба багато чого знати: історію цього народу, особливості світосприймання японців, їхні духовні цінності і традиції.

Завдання класу: на відривних папірцях написати, що ви знаєте про характер японців.

Ця інформація буде потрібна при заповненні "рибного кістяка" ( людський фактор і

національний фактор).

2. Опрацювання японської економічної моделі шляхом заповнення "рибного кістяка" (інформація вчителя, фронтальна бесіда, мозковий штурм, робота з поняттями, метод "Акваріум", повідомлення учнів, контролююча програма, метод – ПРЕС )

Учитель історії: Світ захоплює не тільки нестандартність японського мислення, а й бурхливий економічний розвиток, в результаті якого вже наприкінці 60-х рр. Японія спромоглася посісти друге місце в капіталістичному світі за обсягом промислового виробництва. Уся світова економічна наука намагалась об’єктивно проаналізувати "диво" і виявити можливі рецепти для використання японського досвіду в інших країнах.

Учитель пропонує учням попрацювати над утворенням японської економічної моделі, використовуючи при цьому схему- "рибний кістяк", в "голову" якої вони записують проблему над якою працюють:"Японське "економічне диво"". На схемі позначені основні напрямки роботи –природний фактор, зовнішній фактор, політичний фактор, економічний фактор, людський фактор, національний фактор. Перед учнями ставиться завдання: дослідити (розкласти по кістках) кожен з факторів для того, щоб отримати цілісну картину і визначити для себе головну причину японського "економічного дива."

Першим розглядається природний фактор. Шляхом фронтальної бесіди учні згадують вивчений матеріал по Японії з курсу географії (географічне положення, природні умови, рельєф, сировинна база, земельні, лісові ресурси, ресурси океану, клімат, населення...), і роблять висновок, як природні фактори впливали на економічний розвиток країни в післявоєнний період.Таким чином з’ясовуються об’єктивні причини "дива".

Суб’єктивні причини (зовнішній фактор) вивчаються шляхом аналізу окупаційного режиму, за часів якого (1945-1951рр.) під керівництвом американської окупаційної влади була проведена низка прогресивних реформ. Методом "мозкового штурму"учні визначають ті перетворення, котрими Японія зобов’язана США.(план "економічної стабілізації", доларові ін’єкції, фінансова, податкова, аграрна, адміністративна реформи, закон про працю, відділення церкви від держави, демонополізація, реформа освіти ...)

Учитель аналізує відповіді учнів і ставить перед ними питання: " Які результати мали реформи? З якою метою США їх проводили.?" Робиться висновок, що американська адміністрація спрямувала Японію на шлях буржуазно-демократичного розвитку .

Учні переходять до розгляду політичного фактору , працюють з поняттями (демократизація, демобілізація, конституція, суверенітет, політична стабільність...), які записані на схемі, і пов’язують їх з конкретними історичними подіями..Для того, щоб конкретніше усвідомити суть політичного життя післявоєнної Японії, учитель пропонує попрацювати з контролюючою програмою:

Партія

А1-ЛДП

А2-ПДС

А3-СПЯ

А4-"Комейто"

А5-КПЯ

Утворена

Б1-1922р.

Б2-1955р.

Б3-1960р.

Б4-1964р.

Б5-1945р.

Користується підтримкою

В1-робітників дрібних підприємств і частини державних службовців.

В2-релігійно-буддійської секти "Сака Гакай".

В3-великого бізнесу, державної бюрократії, середніх прошарків.

В4-"робітничої арістократії" великих підприємств.

В5-профспілка "СОХЕ".

Має основні політичні гасла

Г1-перетворення суспільства шляхом соціальних реформ.

Г2-"демократичний соціалізм".

Г3-"демократія" і "підвищення життєвого рівня."

Г4-утворення коаліційного уряду, націоналізація енергетики.

Г5-утворення " досконалого" суспільства шляхом злиття релігії та політики.

Учні складають вірний код відповіді, усно відповідаючи на поставлені вчителем питання.

Вірний код:А1-Б2-В3-Г3, А2-Б3-В4-Г2, А3-Б5-В5-Г1, А4-Б4-В2-Г5, А5-Б1-В1-Г4.

Учитель звертає увагу учнів на те, що радикальних розбіжностей в політичних програмах партій майже нема, що в свою чергу забезпечувало стабільний політичний клімат в країні, в умовах якого, Японія досягала економічних "чудес".

Для розгляду економічного фактору формується група учнів, які працюють за методом "Акваріум". Вони отримують завдання: "Визначити складові бурхливого економічного розвитку Японії в 50-80рр." Протягом трьох хвилин група, розподіляє обов’язки і голосно проводить обговорення. Відповідь заноситься до "рибного кістяка", і учні представляють свій варіант економічного фактору до уваги всього класу. Учитель задає питання:"Чи все було названо вірно? Які фактори, що обговорювала група, не були представлені? Чому? Які є доповнення?..." Названі допонення аналізуються і заносяться до економічного фактору "рибного кістяка" (експорно-орієнтована економіка, ресурсо-енергозберігаючи галузі, науково-дослідні, конструкторські роботи, ноу-хау, лібералізація зовнішньої торгівлі висока продуктивність праці, висока якість виробленного товару його конкурентноспрможність, інтенсивне сільське господарство...)

Учитель звертає увагу учнів на те, що всі економічні фактор- творіння людини. Значить, японське "економічнедиво" зробили можливим самі японці.

Учитель зарубіжної літератури систематизує результати виконаного завдання (на відривних папірцях) і пропонує учням розглянути людський фактор. В "рибний кістяк" записуються властиві японцям риси характеру: працьовитість, унікальне відчуття спільності, дисциплінованість, відданість авторитету, ввічливість, акуратність, самовладання, допитливість.

Коментарі вчителя зарубіжної літератури: Перед нами цілком конкретний вигляд етнічної спільноти, тобто японський національний характер, де психологічно виділяються загальноетнічні риси групової поведінки і буденно – життєві риси.Працьовитість і старанність у праці є природним результатом умов, у яких відбувалося історичне сходження японців. Шість сьомих землі Японського архіпелагу – це гори, скелі і каміння. І тільки однією сьомою змушені були задовольнятися японці, щоб вижити. "Гарна людина – працююча людина".- з давнини прищеплювалось японцям.

Японська природа підступна і жорстока. Землетруси, тайфуни, цунамі ,повені, пожежі -безжалібні до японців, знищуювали поля, руйнували будинки. Відновлювати усе одному не під силу. За справу бралися усім світом – громадою. У свідомості японців не міг з'явитися образ манни небесної.. Щоб вижити, вони повинні були самовідданно працювати, причому неодмінно в складі групи, громади. Одинака очікувала неминуча загибель. "Добрий ранок",- говоримо ми, бажаючи один одному добра і щастя, які мусить принести ранок, що наступив. З таким же автоматизмом японці вимовляють: „ Охаё годзаімас,- тобто " Ми обоє встали рано і готові зайнятися працею". Відповідно до суспільної свідомості, ранок приносить щастя тільки тим, хто колективно працює.

У Японії з давніх часів склався звичай селитися скучено, дах до даху, розгороджувати будинок не постійними, щільними стінами, а розсувними паперовими "сёдзі". По-перше, коли стихії валять будинок, "сёдзі" не так небезпечні. По-друге, "сёдзі" не позбавляли почуття близькості з родиною, сусідами. Звукова проникність "сёдзі" вимагала постійної уваги до того що говориш, тому японська мова не містить брутальних висловів. Т.ч. ввічливість – найважливіша риса японського способу життя.

"Намагайся здаватися кращим,ніж ти є",- здавна в Японії наставляли матері дітей. Ця риса гармонує з акуратністю, яка характерна для обладнання жител , атрибутів одягу й оздоблення приміщень.Самовладання вважається в японців головною ознакою належності до японської нації. У японців є незмінні життєві правила: а) примиряйся з ситуацією; б) обмежуй себе в розвагах; в) причиною безладу і нещасть вважай самого себе. ( Про інші національні риси японців можуть доповнити учні ).

Вчитель літератури переходить до розглядання останнього фактору – національного і записує в "рибний кістяк" основні риси: сильно розвинене эстетичне почуття; любов до природи; прихильність традиціям; схильність до запозичень.

Коментар учителя літератури: Почуття витонченого, схильність насолоджуватися красою властиві всьому населенню – від хлібороба до аристократа. Навіть звичайний японський селянин – естет і артист у душі, безпосередньо сприймає прекрасне в навколишній природі. Давно вже помічено, що в японців інші відносини з природою, інші в порівнянні з європейцями. Ще великий живописець Ван Гог одним з перших серед іноземців помітив, що "вивчаючи мистецтво японців, незмінно почуваєш у їхніх речах розумного філософа, мудреця, що витрачає час - на що? На вимір відстані від Землі до Місяця? На аналіз чиєїсь політики? Ні, просто на споглядання травинки. Гори, струмки, водоспади служать об'єктом побожного культу, тісно переплітаються з конфуціанськими і буддійськими святинями. З цього культу краси, що ґрунтується на чудовому колориті всього навколишнього, виникло і японське мистецтво. І ще, японцям більш, ніж іншим, властиво одухотворяти предмети, відчувати загальний взаємозв'язок речей, явищ природи, людей, бачити велике в малому, складне в простому, прекрасне в повсякденному.

Це - уміння відгукуватись душею на життєві враження. Звідси допитливість, прагнення зрозуміти сутість речей, докопатися до прихованого змісту.

Вчитель пропонує перейти до знайомства з японською літературою післявоєнного періоду.

3. Загальний огляд японської літератури післявоєнного періоду. Робота з текстом повісті Кавабата Ясунарі "Тисячокрилий журавель"( інформація вчителя, робота з текстом повісті).

Коментар вчителя історії:Японія завжди була державою на краю світу. Її тривала історична відособленість зумовила мовну і духовну однорідність нації. Географічне розташування Японії завжди прирікало її на природну ізоляцію від усього іншого світу. Японія намагалася вийти з політичної ізоляції в період нової історії, але колоніальна політика іспанців і португальців викликала у японців такий острах, що вони знову на триста років відмежувалися від усього світу. Ізоляція допомогла уникнути долі колоніальних країн і зберегти етнічну однорідність та самобутність культури.

Світ, що відкрився японцям після Другої світової війни, був вже іншим, і нова японська Конституція робила Японію частиною цього світу. Але входження в "світовий вимір" виявилося для японців різким і хворобливим. Штучне насадження "американського способу життя" неминуче штовхало японців до духовного зубожіння. Японія гостріше, ніж яка-небудь інша країна, відчула на собі зворотний бік технічного прогресу: забруднення навколишньої природи, агресію американської технотронної культури, що почалася з атомної атаки, але найголовніше – свого роду технічне рабство людей, що стають придатками машин, коли люди на фоні їхнього нескінченного удосконалювання самі дрібніють у почуттях і перетворюються в бездушних прагматичних істот.

Учитель літератури:

Саме тому, починаючи з 50-х р.р. література Японії наповнена безмежною тривогою і занепокоєнням про долю людини в стрімкому світі машин і технічних пристроїв, що відокремлюють його від природи і традицій колишнього розміряного життя. Тоді в 50-х багато хто звертав свій погляд у минуле, сподіваючись там відшукати майбутнє. Особливо яскраво це проступає в творах Ясунарі Кавабата (1899 – 1972 ).

"Я східна людина і ніколи не випускав з уваги власного шляху",- так говорив він про себе. Ясунарі Кавабата, один з великих прозаїків 20 століття. У 1955 р. він був оголошений "людиною-скарбом", а в 1968 р. йому була присуджена Нобелівська премія за "художню майстерність, що з великим почуттям відбиває специфіку японського способу мислення".

Національні японські традиції дійсно відіграють важливу роль у творчості письменника. Тривоги і хвилювання цілих поколінь, їх моральні і естетичні ідеали,духовні цінності японського народу, що зростив його – стали головними джерелами творчості Ясунарі Кавабата. Митець упевнений, що зв'язок часів не розпався, що минуле присутнє в сьогоденні,наскрізь пронизуючи його незлічимими нитками. І він відновлює цей зв'язок епох, трьохмірно почуваючи світ: у минулому, сьогоденні і майбутньому. Найбільше яскраво це проступає в повісті "Тисячокрилий журавель"(1949р.)

Учні працюють над змістом повісті по трьох основних питаннях:

1. Традиції;
2. Символіка речей;
3. Символіка природи.

4. Виявлення проблем та успіхів Японії сьогодні ( метод-ПРЕС, інформаційні замітки учнів, складені до уроку за матеріалами сучасних ЗМІ).

Учитель історії звертає увагу учнів на те, що "рибний кістяк" майже заповнений , вони отримали багато різної інформації, зведеної до однієї схеми, і це дає можливість одночасно конкретизувати і узагальнити складові японської економічної моделі. Вчитель пропонує класу, використовуючи метод-ПРЕС, визначити для себе найважливіший фактор і довести свою точку зору.(я вважаю...; тому, що...; наприклад...; отже...)Учні висловлюють свої думки і записують їх в "хвіст" "рибного кістяка".

Багато рис в японській економічній моделі зумовлені своєрідністю національної специфіки не може бути відтворено в наших умовах. Але велика частка того , що перевірене і підтверджене практикою цієї країни може бути сприйняте як корисний і повчальний досвід для конкретної держави, України в тому числі. Українсько-японським відносинам вже більше десяти років. У березні 1995 р. відбувся перший офіційний візит президента України Л.Д. Кучми до Японії, де особливу увагу було приділено питанням економічного співробітництва. Українці жваво цікавляться успіхами та проблемами сучасної Японії. Учні виступають з повідомленнями, зібраними по матеріалах ЗМІ. Після цього відбувається підведення підсумків уроку.

Вчитель історії: У сучасної Японії, як і в будь-якої країни, є свої проблеми й успіхи. А нам сьогодні головне не ідеалізувати і не критикувати, а спробувати зрозуміти, наскільки це можливо, і більше довідатися про цей унікальний куточок Сходу.