Домашнє завдання: вивчити § 30 с. 247-254 відповісти на питання с.263-254

Поурочний план

Джерело https://academia.in.ua/конспекти/конспект-уроку-на-тему-«розгортання-державотворчих-процесів»

Мета: розкрити особливості державотворчих процесів в 1991— 1995 pp.; з'ясувати здобутки і прорахунки незалежної України; сха¬рактеризувати перебіг та особливості політичної боротьби; розкрити зміст основних перетворень; сприяти розвиткові історичної свідо¬мості учнів, вчити критично осмислювати історичні події; розвивати в учнів уміння аналізувати, зіставляти, робити висновки; виховувати в дусі патріотизму, толерантності, сприяти утвердженню ідеалів де¬мократії.

Тип уроку: урок вивчення нових знань.

Очікувані результати: Після цього уроку учні зможуть: пояснювати, які ж обстави¬ни впливали на розгортання державотворчих процесів в Україні; визначати й порівнювати здобутки і прорахунки державотворчих процесів; оцінювати можливі наслідки проголошення дострокових виборів; добирати та аналізувати матеріали виборчих перегонів, а також приклади з реального життя.

Обладнання: комп'ютер (ноутбук), проектор, дошка, програм¬не забезпечення Power Point та Publisher пакета Microsoft Office, пре¬зентація вчителя в електронному вигляді на паперових носіях, під¬ручники, хрестоматія, карта «Україна незалежна», атлас, схема «Етапи утвердження незалежності України», аншлаги «Так» і «Ні», педагогіч¬ний програмний засіб (ППЗ) «Новітня історія України. 11 клас».

Матеріали до уроку: таблиця: «Державотворчий процес в 1991-1994 pp.: здобутки і прорахунки», учительська мультиме¬дійна презентація до уроку «Розгортання державотворчих процесів в 1991-1997 роках», учнівські мультимедійні презентації; хроноло¬гічна таблиця історичних подій.

Основні поняття і терміни: державотворчий процес, дер¬жавні інтереси, розбудова держави, демонтаж тоталітарної системи, правова соціальна держава, державна символіка, референдум, по¬літична криза, вибори, дострокові вибори, виборчі системи (мажо¬ритарна, пропорційна, змішана), імпічмент, імплементація, консти¬туція, толерантність, політична еліта.

Основні події:

16 липня 1990 р. — прийняття Декларації про державний суверенітет УРСР;

24 серпня 1991 р. — прийняття Акта проголошення незалеж¬ності України;

1 грудня 1991 р. — підтвердження Акта проголошення не¬залежності України на Всеукраїнському референдумі; вибори Пре¬зидента України;

6 грудня 1991 р. — прийняття Закону про Збройні Сили Ук¬раїни;

19 жовтня 1993 р. — прийняття військової доктрини України;

27 березня 1994 р. — позачергові вибори до Верховної Ради України;

Червень — липень 1994 р. — позачергові вибори Президента України.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МОТИВАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Учитель готує учнів до роботи на уроці, по¬відомляє тему і мету уроку й пропонує учням ви¬словити свою думку щодо основних перетворень в Україні в 90-х роках XX століття; визначає очі¬кувані результати.

Діти записують тему уроку у зошити. У ході уро¬ку вони фіксують основні положення в зошити.

ІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Становлення владних структур

Вступна розповідь учителя, демонстрація мультиме¬дійної презентації

Діти висловлюють свою точку зору, пояснюють її та записують визначення у словник історичних термінів.

Державотворчий процес — це процес форму¬вання вищих і місцевих органів влади, орга¬нів самоврядування, розподіл повноважень між ними, взаємодія та конституційне оформлення; визначення кордонів, державних інтересів та формування пріоритетів зовнішньої та внут¬рішньої політики тощо.

Учитель. На сьогоднішньому уроці ми визначимо особливості розгортання державотворчих процесів в 1991-1997 рр.

Робота з хронологічною таблицею

Розгляньте етапи утвердження незалежності України:

· 16 липня 1990 р. — прийняття Декларації про державний суверенітет України;

· 24 серпня 1991 р. — прийняття Акта проголо¬шення незалежності України;

· 1 грудня 1991 р. — підтвердження Акта про¬голошення незалежності України на всеукраїн¬ському референдумі; вибори Президента Укра¬їни;

· 28 червня 1996 р. — прийняття Конституції України.

Учитель. Нова суспільна ситуація, що виникла в Україні після розпаду СРСР і проголошення не¬залежності України, поставила перед українським народом нові завдання.

· Розбудова суверенної держави.

· Демонтаж тоталітарних політичних структур і формування правової демократичної держави.

· Трансформація централізованої державної еко¬номіки в багатоукладну ринкову, орієнтовану на соціальні потреби людей.

· Національне відродження й оздоровлення між¬національних відносин в Україні.

· Установлення рівноправних зв'язків з далекими та ближчими сусідами.

Розбудова української держави відбувалася в умовах економічної кризи та криміналізації еко¬номіки.

Ключовим завданням перших років державо¬творення стало формування трьох основних гілок влади — законодавчої, виконавчої судової і ста¬новлення державних владних структур. Крім то¬го, з цим необхідно було забезпечити формування управлінських структур на місцях, налагодити ефек¬тивну взаємодію місцевої та центральної влади.

Єдиним органом законодавчої влади в Украї¬ні є парламент — Верховна Рада України, що по¬кликана забезпечити правову базу перетворень. Проте чимало законів і постанов, прийнятих пар¬ламентом 1-го (1990-1994), ІІ-го (1994-1998), ІІІ-го (1998-2002), ІУ-го (2002-2006) та наступних скли¬кань не діяли через відсутність чи недосконалість конкретних механізмів їх реалізації, контролю за виконанням або через популістський характер і не¬відповідність можливостям держави.

Особливістю формування законодавчої гілки влади було те, що до 1994 р. діяла «стара» Верхов¬на Рада, обрана ще за часів СРСР, 1990 р., тоді як в інших пострадянських республіках парламенту було переобрано. Долаючи протистояння між ко¬муністичною більшістю та демократичною опозиці¬єю, Верховна Рада України протягом 1992-1994 рр. ухвалила майже 450 законів.

Оскільки цілісної концепції переходу до демо¬кратичного суспільства не існувало, чимало з числа прийнятих законів виявилися далекими від життя й не спрацювали. Просуватися вперед можна було лише методом проб і помилок, пристосовуючи за¬конодавство до поточних проблем.

Чимало проблем довелося долати в процесі ста¬новлення виконавчої влади (вищий орган — Кабінет Міністрів України; центральні органи — міністер¬ства, державні комітети та відомства; в областях, містах, районах — державні адміністрації). Головна з них — нерішучість і непослідовність у здійсненні реформ.

Основною проблемою державного будівництва в Україні у цей період було протистояння між законодавчою і виконавчою гілками влади.

Тривав процес формування й утвердження сис¬теми судової влади у складі Конституційного Суду, Верховного Суду, загальних, арбітражних та вій¬ськових судів.

Главою держави є Президент України. Першим Президентом незалежної України 1 грудня 1991 р. було обрано Л. Кравчука (1991-1994). За його кан¬дидатуру проголосувало 19 643 481 виборець, або 61,59 %. 5 грудня 1991 р. під час урочистого за¬сідання Верховної Ради України Л. Кравчук склав присягу Президента України й оголосив програмові орієнтири своєї політики: «Президент, одержавши владу від народу, має служити йому і забезпечити його достаток, права і свободи кожної людини».

Президент запропонував обрати головою Вер¬ховної Ради Івана Плюща. За нього проголосували 261 депутат Верховної Ради.

Другим Президентом був Л. Кучма, (обирав¬ся двічі: в 1994 та 1999 рр.), третім — В. Ющен¬ко (2005-2010). Чинний нині Президент — Віктор Янукович.

Непростим був шлях прийняття нової Консти¬туції України. До 1996 р. країна жила за оновленим Основним Законом зразка 1978 року.

Після прийняття Конституції України процес юридичного оформлення Української держави мож¬на вважати в основному завершеним.

Становлення Збройних Сил незалежної Укра¬їни розпочалося восени 1991 р. після створення Міністерства оборони України. 19 жовтня 1993 р. було запропоновано військову доктрину України, яка виходила з того, що Україна не є потенційним противником жодної держави, а свою безпеку роз¬глядає як стан захищеності національних інтересів в «умовах потенційної та реальної воєнної загрози». Водночас з армією створювалися спеціальні підроз¬діли Міністерства внутрішніх справ, Національна гвардія, частини спеціального призначення, Служ¬ба безпеки України. Наприкінці 90-х років XX ст. Національна гвардія була об'єднана зі Збройними силами. 6 грудня 1991 р. було прийнято Закон «Про Збройні Сили України».

Постановка проблемного питання

Чому в процесі становлення держави в Україні доводилось долати значну кількість суперечностей?

Очікувані відповіді та записи в зошитах:

Особливостями державного будівництва в Ук¬раїні є:

· становлення й утвердження незалежної держа¬ви відбувалося за умов незавершеності форму¬вання української нації, недостатнього рівня національної самосвідомості;

· недостатньо розвинені демократичні традиції українського суспільства;

· суттєве погіршення соціально-економічного становища, що спричинило зростання невдо¬волення; частина населення зневірилася в ідеї суверенності, чим прагнуть скористатися від¬криті й приховані противники незалежності.

2. Здобутки і прорахунки процесу державотворення в 1991-1994 рр. Президентство Л. Кравчука

Самостійна робота з підручником

Учитель. Користуючись матеріалом підручника на С. 277-282, заповніть таблицю «Державотворчий процес в 1991-1994 роках: здобутки і прорахунки».

№ з/п

Здобутки

Прорахунки

Під час опрацьовування питання учні називають чинники формування державотворчих процесів.

Позитивні чинники, які сприяли державотворчому процесу

· Державотворчі традиції.

· Мирний шлях до здобуття незалежності.

· Підтримка з боку населення.

· Демократичний вибір.

· Міжнародне визнання України.

· Підтримка з боку США та інших держав.

Чинники, які негативно впливали на державотворчий процес

· Економічна криза.

· Корупція вищих ешелонів влади.

· Тривала відсутність відчутних позитивних зру¬шень сприяли поширенню апатії в суспільстві.

· Деформованість і незавершеність формування української нації.

· Несформованість національної ідеї.

· Втручання Росії, яка не змогла змиритися із втратою України.

3. Формування місцевих органів влади і самоврядування

Учитель (супроводжує свою розповідь демонстрацією пре¬зентації та схем на дошці).

Радянські конституції суверен¬ним носієм влади оголошували народ, який обирав органи влади, побудовані за територіальною озна¬кою — районні, обласні республіканські (Верхов¬ні) — ради народних депутатів. Ради різних рівнів вважалися представницькими, Верховні Ради — законодавчими органами влади. Вони утворювали виконавчі органи — райвиконкоми, облвиконкоми, _ на рівні Верховної Ради — Раду Міністрів. Систе¬ма законодавчих та виконавчих органів визначалася відповідним комітетом КПРС-КПУ й формувалася дід час формальних виборів. Отже, реальну владу мали партійні, а не радянські органи, хоча уся ця : ::тема називалася радянською владою.

Після усунення від влади КПРС-КПУ спадкоємцем влади залишалися Ради. Після запровадження в Україні посади президента виникло запитання: його повноваження співвідносяться з повнова¬женнями Верховної Ради; яким чином слід підпорядкувати виконавчі органи президенту і Верховній Раді. Обидві владні конструкції — стара й нова — • накладалися» одна на одну, внаслідок чого постала проблема паралічу влади. Розв’язати цю проблему могло лише прийняття нової Конституції.

У березні 1992 р. за поданням Л. Кравчука Вер¬ховна Рада ухвалила закон про посаду представника президента. Виконкоми місцевих рад були замінені місцевими державними адміністраціями.

Встановлювалося, що представник президента є найвищим посадовцем виконавчої влади — глава місцевої адміністрації в областях, районах і містах республіканського підпорядкування — Києві та Се¬вастополі. Він мав забезпечувати реалізацію законів і розпоряджень законодавчої і виконавчої влади, контролювати місцеве й регіональне самоврядуван¬ня, а також підприємства й організації та установи незалежно від їх підпорядкування та форм власнос¬ті. Водночас представник президента не мав права скасовувати рішення виконкомів рад, навіть якщо вони суперечили закону. Наявність контрольних функцій не давала йому права вирішувати питання, що належали до компетенції місцевих рад.

Взаємини між представниками президента й го¬ловами обласних і райрад залишалися невизначеними. Під час внесення змін до Закону «Про представ¬ників Президента України» 1993 р. Верховна Рада проголосила, що голови обласних та районних рад залишаються найвищими посадовцями у своїх ре¬гіонах. Подання Л. Кравчука, що ними мають стати представники президента, не було враховане.

4. Проблеми державотворення

Учитель. Після здобуття незалежності фактично всі політичні партії посіли самостійницькі пози¬ції. У ряді партій стався розкол — від Української республіканської партії відкололася Українська консервативно-республіканська партія на чолі зі С. Хмарою, від Руху — Всеукраїнський Рух на чолі з Л. Скорик. «Розкольники» критикували однопар- тійців за співпрацю з «партією влади», виступали за швидкі реформи.

Утворюються нові партії: 1991 р. на базі заборо¬неної КПУ утворена Соціалістична партія України на чолі з Олександром Морозом, Ліберальна пар¬тія (І. Маркулов). 1992 р. ОУН трансформувалася у Конгрес українських націоналістів (Я. Стецько). 1993 р. відновила діяльність Комуністична партія України на чолі з П. Симоненком, утворено Трудо¬вий конгрес України (Л. Матвієнко). 1994 р. утво¬рено Селянську (Аграрну) партію на чолі з С. Дов- ганем. /

Загалом, на 1995 р. було зареєстровано понад ЗО політичних партій. Виникли громадські органі¬зації — Український союз промисловців і підпри¬ємців, Спілка офіцерів України та ін. Профспілкові організації, що до 1991 р. були об'єднані Україн¬ською радою профспілок, трансформувалися у Фе¬дерацію профспілок України. Проте вони й надалі залишалися придатком адміністрації. Відсутність дієвого захисту прав трудящих зумовило утво¬рення незалежних профспілок — Всеукраїнського об'єднання солідарності трудівників, Профспілок працівників Збройних Сил України тощо.

5. Дострокові вибори 1994 р.

Учитель. Перехід до ринкових відносин зумовив загострення соціально-економічної ситуації в кра¬їні і, відповідно, загострення політичної ситуації. Населення висловлювало невдоволення діяльністю Верховної Ради і Президента України. Протисто¬яння Президента і Верховної Ради на тлі загальної кризи закінчилося рішенням обох сторін достроко¬во скласти повноваження й звернутися до виборців із проханням підтвердити їхні мандати.

27 березня 1994 р. відбулись вибори до Верхов¬ної Ради України XIII (II) скликання. Вони вперше проводилися на багатопартійній основі, але за ма¬жоритарною системою обраним вважався кандидат, який отримував більшість (абсолютну або відносну) голосів виборців у даному виборчому окрузі.

Демонстрація учнівських презентацій

1-ша група

Учні виконували випереджальне завдання, ознайомились з матеріалами Інтернет-сайту Цент¬ральної виборчої комісії (ЦВК) та іншими джере¬лами.

Явка виборців була невеликою, тому обрани¬ми виявилося лише 338 із 450 депутатів. Нові ту¬ри голосування відбулися влітку й восени 1994 р. (56 депутатів). Половину місць у парламенті дістали позапартійні.

Право на утворення депутатських фракцій (що¬найменше 10 осіб) здобули чотири партії — Ко¬муністична (101 депутат), Народний рух (22), Се¬лянська партія (21) і соціалісти (16). Інші партії спромоглися провести у Верховну Раду від 1 до 9 своїх представників.

170 депутатів, що складали більшість були по¬запартійними. Довибори зміцнили позиції центрис¬тів та правих сил.

Головою Верховної Ради України (в неповному складі) 18 травня 1994 р. було обрано Олександра Мороза (1944 р. ,н.). Його підтримав 171 депутат. Першим заступником став Олександр Ткаченко (СелПУ), а заступником — Олег Дьомін. Новий парламент затвердив Прем’єр-міністром Віталія Масола.

Учитель. Процес зміни політичної влади в Украї¬ні завершили дострокові президентські вибори, що відбулись у червні-липні 1994 р.

2-га група

У виборах взяло участь 7 кандидатів. Вибори відбулися у два тури. У першому турі 26 черв¬ня чотири претенденти набрали найбільшу кіль¬кість голосів: чинний на тбй час Президент Лео¬нід Кравчук — 9 944 474 (37,72 %), голова Спілки промисловців та підприємців, екс-прем’єр Леонід Кучма — 8 244 844 (31,27 %), Голова Верховної Ра¬ди Олександр Мороз — 3 437 816 (13,04 %), відо¬мий на той час економіст Володимир Лановий — 2 455 830 (9,32 %). Ще брали участь народний де¬путат, екс-спікер Іван Плющ, міністр освіти Петро Таланчук та бізнесмен, лідер «Української фінансо¬вої групи» Володимир Бабич.

У другий тур — 10 липня 1994 р. — ви¬йшли два претенденти, які набрали найбільшу кількість голосів у першому турі. Результати: Л. Кучма — «за» — 14 016 850 голосів (52,15 %), Л. Кравчук — 12 111 603 голоси (45,06 %). Пере¬могу здобув Леонід Данилович Кучма (народився у с. Чайкине Новгород-Сіверського p-ну на Чер¬нігівщині 1938 р. н„ тривалий час працював ди¬ректором ВО «Південний машинобудівний завод». 1992-1993 pp. працював на посаді в. о. прем’єр-міністра України.

Його кандидатуру підтримали східні й південні регіони України та Крим. 19 липня 1994 року ново¬обраний Президент України склав присягу.

Під час інавгурації Л. Кучма визначив головні напрямки своєї діяльності: зміцнення української державності, соціальний захист і стабільність.

Першим Указом нового президента став до¬кумент «Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю».

11 жовтня 1994 р. Президент виступив пе¬ред Верховною Радою зі зверненням, де визначив основні напрямки свого курсу:

· стабілізація фінансово-грошової системи;

· утвердження приватної власності;

· реформування сільського господарства на осно¬ві власності на землю;

· входження України до світового співтовари¬ства;

· активна соціальна політика.

Вибори 1994 р. стали свідченням того, що Укра¬їна перебуває на демократичному шляху розвитку. Україна стала першою серед країн СНД, зміна вла¬ди відбулася еволюційним мирним демократичним шляхом, без драматичних потрясінь, як в інших республіках колишнього СРСР.

ІІІ. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ

Аналітична гра «Займи позицію»

Учням пропонується питання «Чи потрібно було Президенту України Л. Кравчуку йти на до¬строкові вибори?». Учитель зачитує правила про¬ведення інтерактивної вправи «Займи позицію» та демонструє їх на екрані з допомогою ноутбука та мультимедійної дошки. Біля правої та лівої сторін дошки розташовані аншлаги «так» і «ні».

Учні об'єднуються в групи і пояснюють свою точку зору (3-5 хв). Цей метод допоможе органі¬зувати обговорення чи дискусію стосовно супе¬речливого питання, надасть можливість вислови¬тися кожному, озвучити власні думки з теми, о᬴рунтувати свою позицію.

Після цього учитель запитує, чи не змінив хтось із учасників свою думку, чи не бажає пере¬йти до іншого плакату. Якщо такі учні є, вчитель просить обґрунтувати причини свого переходу.

IV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Бесіда

· Що таке державотворчий процес?

· Яку дату можна вважати визначальною у цьому процесі?

· Які ви можете назвати здобутки державотвор¬чого процесу на першому етапі?

· Які, на вашу думку, були допущені прорахунки?

Учитель. Нова суспільна ситуація, що виникла в Україні в результаті розпаду СРСР і проголошення незалежності України, поставила перед суспільством нові завдання, а головне — зайвий раз засвідчила, наскільки необхідною є розбудова власної суверен¬ної держави. Перші кроки на цьому шляху були до¬волі нелегкими, проте ми подолали труднощі.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

· Опрацювати текст підручника § 38-39, С. 277- 290.

· Підготувати відповіді на запитання підручника на с. 286.

· Проаналізувати документ «Фракції та депутат¬ські групи у складі Верховної Ради» на с. 294- 295 підручника.

· Використовуючи додатковий матеріал, запо¬внити таблицю «Державотворчі

Процес

Зміст

Визначення державної території

Формування органів державної влади

Прийняття державної символіки

Створення національних збройних сил та органів безпеки

Формування грошової системи

Становлення України як суверенної держави на міжнародній арені

Підготувати реферати за темами:

· «Історія української Конституції»;

· «Л. Кравчук — Президент країни»;

· «Проблеми розбудови української держави»;

· «Творення Конституції України» тощо.

Гриценко А. П. Україна в умовах незалежності (1991 – 2010) Розгортання державотворчих процесів: 11 клас/ А. П. Гриценко // Історія та правознавство. – 2011. - №2 – С. 7 – 11.

Tags:

Історія України

• Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь

До публікації на сайті Освітнього порталу "Академія" приймаються нові авторські конспекти уроків; методичні розробки; сценарії виховних заходів; зразки шкільних творів та переказів, які відповідають новій навчальній програмі.

Нові матеріали

"За рік навчання я переконалася, що ТНПУ – університет високого рівня", - Тетяна Базилевська

Конспект уроку на тему: «Ефективне спілкування». Презентація

У 2019 р. виділять 200 млн грн на природничо-математичні кабінети у школах

Відома програма тестування вчителів для пілотної сертифікації

ДПА-2019 у 9 класі: поетапно про найголовніше

​​​​​​​На ЗНО-2019 зареєструвалося понад 185,5 тис учасників - а це близько половини від очікуваної кількості

Триває голосування за підручники для учнів 2-го класу НУШ

"Я дуже рада, що лише навчаюсь другий рік, тому що ці емоції переживу ще не один раз", - студентка ТНПУ ім.В.Гнатюка Олена Спяк про навчання в університеті

Виховний захід «Я бабусю в гості запрошу»

Парламент не підтримав законопроект, який дозволяв дітям, позбавленим батьківської опіки, вступати до вишів без ЗНО