5 Практичне заняття. Перша світова війна як виклик людському виживанню (підготовка до ТА)

Домашнє завдання:

1. виконати завдання Практичної роботи 1 ст. 35-38 підручника Історія України (рівень стандарту) : підруч. для 10 кл. закл. загал. серед. освіти / О. В. Гісем, О. О. Мартинюк. — Харків : Вид-во «Ранок», 2018

2. Підготуватись до тематичної атестації з теми 1 "УКРАЇНА В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ":

а. здати до наступного уроку контурні карти з виконаними завданнями з теми 1

б. відповісти на 7 питань узагальнення с. 38

в. відповісти письмово у зошиті на тести у підручнику с. 38-40

г. відповісти на електронний тест уніфікований з завданнями ЗНО за адресою

https://test.izno.com.ua/ukrayina-v-pershiy-svitoviy-viyni/ Надіслати учителю знімок результату, або показати у будь-якому ґаджеті. (набрану на сайті кількість балів поділіть на 3 - отримєте оцінку у 12 бальній системі)

д. зошити та контурні карти здати на перевірку.

______________________________________________________

Копія сторінок підручника

Практична робота 1

Практичне заняття. Перша світова війна як виклик людському виживанню. Повсякденне життя на фронті та в тилу

►► 1. Що ми називаємо повсякденним життям людини? 2. Як ви розумієте вислів

Мета: на підставі аналізу підготовлених повідомлень, презентацій та наведених джерел визначити, як Перша світова війна вплинула на життя різних верств суспільства.

Завдання для підготовки до практичного заняття

Підготуйте повідомлення (презентації) про: 1) вплив Першої світо­вої війни на повсякденне життя представників різних верств населення України; 2) екстремальні ситуації в житті людей, зумовлені Першою світовою війною.

Хід заняття

1) Зі спогадів вояка легіону УСС О. Кобця

2) Із листа солдата російської армії А. Рубльова з Південно-Західного фронту

побажав би опинитися в тих «окопах». Якби дав бог, щоб ніколи в житті ніхто не опинився в цих окопах, і щоби навіть не знали, що таке окопи. А мені, якби бог дав пережити всі ці солдатські потреби й залишитися живим, бо я вже дізнався, що таке війна.

3) Із листа солдата німецької армії Й. Мюллера

Люба мамо!

Тепер я знаю, чим є війна. Ми сидимо вже вісім днів у шапцях, і тут дуже холодно. Уже десять днів ми не їли теплої їжі, тільки галети з паштетом, бо по­льова кухня не може до нас доїхати. На горі біля нас лежить багато вбитих. із 240 чоловік 40 лежать там. Моїм єдиним бажанням є якнайшвидше завершення війни.

4) Зі свідчень солдата австро-угорської армії, що перебував у російському полоні (грудень 1914 р.)

У казки про російську жорстокість мало хто вірить, бо насправді вона прак­тично ніде не підтвердилась, а особисто зі мною кубанські козаки, що захопили мене в полон, поводилися добре й нагодували та, дізнавшись, що я хворий, на­казали господарю тієї хати, де я перебував, запрягти коня й на возі довезти до російського шпиталю.

5) Зі спогадів генерала М. Головіна «Військові зусилля Росії у світовій війні» про ситуацію на Південно-Західному фронті в 1915 р.

...Важко словами передати весь драматизм становища. Тільки частина бійців, що опиналася на фронті, була озброєною, інші ж чекали смерті свого товариша, щоб, у свою чергу, взяти до рук гвинтівку. Вищі штаби займалися винахідництвом, часом досить невдало, тільки б як-небудь викрутитися з катастрофи. Так, напри­клад, у моє буття генерал-квартирмейстером (відповідальний за матеріальне забезпечення військ — Авт.) 9-ї армії згадую телеграму штабу Південно-Західного фронту, отриману в серпні 1915 р., про озброєння частини піхотних рот сокирами, посадженими на довгі топорища. Передбачалося, що ці роти можуть бути вико­ристані для прикриття артилерії. Фантастичність цього розпорядження, що було задекларовано з глибокого тилу, була настільки очевидною, що мій командувач, генерал Лечицький, глибокий знавець солдата, заборонив давати подальший хід цьому розпорядженню, вважаючи, що воно лише підірве авторитет начальства. Я наводжу цю майже анекдотичну спробу ввести «алебардистів» тільки для того, щоб охарактеризувати ту атмосферу відчаю, у якій перебувала російська армія в кампанії 1915 р.

6) Зі спогадів офіцера австро-угорської армії періоду Першої світової війни М. Тар- навського

Я помітив знаменне явище. У найрясніший вогонь військо пішло, як у дим, за своїм командиром: безкритично, як барани, воно мало лише послух на показ, на порух руки верховода, на його найменший знак. У цілій повноті я побачив тут оцю негативну і позитивну вартість дресури вояка, у якій він губив усе індивідуальне та ставав безкритичним автоматом.

7) Із листа солдата російської армії з Південно-Західного фронту

18.11.1916 р. Субота

10. Установіть відповідність між історичними діячами та їх характе­ристиками.