Домашнє завдання: вивчити § 20 с. 137-141 відповісти на питання с. 141

Читай також: http://history.org.ua/JournALL/uahist/uahist_2010_3/uahist_2010_3.pdf

Поурочний план:

Джерело https://naurok.com.ua/konspekt-uroku-5-klas-istorichni-praci-hih-pochatku-hh-stolittya-istoriya-ukra-ni-rusi-mihayla-grushevskogo-hudozhni-tvori-pro-minule-ukra-ni-19108.html

Тема. Історичні праці ХІХ – початку ХХ століття. «Історія України-Руси» Михайла Грушевського. Художні твори про минуле України.

Мета: розширити знання про українських істориків та їхні головні дослідження; навчитись відрізняти науково-популярний історичний текст від художнього; розвивати вміння аргументовано висловлювати свою думку; виховувати інтерес до дослідження історичного минулого українського народу.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, ілюстрації, роздавальний матеріал, комп’ютер, мультимедійна презентація.

Очікувані результати: учні зможуть відрізняти наукові історичні праці від художніх творів; спираючись на відомості кількох джерел розповідати про історичний факт.

Хід уроку

І. Організаційний момент уроку

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Прийом «Сніжна грудка»

Як росте сніжна грудка, так і цей методичний прийом залучає до активної роботи все більшу кількість учнів.

Алгоритм цього прийому стисло можна описати так:

Слово - речення - питання - відповідь.

Учитель показує на учня і говорить: «Слово!» Той промовляє слово, яке стосується попередньо вивченої теми уроку. Показує на іншого учня і говорить: «Речення». Другий учень складає речення з цим словом. Третій учень придумує питання до цього речення, четвертий учень відповідає на нього.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Метод «Мікрофон»

Звідки історики отримують інформацію про події, які відбулися сотні, тисячі років тому? (Слайд 1)

IV. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Як і на попередньому, сьогодні ми продовжимо знайомитись із історичними дослідженнями та дослідниками цих подій.

Історія Української державності була дуже складною. Складною була і робота дослідників історії України. Довготривалий час українські землі знаходились у складі Російської імперії і імперська влада всіляко чинила опір роботі дослідників.

V. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

1. Історичні праці ХІХ – початку ХХ століття.

У ХІХ столітті попри перешкоди починає розвиватись українська історична наука.

Визначною пам'яткою історіописання стала "Історія Русів". На жаль, її авторство залишається нез'ясованим і до сьогодні. Більшість дослідників вважають, що твір був підготовлений наприкінці 18 – поч. 19 ст. Ймовірно також, що він пройшов кілька редакцій, останню – на поч. 19 ст. "Історія Русів" значною мірою вплинула на подальший розвиток українського історіографічного процесу, заклавши нову традицію – розглядати козацтво та його гетьманів як основну рушійну силу української історії, починаючи з 16 століття.(слайд 2)

М.Максимович, зокрема, одним із перших відкинув домінуючу тезу про етнічний характер козацтва й акцентував на тому, що козацтво є соціальною групою. Виникнення козацтва він пов'язував із початком боротьби проти турецько-татарської агресії. При розгляді національної революції 1648–1657 рр. він вказував як на основну причину повстання на соціальний гніт, а не на мотиви помсти за особисті кривди. (слайд 3)

Одним із творців народницького напряму в українській історіографії вважається М.Костомаров.(слайд 4)

Найбільш послідовно народницький напрям в української історіографії репрезентований у працях В.Антоновича та його учнів.(слайд 5)

2. «Історія України-Руси» Михайла Грушевського.

Діти, подивіться, що зображено на екрані (слайд 6). Так вірно це купюра номіналом 50 гривен, а з другого боку - портрет Михайла Грушевського.

Свого найвищого розвитку народницький напрям в українській історіографії досяг у науковій творчості М.Грушевського. У своїх роботах М.Грушевський запропонував вивчати історію саме народу, а не держави. У своїй фундаментальній "Історії України-Руси" (слайд 7) він наголошував на тому, що немає й не може бути "общерусскої" історії, оскільки нема "общерусскої" народності, а отже, й об'єкта для дослідження.

Історія України-Руси — 10-томна монографія Михайла Грушевського. Головна праця його життя. Містить виклад історії України від прадавніх часів до другої половини 17 століття. Писалася з перервами протягом 1895—1933 років. Справила вплив на формування української історіографії новітнього часу.

3. Художні твори про минуле України.

Історична тема — одна із традиційних, провідних тем в українській літературі.

Пам'ятка давньої літератури "Слово о полку Ігоревім" відбиває події, пов'язані з походом князя Ігоря проти половців. (слайд 8)

У багатьох своїх творах, особливо в поемі "Гайдамаки", Т. Шевченко звертався до звитяжної доби в історії українського народу — козаччини, відтворював події гайдамацького руху. Великий Кобзар змалював образи Богдана Хмельницького, Івана Ґонти, Максима Кривоноса, Байди Вишневецького.

Робота з історичним та художнім джерелом

М. Грушевський. Історія України-Руси. Том I. Розділ VIII. Стор. 4.

Не вважаючи на недовге своє правлїннє (яких небудь десять лїт фактичного правлїння, або й меньше), Святослав належить до найбільш виразних і характеристичних фіґур між давнїми руськими князями. Се, щоб так сказати, maximum дружинности між київськими князями. Роля князя — правителя, голови держави зовсїм сходить на другий плян перед воєвничим ватажком. Се чистий запорожець на київськім столї, і він прегарно схарактеризований з сього боку в класичнім текстї нашої лїтописи: „Коли князь Святослав виріс і став чоловіком, почав збирати богато хоробрих вояків, бо й сам був хоробрий і легкий, ходив як пард і богато воював. Не возив за собою возів, нї казана, не варив мяса, але нарізавши тоненько чи конину, чи звірину, чи воловину, пік на углях і так їв; не мав і шатра, а підстилав на спаннє конячу опону, а в голові сїдло, і такі-ж були й його вояки. А як ішов на котрий край, сповіщав наперед: „іду на вас!“

Семен Скляренко «Святослав»

«…Доки княгиня Ольга була в дорозi, на Київському столi з її волi мусив сидiти вiн, Святослав, син Iгорiв. Вiн дiяв так, як велiв покон: прокидався до схiд сонця, вмивався холодною водою, одягався, накидав на плечi червоне, iз золотою оторочкою корзно, взував червонi, з довгими, загнутими носками хзовi чоботи, клав на голову хутряну шапку iз дорогим камiнням, а на шию чiпляв золоту княжу гривну.

Коли княжич виходив iз своєї свiтлицi, минав Золоту палату й спускався сходами в сiни, там на нього вже ждали Свенелд, воєводи, бояри, брат Улiб, на ганку й у дворі бiля терема чулись голоси тiунiв, гiнцiв земель, огнищан.

Проте княжич Святослав одразу не виходив до них, прямував до стравницi. Слiдом за ним iшли Улiб, Свенелд, воєводи, бояри. У стравницi, як годилось, Святослав клав жертву, всi мовчки ждали, поки її приймуть боги, а потiм сiдали до столу. …»

«…Мов вiтер, мов грiм, що котиться i все пiдсилюється в безмов'ї, мчали в полi вої княжича Святослава, а попереду летiв вiн сам — рiшучий, дужий,безжальний. I вони здоганяли орду, стикалися з нею, рубались, одбивали своїх людей, гнали хижаків далеко в поле, нищили, вбивали. I це княжич робив охоче, любо, бо захищав рiдну землю, людей її. …»

Запитання

1. Що спільного в цих джерелах?

2. Чим вони відрізняються?

Діти повинні зробити висновки, чим відрізняються науково-популярні твори від художніх.

VI. Узагальнення та систематизація знань

Бесіда

1. Чому вчені-історики, відтворюючи минуле, користуються писемними джерелами?

2. Де зберігають та впорядковують писемні історичні джерела?

Вправа «Ти – мені, я – тобі»

Учні об’єднуються в пари і ставлять один одному запитання з теми уроку.

VII. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний матеріал підручника