Домашнє завдання: вивчити § 21 с. 141-144 , відповісти на питання с.144 готуватись до ТА (адреса тесту https://test.izno.com.ua/tema-natsionalno-vizvolna-viyna-ukrayinskogo-narodu-pid-provodom-b-hmelnitskogo-seredini-xvii-st/)

Презентація https://naurok.com.ua/biblioteka/download?id=7451&token=c4a02c76d4a8c47bdf39d4e5a37fac8a

Поурочний план

Джерело: https://naurok.com.ua/biblioteka/download?id=28597&token=d257dafa2fe6c520f417b32329fe4171

Тема. Воєнно-політичні події 1654—1657 рр.

Мета: розповісти про перебіг воєнних дій у 1654—1655 рр.; пояснити, як і чому відбулася зміна зовнішньополітичних орієнтирів Б. Хмельницького; охарактеризувати дії українського війська в Польщі в 1657 р.; дати оцінку Б. Хмельницькому як особистості, політику й полководцю; удосконалювати набуті вміння і навички; виховувати почуття поваги до історичного минулого Батьківщини.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, зображення історичних пам’яток.

Основні терміни та поняття: Віленське перемир’я.

Основні дати та події: 19—21 січня 1655 р. — битва під Охматовом; вересень 1655 р. — битва під Городком, облога Львова; 24 жовтня 1656 р. — підписання Московською державою і Річчю Посполитою Віленського перемир’я; грудень 1656 — липень 1657 р. — українсько-трансильванський похід у Польщу; 27 липня 1657 р. — смерть Б. Хмельницького.

Хід уроку

I. Організація навчальної діяльності

II. Перевірка домашнього завдання

Бесіда

1. Охарактеризуйте ставлення католицьких держав Європи до Гетьманщини.

2. Наведіть приклади підтримки і приязного ставлення до Гетьманщини протестантських держав.

3. Охарактеризуйте основні напрямки зовнішньої політики Гетьманщини в роки війни.

4. Як розвивалися в роки війни відносини між Гетьманщиною та Московією?

5. Як відбулося оформлення протекторату Московської держави над Гетьманщиною?

6. Оцінюючи українсько-московський договір 1654 р., історик О. Апанович зазначала, що він не був для України ні трагедією, ні ганьбою. Поясніть, як ви розумієте думку дослідниці.

III. Вивчення нового матеріалу

1. Воєнні дії в 1654—1655 рр.

Розповідь учителя (супроводжується демонстрацією відповідних подій на карті)

У січні 1654 р. уряд Речі Посполитої, дізнавшись про події в Переяславі, став готуватися до нової великої війни. Московська держава розірвала дипломатичні відносини з Річчю Посполитою і вступила у війну з нею на боці Гетьманщини.

У лютому 1654 р. 20-тисячне польське військо вторглося на Поділля і Брацлавщину. Так, місто Немирів було взяте в облогу і знищене поляками, оскільки ніхто із жителів у полон не здався. Проте, дійшовши до Брацлава й Умані, через опір населення та протидію козацьких військ полковників В. Томиленка та І. Богуна поляки були змушені відступити.

Тим часом головні воєнні дії розгорталися на території Білорусії та Смоленщини. Хмельницький на вимогу царя у травні 1654 р. направив туди 18-тисячне козацьке угруповання, очолюване наказним гетьманом Іваном Золотаренком. Завдяки успішним воєнним діям на кінець 1654 р. від польсько-литовських військ було звільнено південь Білорусії та всю Смоленщину.

Кримське ханство негативно поставилося до рішень Переяславської ради. Після того як Хмельницький проігнорував вимогу Іслам-Гірея розірвати союз із Московією, татари пішли на союз із поляками. 10 липня 1654 р. між ними було укладено «Вічний договір», що передбачав взаємну допомогу «проти будь-якого ворога».

У жовтні-листопаді 1654 р. 30-тисячне польське військо на чолі з коронним гетьманом Стефаном Потоцьким вторглося на Поділля. Поляки діяли з надзвичайною жорстокістю, знищуючи все населення.

Цікаво знати

Героїчним опором ворогу, який кількісно переважав, уславилося невелике подільське містечко Буша. Його захищали близько 6 тис. козаків, міщан, подільських опришків і загін повстанців-молдаван. Протягом 18—20 листопада захисники Буші відбивали запеклі штурми поляків. Коли після кровопролитного бою вони вдерлися до міста, жителі підпалювали домівки, знищували своє майно та продовжували боротися з ворогом на вулицях. Відчуваючи поразку, вони кидалися у вогонь, воліючи краще померти, ніж здатися в полон. Дружина одного з місцевих козацьких старшин зустріла поляків, які оточили її презирливим глузуванням, а потім піднесла вогонь до діжки з порохом. Частина захисників Буші, що обороняла замок, не маючи сил протистояти ворогу, підпалила пороховий погріб. Від величезного вибуху вони загинули разом із польськими військами, які обложили замок.

Близько 70 бушанців (переважно жінок і дітей) сховалися в печері. Після того як їх знайшли поляки, вони відмовилися здатися й відстрілювалися до останнього. Тоді поляки спрямували в печеру воду потоку, що протікав поряд, і затопили її. У ній загинули останні нескоренні бушанці.

Розповідь учителя

На початку грудня 1654 р. в Україну вторглася і приєдналася до польської армії 20-тисячна татарська орда. Болісно переживаючи спустошення поляками й татарами Поділля, Хмельницький очікував на прибуття московських військ. 13 січня 1655 р. до нього приєдналися 10—12 тис. вояків війська воєводи Василя Шереметьєва. Гетьман із 40—42-тисячною українсько-московською армією прямував до Умані.

Вирішальна битва відбулася 19—21 січня неподалік села Охматів. Під час запеклої битви, що велася посеред поля в лютий мороз, з обох сторін загинуло до 30 тис. осіб. Ніхто з противників не здобув переваги, але й не мав сил продовжувати воєнну кампанію. Наступ польсько-татарського війська в глиб України було зупинено.

Цікаво знати

Битва під Охматовом (на «Дрижиполі»)

27 жовтня 1654 р. 30-тисячне військо Речі Посполитої на чолі з коронним гетьманом Станіславом Потоцьким вирушило на Поділля та Брацлавщину. Тоді ж молодий кримський хан Мехмед-Гірей запропонував Б. Хмельницькому відновити військовий союз, розірваний після Переяславської угоди: «Відкиньте від себе Москву, а з нами будьте у приязні». Проте Хмельницький відмовився, і Мехмед-Гірей уклав угоду з польським королем. 8 грудня шляхетське військо Речі Посполитої з’єдналося поблизу Брацлава з 30-тисячною татарською кіннотою, а 10 січня вони оточили Умань, яку обороняв полк І. Богуна разом із місцевими жителями. Щоб укріпити місто і зробити фортечні вали неприступними для ворога, Богун звелів облити їх водою і перетворити на крижані гори.

У ці дні до ставки Хмельницького під Білою Церквою підійшла союзна 20-тисячна московська армія на чолі з В. Шереметьєвим і В. Бутурліним та разом із 70-тисячним козацьким військом одразу виступила до Умані. Військо мало 50—60 гармат. Попереду йшов Полтавський полк під командуванням полковника Мартина Пушкаря. Дізнавшись про це, поляки з татарами відступили від Умані й оточили загін Пушкаря, який зайняв оборону в невеликій фортеці Охматів, а ввечері в п’ятницю 19 січня 1655 р. за чверть милі від Охматова супротивники зійшлися в долині річки Багви.

Битва на лютому морозі тривала цілу ніч. Солдати коронного війська під командуванням коронного обозного Стефана Чарнецького прорвалися до московського табору і в рукопашному бою захопили там 20 гармат і 300 бочок пороху. Московські стрільці стали кидати зброю та корогви і здаватися, однак були відбиті козаками. За словами очевидця-шляхтича, «трупом жовнірським козаки отаборились, бо не тільки вдень, а й уночі билися врукопашну», тобто спорудили укріплення з возів та тіл загиблих і три дні оборонялися без води та вогню. У неділю козаки запропонували переговори й домовилися з татарами про нейтралітет. У вирішальний момент Богун із козацькими загонами непомітно вийшов з Умані та вдарив у тил польсько-шляхетського війська. Татари, переконавшись у марності облоги табору, спішно залишили поле битви й почали грабувати українські села. 22 січня весь табір, не порушуючи замкнутості своїх рядів, пробився через ворожі застави до Охматова і після завзятої битви визволив загін Пушкаря, що перебував у фортеці.

Обидві сторони втратили убитими по 15 тис. вояків, зокрема, у московській армії загинуло 9 тисяч. Виснажені супротивники до весни припинили бойові дії.

У козацькій традиції за рівниною, розташованою за дві версти від Охматова між річками Багвою та Буртою, закріпилася назва «Дрижипіль», оскільки поле бою дрижало від холоду і вогню.

Розповідь учителя

Намагаючись зруйнувати кримсько-польський союз, гетьман повідомив турецького султана, що згодний прийняти його протекцію. У відповідь султан Мехмед IV наказав кримському хану утримуватися від нападів на Гетьманщину. Становище Речі Посполитої ускладнилося. Українські війська наказного гетьмана І. Золотаренка захопили Мінськ, а пізніше разом із московськими полками — Вільно і Гродно. Із півночі на Польщу рушив шведський король Карл X Густав, що претендував на польську корону, і швидко здобув Варшаву й Краків.

Хмельницький вирішив скористатися сприятливою для себе ситуацію і звільнити з-під польської влади західноукраїнські землі. 19 вересня 1655 р. українсько-московська армія взяла в облогу Львів. Напередодні відбулась битва під Городком, яка завершилася перемогою українсько-московського війська. Пізніше вона захопила Ярослав, Люблін, Яворів, Янів та інші міста, вийшовши подекуди до Вісли і за Сян. Однак це не сподобалося шведському королю, який став вимагати від Хмельницького зняти облогу Львова й відступити до Гетьманщини. До того ж гетьман дізнався, що кримський хан, порушивши заборону турецького султана, разом з ордою вдерся в Україну й просувається до Львова. У цих умовах наприкінці жовтня Б. Хмельницький наказав своєму війську відступати. Напередодні він зустрівся з послом польського короля й заявив про готовність укласти мир і надати допомогу в боротьбі з ворогами. В обмін на це гетьман пропонував полякам відмовитися від претензій на володіння «усім Руським князівством» та визнання входження до нього західноукраїнських земель, хоча, на думку гетьмана, польська шляхта на це ніколи не погодиться, а козаки не відступлять від цієї умови.

Під час відступу українсько-московські війська були двічі атаковані татарами, але успішно відбили напади. З огляду на це 12 листопада 1655 р. під Озерною Мехмед-Гірей уклав угоду з Хмельницьким про невтручання Кримського ханства в боротьбу Гетьманщини та Московської держави з Річчю Посполитою, відновлення українсько-татарської дружби та заборону татарам чинити напади на українські й московські землі.

2. Віленське перемир’я. Зміна зовнішньополітичних орієнтирів Б. Хмельницького.

Розповідь учителя

Суперечності, що загострювалися між Московською державою і Швецією через Прибалтику, призвели в травні 1656 р. до війни між ними. Вести війну на два фронти для московського уряду було обтяжливо, і він погодився на пропозицію виснаженої війною Речі Посполитої укласти перемир’я. У серпні-жовтні 1656 р. у Вільні відбулися московсько-польські переговори, унаслідок яких було укладено Віленське перемир’я. За його умовами воєнні дії між Московською державою й Річчю Посполитою припинялися. Обидві держави домовлялися, що вестимуть спільні воєнні дії проти Швеції і не розпочинатимуть із нею переговорів про мир. Польські посли висунули пропозицію обрати царя Олексія Михайловича на престол Речі Посполитої після смерті Яна Казимира. Територія Гетьманщини визначалася за умовами Білоцерківського договору в межах Київського воєводства. У разі обрання царя королем Речі Посполитої Гетьманщина залишалася в її складі.

Відверте нехтування московської сторони інтересами Гетьманщини обурило гетьмана і старшину. В укладенні Віленського перемир’я вони вбачали порушення Березневих статей 1654 р. Хмельницький активізував зусилля з укладення воєнно-політичного союзу зі Швецією та Трансильванією, спрямованого проти Речі Посполитої і Кримського ханства.

У грудні 1656 р. в угорському місті Радноті було підписано договір про союз між Швецією і Трансильванією. Розподіл території Речі Посполитої за його умовами передбачав перехід західноукраїнських земель до Трансильванії. Раднотський договір засвідчив, що трансильванський князь і шведський король, потребуючи допомоги Гетьманщини, водночас не хотіли її зміцнення за рахунок приєднання Західної України.

3. Дії українського війська в Польщі 1657 р.

Розповідь учителя (супроводжується демонстрацією відповідних подій на карті)

Наприкінці грудня 1656 р. Б. Хмельницький без відома московського уряду вирішив підтримати вторгнення в Польщу трансильванського князя Дьєрдя II Ракоці. Гетьман вислав йому на допомогу козацьке військо на чолі з наказним гетьманом Антоном Ждановичем, а згодом ще кілька полків під проводом І. Богуна. Загальна кількість українського війська сягала 18—20 тис. осіб.

Швидким маршем пройшовши Галичину, до трансильванського князя під Перемишлем приєдналося козацьке військо. Союзники взяли Краків і рушили на з’єднання з армією шведського короля. Після об’єднання за наполяганням Карла X Густава було вирішено завдати рішучого удару полякам. Союзники перейшли Віслу, захопили Замостя, Люблін і рушили на Варшаву. 9 червня місто було здобуте.

Однак у середині червня становище союзників погіршилося. У Польщі розгортався широкий визвольний рух. Після нападу Данії на Швецію Карл X змушений був залишити Польщу. Польські війська вторглися до Трансильванії, а до Польщі як союзник прибув із великою ордою кримський хан. Охоплений панікою Дьєрдь II Ракоці розпочав переговори з польським командуванням і капітулював.

До козаків Ждановича в цей час прибув московський посланець і попередив, що вони воюють без згоди царя. До того ж серед них поширювалися чутки, що Хмельницький тяжко хворий і доживає останні дні. Жданович, ураховуючи настрої козаків, наказав повертатися додому. Поразка українсько-трансильванського походу до Польщі стала важким ударом для хворого гетьмана.

4. Б. Хмельницький як особистість, політик і полководець.

Самостійна робота з підручником

Охарактеризуйте історичне значення діяльності Б. Хмельницького. Визначте, якими були, на вашу думку, досягнення і прорахунки Б. Хмельницького, здійснені ним у роки Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. Поясніть свою думку.

Додатковий матеріал

27 липня 1657 р. в Чигирині помер Б. Хмельницький. Поховали гетьмана, як він і заповідав, у рідному хуторі Суботові в Іллінській церкві.

Б. Хмельницький небезпідставно вважається однією з найвизначніших постатей української історії. Він був єдиним у вітчизняній історії загальнонаціональним лідером, який зміг підняти весь народ на боротьбу за своє звільнення. Життєвий шлях Хмельницького був тісно переплетений із долями багатьох тисяч українців, сповнений блискучими перемогами й гіркими поразками, глибокими роздумами й важкими рішеннями, особистими втратами й здобутками.

Хмельницький очолив Національно-визвольну війну українського народу середини XVII ст., яка стала ключовою подією історії України XVI—XVII ст. Він виявив себе блискучим полководцем, сформував боєздатну національну армію, що була однією з найкращих у тогочасній Європі.

В умовах розгортання визвольної боротьби Хмельницький висунув програму побудови незалежної Української держави як її кінцеву мету, навколо якої об’єдналися всі патріотичні сили. Наріжні принципи сформульованої гетьманом державної ідеї стали знаменом у визвольних змаганнях українців упродовж наступних століть. Завдяки гнучкій політиці Хмельницького Гетьманщина змогла подолати чимало соціальних потрясінь і не загинути у вирі громадянської війни.

Гетьман організував дипломатичну службу, яка сприяла досягненню визнання Української гетьманської держави урядами інших країн. Сучасники вважали Хмельницького одним із найкращих тогочасних дипломатів. Він уміло керував зовнішньою політикою Гетьманщини, знаходячи союзників для продовження боротьби й нейтралізуючи дії ворогів.

IV. Закріплення нових знань

Бесіда

1. Яким був результат битви під Охматовом?

2. Що передбачала угода між Хмельницьким і кримським ханом, укладена 12 листопада 1655 р. під Озерною?

3. Охарактеризуйте перебіг воєнних дій у 1654—1655 рр.

4. Якими були умови Віленського перемир’я?

5. Чому Хмельницький вважав укладення Віленського перемир’я порушенням Московською державою українсько-московської угоди 1654 р.?

6. У чому полягала зміна зовнішньополітичних орієнтирів Хмельницького після Віленського перемир’я?

7. Які держави підписали Раднотський договір?

8. Як відбувався похід української армії до Польщі в 1657 р.?

9. Чому А. Жданович вирішив припинити похід до Польщі й повернутися додому?

10. Коли помер Б. Хмельницький і де його було поховано?

Дидактична гра «Асоціації»

Правила гри наведені в розробці уроку № 2.

Завдання

Закінчіть складання таблиці «Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст.».

V. Підсумки уроку

Заключне слово вчителя

Воєнна кампанія 1654—1655 рр. була дуже важкою для української армії. Її перебіг поглибив переконаність Хмельницького в тому, що жодний із його союзників не бажає зміцнення Української гетьманської держави.

Укладення польсько-московського Віленського перемир’я спонукало Хмельницького до спроби зміни напрямку зовнішньої політики.

Поразка українсько-трансильванського походу 1657 р. унеможливила здійснення плану гетьмана об’єднати українські землі в межах однієї держави.

Діяльність Б. Хмельницького, попри його помилки і прорахунки, мала велике значення для розвитку визвольних змагань українців упродовж наступних століть.

VI. Домашнє завдання

1. Опрацювати § 21 (§ 26*) підручника.

2. Підготувати есе за темою «Моє ставлення до гетьмана Богдана Хмельницького як політика і людини» (до практичного заняття).

Вивчіть з електронного підручника https://geomap.com.ua/uk-uh8/1010.html