19 Стереотипи та упередження. Дискримінація. Конфлікти.
Д.З: вивчити § 16-17 с.80-89 ?-с.80, 89
Копія сторінки підручника
Підготуйте невелике повідомлення та поміркуйте, як передати його засобами
невербальної комунікації. «Розшифруйте» невербальні повідомлення
однокласників.
§ 16. Упередження і толерантність
#стереотипупередженнязабобон#дискримінація
#толерантністьінклюзія#расизмейджизмсексизм
#відкритістькритичністьаналізсвітогляд
Толерантність — це мистецтво жити з іншими людьми
та з іншими ідеями.
Кофі Аннан, Генеральний секретар ООН (1997-2006),
лауреат Нобелівської премії миру
16.1. Поняття стереотипів і упереджень
Слово «стереотип» прийшло з грецької мови: стерео — об’ємний і типос —
відбиток. Його вживали в поліграфічній справі, а в суспільних науках спершу
використовували як метафору, маючи на увазі шаблонне сприймання
навколишньої дійсності, а потім перетворили на науковий термін.
Стереотипи — це спрощені, схематизовані, часто спотворені або навіть
помилкові уявлення про якісь соціальні об’єкти (людину чи групи людей).
З одного боку, стереотипи відіграють важливу соціальну роль, бо економлять
зусилля людей, даючи їм певне уявлення про складні соціальні явища й об’єкти. З
другого боку — ці уявлення шаблонні, дуже спрощені. А тому часто бувають
помилковими. (Наприклад: усі одесити — дотепники, все вироблене в Китаї —
низької якості, Лондон — місто туманів і т. ін.). Для того, щоб стереотип
активізувався, достатньо іноді простої згадки. У кожного з нас є стереотипи
чоловіка, жінки, дитини, старої людини тощо.
Виокремлюють 4 основні риси стереотипів:
1) Завжди простіші, ніж реальність. 2) Рідко бувають
плодом нашого власного досвіду. Найчастіше ми
набуваємо їх від тієї групи, до якої належимо, від ЗМІ.
3) Нерідко помилкові. Вони приписують конкретній
людині риси, які притаманні їй лише тому, що та
належить до певної групи. 4) Дуже живучі. Навіть якщо
стереотип не відповідає дійсності, люди схильні
стверджувати, що це виняток, який підтверджує правило.
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
§ 16. Упередження і толерантність
81
Упередження — це негативний стереотип. Як негативна установка щодо
певної соціальної групи, упередження містить негативні емоції, які породжують
нетерпимість, несправедливість, грубість, аморальність та інші форми ворожої
поведінки. Демонстрування або, навпаки, приховування упереджень багато в
чому залежить від панівних норм у суспільстві, які своєю чергою можуть бути
обумовлені політичними або ідеологічними реаліями. Так, наприклад, тоталітарні
режими навіть спеціально культивують і заохочують упередження у формі
класової, національної або расової ненависті. У СРСР і нацистській Німеччині
кримінально переслідували і фізично знищували не тільки класові або
національні групи, а й гомосексуалістів, деякі релігійні групи.
Виконайте в команді
1. Згадайте і розкажіть, що ви відчули, коли вперше побачили людину, яка
відрізнялася від вас за певними ознаками (раса, нація, релігія, фізичні
особливості тощо). 2. Скажіть, що саме вас вразило, здивувало, чому ви
звернули на це увагу. 3. Спробуйте поглянути на ситуацію з іншого боку —
опишіть, якими вас самих побачили ті люди.
16.2. Забобони
Кожному з нас відомі різні забобони: про чорного кота, про 13-те число, про
те, що не можна нічого передавати через поріг та багато інших. Деякі з них
знають у всьому світі, інші — в окремих колах людей, а деякі
ми взагалі самі вигадуємо, наприклад про якусь деталь
нашого гардеробу, у якій нам обов’язково пощастить.
Забобон – це різновид марновірства, віра в якісь чарівні
сили, які можуть нашкодити або допомогти. Проте цей
термін уживають також і в соціологічній науці.
Забобон — це негативне або вороже ставлення до якоїсь групи людей, що
ґрунтується на узагальненнях і неповній або викривленій інформації.
Забобони — це приблизно те саме, що й упередження, відмінність полягає в
тому, що упередження — це вже наявні переконання, а забобони — пізнавальні
установки, виходячи з яких людина розмірковує про певні об’єкти, оцінює їх.
Упередження не передбачають відповідних дій людини щодо певного об’єкта, в той
час як забобони не тільки передбачають, а і спрямовують ці дії. Забобони (як
побутові, так і соціальні) виникають у разі браку реальних знань, унаслідок чого
індивід некритично сприймає судження свого оточення. Вплинути на
формування або закріплення забобону може і відповідний життєвий досвід
індивіда, емоційно пережитий, але недостатньо критично осмислений.
16.3. Шляхи подолання стереотипів
Багатьом людям буває важко подолати стереотипи, позаяк вони схильні
дивитися на них, як на точний опис світу. Однак навколишній світ доволі
складний, різноманітний і постійно змінюється, тому його неможливо
зафіксувати в якихось обмежених формулах. Для того щоб бути об’єктивним,
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
Розділ ІIІ. Людина в соціокультурному просторі
82
потрібно навчитися мислити гнучко, виходити за звичні рамки, набувати нового
досвіду і формувати власну думку про те, що вас оточує і що для вас є справді
важливим. Формуючи свою думку про соціальні групи або явища навколишнього
світу, потрібно спиратися на здоровий глузд, логіку і факти. Пропонуємо
способи, як позбутися негативного впливу стереотипів мислення:
Порівняння. Порівняння передбачає аналіз ситуації, зіставлення її з
іншими, знаходження відмінностей та суперечностей. Не треба поспішати
мислити звичними категоріями, поміркувати над тим, що ви сприймаєте цієї
миті та порівняти з тим, що вже відомо.
Відкритість сприймання. Уміти сприймати явище у всій його повноті,
дивитися на нього так, ніби бачите вперше, заново відкривати нові грані
відомого й уважно вивчати все нове, що дарує навколишній світ.
Критичне мислення. Треба вміти розмірковувати над деякими
запитаннями: «Чи справді це правда?», «Чи не суперечить думка здоровому
глуздові?», «Чи згоден я з тим, що звик чути і сприймати як істину?» та іншими
подібними запитаннями, що викликають сумніви.
Розширення світогляду. Позбутися стереотипів можна, постійно
працюючи над собою, розвиваючись, навчаючись нового, розширюючи свій
світогляд.
16.4. Дискримінація, її основні форми та прояви
Дискримінація (англ. discrimination — розрізнення, виділення, неоднакове
ставлення) — це обумовлені упередженнями (негативними стереотипами),
несправедливі дії щодо членів певних соціальних груп.
Якщо, наприклад, людина відмовляється потиснути руку представникові
іншої раси, то це расова дискримінація. Якщо під час призначення на керівну
посаду перевагу віддають лише жінкам або лише чоловікам, то це ґендерна
дискримінація. Якщо людину відмовляються брати на роботу тільки через те, що
вона «занадто молода» або «занадто стара», то це вікова дискримінація. Однак
дискримінація може виражатися і в жорстокіших формах, коли відбуваються
вже т. зв. «злочини ненависті». У Радянському Союзі, наприклад, відбувалося
вигнання й переселення цілих етнічних груп з місць їх постійного проживання,
як-от: кримських татар, чеченців, інгушів, калмиків, балкарців та ін.
Дискримінація може здійснюватися в різних формах — від прихованого,
замаскованого психологічного тиску до відвертого насильства й убивств.
Найпоширенішими формами дискримінації є такі:
- Расизм. Це складне соціально-психологічне явище: расові стереотипи,
упередження, дискримінаця. Зазвичай під расизмом розуміють дискримінаційні дії,
які ображають людей лише на тій підставі, що вони є членами певної расової групи.
- Етнічна дискримінація. Це явище подібне до расизму. Якщо у випадку з
расизмом людина зазнає дискримінації через колір шкіри, то етнічна
дискримінація виражається в дискримінації людей через їхню національну
належність.
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
§ 16. Упередження і толерантність
83
- Ейджизм (англ. аge — вік). Вікова дискримінація ґрунтується на
переконанні, що певні вікові категорії є гірші за інші. Від неї потерпають
переважно старші люди, яким, наприклад, важче влаштуватися на роботу. Іноді
вікова дискримінація є непомітною, але наявною в суспільстві. Спостерігаємо
своєрідний парадокс: усі хочуть дожити до глибокої старості, але при цьому
ніхто не хоче бути старим.
- Сексизм (англ. sexism, від лат. sexus — стать). Це упереджене ставлення та
дискримінація групи людей через їхню стать або ґендерну ідентичність.
Виявляється в тому, що влада, більшість прав і можливостей зосереджуються в
представників однієї статі порівняно з іншою.
16.5. Толерантність та інклюзія
Однією з найважливіших цінностей сучасного суспільства є толерантність
(від лат. tolerantia — терпіння).
Толерантність — це здатність взаємодіяти з людьми іншої культури, іншого
способу життя; без агресії сприймати думки, які відрізняються від власних, а
також поважати особливості поведінки та способу життя інших.
У біології, звідки він і «прийшов», термін «толерантність» означає здатність
організму переносити несприятливий вплив того або того чинника середовища. У
цьому сенсі толерантність до ліків означає, що ліки не діють на організм. Такою
може бути й суспільна толерантність — коли деякі етнічні, релігійні чи будь-які
інші групи, що відрізняються одні від одних своєю культурою, хоча й живуть
поруч, але практично не взаємодіють одні з одними. Це толерантність
байдужості, негативна толерантність. Прикладом можна вважати співжиття
чужовірців (евреїв, мусульман) у середньовічних містах. Але така толерантність
існувала доти, поки не починалася якась суспільна нестабільність або поки вони
не перетиналися в якійсь боротьбі за ресурси. Тоді подібна толерантність
миттєво закінчувалася і зіткнення різнокультурних груп могло вилитися в
жахливі та криваві сутички.
На основі принципів толерантності в сучасному
суспільстві всім людям без винятку має бути надана
можливість розвиватися фізично, розумово,
морально, духовно, в умовах свободи та гідності. На
жаль, сьогодні з 46 млн громадян України понад 3
млн становлять люди з особливими потребами, які не
завжди мають необхідні умови для розвитку й
повноцінного життя. Для того, щоб забезпечити для
них можливість рівноправної участі в суспільному
житті, застосовують принцип інклюзії.
Інклюзія (англ. inclusion — включення) — процес збільшення ступеня участі
всіх громадян у суспільному житті.
Основний принцип інклюзії полягає в тому, що всі діти мають навчатися
разом, незважаючи на певні труднощі чи відмінності, які існують між ними.
Інклюзія і
толерантність
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
Розділ ІIІ. Людина в соціокультурному просторі
84
Дітей із особливостями розвитку не можна замикати від суспільства, а здорові
діти не повинні ховатися від реального життя з усіма його проблемами. Їм усім
потрібно навчатися разом, щоб усвідомити значну схожість між ними, цінувати
здібності та таланти кожного учня з порушеннями чи без них, навчитися
приймати інших такими, якими вони є. Адже всі люди різні — не кращі й не
гірші, а просто різні. Важливо цінувати кожну людину як особистість, поважати
її думки, почуття, ідеї, вірування.
Поміркуйте разом
1. Чи варто толерувати насильство? 2. Де межі толерантності? Чи вона
безмежна? 3. Що, на вашу думку, толерувати не можна, щоб уберегти
суспільство від зла?
Обґрунтуйте свої міркування.
Для завершення теми:
Що таке стереотип, упередження, дискримінація, толерантність,
інклюзія?
Як ви розумієте значення вислову «Однією з найважливіших цінностей
сучасного суспільства є толерантність»?
Якими способами можна позбуватися стереотипів у мисленні ?
– Наведіть приклади забобонів та упереджень.
– Наведіть приклади проявів різних форм дискримінації.
– Порівняйте поняття «негативна толерантність» і «позитивна
толерантність». Наведіть приклади.
Підготуйте повідомлення про ксенофобію як один із видів дискримінації.
Дослідіть суть і форми ксенофобії та нові виклики у сфері захисту прав людини,
пов’язані із проявами ксенофобії.
http://khpg.org/index.php?id=1212492770 https://helsinki.org.ua/2008/06/rasyzm-
ta-ksenofobiya-v-ukrajini-novi-vyklyky-u-sferi-zahystu-prav-lyudyny/
§ 17. Конфлікти, їх подолання
#конфліктраціональнийемоційний#деструктивнийстабілізуючий
#особистіснийгруповий#вирішенняврегулювання
#переговоримедіаціяарбітраж#консенсускомпроміс
Люди рідко бувають задоволені тими, хто від їхнього імені
починає ділові переговори, тому що посередники, намагаючись
здобувати собі добру славу, майже завжди жертвують
інтересами своїх друзів заради успіху самих переговорів.
Франсуа де Ларошфуко,
французький письменник-мораліст XVII cт.
17.1. Поняття конфлікту та його види
Конфлікт є внутрішньо притаманний суспільству. Оскільки кожне
суспільство постійно змінюється, а зміни означають конфлікти нового зі старим, то
конфлікти всеприсутні. Картина соціального світу становить «поле бою» багатьох
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
§ 17. Конфлікти, їх подолання
85
суспільних груп та осіб, які змагаються між собою, створюючи та руйнуючи
різноманітні альянси. Як пожартував один соціолог, «якщо в тебе нема жодного
конфлікту, перевір, чи є в тебе пульс». Суспільства різняться одне від одного не
наявністю чи відсутністю конфліктів. У демократичному суспільстві переважають
раціональні методи їх урегулювання, в недемократичному — силові.
Конфлікт (лат. conflictus — зіткнення, сутичка) — це зіткнення протилежних
цілей, позицій та поглядів суб’єктів соціальної взаємодії.
Функції конфлікту
Перше, що спадає на думку при слові «конфлікт», це його негативна
функція. Скажімо, страйки можуть зупинити роботу підприємств і організацій;
подружні конфлікти можуть спричинити розпад сімей; національні та релігійні
конфлікти порушують взаємини між народами; конфлікти між державами
можуть спричинити війну, призвести до втрат, руйнувань, знищення довкілля.
Однак конфлікт відіграє не тільки деструктивну, а й стабілізаційну роль: він
робить чіткішими певні базові цінності суспільства, дозволяє різним суспільним
групам краще пізнавати одне одного, і такий спосіб сприяє їх зближенню;
конфлікт із зовнішнім ворогом допомагає підтримувати згуртованість суспільства
загалом. Цінність конфліктів у тому, що вони запобігають «окостенінню»
соціальної системи, відкривають шлях до інновацій.
Види конфліктів
Конфлікти типологізують за різними ознаками.
За зонами суперечностей
- Особистісний конфлікт. Він відбувається всередині особистості, на рівні
індивідуальної свідомості. Такий психологічний конфлікт може виявитися
каталізатором для виникнення групової напруги, якщо індивід шукатиме
причину свого внутрішнього конфлікту серед членів групи.
- Міжособистісний конфлікт. Виникає між двома або більше особами.
- Груповий конфлікт. Це найпоширеніший вид конфлікту, тому що
індивіди, намагаючись вплинути на інших, зазвичай стараються привернути до
себе прихильників, сформувати групу, яка допомагатиме в конфлікті.
- Конфлікт належності. Відбувається через подвійну належність і індивідів,
наприклад, коли вони створюють групу всередині іншої, більшої групи або коли
індивід входить одночасно у дві конкурентні групи, які переслідують одну мету.
- Конфлікт із зовнішнім середовищем. Індивіди, що утворюють групу,
відчувають тиск ззовні (передусім у вигляді культурних, адміністративних і
економічних норм та приписів). Часто вони вступають у конфлікт з інститутами,
що підтримують ці норми та розпорядження.
За внутрішнім змістом
Раціональні — це конфлікти, які належать до сфери розумного, ділового
суперництва, перерозподілу ресурсів і вдосконалення управлінської чи соціальної
структури. Повага до суперника, визнання за ним права на деяку частину істини —
це характерні риси раціональних конфліктів. Обидві сторони прагнуть до
поліпшення взаємин, норм, зразків поведінки, справедливого розподілу цінностей
і приходять до угоди, компромісу.
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
Розділ ІIІ. Людина в соціокультурному просторі
86
Емоційні — це конфлікти, учасники яких діють на підставі особистої
неприязні. З моменту появи емоційного конфлікту у свідомості його учасників
формуються негативні стереотипи, які породжують неприязнь і навіть ненависть
до супротивника. Розвиток емоційних конфліктів відбувається непередбачувано і
здебільшого вони не керовані.
Варто зауважити, що часто під час раціональних конфліктів агресія його
учасників може перенестися з причини конфлікту на особистості. Тоді причина
конфлікту забувається, а раціональний конфлікт перетворюється на емоційний.
17.2. Стадії конфлікту
У соціальному конфлікті зазвичай виокремлюють три стадії: виникнення,
розвиток, закінчення.
1. Виникнення конфлікту. Характеризується нагромадженням суперечностей
у системі міжособистісних і групових інтересів та їх усвідомленням сторонами
конфлікту. Цей етап називають латентною (лат. latentis – прихований,
невидимий) стадією конфлікту.
2. Розвиток конфлікту. Це основна стадія конфлікту, яка передбачає
наявність установки на боротьбу, психологічну готовність до неї. Починається з
інциденту або приводу. Відбуваються дії, спрямовані на блокування досягнення
цілей протилежної сторони і реалізацію власних прагнень. Результат
протиборства залежить передусім від співвідношення сил учасників конфлікту.
Сила — це здатність реалізувати свою волю всупереч протидії опонента. Вона має
такі складники:
Матеріальні чинники, головно технічні засоби, що їх застосовують як
інструменти насильства.
Інформаційна база, зокрема дані про опонента, експертні оцінки щодо
перебігу конфлікту, прогноз стосовно його перебігу та результату протиборства.
Соціальний статус учасників конфлікту, що виражається в суспільно-
визнаних показниках (доходи, рівень влади, престиж).
Різноманітні ресурси (гроші, територія, ліміт часу, кількість і впливовість
прихильників).
Істотний вплив на розвиток конфлікту має соціальне середовище, яке
може бути джерелом підтримки учасників, стримувальним або нейтральним
чинником.
3. Закінчення конфлікту. Досягається в результаті вирішення або
врегулювання. Вирішення конфлікту — це усунення причин, що породили його,
вичерпання предмета протиборства. Може статися і спонтанно, без свідомих
зусиль суб’єктів (наприклад, через втрату актуальності предмета суперечки,
втому суперників, виснаження ресурсів та інших причин). Урегулювання
конфлікту — це такий його результат, коли суперники досягають угоди стосовно
предмета протиборства, але не вирішують суперечностей, які викликали
конфлікт. Збереження предмета суперечки через деякий час може знову
призвести до відновлення конфлікту.
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
§ 17. Конфлікти, їх подолання
87
17.3. Способи подолання конфліктів
Переговори і медіація
Переговори є розумним і ефективним способом виходу з конфлікту. Іноді
для того, щоб почати переговорний процес, сторони конфлікту вдаються до
тиску, прагнучи примусити супротивника до ведення переговорів і вироблення
угоди. Так, наприклад, поштовхом до початку переговорів дуже часто стає
відчутна поразка однієї зі сторін, внутрішня нестабільність, виснаження ресурсів.
Часом робітники вдаються до страйків, аби примусити керівництво сісти за стіл
переговорів.
У переговорному процесі найхарактернішими є дві лінії поведінки
учасників.
1. Стратегія конкурентної поведінки, або позиційного торгу. Її суть полягає в
жорсткому відстоюванні своєї позиції і тиску на супротивника для примушення
його до поступок. Така поведінка часто призводить до зриву переговорів.
2. Стратегія узгодженої поведінки передбачає врахування інтересів суперника,
готовність до взаємних поступок або до пошуків взаємоприйнятного нового
рішення, згоду на посередництво третьої сторони у вирішенні суперечностей.
Коли сторони конфлікту самі не можуть дійти згоди, вдаються до допомоги
третьої сторони, яка сприяла б їх примиренню, виступаючи посередником.
Медіація (англ. mediation — посередництво) — метод вирішення спорів із
залученням посередника.
Посередники можуть брати участь у вирішенні найрізноманітніших
конфліктів: міжособистісних, міжгрупових, виробничих, військових,
міжнаціональних і т. ін. Щоб схилити сторони до
укладення угоди, посередник повинен мати авторитет і
володіти вміннями. Деколи посередник володіє силою і
владою, щоб змусити обидві сторони погодитися з тією
формою вирішення конфлікту, яку визначив сам
посередник. Такий спосіб вирішення суперечностей
називають арбітражем. Часто за таким сценарієм
проходять переговори щодо припинення військових
конфліктів, де арбітрами виступають міжнародні організації або сильні й
авторитетні держави, які не беруть участі в конфлікті.
Поміркуйте разом
Розкрийте значення слів та понять:
«медіана», «медіація», «мас-медіа», «медіатор»
Що у них спільного та відмінного?
Компроміс і консенсус
Компроміс (грец. compromissum — угода, згода) — це згода з кимось у чомусь,
що досягається взаємними поступками; поступка заради досягнення мети.
Компроміс є важливим засобом запобігання соціально-політичним, етнічним,
міжнародним зіткненням, пом’якшення конфронтації, подолання
Вирішення конфліктів
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
Розділ ІIІ. Людина в соціокультурному просторі
88
внутрішньополітичних криз, уникнення розколу в суспільстві. Розрізняють
компроміси вимушені і добровільні. Перші нав’язуються обставинами, що
склалися. Добровільні компроміси укладають на підставі угод із певних питань,
що відповідають інтересам сторін конфлікту. На основі таких компромісів
створюються, наприклад, політичні коаліції.
Технологія компромісів складна, багато в чому унікальна. Основними
способами узгодження інтересів і позицій сторін протиборства є консультації,
діалог, дискусії, взаємні поступки. Мистецтво компромісу є показником
тактичної гнучкості сторін конфлікту.
Поміркуйте разом
Поясніть, як ви розумієте вислів: «Компроміс — це не тоді, коли всі
задоволені, а тоді, коли всі однаково незадоволені».
Згадайте ситуації, коли вам особисто доводилося чи вдавалося досягти компромісу.
Чи завжди вас влаштовували його умови?
Консенсус (лат. consensus — згода, одностайність) — загальна згода в спірних
питаннях, до якої приходять учасники переговорів, яка характеризується
відсутністю серйозних заперечень щодо суттєвих питань у більшості
зацікавлених сторін та досягається в результаті процедури, спрямованої на
врахування думки всіх сторін.
Практика консенсусу є значно поширенішою, ніж сам цей термін.
Наприклад, у сім’ї чи в компанії друзів більшість рішень ухвалюють саме
консенсусом, тобто з урахуванням інтересів усіх членів групи. Принципом
вирішення спірних питань завдяки консенсусу є орієнтування на компроміс, а не
на підпорядкування або знищення опонента.
Ступінь консенсусності суспільства є показником його демократичності.
Авторитарні режими не звертаються до цього способу вирішення соціальних і
політичних конфліктів.
Консенсус, проте, не означає безконфліктності суспільного розвитку. Щоб
дійти консенсусу, сторони конфлікту визначають для себе базові цінності
суспільства, йдуть на взаємні поступки заради їх збереження. Практика показує,
що базовими основами консенсусу можуть бути насамперед національні та
релігійні цінності, а також права і свободи особистості. До базових основ
консенсусу віднедавна відносять і екологічні цінності.
Для завершення теми:
Що таке конфлікт?
Як ви розумієте значення вислову «Конфлікти дають вихід соціальній
напруженості, енергії діяльності та сприяють позитивному розвиткові
суспільства»?
Які основні стадії конфлікту? Які є види конфліктів?
– Наведіть приклади деструктивної і стабілізаційної ролі конфлікту.
– Порівняйте поняття «консенсус» та «компроміс», «переговори» та «медіація».
Складіть розгалужену схему «Способи подолання конфліктів»
Змоделюйте розв’язання конфліктів у вашому класі, школі.
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua