Домашнэ завдання: вивчити § 12 с.116-125 выдповысти на питання 125 кк

Поурочний план

Джерело

Тема. Священна Римська імперія XII—XV ст.

Мета: розкрити особливості розвитку німецьких земель у X—XIII ст.; формувати вміння аналізувати історичні явища та події; виховувати повагу до історії німецького народу.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, карти «Європа в IX—XI ст.», «Німеччина та Італія в XI—XIII ст.».

Основні терміни і поняття: Німецьке королівство, мадяри, Священна Римська імперія, римо-католицька і православна церкви, анафема, інтердикт.

Основні дати і події: 911 р.— виникнення Німецького королівства; 955 р.— битва на річці Лех, поразка мадярів; 962 р.— коронація Оттона І в Римі імператорською короною; 1054 р.— поділ християнської церкви на римо-католицьку і православну; 1077 р.— «ходіння до Каносси».

Структура уроку

I. Організація навчальної діяльності

II. Актуалізація опорних знань

III. Вивчення нового матеріалу

1. Виникнення Німецького королівства.

2. Поява нової імперії.

3. Італійська політика німецьких імператорів.

4. Німецький «наступ на Схід».

5. Занепад імператорської влади. «Золота булла».

6. Утворення Швейцарського союзу.

7. Ганза.

IV. Закріплення нових знань

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1. Як відбувся поділ Франкської імперії за умовами Верденського договору?

2. Які землі увійшли до Східнофранкського королівства?

3. Як розвивалося Західнофранкське королівство після Верденського поділу?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Виникнення Німецького королівства

(Під час розгляду перших двох питань уроку вчителеві пропонується користуватися наведеною таблицею.)

ВИНИКНЕННЯ НІМЕЦЬКОГО КОРОЛІВСТВА ТА ПОЯВА НОВОЇ ІМПЕРІЇ НА ЗАХОДІ

Дата

Подія

911 р.

Після смерті останнього правителя Східнофранкського королівства з династії Каролінгів уперше королем було обрано представника місцевої знаті франконського герцога Конрада І (911—918 рр.). Виникнення Німецького королівства

919 р.

Новим німецьким королем після смерті Конрада було обрано його онука, саксонського герцога Генріха Птахолова (919—936 рр.)

955 р.

Битва на р. Лех поблизу Аугсбурга в Баварії. Військо німецького короля Оттона І (936— 973 рр.) завдало нищівної поразки мадярам, у результаті чого вони назавжди припинили напади на німецькі землі

Закінчення таблиці

Дата

Подія

961 р.

Німецький король Оттон І на прохання 22-річного папи римського Іоанна XII здійснив похід до Італії, допоміг йому перемогти непокірних васалів і повернути втрачений престол

962 р.

Папа римський Іоанн XII 2 лютого в соборі Св. Петра коронував Оттона І як римського імператора. Друге відновлення Римської імперії на Заході

Розповідь учителя

У XIX ст. датою початку німецької історії вважали 9 р. н. е. Того року вождь германського племені херузків Армініус завдав поразки трьом римським легіонам у Тевтобурзькому лісі. Армініус вважався першим німецьким національним героєм. У 1838—1875 рр. біля м. Детмольд йому було споруджено величезний пам’ятник. Проте, як вважають сьогодні, історія становлення німецького, як і будь-якого іншого, народу є набагато складнішим процесом, що триває упродовж століть. Слово «німецький» з’явилося, очевидно, у VII ст. і спочатку означало лише мову, якою розмовляли у східній частині держави франків. За часів Карла Великого ця держава досягла вершини могутності, а після його смерті швидко розпалася.

У результаті Верденського поділу 843 р. виникли Східне і Західне Франкські королівства. Поступово в населення Східнофранкського королівства, яке розмовляло спільною німецькою мовою, почало формуватися відчуття єдності. Термін «німецький» із мови перейшов на її носіїв і врешті на територію розселення.

Цікаво знати

Сучасні німецькі історики вважають, що Німецьке королівство з’явилося на карті Європи в 911 р., коли після смерті останнього правителя Східнофранкського королівства з династії Каролінгів королем було вперше обрано представника місцевої знаті — франконського герцога Конрада І (911—918 рр.). Він вважається першим німецьким королем.

Хворий Конрад І Франконський перед своєю смертю передав атрибути німецької королівської влади своєму онуку, саксонському герцогу Генріху І Птахолову (919—936 рр.). Він започаткував нову саксонську династію на німецькому престолі. Генріх І отримав владу, коли Німецьке королівство переживало важкі часи.

Додаткова інформація

Німецьке королівство в цей час складалося з чотирьох родових герцогств — Швабії, Баварії, Франконії та Саксонії. Тут існувала виборна монархія: король обирався вищою знаттю. Поряд із цим певну силу мало так зване «право походження». Новий король мав бути родичем попереднього, хоча в історії Німеччини цей принцип неодноразово

порушувався. Столиці в короля не було. Він правив державою, роз’їжджаючи своїми маєтностями. Не існувало загальнодержавних податків, король жив насамперед на прибутки зі своїх маєтків. Авторитет приходив до короля не відразу. Тільки тоді, коли справа доходила до застосування військової сили, або завдяки вмілій політиці союзів король міг заслужити собі шану герцогів. Це вдалося послідовнику Конрада саксонському герцогу Генріху І та його синові Оттону І.

Робота з картою

Використовуючи карту «Європа в IX—XI ст.», виконайте завдання.

1) Визначте, у якій частині Європи розташовувалося Німецьке королівство.

2) З’ясуйте, від чиїх нападів потерпали німецькі землі.

Розповідь учителя

Саме в Німецькому королівстві цього часу виникла молитва: «Від меча нормана і стріли мадяра врятуй нас, Боже!» Для боротьби з нападами мадярів і захисту населення за наказом короля будувалися невеликі фортеці (бурги), де розміщувалася сторожова залога і переховувалися від нападників жителі сусідніх селищ. Як і в інших країнах тогочасної Європи, у Німеччині було створено важку кінноту — рицарів. За вимогою Генріха І декілька селянських господарств озброювали і забезпечували всім необхідним одного вершника.

2. Поява нової імперії

Учитель організує роботу учнів над засвоєнням поняття «Священна Римська імперія».

Дидактична гра «Від закінчення до початку»

Гру можна провести для активізації уваги учнів.

Правила гри. Учні повинні прослухати розповідь учителя, а після цього переповісти її по одному реченню навпаки — від закінчення до початку. Розпочати гру слід доручити найслабшим учням. Послідовність відповідей учнів визначає учитель. Відтворення отриманої учнями інформації у такий незвичний спосіб дозволяє краще осмислити матеріал. Гру можна використовувати також для переказу самостійно опрацьованого матеріалу підручника, закріплення, повторення й узагальнення вивченого.

Розповідь учителя

Діяльність Генріха І сприяла зміцненню авторитету Саксонської династії. Після смерті короля 936 р. німецький престол за «правом походження» отримав його син Оттон.

Велику роль у зростанні популярності 24-річного короля відіграла його блискуча перемога над мадярами 955 р. на річці Лех поблизу Аугсбурга. Після цього останні припинили свої набіги на німецькі землі й осіли в Паннонії, де і створили свою державу — Королівство Угорщина. (Учитель демонструє на карті названі історичні події.) За цю перемогу Оттона І стали називати «спасителем християнства». За повідомленнями середньовічного історика Відукінда Корвейського, переможне німецьке рицарство просто на полі бою проголосило Оттона імператором. Увінчання його імператорською короною мало відбутися в Римі. Проте здійснено це було лише через декілька років.

У 961 р. на прохання папи римського Оттон І здійснив похід до Італії і допоміг йому приборкати непокірних васалів. 2 лютого 962 р. вдячний папа в соборі Св. Петра в Римі коронував Оттона І як римського імператора. Оттон І визнав право папи на світські володіння в Італії, але їхнім верховним сеньйором був проголошений імператор. Відтоді німецька королівська і римська імператорська корони стали неподільними. Так було вдруге відновлено Римську імперію на Заході.

— Пригадайте, коли це було зроблено вперше.

Проте це вже була інша імперія, в інших кордонах та історичних умовах.

Завдання і запитання

1) Знайдіть на карті кордони Священної Римської імперії. Назвіть її найбільші міста.

2) Чи входили до її складу володіння папи римського?

Зверніть увагу

Назва «Римська імперія» щодо держави, утвореної Оттоном І, була вперше використана за Конрада II — у 1034 р. Священною Римською імперією вона стала називатися від 1157 р. за імператора Фрідріха І, а додаток «німецької нації» з’явився у XV ст., використовувався лише щодо німецьких земель і не мав офіційного характеру.

Оттон І запровадив обов’язкову присягу папи імператору.

Цікаво знати

Корона Священної Римської імперії — одна з найдавніших і уславлених у світі. Виготовлена із золота та срібла, прикрашена емалями, перлами й рідкісними коштовностями, корона вважається справжнім шедевром ювелірного мистецтва X—XI ст. Кожен її фрагмент має символічне значення, сприяє розкриттю загальної ідеї вищої влади над християнським світом, отриманої імператором від Бога. Корона була виготовлена в X ст. майстрами абатства Рейхенау для Оттона І. Упродовж понад 800-річного існування імперії її використовували під час коронації. Нині корона зберігається в Музеї історії мистецтва у Відні.

Додаткова інформація

Голуб, який сидить на скіпетрі Оттона III, уособлює Святий Дух і символізує велич, яку визнавали і перед якою схилялися представники духівництва. На мініатюрі перед троном імператора було також зображено чотири фігури, що символізували Словенію, Німеччину, Францію і Рим, які схиляли голови перед імператором. «Євангеліє Оттона III» було створене близько 1000 р. в абатстві Рейхенау і сьогодні зберігається у Баварській національній бібліотеці Мюнхена.

3. Італійська політика німецьких імператорів Розповідь учителя

Після коронації Оттон І подарував Іоанну XII документ про підтвердження права папи римського володіти Папською областю, підкресливши цим залежність папи і церкви від імператора. Проте Іоанн XII вважав, що його влада вища за імператорську, бо вона від Бога, а імператор, у свою чергу, отримує владу від папи. У майбутньому ці суперечки призвели до жорстокої боротьби між імперією та папством.

Протистояння церковної та імператорської верхівок досягло вершини в другій половині XI ст., коли римським папою став Григорій VII (1073—1085), який провів низку реформ у католицькій церкві. Серед них було і скасування інвеститури — права імператора чи короля затверджувати духовних осіб на церковні посади.

Саме ця реформа викликала обурення у 26-річного німецького імператора Генріха IV (1056—1106), який не бажав втрачати свою владу над єпископами. Розпочалася довга і виснажлива боротьба. Спершу імператор зібрав у Вормсі німецьких єпископів і домігся від них ухвали рішення про позбавлення сану Григорія VII. Тоді папа зібрав у Римі єпископів Франції та Італії, відлучив від церкви Генріха IV і звільнив його підданих від присяги імператорові. Із цього скористалися невдоволені Генріхом IV німецькі феодали і розпочали повстання проти імператора. За такої ситуації Генріхові IV довелося шукати примирення з папою. Холодної зими 1077 р. імператор із невеликим почтом прибув до резиденції папи в замку Каносса на півночі Італії. Протягом трьох діб Генріх IV змушений був стояти босоніж, в одязі спокутного грішника, перед брамою замку, допоки Григорій VII пробачив свого супротивника. Відтоді слово «Каносса» стало символом підкорення світської влади духовній, а вислів «ходіння у Каноссу» означає глибоке приниження переможцем переможеного.

Одначе Генріх IV не забув приниження і не змирився. У 1084 р., зібравши велику армію, він рушив на Рим і захопив його. Григорій VII ледь урятувався від полону і змушений був утекти на південь Італії. Наступного року Григорій VII помер, заповідаючи своїм наступникам продовжувати боротьбу проти імператорів.

Боротьба проти папської влади призвела до ослаблення Німецької імперії. Німецька знать зміцніла, перетворившись на спадкових володарів земель, кількість герцогств та інших світських і духовних володінь значно збільшилась. Адже під час боротьби між імператорами і папством обидві сторони надавали землі й різноманітні привілеї своїм прихильникам. Імператор залишився верховним сеньйором, але характер його влади змінився. Німецька знать закріпила право обирати імператора. Він міг ще за життя примусити обрати своїм наступником сина, але все одно принцип виборності, а не успадкування, був важливим.

XII ст. в історії Німеччини стало періодом послаблення центральної влади. Німецька знать зміцніла, значно збільшилася кількість герцогств, графств та інших світських і духовних володінь.

Робота з картою

Використовуючи карту «Німеччина та Італія в XI—ХIIІ ст.», виконайте завдання.

1) Знайдіть на карті кордони Священної Римської імперії в XI ст.

2) Назвіть найбільші світські володіння на території імперії.

3) Назвіть володіння князівських родів Штауфенів і Вельфів.

Розповідь учителя

Князівські роди Штауфенів і Вельфів відіграли важливу роль в історії Німецького королівства. У XII ст. між ними розгорнулася запекла боротьба за політичне панування у країні. Під час обрання нового короля 1138 р. німецька знать підтримала рід Штауфенів і проголосила королем Конрада (1138—1152 рр.). Так розпочалося правління династії Штауфенів, що тривало до 1254 р. Найпомітніший слід в історії Німеччини залишили три її представники: Фрідріх І (1155—1190 рр.), його син Генріх VI (1191 —1197 рр.) та онук Фрідріх II (1212—1250 рр.).

(Подальша розповідь учителя ґрунтується на матеріалі таблиці.)

НІМЕЧЧИНА ЗА ПРАВЛІННЯ ШТАУФЕНІВ

Ім'я

Особливості правління

Фрідріх 1

Найзначніший представник династії Штауфенів. Здійснив п'ять військових походів до Італії, намагаючись підкорити її міста — республіки Північної Італії та Папську державу. Зазнав поразки, але італійці були змушені визнати його своїм правителем. У Німеччині намагався зміцнити свою владу над князями. Приєднав до володінь Штауфенів Південну Італію і Сицилію. Брав участь у хрестових походах

Генріх VI

Був володарем німецької, сицилійської, італійської та імперської корон. Прагнув підкорити Візантію, створити «світову імперію». Поставив у васальну залежність від імперії Арагонське королівство і англійського короля Річарда I Левове Серце

Закінчення таблиці

Ім'я

Особливості правління

Фрідріх II

Був проголошений королем у віці 2 років, після смерті батька. Після досягнення повноліття продовжив боротьбу своїх попередників за підкорення Північної і Центральної Італії. Вважається одним із найосвіченіших людей XIII ст. Сприяв розвитку науки і мистецтва. Заснував університет у Неаполі. Після безрезультатної 30-річної боротьби за підкорення італійських міст, відлучення папою від церкви й оголошення Антихристом зазнав повного краху

Цікаво знати

Сучасники називали Фрідріха II Штауфена «дивом світу». Він не любив Німеччину через її бунтівних герцогів і майже все життя провів у Сицилійському королівстві. При своєму дворі в Палермо Фрідріх II зібрав арабських, візантійських і єврейських учених. Сам писав наукові трактати і вірші латиною, розмовляв грецькою і арабською мовами. Дивовижна розкіш палацу імператора зі східною музикою і танцями швидше нагадувала двір арабського халіфа. На прогулянки вулицями міста і в мандрівки королівством він виїздив у супроводі воїнів на індійських слонах, за якими вели верблюдів, леопардів і левів. До християнства Фрідріх ставився досить прохолодно. Дехто стверджував, що він написав трактат «Легенда про трьох ошуканців», де йшлося про Мойсея, Христа і Мухаммеда. Таємнича і загадкова постать відлученого від церкви імператора спричинила появу легенди, що в 1250 р. він не помер, а таємничо зник і з’явиться, коли настане кінець світу, щоб установити на землі царство загального миру.

Колективна робота учнів з підручником

Опрацюйте в підручнику матеріал про долю наступника Фрідріха II і його молодшого сина Конрада IV.

Розповідь учителя

Згасанню династії Штауфенів сприяла також справжня ненависть римських пап до її представників. Зокрема, за розпорядженням папи Климента IV було страчено 14-річного онука Фрідріха II Конрадіна і знищено інших членів цієї династії.

Італійська політика імператорів була згубною як для Італії, так і для Німеччини та імператорів. Італія і Німеччина заплатили за це роздробленістю, а імператори — фактичною втратою влади. Папи римські, у свою чергу, не змогли створити велику християнську державу під своєю зверхністю.

Творче завдання

У книзі «Історія Європи», написаній 12 європейськими істориками, зазначається: «У другій половині XIII ст. у Німеччині з’являється дещо нове... Монархічна влада, з якою теоретично пов’язана імператорська корона, позбавляється свого змісту і поступається місцем небаченій кількості регіональних і місцевих властей, духовних і світських, що згодом призводить до заплутування ситуації. Це протиріччя між існуючою роздробленістю Німеччини і теоретичними зазіханнями на загальне панування стає дедалі більш очевидним і, звісно, позначиться на її майбутній історії».

Прокоментуйте думку істориків.

Завдання

Складіть історичний портрет Фрідріха II Штауфена.

4. Німецький «наступ на Схід»

Розповідь учителя (або Самостійна робота з підручником)

Поглинені боротьбою з папами і князями імператори приділяли відносно мало уваги східним кордонам імперії, прагнучи лише того, щоб Польща, Чехія та Угорщина визнавали свою васальну залежність. На той час у межиріччі Ельби та Одера і на узбережжі Балтійського моря ще зберігали свою незалежність західнослов’янські племена. Власних держав вони не утворили. Також вони чинили опір і проникненню християнства. У X ст. землі полабських і поморських слов’ян намагалися завоювати Генріх І і Оттон І, але повстання слов’ян перекреслило їхні зусилля. Перший «наступ на Схід» зазнав поразки.

Від середини XII ст. церква і німецькі князі починають знову спрямовувати свої погляди на Схід. Під час Другого хрестового походу папа римський дозволив німецьким хрестоносцям під керівництвом герцога Саксонії і Баварії Генріха Льва здійснити свій похід не в Палестину, а в землі слов’ян (1147 р.). Хрестоносці мечем пройшлися по землях полабських слов’ян, які завзято захищалися. Але сили були нерівними. На завойованих землях утворилося маркграфство Бранденбург, центром якого у XIII ст. стало місто Берлін.

Услід за рицарями і місіонерами на схід рушили німецькі селяни, ремісники, яких феодали заохочували всілякими пільгами. Місцеве слов’янське населення винищувалося або витіснялося у глухі місця.

У XIII ст. починається німецька колонізація і Прибалтійських земель, що були заселені балтськими племенами. Першими у ці землі шлях проклали німецькі купці, за ними рушили місіонери, а згодом і рицарі. У 1201 р. у землях лівів було засновано Ригу, яка згодом стала центром нової німецької землі — Лівонії. Проте організувати переселення значної частини німецького населення сюди не вдалося. Крім того, Лівонія не мала політичної єдності. Ризькі єпископи ворогували із заснованим у 1202 р. на цих землях Орденом мечоносців, а згодом із міською громадою Риги. Непросто склалися і відносини із сусідніми руськими князівствами — Новгородом, Псковом та Полоцьком. Пік протистояння припадає на 30 — початок 40-х рр. XIII ст. Після поразки у битві на Чудському озері («Льодове побоїще» 1242 р.) на тривалий час було укладено мир.

У 1231 р. почалося підкорення слов’янського племені прусів. Головну роль у їх завоюванні відіграв Тевтонський орден, який був запрошений у Прибалтику польським герцогом Копрадом Мазовецьким, володіння якого найбільше страждали від набігів прусів. Тевтонці вміло скористалися наданою їм можливістю. На місці підкорених ними земель прусів вони створили сильну державу, яка незабаром стала загрозою як для Польщі, так і для руських князівств. У 1238 р. у битві під Дорогочином Данило Галицький завдав їм першої серйозної поразки. Після цього тевтонці зосередили свою головну увагу на боротьбі проти литовців. Проте «литовські походи» ордену так і не принесли бажаного результату. Литовські племена об’єдналися у єдине князівство, яке не тільки дало відсіч німецькій агресії, а й стало вагомим чинником у подальшій історії Східної Європи. Крім того, орден попсував відносини і з Польщею, захопивши у неї приморські землі. Згодом, у 1410 р., об’єднане військо Польщі та Литви завдало поразки ордену в битві під Грюнвальдом, а землі ордену стали васальними польського короля.

Німецька колонізація відбувалася не лише за допомогою сили зброї. Багато правителів країн Східної Європи запрошували німецьких поселенців у свої володіння, сподіваючись використати їх досвід для освоєння значних територій, заснування міст і розвитку ремесла. Згодом це зумовило існування у містах на сході Європи значного прошарку німецького населення.

Запитання

Якими були результати і наслідки «наступу на Схід»?

5. Занепад імператорської влади. «Золота булла»

Розповідь учителя (або Коментоване читання відповідного матеріалу параграфа)

У XIII ст. Священна Римська імперія увійшла у смугу кризи, а згодом і занепаду. У 1254 р. помер останній король із династії Штауфенів. Імперія припинила свої намагання підкорити Італію і перестала бути суперницею римських пап. В імперії розпочався період міжцарів’я (1254—1273 рр.). Німеччина розпалася на багато світських і церковних володінь, міст і окремих рицарських володінь. Із цього найбільше скористалися князі, які «округлювали» свої володіння і зміцнювали владу. Після формального відновлення влада імператора була настільки ослабленою, що насправді він управляв лише своїми родовими володіннями. Імперські князі ревно стежили за посиленням імператорської влади і прагнули обрати імператором слабшого. У період міжцарів’я встановився порядок, коли імператора обирали сім наймогутніших князів імперії, які називалися курфюрстами. На імператорську корону претендували представники з родин Габсбургів і Люксембургів.

У середині XIV ст. політичний центр імперії перемістився в Чехію. Імператор Карл IV (1346—1378 рр.) із династії Люксембургів був одночасно і королем Чехії. У своїй політиці основну увагу він приділяв власним родовим володінням. Карл IV, розуміючи, що утримувати імперію під своєю владою він не зможе, вирішив закріпити існуючий стан речей, за якого імперія лише об’єднувала окремі самостійні князівства, міста та ін. Так, у 1356 р. він оголосив «Золоту буллу», що закріплювала роздробленість Німеччини.

Булла підтверджувала порядок вибору німецького короля курфюрстами більшістю голосів. Король після коронації папою римським ставав одночасно й імператором. Булла закріплювала привілеї князів на вищий суд, розробку копалень, монети, збирання золота. Дозволялося вести «законно оголошені» війни. Проте війни васалів проти сюзерена було заборонено. «Золота булла» стала основною для законів імперії але до її ліквідації 1806 р. Від кінця XV ст. імперія стала називатися Священною Римською імперією німецької нації.

6. Утворення Швейцарського союзу

Колективна робота учнів з підручником

Опрацюйте матеріал підручника про утворення Швейцарського союзу та складіть його план.

Додатковий матеріал

Ослаблення імперії започаткувало нове політичне утворення — Швейцарський союз. У 1291 р. общини трьох альпійських земель (кантонів) — Швіца, Урі і Унтервальдена — об’єдналися проти спроб їх підкорити імператором Рудольфом І Габсбургом (1273—1291 рр.). Імператор та його наступники намагалися об’єднати всі свої володіння в єдине ціле, а вільні селяни стали йому на заваді. Крім того, через ці землі проходив важливий перевал Готхард, який поєднував Німеччину з Італією. За народними переказами, боротьбу проти Габсбургів очолив відомий стрілець із лука Вільгельм Телль. У 1315 р. селянська піхота вщент розгромила війська Габсбургів біля гори Моргантен. Після цього до союзу приєдналися ще п’ять міських кантонів. Але знадобилося ще кілька перемог, щоб союз домігся автономії від імперії (1499 р.). Остаточно міжнародне визнання незалежності Швейцарія здобула лише у 1648 р. Наприкінці XV — на початку XVI ст. до союзу приєдналося ще п’ять кантонів. Населення кантонів спілкувалося різними мовами — німецькою, французькою, італійською, але їх об’єднувало спільне прагнення жити у вільній державі.

Тривалий час союз не мав постійних органів влади. Справи кожного кантона вирішувалися на зібранні чоловіків, а союзу в цілому — на зібранні кантонів. Кожний кантон міг проводити власну внутрішню і зовнішню політику, але давав обіцянку, що не буде шкодити спільним інтересам.

Швейцарців, які проявили себе витривалими і вправними воїнами, стали запрошувати на служби за гроші правителі різних європейських держав, а також папа римський. На відміну від інших найманців, швейцарці відзначалися витривалістю і відданістю. До сьогодні з них набирається гвардія, що охороняє папу римського.

7. Ганза

(Це питання не передбачене для вивчення чинною навчальною програмою.)

Особливою складовою імперії були імперські міста, що підкорялися лише імператорові. Відсутність сильної центральної влади в імперії зумовлювала розвиток міського самоуправління, але не захищала міста від зазіхань сусідніх князівств. Таке становище імперських міст спонукало їх до об’єднання з метою захисту своєї незалежності. Найбільшим союзом міст стала Ганза — об’єднання купецьких міст, що вели посередницьку торгівлю. Союз було започатковано 1241 р., коли міста Гамбург і Любек уклали між собою союзницький договір. Остаточно союз сформувався у 1356 р. До нього входило майже 80 міст Північної Німеччини, Прибалтики і нижньорейнських земель. Метою союзу було утримання монопольного права на торгівлю з Англією, Нідерландами, скандинавськими державами і Руссю. Ганзейські факторії (торговельні поселення) розміщувалися від Лондона до Новгорода.

Хоча Ганза не була політичним об’єднанням, вона відіграла величезну роль у політичному житті сусідніх держав, оскільки вела війни й укладала союзи. Так, у 1367 р. Ганза в союзі зі Швецією і герцогством Мекленбурзьким вела війну проти Данії. Перемога у війні дала їй повний контроль над протоками з Північного моря в Балтійське і право брати участь у виборі данського короля.

Могутня економічна і політична сила, Ганза, проте, не являла собою якогось стрункого утворення, схожого на державу. Кожне місто, що входило до союзу, було цілком незалежним у внутрішньому житті. Єдиним загальним органом був з’їзд представників міст. Рішення, що ухвалювалися на з’їзді, були обов’язковими для всіх, а їх невиконання загрожувало відокремленням від союзу. У разі ведення війни кожне місто споряджало флот і армію для спільних дій.

Від кінця XV ст. Ганза почала занепадати. Це було зумовлено переміщенням головних торговельних шляхів до Атлантичного океану і зростанням морської могутності Нідерландів і Англії. Остаточного

удару Ганзі було завдано в роки Тридцятилітньої війни, в першій половині XVII ст., коли торгівля в Балтійському морі майже припинилася.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1. Коли утворилося Німецьке королівство?

2. Хто став засновником династії німецьких королів?

3. У результаті якої битви було припинено напади мадярів на німецькі землі?

4. Як і коли було засновано Священну Римську імперію?

5. Які дві церкви утворилися в результаті поділу християнської церкви 1054 р.?

6. Назвіть імена найвидатніших представників династії Штауфенів.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель пропонує учням самостійно підбити підсумки уроку, відповівши на запитання: «Що ви дізналися про розвиток Німеччини в X— XIII ст.?» Таким чином, учитель матиме можливість скласти уявлення про рівень засвоєння учнями вивченого матеріалу.

Заключне слово вчителя

Дещо інакше склалася доля Німецького королівства. Король Оттон І 962 р. був коронований як римський імператор. Відтоді німецька королівська і римська імператорська корони стали неподільними. Так вдруге було відновлено Римську імперію, яка згодом стала називатися ще і Священною. Найвидатніші імператори імперії походили з династії Штауфенів.

На відміну від французьких і англійських королів, німецькі імператори не переймалися зміцненням своєї влади в середині країни. Вся їхня енергія була спрямована на боротьбу з папами римськими та підкорення Італії. Зрештою така боротьба призвела до послаблення влади, втрати єдності і закріплення роздробленості («Золота булла», 1356 р.).

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте § 12 підручника.

2. Дайте відповіді на запитання.

1) Чому Ганза постала саме в межах Священної Римської імперії?

2) Із чим пов'язані зміни у назві імперії: Римська імперія — Священна Римська імперія — Священна Римська імперія німецької нації?