17 Соціокультурна багатоманітність.
Д.З.: вивчити § 13 с. 68-71, ? -с.71
http://dn.khnu.km.ua/dn/k_default.aspx?M=k0109&T=03&lng=1&st=0
§ 13. Суспільство. Соціальна структура
#суспільствосистемаструктурасоціум
#статусрольсоціальнавзаємодія#соціальнийінститут
# солідарністьзгуртованістьвідповідальність
Суспільство не вправі нічого чекати від індивіда, який
нічого не чекає від суспільства.
Жорж Санд, французька письменниця XIX століття
13.1. Поняття суспільства
Людина — явище соціальне. Це означає, що її поведінка визначається не
біологічно (інстинктом), а під впливом інших людей, відповідного типу
культури. Люди пов’язані між собою численними ниточками соціальних
взаємодій і взаємин, деякі з них є стійкими, а інші — виникають спонтанно.
Суспільство — це сукупність усіх видів взаємодії та форм об’єднання людей, у якій
знаходить вияв їх взаємозалежність одне від одного і які склалися історично.
Людей у суспільство об’єднують головно три речі: спільна культура, спільна
територія та спільна ідентичність. Спільна культура, що
передається з покоління в покоління, дає їм спільні
цінності, норми, «зразки життя». Спільна територія, яку
вони вважають своєю, дає їм спільний простір — місце, де
вони можуть на практиці реалізовувати свої культурні
зразки. Спільна ідентичність, тобто усвідомлення своєї
приналежності до певної спільноти, виникає внаслідок
відчуття людиною своєї причетності до носіїв певної
культури, що реалізовується на певній території.
Поміркуйте разом
Чому плем’я австралійських аборигенів, яке нараховує близько тисячі осіб, можна
назвати суспільством, а стотисячну аудиторію футбольного матчу — ні?
Суспільству властиві такі системотворчі чинники: цілісність, наявність двох
або більше типів зв’язків (просторових, функціональних, генетичних тощо),
структура, наявність рівнів та ієрархії рівнів, управління, мета, самоорганізація,
функціонування і розвиток.
Соціальна система — цілісне утворення, головним елементом якого є люди, їхні
зв’язки, взаємини та взаємодії, а також соціальні інститути й організації, соціальні
групи, спільноти, норми та цінності.
Суспільство є системою, котра самовідтворюється, не тільки зберігаючи
свою цілісність, а й змінюючись. Тобто це не самоповторення, а збереження
загальних принципів організації суспільства, якими воно відрізняється від усіх
інших соціальних систем.
13.2. Соціальна структура
Структуру (лат. Structura — будова, розміщення, порядок) будь-якого об’єкта
визначають кількість складників, порядок їх розміщення і характер залежності
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
§ 13. Суспільство. Соціальна структура
між ними. Суспільство також має певну структуру, інакше воно було б хаосом.
Соціальну структуру становлять соціальні взаємодії між такими елементами
суспільства, як статуси, ролі, групи, організації та соціальні інститути.
Фундаментальним елементом соціальної структури є соціальний статус,
який визначає місце особи в групі і суспільстві. Саме за допомогою статусів ми
ідентифікуємо одне одного в різних соціальних структурах. Мама, дитина,
священик, президент, машиніст — усе це статуси. Знаючи статус особи,
розуміємо, хто перед нами і чого від нього очікувати.
Соціальний статус — це певна позиція особи в соціальній структурі групи і
суспільства, пов’язана з іншими позиціями через систему прав і обов`язків.
Соціальна роль — модель поведінки, орієнтована на певний статус. Її ще
називають динамічною стороною статусу.
Статус «учитель» має сенс тільки стосовно статусу «учень», але не щодо
статусу «поліцейський» чи «продавець». Суспільство організоване таким чином,
що кожна особа має визначене місце стосовно інших людей (cтатуc). Як посідач
цього місця, вона розуміє, чого від неї очікують інші особи та чого очікувати від
інших людей (кожен виконує ту роль, яку належить грати носієві конкретного
статусу). Але не всі носії відповідного статусу виконують свою роль ідентично.
Жоден учитель не схожий на іншого, всі матері по-різному виконують свою
соціальну роль. Що вища престижність статусу, то жорсткіше суспільство
контролює його носіїв, то вужчий для них варіант вибору рольової поведінки.
Якщо статус вказує на позицію індивіда всередині групи, то роль — на поведінку,
властиву цьому статусові.
Ще одним елементом соціальної структури є група.
Група — сукупність двох і більше людей, які певним чином взаємодіють одне з
одним, усвідомлюють свою належність до цієї групи і вважаються її членами з
погляду інших.
Соціальна група — це сукупність людей, виокремлена за соціально значущими
критеріями (стать, вік, національність, професія, дохід, влада, освіта та ін.).
Соціальні групи навіть у рамках одного суспільства можуть різнитися
своїми цінностями, звичаями, нормами, мовою або її особливостями.
Організації — це також групи. Однак якщо групи виникають неформально,
наприклад діти, селяни, компанія друзів, християни тощо, то організації
створюються цілеспрямовано, спеціально для того, щоб займатися якоюсь
діяльністю — заробляти гроші чи виховувати дітей, вести військові дії або
виробляти товари. Соціальними організаціями (формальними групами) є
підприємство, школа, ресторан, банк, армія, офіс тощо.
Кожне суспільство зацікавлене, щоб стосунки його членів складалися не
хаотично, а організовано і прогнозовано. Безпека людини, її освіта, здоров’я,
господарська діяльність, родинні стосунки тощо — усі ці явища нашого
повсякденного життя відбуваються згідно з певними установками (установка —
приблизно так можна перекласти з латини слово «інститут»). Сукупність норм
і правил, які регламентують нашу поведінку в сім’ї, — це сімейний інститут, а за
організацію й розподіл влади в суспільстві відповідають політичні інститути
(інститут держави, партій, виборів тощо).
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
Розділ ІIІ. Людина в соціокультурному просторі
70
Соціальні інститути — це стійкі види соціальних взаємодій, які склалися історично,
самовідтворюються і задовольняють життєво важливі потреби людей.
13.3. Соціальна згуртованість, солідарність і відповідальність
Що згуртовує людей у суспільство, спонукаючи їх разом жити і будувати
своє майбутнє? Одним із перших на це запитання відповів французький учений
Еміль Дюркгейм, увівши для цього в науковий обіг поняття солідарність (франц.
solidarite). На його думку, людство виробило два типи солідарності: механічну й
органічну.
Солідарність (франц. solidarite) — спільність інтересів, одностайність, спільна
відповідальність.
Механічна солідарність, властива традиційному суспільству, відзначається
тим, що особистість ніби поглинається колективом. Для такого суспільства
характерний високий рівень репресивності і насильства, а також низький рівень
розподілу праці і, позаяк усі займаються тими самими видами діяльності, —
мала різноманітність індивідів.
Із розвитком суспільства і поглибленням розподілу праці в індустріальному
суспільстві виникає органічна солідарність, яка ґрунтується на співпраці й
кооперації членів суспільства. Що глибший розподіл праці в суспільстві, то
більша в ньому різноманітність, то толерантніші люди, а отже, ширша база для
демократії.
Нині соціальна згуртованість тлумачиться передусім як властивість
суспільства. Згуртовані суспільства — малоконфліктні, у них розбіжності між
різними соціальними групами є мінімальними. Їм властиві довіра, взаємна
відповідальність, позитивне ставлення до багатокультурності. У незгуртованих
суспільствах представники різних етнічних, релігійних,
соціальних та інших груп майже не перетинаються одні з
одними, не розуміють моделей або мотивів поведінки,
відчувають страх один до одного і поводяться як чужинці,
немов живуть у різних світах. Така спільнота не має шансів
досягти успіху.
Згуртованість не дається від природи, її формування є
складним і тривалим процесом взаємодії громадян. У ході
соціальної взаємодії розвивається і зміцнюється мережа
соціальних зв’язків, яка спроможна швидко мобілізовуватися
й реагувати на соціальні загрози й виклики (наприклад,
захист від стихії, протидія недемократичній владі, прояви асоціальної поведінки
деяких членів суспільства), досягати суспільних цілей.
Важливою ознакою згуртованих суспільств є відповідальність, що
передбачає: відповідальність держави перед громадянином і, навпаки,
відповідальність громадянина перед співгромадянами; відповідальність бізнесу
перед громадами, у яких його ведуть, і перед суспільством загалом.
Соціальна відповідальність — це те саме, що й почуття обов’язку. Обов’язок
може бути ситуативним («Я пообіцяв — отже виконаю») або таким, що
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
§ 14. Соціальні цінності. Різноманітність і рівність
71
властивий соціальний ролі, статусу (обов’язок матері, сина, учня, військового,
громадянина тощо). Соціальна відповідальність не передбачає, що людина може
вибирати: вона просто мусить слідувати обов’язку, притаманному її ролі.
Звичайно, вона може вибирати саму роль, але вибравши, далі зобов’язана
підпорядкувати себе її приписам, інакше її вважатимуть безвідповідальною
людиною. Бути відповідальним означає, що людина зобов’язується щось давати
іншим людям або/і позбавляти їх від чогось.
Для завершення теми:
Що таке суспільство, соціум?
Як ви розумієте значення вислову «Суспільство є системою, яка
самовідтворюється»?
Які основні елементи соціальної структури суспільства?
– Наведіть приклади виявів солідарності в минулому та сьогоденні.
– Наведіть приклади соціальних інститутів та визначте їх роль у соціальній
структурі суспільства.
– Порівняйте поняття «соціальна відповідальність» і «соціальна
згуртованість», «соціальна структура» і «соціальна система».
Визначте свої соціальні статуси в тих соціальних групах, до яких ви належите,
та особливості власної поведінки в соціальній ролі, що відповідає тому чи іншому
статусу. Зобразіть результати своєї роботи в схемі.